1

2.2. Процесуальний порядок збирання та оформлення

документів-джерел доказів

Документ набуває доказового значення в тому випадку, якщо він одержаний з

дотриманням встановленої законом процесуальної форми, - у матеріалах кримінального
провадження обов'язково повинні міститися дані про те, яким чином інформація потрапила до
сфери кримінального судочинства, має бути відомо джерело її походження з метою
забезпечення можливості його перевірки (критерій допустимості). До того ж, якщо долучений
до матеріалів провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному
провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності, учасники
судового провадження мають право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати
справу на підставі інших доказів або призначити відповідну експертизу цього документа (ч. 3
ст. 358 КПК).
Залучення документів як доказів до кримінального провадження можливе різними
способами в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, а саме за
допомогою:
1) подання за власною ініціативою учасниками провадження, а також будь-якими
іншими фізичними та юридичними особами. Сторони кримінального провадження мають
рівні права на збирання та подання до суду речей, документів (ч.2 ст. 22 КПК).

Сторона обвинувачення уповноважена проводити слідчі розшукові дії та інші

процесуальні дії, передбачених КПК, що дозволяють виявити та вилучити документи-джерела
доказів (ч. 2 ст. 93 КПК). Однією із таких процесуальних дій є прийняття документів від
посадових та приватних осіб, які затримали особу. Кожна особа, яка здійснила законне
затримання, зобов’язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора,
іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно (речі,
документи). Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом (ст.ст.
168, 207 КПК).

Якщо особа виявила документ, який на її думку, має доказове значення, вона також
вправі подати його для приєднання до матеріалів кримінального провадження. Згідно із ст. 104
КПК така передача документа має бути зафіксована у протоколі. У цьому протоколі має бути
чітко та конкретно відображено загальні та особливі ознаки документу. За необхідності може
бути проведено окрему слідчу дію - огляд документу у порядку ст. 273 КПК, що фіксується у
протоколі огляду.
Особа, яка подає документи посадовій особі, яка веде кримінальне провадження, має бути
допитана про обставини складання (виготовлення) або виявлення документа, про його
зовнішній вигляд, про дії, які ця особа робила із документом, про що складається протокол
допиту.

Ч. 2 ст. 372 КК передбачає кримінальну відповідальність для слідчого, прокурора чи

іншою уповноваженою законом особи за штучне створенням доказів обвинувачення або іншу
фальсифікацією, що спричинило притягнення завідомо невинного до кримінальної
відповідальності.
З метою забезпечення можливості подання документів як доказів у КПК передбачено, що
підозрюваний, обвинувачений вправі подавати слідчому, прокурору, слідчому судді, суду
докази (у т.ч. закріплені у документах, якими він володіє) (п. 8 ч. 3 ст. 42 КПК), застосовувати
з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере
участь1 (п.11 ч. 3 ст. 42 КПК); ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в
1
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити підозрюваному, обвинуваченому потерпілому застосовувати
технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою
нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про
що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала).
 2
порядку, передбаченому ст. ст. 221, 290 КПК, у т.ч. робити копії цих документів; одержувати
копії процесуальних документів та письмові повідомлення (п. 14-15 ч. 3 ст. 42 КПК). Ці права
мають захисники підозрюваного, обвинуваченого (ч. 4 ст. 46 КПК).

Потерпілий має права подавати докази (тобто, документи, що є у його розпорядженні)

слідчому, прокурору, слідчому судді, суду (п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК), знайомитися з матеріалами,
які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в
порядку, передбаченому ст.ст. 221, 290 КПК, а також знайомитися з матеріалами
кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього
кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження; застосовувати з
додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере
участь; одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках,
передбачених цим Кодексом (п. 11-13 ч. 1 ст. 56 КПК); отримувати копії матеріалів, які
безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після
закінчення досудового розслідування (п. 5 ч. 2 ст. 56 КПК). Цими правами уповноважено і
представників потерпілого (ч. 4 ст. 58 КПК).

Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо

якої здійснюється провадження, повинні надати суду оригінали документів у повному обсязі
(ч. 3 ст. 99 КПК). Як виняток, суд може прийняти дублікат документа, витяг із документу,
узагальнення документів (ч. 5-6 ст. 99 КПК).
Логічно необхідним є допит особи про обставини отримання документа цією особою,
його авторство, дії, що відбувалися із документом та їх наслідки, які могли впливати на його
форму та зміст.
2) витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб
документів, їх копій, висновків ревізій, актів перевірок на вимогу сторони
кримінального провадження та потерпілого (ч.2-3 ст. 93 КПК). Органи державної влади,
органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші
фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора,
слідчого, дізнавала (ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40, ч. 4 ст. 40-1 КПК). Надіслані на адресу вказаних осіб
постанови про витребування документів є обов’язковими для невідкладного виконання2.
Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється
провадження, уповноважені на витребування та отримання від органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних
осіб копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок. У
КПК немає норм, які б встановлювали обов’язковість задоволення таких вимог. Якщо у
провадженні беруть участь адвокати як захисники, представники, то вони можуть використати
право на адвокатський запит. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх
посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських
об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше 5 (у складних
випадках – не пізніше 20) робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну
інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в
яких міститься інформація з обмеженим доступом. Відмова в наданні інформації на
адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не
відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків
відмови в наданні інформації з обмеженим доступом (ч. 2-3 ст. 24 Закону “Про адвокатуру та
адвокатську діяльність”)3.

2
Варто вказати, що адмінвідповідальність передбачена за порушення такої вимоги, направленої прокурором (ст. 185-8
КпАП).
3
У ч. 5 ст. 212-3 КпАП передбачено адмінвідповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або
неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит.
 3
Інші приватні особи (підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, представники, які не є
адвокатами) уповноважені на доступ до публічної інформації, що знаходиться у володінні
суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації на підставі Закону
“Про доступ до публічної інформації”. Запит на інформацію - це прохання особи до
розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію
незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини
подання запиту. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не
пізніше 5 (у складних випадках – не пізніше 20) робочих днів з дня отримання запиту (ст. ст.
19-20 вказаного Закону)4.

3) отримання документів внаслідок здійснення під час кримінального провадження

заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких
надано Верховною Радою України. Зокрема, ч. 5 ст. 548, ч. 1 ст. 555, частинами 4-6 ст. 558,
ч. 3 ст. 560, ст. 564 КПК визначена процедура направлення органом, уповноваженим
здійснювати зносини з компетентними органами іноземної держави, або передання
центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги компетентному органу
іноземної держави матеріалів, одержаних у результаті виконання запиту (доручення,
клопотання) про міжнародну правову допомогу. При цьому документи, які направляються у
зв'язку із запитом про міжнародне співробітництво, якщо їх складено, засвідчено у відповідній
формі офіційною особою компетентного органу запитуючої або запитуваної сторони і
скріплено гербовою печаткою компетентного органу, який проводив процесуальні дії,
приймаються на території України без додаткового засвідчення (легалізації) у разі, якщо це
передбачено міжнародним договором України (ч. 1 ст. 550, ч. 2 ст. 560 КПК). Відомості, які
містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання визначених у запиті дій органами
іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не
потребують легалізації і визнаються судом допустимими доказами, якщо під час їх отримання
не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи
(ч. 2 ст. 550 КПК). Складені органом досудового розслідування, слідчим, прокурором або
суддею документи для забезпечення виконання запиту про міжнародну правову допомогу
підписуються зазначеними посадовими особами та скріплюються печаткою відповідного
органу. Отримані за результатами виконання запиту від інших відомств, установ чи
підприємств (незалежно від форми власності) документи повинні бути підписані їхніми
керівниками та засвідчені печаткою відповідного відомства, установи чи підприємства (ч. 3 ст.
558 КПК);
4) кримінально-процесуальних дій (заходів забезпечення кримінального
провадження, слідчих (гласних та негласних) розшукових дій, судових засідань) – у
кримінальному провадженні може бути вилучено документи, які є носієм доказової інформації
або відповідають ознакам речових доказів. Це відбувається у формі тимчасового вилучення
документів, що посвідчують спеціальне право особи (ст. 148 КПК), тимчасового доступу до
речей та документів та їх виїмки на підставі ухвали слідчого судді, суду (ст. 157 КПК);
тимчасового вилучення майна та його арешту (ст. 167, 170 КПК); вилучення документів при
затриманні особи за підозрою (ст. 207-208 КПК); вилучення документів під час огляду (ст.
273); обшуку (ст. 234-236 КПК).
Документи можуть вилучатися чи копіюватися під час негласних слідчих дій -
накладення арешту на кореспонденцію, її огляді і виїмки (ст. 262 КПК), зняття інформації з
4
У ч. 2 ст. 212-3 КпАП закріплено адмінвідповідальність за порушення Закону України "Про доступ до публічної
інформації", а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на
запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання
інформації, надання недостовірної інформації.
 4
транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК), зняття інформації з електронних
інформаційних систем (ст. 264 КПК), обстеження публічно недоступних місць, житла чи
іншого володіння особи (ст. 267 КПК), контролю за вчиненням злочину (ст. 272 КПК). Крім
того, ст. 273 КПК дозволяє за рішенням керівника органу досудового розслідування,
прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій використовувати
заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби, а саме спеціально
виготовлені речі і документи. Виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для
проведення конкретних негласних слідчих дій оформлюється відповідним протоколом.
Несправжні (імітаційні) засоби, застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової)
дії, використовуються у процесі доказування у вигляді первинних засобів чи знарядь вчинення
злочину, крім випадків, якщо суд встановить порушення вимог КПК під час проведення
відповідної негласної слідчої дії.

