Дохідність облігацій

Бабич Деніс ОО-201

Інвестиції в облігації – найбільш надійне вкладення коштів на ринку цінних паперів.
Цей інструмент рекомендується для тих, кому важливе повне збереження капіталу з доходом
трохи вищим, аніж за вкладом у банку.
Власник облігації отримує від своїх інвестицій фіксований дохід у формі виплати відсотків.
Крім того, у багатьох випадках облігації продаються за ціною нижче номіналу (з дисконтом),
а погашаються вони позичальником за номіналом. Різниця між ціною покупки і номінальною
вартістю – також дохід інвестора.
Ринок облігацій – це ринок для консервативних інвесторів (на відміну від ринку акцій).
Цінові коливання на цьому ринку незрівнянно малі в порівнянні з активною динамікою
котирувань акцій. Для інвесторів головне – це відсотки (купонні виплати), хоча зміна
ринкової вартості облігації теж впливає на дохідність. Корпоративні облігації надійніші, ніж
акції, і більш дохідні, ніж банківські вклади.
Дохідність корпоративних облігацій коливається від 8 до 18% в залежності від надійності
емітента облігацій. На ринку обертається велике різноманіття випусків облігацій, з яких
інвестор може вибрати найкраще для себе поєднання дохідності та ризику. Є облігації
надійних, великих компаній з невеликими купонними виплатами, є також так звані «бросові»
облігації дрібних підприємств з високими процентними платежами. Особливо висока
дохідність по облігаціях нових невеликих емітентів, які вперше виводять на ринок свої цінні
папери.
Облігація – борговий цінний папір. Купивши облігацію компанії-емітента, інвестор стає її
кредитором. Емітент зобов’язується виплатити власникові облігації після закінчення терміну
її обертання номінальну вартість облігації і заздалегідь відомий або легко прогнозований
стабільний дохід у вигляді відсотків від номінальної вартості.
Облігації можна продати в будь-який день або дочекатися терміну погашення облігації
емітентом (термін облігації, як правило, становить 3 - 5 років). Накопичений дохід по купону
і номінальна вартість облігацій перераховуються на рахунок інвестора, відкритий у брокера.

Основні торги облігаціями ведуться на фондових біржах. Купувати облігації можна точно
так само, як акції, – через інтернет. Всі основні біржові дані за кожним випуском облігацій
транслюються учасникам торгів і доступні через торгові термінали.

Термін погашення

Під терміном погашення (maturity) мається на увазі заздалегідь встановлена дата в

майбутньому, на яку номінальна вартість облігації має бути повернена інвестору. Терміни
погашення облігацій зазвичай знаходяться в межах від одного року до 30 років. Діапазони
термінів погашення класифікуються наступним чином:

 короткострокові – до 5 років;

 середньострокові – від 5 до 12 років;

 довгострокові – від 12 років і більше.

Існують так звані облігації з опціоном «пут» (put bond), які, навпаки, дають інвестору право
вимагати від емітента, щоб той викупив свої папери по настанні певної дати до терміну
погашення. Інвестори зазвичай використовують це право, коли потребують готівки або коли
процентні ставки значно підвищуються в порівнянні з рівнем, на якому вони були в момент
випуску облігацій. У цьому випадку власники облігацій можуть знову інвестувати отримані
гроші в папери з більш високою процентною ставкою.

Перш ніж купувати облігації, інвестор повинен з’ясувати, чи включають умови продажу
застереження щодо дострокового погашення, і, якщо так, переконатися в тому, що він буде
отримувати дохід, розрахований на першу можливу дату дострокового погашення, а не
тільки дохід на дату погашення. Облігації, що продаються із застереженням щодо
дострокового викупу, зазвичай приносять більш високий річний дохід, щоб компенсувати
ризик, пов’язаний із можливістю передчасного вилучення з обігу.

Інвестиції в облігації – найбільш надійне вкладення коштів на ринку цінних паперів.

Цей інструмент рекомендується для тих, кому важливе повне збереження капіталу з доходом
трохи вищим, аніж за вкладом у банку.

Власник облігації отримує від своїх інвестицій фіксований дохід у формі виплати відсотків.
Крім того, у багатьох випадках облігації продаються за ціною нижче номіналу (з дисконтом),
а погашаються вони позичальником за номіналом. Різниця між ціною покупки і номінальною
вартістю – також дохід інвестора.

Цей інструмент дуже схожий на банківський вклад – гроші в нього вкладаються на певний
термін під заздалегідь відомий відсоток. Але у облігацій є дві основні переваги: як правило,
більш висока дохідність по корпоративних випусках облігацій і можливість забрати гроші
без втрати належних відсотків. Якщо при достроковому закритті строкового рахунку в банку
відсотки втрачаються, то інвестиції в облігації повністю ліквідні – їх завжди можна продати
без втрати належних відсотків за кожен день володіння облігацією.

