Відокремлений структурний підрозділ Національного університету біоресурсів і

природокористування України «Боярський фаховий коледж

РЕФЕРАТ
з дисципліни «Соціологія»
на тему «Україна – член європейського
світового співтовариства»

Виконав
студент групи КН-19
Кулаков Євген

Боярка 2020

1
Зміст
1. Європейське і світове співробітництво...........................................................................................................3
2. Участь України в ООН, ОБСЄ, Раді Європи, СОТ......................................................................................4
Україна - ООН.......................................................................................................................................................4
Україна - ОБСЄ.....................................................................................................................................................5
Україна – Рада Європи.........................................................................................................................................5
Україна - СОТ.......................................................................................................................................................6
3. Європейський вибір України. Угода про асоціацію Україна – ЄС............................................................7
Співробітництво в окремих секторах................................................................................................................9
Безпека та оборона..........................................................................................................................................9
Торговельно-економічне співробітництво......................................................................................................9
Юстиція і внутрішні справи..........................................................................................................................10
Енергетика......................................................................................................................................................10
Охорона довкілля.............................................................................................................................................10
Фінанси............................................................................................................................................................10
Транспорт.......................................................................................................................................................10
Джерела:.................................................................................................................................................................11

2
 1. Європейське і світове співробітництво
Європейське співробітництво — запроваджена 1970 р. як засіб координації зовнішньої
політики країн-членів. 1987 року формалізована в Єдиному Європейському Акті. Поступово
переросла в спільну зовнішню та безпекову політику.
Протягом 1950-х і 1960-х років країни-члени ЄС спробували надати внутрішньому ринку
аспект зовнішньої політики, але ця спроба провалилася двічі. З метою реалізації ідеї створення
наднаціонального Європейського оборонного співтовариства глави урядів доручили своїм
міністрам закордонних справ "вивчати кращий спосіб досягнення прогресу в справі політичного
об'єднання, в контексті розширення ЄС" в ході зустрічі на вищому рівні в Гаазі (1969). Міністри
закордонних справ згодом розробили доповідь Давіньон (1970), який створив неофіційний
міжурядовий консультативний механізм, в якому держави-члени могли б досягти «масштабної
політики» (Гінсберг, 1989).
Європейська комісія, крім того, мала можливість висловити свою думку, якщо
порушувалися питання її компетенції. Нарешті, європейська політична співпраця не мало
сильного, орієнтованого на Париж секретаріату на основі пропозицій Фуше. Нідерланди завжди
були стурбовані цією ідеєю, оскільки вони думали, що вона може перетворитися в конкурента для
Європейської комісії. ЄПС був змінений і посилений в Копенгагенському (1973) і Лондонському
доповідях (1981 рік). Що було офіційно зафіксовано в Єдиному європейському акті 1986 року.
ЄПС мало змінний успіх. Протягом 1970-х років воно було активним гравцем у
врегулюванні конфлікту на Близькому Сході і в створенні Організації з безпеки і співпраці в
Європі. Радянська війна в Афганістані (1979 рік) і війни в Югославії (1991-1995), проте, ЄПС
показали слабкість.
Світове співробітництво – регулярна цілеспрямована й координована спільна діяльність
учасників міжнародних публічних відносин, що здійснюється на основі загальновизнаних
принципів і норм міжнародного права та спрямована на узгодження їх інтересів для досягнення
спільних цілей.
Зовнішня політика України спрямовується на утвердження й розвиток України як
незалежної демократичної держави, на збереження її територіальної цілісності та недоторканності
кордонів, на включення національного господарства у світову економічну систему, на поширення
в світі образу України як надійного і передбачуваного партнера. Міністерство соціального захисту
свою діяльність у сфері міжнародного співробітництва базує на дотриманні міжнародних
стандартів прав людини, принципу неподільності міжнародного миру і міжнародної безпеки,
визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, загальновизнаних норм міжнародного права
перед нормами внутрішньодержавного права, засудження практики подвійних стандартів у
міждержавних стосунках.

