Європейське право

5. Тематика практичних завдань

Тема 1. Історико-правовий аспект створення ЄС. Установчі договори Європейського

1. Історична динаміка європейського будівництва.
Головне з тексту: Європейський Союз утворився в результаті послідовного розвитку
процесу інтеграції країн Західної Європи, який пройшов у своєму розвитку декілька
етапів. Він був започаткований у 1950 році Робертом Шуманом, міністром закордонних
справ Франції, який запропонував створити спільний ринок вугільної і сталеливарної
продукції Франції, ФРН та інших західноєвропейських країн (пропозиція увійшла в
історію під назвою «план Шумана»). Головною метою було примирення Франції та
Німеччини та недопущення між ними війни у майбутньому. Наднаціональний
фундамент лежав в основі Європейського співтовариства вугілля та сталі, Паризького
договору, Римського договору, який створив Європейське економічне співтовариство та
Європейський атомний договір, та Енергетичного співтовариства. Маастрихтський
договір (1992 р.) створив Європейську Унію з її системою стовпів, включаючи зовнішні
та внутрішні справи разом з Європейським Співтовариством.
2. Римські договори (25.03.1957).
Римські договори є одним з найважливіших кроків у формуванні Європейського Союзу.
Договори були підписані 25 березня 1957 року в Римі шістьма країнами-засновниками:
Німеччиною, Францією, Італією, Нідерландами, Бельгією та Люксембургом.

Головне досягнення Римських договорів полягає в тому, що вони створили Європейську

економічну спільноту (ЄЕС) і Європейське співтовариство з атомної енергії (ЄСАЕ). Ці
організації започаткували інтеграційний процес в Європі, який пізніше привів до
створення Європейського Союзу.

ЄЕС та ЄСАЕ забезпечували спільний ринок, вільний рух товарів, послуг та капіталу між
країнами-учасницями. Це сприяло розвитку торгівлі та економічному зростанню в
країнах-учасницях. Згодом до цих організацій приєдналися інші країни, і це привело до
створення Європейського Союзу в 1993 році.

Таким чином, Римські договори були важливим кроком у створенні спільної

Європейської економічної зони та привели до зміцнення економічних та політичних
зв'язків між країнами-учасницями.
3. Єдиний європейський акт (17-28.02.1986).
Єдиний європейський акт (ЄЄА) був підписаний в 1986 році в г. Люксембурзі і став
важливим кроком у створенні Європейського Союзу, що ми знаємо сьогодні.

Основні положення ЄЕА:

1. Розширення повноважень Європейського парламенту у сферах зовнішньої політики,

безпеки, економічного співробітництва та соціальної політики.

2. Збільшення ролі Європейської Комісії у сфері законодавчої ініціативи та управління

загальноєвропейськими програмами.

3. Зміна процедури прийняття рішень в рамках Європейської Ради на принцип

більшості замість консенсусу.
 4. Створення Єдиного внутрішнього ринку шляхом зменшення бюрократичних
перешкод та забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів та праці.

5. Визнання важливості охорони навколишнього середовища та усунення перешкод у

співпраці між державами в цій сфері.

Єдиний європейський акт дозволив країнам-членам Європейського Союзу покращити

економічну та політичну співпрацю, збільшити конкурентоспроможність, знизити
торговельні бар'єри, підвищити рівень життя громадян та збільшити вплив ЄС на
міжнародні відносини.

4. Договір про Європейський Союз (Маастрихтський договір) (07.02.1992).

Маастрихтський договір, укладений у 1992 році, був підписаний 12 країнами

Європейського Союзу і став основою для створення Європейського союзу, який існує
донині.

Головні положення Маастрихтського договору:

1. Утворення Європейського Союзу (ЄС), який став правовою співдружністю,

забезпечуючи співпрацю між державами-членами в галузях економіки, соціальної
політики, міграції, правосуддя та внутрішніх справ.

2. Запровадження громадянства ЄС для громадян держав-членів.

3. Встановлення єдиного ринку, забезпечуючи вільний рух товарів, послуг, капіталу та

праці.

4. Створення Європейської центральної банку (ЄЦБ), який став відповідальним за

впровадження єдиної європейської валюти - євро.

5. Зміцнення ролі Європейського парламенту та забезпечення демократичного

контролю над рішеннями ЄС.

6. Встановлення спільної зовнішньої та безпекової політики (ЗЗБП) держав-членів.

