ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

МАСОВИХ ВАНТАЖІВ...........................................................................................2
1.1 Визначення поняття масового вантажу...................................................2
1.2 Суб’єкти та інші елементи транспортних перевезень...........................3
1.3 Поняття транспортного процесу та його складових..............................5
1.4 Пробіг. Види пробігу.................................................................................6
1.5 Види маршрутів автомобільних перевезень...........................................7
1.6 Методи побудови маршрутів автомобільних перевезень....................10
 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
МАСОВИХ ВАНТАЖІВ
1.1 Визначення поняття масового вантажу
Вантаж – усі предмети з моменту прийняття їх до перевезення до
моменту передачі вантажоодержувачу. Поняття вантажу є одним з
найважливіших у забезпеченні транспортних перевезень. Окрім того, що
вантаж є об’єктом транспортування, в той самий час він також є товаром,
тобто предметом угоди купівлі-продажу. З цієї причини вантажі мають як
транспортні, так і ринкові властивості. Для розгляду вантажів в даній
курсовій роботі важливими є тільки перші.
Масові вантажі (bulk cargo) - це відносно дешеві (у розрахунку на
тонну ваги) товари, що перевозяться без упаковки у великих кількостях.
Прийом їх до перевезення і складання одержувачу виробляються за масою
або об'ємом. Масові вантажі, у свою чергу, поділяються на наливні (liquid
bulk) та насипні або навалочні (dry bulk). Основну частину масових вантажів
світової торгівлі складають сира нафта і нафтопродукти, вугілля, зерно,
добрива, руди. Їх перевезення на всьому протязі від пункту виробництва до
пункту споживання характеризуються значним розміром партії. Транспортна
складова в кінцевій ціні таких товарів висока і може досягати 50% і більше.
Тому доставка масових вантажів припускає використання транспортних
засобів максимально можливої вантажопідйомності [1].
Перевезення масових сипучих вантажів, таких як руда, вугілля, нерудні
будівельні матеріали, здійснюється з місць видобутку в пункти споживання.
Їх зберігають на складах без упаковки навалом. Тому ці вантажі мають назву
навалочні. їх постачають у відкритому рухомому складі і тільки незначну
кількість — у критому складі [5]. Навалочні вантажі допускають
навантажування і розвантажування навалом, витримують падіння з висоти.
Їхній облік здійснюється згідно з об'ємом і масою. Яскравими прикладами
навалочних вантажів є пісок, глина тощо.
 Навалочні вантажі умовно поділяються на дві групи. До першої групи
відносять вугілля, торф, щебінь, гравій, пісок, глину та інші, тобто ті вантажі,
які перевозять у відкритому рухоміому складі та зберігають на відкритих
складах у штабелях або відвалах. До другої групи відносять зерно, цемент,
алебастр, крейду, картоплю та інші вантажі, які перевозять насипом у
спеціалізованому рухомому складі і зберігають у закритих складах,
елеваторах або під навісом [5].
Перевезення насипних вантажів у великих обсягах виконуються в
будівництві, при видобутку корисних копалин і в сільському господарстві.
Для перевезення використовуються самоскиди або самоскидні автопоїзда, які
забезпечують швидке розвантаження.
Максимальну масу вантажу, що перевозиться розраховують за
формулою:
Q=V ∙ p ,

де p – густина вантажу, V – об’єм вантажу [8].