Ринок облігацій – це ринок для консервативних інвесторів (на відміну від ринку акцій).
Цінові коливання на цьому ринку незрівнянно малі в порівнянні з активною динамікою
котирувань акцій. Для інвесторів головне – це відсотки (купонні виплати), хоча зміна
ринкової вартості облігації теж впливає на дохідність. Корпоративні облігації надійніші, ніж
акції, і більш дохідні, ніж банківські вклади.

Дохідність корпоративних облігацій коливається від 8 до 18% в залежності від надійності

емітента облігацій. На ринку обертається велике різноманіття випусків облігацій, з яких
інвестор може вибрати найкраще для себе поєднання дохідності та ризику. Є облігації
надійних, великих компаній з невеликими купонними виплатами, є також так звані «бросові»
облігації дрібних підприємств з високими процентними платежами. Особливо висока
дохідність по облігаціях нових невеликих емітентів, які вперше виводять на ринок свої цінні
папери.

У пострадянських країнах за певних економічних умов інтерес для масового інвестора

можуть також представляти державні облігації, хоча вони й характиризуються відносно
низькою дохідність (як правило, близько 7-9% річних).

Облігація – борговий цінний папір. Купивши облігацію компанії-емітента, інвестор стає її

кредитором. Емітент зобов’язується виплатити власникові облігації після закінчення терміну
її обертання номінальну вартість облігації і заздалегідь відомий або легко прогнозований
стабільний дохід у вигляді відсотків від номінальної вартості.

Облігації випускають компанії самих різних галузей, а також банки. Серед них як
висококласні, так і менш надійні емітенти.

Облігації можна продати в будь-який день або дочекатися терміну погашення облігації
емітентом (термін облігації, як правило, становить 3 - 5 років). Накопичений дохід по купону
і номінальна вартість облігацій перераховуються на рахунок інвестора, відкритий у брокера.

Основні торги облігаціями ведуться на фондових біржах. Купувати облігації можна точно
так само, як акції, – через інтернет. Всі основні біржові дані за кожним випуском облігацій
транслюються учасникам торгів і доступні через торгові термінали. Однак, щоб купити
облігації, не обов’язково встановлювати у себе торговий термінал і здійснювати операції з
облігаціями через інтернет. Купити облігації для вас зможе брокер, якщо ви дасте йому
відповідне розпорядження.

ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТІ ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ОБЛІГАЦІЙ

Облігації, як правило, вважаються більш безпечним інвестиційним інструментом, ніж акції,

оскільки їх власники мають пріоритет щодо вимоги частки активів компанії в разі її
ліквідації або реструктуризації. Для емітентів облігації є надійною альтернативою банкам та
іншим кредиторам, які можуть пропонувати менш привабливі фінансові умови, ніж ринки
капіталу: наприклад, більш високі процентні ставки за позиками.

В процесі інвестування в облігації необхідно звертати увагу на ряд ключових показників,

включаючи термін погашення, умови дострокового викупу, кредитну якість, процентні
ставки, ціну, дохідність і податковий статус. Разом узяті, ці фактори дозволяють інвестору
оцінити реальну вартість конкретних боргових зобов’язань і вирішити, до якої міри даний
вид капіталовкладень відповідає його інвестиційним цілям.

Термін погашення

Під терміном погашення (maturity) мається на увазі заздалегідь встановлена дата в

майбутньому, на яку номінальна вартість облігації має бути повернена інвестору. Терміни
погашення облігацій зазвичай знаходяться в межах від одного року до 30 років. Діапазони
термінів погашення класифікуються наступним чином:

 короткострокові – до 5 років;

 середньострокові – від 5 до 12 років;

 довгострокові – від 12 років і більше.

Деякі облігації мають обумовленість щодо дострокового погашення або «відкликання»

(redemption provisions, call provisions), яка дозволяє емітенту (або зобов’язує його) викупити
їх у інвесторів до терміну погашення, по настанні заздалегідь визначеної дати, виплативши
при цьому їх номінальну вартість. Емітенти облігацій продають облігації з правом
дострокового погашення, або відкликання (callables), щоб забезпечити собі відносну свободу
дій, зберігши право викуповувати облігації до терміну погашення після заздалегідь
встановленої дати. Це право має істотне значення для емітентів облігацій в умовах падіння
процентних ставок, оскільки дозволяє їм, вилучивши з обігу існуючі боргові зобов’язання,
випустити нові – на ту ж суму, але за більш низькою відсотковою ставкою.

У разі «відкликання» облігацій інвесторам повертається номінальна сума боргу в готівці,

після чого їм надається набагато менш приваблива можливість реінвестування в більш дорогі
інструменти з більш низькою дохідністю. Подібний ризик називається ризиком
реінвестування. Інвестори, які бажають уникнути цього ризику, можуть придбавати
безвідкличні облігації (bullets) з фіксованою датою погашення, що відбувається одноразово,
по яких не передбачена можливість дострокового вилучення з обігу. Дохідність цього виду
паперів, як правило, буває нижче, ніж у облігацій з правом відкликання, проте емітент не
може змусити власників облігацій погасити їх до встановленого терміну, незалежно від змін
в рівнях процентних ставок.

