Міжнародне публічне та

міжнародне приватне право

Моргун Карина, Пишенко Валер я та

Сілаєва Дарʼя
УМВ-32
міжнародне публічне право - це сукупність
юридичних принципів і норм, що
регулюють відносини між державами та
іншими суб'єктами міжнародного права.

міжнародне приватне право — це система юридичних

норм, спрямованих на регулювання міжнародних
невладних відносин з "іноземним елементом".
Міжнародне приватне право (МПрП) остаточно
сформувалось як незалежна галузь права в XIX ст. Раніше
воно розглядалось як частина інших галузей права.

Спочатку такий термін застосовували у країнах Європи та Латинської Америки, а пізніше і

в країнах загальної системи права (common law), хоча там йому так і не вдалося витіснити
традиційний термін "колізійне право" (conflict of laws). На думку К. Ліпстайна, Г. Парра-
Арангурена, термін МПрП не є ні міжнародним, бо більшість його норм створена
"національним" законодавцем, ні приватним правом, оскільки воно не стосується лише
приватноправових відносин.
 Основа МПрП залишається незмінною — колізійні норми, за
допомогою яких визначають ситуації, коли застосовується
національне приватне право, а коли іноземне приватне право.
Підручники з МПрП дедалі частіше включають ще й такі питання,
як міжнародний цивільний процес і навіть колізійні питання
публічного права (міжнародне кримінальне право, міжнародне
адміністративне і міжнародне валютне право).

Терм н "кол з йне право" є занадто широким,

оск льки його можна тлумачити як такий, що
охоплює не лише кол з ї м ж приватним правом
р зних країн, але й кол з ї у сфер публ чного права.
 У сучасній доктрині стосовно місця МПрП в юридичній системі
склалося три основних підходи. На думку представників першого
підходу, міжнародне право у широкому смислі складається з МПрП
та МПП. Прихильники другого підходу переконані, що МПрП
входить у систему внутрішнього права держави. Водночас, деякі з
них виділяють МПрП як самостійну галузь права. Представники
третього підходу розглядають МПрП як "полісистемний
комплекс", що складається з двох видів норм МПрП: міжнародно-
правових норм і внутрішньодержавних норм (О. Макаров, Р.
Мюллерсон, К. Разумов, В. Храбсков).
Сучасне міжнародне приватне право
регулює дві головні групи відносин:
1. Економічні, господарські,
науково-технічні, культурні та
ділові відносини між організаціями
та фірмами різних країн світу;

2. Відносини з участю іноземних громадян та осіб

без громадянства, а саме майнові та особисті
немайнові відносини, трудові та сімейні. Але
специфічною ознакою міжнародного приватного
права, яке надає підставі відрізняти міжнародне
приватне право від інших галузей права, є
наявність в таких відносинах іноземного елементу.
Під іноземним елементом відповідно до п.1. ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне
право» розуміють ознаку, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим
Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

1. Хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України,
іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Приклад: українське підприємство укладає договір з англійською фірмою з
приводу купівлі-продажу партії товару. Іноземним елементом у даному
випадку буде те, що стороною у договорі виступає англійська фірма.

2. Об'єкт правовідносин (наприклад спадкове майно), з приводу яких

виникають відповідні відносини, знаходиться на території іншої держави.

3. Юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав

чи має місце на території іноземної держави (заподіяння шкоди, вчинення
договору, смерть тощо).

Приклад - група українських туристів з 5 чоловік поїхала до Парижу.

Під час екскурсії по місту, їх автобус попав в аварію, в наслідок чого
туристи отримали тяжкі тілесні ушкодження.
Основною задачею міжнародного приватного права, є регламентація вищевказаних
правовідносин між юридичними та фізичними особами різної державної приналежності з
метою всебічного та повного захисту їх прав та законних інтересів, а також створення
єдиного правового простору для здійснення ними своїх прав та виконання обов’язків,
забезпечення благодатних умов для ефективної співпраці держав з суттєвими різницями в
правових, економічних та політичних відносин.

Підводячи підсумок по міжнародному приватному праву, слід

зазначити, що предметом регулювання міжнародного приватного
права є суспільні відносини цивільного, сімейного, трудового та
цивільного-процесуального характеру, в яких присутній іноземний
елемент. Іноземним елементом може виступати суб’єкт, об’єкт
або юридичний факт. Завдання міжнародного приватного права
полягає у врегулюванні названих відносин з метою створення
єдиного правового простору для дотримання прав і свобод учасників
таких правовідносин.
 Загалом спостерігається тісний взаємозв'язок міжнародного
публічного і міжнародного приватного права, оскільки вони:

• у широкому розумінні регулюють міжнародні відносини;

• їх загальні засади стосуються основних принципів міжнародного
публічного права;
• і в міжнародному публічному праві й у міжнародному приватному
праві завжди є визнання правосуб'єктності іншої держави;
• міжнародні договори з питань міжнародного приватного права не
можуть суперечити принципам міжнародного публічного права,
встановлюючи у такий спосіб загальні правові умови міжнародного
співробітництва в різних галузях.
У зв'язку з цим деякі науковці вважають недоцільним виділяти
міжнародне приватне та публічне право як окремі галузі права.
 ВІДМІНОСТІ
Але окрім спільних рис існують і відмінні. Розмежування між МПрП і МПП можна здійснювати на таких підставах:

за суб'єктами: у міжнародному публічному праві суб'єктами є держави і нації, що борються за

незалежність, міжнародні організації, а в міжнародному приватному праві - фізичні та юридичні
особи. МПП лише делегує свою юрисдикцію окремим іншим суб'єктам;
за предметом правового регулювання: у міжнародному публічному праві - це міждержавні міжвладні
відносини, а в міжнародному приватному праві - міжнародні приватноправові відносини (цивільні,
сімейні, трудові та ін.);
за джерелами: міжнародний договір, міжнародний звичай та ін. у міжнародному публічному праві, а
також національне законодавство, міжнародні договори та ін. в міжнародному приватному праві;

за методом правового регулювання: у міжнародному публічному праві - це узгодження волі

держав; у міжнародному приватному праві - подолання колізій;
за видами відповідальності: у міжнародному публічному праві передбачається міжнародно-
правова відповідальність, у міжнародному приватному праві — цивільно-правова;
за сферою дії: у міжнародному публічному праві її можна визначити як глобальну (охоплює всі
держави й інші суб'єкти міжнародного права), а в міжнародному приватному праві вона має
національні межі (у кожній державі є своє міжнародне приватне право).
Дякую за увагу!