Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

Кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики

САМОСТІЙНА РОБОТА
з дисципліни «Україна в міжнародних відносинах»
на тему: «Пакт Молотова-Ріббентропа»

Виконала: студентка 1 курсу 2 групи

освітньої програми «Міжнародні відносини»
Джелялова Еліна
Викладач: проф. Крушинський В.Ю.

Київ - 2019
 ВСТУП
ПАКТ МОЛОТОВА-РІББЕНТРОПА 1939 – договір про ненапад між
Німеччиною та СРСР 23 серпня 1939, підписаний наркомом закордонних
справ СРСР В. Молотовим і міністром закордонних справ Німеччини Й. фон
Ріббентропом . Договір означав переорієнтацію у зовнішній політиці СРСР
на зближення з Німеччиною. Договір був підписаний після охолодження
взаємовідносин між Радянським Союзом та Німеччиною ,яке було викликане
приходом до влади Гітлера і безліч військових конфліктів, за яких СРСР
протидіяло Німеччині й Італіі в Іспанії, Японії на ДС( бої біля оз.Хасан і на р.
Халкін-Голд). Цей договір став політичною несподіванкою у міжнародних
відносинах для третіх країн. Сторони зобов'язувалися утримуватися від
нападу один на одного і дотримуватися нейтралітету, якщо одна з них
ставала об'єктом воєнних дій третьої сторони. Також, передбачався взаємний
обмін інформацією в питаннях, що зачіпали інтереси сторін, СРСР надавало
право на навчання у власних військових полігонах війську фашистської
Німеччини.
Окремо до Пакту додавався таємний протокол між Сталіним та Гітлером про
розподіл сфер впливу. Німеччина визнавала права Радянського Союзу у
Естонії, Латвії, Сх. Польщі, Фінляндії та Бессарабії.
До складу СРСР були включені території Західної України і Зх.
Білорусі (1939), у подальшому – Сх. Прибалтика, Бессарабія, Буковина
Північна (1940). Наприкінці 1939 СРСР здійснив напад на Фінляндію,
розв'язавши радянсько-фінляндську війну 1939–1940.

1. ПЕРЕДУМОВИ

1.1. Криза міжнародного права

З 1938 по червень 1939 СРСР неодноразово виступав з різкою критикою

агресії Німеччини у Європі и пропонував широку міжнародну коаліцію для
протидії цій загрозі,а також пряму військову допомогу. Таким чином
радянсько-німецький пакт про ненапад,виглядав як вимушений крок,який
був зроблений тоді,коли небажання Англії та Франції заключати діючий
договір про протидії агресії став очевидним.

Міжнародні організації загубили свою ефективність и припинили виконувати

свої основні обов’язки. Втрата Лігою націй функції попереджувати і
ліквідовувати міждержавні конфлікти, захищати слабкі держави перед
сильними. 30-і рр. характеризуються значним ускладненням міжнародних
відносин і зростанням загрози війни. Відбулося формування двох
протилежних блоків держав: США, Великобританія, Франція, з одного боку,
та Німеччина, Італія, Японія, з другого боку (три останні, 1935 р. –
Антикомінтернівський пакт, спрямований проти СРСР). 10 лютого 1939 р.
Гітлер заявив, що мета його політики – “панування в Європі і світове
панування на віки”. Також, не менш важливим фактором слугує прагнення
країн нейтралізувати більшовицьку загрозу СРСР. Франція і Великобританія,
боялися нового режиму в Росії .Безповоротним кінцем ослаблення відносин з
Радами став договір 1938 року. За його підсумками найсильніші країни
зібралися в Мюнхені і змусили Чехословаччину віддати Німеччині Судецьку
область, де проживали етнічні німці. Країна розвалилася на три частини і
була окупована німецькими та угорськими військами.

1.2. Політика «замирення агресора»

Інша передумова полягала в тому, що тогочасні європейські лідери, Франція

та Велика Британія, замість того, аби вести жорстку протидію Німеччині иі
захищати треті країни та мир у тогочасній системі міжнародних відносин,
пішли шляхом умиротворення агресора, розпочавши з аншлюсу Австрії в
1938 році. Великі держави сподівалися зупинити нацистську експансію на
Захід за незначні поступки, але Фюрер виявився ще жадібнішим, ніж вони
вважали і його амбіції не обмежувалися лише Австрією і Польшею . Це була
егоїстична недалекоглядна політика, що не враховувала різноманіття зв’язків
і хитрих ходів міжнародної гри, яка розверталася тоді в Європі. Саме ці
країни частково винні у тому ,що сталося.