Маастрихтський договір дав змогу створити глибоку та широку європейську інтеграцію,

що сприяла зростанню економіки, забезпечила мир та стабільність на континенті та
покладала основу для подальшої інтеграції країн Європейського Союзу.
5. Амстердамський договір (02.10.1997).
Амстердамський договір був укладений між державами-членами Європейського
Союзу (ЄС) 2 жовтня 1997 року в Амстердамі, Нідерланди. Договір набув чинності 1
травня 1999 року і вніс зміни до договорів, що регулюють функціонування ЄС.

Основні пункти Амстердамського договору включали:

1. Розширення компетенції ЄС на питання зайнятості, соціальної політики, охорони

здоров'я та боротьби з наркотиками.
 2. Удосконалення процесу прийняття рішень в рамках ЄС, включаючи більш широке
застосування процедури співрішення.

3. Визначення правового статусу Європейського Парламенту.

4. Зміцнення ролі ЄС у питаннях юстиції та внутрішніх справ, зокрема, шляхом

створення посади Європейського комісара з питань юстиції та внутрішніх справ.

5. Розширення здатності ЄС до здійснення зовнішньої політики і встановлення посади

Високого представника ЄС з питань зовнішньої політики і безпеки.

Амстердамський договір дозволив ЄС зміцнити свої інституції та розширити свої

компетенції на ряд нових питань, що дало можливість розвиватися і функціонувати як
єдине ціле.
6. Ніцький договір (26.02.2001).
Ніцький договір був підписаний 26 лютого 2001 року і він є договором про реформу
Європейського союзу (ЄС). Основні положення договору стосуються розширення
повноважень ЄС в таких сферах, як зовнішня політика, безпека, права громадян,
соціальна політика, юстиція та внутрішні справи.

Договір встановив нові процедури для прийняття рішень у ЄС, включаючи процедуру
співрішення між Європейським парламентом та Радою ЄС у питаннях юстиції та
внутрішніх справ. Крім того, він розширив права та повноваження Європейського
парламенту в бюджетній сфері та збільшив роль Європейської комісії в процесі
прийняття рішень.

Ніцький договір також встановив нову структуру ЄС, зокрема створення посади Вищого
представника ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки та посади Європейського
омбудсмена. Крім того, договір надав право ЄС укладати міжнародні угоди та участь у
міжнародних організаціях.

Узагальнюючи, Ніцький договір був важливим кроком у розвитку ЄС, який зміцнив його
політичні та інституційні структури, підвищив ефективність його діяльності та розширив
його повноваження в багатьох сферах.
7. Римський договір (01.05.2004).
8. Римський договір, також відомий як Договір про приєднання до Європейського Союзу,
був укладений 2004 року між 25 країнами Європейського Союзу (ЄС). Договір набрав
чинності з 1 травня 2004 року і він означав значне розширення ЄС, збільшивши кількість
його членів з 15 до 25.
9.
10. У Римському договорі були встановлені нові механізми прийняття рішень у ЄС, зокрема,
було введено поняття подвійної більшості для прийняття рішень у Раді Європейського
Союзу, що дозволило спростити процес прийняття рішень в ЄС.
11.
12. Крім того, Римський договір також встановив загальні принципи щодо державної
політики, економічної політики, зовнішньої політики та правосуддя, які були спрямовані
на забезпечення більш тісної співпраці між країнами-членами ЄС.
8. Контракт про запровадження Конституції для Європи.
Контракт про запровадження Конституції для Європи, також відомий як Європейський
конституційний договір, був підписаний 29 жовтня 2004 року в Римі, Італія. Цей договір був
укладений з метою зміцнення європейської інтеграції та створення конституційного
фундаменту для Європейського Союзу.

Контракт передбачав створення посади Президента Європейської Ради, який мав очолювати
засідання Ради та підписувати міжнародні договори, а також установлював нові процедури
прийняття рішень, що передбачали посилення ролі Європейського парламенту та національних
парламентів.

Контракт не набрав чинності через те, що був відхилений на референдумах в деяких країнах,
включаючи Францію та Нідерланди. Однак більшість змін, запропонованих контрактом, були
відображені в наступних договорах, таких як Договір про функціонування Європейського
Союзу, який набув чинності у 2009 році.

Література: 3.11.18-22,25,27,3242

Тема 2. Інститути та дорадчі органи ЄС

1. Порядок обрання, структура та повноваження Європейського Парламенту.

