Реферат

з дисципліни «Управління логістичними системами» на тему:

«Попит на матеріалопотік: оцінка та розрахунок»
 Зміст

1. Формування і вивчення матеріалопотоку;

2. Показники оцінки попиту на матеріалопотік;
3. Висновок;
Список використаної літератури
 Формування і вивчення матеріалопотоку

Пропозиція і попит — це дві взаємопов’язані і взаємообумовлені еконо

мічні категорії. Пропозиція формується під впливом споживчого попиту, а
попит матеріалопотоку формується і реалізується завдяки пропозиції.
Основними вимірами матеріального потоку є: транспортна маса, транс
портний шлях і транспортний час.
Транспортна маса — це кількість досліджуваних транспортних або вир
обничих одиниць. В логістиці розглядаються скалярні і векторні транспор
тні маси.
Скалярна транспортна маса складається з тих, що знаходяться у спокої
або в русі одиниць. Напрям переміщення, що намічається або відбувається,
невідомо.
Векторна транспортна маса — просторово-часова інформація про джер
ело і пункт призначення, а в деякому випадку і про певний проміжок часу
перевезення.
Транспортим джерелом є пункти і райони, в яких зароджуються і виник
ають перевезення.
Транспортними стоками є пункти або райони, в яких транспортування з
акінчується.
Одиниці вимірювання транспортної маси:
• скалярна транспортна масса вимірюється у тоннах і інших одиницях;
• векторна транспортна маса — це кількість продукції і транспортних з
асобів у визначений момент часу на певній ділянці. Залежно від того, розг
лядаються транспортні засоби чи ні, застосовують уточнення «брутто» або
«нетто», якщо транспортна маса виражається в одиницях фізичних величи
н. Транспортий шлях L можна розглядати не тільки як відстань від пункту
зародження перевезення до пункту призначення доставки продукції, але і
як відстань між джерелом і стоком. Транспортний шлях з погляду транспо
ртників є вектором. Транспортний шлях, як правило, зображають прямолі
нійними з’єднаннями джерела із стоком. Насправді треба враховувати фак
тичний шлях, який залежно від конкретної задачі позначається як шлях пр
оходження, маршрут проходження, маршрут перевезення або як найкорот
ший шлях.
Одиницями вимірювання транспортного шляху є одиниці довжини: мет
р, кілометр, морська миля та ін.
Транспортний час Т — це час, який необхідний для процесу перевезенн
я. Слід розрізняти час руху транспортної маси t дв і час знаходження трансп
ортної маси в дорозі t об .
Для різних видів транспорту по-різному розглядають транспортний час.
В процесі просування транспортної маси оцінюються як окремі транспорт
ні перевезення, так і процеси переміщення між окремими пунктами в їх су
купності, тобто оцінюють так звані матеріальні (транспортні) потоки.
Транспортна робота ML визначається як скалярний добуток транспорт
ної маси М на векторний шлях L. При визначенні транспортної роботи ML
перший із співмножників може бути взятий в одиницях маси, що вимірює
ться, а другий як дійсно пройдений шлях або як тарифна відстань.
Матеріалопотік може вимірюватися масою вантажу в тоннах, що перев
озиться в одному напрямі за певний період часу. Матеріалопoтік може мат
и структуру трьох видів: галузеву, групову і родову.
В ринкових відносинах матеріалопотік визначається попитом і пропози
цією, а ціна є ціновим сигналом і підказує транспортним організаціям, в як
ому напрямі необхідно діяти, тобто що, як, для кого і скільки необхідно пе
ревозити.
Матеріалопотік в умовах ринку формується на базі економічної моделі
з двома типами змінних: екзогенні і ендогенні: перші — це початкова інфо
рмація; другі — результат рішень, вони формуються всередині моделі. Ме
тою моделі є з’ясування впливу екзогенних змінних на ендогенні.
 Економічна модель з двома типами змінних
Складемо економічну модель. Для цього вводимо вихідні дані:
Q — попит на матеріалопотік, ум. од.;
D

PT — тариф на перевезення продукції, ум. гр. од.;

Y — сукупний дохід споживача, ум. гр. од.;

Pf — ціна на паливно-мастильні матеріали (ГСМ), ум. гр. од.;

Q — припущення матеріалопотоку, ум. ден, ед.

s

Економічна модель складається з трьох рівнів:

1. Попит на матеріалопотік залежить від тарифу на перевезення продук
ції PT і сукупного доходу споживача. Тому рівняння попиту виразимо так:
D
Q =D ∗(PT ; Y )

2. Пропозиція залежить від тарифу на перевезення PT і ціни Pf на ГСМ.