Протоколи слідчих дій, журнал та технічний запис судового засідання є джерелом

доказів, якщо містять інформацію, яка має значення для кримінального провадження,
відповідні дії проведено без порушень порядку та істотного порушення прав та свобод людини
прав, процесуальні документи складені відповідно до вимог законодавства. Загальні вимоги
щодо змісту та форми цих процесуальних документів установлені у статтях 104-108, 252-256
КПК5.
4) оперативно-розшукових заходів – відповідно до Закону України «Про оперативно-
розшукову діяльність» у кожному випадку наявності підстав для проведення
оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа, без
заведення проведення оперативно-розшукових заходів забороняється. Протоколи проведення
відповідних оперативно-розшукових заходів та додатки-носії технічної фіксації протиправних
діянь окремих осіб виготовляються оперативними працівниками або залученими
спеціалістами відповідно до положень КПК щодо фіксування негласних слідчих дій. При
виготовленні носіїв технічної фіксації оперативно-розшукових заходів має бути забезпечена
належна якість звуку, фото- відеозображення. Носій технічної фіксації повинен містити
безперервний запис певних подій, розмов тощо, проте у матеріалах, які виготовляються за
результатами безперервного запису з метою використання у кримінальному провадженні
можлива певна фрагментарність через недоцільність надання тих частин запису, які не
стосуються оперативно-розшукової справи, кримінального провадження. Однак при
виникненні сумнівів щодо змісту кінцевого документу (компіляції), слідчий, прокурор вправі
вимагати представлення їм первинного нескороченого документа.

Зберігання документів

Документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони

кримінального провадження, якій наданий цей документ. Остання зобов'язана зберігати його у
стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Зберігання доказів, які
отримані або вилучені стороною обвинувачення, здійснюється в порядку, визначеному КМУ
(ч. 2 ст. 100 КПК)6. При цьому документи, отримані в результаті проведення негласних
5
Варто згадати про такий кримінально-процесуальний документ, як досудова доповідь представника органу з питань
пробації, що є важливим джерелом доказової інформації про особу обвинуваченого і враховується судом при прийнятті
судового рішення про міру покарання, звільнення від його відбування (ст. 314-1 КПК). Форма, зміст та порядок складання
досудової доповіді про обвинуваченого визначаються законодавством ( див. Порядок складення досудової доповіді, затв.
Наказом МЮ від 27.01.2017 р. № 200/5).

6
Див.: Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення,
здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час
кримінального провадження, затвердженому постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104 (п. 7 та ін.), а також Інструкцію про
порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна
органами дізнання, досудового слідства і суду, яка затверджена наказом від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125 (пп. 24, 27,
31, 32, 64 тощо).
 5
слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення
досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім
випадків, передбачених ч. 3 ст. 255 та ст. 256 КПК (ч. 1 ст. 255 КПК).
Документи, надані суду, зберігаються в суді (ч. 5 ст. 100 КПК). Документи, інші
матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші
документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, є
матеріалами кримінального провадження (кримінальною справою). Після призначення справи
до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження
можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це
заявлять клопотання. Під час ознайомлення учасники судового провадження мають право
робити з матеріалів необхідні виписки та копії. Матеріали про застосування заходів безпеки
стосовно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення не надаються
(ст. 317 КПК).