3
 Сучасний світ являє собою суспільство різних націй, народів, держав. Їх самостійний
розвиток характеризується тенденцією до все більшого зростання міжнародного співробітництва.
Об’єктивна необхідність його розвитку диктується загостренням глобальних проблем (загроза
самознищення цивілізації в результаті можливого ядерного конфлікту, боротьба з економічною
відсталістю у світі, забезпечення раціонального використання природних ресурсів, розвитку
інформаційного, торгового обміну, дестабілізація міжнародних відносин та зростання тероризму),
які постали перед людством у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. І подолати ці проблеми
можна лише за умови спільної та узгодженої діяльності держав на основі загальновизнаних норм і
принципів міжнародного права.
2. Участь України в ООН, ОБСЄ, Раді Європи, СОТ
Україна - ООН
Україна є однією з країн-засновниць ООН — з 1945 по 1991 рік вона брала участь в роботі
ООН як УРСР, а з моменту проголошення незалежності — як Україна. Після проголошення
незалежності України участь у діяльності Організації Об'єднаних Націй було визначено одним з
пріоритетних напрямів зовнішньої політики держави. Організація Об'єднаних Націй в Україні
співпрацює з урядом і народом України з метою розбудови культури гідності, завдяки розумінню
та повазі до прав людини, для забезпечення миру та перетворень в Україні.
З моменту проголошення Україною незалежності розпочався якісно новий період її
діяльності в ООН, яку було визначено одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики нашої
держави.
Генеральні секретарі ООН відвідували Україну вісім разів: У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм
(1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галі (1993 р.), Кофі Аннан (2002 р.), Бан Кі-
мун (2011, 2014, 2015 рр.).
Наша держава надає виключного значення питанню зміцнення ООН як центру
багатосторонніх зусиль у вирішенні складних та комплексних викликів. Україна виходить із
необхідності належної реалізації підсумкових документів самітів ООН з питань сталого розвитку,
подальшого реформування ООН, підвищення ефективності її діяльності, забезпечення реформи РБ
ООН, посилення ролі ГА ООН як найбільш представницького політичного органу світу.
Попри триваючу агресію з боку РФ, Україна приділяє особливу увагу діяльності ООН з
підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї
зовнішньої політики. За практично 25 років своєї миротворчої діяльності Україна взяла участь у
більш ніж 20 місіях ООН – від Гватемали до Тимор-Леште, від Хорватії до Мозамбіку, надавши
ООН понад 34 тис. військовослужбовців і представників МВС. У 2017 р. близько 500
військовослужбовців Збройних Сил України та працівників Міністерства внутрішніх справ
України беруть участь у 7 миротворчих операціях ООН (у ДРК, на Кіпрі, у Косово, Кот-д’Івуарі,

4
Ліберії, Судані та Південному Судані). Наша держава є одним з лідерів за кількістю наданих до
операцій ООН з підтримання миру бойових та транспортних вертольотів.
Як учасник усіх міжнародних конвенцій і протоколів, що регулюють боротьбу з
тероризмом, Україна бере активну участь у діяльності ООН на контртерористичному напрямку.

Україна - ОБСЄ
Україна є учасницею Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) з 30 січня
1992 року. Нарада з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ), що проходила з 3 липня 1973 р.
по 1 серпня 1975 р. за участю 33-х європейських держав, США і Канади, завершилася підписанням
главами держав і урядів у Гельсінкі Заключного акту, який визначив засади співробітництва
держав в Європі та став довгостроковою програмою дій, спрямованою на будівництво єдиної,
мирної, демократичної і процвітаючої Європи.
Згідно з Гельсінкським Заключним Актом НБСЄ 1975 року, до основних напрямів
діяльності Організації відносяться питання, що стосуються безпеки, співробітництва у галузі
економіки, науки, технологій та довкілля, а також в гуманітарній та інших сферах (права людини,
інформація, культура, освіта).
НБСЄ була заснована у розпал «холодної війни» як важливий багатосторонній форум для
діалогу та співпраці Сходом та Заходом.
Сьогодні ОБСЄ є найбільшою регіональною організацією, яка об’єднує 57 держав Європи,
Центральної Азії та Північної Америки для розвитку політичного діалогу та співробітництва у
сфері безпеки в усіх її вимірах - військово-політичному, економіко-довкільному та гуманітарному.
Регіон відповідальності Організації охоплює Європу, Далекий Схід, Центральну Азію та Північну
Америку. Крім того, з ОБСЄ підтримують зв’язки різного рівня та інтенсивності низка держав
інших регіонів - Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Марокко, Туніс (середземноморські партнери);
Афганістан, Республіка Корея, Таїланд і Японія (азійські партнери).

