Заняття № 3 лекція № 3 (до конспекту студентів)

Тема: «Механічний рух. Основна задача механіки та способи опису руху тіла. Рівномірний і
нерівномірний прямолінійний рух. Відносність механічного руху. Траєкторія руху. Шлях і
переміщення. Швидкість руху. Графіки залежності кінематичних величин від часу для
рівномірного руху».

ІV. Логічна структура викладання нового матеріалу:

1) Механічний рух (поступальний, обертальний).
2) Основна задача механіки та способи опису руху тіла.
3) Рівномірний і нерівномірний прямолінійний рух.
4) Відносність механічного руху. Система відліку. Фізичне тіло і матеріальна точка.
5) Траєкторія руху. Шлях і переміщення.
6) Швидкість руху.
7) Графіки залежності кінематичних величин від часу для рівномірного руху.

Теоретичний зміст

1) Механічний рух (поступальний, обертальний).

Всесвіт за розмірами матеріальних тіл у ньому ділять на три рівні: мікросвіт,

макросвіт і мегасвіт. До мікросвіту належать атоми, молекули, а також частинки, які їх
складають; до макросвіту – планети, фізичні тіла, що оточують людину, сама людина; до
мегасвіту – зорі, галактики та інші величезні космічні об'єкти.
Механічний рух - зміна з часом положення тіла або частин тіла у просторі відносно
інших тіл. Механічний рух умовно поділяють на два види:
1) Поступальний рух – рух при якому всі точки тіла рухаються однаково. Наприклад,
сходи ескалатора метро, курсор на моніторі комп'ютера, потяг на прямолінійній ділянці
шляху тощо.
2) Обертальний рух – рух при якому всі точки тіла рухаються по колах, центри яких
розташовані на одній прямій лінії - на осі обертання. Наприклад, добове обертання Землі,
обертання дзигі, обертання Землі навколо Сонця тощо.

2) Основна задача механіки та способи опису руху тіла.

Механіка - наука про механічний рух матеріальних тіл і взаємодії, які відбуваються при
цьому. Основна задача механіки - визначати механічний стан тіла (координати, швидкість)
у будь-який момент часу.
Наприклад, блискучим досягненням механіки Ньютона було пізнання законів руху
планет Сонячної системи, визначення часу сонячних затемнень у майбутньому та
минулому.
Механіка має розділи:
1) Кінематика (як рухається?) - вивчає рух тіл без розгляду причини, якими цей рух
1
викликаний;
2) Динаміка (чому рухається?) - кількісний опис взаємодії тіл, яка визначає характер
цього руху;
3) Статика (чому стоїть?)
Механічний рух відбувається у просторі і часі. Поняття простору і часу -
фундаментальні поняття, які неможливо визначити через якісь простіші. Для вивчення
механічного руху, що відбувається у просторі і часі, потрібно передусім уміти вимірювати
проміжки часу і відстані. Частковим випадком руху є спокій, тому механіка розглядає
також умови, за яких тіла перебувають у спокої (ці умови називаються умовами
рівноваги). Щоб сформулювати закони механіки та навчитися їх застосовувати, потрібно
спочатку навчитися описувати положення тіла і його рух. Опис руху становить зміст
розділу механіки, що називається кінематикою. Описати рух можна кількома способами:
якісно (швидко, повільно, прямолінійно, рівномірно тощо); аналітично (за допомогою
формул); графічно (за допомогою графіків). Для опису механічного руху, як і інших
фізичних процесів, що відбуваються в просторі і часі, використовують систему відліку.

3) Рівномірний і нерівномірний прямолінійний рух.

Рівномірний рух – це механічний рух, у ході якого за будь-які рівні інтервали часу тіло
долає однаковий шлях.
Рівномірний прямолінійний рух – це механічний рух, у ході якого за будь-які рівні
інтервали часу тіло здійснює однакові переміщення.
Ріномірний прямолінійний рух – найпростіший вид руху, який у реальному житті
зустрічається дуже рідко. Прикладами такого руху можуть бути рух автомобіля на
прямолінійній ділянці дороги (без розгону і гальмування), стабільне падіння кульки в
рідині, політ прашутиста через деякий час після розкриття парашута.
Нерівномірний рух – це механічний рух, у ході якого за будь-які рівні інтервали часу тіло
долає різний шлях.

4) Відносність механічного руху. Система відліку. Фізичне тіло і матеріальна точка.

