Тема: Вісь «Берлін – Рим – Токіо».

Політика умиротворення
агресора. Задоволення територіальних претензій Німеччини.
Вісь Берлін – Рим – Токіо – це агресивний блок, створений
ініціаторами гонки озброєнь і насильницького переділу світу
Німеччиною, Італією та Японією.
Основні етапи формування «Осі Берлін – Рим – Токіо»:
- Жовтень 1936р. – підписання італо-німецького протоколу про
співробітництво(спрямований проти Англії та Франції), який
дістав умовну назву «Вісь Берлін – Рим».
- 25 листопада 1936р. укладення між Німеччиною та Японією
«Угоди про боротьбу проти Комуністичного
Інтернаціоналу»(Антикомінтернівський пакт), спрямований
проти СРСР та прорадянських держав.
Антикомінтернівський пакт – договір, укладений в Берліні між
Німеччиною та Японією, який оформив створення блоку цих
держав з метою завоювання світового панування.
- 6 листопада 1937р. – приєднання до Антикомінтернівського
пакту Італії, що завершило формування «Осі Берлін – Рим –
Токіо».
 22 травня 1939р. між Німеччиною й Італією був укладений
Стальний пакт – військовий союз, який передбачав підтримку
країн «на суходолі, на морі та повітрі» у разі військових
ускладнень або нападу на одну з держав договору.
 27 листопада 1940р. було підписано військову угоду між
Німеччиною, Італією та Японією(Троїстий пакт).
 20-24 листопада 1940р. Угорщина, Румунія та Словаччина
приєдналися до Троїстого пакту.
Політика «умиротворення» агресора – це спроби США, не
застосовуючи рішучих дій проти Гітлера і роблячи йому всілякі
поступки, запобігати війні.
Ініціатори: Великобританія та Франція.
Причини проведення:
 Суперечності між Францією та Великобританією, яка
остерігалася надмірного посилення Франції на континенті і
тому шукала їй противагу в Німеччині.
 Пом’якшення найбільш жорстоких умов Версальського
договору.
  Нерозуміння західними державами небезпеки політики та
постаті Гітлера. Західним політикам здавалось, що з лідером
Німеччини можна вести справи на дипломатичній основі.
Основні причини політики «умиротворення»:
- Чимало людей у Європі захоплювались Адольфом Гітлером. У
1936р. журнал «Time» назвав його «людиною року».
- Збройні сили Великої Британії та Франції не були готові до
війни й не мали реальних ресурсів для захисту
Чехословаччини.
- Претензії Гітлера щодо несправедливості Версальського
договору здавалися справедливими.
- Британці та французи прагнули миру й підтримали б свої
уряди щодо війни з Німеччиною.
- Британський та французький уряд були зацікавлені в сильній
Німеччині як бар’єрі проти експансії більшовицької росії.
Політика умиротворення:
Причини Наслідки
* Протиріччя між Францією та * Перетворення Німеччини у
Великою Британією з питань наймогутнішу державу Європи.
лідерства у Європі. * Гітлер та його оточення
* Зосередження громадської повірили у власну безкарність.
Англії та Франції на внутрішніх * Усі малі країни
проблемах, породжених пересвідчилися у тому, що ні
економічною кризою в 1930-х Ліга Націй, ні Франція з
рр. Великою Британією не
* Стійкі пацифістські настрої у забезпечать їхню безпеку перед
переважаючої більшості загрозою фашистської агресії.
населення Англії та Франції * Крах політики колективної
через боязнь повторення жахів безпеки.
світової війни. * Формування тенденції до
* Підтримка «приниженої зближення Німеччини та
Німеччини» суспільною думкою Радянського Союзу.
західних країн.
* Недооцінка лідерами західних
країн Гітлера.
* Продовження лідерами Англії
та Франції курсу на послаблення
Версальсько-Вашингтонської
системи.
* Повне усунення США від
втручання у європейські справи.