Україна – Рада Європи

Україна подала заявку на членство в Раді Європи 14 липня 1992 року та до набуття
членства стала стороною декількох європейських конвенцій.
26 вересня 1995 р. Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила позитивний
висновок щодо заявки України на вступ до Ради Європи (висновок № 190 (1995). Комітет
Міністрів Ради Європи ухвалив резолюцію про запрошення України стати членом організації.
Україна стала членом Ради Європи 9 листопада 1995 р.
Відповідно до положень Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та Радою
Європи, підписаного 6 листопада 2006 року, 15 вересня 1995 року у Києві відкрито Центр
інформації та документації Ради Європи, на базі якого у 2001 р. створено Бюро інформації Ради
Європи в Україні.

5
 Відповідно до Статуту РЄ Україна представлена у всіх трьох головних органах РЄ. Міністр
закордонних справ України представляє нашу державу у Комітеті міністрів (КМ) Ради Європи.
Постійне представництво України при Раді Європи на чолі з Надзвичайним та
Повноважним Послом Євгеном Перелигіним забезпечує представництво України у повсякденній
роботі КМ РЄ, його комітетів та експертних груп.
У Парламентській асамблеї Ради Європи, яка визначає основні напрямки діяльності
Організації та має консультативний статус, наша держава представлена Постійною делегацією
Верховної Ради України у складі 24 народних депутатів (12 основних членів та 12 їх заступників).
Очолює делегацію народний депутат України Іван Попеску.
Беручи участь у роботі Конгресу, делегація України приймає безпосередню участь в
обговоренні спільних проблем та обміні досвідом на рівні представників органів місцевої і
регіональної влади європейських країн. У 2008 році на посаду віце-президента Палати регіонів
Конгресу обрано голову Чернігівської обласної ради Н. Романову.
Діяльність представників України в заходах Ради Європи відбувається за такими
напрямками, як права людини, юридичні питання та реформування судочинства, боротьба з
корупцією, відмиванням грошей, тероризмом, соціальне забезпечення, місцева та регіональна
демократія, збереження культурної спадщини, гендерна рівність та забезпечення прав
національних меншин.
Набувши членства в Раді Європи (РЄ) у 1995 р., Україна взяла на себе низку зобов’язань у
сфері реформування чинного законодавства на основі норм та стандартів РЄ. Переважна кількість
цих зобов’язань вже виконана.
Водночас залишається ще привести у відповідність до норм Ради Європи ряд положень
національного законодавства, зокрема, щодо прийняття та введення в дію базових конституційних
законів, зміни ролі та функцій прокуратури, реформування судової системи, забезпечення захисту
законом правничої професії та заснування професійної асоціації адвокатів, передачі пенітенціарної
системи у відання Міністерства юстиції, ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу
та роздержавлення ЗМІ.
1 січня 1996 р. Україна приєдналась до Групи держав проти корупції (ГРЕКО),
ратифікувавши Цивільну Конвенцію проти корупції. У березні 2007 р. на 32-му пленарному
засіданні ГРЕКО затверджено Звіт щодо України, який містить 25 рекомендацій загального та
спеціального характеру. Виконання 16 із 25 рекомендацій потребує прийняття нових законів.

