Перша берлінська криза

I. Вступ
Як відомо, Німеччина зазнала поразки в Другій світовій війні в травні 1945 року. У ході війни
вона зазнала тяжких втрат: 13 млн загиблих (18% населення), промислове виробництво
скоротилося до 30% порівняно з довоєнним рівнем, висока інфляція. Постало питання про
подальшу долю цієї держави. Різні бачення цього були в держав переможців. Уряд Німеччини,
який після Гітлера очолив адмірал Карл Деніц протримався до 23 травня 1945 року, коли їх
всіх заарештували союзники. За рішеннями Ялтинської і Потсдамської конференцій Німеччину
було поділено на 4 зони окупації, а Берлін на 4 сектори. Верховна влада належала урядам
СРСР, США, Великої Британії, Франції. З командувачів окупаційних військ було утворено
Контрольну Раду, яка у своїй діяльності керувалася союзницькими угодами та рішеннями
Потсдамської конференції.
II. Суть Першої берлінської кризи
Перша берлінська криза являє собою блокаду військами Радянського Союзу залізничних і
автомобільних шляхів до західних секторів Берліна, що були під контролем США, Великої
Британії та Франції.
III. Причини та привід Першої берлінської кризи
Причиною спалаху цієї берлінської кризи стали розбіжності між СРСР та західними
союзниками щодо майбутнього Німеччини та Берліна. А ось приводом до цього послугувала
грошова реформа, яку США, Англія і Франція провели в західній та радянській зонах без згоди
СРСР, ввівши в обіг 21 червня 1948 року нову німецьку марку. В той же час радянська влада
висунула вимогу включення західних секторів окупації Берліна у фінансову систему
радянської зони.
IV. Процес
Блокада ж Західного Берліна була засобом тиску на західні держави з метою змусити їх до
поступок на переговорах. Підсумок акції виявився зворотним. Для порятунку населення
Західного Берліна США організували "повітряний міст". Засновником повітряного моста
вважається глава американської адміністрації в Німеччині генерал Люсіус Клей. Протягом
наступних 324 днів з інтервалом у 5 хвилин транспортні літаки сідали на посадкову смугу
аеродрому Темпельхоф. Щодня в місто доставлялося 13 тис. тонн продовольства. Західні
держави ввели ембарго на поставки товарів у радянську зону. Після складних переговорів 30
серпня 1948 року була досягнута домовленість про вилучення західної марки з Берліна. Але
реалізація її затягнулася з технічних причин, а в міру оформлення західнонімецької
державності виявилася неможливою. Тому блокада тривала аж до 11 травня 1949 року. У
розпал Берлінської кризи з 15 по 22 липня 1948 р. в Рюдесхайм відбулася нарада міністрів-
президентів західних земель, в ході якого берлінський обер-бургомістр Ернст Рейтер закликав
до якнайшвидшого створення західнонімецької держави-«ядра» із включенням до нього
Західного Берліна. Учасники наради підтвердили рішення про скликання Установчих зборів до
1 вересня 1948 року, потім терміни «Установчі збори» і «конституція» були зняті щоб
уникнути дискусій про сепаратизм. З представників земельних ландтагів була сформована
Парламентська рада, яка отримала повноваження з розробки Основного закону
західнонімецької держави як тимчасової конституції, покликаної діяти до остаточного
вирішення питання про возз'єднання Німеччини. У квітні 1949 року Парламентській раді був
переданий розроблений трьома державами «Окупаційний статут», що закріплював контроль
США, Великобританії і Франції над зовнішньою політикою Західної Німеччини, її зовнішньою
торгівлею і зарубіжними активами, системою безпеки, а також конституційний контроль. 23
травня 1949 вважається днем утворення держави ФРН. Інститут військових губернаторів був
перетворений в інститут "військових комісарів" західних держав у Німеччині. 14 серпня 1949
були проведені перші вибори в бундестаг, 12 вересня 1949 створений бундесрат, через три дні
обрані президент і федеральний канцлер.
Одночасно з цим відбувалося і становлення східнонімецької держави. Ще в 1947 року в
радянській зоні почав функціонувати Німецький народний конгрес (ННК). У ході його
першого засідання у грудні 1947 р. було поставлено завдання щодо розгортання широкого
народного руху за єдину Німеччину. Другий ННК у березні 1948 р. висунув ініціативу
проведення референдуму у всіх німецьких землях з приводу прийняття закону про єдність
Німеччини. Але одночасно був утворена Німецька народна рада, яка отримала повноваження з
підготовки проекту конституції східнонімецького держави. Такий проект був підготовлений
представниками СЄПН (соціалістична єдина партія Німеччини) і прийнятий на засіданні
Німецького народного ради 19 березня 1949 року. Третій ННК, що відбувся 29 - 30 травня 1949
року, затвердив конституцію Німецької Демократичної Республіки і проголосив провідною
політичною силою міжпартійний Національний фронт демократичної Німеччини. 7 жовтня
1949 року, коли була утворена тимчасова Народна палата, стало офіційним днем утворення
НДР. Розкол Німеччини завершився. Німецьке питання перетворилося в одну з найбільш
складних міжнародних проблем повоєнної історії.
V. Результат
Через Берлінську кризу 1948-1949 рр. обговорення питання про створення єдиної Німеччини
було зупинено більш ніж на 40 років. У 1949 р. західні зони окупації утворили Федеративну
Республіку Німеччини(ФРН), а східні - Німецьку Демократичну Республіку(НДР). Західний
Берлін став автономним самоврядним містом, зв’язаним транспортним коридором із ФРН.
VI. Висновок
Таким чином Перша берлінська криза стала серйозним протистоянням в холодній війні, що в
той час починалася. Комуністам не дали отримати контроль над усім містом. Також, це був
вдалий приклад реалізації "доктрини стримування", що запропонував американський дипломат
Дж.Кеннан. Головними її принципами було необхідність проявляти рішучість у відносинах з
Москвою і активно протидіяти її крокам, при цьому вступати у війну необов'язково. Західні
держави змогли відстояти Західний Берлін, який ще деякий час був для жителів Східної
Німеччини шляхом для порятунку. Протягом 50-х років мільйони німців змогли переїхати до
ФРН завдяки цьому. Криза сприяла завершенню окупаційного режиму в Німеччині. Звісно,
протягом 1949-1990 років існували дві німецькі держави, які входили до протилежних
військово-політичних блоків. Але створена в західнонімецьких землях ФРН змогла швидко
відновити економіку і стала розвиватися. В той час як східна частина таким похвалитися не
змогла. Зрештою ФРН змогла приєднати НДР, коли СРСР зазнав поразки в холодній війні (так,
це було саме приєднання, а не "об'єднання - східні землі були просто включені в ФРН без
збереження старого устрою).