Літинський районний суд Вінницької області

22300, смт Літин, вул. Героїв Чорнобиля, 30

Позивач: Акціонерне Товариство

«УніверсалБанк»
адреса реэстрації: 04114, м. Київ,
вул. АВТОЗАВОДСЬКА, б. 54/19
ЄДРПОУ 21133352
Телефон: 380443915391
Електронна пошта: не відома

Відповідач: Заїка Руслан Петрович

Поштова адреса: 22300, Вінницька область
смт. Літин, вул. Лесі Українки б.37 кв.2
РНОКПП 3100617336
Телефон: _________________
Електронна пошта: zayatzzz@i.ua

справа №: 137/896/21

ЗАЯВА
про перегляд заочного рішення
03.11.2021 року Літинським районим судом Вінницької області , було.
ухвалено заочне рішення по справі № 137/896/21 за позовом АТ
“Універсалбанк” до Заїки Р.П., про стягнення заборгованності.
Відповідно до ч.2 ст. 284 ЦПКУ: Заяву про перегляд заочного рішення
може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заява про перегляд заочного рішення подається__________________,
тобто із дотриманням 30 денного терміну.
Судове рішення Відповідачем, на момент подання заяви про перегляд
заочного рішення не отримане.
Щодо обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове
засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання
відзиву, і докази про це, повідомляю наступне.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області, від 19.08.2021
року було відкрито провадження по справі № 137/896/21 за позовом АТ
“ІніверсалБанк” до Заїки Р.П., про стягнення заборгованності.
Вказаною ухвалою, встановлено, що Відповідач має право подати відзив
на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали.
Відповідно до ст. 128 ЦПКУ: суд викликає учасників справи у судове
засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку
обов’язковою.
Відповідач не мав змоги прийняти участь у розгляді судової справи та
направити до суд відзов на позовну заяву у звязку із тим, що в період коли
розглядалась судова справа перебувам за межами України, що підтверджується
копією закордонного паспорту.
Отже Відповідач з поважних причин вимушений був пропустити судові
засідання.
 Щодо заперечень проти позовних вимог Позивача та доказів на яких
вони грунтуються зазначаю наступне.
По-перше, відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним
договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується
надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,
встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та
сплатити проценти. Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір
укладається у письмовий формі. Кредитний договір, укладений з
недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У відповідності з частинами 1,2 статті 207 ЦК України, яка регулює
правила додержання письмової форми правочинів, правочин вважається таким,
що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або
декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, воля сторін
виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного
засобу зв’язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,
якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє
юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими
документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного
законодавства, та скріпляється печаткою.
Таким чином, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі у
вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома
сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися
(листи, телеграми, телетайпне чи електронне повідомлення тощо). При цьому
документи, якими сторони обмінюються, також мають містити підписи
відправників.
Аналіз доказів, наданих позивачем, у контексті приведених вище норм,
свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
Позивач у позові зазначає, що: «відповідач звернувсяь до них з метою
отримання банківських послуг у зв’язку з чим підписав Антеку-Заяву від
09.11.2018 року, в результаті чого відповідач підтвердив свою згоду на те, що
підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських
послуг» та «Тарифами Банку», Таблицею обичслення вартості кредиту та
Паспортом споживчого кредиту які викладені у мобільном додатку складає між
ним і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується
підписом у анкеті-заяві».
Позивач зазначає, що істотні умови сторонни узгодили під час підписання
анкети-заяви відповідно до якої відповідач автоматично погодогився з
«Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку».
Однак така позиція є безпідставною, осільки Позивач не довів
належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, що Відповідач
при складанні анкети-заяви ознайомився саме із цими Правилами надання
банківських послуг, а також не відомо на яких умовах та з якими відсотками і
штрафними санкціями погодовся відповідач під час підписання анкети-зави.
Умови та правила надання банківськиї послуг повинні містити підпис
позичальника, саме з цього моменту такі умови є складовою частиною
укладеного між сторонами кредитного договору.
 Таким чином Позивач не наддав жодного доказу який би підтверждував,
що між ним та Відповідачем укладено кредитний договір.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від
11.03.2015 №43098344(справа №6-16цс15) та від 12.03.2017(справа
№6-2320цс16), які відповідно до статті 263ЦПК підлягають врахуванню судом.
Дану позицію висловлює також ВСУ України за якою Анкета-заява разом
з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку»
не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору»
(ВС/ВП у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р).

