Задача 20.

Статтею 65 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що

свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що
підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана
для давання показань. При цьому серед обов'язків свідка, передбачені ст. 66
КПК, є обов'язок давати правдиві показання під час досудового розслідування й
судового розгляду. За порушення цього обов'язку передбачено кримінальну
відповідальність за ст. 385 Кримінального кодексу України.
Особа може законно відмовитись від давання показань лише у випадках, прямо
передбачених Конституцією та законами України. Зокрема, згідно з ст. 63
Конституції України кожному громадянину України гарантовано право
відмовитись давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло
яких визначається законом.
У кримінальному провадженні особа може бути допитана лише слідчим,
прокурором, слідчим суддею, судом чи оперативним працівником на
виконання доручень слідчого, прокурора, який під час таких допитів виконує
повноваження слідчого.
Кримінально-процесуальні відносини виникають лише після одержання
компетентними правоохоронними органами інформації про вчинене чи таке, що
готується, кримінальне правопорушення.
Отже, кримінально-процесуальні правовідносини не виникли.

Задача 21.

Допит - це процесуальна дія, яка являє собою регламентований кримінально-

процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування
осіб, котрі беруть в ньому участь, спрямований на отримання інформації про
відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини по
справі.
Згідно ст. 224 КПК допит проводиться за місцем проведення досудового
розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір
допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.
Суд під час судового розгляду має право допитати свідка, потерпілого, який
допитувався, зокрема у випадках, якщо такий допит проведений за відсутності
сторони захисту або якщо є необхідність уточнення показань чи отримання
показань щодо обставин, які не були з’ясовані в результаті допиту під час
досудового розслідування. З метою перевірки правдивості показань свідка,
потерпілого та з’ясування розбіжностей з показаннями, вони можуть бути
оголошені при його допиті під час судового розгляду.
Тому, в даному випадку виникли кримінально-процесуальні відносини.
Задача 22.

Угода про примирення, як своєрідний компроміс, укладається між потерпілим

та підозрюваним чи обвинуваченим і втілює їхню домовленість про розмір
шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, порядок та характер її
відшкодування, міру покарання для підозрюваного/обвинуваченого або
звільнення його від відбування покарання з випробувальним строком (стаття
471 КПК України).
Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно
потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або
за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження
(крім слідчого, прокурора або судді).
Угоду про примирення може ініціювати як потерпілий, так і
підозрюваний/обвинувачений від моменту повідомлення останньому про
підозру до моменту виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення
щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному
провадженні у формі приватного обвинувачення (стаття 469 КПК України).
Угода може бути укладена як під час досудового розслідування так і під час
судового провадження.
Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з
підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Прокурор
має право відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною
сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення
інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть
бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без
істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди.
Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання
за обов’язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового
провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є
перешкодою для розгляду.
Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок,
яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Отже, в даному випадку виникли кримінальні процесуальні відносини.

Задача 23.

Кримінальний процесуальний закон чітко визначає категорії осіб, яких не

можна запрошувати для участі у проведенні слідчих (розшукових) дій як
понятих (ч. 7 ст. 223 КПК України), зокрема, понятими не можуть бути
потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники
правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах
кримінального провадження.
Відповідно до Конституції України (ч. 3 ст. 17), термін «правоохоронні органи»
(без розкриття його змісту) вживається у контексті забезпечення державної
безпеки і захисту державного кордону України, що покладається на відповідні
військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок
діяльності яких визначаються законом. Аналіз нормативно-законодавчих актів
України показує, що законодавець застосував принаймні чотири різні підходи
до визначення поняття «правоохоронні органи» шляхом: наведення переліку
органів, які слід вважати правоохоронними (ст. 2 Закону України «Про
державний захист працівників суду і правоохоронних органів»); визначення
ознак правоохоронних органів (ст. 1 Закону України «Про основи національної
безпеки України»); посилання на виконувані такими органами правозастосовні
та (або, чи) правоохоронні функції (ст. 6 Закону України «Про Державну
кримінальновиконавчу службу України»); визначення правоохоронним того чи
іншого органу окремими спеціальними законами («Про Службу безпеки
України» (ст. 1); «Про Державну прикордонну службу України» (ст. 6); «Про
Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» (ст. 1); «Про
державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» (ст. 11);
«Про природнозаповідний фонд України» (ст. 61) тощо.
Отже, в даному випадку варто визнати дані докази не допустимими.

Задача 24.

Якщо порушено правила підсудності, то рішення підлягає скасуванню в будь-

якому разі.
Так, постановою від 21.01.2020 у справі №264/5559/18 колегія ККС скасувала
обвинувальний вирок суду першої та ухвалу апеляційної інстанції та
призначила новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому касаційний суд
послався на положення п.6 ч.2 ст.412 Кримінального процесуального кодексу
та сформулював правовий висновок, що порушення правил територіальної
підсудності являє собою істотне порушення вимог кримінального
процесуального закону і є безумовною підставою для скасування рішення в
порядку п.1 ч.1 ст.438 КПК.
Інститут підсудності — це не якийсь формальний, абстрактний, теоретизований
кримінально-процесуальний інститут. Його значення настільки велике, що
виходить за рамки виключно процесуальних інтересів.
Законодавець, установлюючи правила підсудності, виходить із того, що
правовий статус суду, його функції та суворо визначений порядок діяльності —
запорука точного й неухильного додержання процесуальної форми
кримінального провадження, гарантія забезпечення правосуддя стосовно всіх
учасників розгляду.
Інститут підсудності — публічний інститут кримінального процесуального
права. Адже дотримання правил підсудності — обов’язок суду, який не
залежить від особистого волевиявлення сторін. За рахунок його запровадження
забезпечується оптимальне функціонування судової системи, створюються
умови для вирішення поставлених перед нею завдань щодо забезпечення прав
людини та громадянина, захищається державний інтерес у справедливому
судочинстві.
Задача 25.

Під час досудового розслідування учасники кримінального провадження не

можуть оскаржувати в судовому порядку будь-які рішення, дії чи бездіяльність
слідчого або прокурора. Це пояснюється потребою ефективного розслідування
кримінальних правопорушень і зменшення випадків зловживання правом на
оскарження.
Оскаржити вищезазначену бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора на
стадії досудового провадження мають право: заявник, потерпілий, його
представник чи законний представник, підозрюваний, його захисник чи
законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється
провадження, володілець тимчасово вилученого майна, особами, до яких
можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом.
Слід зазначити, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого,
дізнавача чи прокурора не підлягають розгляду під час досудового
розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого
провадження суду. Під час підготовчого судового засідання можуть також бути
оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора
щодо відмови у визнанні особи потерпілою та заходів безпеки (частини друга
та третя статті 303 КПК України).
У підсумку варто зазначити, що в КПК регламентовано використання аналогії в
ході кримінального провадження, однак конкретний її вид (права чи закону) не
вживається в існуючій юридичній конструкції. Уніфікованою категорією, з
огляду на існування в правовій дійсності обох цих явищ, запропоновано
поняття «процесуальна аналогія». ЇЇ правову природу варто розглядати через
призму способу подолання прогалин у сфері кримінальних процесуальних
відносин, оскільки процесуальна аналогія не є самостійним принципом
кримінального провадження. Доктринально та на рівні судової практики
сформовано умови допустимості застосування процесуальної аналогії та умови,
за яких її використання не припустимо.