1.2 Суб’єкти та інші елементи транспортних перевезень
Суб’єкт – це особа або група осіб, яким належить активна роль у
певному процесі. Основними суб’єктами автомобільних вантажоперевезень є
вантажовідправник, перевізник та вантажоодержувач. У затверджених
Міністерством транспорту України Правилах перевезень вантажів
автомобільним транспортом в Україні чітко визначено, що
вантажовідправник – це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає
перевізнику вантаж для перевезення, вантажоодержувач – будь-яка фізична
або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-
транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у
встановленому порядку, а перевізник – фізична або юридична особа - суб'єкт
господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за
власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними
засобами [7]. Найчастіше перевізниками виступають автогосподарства.
 Із визначення зрозуміло, що кожен суб’єкт транспортних
вантажоперевезень має свої права і обов’язки. Зокрема, найголовнішими
зобов’язаннями вантажовідправника є забезпечення своєчасного та повного
оформлення товарно-транспортних документів на перевезення вантажу та
надання їх перевізнику, надання у встановлений строк вантажу, який підлягає
перевезенню, в належній тарі чи упаковці, вантаж має бути з маркуванням,
що відповідає встановленим вимогам, сплата за перевезення вантажу
встановленої провізної плати, якщо це передбачено у договорі про
перевезення та здійснення усіх необхідних вантажних операцій.
Ключовими обов’язками перевізника є забезпечення виконання умов
договору перевезення вантажу, надання транспортних засобів для
навантаження, перевірка правильності записів у документах, що надав
вантажовідправник, перевірка відповідних габаритних і вагових параметрів
ТЗ з вантажем, дотримання маршруту руху зазначеного в товарно-
транспортних документах, а також відшкодування збитків
вантажоодержувачу, завданих внаслідок пошкодження, псування, часткової
або повної втрати вантажу, а також несвоєчасної його доставки.
Вантажоодержувач, зі свого боку, зобов’язаний сплатити за
перевезення вантажу встановлену провізну плату, якщо це передбачено у
договорі про перевезення, прийняти вантаж, перевірити видимий стан
вантажу, перевірити правильність оформлення товарно-транспортної
накладної та інших документів на вантаж. [10]
Ключовим елементом у темі вантажоперевезень є рухомий
склад (РС) – транспортні одиниці автомобільного, залізничного,
метротранспорту, трамваї, тролейбуси. До автомобільного рухомого складу
відносять легкові та вантажні автомобілі, автобуси, автомобільні причепи,
автомобілі спеціального призначення. Для масових вантажних перевезень в
переважній більшості використовують рухомі склади, до яких входять
вантажні автомобілі з максимально можливою вантажопідйомністю.
 1.3 Поняття транспортного процесу та його складових
Перевезення вантажів і пасажирів є основним технологічним процесом
будь-якого автотранспортного підприємства (АТП). Будь-яке
вантажоперевезення неодмінно включає в себе транспортний процес.
Транспортним процесом називається переміщення вантажів у просторі та
часі від вантажовідправників до вантажоодержувачів. Він являє собою
сукупність операцій з вантажем та транспортними засобами(ТЗ) в рухомому
складі.
Транспортний процес складається з таких елементів:
а) навантаження транспортного засобу;
б) розвантаження транспортного засобу;
в) пробіг рухомого складу з вантажем;
г) пробіг рухомого складу без вантажу;
д) порожній пробіг транспортного засобу від місця стоянки до місця
першого завантаження;
е) порожній пробіг транспортного засобу від місця останнього
розвантаження до місця стоянки.
Навантаження ТЗ, розвантаження ТЗ та пробіг рухомого складу з
вантажем є обов’язковими в транспортному процесі. Наступні три елементи
можуть бути відсутніми залежно від умов організації процесу перевезення.
Транспортний процес не можна ототожнювати з транспортним
перевезенням адже транспортне перевезення є ширшим поняттям, і одне
транспортне перевезення може включати в себе декілька транспортних
процесів.
Їздка з вантажем – це транспортний процес, який складається з одного
навантаження, одного переміщення з вантажем та одного розвантаження.
Проміжні заїзди для часткового завантаження чи розвантаження не
переривають цикл перевезення. Кожна нова їздка з вантажем починається з
моменту подачі порожнього транспортного засобу до пункту навантаження.
 Обертом називають такий транспортний процес, який складається з
однієї або декількох їздок з вантажем або без нього з обов’язковим
поверненням у початковий пункт. Довжина їздки та обороту вимірюються в
кілометрах. Таким чином одне транспортне перевезення може включати в
себе декілька оборотів, а один оберт – відповідно декілька їздок.
При виконанні вантажоперевезення автомобільним транспортом
можна виділити декілька типових варіантів організації транспортного
процесу.
1.4 Пробіг. Види пробігу
За час роботи на лінії рухомий склад проходить певний шлях, який
називається пробігом і вимірюється в кілометрах. Шлях, пройдений за час
знаходження автомобіля на лінії називається загальним пробігом (Lзаг)
рухомого складу. Шлях, який РС проходить за добу називається добовим
пробігом. Загальний пробіг, пройдений автомобілем поділяється на
продуктивний та непродуктивний, останній так само поділяється на
холостий та нульовий (рис. 1.1).
Подача РС від місця стоянки до першого пункту навантаження і
повернення після останнього пункту розвантаження відноситься не до
окремого циклу перевезень, а до роботи РС за день в цілому. Пробіг
транспортного засобу від місця стоянки до місця першого навантаження
називають першим нульовим пробігом, а пробіг транспортного засобу від
місця останнього розвантаження до місця стоянки, називають другим
нульовим пробігом [3].
Холостим пробігом називають пробіг автомобіля без вантажу, в який
не входить рух транспортного засобу з та до місця стоянки. Разом холостий
та нульовий пробіги утворюють порожній пробіг. Для підвищення
ефективності рухомого складу необхідно прагнути до зниження порожнього
пробігу.
Загальний пробіг рухомого складу за день (зміну) складається з
продуктивного пробігу, холостого та нульового:
 L заг=Lдоб =Lпрод + L х + L0 ,