Україна - СОТ
Процес вступу України до СОТ розпочався 30 листопада 1993 року, коли до Секретаріату
ГАТТ було подано офіційну заявку Уряду України про намір приєднатися до ГАТТ. 5 лютого 2008
року у Женеві відбулося засідання Генеральної Ради СОТ, на якому було підписано Протокол про
вступ України до СОТ.

6
 10 квітня 2008 року Верховна Рада України прийняла законопроект «Про ратифікацію
Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі». 16 квітня 2008 року Закон про
ратифікацію був підписаний Президентом України. Згідно з процедурами СОТ, 16 травня 2008
року Україна стала повноправним членом цієї Організації.
Вступ України до СОТ відкрив перспективи для розвитку національної економіки. Україна
на абсолютно рівних умовах та правах з іншими членами організації бере безпосередню участь у
формуванні новітніх правил торгівлі на світовому ринку у рамках поточного раунду
багатосторонніх торговельних переговорів з метою максимального врахування національних
інтересів нашої держави у торговельно-економічній сфері.
Як член СОТ Україна отримала право використовувати механізм врегулювання суперечок в
рамках СОТ, що сприяє справедливому вирішенню будь-яких суперечок з приводу дотримання
положень угод СОТ, які можуть виникнути у країни з її торговими партнерами. У рамках
зазначеного механізму було позитивно вирішено ряд важливих питань, а саме дискримінаційного
оподаткування, ліцензування деяких видів української продукції. Україна продовжує
використовувати цей механізм СОТ, оскільки це є частиною системних зусиль, спрямованих на
забезпечення та розширення присутності українських товарів на інших ринках.
Набуття Україною членства в СОТ створило необхідні передумови для підписання у червні
2010 року Угоди про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (Норвегія,
Швейцарія, Ісландія та Ліхтенштейн), яка набрала чинності з 1 червня 2012 року, стало потужним
стимулом для започаткування переговорів з Європейським Союзом щодо створення зони вільної
торгівлі. Політичну частину Угоди про асоціацію з Європейським Союзом України було
підписано 21 березня 2014 року. Економічну частину цієї угоди було підписано 27 червня 2014
року.
Уряд України здійснює активну зовнішньоторговельну політику шляхом участі нашої
країни у багатосторонніх торговельних переговорах та проводить ефективну роботу, спрямовану
на реалізацію переваг членства України у СОТ з метою розширення експортних можливостей
вітчизняних товаровиробників та захисту економічних інтересів держави на зовнішніх ринках.
3. Європейський вибір України. Угода про асоціацію Україна – ЄС
Переговори між Україною та Європейським Союзом щодо укладення нової посиленої угоди
на заміну Угоди про партнерство та співробітництво розпочалися у березні 2007 р. відповідно до
Плану дій Україна-ЄС. На Саміті Україна-ЄС (вересень 2008 p., м. Париж) сторони досягнули
домовленості, що нова посилена угода буде називатися Угодою про асоціацію. Протягом 2007-
2012 рр. відбулися 21 раунд переговорів щодо Угоди про асоціацію та 18 раундів переговорів
щодо розділу Угоди про створення поглибленої та всеохоплюючої зонивільної торгівлі.
19 грудня 2011 р. на саміті Україна – ЄС оголошено про завершення переговорів щодо
Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Ця Угода є більш масштабною у порівнянні з
7
аналогічнимиугодами, укладеними ЄС з країнами Центральної та Східної Європи. 30 березня 2012
р. на рівні глав переговорних делегацій відбулося парафування Угоди про асоціацію, а 19 липня
2012 р. парафовано розділ Угоди щодо створення зони вільної торгівлі
З кінця 2012 р. до середини 2013 р. здійснювався офіційний переклад проекту Угоди
українською і мовами держав-членів ЄС. 15 травня 2013 р. Колегія Європейської Комісії прийняла
рішення рекомендувати Раді ЄС підписати Угоду, а також дозволити її тимчасове застосування до
завершення процедур ратифікації державами – членами ЄС. 9 серпня 2013 р. проект Угоди був
оприлюднений на Урядовому порталі. За пропозицією Сторони ЄС було уточнено назву Угоди, і
за згодою Української сторони угода отримала остаточну офіційну назву - «Угода про асоціацію
між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з
атомної енергії і їхніми державами – членами, з іншої сторони».
Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відбулося в два етапи.
21 березня 2014 р. під час Позачергового Саміту Україна – ЄС було підписано політичну
частину Угоди та Заключний акт Саміту, які від імені України підписав Прем’єр-міністр А.
Яценюк. Зокрема, підписані Преамбула, Стаття 1, Розділи І «Загальні принципи», ІІ «Політичний
діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та
безпековоїполітики» і VII «Інституційні, загальні та прикінцеві положення» Угоди. На саміті
українською стороною також була зроблена заява, що зобов’язання України, які випливають зі
статті 8 Угоди про асоціацію стосовно ратифікації Римського статуту Міжнародного
кримінальногосуду 1998 р. будуть виконані після внесення відповідних змін до Конституції
України.
27 червня 2014 р. в ході засідання Ради ЄС Президентом України П. Порошенком та
керівництвом Європейського Союзу і главами держав та урядів 28 держав – членів ЄС була
підписана економічна частина Угоди – Розділи III «Юстиція, свобода та безпека», IV «Торгівля і
питання, пов’язані з торгівлею», V «Економічне та галузеве співробітництво» та VI «Фінансове
співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством», які разом з рештою тексту Угоди
становлять єдиний документ.
16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно
ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Українська Сторона передала до
депозитарію ратифікаційні грамоти і завершила таким чином всі внутрішньодержавні процедури.
Угода про асоціацію за своїм обсягом і тематичним охопленням є найбільшим міжнародно-
правовим документом за всю історію України та найбільшим міжнародним договором з третьою
країною, коли-небудь укладеним Європейським Союзом. Вона визначає якісно новий формат
відносин між Україною та ЄС на принципах «політичної асоціації та економічної інтеграції» і
слугує стратегічним орієнтиром системних соціально-економічних реформ в Україні. Передбачена
Угодою поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та ЄС визначатиме

