НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Єдиний унікальний номер справи 183/3270/22

Провадження № 2/183/861/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

20березня 2023 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді МайноїГ.Є.,

з участю секретаря судового засідання КоссовичаА.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного

позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства
"Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним
договором,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2022 року АТ "Акцент-Банк" (даліАТ "А-Банк") звернулося до суду із

вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого, позивач посилається на те, що
17червня 2017 року між АТ "А-Банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір
№б/н, на підставі якого банк надав відповідачеві кредит у вигляді встановленого
кредитного ліміту на платіжну картку на умовах, передбачених вищезазначеним
договором.

Зі своєї сторони, банк виконав всі умови підписаного договору, і надав ОСОБА_1
кредит, однак, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань, своєчасно не
сплачувала кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого станом
на 12 лютого 2022 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 46358,14грн.,
яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 36735,33грн. та
заборгованості з відсотків за користування кредитом у розмірі 9622,81грн.
Зазначену суму, а також судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 10 жовтня 2022року було прийнято позовну заяву до розгляду в
порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін і відкрито
провадження у справі. Цією ж ухвалою було установлено сторонам строки для
подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також
заперечень.
У судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду заяву про розгляд
справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх
задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце

розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не
повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну
заяву не подавала.

Згідно з ч. 4ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання
відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі
наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою
представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що
відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у
відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за
допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 17 червня 2017 року між АТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_1

укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання останнім анкети-заяви про
приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк".

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та

Правилами надання банківських послуг, Тарифами та Правилами користування
основними умовами обслуговування й кредитування, розміщеними у рекламному
буклеті становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а
також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання
банківських послуг і Тарифами банку, які зобов`язався отримати самостійно з
офіційного сайту банку.

До кредитного договору банк додав Паспорт споживчого кредиту за програмою

"Кредитна картка"та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ
"Акцент-Банк".

Згідно з розрахунком, поданим АТ "Акцент-Банк", заборгованість ОСОБА_1 за

вказаним кредитним договором станом на 12 лютого 2022 року становить
46358,14грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 36735,33грн.
та заборгованості з відсотків за користування кредитом у розмірі 9622,81грн.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається

таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному
або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин
вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його
стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше

сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та
обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і
погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного
законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами

договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні
або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за
заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним

чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк

або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти
(кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а
позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина
першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним

договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не
встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з

недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна

сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів,
виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна
торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку,
медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору
встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані
відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого

встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який
може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до
запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої
умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання
його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ "Акцент-Банк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути

зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має
підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не
інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий
контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він
ознайомлений.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних

правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються
в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і
пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом,
розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на

одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено
договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються
договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір
визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі
відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня
повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути

позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені
родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої
якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені
договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших
речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не

повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті
625цього Кодексу.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної

заборгованості за договором №б/н від 17 червня 2017 року, посилався на Витяг з
Умов та правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк", як невід`ємні
частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк", що

надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі:
пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки
клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за
несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків
платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування
та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів

та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи
Заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в АТ
"А-Банк", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем
кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за
користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих
документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки
цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка
може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого
кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від
11березня 2015року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при
розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних

правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої
договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у
формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише
шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому,
оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на
офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися
самим АТ "Акцент-Банк" в періодз часу виникнення спірних правовідносин
(17червня 2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (квітень
2022року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з
Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані

відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві
домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами,
пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів
та Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що
встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки
достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може

ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд указує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися

за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й
буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свободвід 04листопада 1950 року принципу справедливості
розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови і Правила надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк",
з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного
договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи
можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість
кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із
сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці
умови прямо не передбачені, як у даному випадкув анкеті-заяві позичальника, яка
безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття
позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до
запропонованого договору.

Суд зазначає, що наявність неоднакових редакцій та положень умов і правил

банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид
банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт
кредитування є тотожнимспоживче кредитування, а визначальним є не
безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та
уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми
для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту
договору.

