Розділ V. «Коротке» ХХ століття.

Сучасність
У цьому розділі йтиметься про найновіший період української та загалом світової
історії — від Першої світової війни до сучасності. На жаль, сьогодні над світом нависла
загроза вже третьої світової війни. І сталося це з вини Росії, яка й у минулому неодно-
разово була призвідницею людських трагедій. Характерно, що у ХХ ст. найтрагічніші сто-
рінки історії людства переплелися з подіями та вчинками, котрі свідчили про те, що ідея
свободи, захисту гідності й прав людини не зникла.
На відміну від «довгого» дев’ятнадцятого століття двадцяте століття називають «ко-
ротким». Ця історична епоха тривала від початку Першої світової війни 1914 року до ан-
тикомуністичних революцій і розпаду Радянського (Совєтського) Союзу 1991 року. Того ж
таки 1991 року Україні вдалося відновити державну незалежність. Ті події поступово від-
даляються від нас у часі. А те, як теперішнє перетворюється на історію, добре видно
на прикладі історії України та світу останніх двох-трьох десятиліть, котрі зазвичай на-
зивають сучасністю.
ХХ ст., як і сучасність, зіткано із численних суперечностей. Ця епоха вирізняєть-
ся надзвичайно високим рівнем насильства, напруженості, падіння моральності, завзя-
тим виробленням зброї масового знищення. Тому дехто з істориків навіть стверджує,
що ХХ ст. стало століттям, позбавленим глузду. Однак у ньому було й чимало світлих
сторінок, що свідчили про поширення світом ідеї свободи та цінності людського життя,
немислимих раніше науково-технічних відкриттів і винаходів.

Триптих «Життя» («Любов», «Сім’я», «Повернення»).

Художник Федір Кричевський, 1925–1927 рр.

Хай там як, ми вкорінені у ХХ ст. А в його історії знайдемо чимало сюжетів, що за-
лишаються актуальними для сьогодення. Саме про них і йтиметься в наступних пара-
графах. Серед головних питань — як людство опинилося у вирі світових війн і як це
вплинуло на розуміння цінності людського життя; як боролися між собою тоталітаризм
і демократія; як у цих умовах українці виборювали право на національну державу;
як відбувається творення сучасної України; що таке глобалізація та якими є глобальні
проблеми людства. Завершимо навчальний курс розмовою про те, що сьогодні означає
бути громадянином / громадянкою України.

1
 Найважливішими здобутками українців у ХХ ст. стали проголошення і становлення
держави Україна. Українська Народна Республіка (УНР) і Західноукраїнська Народна Рес-
публіка (ЗУНР) з’явилися на карті в 1917–1918 рр. 1919 року вони об’єдналися в одну
українську державу. Але знадобилося ще кілька десятиліть, щоб утвердити цю державу.
Слід пам’ятати, що державність є цінністю, без якої існування народу в сучасному світі
та його поступальний розвиток навряд чи можливі. Творення нової України спонукає
також до висновку, що свободу й демократію треба боронити. За необхідності — боро-
нити силою.
І ще одна заувага. Характерна ознака новітньої історії — значущість у ній родинної
пам’яті. Люди часто бачать історичні події у світлі сімейного досвіду. Читаючи параграфи
цього розділу, ти проживатимеш життя своїх рідних і близьких. Адже події, про які опо-
відається, безпосередньо торкнулися твоїх пращурів чи принаймні відомі твоїм батькам,
бабусям і дідусям. Тож автори мають надію, що ознайомлення з матеріалами розділу
викличе й інтерес до родинних історій.

1. Людство у вирі світових війн.

Цінність людського життя
ХХ ст. ввійшло до історії як століття двох світових війн, що належать до найжахли-
віших подій в історії людства. Перша світова війна (або Велика війна, як тоді казали)
тривала від 1 серпня 1914 року до 11 листопада 1918 року, а Друга світова — від 1 ве-
ресня 1939 року до 2 вересня 1945 року. Пік напруження в Другій світовій війні припав
на 1941–1942 рр. та був пов’язаний з розгортанням німецько-радянської війни, що стала
частиною світової війни.

Світова війна — збройний, політичний та економічний конфлікт між коалі-

ціями (об’єднаннями) держав, що набув глобальних масштабів. Термін «Перша
світова війна» ввійшов до вжитку в історіографії після початку Другої світової
війни (1939 рік). До того часу загальновживаною назвою була «Велика війна»
(англ. The Great War, фр. La Grande Guerre, нім. Weltkrieg).