8
правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, частково робочої сили між
Україною та ЄС, а також регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження
економіки України до спільного ринку ЄС.
Відповідно до статті 486 Угоди з 1 листопада 2014 р. здійснювалося її тимчасове
застосування до моменту набрання нею чинності.
1 вересня 2017 року після тривалого процесу ратифікації Угода про асоціацію між
Україною та ЄС набула чинності у повному обсязі.
Відносини Україна-ЄС — це двосторонні відносини між Україною та ЄС у галузі
міжнародної політики, економіки, освіти, науки, культури тощо.

Співробітництво в окремих секторах

Безпека та оборона
Засади співробітництва між ЄС та Україною у реалізації Європейської політики безпеки та
оборони визначають такі угоди (підписані 13 червня 2005 року):
«Про визначення загальної схеми участі України в операціях ЄС з врегулювання криз»;
«Про процедури безпеки, які стосуються обміну інформацією з обмеженим доступом».
Україна приєднується до заяв та позицій ЄС з регіональних та міжнародних проблем
(станом липень 2009 р. Україна приєдналася до 90 % заяв). Порушується питання залучення
України на етапі їх підготовки
Схвалено робочий план співробітництва між Збройними Силами України та Генеральним
секретаріатом Ради ЄС у сфері Європейської політики безпеки та оборони на 2009 рік.
16 жовтня 2008 започатковані перші неформальні зустрічі Міноборони України з
Європейським оборонним агентством.
Україна бере участь у поліцейській місії ЄС у Боснії та Герцеговині (п'ять представників від
МВС).
Опрацьовується питання участі України у військово-морській операції ЄС «Atalanta», яка
розпочата у грудні 2008 р. в рамках Європейської політики безпеки та оборони для боротьби з
актами піратства біля узбережжя Сомалі.
Торговельно-економічне співробітництво
Обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та ЄС за перший квартал 2009 року,
під час всесвітньої економічної кризи, зменшився в порівнянні з аналогічним періодом 2008 на
55,2 % та склав 6,32 млрд дол. США, у тому числі:
експорт — на 59,5 % і склав 2,75 млрд дол. США
імпорт — на 52,3 % і склав 3,57 млрд дол. США
від'ємне для України сальдо — 820 млн дол. США.
Основними статтями українського експорту до ЄС були: чорні метали та вироби з них,
енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, руди, зернові культури, одяг текстильний,