Система відліку - тіло відліку, пов'язана з ним система

координат і прилад для відлічування часу.
Систему відліку в кінематиці вибирають, керуючись
лише міркуваннями щодо того, як найзручніше математично
описати рух. Жодних переваг однієї системи над іншою в
кінематиці не існує. Через складність фізичного світу реальне явище, яке вивчається,
завжди доводиться спрощувати і замість власне явища розглядати ідеалізовану модель.
Так, для спрощення в умовах певних задач розмірами тіл можна знехтувати. Абстрактне
поняття, яке замінює реальне тіло, що рухається поступально і розмірами якого можна
знехтувати в умовах реальної задачі, називається матеріальною точкою.
Матеріальна точка - це фізична модель - тіло розмірами якого в умовах даної задачі
можна знехтувати. Матеріальна точка описується координатами у просторі та масою, що
збігається з масою тіла.
2
 У кінематиці, коли розв’язують задачу, питання про те, що саме рухається, де
рухається, чому саме так рухається, здебільшого не розглядають. Головне одне: як тіло
рухається.
Матерія – це все те, що нас оточує: речовина(метал, пластика, деревина тощо) і поле
(електромагнітне, гравітаційне тощо). Наприкінці ХХ ст. науковці відкрили за межами
Сонячної системи нові матеріальні сутності, фізичну природу яких не встановлено і нині.
Ці матеріальні сутності назвали темна матерія і темна енергія. Згідно з науковими
даними Всесвіт на 95,1 % складається з темної матерії й темної енергії і лише на 4,9 % - зі
«звичайної» матерії (речовини і поля). Питання щодо властивостей цих субстанцій – одна
з головних проблем сучасної фізики і астрономії.
Фізичне тіло – це об’єкт із речовини, який має зовнішню границю. Фізичні тіла
можуть бути твердими (олівець, камінь), рідкими (краплі дощу, олія в склянці),
газоподібними (повітря в повітряній кульці).
Природні явища – будь-які зміни в природі.
Фізичні явища – явища, які можна описати за допомогою відповідних фізичних
законів:
- Механічні (політ ракети, падіння каменю, обертання Землі навколо Сонця).
- Звукові (дзвін, пташиний спів, гуркіт грому, розмова).
- Теплові (замерзання води, танення снігу, нагрівання їжі).
- Електромагнітні (розряд блискавки, електризація волосся, притягання магнітів).
- Світлові (світіння електричної лампочки, сонячні та місячні затемнення, веселка).

Відносність руху - залежність траєкторії, шляху, переміщення, швидкості руху тіла від
вибору системи відліку.

5) Траєкторія руху, шлях і переміщення.

Траєкторії руху тіла - уявна лінія вздовж якої рухається тіло (траєкторія руху тіла
залежить від того, відносно якого тіла відліку спостерігають за рухом).

Шлях l - довжина ділянки траєкторії, яка пройдена тілом за даний інтервал часу.
Одиниця шляху в СІ - метр (м).

Переміщення 𝑠⃗ - вектор, проведений із початкового положення тіла до його кінцевого

положення. Одиниця переміщення в СІ - метр (м).

Для чого потрібно вміти знаходити проекцію переміщення?

Щоб розв'язати основну задачу механіки. Однак за формулами записаними у векторному
вигляді, здійснювати обчислення доволі складно. Тому для розв'язування задач векторне
рівняння преписують для проекцій векторів. Наприклад при русі вздовж осі Х:
𝑥 = 𝑥𝑜 + 𝑠𝑥

3
 6) Швидкість руху.

𝑠⃗
Швидкість рівномірного прямолінійного руху – векторна фізична величина 𝜐⃗ =
𝑡
відношення переміщення тіла 𝑠⃗ до часу t, за який це переміщення відбулося.

𝜐⃗ - швидкість-вектор характеризує бистроту руху.

Шляхова швидкість-скаляр - це модуль швидкості, визначається за формулою 𝜐=𝑠/𝑡

Одиниця швидкості в СІ - метр на секунду (м/с).
Прилад для вимірювання швидкості – спідометр.

7) Графіки залежності кінематичних величин від часу для

рівномірного руху.

1) Навести графік залежності швидкості від часу.

Графік проекції швидкості - відрізок прямої паралельної осі часу.
Чим більша швидкість, тим більша відстань від графіка до осі часу.
s
Рівняння проекції швидкості: υx = x
t

2) Навести графік залежності переміщення від часу.

Графік проекції переміщення - відрізок прямої. Чим більша
швидкість, тим більший кут між графіком і віссю часу.
Рівняння проекції переміщення: 𝑠𝑥 = 𝜐𝑥 𝑡

3) Навести графік координати.

Графік координати - відрізок прямої. to - момент часу, коли тіло
переходить початок координат, хо - координата тіла в момент
початку відліку часу (початкова координата).
Рівняння координати 𝑥 = 𝑥𝑜 + 𝜐𝑥 𝑡

4) Навести графік шляху Графік шляху - відрізок прямої

вище осі часу. Чим більша швидкість, тим більший кут між
графіком і віссю часу.
Рівняння шляху: 𝑙 = 𝑠 = 𝜐𝑥 𝑡