По-друге: щодо наданої Позивачем анкеті-заявки від 09.11.2018

повідомляю наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України: правочин вважається таким,
що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною
(сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами,
уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом
або іншими актами цивільного законодавства.
Тобто, якщо, на думку позивача анкета-заявка становить кредитний договір,
вона повинна бути підписана, з боку Позивача, уповноваженою на те особою.
Позивачем, до суду надана Анкета-заявка, яка була підписана,
представником Позивача, про те не доведено повноваження особи, якою
підписано Анкету-заяву від 09.11.2018 року.
Тобто, з наданої до суду Анкети-заявки неможливо встановити, чи
були особи, що її підписали уповноваженими для підписання Анкети-
заявки.
Відповідно до ст. 95 ЦПКУ 1. Письмовими доказами є документи (крім
електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення
для правильного вирішення спору.
2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином
засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для
вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений
витяг з нього.
4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо
їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
5. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних
копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу
письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу
оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати
такого засвідчення.
При цьому, згідно з пунктом 5.27 Національного стандарту України
"Державна уніфікована система документації. Уніфікована система
організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів"
(ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з
питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55,
копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів "Згідно з
оригіналом", назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує
копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії, що
проставляється у лівому нижньому куті документа.
Звертаю увагу суду, що надана Позивачем копія анкети-заявки, не
засвідчена належним чином, оскількі відсутні: напис: “Згідно з оригіналом”,
назва посади та ПІБ особи, що її засвідчила, дата засвідчення копії.
Тобто, Позивачем не надано належним чином засвідчена копія документу
або її оригінал, отже така анкета заявка не повинна прийматись судом до уваги,
як належний та допустимий доказ.
До тогож, звертаю увагу суду на наступне.
У вказаній анкеті-заявці зазначається про прохання відкрити поточний
рахунок, у гривні, та встановити кредитний ліміт на суму, вказано у застосунку,
відповідно до умов Договору.
У пункті 2 анкети-заявки зазначається, що підписана анкета-заява разом з
«Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку»,
Таблицею обичслення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту.
Проте, Позивачем до позову не надо належним чином завірену копію
або оригінал Таблиці обчислення вартості кредиту, Паспорту кредиту, що
були би підписані Відповідачем.
Додатково наголошую на відсутності у додатках до позовної заяви
застосунку, у якому, відповідно до анкети заявки мала би бути визначена
сума встановленого кредитного ліміту та умови його погашення.
Будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на особовий
картковий рахунок позивач не надав. До позовної заяви копію платіжної картки
не додав. Підтвердження отримання Відповідачем картки також надано до суду
не було.
В доданих позивачем додатках до позову, відсутні докази ознайомлення
позивачем відповідача з Умовами публічного договору та надання відповідачу
копій цих документів. Також не надані докази отримання відповідачем графіків
платежів та розрахунку сукупної вартості кредиту, відкриття банківського
рахунку в рамках виконання кредитного договору, відсутні докази надання
відповідачу електронного платіжного засобу у вигляді картки, в анкеті-заяві
такі дані відсутні, не надано належних первинних фінансових документів про
отримання та повернення нібито кредитних коштів.
Додані ж «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи
Банку» не містять підпису Відповідача, та складені та сформовані самим
Позивачем, який є зацікавленою особою у справі та може вносити будь-які
відомості у ці документи
Надані копії «Умов та правил надання банківських послуг», затверджених
Наказом, та «Тарифи Банку» є лише відсканованими копіями невідомого
документу, викликають сумнів в їх достовірності, не містять підпису
ВІдповідача про ознайомлення, а тому їх не є можливим вважати складовою
укладеного договору, окрім того, в самій анкеті відсутні відмітки про
отримання цих Умов та Тарифів.
У анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату комісії та відсотків
за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне
погашення кредиту, надані банком документи не можуть розцінюватися як
стандартна (типова) форма, що встановлена до кредитного договору, а тому
надані позивачем витяги з Умов, Тарифів AT «УНІВЕРСАЛ БАНК», з огляду на
їх мінливий характер, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником,
а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-
заяві клієнта, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може
свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та
приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
До того ж, ніби то, укладений між сторонами кредитний договір від
09.11.2018 у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку
повернення кредиту та відсутність у матеріалах пам`ятки клієнта яка є
складовою частиною спірного договору, та посилається на порушення
позивачем пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу
про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених
постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають
права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за
дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік
заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь
банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або
споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин
(укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття
повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
По-третє: Наданий позивачем документ під назвою: „Розрахунок
заборгованості...” є таблицею нарахувань невідомого походження, а відтак не є
належним, допустимим і достовірним доказом ні руху коштів по картковому
рахунку, ні розрахунком суми боргу, ні доказом існування самого боргу, якби
навіть кредитний договір існував.
Розрахунок не підписаний ні керівником відділення, ні головним
бухгалтером філії відповідача, а відтак, в силу ст. 9 Закону України „Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, положень ДСТУ 4163-
2003 „Вимоги до оформлювання документів” і п. 3.15 ДСТУ 2732: 2004
„Діловодство і архівна справа” обліковим документом не являється.
Жодна із сум, зазначених в Розрахунку, Відповідачем не підтверджується.
Таким чином, Розрахунок є неналежним, недопустимим і недостовірним
доказом.
Інших доказів Позивачем, які би підтверджували перерахування саме
Позивачем коштів саме на рахунок Відповідача, та перерахування таких коштів
саме на виконання, ніби то, укладеного між Позивачем та Відповідачем
кредитного договіру, не надано.
Звертаю увагу суду на наступне.
У своєму розрахунку, за рахунок кредиту було погашено відсотки на суми
визначену в 10 колонці наданого позивачем розрахунку.
Так, дослідивши відповідний розрахунок заборгованості представника
Позивача, вважаю, що останній не може вважатись обґрунтованим з тих
підстав, що він не містить обчислення, порядок нарахування суми тіла кредиту,
оскільки Позивачем у тіло кредиту включалися відсотки погашені за рахунок
кредиту (10-та колонка розрахунку), а відтак не можна вважати заявлену до
стягнення суму обґрунтованою.
Відповідач не отримував кошти які зазначені в позові, а ні, як тіло
кредиту, а ні в інший спосіб, Банк безпідставно нараховував щомісяця
Відповідачу відсотки, які остання ніколи не визнавав та не сплачував, про те
Банк самостійно погашав такі щомісячні відсотки, суми яких зарахував
Відповідачу як тіло кредиту.
Загалом, банком, самостійно, збільшено тіло кредиту на 13 756,96 грн,
за рахунок нарахованих відсотків, погашення яких відбулось за рахунок
тіла кредиту, і відповідно відбулось “штучне” збільшення тіла кредиту.
Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти
з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути
списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а
також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або
умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що
знаходяться на банківському рахунку.
У пункті 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ
коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-III визначено, що списання
договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом
платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в
договорі, укладеному між ним і клієнтом.
У статті 26.1. цього Закону передбачено, що платник при укладенні
договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх
рахунків на користь банку платника та (або) третіх осіб. Умови договору на
договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для
належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника
(обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання;
найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має
здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та
отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на
договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені
отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач
домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне
списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним
ордером, оформленим банком.
Згідно з пунктом 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в
національній валюті, затверджено постановою Національного банку України
від 21 січня 2004 року № 22, якщо кредитором за договором є банк, що
обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання
передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про
надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна
банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує
платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого
договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку
платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «призначення платежу»
якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість
застосування договірного списання.
Згідно частини першої статті 626ЦК України договором є домовленість
двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення
цивільних прав та обов`язків.
 Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх
істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет
договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для
договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі
сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір,
укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК
України).
Надана позивачем копія анкети-заяви 13.03.2018 року не містить такого
розпорядження позичальника щодо договірного списання платежів за
прострочення кредиту за рахунок кредитного ліміту, тому вимоги Банку про
стягнення у вигляді тіла кредиту не передбачених домовленістю сторін
платежів, є безпідставними.
Також, банком не надано до суду меморіальні ордери, на підставі яких
проводилось вказане списання, хоча пунктом 6.5 Інструкції про безготівкові
розрахунки в Україні в національній валюті, затверджено постановою
Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, передбачено
складання таких ордерів.
Отже, із вказаного розрахунку не можливо достовірно визначити, яка
саме сума заборгованності підлягає стягненню, та взагалі чи існує будь яка
заборгованість.