9
жири та олії тваринного або рослинного походження, деревина і вироби з деревини, електричні
машини і устаткування.
Основними статтями імпорту в Україну з ЄС були: котли, машини, апарати і механічні
пристрої, наземні транспортні засоби, крім залізничних, електричні машини і устаткування,
фармацевтична продукція, полімерні матеріали, пластмаси, енергетичні матеріали, нафта та
продукти її перегонки, папір та картон.
Юстиція і внутрішні справи
Співробітництво між Україною та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки здійснюється в
рамках Плану дій Україна — ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки (План дій ЮСБ,
затверджений у червні 2007 р.) та Плану-графіку його імплементації (затверджений у квітні 2008
р.).
Під час Спільного засідання Підкомітету № 6 Україна — ЄС «Юстиція, свобода та безпека»
(12-13 травня 2009) проведено чергову спільну оцінку стану виконання Плану-графіку.
Питання співпраці у сфері ЮВС обговорювалося під час засідання міністрів юстиції та
внутрішніх справ у форматі Україна-Трійка ЄС (3 червня 2009).
Енергетика
Співробітництво України з ЄС у сфері енергетики здійснюється відповідно до
Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1
грудня 2005. Меморандум охоплює такі сфери:
 Ядерна безпека.
 Інтеграція ринків електроенергії та газу.
 Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів.
 Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля
у вугільній галузі.
 Енергоефективність.
З метою оцінки стану виконання Меморандуму сторонами щороку схвалюється
відповідний звіт. Третій спільний звіт щодо імплементації Меморандуму було схвалено на Саміті
Україна — ЄС у вересні 2008 р.
Охорона довкілля
Співробітництво України і Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього
природного середовища є важливим чинником у двосторонніх відносинах України і ЄС і
здійснюється за кількома актуальними для обох сторін напрямками:
1. Створення Регіонального екологічного центру України
2. Отримання бюджетної підтримки в сектор охорони довкілля
3. Співробітництво з Європейською агенцією довкілля
4. Зміна клімату

10
Фінанси
Європейський Союз за 5 років (2014-2019) надав Україні 15 мільярдів євро і має намір
продовжувати фінансову підтримку по мірі реалізації реформ у країні.
Транспорт
Пріоритетними напрямками співробітництва України та ЄС у галузі транспорту є:
 розвиток транспортної інфраструктури України та її інтеграції до
загальноєвропейської транспортної системи;
 підвищення рівня безпеки на транспорті та адаптація відповідного національного
законодавства із залученням проекту ЄК TWINNING;
 модернізація та оновлення основних фондів і рухомого складу транспорту;
 створення Спільного авіаційного простору між Україною та ЄС.
Джерела:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Україна_і_Європейський_Союз
https://mfa.gov.ua/yevropejska-integraciya/vidnosini-ukrayina-yes/istoriya-vidnosin-ukrayina-yes
https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/yevropejska-integraciya/ugoda-pro-asociacyu
https://www.msp.gov.ua/timeline/Mizhnarodne-spivrobitnictvo.html
https://ukraineun.org/ukraine-and-un/activities-in-un/
https://ukraineun.org/ukraine-and-un/activities-in-un/
https://uk.wikipedia.org/wiki/Європейська_політична_співпраця

11