Той факт, що Польща, а трохи пізніше, країни Балтії втратили через Пакт
свій суверенітет - наслідок того, що на той час важливі актори мв не
спромоглися створити працюючу систему колективної безпеки, яка б
стримувала агресора або дала б йому організовану відсіч. США,
Великобританія і Франція намагалися спрямувати агресію країн
антикомінтернівського пакту проти СРСР. Англія і Франція на переговорах з
Німеччиною і Італією у Мюнхені (1938 р.) погодилися на приєднання до
Німеччини Судетської області Чехословаччини, сподіваючись тим самим
спрямувати інтереси Німеччини на схід. При потуранні західних держав
Німеччина у березні 1939 р., розчленувала і поглинула більшу частину
Чехословаччини, давши дозвіл на окупацію Карпатської України, своєму
союзнику Угорщині.

1.3. Міжнародне становище двох імперій після Першої світової війни

Версальська система міжнародних відносин. У 1920 році В.Ленін зазначив,

що в умовах, які виникали, принижена Німеччина «штовхається на союз з
Росією». Також існують докази, що на святкових демонстраціях 20-ї років у
Москві носили транспаранти з гаслом «Радянський серп і німецький молот
об’єднує весь світ. Після смерті Леніна зміцнював зв’язки з Веймарською
Німеччиною Сталін. Сталін сприяв розгрому німецької соціал-демократії, що
допомогло нацистам 1933 року прийти до влади. Через руки фюрера Сталін
нмагався втілювати свої геополітичні цілі та амбції, поширюючи ідею
соціалістичного устрою суспільства усьому світу. Намір вождя міг
реалізуватися лише за умови ослаблення європейських країн, а для цього
потрібна була нова світова війна. Можна розглядати як дивовижну вдачу
рядянської дипломатичної політики, яка змогла використовувати
європейську кризу у власних інтересах, обійти британську дипломатію і
досягти головної мети-залишитися поза війною, отримавши значу свободу
рук у Східній Європі, більш широкий простір для хитрого ходу між
ворогуючими угрупуваннями у власних інтересах і при цьому скинути
провину за зрив англо-Франко-радянських перемовин на Лондон та Париж.

1.4. Прихід Гітлера до влади

З приходом до влади Гітлер не захотів денонсувати Берлінський договір про

нейтралітет з СРСР 1926 року і протокол до нього від 1931 року, зазначивши
5 травня 1933 року, що ці документи будуть діяти і надалі. У грудні 1933
року урядами Франції і СРСР було висунуто спільну пропозицію про
укладення договору про колективну безпеку в Європі. Були зроблені
пропозиції приєднатися до договору Німеччини, Великобританії, Фінляндії,
Чехословаччини, Польщі, Естонії, Латвії та Литві. Проект договору отримав
назву «Східний пакт». Східний пакт не вдалося здійснити через відмову
Німеччини і Польщі до свого списку друзів. У березні 1934 року Польща
уклала з націонал-соціалістським режимом договір про ненапад, що став
одним з перших зовнішньополітичних успіхів уряду Гітлерa. У березні 1935
року Німеччина остаточно перестала дотримуватися військових статтей
Версальського мирного договору 1919 року. У країні була введена загальна
військова повинність і почалося переозброєння армії, однак це не зустріло
ніякої протидії з боку західних держав, гарантів Версальського миру.

У листопаді 1936 року Німеччина і Японія підписали спрямований проти

СРСР «Антикомінтернівський пакт», учасником якого в 1937 році стала й
Італія. В ході Громадянської війни в Іспанії СРСР надавав військову
допомогу республіканському уряду, тоді як Німеччина та Італія активно
підтримали путч генерала Франко. У березні 1938 року Німеччина здійснила
аншлюс Австрії і стала висувати територіальні претензії до Чехословаччини.

2. СУТНІСТЬ ПАКТУ

2.1. Перемовини та підписання

Перемовини розпочалися в квітні, проте довгий час просування вперед на
них не відзначалося. Лише 24 травня Великобританія нарешті прийняла
рішення йти на союз з СРСР. 27 травня Чемберлен, остерігаючись, що
Німеччині вдасться нейтралізувати СРСР, направив послу в Москві
інструкцію, яка дозволяє погодитися на обговорення пакту про
взаємодопомогу, військової конвенції і гарантій державам, які піддадуться
нападу Гітлера. Англо-французький проект був розроблений на основі
радянських пропозицій від 17 квітня.