Європейський Парламент (ЄП) є однією з двох законодавчих установ Європейського
Союзу (ЄС) разом з Радою Європейського Союзу. ЄП складається з 705 членів, які
обираються на прямій виборчій основі в усіх країнах-членах ЄС. Основні повноваження ЄП
включають:

1. Законодавство: ЄП має спільні повноваження з Радою ЄС у процесі прийняття

законодавчих актів ЄС. Зокрема, ЄП може вносити законодавчі пропозиції, розглядати та
затверджувати законодавчі акти, які стосуються різних сфер діяльності ЄС, включаючи
торгівлю, соціальну політику, енергетику, кліматичну політику, боротьбу з корупцією тощо.

2. Контроль: ЄП має право здійснювати контроль за діяльністю інших інституцій ЄС,

зокрема Європейської Комісії та Ради ЄС. Це забезпечує демократичний контроль за
прийняттям рішень у ЄС та допомагає зберігати відповідальність перед громадянами ЄС.

3. Бюджет: ЄП має право здійснювати контроль за розподілом бюджетних коштів ЄС та

затверджувати річний бюджет ЄС. Це важливо для забезпечення ефективного та прозорого
використання коштів ЄС.
Структура: Європейський Парламент має дві сесії на місяць у місті Страсбург
(Франція), а також додаткові засідання в Брюсселі (Бельгія) та Люксембурзі.
Парламент працює в комітетах, які складаються з депутатів та які відповідають за
різні галузі законодавства ЄС. Голова Європейського Парламенту обирається на два
з половиною роки з числа депутатів.
2. Європейська Рада міжурядовий орган в інституційній системі
Європейська Рада є міжурядовим органом Європейського Союзу, що складається з глав
держав або урядів країн-членів ЄС та президента Європейської Ради. Основні завдання
Європейської Ради полягають у визначенні загальних цілей та пріоритетів ЄС, зокрема у
питаннях економіки, зовнішньої політики, безпеки та оборони, клімату, міграції тощо.

Європейська Рада проводить регулярні зустрічі для обговорення важливих питань та

прийняття рішень, які впливають на країни-члени ЄС та їх громадян. Рішення, прийняті
 Європейською Радою, не є безпосередньо обов'язковими для країн-членів, але вони
стають основою для подальшого законодавства та політик ЄС.

Окрім того, Європейська Рада забезпечує політичне керівництво ЄС та відстежує виконання

рішень, прийнятих на різних рівнях у системі ЄС. Вона також має право призначати високих
посадових осіб ЄС, таких як президент Європейської Комісії чи голова Європейської
Центральної Банку.

Узагальнюючи, Європейська Рада є важливим органом в системі ЄС, який забезпечує

політичне керівництво та координацію дій між країнами-членами для досягнення спільних
цілей та вирішення важливих питань.
3. Статус, повноваження, порядок роботи та процедура прийняття рішень Радою ЄС.
Рада ЄС є однією з головних інституцій Європейського Союзу і складається з
представників урядів держав-членів. Основними повноваженнями Ради ЄС є визначення
загальних політичних пріоритетів та напрямків розвитку ЄС, прийняття рішень про
законодавчі акти та координація їх виконання державами-членами.

Статус Ради ЄС полягає в тому, що вона є законодавчим та координаційним органом ЄС,

який складається з представників урядів держав-членів та має повноваження приймати
рішення у всіх питаннях, які стосуються ЄС.

Рада ЄС приймає рішення зазвичай за більшість голосів, але в окремих випадках, таких як
зміна договорів ЄС або питання, які стосуються оборони, вимагають одностайності.
Порядок роботи Ради ЄС полягає у тому, що вона збирається щонайменше чотири рази на
рік, але може зібратися і в інші часи за потреби.

Процедура прийняття рішень Радою ЄС залежить від типу рішення, яке приймається. Якщо
йдеться про законодавчі акти, то Рада ЄС працює разом з Європейським парламентом для
прийняття остаточного тексту закону. Якщо йдеться про інші питання, Рада ЄС може
прийняти рішення за допомогою дискусій та голосування.