де Lпрод — продуктивний пробіг;

Lх — холостий пробіг;
L0 — нульовий пробіг.

Загальний пробіг

Продуктивний Непродуктивний
(з вантажем) (порожній)

Нульовий Холостий

Рис. 1.1. Класифікація пробігу

Загальний пробіг РС за одну їздку в кілометрах обчислюється за
наступною формулою:
l їздки =l прод +l х,

де lпрод — пробіг з вантажем в кілометрах;

lх — холостий пробіг.
Використання пробігу рухомого складу характеризується коефіцієнтом
використання пробігу, на нього впливають напрямок вантажопотоків і їх
розміщення, маршрутизація перевезень, розміщення АТП тощо. Він визначає
частку завантаженого пробігу в загальному пробігові РС і розраховується як
відношення пробігу з вантажем, до загального пробігу за даний період.

Lпрод
β= ,
Lзаг

де Lпрод — пробіг з вантажем;

Lзаг — загальний пробіг транспортного засобу.
 1.5 Види маршрутів автомобільних перевезень
Перевезення вантажів, використовуючи автотранспорт, виконується за
заздалегідь розробленими маршрутами.
Маршрут – це усталений шлях прямування рухомого складу від
вантажовідправника до вантажоодержувача.[3] На всіх маршрутах
транспортний процес перевезення вантажів складається з послідовних
елементів, що повторюються, а саме, подача РС до місця навантаження,
завантаження РС, розвантаження РС. Сукупність цих елементів, які
утворюють скінченну операцію доставки вантажів називають циклом
перевезення, або ж їздкою.
Розрізняють такі типи маршрутів (рис. 1.3):
1. Маятниковий маршрут;
а) Зі зворотним порожнім пробігом;
б) Зі зворотним завантаженим пробігом.
в) Зі зворотним частково завантаженим пробігом;
2. Кільцевий маршрут із послідовною подачею порожнього автомобіля в
черговий пункт навантаження;
3. Розвізний маршрут;
4. Збірний маршрут;
5. Розвізно-збірний маршрут[3].
Маятниковим називається такий маршрут, при якому рух автомобіля
проходить між двома пунктами. В свою чергу маятникові маршрути
поділяються на:
а) Маятниковий маршрут зі зворотнім порожнім пробігом. Цей тип
маршруту передбачає одноразове або багаторазове перевезення вантажу
одним автомобілем від одного і того ж відправника до одного і того ж
споживача та являє собою найпростіший варіант організації транспортного
процесу. Зворотний пробіг від споживача до відправника автомобіль виконує
без вантажу.
 б) Маятниковий маршрут зі зворотним завантаженим пробігом
являє собою одноразове або багаторазове перевезення вантажу одним
автомобілем від одного і того ж відправника до одного і того ж споживача з
доставкою вантажу в зворотному напрямку до відправника або будь-якого
іншого проміжного пункту.
в) Маятниковий маршрут зі зворотним частково завантаженим
пробігом відрізняється від попереднього тим, що в цьому випадку вид і
кількість вантажу, що перевозиться в прямому і зворотному напрямках, як
правило, різні.