Цю залежність виразимо рівнянням пропозиції: QS = S * ( PT ; Pf )
3. Оптимальний об’єм матеріалопoтоку і оптимальна ціна забезпечені п
ри рівності попиту і пропозиції.

Оптимальний об’єм матеріалопотоку визначається в точці А — точці п

еретину кривих попиту і пропозиції. В цій точці встановлюється рівноваж
на ціна P0 на перевезення продукції і оптимальний матеріалопотік Q0, який
відповідає попиту за цією ціною.
Проте, можуть відбуватися різні зміни матеріалопотоку. Так, при збіль
шенні сукупного доходу споживачів збільшується попит на матеріалопоті
к, тобто зміна однієї екзогенної змінної (сукупний дохід — Y) робить впли
в на обидві ендогенні змінні. Збільшується як матеріалопотік, так і тариф
на перевезення продукції при зростанні сукупного доходу споживачів.

Таким чином, економічна модель і графіки попиту і пропозиції наочно

демонструють, як зміна сукупного доходу або ціни на ГСМ впливають на
матеріалопотік.
 Існують і інші показники, які можуть впливати на зміну величини мате
ріалопотоку. Їх називають ціновими детермінантами тобто іншими чинник
ами, крім ціни.
До цінових детермінантів ринкового попиту відносять:
• внески або переваги споживачів;
• число споживачів на ринку;
• грошові доходи споживачів та ін.
До основних детермінантів пропозиції відносять:
• ціни на ресурси;
• технологію виробництва;
• податки і дотації;
• число продавців на ринку і ін.
В економіці матеріалопотік розглядають як скалярну величину. Матері
алопотік може розглядатися як векторна величина, якщо перевезення тран
спортної маси (матеріалопотоку) здійснюється або є відповідне на те розп
орядження.
Вимірники транспорту оцінюють як окремі транспортні перевезення, та
к і процеси переміщення між окремими пунктами в їх сукупності, тобто о
цінюють так звані транспортні потоки.
Потужність потоку — це кількість транспортної маси, яка проходить в
одиницю часу через певний пункт в певному напрямі.
Матеріалопотік може характеризуватися структурою (галузевою, групо
вою і родовою).
Галузева структура визначається приналежністю вантажу певної галузі
народногo господарства, наприклад продукція машинобудівної, текстильн
ої або іншої галузі промисловості.
Групова структура характеризується приналежністю вантажів до певно
ї групи по їх спільному призначенню (будівельні матеріали, паливо, та ін.)
а родова — розподілом вантажів за властивостями, тільки їм властивим, н
априклад зернові, нафтопродукти, овочі.
 Родова структура дозволяє найбільш правильно вирішувати питання пл
анування і організації перевезень, а також вибирати пересувний склад для
виконання транспортної роботи.
Для вивчення матеріалопотоків складають шахові (косі) таблиці, в яких
вказується маса вантажу між джерелом (вантажовідправниками) і стоком
(вантажоодержувачами). Приклад складання таблиці вантажообміну з вказ
івкою вантажних пунктів і маси вантажу, що перевозиться з одного пункт
у в іншій, наведений в табл. (відстань між вантажними пунктами: А і В —
20 км, В і З — 30 км, З і D — 40 км).
Графічно матеріалопотоки можуть бути представлені у вигляді епюр, с
хем або картограм.
Розглянемо побудову епюри матеріалопотоку на автомобільному транс
порті.
Епюру будують в координатах. «Маса вантажу Q, т — відстань l, км». З
начення Q відкладають по осі ординат, l — по осі абсцис відповідно до ви
браного масштабу.
Епюра відповідає прямому і зворотному напрямам руху вантажів. Прям
им напрямом вважається той, по якому слідує найбільша кількість вантажі
в. Відношення розміру матеріалопотоку в прямому напрямі до розміру мат
еріалопотоку в зворотному напрямі називається коефіцієнтом нерівномірн
ості вантажопотоків.
Маса вантажів, що перевозяться в прямому напрямі, відкладають вгору
від нульової відмітки, а в зворотньому — вниз від неї. Згідно умов, наведе
ним в табл., в прямому напрямі буде перевезений:
DA = DA + DC + CB + CA = 500 + 400 + 100 + 500 = 1500
у зворотному напрямі буде перевезений:
AD = AD + BD + CD + BC + BD + AB = 500 + 200 + 300 + 100 + 200 = 1
300.
 Отже, коефіцієнт нерівномірності вантажопотоків:
η = Qпр /Qоб = 1500/1300 = 1,15
Побудова епюри починається з вантажопотоку, що йде від пункту D, то
бто найдальшого, до пункту А.
На графіку відкладаємо від нульової відмітки і проводимо лінію, парал
ельну осі абсцис, до перетину з ординатою точки А. Одержаний простір мі
ж осьовою і проведеною лінією заштриховують (різно по ділянках)