Крім того, Рада ЄС має також право ветувати рішення, які приймаються іншими
інституціями ЄС, такими як Європейський парламент або Європейська комісія.
4. Порядок формування, структура, повноваження, організація роботи та прийняття рішень
Європейською Комісією.
Європейська Комісія є однією з основних інституцій Європейського Союзу. Основними
завданнями Комісії є виконання політики та законів ЄС, проведення досліджень та
розробка нових законодавчих ініціатив.

Порядок формування: Європейська Комісія складається з 27 членів, яких призначає кожен

з країн-членів ЄС на період п'яти років. Призначення кандидатів здійснюється Радою ЄС
після консультацій з Європейським Парламентом.

Структура: Європейська Комісія складається з Президента Комісії, його заступників та

Комісарів, кожен з яких відповідає за конкретний портфель (тобто сферу діяльності, яку
він/вона керує).

Повноваження: Європейська Комісія має право ініціювати законодавчі акти, а також

контролювати їх виконання. Вона має право складати угоди з третіми країнами або
міжнародними організаціями, а також управляти бюджетом ЄС та відповідати за
здійснення програм ЄС.
 Організація роботи: Комісія засідає щотижня в Брюсселі, де обговорюється поточна робота
та питання порядку денного. Крім того, Комісія має свої відділи та служби, які займаються
конкретними сферами діяльності.

Процедура прийняття рішень: Комісія може запропонувати законодавчий акт, який потім
розглядається Радою ЄС та Європейським Парламентом. Після прийняття закону
5. Організація та порядок діяльності Суду.
Суд Європейського Союзу є найвищим судом в Європейському Союзі з питань права ЄС.
Організація та порядок діяльності Суду визначається Основними договорами ЄС та його
Правилами процесу.

Структура Суду складається з двох основних судових органів:

1. Судової палати - це найвищий апеляційний орган, який розглядає апеляційні скарги на

рішення загального суду. Вона складається з 27 суддів, які призначаються на шість років.

2. Загального суду - це суд, який розглядає спори між Європейською Комісією та

європейськими інституціями, державами-членами ЄС, фізичними та юридичними
особами. Загальний суд складається з 48 суддів, які також призначаються на шість років.

Повноваження Суду полягають у тлумаченні та застосуванні законодавства ЄС, розгляді

скарг щодо порушення правил ЄС, та забезпеченні забезпечення дотримання
законодавства ЄС у державах-членах.

Організація роботи Суду передбачає розгляд справ у складі трьох, п'яти або семи суддів.
Рішення приймається більшістю голосів. Суд також може розглядати справи у великому
складі, який складається з 15 суддів.

Процедура прийняття рішень полягає у розгляді справи в письмовому або усному форматі,
залежно від обставин справи. Рішення Суду може бути оскаржене перед Судовою палатою.
6. Європейський Центральний Банк та національні банки – складові системи центральних
банків (ЄЦБ).
Європейський Центральний Банк (ЄЦБ) є незалежним органом, відповідальним за
грошову політику в Єврозоні. Він був створений в 1998 році, і з того часу відповідає за
забезпечення стабільності цін і функціонування грошової системи в Європейському союзі.

ЄЦБ має важливі повноваження, такі як встановлення процентних ставок, контроль за

підтриманням стабільності цін, керівництво політикою валютного курсу та здійснення
операцій на ринку валют.

Крім того, національні центральні банки Єврозони є складовими системи центральних

банків ЄЦБ. Вони виконують функції збору статистичних даних, надання допомоги банкам і
проведення розрахунків в Єврозоні. Вони також допомагають ЄЦБ в реалізації
європейської грошової політики і забезпеченні стабільності фінансової системи в Європі.

Незалежність ЄЦБ і його спроможність приймати незалежні рішення є важливими

елементами в забезпеченні стабільності в європейській економіці.
7. Рахункова палата-аудит ЄС.
Рахункова палата Європейського Союзу є незалежним аудитором фінансових звітів ЄС і її
органів. Основним завданням Рахункової палати є перевірка, чи використовуються
 фінансові ресурси ЄС відповідно до їх призначення та чи відбувається коректне фінансове
управління.

Рахункова палата складає річний звіт про свою діяльність та рекомендації щодо
покращення фінансового управління. Звіт подається Європейському Парламенту, Раді та
іншим інституціям ЄС.

Рахункова палата складається з представників кожної країни-члена ЄС та здійснює свою

діяльність відповідно до загальних принципів щодо аудиту та фінансового контролю.
8. Дорадчі органи: Економіко-соціальний комітет та Комітет регіонів.
Економіко-соціальний комітет (ЕСК) та Комітет регіонів (КР) є дорадчими органами
Європейського Союзу.