У 1936 році радянська сторона пропонувала Берліну підписання договору

про ненапад. Пропозицію було відхилено на тій підставі, що між СРСР і
Німеччиною немає спільного кордону . Як пізніше стверджував керівник
мережі радянської розвідки Вальтер Кривицький, для демонстрації доброї
волі з боку Москви йому в грудні 1936 року було наказано послабити
розвідувальну роботу в Німеччині. Так звана «місія Канделакі» тривала до
1937 року і закінчилася невдачею: німецька сторона з ідеологічних і
політичних міркувань не вважала за потрібне йти на розширення зв'язків з
СРСР. З осені 1938 року німецьке керівництво стало поступово домагатися
нормалізації відносин з СРСР. Уже в перші дні після укладення Мюнхенської
угоди німецьке посольство в Москві передбачала можливість перегляду
зовнішньої політики СРСР

З 15 червня по 2 серпня 1939 р. у Москві проходили переговори між СРСР,

Англією і Францією про укладання тристороннього союзу проти німецької
агресії. Переговори завершилися провалом, як з вини Англії і Франції, які
затягували переговори, сподіваючись ізолювати СРСР на міжнародній арені і
направити проти нього фашистську агресію, так і з вини радянського
керівництва. Яке вважало все капіталістичне оточення однаково ворожим
стосовно СРСР і тому не бачило головної небезпеки з боку фашистської
Німеччини. Більше того сталінське керівництво пішло на союз із
Німеччиною. Згідно з пактом і таємним протоколом радянські війська 17
вересня 1939 р. перейшли польський кордоні вступили в Західну Україні і
Західну Білорусь. Східна Галичина і Західна Волинь були зайняті Червоню
Армією без опору з боку Польщі за 12 днів.

21 серпня о 15 годині посол Шуленбург передав Молотову телеграму від

Гітлера «пану І. В. Сталіну», в якій фюрер повідомляв про свою згоду з
радянським проектом пакту про ненапад і про готовність виробити
«додатковий протокол» в ході візиту в Москву «відповідального державного
діяча Німеччини ».

28 вересня 1939 р. союз Німеччини і СРСР був скріплений Договором про

дружбу і кордони. Договір уточнив сфери впливу цих держав і
розмежувальну лінії між ними на території Польщі. У сферу впливу СРСР
переходила Литва, Бессарабія і Північна Буковина, у сферу впливу
Німеччини – Лемківщина і Холмщина.

2.2. Умови та суть угоди

Цілі Великобританії та Франції в перемовинах, що почалися в Москві

полягали в наступному: відвести від своїх країн загрозу війни; запобігти
можливому радянсько-німецькому зближенню; демонструючи зближення з
СРСР, досягти угоди з Німеччиною; втягнути Радянський Союз у майбутню
війну і направити німецьку агресію на Схід. Відзначається, що
Великобританія і Франція, прагнучи зберегти видимість перемовин, в той же
час не бажали рівноправного союзу з СРСР. Стратегічною метою
радянського керівництва влітку 1939 року було забезпечення безпеки СРСР в
умовах кризи, що почалася в Європі. Радянська зовнішня політика сприяла
зіткнення Німеччини з Великобританією і Францією в розрахунку на
«світову революцію».

1. Країни не будуть нападати один на одного.

2. У разі нападу іншої держави на одну з країн-учасниць, інша має
дотримуватися нейтралітету, тобто не допомагати ні агресору, ні союзнику.

3.Сторони обмінюються стратегічною інформацією, яка стосується політики

однієї з держав.

4. Цей пакт включав в себе таємний протокол про розподіл сфер впливу,
якого країни забов’язувалися дотримуватися.

ВИСНОВКИ

Умови цього пакту дуже складно оцінювати, бо він носить двосторонній

характер, як для Німеччини, так і для СРСР. Договір про ненапад між СРСР і
Німеччиною був значно вигіднишим для Німеччини, ніж СРСР, тому що це
був величезний військово-стратегічний політичний розрахунок Сталіна, за
який довелось заплатити занадто велику ціну.

Зробивши ставку на неминучість виникнення нового конфлікту між

імперіалістичними державами, СРСР прагнув не допустити об'єднання
великих держав, сприймаючи це як головну загрозу своїм інтересам.