До тогож, хочу звернути увагу суду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин
вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст
зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими
обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій
формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або
більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних
прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на
розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до
актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними
умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом
як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови,
щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися
належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших
актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним
договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується
надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах,
встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та
сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за
кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо
інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір,
укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК
України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в
якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж
товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться
(роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування,
послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови
публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім
тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір,
умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних
формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони
до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати
свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має
право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не
встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів
встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір
процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного
банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти
виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про
щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності
іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого
сторонами строку кредитування.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути
позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені
родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої
якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що
встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання
грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є
грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі
порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у
відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно
виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що
предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо
предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або
актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник
своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму
відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за
користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені
законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами
законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються
сторонами в самому договорі).
Як вже зазначалось, Позивачем не надано належних доказів, що
підтверджували би обумовлення нарахування та сплати відсотків, комісій та
інших платежів за спірним кредитним договором.
Відповідно до наданого Позивачем розрахунку, Відповідач сплатив на
користь банку — 14 725,00 грн.
Позивачем, у своєму позові зазначено, що ним, ніби то, було встановлено
кредитний ліміт у розмірі 20 000,00 грн.
Отже, 20,000 — 14 725,00= 5 2750,00 грн.
Вказані висновки підтвердив Верховний Суд у своїй постанові від
09.01.2020 по справі № 643/5521/19, (пункт 47) зазначено наступне:
“Враховуючи те, що анкета-заява від «02» лютого 2011 року не містить
визначення домовленості сторін про сплату відсотків, тому й відсутні
підстави для покладення на Відповідача обов`язку по сплаті заборгованості
за відсотками, пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і
процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми
надходжень, які банком були розподілені на погашення складових
заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту“
Тобто, із аналізу наданого представником банку розрахунку можно
встановити наступне:
1.необгрунтоване нарахування відсотків та включення іх до тіла кредиту у
сумі 13 756,96 грн;
2.необгрунтоване зарахування сплати в погашення відсотків,комісій та
інших платежів у сумі 14 725,00 грн.

Отже, Позивачем не доведено належними та допустими доказами:

1)укладення кредитного договору;
2)отримання Відповідачем кредитної картки, або відкриття рахунку на який би
буди перераховані кошти/встановлено кредитний ліміт;
3)наявність будь якої заборгованності;
4)підтвердження того, що сума заборгованності становить саме таку, яку
просить стягнути Позивач
5)не надано кредитний договір, на підставі якого, на думку Позивача, виникли
оспорювані відносини.
Ст. 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
 Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або
заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, саме на Позивача покладено обов`язок доказування
виникнення кредитних зобов`язань та порушення відповідачем умов
кредитного договору і усупереч вимог цивільного процесуального права АТ
«УніверсалБанк» не надано до суду належних і допустимих доказів укладення
кредитного договору з Відповідачем на тих умовах на які посилається Позивач
та отримання Відповідачем кредитних коштів.
Зазначені вищє позиції підтримані Верховним Судом у складі колегії
суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду своєю Постановою,
у справі № 644/888/18 від 28 жовтня 2020 року.
На підставі вищезазначеного. та керуючись ст. 207, 1054, 1055, ЦКУ,
ст. 284,285 ЦПКУ ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність», ст.22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»
ПРОШУ:
1. Переглянути заочне рішення Літинського районого суду Вінницької
області по справі № 137/896/21.
2. Скасувати заочне рішення Літинського районого суду Вінницької області
по справі № 137/896/21.

ДОДАТКИ:

1. Копія квитанції про сплату судового збору (для суду).

2. Копія закордонного паспорту Відповідача з відмітками про перетин
кордону (оригінал у Відповідача)
3. Заява та додатків до неї, для участників справи.

“____”__________2021 р. Р.П.Заїка