Протягом останніх півстоліття в Європі спостерігаються значущі зміни на політичній

карті, зокрема в контексті міжнародної економічної інтеграції, особливо у формі

Європейського Союзу (ЄС) та інших регіональних економічних об'єднань.

1. Розширення та поглиблення Європейського Союзу: Протягом останніх півстоліття

Європейський Союз відзначився значущим розширенням та поглибленням
співробітництва між країнами-членами. Розширення включало приєднання нових
держав, збільшення території та населення ЄС. У 2013 році набули чинності нові
правила, що зміцнили контроль і координацію економічної та бюджетної політики в
зоні євро. Створено "Єврозону", де валютою є євро, що значно підвищило торгівлю та
інвестиційні потоки внутрішньою торгівлею.
2. Інші регіональні економічні об'єднання: Поза ЄС існують інші регіональні
економічні об'єднання в Європі, такі як Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ),
Європейська економічна зона, Центральноєвропейська асоціація вільної торгівлі. Ці
об'єднання показують стратегічну спрямованість країн Європи на зміцнення та
розширення міжнародного економічного співробітництва.
3. Участь України та інших країн у міжнародних об'єднаннях: Україна входить до
складу міжнародних економічних об'єднань, зокрема Організації за демократію й
економічний розвиток (ГУАМ) та Організації Чорноморського економічного
співробітництва (ОЧЕС). Це свідчить про спробу країн в українському регіоні
забезпечити економічне та політичне співробітництво.
4. Безвізовий режим та Шенгенська зона: Значущою зміною був введений безвізовий
режим для українських громадян щодо більшості країн-членів ЄС. Це дозволило
українському населенню мати спрощений в'їзд до країн Шенгенської зони, що
включає 26 європейських держав. Ця зміна політичної ландшафту облегшила контакти
та співпрацю між Україною та країнами ЄС.
5. Роль Ради Європи: Рада Європи, яка була заснована в 1949 році, є старішою
міжнародною організацією в Європі. Організація сприяє співробітництву між
країнами-членами у галузях прав людини, демократії, законності та культурної
взаємодії. Рада Європи відзначилася розробкою Європейської конвенції про
захист прав людини й основних свобод, що є одним з її значущих досягнень.
6. Активна позиція Ради Європи щодо незаконної анексії Криму: Рада Європи
визначила свою позицію щодо незаконної анексії Криму Росією у 2014 році.
Організація засудила це діяння, вказуючи на його порушення міжнародного
права та наголошуючи, що це не може бути підставою для будь-яких змін
статусу Криму.
7. Роль НАТО в європейській системі безпеки: Організація
Північноатлантичного Договору (НАТО) є найвпливовішою військово-
політичною організацією у світі. Її заснували в 1949 році з метою сприяти
справедливому й тривалому миру в Європі на основі загальних демократичних
цінностей, прав людини та верховенства права. У останні десятиліття НАТО
 активно працює над співпрацею з державами-нечленами та міжнародними
організаціями, зокрема з Європейським Союзом.
8. Євроатлантична інтеграція України: Євроатлантична інтеграція є важливим
напрямком зовнішньої політики України з метою забезпечення надійного
захисту територіальної цілісності та суверенітету країни. Україна підписала
"Індивідуальний план партнерства з НАТО", що свідчить про бажання співпраці
та підвищення безпеки у регіоні.
9. Сепаратизм у Шотландії: Шотландія, яка є частиною Великої Британії, має
відому історичну національну єдність та самосвідомість. Наявність нафтових і
газових родовищ у Північному морі сприяє зростанню сепаратистських настроїв
у цьому регіоні.
10. Каталонія та сепаратизм в Іспанії: Каталонія є одним з економічно
розвинених регіонів Іспанії. Вона протягом останніх років бореться за свою
незалежність. У 2015 році та 2017 році відбулися голосування та референдуми
щодо відокремлення від Іспанії, і хоча більшість проголосувала за незалежність,
країни ЄС виступили проти цього.
11. Сепаратизм в Італії та Франції: Сепаратистські настрої також присутні в інших
країнах Європи, зокрема в північних промислово розвинених районах Італії та
на острові Корсика для Франції.

Протягом останніх півстоліття в Європі спостерігалися значні зміни на політичній карті,

включаючи розділ та об'єднання держав, які були спричинені різними факторами.
Давайте розглянемо кілька важливих прикладів.

1. Розділ Югославії: Після смерті їосипа Броз Тіта в 1980 році і посилення етнічних та
національних конфліктів, Югославія розпалася. Процес розпаду почався у 1991 році з
оголошення незалежності Словенії та Хорватії, а після цього відбулися конфлікти в
Боснії і Герцеговині, а також в Косово. Ці конфлікти призвели до розділу Югославії на
кілька незалежних держав.
2. Об'єднання Німеччини: У 1990 році Німечка демократична республіка та Німечка
демократична республіка оголосили про своє об'єднання, створюючи об'єднану
Федеративну Республіку Німеччини. Це сталося після падіння Берлінської стіни в 1989
році та кінця холодної війни.
3. Розділ Чехословаччини: В 1993 році Чехословаччина розділилася на дві незалежні
країни: Чехію та Словаччину. Це сталося мирно шляхом угод між двома
національними групами, котрі мали відмінні політичні та економічні інтереси.
4. Розділ України та анексія Криму: У 2014 році Російська Федерація анексувала Крим
після референдуму, що відбувся в окупованому Криму. Також в Україні виникла
збройна конфронтація з проросійськими силами на сході країни, що призвела до
втрат територій та втрат життів.
5. Реформи Європейського Союзу та розширення: Європейський Союз (ЄС)
переживав кілька хвиль розширення, включаючи приєднання нових країн, зокрема з
країн Східної Європи. Ці реформи та розширення відбувалися з метою зміцнення
європейської інтеграції та співпраці.