СПІВРОБІТНИЦТВО РФ З

КРАЇНАМИ ЄВРОПИ У
СИСТЕМІ
БАГАТОСТОРОННЬОЇ
ДИПЛОМАТІЇ
Зміст:
1. Угода про партнерство та співробітництво РФ з ЄС.

2. Економічне співробітництво РФ та ЄС

3. Енергетичний діалог Росія-ЄС.

4. Місце Росії у спільній політиці оборони та безпеки ЄС.

5. Співробітництво РФ та ЄС у культурній і гуманітарній сферах

6. Наслідки розширення ЄС на Схід для зовнішньої політики РФ.

7. Запит Росії про вступ до Раду Європи і процес його розгляду.

8. Діяльність російської парламентської делегації у ПАРЄ.

9. Діяльність Росії з посилення ролі ОБСЄ у європейській архітектурі

безпеки.
Угода про партнерство та співробітництво між
Європейськими співтовариствами та Росією — угода між
Європейськими співтовариствами та її державами-членами з
одного боку та Росією з іншого боку . Підписано 24 червня
1994 р. і ратифіковано законом Росії від 25 листопада 1996
року.
У 2007 р. термін дії угоди минув.
Оскільки УПС стосується справ усіх країн
ЄС, вона має бути ратифікована всіма трьома
Європейськими спільнотами, а також усіма
країнами-учасницями. Тривалий процес
ратифікації Угоди державами-членами
закінчився лише наприкінці 1997 року; отже,
УПС набуло чинності з 1 грудня 1997 року.
Воно змінило угоду СРСР та ЄС про торгівлю
та співробітництво 1989 р.
Заклавши надійний договірно-правовий фундамент
відносин Росія-ЄС, Угода надало найважливішого імпульсу
їх динамічному розвитку в наступні роки. Були створені
передумови для послідовного зближення Росії та ЄС на
користь формування широкого простору економічного та
гуманітарного співробітництва в Європі. Сформовано
багаторівневу архітектуру секторальної взаємодії,
визначено інституційні рамки двостороннього політичного
діалогу. Ними передбачено, зокрема, проведення, як
правило, двічі на рік самітів Росія-ЄС, а також заснування
Ради співробітництва (з 2003 р. – Постійна рада
партнерства) на міністерському рівні, покликаного
здійснювати регулярний огляд та координацію взаємодії.
Було створено щільну тканину експертних контактів щодо
широкого спектру глобальних та регіональних проблем.
Положеннями УПС було встановлено режим
торговельних відносин між Росією та ЄС, наближений до
режиму Світової організації торгівлі, членом якої Росія на
той момент ще не була. Механізми реалізації УПС
дозволяли як ефективно вирішувати поточні проблеми у
торговельних відносинах, а й удосконалювати
двосторонню взаємодію, зокрема. шляхом послідовної
гармонізації російського законодавства із правилами
СОТ.
Багато напрацьованих УПС механізмів діалогу між Росією
та ЄС стали заручниками недалекоглядної політики Заходу
в ході української кризи. Застопорилася робота у рамках
двосторонніх галузевих діалогів, які були ефективним
механізмом прямої взаємодії між російськими
федеральними органами виконавчої влади та профільними
підрозділами Єврокомісії. "Заморожена" значна частина
каналів спілкування. Порушуючи положення УПС
Євросоюзом введено секторальні (економічні) санкції проти
російських компаній. На шляху лібералізації візового
режиму поїздок громадян Росії та ЄС встановлено додаткові
штучні перешкоди, зокрема. введена ЄС відверто
дискримінаційна заборона на видачу шенгенських віз
мешканцям Крим.
Незважаючи на те, що Росія та ЄС справді є провідними
взаємозалежними торговими партнерами, двосторонні
торговельно-економічні відносини можна справедливо
характеризувати двома ключовими словами «асиметрія» та
«енергетика».
У травні 2003 року Росія та ЄС узгодили ідею так
званих «загальних чотирьох просторів» – «дорожніх
карт», що охоплюють основні сфери співробітництва
між Росією та ЄС. У рамках так званого «економічного
простору» особливий акцент був зроблено на
активізацію співробітництва в енергетичній сфері.
У даному випадку йдеться насамперед про реалізацію спільних
проектів в енергетичній сфері. Серед найбільш значущих у період
із 2010–2013 рр. можна назвати будівництво газопроводу Nord
Stream («Північний потік»), який набув статусу «трансєвропейської
мережі» (TEN) з боку Європейської комісії.
При цьому, незважаючи на взаємний інтерес до
розвитку співробітництва в енергетичній сфері,
обумовлений головним економічними факторами
(зростаючим попитом на енергоносії), енергодіалог
Росія та Європейського Союзу далеко не завжди
протікав ефективно та носив конструктивний