Маршрути перевезення вантажів

Маятникові Кільцеві Розвізно-збірні

Розвізні
Зі зворотним
порожнім пробігом
Збірні

Зі зворотним
частково
завантаженим
пробігом

Зі зворотним
завантаженим
пробігом

Рис. 1.3 Класифікація маршрутів вантажних перевезень [8]

Кільцевий маршрут із послідовною подачею порожнього автомобіля в
черговий пункт навантаження складається з декількох транспортних циклів
або їздок. Такі маршрути організовують з метою скорочення порожніх
пробігів. Цей вид маршруту передбачає одноразове або багаторазове
перевезення вантажу від декількох відправників декільком споживачам, за
якого один або кілька автомобілів періодично повертаються до пункту
першого завантаження. При цьому варіанті автомобіль за один оберт робить
кілька зупинок у відправників і споживачів вантажів. Обов’язковою вимогою
до даного варіанту організації транспортного процесу є необхідність
складання графіка руху рухомого складу. Це пов'язано з тим, що довжина
оберту при кільцевому маршруті, як правило, істотно більша, ніж при
маятниковому.
При розвізному, збірному та розвізно-збірному маршрутах схема руху
автомобіля аналогічна схемі з кільцевим маршрутом. Слід звернути увагу, що
у розвізному маршруті за один оберт відбувається тільки одне повне
завантаження рухомого складу і поступове його розвантаження в декількох
пунктах під час розвезення вантажу. У збірному маршруті відбувається
поступове багаторазове завантаження і одноразове розвантаження. Розвізно-
збірний маршрут є комбінацією розвізного і збірного маршрутів.
1.6 Методи побудови маршрутів автомобільних перевезень
 РОЗДІЛ 2. ОПТИМІЗАЦІЯ ЗАКРІПЛЕННЯ АВТОГОСПОДАРСТВ ЗА
ВАНТАЖОВІДПРАВНИКАМИ ЗА КРИТЕРІЄМ МІНІМІЗАЦІЇ
ПОРОЖНЬОГО ПРОБІГУ НА ПРИКЛАДІ
1.7 Методи побудови маршрутів автомобільних перевезень
1.8 Загальна постановка транспортної задачі
1.9 Розробка раціональних маршрутів перевезень на основі
заявок клієнтів на прикладі
Постановка задачі.
Компанія, що займається вантажними перевезеннями має два
автогосподарства — у Хмельницькому та Волочиську. Було отримано 6
замовлень на перевезення насипного вантажу (щебню) від чотирьох кар’єрів
до шістьох клієнтів. Користуючись вихідними даними: умовні позначення
усіх суб’єктва перевезень в задачі(Таблиця 1), добовий об’єм перевезень по
заявках клієнтів(Таблиця 1), відстані між пунктами(Таблиця 2), знайти
оптимальні маршрути перевезень та оптимальний план закріплення
автогосподарств за вантажовідправниками за критерієм мінімізації
порожнього пробігу.
В задачі використовуються умовні позначення, приведені в таблиці 1.
Таблиця 1. Умовні позначення усіх суб’єктів перевезень в задачі
Постачальники
А1 Галущинецький кар'єр
А2 Городницький кар'єр
А3 Закупнянський кар'єр
Старокостянтинівський
Так як А4 визначення
кар'єр
оптимальних Клієнти маршрутів
В1 Тернопіль
відбувається В2 Теофіполь першочергово
відштовхуючись В3 Хмільник від заявок
В4 Меджибож
клієнтів, В5 Віньківці необхідно
скласти таблицю В6 Теребовля вантажопотоків з
Автогосподарства
даними замовлень (Таблиця 2) .
АТП 1 Хмельницький
АТП 2 Волочиськ
Варто зазначити, що клієнти не завжди обирають оптимального за відстанню
постачальника з таких причин як ціна товару, його якість тощо. Не можна не
враховувати дані з таблиці вантажопотоків при розробці оптимальних
маршрутів, тому що якщо клієнт В1 замовив деяку кількість товару у
постачальника А1, то перевізник не має права везти йому вантаж від будь-
якого іншого постачальника.
Таблиця 2. Добовий об’єм вантажоперевезень за заявками клієнтів
Заявки клієнтів
Постачальник Клієнт Вантаж К-сть, т. Їздки
А1 В1 Щебінь 160 8
А1 В6 Щебінь 60 3
А2 В2 Щебінь 80 4
А3 В5 Щебінь 60 3
А4 В3 Щебінь 100 5
А4 В4 Щебінь 120 6