1.1. Суперечності світової політики

В основі будь-якого конфлікту лежать суперечності інтересів та цілей. Конфлікти між
державами призводять до міжнародних криз і війн. Деякі з них виявилися стійкими, три-
вали впродовж років і навіть десятиліть. Інші затихали на певний час і за певних умов
починалися з новою силою. Історики підрахували, що впродовж останніх 5,5 тис. років
людство жило в мирі щонайбільше 300 років. Найчастіше причинами війн ставали еко-
номічні, політичні, територіальні суперечності між країнами, а також культурні (циві-
лізаційні) відмінності, зокрема етнічні (національні) та релігійні протиріччя. До цього
зазвичай додавалася жага окремих правителів до ще більшої влади. Для досягнення своїх
цілей держави виступають поодинці або утворюють військово-політичні блоки (союзи).

Військово-політичний блок — союз держав, утворений на основі домовленостей

та угод про спільні дії з метою вирішення політичних, військових і пов’язаних
з ними економічних завдань.

2
 Напередодні Першої світової війни сформовано два протиборчі блоки: Троїстий союз
(утворений Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією) та Антанта («сердечна згода»
Франції, Великої Британії та Росії на співпрацю у військово-політичній сфері). Уже під час
самої війни Троїстий союз перетворився на Четверний у складі Німеччини, Австро-
Угорщини, Болгарії та Туреччини. Натомість призвідником Другої світової війни був
союз між Німеччиною та Італією, який назвали «Сталевим пактом». Згодом, коли до цьо-
го союзу приєдналася Японія, його перетворено на Троїстий пакт. На першому етапі
Другої світової війни союзником нацистської Німеччини виступав також Радянський
Союз. Про це свідчить укладений 1939 року договір між двома державами. За прізвища-
ми міністрів закордонних справ його називають пактом Молотова–Ріббентропа.

1.2. Перша (Велика) та Друга світові війни

У Першій світовій війні взяло участь 38 держав. Основні бойові дії точилися в Європі,
тож у певному сенсі це була європейська війна. Головне зіткнення відбувалося між дво-
ма військово-політичними блоками — Антантою та Троїстим (згодом Четверним) союзом.
Безпосереднім театром бойових дій стали й українські землі, розділені між Австро-
Угорською та Російською імперіями. Бойові дії відбувалися на теренах Волині, Поділля,
Галичини, Буковини. Перша світова війна розгорнулася не лише на суходолі, а й на мо-
рях. У прилеглих до Європейського континенту морських та океанічних водах зіткнулися
два флоти — британський і німецький. Війна закінчилася поразкою Центральних держав
(як називали Четверний союз на чолі з Німеччиною).
Масштаби Другої світової війни, що визріла через невдоволення багатьох держав
і народів результатами Першої світової, були незрівнянно більшими. У ній взяло участь
понад 60 країн. Були задіяні всі великі держави, котрі утворили два протилежні вій-
ськові табори: блок держав, де ключову роль відігравала нацистська Німеччина на чолі
з Адольфом Гітлером, та антигітлерівську коаліцію, що сформувалася навколо Великої
Британії, США та СРСР (попри те, що Радянський Союз на чолі з Йосипом Сталіним спо-
чатку був союзником Німеччини). Бойові дії Другої світової війни вийшли далеко за межі
Європи. Вони розгорнулися також у Північній Африці, Південно-Східній Азії, на Атлантич-
ному й Тихому океанах. Перемогу здобули країни антигітлерівської коаліції.

Німецькі солдати руйнують шлагбаум на кордоні з Польщею.

Початок Другої світової війни. 1 вересня 1939 року

3
 1.3. Як світові війни змінили карту світу
Світові війни, що відбулися в першій половині ХХ ст., змінили політичну карту світу,
дощенту зруйнували старий лад. Цьому сприяли й революції — супутниці війн. Найбільші
зміни були пов’язані з розпадом держав-імперій. Після Першої світової війни з мапи зник-
ли Російська, Австро-Угорська, Німецька й Турецька (Османська) імперії. А Друга світова
створила передумови для розпаду Британської, Голландської, Французької, Бельгійської
та Португальської імперій. Деякі імперії зазнавали перетворень і частково відновлюва-
лися. Так сталося, зокрема, з Російською імперією, що перетворилася на Радянський (Со-
вєтський) Союз. Створений у 1922–1923 рр., він проіснував до 1991 року.
На місці імперій поставали національні держави. Попри значні руйнування та чис-
ленні жертви, війни створювали можливості для народів (зокрема, українців) заявити
про прагнення до державності. У результаті Першої світової війни виникли Українська
Народна Республіка (УНР) і Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). На початку
1919 року вони заявили про об’єднання (злуку). Щоправда, тоді у вирі повоєнних ре-
волюцій не вдалося відстояти українську державу. Більша частина українських теренів
опинилася в складі Радянського Союзу. Під час Другої світової українці також розгорнули
боротьбу за державну незалежність, створивши для цього збройну силу — Українську
повстанську армію (УПА).
Збройні конфлікти змінювали не лише державні кордони, а й розподіл сил у світі.
Світові війни сприяли суттєвому зростанню ролі США в міжнародних відносинах. Інші
країни (як призвідниці війни, так і переможниці) виснажувалися, слабшали економічно
й на певний час утрачали можливість брати активну участь у міжнародному житті. Не-
рідко колишні союзники перетворювалися на запеклих військово-політичних та ідеоло-
гічних суперників. Докорінних змін, особливо після Другої світової війни, зазнав розподіл
сил у Центрально-Східній Європі. Тут виник блок комуністичних держав, що перебував
під жорстким контролем Радянського Союзу. Для підтримання миру та безпеки в усьому
світі 1945 року створено Організацію Об’єднаних Націй (ООН). Серед співзасновниць ООН
була й Україна (тоді Українська Радянська Соціалістична Республіка).

