Не один рік в Україні тривають дискусії щодо її цивілізаційного та

інтеграційного вибору. Одним із приорітетних завдань зовнішньої політики

України є набуття членства в Європейському Союзі. Для України
європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, подолання
технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій, створення нових
робочих місць, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС.
Євроінтеграція допоможе диверсифікувати українську зовнішню торгівлю,
скоротивши ризики для економіки. Володимир Зеленський зазначав про це
уже кілька разів при обговоренні питань зовнішньої політики України. Він
вважає, що Євросоюз – ключовий партнер України в питаннях відновлення
суверенітету та територіальної цілісності й підтримки реформ. Сьогодні
проблема подальшого розширення ЄС постає, як ніколи гостро. Я вважаю,
що якщо для України цей союз є вигідним, то для ЄС він хоч і принесе
користь, проте може мати негативні наслідки. Цілком ймовірно,що Союз
буде існувати протягом довгого проміжку часу,і тому говорити,що Україна
точно не стане повноправним членом ЄС у майбутньому,на мою думку,
досить неправильно. Наша країна має певні виклики для економіки, і на
сучасному етапі їх поділяють на дві складові:

По-перше, це виклики, що виникли в поточному році під впливом світової

фінансової кризи та відповідно відтоку капіталу;

По-друге, виклики, пов'язані з технологічним відставанням, консервативною

сировинною структурою виробництва, високою залежністю економіки від
зовнішніх ринків і їх цінової кон'юнктури.

Крім того, Україна, за даними звіту Всесвітнього економічного Форуму про

глобальну конкурентоспроможність, займає лише 73 місце серед 131 країн,
поступаючись Литві, Латвії, Росії, Казахстану та деяким іншим
пострадянських країнам. Найнижчий результат (115 місце) — в категорії
"якість інституцій", зокрема, для нашої країни є проблемними «прозорість
ухвалення урядових рішень, ефективність використання державного
бюджету та довіра суспільства до політиків».

Як було вже розглянуто на семінарах, Польща та Швеція ініціювали Східне

партнерство — новий формат, який Європейський Союз пропонує Україні,
Молдові, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану з метою подолання
наведених негативних факторів, а також зміцнення стосунків зі східними
сусідами ЄС. Основний принцип — диференціація підходу: група країн
Східної Європи виділяється в окремий напрям, що, власне, свідчить про
увагу Євросоюзу до цього зовнішньополітичного напряму. Плюси цієї
концепції для України наступні. По-перше, вже з назви випливає, що це буде
перший за часів незалежності формат відносин, де на чільне місце буде
поставлено не географічне сусідство, а реальне партнерство, адаптоване саме
до української специфіки. Відкинута Україною концепція "Європейської
політики сусідства" базувалася на ідеї, що ЄС і Україні географічно нікуди
один від одного подітися. А концепція "Східного партнерства" базується на
тому, що Україна і ЄС об'єктивно зацікавлені одне в одному. Вона закріплює
позитив, накопичений Україною і Євросоюзом за весь останній час.

На даному етапі стосунків з ЄС Україні важливо зберегти динаміку

двостороннього діалогу, особливо після підписання в 2016 році Угоди про
асоціацію.

Отже, не потрібно так категорично ставитись до перспективи набуття

Україною членства в Європейському Союзі, оскільки перші кроки вже
зроблені, а саме : Східне партнерство та Угода про асоціацію. Політики
мають пам’ятати, що обіцянки про реформи слід виконувати. В свою чергу
громадянам нашої країни, швидше за все, доведеться пройти «тернистий»
шлях перед тим, як Україна стане новим і повноправним членом ЄС.