Тема 7. Міжнародні відносини 1930-х рр.

Назрівання Другої
світової війни.
Основні знання: основні напрямки зовнішньої політики провідних країн
світу, пакт Молотова-Ріббентропа, перші військові конфлікти.
Поняття і терміни: Ліга Націй, система колективної безпеки, пакт,
Антикомінтернівський пакт, агресія, аншлюс, політика
умиротворення, окупація.
План
1. Зовнішньополітичні пріоритети провідних країн світу.
2. Наростання загрози війни.
3. Згуртування сил агресії.
4. Переддень війни.
1. В зовнішній політиці США проводили політику ізоляціонізму, але зростання
сили Японії, Німеччини та Італії змушували США теж готуватись до війни.
У Великобританії бачили, що Німеччина відновлює свій військовий
потенціал і теж працювали над збільшенням чисельності військ та зброї,
особливо в авіації та на флоті.
Франція неухильно слідкувала за виконанням Версальського договору,
але бачила його недосконалість, бо він не усував загрози німецького
реваншу. Тому Франція ініціювала створення військово-політичних союзів
під своєю егідою: Мала Антанта ( Чехословаччина, Югославія і Румунія) та
Балканська Антанта ( Греція, Румунія, Туреччина, Югославія), а також
уклала в 1932 році договір про ненапад з СРСР. Таким чином вона хотіла
мати союзників у майбутній війні з Німеччиною.
Німеччина не хотіла виконувати версальський договір, а коли до влади
прийшов Гітлер, то і взагалі відмовилась від його виконання. У 1935 році
шляхом плебісциту було повернуто Саар. Також заплановано збільшити
армію до 550 тисяч.
Італія планувала створити імперію та перетворити Європу на потужний
фашистський блок. Спочатку Італія насторожено ставилась до Гітлера та
Німеччини, але згодом відмовилась створити коаліцію з Францією і
Великобританією та віддала перевагу союзу з Німеччиною та Японією.
СРСР виступав проти всіх країн Європи та Америки, але був змушений
з ними співробітничати. Метою було зіштовхнути західні країни одна з
одною. Поступово Сталін схилявся до союзу з Німеччиною.

2. Першою країною, яка почала відкриту війну стала Японія, яка в

1931-1932 роках окупувала Маньчжурію, одну з провінцій Китаю. Тут ними
сторена держава Манчжоу-Го на чолі з імператором Пу І. Ліга Націй не
визнала цієї держави, але Японія на неї не зважала, а в 1933 році взагалі
вийшла з Ліги Націй.
Влітку 1938 року на озері Хасан стався конфлікт між СРСР та Японією,
де японські війська зазнали поразки. В 1939 році новий конфлікт на озері
Халгін-Гол на території Монголії, але радянські і монгольські війська
відбтлись. Це була перевірка Японією СРСР на міцність.
В Європі до війни активно готувалась Німеччина, яка відновлювала
армію, а Франція з Великобританією змирились з цим. В цьому Німеччині
активно допомагав СРСР. В 1936 році німці захопили демілітаризовану
Рейнську зону. Західні країни знову не наважились зупинити агресивні дії
Німеччини, а на Лігу Націй Гітлер не зважав, тому Німеччина ще активніше
повела підготовку до війни.

3. В 1935 році Італія напала на Ефіопію і швидко її завоювала, хоча

економічного зиску від цього не мала і зазнала великих втрат.
В 1937 році відновилась китайсько-японська війна.
У жовтні 1936 року підписано договір між Італією та Німеччиною про
узгоджені дії.
В листопаді 1936 року підписано Антикомінтернівський пакт між
Німеччиною та Японією, до якого в 1937 році приєдналась Італія. Фактично
цей договір був спрямований проти західних демократій.
Великобританія та Франція не хотіли воювати, тому проводили щодо
Німеччини політику «умиротворення», але це лише збільшувало агресивність
Німеччини.
В березні 1938 року німецькі війська окупували Австрію. Це був
«аншлюс» (приєднання). Західні країн на це не відреагували.
Наступною жертвою Німеччини стала Чехословаччина. 29 вересня
1938 року підписано Мюнхенську угоду між Німеччиною, Італією, Францією
та Великобританією ( Гітлер, Муссоліні, Даладьє і Чемберлен). За цією
угодою Судети відходили Німеччині, Тешинська область-Польщі, Південна
Словаччина-Угорщині. Чехословаччина втратила третину своєї території і 5
млн. населення. У жовтні 1939 року утворено Словаччину на чолі з Тісо та
автономну Закарпатську Русь (Карпатську Україну).

4. В листопаді 1938 року Тешинська область була окупована

Польщею.
У березні 1939 року німці окупували Чехословаччину. Було утворено
протекторат Чехії та Моравії. Словаччина стала повністю незалежною.
Південна Словаччина та Закарпатська Україна окуповані Угорщиною.
Після цього Німеччина висунула претензії до Литви та добилась
передачі їй Клайпедського краю. Великобритані та Франція знову нічого не
зробили. З квітня 1939 року Німеччина почала готуватись до нападу на
Польщу.
Крах Чехословаччини змусив Великогбританію та Францію до активної
протидії Німеччині. Чемберлен надав гарантії Польщі, Румунії, Греції та
Туреччині. До цих гарантій приєдналась і Франція. Для створення системи
колективної безпеки залишалось домовитись з СРСР.
Тому 11 серпня 1939 року до Москви прибула англо-французька
делегація для переговорів. Але вона закінчилась безрезультатно, тому що
Сталін вирішив підписати угоду з Гітлером. І угода з Німеччиною була
підписана 23 серпня 1939 року. Вона складалась з двох частин: пакту про
ненапад і таємного додаткового протоколу про розмежування сфер впливу.
Тобто радянське керівництво фактично заохотило Німеччину до війни.