Епюри матеріалопотоку
Потім відкладають матеріалопотік 500 т, що йде з пункту З в пункт А, і
проводять лінію від раніше відкладеної і паралельну їй до перетину з орди
натою точки А. Одержаний простір також заштриховують. Аналогічно від
кладають і наступні вантажопотоки. Нижня частина будується таким же с
пособом, як і верхня. Отримана епюра є графічним зображенням вантажоп
отоків на даній ділянці траси.
Епюри матеріалопотоку дають можливість визначити:
• кількість вантажу, що відправляється з кожного пункту, що прибуває
і проходить через нього;
• об’єм перевезень і вантажообіг на кожній ділянці і на всій лінії; • сере
дня відстань перевезення вантажів;
• нераціональні, стрічні перевезення, тобто перевезення однакового ван
тажу в стрічних напрямах.
Вантажопотоки можуть бути зображені у вигляді схеми. Для цього вик
ористовують карту району перевезень, на яку наносять пункти відправлен
ня і призначення. Карту району перевезень ділять на квадрати послідовни
м нанесенням на рівній відстані перпендикулярних ліній. Отримані, таким
чином, квадрати координують в літеро-цифровій системі (по типу шахівни
ці): по горизонталі — літери, по вертикалі — цифри. Знаючи кількість тон
н вантажу, що підлягає перевезенню з пунктів відправлення і призначення,
вибирають масштаб і відповідно до нього наносять вантажопотоки лініям
и певної ширини.
Вантажопотоки можуть також мати вид картограми. Картограма — це г
рафічне зображення вантажопотоків на карті по дійсних шляхах переміще
ння вантажів.
За допомогою схем і епюр створюють наочну схему перевезень між пу
нктами відправлення і призначення вантажів, визначають транспортну роб
оту, встановлюють найвигідніше розташування стоянки автотранспорту,
щоб непродуктивні пробіги з гаража до місця роботи і назад були мінімал
ьними.
Показники оцінки попиту на матеріалопотік
 Вивчення попиту на матеріалопотік припускає глибокий економічний а
наліз даних, вивчених в результаті діяльності транспортно-складських орг
анізацій, і проведення спеціальних спостережень.
Задача економічного аналізу полягає не тільки в тому, щоб встановити
факти і констатувати мету подій і регулярність їх настання, але і в тому, щ
об вказати місце прояву цих фактів, виявити закономірність, яка дозволит
ь зробити ряд висновків для оцінки минулого і прогнозу розвитку попиту
в майбутньому.
Найпоширенішим методом обробки інформації про попит є перерахуно
к абсолютних показників у відносні, оскільки економіст в результаті аналі
зу, виражає показники середніми або відносними величинами.
Для вивчення структури надходження і попиту продукції широко засто
совуються величини у вигляді частки і відсотків. В загальному вигляді ці в
ідносні величини можна визначити так:
а а
в
або в
*100%

де а — надходження і попит окремої групи товарів;