Таблиця 3. Відстані між суб’єктами перевезень в задачі

Відстані
В1 В2 В3 В4 В5 В6 АТП 1 АТП 2
А1 26 71 184 128 147 55 86 22
А2 40 73 187 130 116 42 89 27
А3 95 98 161 105 83 66 70 70
А4 168 73 60 47 118 182 54 124
АТП 1 112 98 95 44 70 126 0 68
АТП 2 50 45 166 109 129 67 68 0

Розв’язання.
Мінімізація холостого пробігу. Вибір маршрутів перевезень відіграє
велику роль в підвищенні продуктивності рухомого складу та зниження
собівартості перевезень. Раціональні маршрути складаються методом
лінійного програмування, який дає найбільш об'єктивний оптимальний
варіант роботи рухомого складу. Дані з таблиці вантажопотоків (Таблиця 2) і
таблиці відстаней (табл.3) заносяться до матриці №1. Отримуємо
зашифрований план перевезень, тобто план, заявлений постачальниками, де
цифри на жовтому фоні вказують число їздок з вантажем від А i
постачальника до Бj одержувача за добу, а цифри, зазначені в правому
верхньому куті клітин – відстань в км. між пунктами.
Маршрути складаються таким чином, щоб, не змінюючи характеру
перевезень вантажів, зазначених в замовленні, домогтися найбільшого
значення коефіцієнта використання пробігу за рахунок мінімізації
неодружених і нульових пробігів.
Таблиця 4. Матриця №1 Зашифрований план перевезень

  В1 В2 В3 В4 В5 В6 Запаси
  26   71   184   128   147   55
А1 220
  8                   3
  40   73   187   130   116   42
А2 80
      4                
  95   98   161   105   83   66
А3 60
                  3    
16
           
А4 8 73 60 47 118 182 220
          5   6        
Потреб
160 80 100 120 60 60 580
и

Для отримання найменших холостих пробігів складається

розрахункову матрицю №2, яка заповнюється наступним чином:
а) Здійснюється первинне закріплення вантажоодержувачів за
постачальниками за найменшою відстанню між ними. Тобто в першу чергу
заповнюються ті клітинки, які містять найменшу відстань. Обов’язково
повинна дотримуватися рівність проставлених чисел підсумковим значенням
потреб і запасів по вертикалі і горизонталі. По суті, складається початковий
базисний план методом мінімального елемента. При цьому, як правило, він
буде близьким до оптимального.
б) Перевіряється кількість завантажених клітинок. Вона
обчислюється за такою формулою:
Кількість завантажених клітинок=m+n−1 ,

де m – кількість постачальників;
 n – кількість споживачів.
Якщо кількість заповнених клітинок менша за потрібну, то вводимо
нульове завантаження. Важливо пам’ятати, що клітинка з нульовим
завантаженням не повинна утворювати циклу. У прикладі, що розглядається
клітинками з нульовим завантаженням є А1В3 та А1В4.
Таблиця 5. Опорний план містить клітинки з нульовим завантаженням