1.4. Людина на війні

У двох світових війнах протиборчі держави кинули на потреби фронту всі людські
ресурси. У 1914–1918 рр. до війська мобілізовано близько 70 млн осіб, з них близько
9 млн загинуло. Також загинуло понад мільйон цивільних осіб. Тобто загальна кількість
загиблих під час Першої світової війни становить понад 10 млн осіб, серед них близь-
ко пів мільйона мешканців України (у сучасних кордонах). А ще були мільйони помер-
лих від ран і хвороб, поранених, полонених, зниклих безвісти. Багатомільйонні військові
й цивільні втрати складалися з людських трагедій. Велика війна 1914–1918 рр. зумовила
появу так званого «втраченого покоління».
Другу світову війну вдалося зупинити ціною вже десятків мільйонів життів. Згідно
з останніми підрахунками, загинуло близько 70 млн людей. Ще десятки мільйонів зазна-
ли фізичних травм, набули інвалідності. Ця війна відзначилася єдиним в історії воєнним
застосуванням атомної зброї, а також численними масовими вбивствами, злочинами про-
ти людства й людяності (як-от Голоко́ ст *). Для країн, де тривали активні бойові дії, дуже
складно розділити військові й цивільні втрати — через значну кількість військовопо-
лонених, величезні масштаби злочинів проти цивільного населення, депортаці́йні а́ кції **,
зумовлені війною голод і хвороби.
* Голокóст (англ. holocaust — «винищення») — геноцид (тобто винищення за расовими, на-
ціональними, релігійними ознаками) євреїв, здійснений нацистським режимом Німеччини
під час Другої світової війни.
** Депортацíйна áкція, депортáція — примусове переселення, вигнання чи висилання
з постійного місця проживання або з держави окремих осіб чи народів.

4
 У центрі найкривавішого театру бойових дій, що виник на німецько-радянському
фронті в роки Другої світової війни, опинилася Україна. Попри велику територію та міс-
це серед переможців, республіка була однією з головних жертв війни. Загальні демогра-
фічні втрати України (які вимірюються сумою загиблих і померлих з-поміж військових
і цивільних унаслідок бойових дій, окупації, репресій, голоду, епідемій і хвороб, емігран-
тів — тобто тих, хто з різних причин залишився на чужині, — і ненароджених із причин,
пов’язаних з війною) становили близько 14 млн осіб, з них прямі людські втрати —
8–10 млн. Упродовж 1941–1944 рр. населення України зменшилося із 41 до 27 млн осіб.
Насильство, безжальне використання людських ресурсів, спрямування проти люди-
ни зброї масового ураження — усе це характерні ознаки світових війн. Та попри ве-
личезні жертви з’являлись і нові можливості. Завдяки змінам, спричиненим світовими
війнами, частина жінок звільнилася від соціальних обмежень, включилася в громадське
й політичне життя. Війни започаткували небачені за масштабами міграційні процеси,
що руйнували звичний уклад життя і водночас розвивали ідею взаємодопомоги, укріп­
лювали національну єдність. Величезна кількість поранених, полонених і біженців давала
поштовх до розвитку доброчинних допомогових організацій.

Софія Галечко (1891–1918) — Людмила Павличенко (1916–1974) —

перша українська офіцерка (хорунжа найуспішніша снайперка в історії,
Українських січових стрільців), на її рахунку 309 військовослужбовців
добровільно вступила до легіону УСС противника (зокрема, 36 снайперів)

Жінки за виготовленням снарядів під час Першої світової війни (Франція)

5
 1.5. Доброчинці та волонтери
Як допомогти своїй армії — таке питання постає перед громадянами під час вій­ни.
Особливо тоді, коли ця війна спрямована на захист рідного краю або пов’язана з надія­
ми на визволення. Віддавна доброчинна діяльність є частиною історії людства. Для до-
помоги потрібні волонтери. Волонтер — це людина, яка за власним бажанням готова
витратити свої сили, час і талант на користь суспільству або конкретній людині, не че-
каючи винагороди. З огляду на значну роль волонтерства в новітній історії Генеральна
Асамблея Організації Об’єднаних Націй 1985 року запропонувала щорічно 5 грудня від-
значати Міжнародний день волонтерів.
Під час війни доброчинні організації надають допомогу армії та постраждалим ци-
вільним, опікуються пораненими й хворими воїнами, біженцями та полоненими. Добро-
чинну діяльність громадських організацій і всього населення стимулює передусім тривога
за рідних і близьких, загалом за співвітчизників, мобілізованих до армії. У зборі коштів
на військові потреби беруть участь люди різних професій, різного віку. Допомога громад-
ськості й усього населення благодійним організаціям визначається не лише грошовими
внесками, а й одягом, взуттям, медикаментами, продовольством.