в — загальна кількість надходження і попиту товарів.
Для вивчення попиту на матеріалопотік застосовується аналіз чинника,
який дозволяє встановити види зв’язків, існуючих між попитом і основни
ми чинниками, що визначають його рівень.
Для встановлення виду зв’язку використовується теорія кореляції. Її ви
користання в аналізі чинника пов’язане з двома задачами:
• виявлення залежності у фактичному інформаційному матеріалі і визна
чення форми зв’язку;
• вимірювання сили і тісноти зв’язку.
Перша задача розв’язується при обробці матеріалу — ранжируванням,
угрупуванням і висновком рівняння кореляційного зв’язку, друга — розра
хунком спеціальних показників тісноти зв’язків (коефіцієнт кореляції, інд
ексу кореляції, кореляційного відношення).
 В аналізі одночинника використовують наступні функції:
y = ах в — ступінь залежності;
y = а b х - показники залежності;
y = a + b / x — рівняння гіперболи;
y = a + bx — рівняння прямої;
y = a 0+ a1 x+ a2 x 2 …+a n x m - многочлен цілих ступенів.
де y — значення попиту;
x — значення чинника;
a, b — коефіцієнти.
Показники тісноти зв’язку між чинником і попитом на продукт є коефі
цієнтом кореляції.
У разі лінійного функціонального зв’язку між чинником і попитом кое
фіціент кореляції r xy=+1 при прямому зв’язку, при зворотному зв’язку
r xy =− 1. За відсутності зв’язку він дорівнює r xy =0 .

Якщо зв’язок позитивний, коефіцієнт кореляції знаходять на інтервалі

0 < ղ < +1, якщо негативна, то в інтервалі 0 < ղ < - 1.
Коефіцієнт кореляції можна розрахувати по формулах:
∑(x − x )∗( y − y )/n
(x − x )∗( y − y )/n r xy =
, або
√
r xy= ∑ (x − x)2
σxσ y √¿¿¿¿ ¿
n

де x — значення чинника;
y — значення попиту;
n — динамічний ряд.
x , y − середнє значення чинникаі попиту ;
σ x − середнє квадратичне відхилення по показниках чинника;

σ y − середнє квадратичне відхилення по показниках попиту;

У разі аналізу багаточинника тісноту зв’язку визначають через інший п

оказник:
√ σ2
η= σ 20
,
σ − дисперсія часткових середніх;
2

2
σ 0 − дисперсія всіх значень щодо їх загальної середньої .

Чинники, що формалізують попит, не завжди можуть бути виражені в к

ількісних показниках. Для встановлення тісноти зв’язку попиту з такими ч
инниками застосовується ранговий коефіцієнт кореляції:
2
6∑d
p =1- 2
n(n −1)

де d — різниця між рангами (порядковими номерами) в двох рядах; n

— число пар, що зіставляються. При аналізі інформації про купівельний п
опит застосовують коефіцієнт еластичності ( Ed ):
Q 1 − Q 2 P1 + P2
Ed = :
Q1 P1

де Q 1 — первинна кількість потрібної продукції , од .;

Q2 — змінена кількість продукції , на яку є попит, од .

P1 − первинна ціна , ум . гр . од . ;

P2 − змінена ціна , ум . гр . од .

В економічній теорії вважають, що попит при Ed > 1 — еластичн

ий; при Ed < 1 - нееластичний; при Ed = 1 - одиничний. Після аналізу с
поживчого попиту наступним етапом є прогноз об’єму матеріалопоток
у.
Висновок

Матеріальний потік – сукупність матеріальних елементів (вантажів, ма

теріальних ресурсів, об’єктів незавершеного виробництва, готових виробів, т

оварів), які переміщуються між виробниками, посередницькими організаціям

и та споживачами, а також між постачальними, виробничими та збутовими пі

дрозділами підприємств за одиницю часу.

 Управління матеріальними потоками передбачає розвиток так званого коо

рдинаційного управління, що проводиться на основі створення комплексних

програм, постійно діючих або тимчасових координаційних органів тощо.

Список використаної літератури

1. Алькема В. Г., Сумець О. М. Логістика: Теорія та практика: Навчаль
ний посібник. — Київ: Вид. дім «Професіонал», 2008. — 270 с.
2. Аникина Б. А. Логистика: Учебное пособие — М.: Проспект, 2008.
— 406 с.
3. Гаджинський А. М. Логістика: Учеб. для высших и средних спец. уче
б. заведений. — М.: Информационно'внедренческий центр «Марке' тинг»,
2000. — 375 с.
4. Леншин И. А., Смоляков Ю. Й. Логистика: В2ч. — Ч.1'М.: Маши' но
строение, 1996. — 246 с.
5. Пономарьова Ю. В. Логістика: Навчальний посібник. — Київ: Центр
навчальної літератури, 2005. — 326 с. 6. Неруш Ю. М. Логистика: Учебни
к. — Москва: ЮНИТИ, 2001. — 389 с.