  В1 В2 В3 В4 В5 В6 Запаси
  26   71   184   128   147   55
А1 220
8   3   0   0   -   -  
  40   73   187   130   116   42
А2 80
-   1   -   -   -   3  
  95   98   161   105   83   66
А3 60
-   -   -   -   3      
  168   73   60   47   118   182
А4 220
-   -   5   6   -   -  
Потреби 160 80 100 120 60 60 580

в) Опорний план, що утворився, перевіряється на оптимальність за

допомогою методу потенціалів. Для цього обчислюються допоміжні
коефіцієнти Ui та Vj за правилом: сума допоміжних елементів стрічки і
стовпця має дорівнювати відстані в завантаженій клітинці. Формула:
U i +V j=l ij ,

де Ui, Vj – допоміжні коефіцієнти;

lij – відстань в завантаженій клітинці.
Першочергово для одного з потенціалів встановлюємо значення «0».
На даному етапі виникла ситуація, коли для клітинки А3В5 не відомо
жодного потенціалу. Це результат виродженості розв’язку. Щоб подолати це,
в одну з клітинок треба ввести нульову поставку. Таким чином така клітинка
стає умовно зайнятою.
Для невідомого потенціалу U3 нульову поставку можна розмістити в
клітинках А3В1, А3В2, А3В3, А4В4 та А3В6. Для невідомого потенціалу V5
нульове завантаження можна призначити клітинкам А1В5, А2В5 та А4В5.
Серед всіх клітинок щойно згаданих клітинок найменшу відстань має
клітинка А3В6. Відповідно їй і присвоюється значення 0. Раніше
поставлений псевдонуль з клітинки А1В3 прибирається.
Таблиця 6. Готовий базисний план з порахованими потенціалами.

Vj 26 71 184 171 57 40

Ui   В1 В2 В3 В4 В5 В6 Запаси

  26   71   184   128   147   55

0 А1 220
8   3       0   -   -  
  40   73   187   130   116   42
2 А2 80
-   1   -   -   -   3  
  95   98   161   105   83   66
26 А3 60
-   -   -   -   3   0  
18
           
-124 А4 168 73 60 47 118 2 220
-   -   5   6   -   -  

Потреби 160 80 100 120 60 60 580

г) Перевірка базисного плану на оптимальність шляхом визначення

потенціальних незавантажених клітинок. Потенціальною є така
незавантажена клітинка, для якої сума потенціалів є більшою за відстань у
ній (U ¿ ¿ i+V j >lij ) ¿.
д) Різниця суми потенціалів та відстані в клітинці називається
оцінкою.
Даний опорний план не є оптимальним. Потенціальними клітинками у
даному прикладі є А1В4, А2В4, А3В3 та А3В4. Якщо потенціальних
клітинок декілька, обирається та, у якої найбільша оцінка. У даному випадку
це клітинка А3В4 з оцінкою 92.
е) Вдосконалення опорного плану відбувається за допомогою
циклів. В клітинку з найбільшою додатною оцінкою ставиться знак «+».
Після цього будується цикл переміщення критичної маси. Для побудови
циклу існують такі правила:
 1) Перша клітинка циклу та, у якої найбільша позитивна
оцінка;
2) Усі клітинки в циклі окрім першої мають бути навантажені;
3) Максимум дві клітинки в одному стовпці чи стрічці;
4) Кількість клітинок в циклі парна.
Побудувавши цикл за усіма правилами, отримано матрицю №2 із
замкнутою ламаною лінією, яку називають циклом перерахунку (Таблиця 7).
Таблиця 7. Матриця №2 з побудованим циклом перерахунку

Vj 26 71 184 171 57 40

Ui   В1 В2 В3 В4 В5 В6 Запаси
7
           
0 А1 26 1 184 128 147 55 220
8   3 +     0 - -   -  
7
           
2 А2 40 3 187 130 116 42 80
-   1 - -   -   -   3 +
9
           
26 А3 95 8 161 105 83 66 60
-   -   -   - + 3   0 -
16 7
           
-124 А4 8 3 60 47 118 182 220
-   -   5   6   -   -  
Потреби 160 80 100 120 60 60 580