ЕСК складається з представників різних соціальних груп, таких як профспілки, роботодавці,

сільські та міські організації, представники недержавних організацій та ін. Його завдання
полягає в наданні консультацій та рекомендацій щодо законодавства та політик ЄС з
питань економіки, соціальних питань, зайнятості, освіти та ін.

КР складається з представників різних регіонів та місцевих органів влади. Його завдання

полягає в забезпеченні зв'язку між ЄС та регіонами, а також в наданні консультацій щодо
регіональної політики, громадської безпеки, культури, екології та ін.

Обидва органи не мають законодавчих повноважень, але вони можуть надавати

консультації та рекомендації щодо рішень ЄС, які стосуються їхніх компетенцій.
Література: 3,11,18-22,25,27,32,42

Тема 3. Суд ЄС
1. Історія становлення Суду ЄС.
Історія становлення Суду ЄС може бути розділена на декілька етапів.

Перший етап припадає на 1952-1958 рр. - період заснування Європейської Спільності

вугілля та сталі (ЄСВС). У 1952 році була підписана Паризька угода, що стала основою ЄСВС.
Згодом був створений Суд ЄСВС, який був компетентним у вирішенні спорів між
державами-учасницями та юридичними особами, а також у тлумаченні права ЄСВС.

Другий етап припадає на 1958-1993 рр. - період існування Європейської Економічної

Спільноти (ЄЕС) та Європейської Спільноти (ЄС). У 1957 році були підписані Римські
договори, що стали основою ЄЕС та ЄС. Згодом, у 1958 році, було створено Суд ЄЕС, який
після приєднання до ЄЕС нових країн у 1970-х роках перейменували на Суд ЄС.

Третій етап припадає на 1993 рік - теперішній час. У 1993 році був підписаний
Маастрихтський договір, внаслідок чого ЄЕС була перетворена на Європейський Союз.
Відтоді Суд ЄС став частиною судової системи ЄС, разом із загальними судами та Судом
Європейського Союзу. На сьогоднішній день Суд ЄС має значну владу в розвитку
європейської юриспруденції та права.
2. Значення Суду серед інших інституцій ЄС.
Суд Європейського Союзу відіграє важливу роль у системі європейського права та
правосуддя. Основне значення Суду полягає в його здатності забезпечити однакове
тлумачення та застосування законодавства ЄС в усіх країнах-членах.
 Суд є фінальною інстанцією у розгляді справ про порушення права ЄС. Він має владу
приймати рішення, які є обов'язковими для всіх країн-членів, а також для всіх інших
органів ЄС. Суд також забезпечує захист прав європейських громадян та підприємств.

Суд ЄС має важливе значення для розвитку європейської інтеграції та зміцнення співпраці
між країнами-членами. Його рішення сприяють утвердженню спільних юридичних та
економічних стандартів, що забезпечує зростання та стабільність європейської економіки.

Крім того, Суд ЄС допомагає розвивати правову культуру в Європі, викладаючи та

пояснюючи принципи та норми європейського права, що є важливою передумовою для
зміцнення демократії та правової держави в Європі.
3. Склад та повноваження Суду ЄС.
Суд ЄС складається з 27 суддів та 11 генеральних адвокатів, призначених на шістьрічний
термін з можливістю перевибору. Судді та генеральні адвокати обираються спільно
Європейським парламентом та Радою ЄС.

Повноваження Суду ЄС визначені у Трактатах ЄС та полягають у забезпеченні дотримання

права ЄС. Суд вирішує спори між державами-членами ЄС, органами ЄС та фізичними та
юридичними особами, які підпадають під юрисдикцію ЄС. Суд має право видавати
загальнообов'язкові рішення та тлумачення права ЄС.

Крім того, Суд ЄС має повноваження здійснювати контроль за правильністю застосування

права ЄС державами-членами та іншими органами ЄС. У разі порушення права ЄС Суд
може накласти на державу-члена штрафні санкції. Також Суд ЄС може давати письмові
висновки щодо проектів правових актів ЄС.
4. Загальний суд ЄС.
Загальний суд Європейського Союзу (ЗСЄС) є судовим органом ЄС, що розглядає апеляційні
скарги на рішення судів першої інстанції ЄС, а також рішення органів ЄС та інших установ, що
мають юридичну важливість. Він був створений у 1989 році під назвою Суд першої інстанції ЄС,
а з 2019 року називається Загальним судом ЄС.