В першу чергу, одним з плюсів було вирішення польського питання. І це

було максимально сприятливо для Радянського Союзу. СРСР отримав
території, які були заселені східнослов'янськими народами, тобто наблизився
на заході до своїх природним кордонів. По-друге, укладений договір не
дозволяв Польщі домовитися з Німеччиною і стати членом антирадянської
коаліції. По-третє, після війни можна було отримати більш дружній режим у
Варшаві, а в ідеалі можна було створити маріонеткову державу. По-четверте,
окупація Польщі майже нічого Німеччини не давала, але вимагала витрат на
підтримання режиму. А ось СРСР, при правильному підході, міг з колишніх
громадян Польщі на своїй території створити нову польську армію, навіть
більш боєздатну, ніж загибла в 1939 рік. Другим плюсом стало несподіване
для Москви повне рішення японської проблеми. У Токіо після підписання
Пакту припустили, що влазити в поодинці в війну з СРСР невигідно. Третім
плюсом для СРСР була свобода рук в Прибалтиці. Проведена там
радянізація, звичайно ж, виявилася шкідлива; але наявність Червоної Армії в
регіоні гарантувало і військову безпеку на північно-західному напрямку, і
неперетворення цих держав в німецьких сателітів, і неможливість появи
приводу до війни з Німеччиною в цьому регіоні. Четвертим плюсом стала, як
не цинічно це звучить, війна в Європі. У Москві дуже добре розуміли, що
воювати доведеться, але пізніше вступ у війну забезпечувало економічні
вигоди на першому етапі у вигляді торгівлі з Німеччиною та іншими
країнами Європи, а також максимальний політичну вагу після закінчення
війни. По-друге, в ході війни, зберігши нейтралітет, було дуже зручно вести
торг з Німеччиною і з Великобританією. Обидві сторони були б помітно
поступливішими. А по-третє, вступ війну в її активній фазі не дозволив би
Франції і Великобританії саботувати виконання союзницьких зобов'язань, як
вони це зробили з Польщею в 1939-му році або з Росією і з Сербією в 1915-м.
В результаті, підтримувати СРСР матеріально і збройно Англія була змушена
протягом всієї Великої Вітчизняної. І п'ятим політичним плюсом Пакту
Молотова-Ріббентропа став ранній вступ в нову світову війну США.
Розпочати список мінусів договору про ненапад між Німеччиною і СРСР
варто з появи спільного кордону між країнами, який дозволив Німеччині
раптово і дуже вдало почати війну в 1941-му році. Але, по-перше, межа
давала і СРСР можливість напасти на Німеччину, а це в 1939-му році була
дуже корисно. А по-друге, ця межа не могла розглядатися Німеччиною як
абсолютно безпечна, і Німеччина була змушена тримати на ній війська, що
послаблювало б Німеччину на Заході. Приєднання колишніх польських
територій і Прибалтики потребувало якось включити їх в радянський простір,
тому в Західній Україні, на заході Білорусі, в Литві ситуацію можна
охарактеризувати як громадянську війну. В результаті приєднані регіони не
дали Червоної Армії в 1941 році належної опори. Зайняті території повинні
були стати в майбутньому джерелом напруженості у відносинах з
післявоєнної Польщею, а також з Великобританією і з Францією. Та й під час
війни Польський уряд у вигнанні повинно було постійно заважати
переговорам між СРСР і Заходом.

Четвертий мінус - репутаційні втрати. По-перше, було підірвано довіру до

СРСР з боку країн Заходу. Це стосується в першу чергу до громадської
думки. Але відносини урядів західних країн змінилося мало, так як Союз
зіграв за їхніми ж правилами. По-друге, різко впало вплив і можливості
Комінтерну. Це була велика втрата, оскільки Комінтерн був одним з
основних інструментів впливу СРСР на міжнародні відносини. Однак раз
СРСР став імперією, то його потреба в послугах Комінтерну стала набагато
менше. По-третє, всередині країни престиж влади дещо впав, і з'явилося
нерозуміння цілей керівництва, яке зберігалося до 22 червня 1941 року, що
призвело до відомих негативних наслідків. І нарешті, потрібно зауважити, що
відносини між СРСР і рештою світу сильно ускладнилися, спочатку через
введення військ до Польщі, потім в Прибалтику, потім через розпочатої
Зимової Війни. Навесні 1940 року справа ледь не дійшла до військового
протистояння з Францією і Англією. Дуже сильно були до 1940 року
зіпсовані відносини з Скандинавськими країнами. Та й виключення з Ліги
Націй пов'язано з Пактом, хоча і не прямо. Крім того, весь світ став
побоюватися СРСР, як нову агресивну тоталітарну імперію. Виграли майже
два роки для додаткового укріплення обороноздатності, бо інакше війна
могла б спалахнути вже в 1939 році. СРСР довелося розміщувати свої війська
в районах з ненадійним, а то і прямо ворожим населенням - що викликало в
перші дні війни розгул шкідництва і саботажу в тилу, чого не було б, якби ми
мали надійний прорадянський тил в конфігурації 1939 року.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Олександр Дюков "Пакт Молотова-Ріббентропа" в питаннях і

відповідях "(Москва, Фонд" Історична пам'ять "2009.
2. Книги серії «Міфи Пакту Молотова-Ріббентропа» від
видавництва Віче.
3. https://wikiphile.ru/pakt-molotova-ribbentropa-kratko/
4. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BA
%D1%82_%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BE
%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%E2%80%94_
%D0%A0%D1%96%D0%B1%D0%B1%D0%B5%D0%BD
%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0
5. http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?
&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21
FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=
0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Pakt_M_R