Документ повинен зберігатися разом із матеріалами кримінального провадження

протягом усього часу його здійснення. За клопотанням володільця документа слідчий,
прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал,
долучивши замість нього до матеріалів кримінального провадження належним чином завірені
копії (ч. 3 ст. 100 КПК). У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження
наданого їй документа вона зобов'язана відшкодувати володільцю витрати, пов'язані з втратою
чи знищенням документа та виготовленням його дубліката (ч. 4 ст. 100 КПК). Питання про
долю документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення,
яким закінчується кримінальне провадження, зокрема, у резолютивній частині вироку
зазначається в тому числі рішення щодо документів (пп. 1, 2 ч. 4 ст. 374 КПК). При цьому
документи повинні зберігатися до набрання рішенням суду законної сили (п. 7 ч. 9 ст. 100
КПК).
Окрім цього, якщо власник документів, отриманих у результаті проведення негласних
слідчих (розшукових) дій, може бути зацікавлений у їх поверненні, прокурор зобов'язаний
повідомити його про наявність таких документів у розпорядженні прокурора та з'ясувати, чи
бажає він їх повернути. Допустимість зазначених дій та час їх вчинення визначаються
прокурором з урахуванням необхідності забезпечення прав та законних інтересів осіб, а також
запобігання завданню шкоди для кримінального провадження (ч. 3 ст. 255 КПК).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 549 КПК документи, передані запитуваною стороною на
виконання запиту компетентного органу України за процедурою міжнародного
співробітництва, зберігаються в порядку, встановленому КПК для зберігання речових доказів
та документів, і після закінчення кримінального провадження повертаються запитуваній
стороні, якщо не було досягнуто домовленості про інше. Під час передання компетентному
органу запитуючої сторони документів на виконання запиту компетентний орган України
може відмовитися від вимої її і.ч повернення після закінчення кримінального провадження у
запитуючій стороні у разі. якщо на території України відсутня потреба їх використання для
досудового розслідування та судового розгляду в іншому кримінальному провадженні.

Перевірка та оцінка документів

За загальним правилом ст. 23 КПК забороняє визнавати доказом інформацію, що

містяться в документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду7.
Протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального
провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення
для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в
судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження
7
Винятки з цього правила передбачені у ст. 349, главі 35 КПК.
 6
та пред’явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності -
також іншим учасникам кримінального провадження. Учасники судового провадження мають
право ставити запитання щодо документів свідкам, експертам, спеціалістам. Якщо долучений
до матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у
кримінальному провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його
достовірності, учасники судового провадження мають право просити суд виключити його з
числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або призначити відповідну
експертизу цього документа.

Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового

засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у
журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв
інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує доводи
учасників судового провадження. У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстрація
відеозапису можуть бути повторені повністю або в певній частині. З метою з’ясування
відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста. Заяву
про підробку звуко- і відеозаписів суд розглядає в порядку, передбаченому для розгляду заяв
про підробку документів (ст. 358-359 КПК).

Під час оцінки документа як джерела доказів має суттєве значення інформація про його
автора (чи він відомий, чи не заперечує авторство певного документа; чи уповноваженим
органом або особою видано документ). Як ми вказували вище, анонімний документ не може
розглядатися як джерело доказів.
Документ буде належним джерелом доказів тільки тоді, коли зафіксована у ньому
інформація має значення для кримінального провадження (ст. 91 КПК України).
Документ може визнаватися допустимим джерелом доказів при повному дотриманні
визначеної КПК процедури його виявлення, оформлення. Якщо документ є офіційним, в т.ч.
процесуальним, оцінюється чи оформлений він належним чином (чи є на ньому необхідні
реквізити - дата, місце складення та реєстрації, необхідні підписи, штампи, печатки,
супроводжувальні листи способи захисту).
У матеріалах провадження має бути зафіксовано інформацію про те, яким чином
документ потрапив до матеріалів провадження, аби законність способу його виявлення не
викликала сумнівів.
Оцінюється також достовірність документа, для чого в необхідних випадках може бути
призначено експертизу. Якщо зміст чи форма документа викликає сумніви у достовірності
викладених у ньому відомостей, може бути проведений допит особи, яка склала (виготовила)
документ, встановлено відносини із сторонами провадження, інтерес щодо певного вирішення
провадження. Зміст документа співставляється з іншими доказами у справі.