У постанові Верховного Суду України від 11березня 2015року (провадження № 6-

16цс15) посилання на відступлення від правової позиції, викладеної раніше у
постанові від 24вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), що було
обов`язковим згідно з частиною першою статті 360-7ЦПК України(у редакції, чинній
на момент прийняття постанови) відсутнє.

Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ) зауважив, що одним із

фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності,
який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх
рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року в справі
"Брумареску проти Румунії", заява №28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика
розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає
джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової
визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від
29листопада 2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви в м.Люпені та
інші проти Румунії", заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх

тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах
полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням
змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року в справі "Кантоні
проти Франції", заява №17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року в справі
"Вєренцов проти України", заява № 20372/11, §65). Судові рішення повинні бути
розумно передбачуваними (рішення від 22листопада 1995 року в справі "S. W.
проти Сполученого Королівства", заява № 20166/92, § 36).
Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ "Акцент-
Банк", які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому
їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між
сторонами 17червня 2017 року шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні
підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка
встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум

за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах
встановлених актами законодавства, зокрема статтями625,1048 ЦК Українипозивач
не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає

найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на
основіКонституції Україниі повинні відповідати їй, що прямо передбачено устатті 8
Конституції України.

Відповідно до частини четвертоїстатті 42 Конституції Українидержава захищає

права споживачів.

Згідно з частиною першоюстатті 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на

засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх
учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені устатті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що

передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість,

добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3
ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту

поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої
сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третійстатті 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є

правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на
користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та
справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною

особоюспоживачем банківських послуг (частина першастатті 11 Закону України від
12травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів"(даліЗакон № 1023-
XII).

Згідно з пунктом 22 частини першоїстатті 1 Закону № 1023-XIIспоживачфізична

особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити
продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою
діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту

інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му
пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні
бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові
контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови
кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі щодо офіційного тлумачення

положень другого речення преамбулиЗакону України від 22 листопада 1996року №
543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових
зобов`язань"від 11 липня 2013року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на
приписи частини четвертоїстатті 42Конституції Україниучасть у договорі споживача
як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних
правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових
відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого
кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності

особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що
пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та
правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути
проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором,
який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання
банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це
значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських
послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для
розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного
договору.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, яка відступила від висновку
Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних
правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014
року (провадження № 6-144цс14).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні

норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування
відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ"Акцент-
Банк" дотримав вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону №1023-
XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі
споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та

розумності та уможливив покладання на слабшу сторонуспоживача
невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також, суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний

договір від 17 червня 2017 року у вигляді Анкети-заяви, підписаної сторонами, не
містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в

добровільному порядку АТ "Акцент-Банк" не повернуті, а також вимоги частини
другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання
боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має
право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його
прав, а тому суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав
через судшляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення
фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому з урахуванням наданого
позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 17 червня 2017
року, укладеного між АТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_2 , станом на 12 лютого 2022
року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за
вказаним кредитним договором в розмірі 36735,33грн., що складається з
заборгованості за кредитом, у задоволенні іншої частини позовних вимог
необхідно відмовити.

Відповідно доч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони

пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги часткове
задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент-Банк" також
підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового
збору при подачі позовної заяви, пропорційно задоволеним позовним вимогам в
розмірі 1966,01 грн. (36735,33 х 2 481: 46358,14).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,12,13,81,82,141,142,259,263-

265,268,272,273,274, 280-282ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення

заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-
Банк"заборгованість за кредитним договором № б/н від 17 червня 2017 року за
кредитом у сумі 36735,33грн., а також судовий збір у розмірі 1 966,01 грн., а всього
38701(тридцять вісім тисяч сімсот одна) грн. 34 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної
скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі
подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної
сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття
апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за
наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою

заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано
протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до

Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається
протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було
оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі
розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників
справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового
рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне
рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленомуЦивільним
процесуальним кодексом України.

- позивач: Акціонерне товариство "Акцент-Банк", код ЄДРПОУ 14360080,

місцезнаходження юридичної особи за адресою: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська,
11;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено і підписано 20березня 2023 року.

Суддя Г.Є. Майна