Аншлюс Австрії:
Наростивши на 1938 р. військову могутність, Гітлер приступив до
переділу кордонів з метою приєднання до складу Німеччини усіх
населених німцями країн. Першою у списку стояла Австрія –
батьківщина Гітлера.
У 1936р. Німеччина спочатку нав’язала Австрії нерівноправний
договір, а потім узялася за вирішення «австрійського питання». У
Берліні розробили спеціальний план захоплення країни – «план
Отто». В Австрії місцеві нацисти розгорнули агітацію за об’єднання з
Німеччиною та провели по всій країні маніфестації. Так готувався
грунт для створення видимості прагнення австрійців до об’єднання.
У ніч з 12 на 13 березня 1938 р. німецькі війська, заздалегідь
зосереджені на кордоні, увійшли в Австрію. Захоплення цієї країни
обійшлося без жодного пострілу. Відбулося приєднання (аншлюс)
Австрії.
Аншлюс — приєднання Австрії до нацистської Німеччини 11—13
березня 1938 року.
Проведений 10 квітня 1938 р. плебісцит (всенародне голосування з
питання державної приналежності певної території) серед
австрійського населення підтвердив аншлюс Австрії.
13 квітня 1938 р. був опублікований закон “Про возз'єднання
Австрії з Німецькою імперією”, згідно з яким Австрія оголошувалася
“однією із земель Німецької імперії” і відтепер стала називатися
“Остмарк”.
Мюнхенська угода і розчленування Чехословаччини
Нацистська преса розпочала брутальну інформаційну кампанію
проти Чехословаччини, приводом для якої стала «судетська
проблема». У Чехословаччині, переважно в Судетській області,
проживало понад 3млн етнічних німців, які користувалися всіма
передбаченими конституцією правами та свободами. Однак у
Німеччині нагніталася атмосфера щодо «безправності»
німецькомовних громадян. Крім того, у Судетській області діяла
керована з Берліна Судето-німецька партія.
ВИМОГА: повна автономія Судетської області і передання її
Німеччині.
У травні 1938 року німецьку армію було перекинуто до кордону
Чехо-Словаччини. У відповідь 20 травня 1938 року чехо-словацький
уряд оголосив часткову мобілізацію. Правлячі кола Чехо-
Словаччини під тиском Великобританії, Франції і США вирішили
капітулювати і виконати вимоги генлейнівців.
22 вересня 1938 року британський прем’єр-міністр Н. Чемберлен
зустрівся з Гітлером(відбулося 3 таких зустрічі) і повідомив про
згоду чехо-словацького уряду прийняти ультимативні вимоги
Великобританії і Франції. А Гітлер знову розширив свої
територіальні претензії щодо Чехо-Словаччини.
В ніч з 29 на 30 вересня 1938 р. керівники Великої Британії, Франції,
Німеччини та Італії підписали Мюнхенську угоду (Мюнхенський
пакт).
Ці події ввійшли в історію як «мюнхенська змова».
Німецькі претензії до Литви та Польщі
А. Гітлер пред’явив Литві ультиматум з вимогою «повернути»
Німеччині портове місто Балтійського моря Клайпеду (нім. назва
Мемель), передане їй у 1919 р.
22 березня 1939 року підписано «Договір між Литовською
республікою і Німецькою імперією про передачу Клайпедського
краю».
21 березня 1939 року Німеччина висунула вимогу Польщі стосовно
повернення портового міста Гданськ (Данциг). У відповідь на
польську відмову 28 березня 1939 року А. Гітлер розірвав Пакт про
ненапад, укладений у січні 1934 року.
31 березня 1939 року прем'єр-міністр Великої Британії Чемберлен
від імені англійського та французького урядів заявив, що
надаватиме Польщі всю можливу допомогу, якщо виникне загроза
її безпеці.
3 квітня 1939 року німецьке командування розробило план “Вайс” і
визначило термін нападу на Польщу — 1 вересня 1939 р.