При отриманні оптимального плану перевезень і визначенні величини

навантаження ∆ необхідно користуватися таким правилом: починаючи з по-
потенційної (вільної) клітини і рухаючись по циклу перерахунку, в вершинах
циклу розставляються по черзі знаки «+» і «-». Так як оптимізуються холості
пробіги, то сума відстаней в клітинах з «+» має бути менше суми відстаней з
клітинами «-». Потім переглядаються поставки, записані в негативних
вершинах, і обирається найменша. Число найменшого навантаження
додається до всіх поставок, записаних в позитивних вершинах і віднімається
від усіх поставок, записаних в негативних вершинах. Результати нового
плану перевезень утворює нову таблицю з поліпшеним планом перевезень.
Якщо даний опорний план не є оптимальним, тобто наявні потенціальні
ненавантажені клітинки, то етапи «д» і «е» проводять повторно, якщо ж план
оптимальний, то формується Матриця №3 (Таблиця 8). Після перевірок
можна сказати, що даний опорний план є оптимальним.
Таблиця 8. Матриця №3 з поліпшеним планом перевезень

В1 В2 В3 В4 В5 В6 Запаси
  26   71   184   128   147   55
А1 220
8   3   -   0   -   -  
  40   73   187   130   116   42
А2 80
-   1   -   -   -   3  
  95   98   161   105   83   66
А3 60
-   -   -   0   3   -  
  168   73   60   47   118   182
А4 220
-   -   5   6   -   -  
Потреби 160 80 100 120 60 60 580

Розробка оптимальних за порожнім пробігом маршрутів перевезення.

Для складання раціональних маршрутів перевезень поєднуємо матриці
№1 і №3. Отримуємо об’єднану матрицю №4 (Таблиця 9), за якою
визначаємо маршрути.
Таблиця 9. Об’єднана матриця №4

  В1 В2 В3 В4 В5 В6 Запаси
  26   71   184   128   147   55
А1 220
8 8 3   -   0   -   - 3
  40   73   187   130   116   42
А2 80
-   1 4 -   -   -   3  
  95   98   161   105   83   66
А3 60
-   -   -   0   3 3 -  
  168   73   60   47   118   182
А4 220
-   -   5 5 6 6 -   -  
Потреби 160 80 100 120 60 60 580
 В тих клітинках об’єднаної матриці №4, де є дві цифри (на жовтому та
блакитному фонах), призначаємо маятникові маршрути, кількість їздок за
якими дорівнює меншому з чисел. Для даного прикладу кількість
маятникових маршрутів = 5.

1.10 Аналіз результатів

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Герамі В. Д. Управління транспортними системами. Транспортне
забезпечення логістики.
2. https://studopedia.com.ua/1_32638_vantazhi-ta-ih-klasifikatsiya.html
3. https://nubip.edu.ua/sites/default/files/u129/lekciya_05_03._transportniy_
proces_marshruti_vantazhnih_perevezen.pdf
4. Неруш Ю.М. Транспортна логістика
5. https://kolot.io.ua/s2302888/lekcie
6. https://uk.wikipedia.org/wiki/Рухомий_склад
7. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0128-98/ed20190712#n28
8. https://dspace.kpfu.ru/xmlui/bitstream/handle/net/21479/04f_002_kl-
000364.pdf
9. Горев А. Э. Грузовые автомобильные перевозки : учеб. пособие для
студ. высш. учеб. Заведений / А. Э. Горев. — 5-е изд., испр. — М. :
Издательский центр «Академия», 2008 . — 288 с.
10.https://studfile.net/preview/5193415/page:13/
11.http://www.vlsu.ru/op/fileadmin/Programmy/Magistratura/23.04.01/Meto
d_doc/Metod_IMOP_Lec_230401_27042015.pdf
12.