Погляд історика

А
Друга світова війна з її глобальними наслідками стала найбільшою рукотворною ка-
тастрофою в історії людства. Кількість загиблих — хай то буде 60 чи 70 млн —
недоступна нашому розумінню. Вона просто приголомшує ˂…˃, хоча за гігантськими
цифрами не видно конкретних людей та їхні трагедії. ˂…˃ На додаток до загиблих
величезна кількість людей була понівечена психологічно й фізично.
Бівор Е. Друга світова війна / пер. з англ. В. Горбатько.
Київ, 2022. С. 819.

Б
Унаслідок цього глобального конфлікту в проміжку між вереснем 1939 та серпнем
1945 року щодня гинуло в середньому по 27 тисяч осіб. ˂…˃ Багато людей стали
свідками сцен, які можна порівняти з уявленнями художників епохи Відродження
про пекло, куди відправляли прóклятих ˂…˃.
Гейстінґс М. І розверзлося пекло… Світ у війні 1939–1945 років /
пер. з англ. Р. Клочко. Харків, 2019. С. 18–19.

В
˂…˃ За кожних обставин треба намагатися бути не на боці катів. Солідаризува-
тися треба не з тими, хто вбиває, а з тими, кого вбивають. Така позиція не лише
морально чесна, вона ще й історично правдива. ˂…˃
Для побудови нової української нації, окрім героїв, готових віддати свої життя
заради ідеалів, потрібні герої, які би демонстрували просту людську порядність
˂…˃. Таких випадків немало: дослідження долі в’язнів гітлерівських і сталінських
таборів показує, що майже всі, хто вижив, вижили завдяки чиїйсь допомозі.
Грицак Я. Подолати минуле: глобальна історія України.
Київ, 2021. С. 332.

6
 Історичне джерело

Плакат із серії «Гнів Шевченка — зброя перемоги»,

створений 1942 року. Художник Василь Касіян (1896–1976)

2. Тоталітаризм і демократія
В історії Європи 20–40-ві рр. ХХ ст. пройшли під знаком боротьби тоталітарних
режи́ мів * з демократіями. Відлуння цього протистояння було відчутне й у наступні де-
сятиліття. На відміну від демократії для тоталітаризму характерні: всебічний контроль
над життям суспільства та людини; однопартійна система й заборона діяльності опози-
ції; мілітаризація (тобто спрямованість на війну) суспільного виробництва; централізація
та бюрократизація влади; порушення прав і свобод особистості; контроль над засобами
масової інформації; брутальне насадження агресивної, антигуманної ідеоло́ гії **; закритість
суспільства.

Тоталітаризм (франц. totalitarisme, від пізньолат. totalis, лат. totus — «повний,

увесь, цілий») — антидемократичний політичний режим, в умовах якого держава,
політична влада цілковито підпорядковує собі суспільство й особистість, усі сто-
рони їхньої життєдіяльності, придушує права та свободи людини й громадянина.
Сприяв поширенню терміна в 1920-х рр. філософ Джованні Джентіле, який об-
ґрунтовував політичну практику італійського фашизму.
Демократія (грец. «народне управління») — політичний режим, за якого єдиним
законним джерелом влади в державі визнається її народ. Управління державою
народ здійснює переважно через обраних представників (пар­ламент). Демократію
визначають також як набір ідей і принципів, що стосуються свободи. Президент
США Авраам Лінкольн визначав демократію як урядування «іменем народу, сила-
ми народу і для народу».

* Політúчний режúм — характерний тип влади в країні, сукупність засобів і способів здій-
снення політичної влади, що відображає характер взаємовідносин громадян і держави.
** Політúчна ідеолóгія — система уявлень, ідей і поглядів, що відбиває політичні інтереси,
світогляд, ідеали, настрої людей, партій, інших соціальних груп. Містить не лише знання
про політику, а й ставлення (зокрема, упередження) до опонентів. Політичні сили вико-
ристовують ідеологію для оволодіння суспільною свідомістю, згуртування людей на основі
інтересів певної соціальної групи та мобілізації громадян на активні дії задля досягнення
визначених завдань.