характер, що обумовлено переважно двома
причинами
Перша причина – різниця підходів до розбудови
енергетичної співпраці. Пов'язано це не лише з тим,
що Росія є виробником, а ЄС – споживачем
енергоносіїв, що саме собою передбачає певний
«конфлікт інтересів», а й різним баченням таких
питань як розвиток енергетичної інфраструктури,
енергетична ефективність та енергетична безпека.
Так звані «газові війни» між Росією та Україною у 2005 та
2009 мм. змусили ЄС замислитися щодо зростаючої
залежності від Росії як постачальника енергоносіїв,
зайнятися питанням диверсифікації – пошуку як
альтернативних постачальників, так маршрутів постачання
енергоносіїв. В результаті з'явилася низка енергетичних
проектів, які передбачали «енергетичний обхід» Росії
(зокрема проект транскаспійського газопроводу Nabucco) і
які багато в чому носили носили політизований характер.
Як приклад можна навести закриття проекту South Stream («Південний потік»),
ініціювання антимонопольного розслідування з боку ЄС щодо російських
енергетичних компаній, перешкоджання реалізації нових проектів (у зокрема,
проекту Nord Stream-2), не надання спільним російсько-європейським проектам
статусу пріоритетних для ЄС та багато чого ще
Експорт російського газу зменшився на рекордні 46%. За прогнозами Міжнародного
енергетичного агентства, поставки викопного палива з рф уже ніколи не повернуться
на довоєнний рівень.
ПАРЄ — один з двох головних статутних органів Ради Європи;
консультативний орган, що складається з представників
парламентів усіх держав-членів та є найстарішим в Європі
органом міжпарламентської співпраці.
У 2014 і 2015 роках через анексію Криму повноваження
російської делегації у ПАРЄ суттєво обмежили. Зокрема,
позбавили права брати участь у засіданнях і голосувати.
Делегацію, що складається з 18 представників та 18 їх заступників,
станом на 2019 рік очолює Петро Толстой. З 10 квітня 2014 року до 26
червня 2019 року російська делегація була позбавлена права
голосувати, входити до складу керівних органів та брати участь у
наглядових місіях у Парламентській асамблеї Ради Європи. З кінця
червня 2019 року, у зв'язку з виконанням РФ Мінських домовленостей
та оплати заборгованості права російської делегації відновлено у
повному обсязі. 28 січня 2020 року Петра Толстого обрано
заступником голови ПАРЄ.
Пріоритетні напрямки діяльності Росії в ОБСЄ:
 дотримання принципу неподільності безпеки; дотримання
всіма державами-учасницями зобов'язання не зміцнювати свою
безпеку за рахунок інших;
 боротьба з транснаціональними загрозами, включаючи
тероризм, незаконний обіг наркотиків, організовану злочинність,
зміцнення безпеки у сфері використання інформаційно-
комунікаційних технологій;
 поєднання інтеграційних процесів, використання ОБСЄ для
налагодження діалогу між різними інтеграційними об'єднаннями;
 захист мовних, освітніх та релігійних прав
співвітчизників, захист традиційних цінностей та прав дітей,
протидія неонацизму та агресивному націоналізму, спроб
фальсифікації історії, дискримінації християн та мусульман;
 реформа ОБСЄ з метою виправлення географічного та
функціонального дисбалансів у її роботі, упорядкування системи
спостереження за виборами, встановлення порядку та прозорості
у фінансовій, кадровій та проектній діяльності .
 У діяльності Суду примирення та арбітражу в рамках
ОБСЄ (Conciliation and Arbitration within the OSCE) Росія не бере
участі.
Росія в рамках ОБСЄ та у співпраці з цією організацією бере участь у низці посередницьких
форматів щодо врегулювання регіональних конфліктів:
 спільно зі США та Францією Росія співголовує в Мінській групі ОБСЄ щодо
врегулювання конфлікту в Нагірному Карабаху[16];
 у форматі «5+2» з придністровського врегулювання Росія виступає гарантом та
посередником мирного процесу;
 спільно з ОБСЄ російські представники сприяють прямому діалогу між Києвом та
Донбасом у Контактній групі щодо врегулювання конфлікту на сході України. З липня 2014
року на території Росії працює Група спостерігачів ОБСЄ на прикордонних переходах
«Донецьк» та «Гуково» на російсько-українському кордоні;
 Росія бере участь у Женевських дискусіях щодо безпеки та стабільності у Закавказзі,
сприяючи спільно з ОБСЄ діалогу між Грузією, Абхазією та Південною Осетією.
Дякую за
увагу!