Суд першої інстанції ЄС був створений з метою зменшення навантаження на Суд ЄС,
забезпечення більш ефективного та оперативного розгляду справ та забезпечення більшої
правової впевненості для громадян та підприємств. З 2004 року ЗСЄС відповідає за розгляд
скарг на рішення Конкурентного суду ЄС.

ЗСЄС складається з одного судді з кожної країни-члена ЄС, який призначається на строк п'яти
років. Судді ЗСЄС обираються з числа висококваліфікованих та досвідчених фахівців у галузі
юридичних наук, які мають гарну репутацію та добру моральну поведінку.

Повноваження ЗСЄС включають розгляд апеляційних скарг на рішення судів першої інстанції
ЄС, а також на рішення Конкурентного суду ЄС. Суд може скасовувати або змінювати рішення,
що були видані раніше, а також приймати нові рішення в зазначених справах.

ЗСЄС є важливим органом юстиції в рамках ЄС, оскільки він забезпечує захист прав та інтересів
громадян та підприєм

5 Спеціалізовані суди ЄС.

Крім Загального суду та Суду Європейського Союзу, у системі є й спеціалізовані суди ЄС.
Основними з них є:
1. Суд Первинної Європейської Унії (CJEU) - це суд, створений для розгляду справ, які
стосуються сумнівів щодо дій, прийнятих Європейським Союзом або його інституціями. CJEU
також може вирішувати спірні питання, пов'язані з тлумаченням та застосуванням договорів ЄС.

2. Європейський суд з прав людини - це суд, який розглядає скарги громадян Європи на
порушення їхніх прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних
свобод. Цей суд не є частиною системи ЄС, але знаходиться під контролем Ради Європи.

3. Суд Європейського Союзу з питань патентів - це спеціалізований суд, створений для розгляду
спорів щодо патентних прав, які виникають між сторонами в контексті Європейської патентної
системи.

4. Суд ЄС з працевлаштування - це спеціалізований суд, створений для розгляду справ,

пов'язаних з трудовим законодавством та соціальними питаннями в ЄС.

Усі ці суди мають важливе значення для захисту прав та інтересів громадян Європи та для
забезпечення правової стабільності в ЄС.
6 Суд громадської служби ЄС.
Суд громадської служби ЄС (Civil Service Tribunal, CST) був створений в 2004 році з метою
вирішення спорів між європейськими службовцями та їхніми колишніми співробітниками з
Європейською комісією, Радою ЄС, Європейською службою зовнішньої дії та іншими
європейськими органами.

Задачі Суду громадської служби полягають у розгляді позовів, що стосуються працівників ЄС,
щодо таких питань як умови праці, виплата зарплати, пенсії та соціальних виплат, а також
питань, що стосуються дискримінації.

Суд громадської служби ЄС складається з сімох суддів, які призначаються на період п'яти років.
Вони обираються з числа кандидатів, яких рекомендується національними урядами ЄС. Суд
громадської служби має своє власне правила процедури та здійснює свої рішення у формі
ухвали.
7 Захист прав людини в ЄС з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини та
основних свобод (1950).
14 Коротка характеристика Конвенції про захист прав людини та основних свобод
(1950 р.).

Література: 5, 11.18-22, 25, 27, 31-38

Тема 4. Загальна характеристика права ЄС

1. Ідентифікація права ЄС. Метод права ЄС. Право ЄС, як система.
2. Предмет права ЄС. Дія та застосування ЄС.
3. Джерела права ЄС.
4. Первинне та похідне право ЄС.
5. Принципи права ЄС.
6. Доктрина верховенства права ЄС над державною державою-членом.
7. Доктрина верховенства права ЄС над правом держав-членів ЄС.

Література: 3, 11, 18-22, 25, 27, 32, 42

 Тема 5. Правове забезпечення інтеграції
України в Європейський Союз,
1. Україна на шляху європейської інтеграції.
2. Загальна характеристика Угоди про підписану між ЄС та Україною в Люксембурзі 14
червня 1994 р. партнерство та Співробітництво,
3. Етапи адаптації українського законодавства до права ЄС.
4. Механізм адаптації українського законодавства до права ЄС.
5. План дій "Україна - ЄС".