Існують так звані облігації з опціоном «пут» (put bond), які, навпаки, дають інвестору право
вимагати від емітента, щоб той викупив свої папери по настанні певної дати до терміну
погашення. Інвестори зазвичай використовують це право, коли потребують готівки або коли
процентні ставки значно підвищуються в порівнянні з рівнем, на якому вони були в момент
випуску облігацій. У цьому випадку власники облігацій можуть знову інвестувати отримані
гроші в папери з більш високою процентною ставкою.

Перш ніж купувати облігації, інвестор повинен з’ясувати, чи включають умови продажу
застереження щодо дострокового погашення, і, якщо так, переконатися в тому, що він буде
отримувати дохід, розрахований на першу можливу дату дострокового погашення, а не
тільки дохід на дату погашення. Облігації, що продаються із застереженням щодо
дострокового викупу, зазвичай приносять більш високий річний дохід, щоб компенсувати
ризик, пов’язаний із можливістю передчасного вилучення з обігу.

Процентні ставки

Облігації приносять інвесторам процентний дохід, який може бути фіксованим,

«плаваючим» або виплачуватися після настання строку погашення. Для більшості боргових
зобов’язань встановлюється процентна ставка, яка залишається на одному і тому ж рівні до
настання терміну погашення і обчислюється у відсотках від номінальної вартості цінного
паперу (fixed rate). Як правило, власники облігацій одержують процентні платежі раз у
півріччя. Наприклад, власник облігації вартістю $1000 зі ставкою 8% буде
отримувати $80 в рік – по $40 кожні 6 місяців. Коли настане термін погашення облігації,
інвестор отримає суму, рівну її номінальній вартості – $1000.

Деякі інвестори віддають перевагу паперам, процентна ставка за якими може коригуватися і
в більшій мірі відображає поточні рівні ринкових ставок. Існують облігації з так званою
«плаваючою» ставкою (floating rate), яка періодично приводиться у відповідність до змін у
базових процентних ставках, таких як ставки по казначейських векселях.

Крім того, існують папери, так звані «облігації з нульовим купоном» (zero-coupon bonds), які,
на відміну від звичайних облігацій не передбачають регулярних процентних виплат. Замість
цього дані облігації продаються зі значним дисконтом до номіналу.
На американському ринку облігацій обертаються 3 (три) основні типи облігацій з нульовими
купонами: казначейські облігації з нульовими купонами, корпоративні облігації з нульовими
купонами і муніципальні облігації з нульовими купонами. Казначейські облігації з
нульовими купонами зазвичай вважаються найменш ризикованими з трьох типів паперів,
оскільки вони повністю гарантовані федеральним урядом. Корпоративні облігації з
нульовими купонами пропонують потенційно більш високий рівень дохідності, покликаний
компенсувати додатковий ризик, масштаби якого різняться залежно від конкретного
емітента.

Номінальний дохід

Номінальний дохід (nominal yield) – це фіксований дохід, який визначається процентною

ставкою, встановленою для даної облігації при емісії. Її також називають ставкою купона.
Якщо облігація має вартість $1000, а купонна ставка становить 10%, то інвестор буде
отримувати відсотки в розмірі $100 в рік, які будуть виплачуватися раз на півроку по $50.

Емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового

ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації:

 Відсоткові облігації – облігації, за якими передбачається виплата відсоткових

доходів.

 Цільові облігації – облігації, виконання зобов’язань за якими здійснюється

шляхом передачі товарів та/або надання послуг відповідно до вимог,
встановлених проспектом емісії (для державних облігацій України – умовами їх
розміщення), а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у
випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій (для державних
облігацій України – умовами їх розміщення).

 Дисконтні облігації – облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх

номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю
облігації, яка виплачується власнику облігації під час її погашення становить
доход (дисконт) за облігацією.

 Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це

передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України – умовами їх
розміщення) – в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може
бути меншою ніж одна копійка.

 Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред’явника. Обіг облігацій
дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового
ринку звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію
випуску облігацій.

 Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено
законодавством та проспектом емісії відповідного випуску облігацій (для державних
облігацій України – умовами їх розміщення), – в іноземній валюті.

Державні облігації України

Державні облігації України поділяються на облігації внутрішніх державних позик України,

облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішніх державних
позик України. При цьому, державні облігації України можуть бути:
  довгострокові – понад п’ять років;

 середньострокові – від одного до п’яти років;

 короткострокові – до одного року.

Облігації внутрішніх державних позик України – державні цінні папери, що розміщуються

виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання України щодо
відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу
відповідно до умов розміщення облігацій.
Іпотечні облігації

Іпотечними облігаціями є облігації, виконання зобов’язань емітента за якими забезпечене

іпотечним покриттям у порядку, встановленому Законом України «Про іпотечні облігації».

Процент за іпотечними облігаціями може бути фіксованим або плаваючим. У разі

застосування плаваючого процента у проспекті емісії повинні зазначатися критерії або
формула для його розрахунку. Емітент може за власною ініціативою здійснити дострокове
погашення іпотечних облігацій виключно у разі, якщо це передбачено у проспекті емісії.