ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

1. Поняття міжнародного приватного права.

Унікальність МПрП відносини, які регулюються його нормами,

знаходяться поза сферою юрисдикції лише однієї держави.

Приватноправовий характер відносин у сфері МПрП означає, що в цю

сферу входять приватноправові відносини за участю іноземного елемента.

Приватноправові відносини на належать до відносин, які в межах

кожної держави регулюються нормами різних галузей приватного права.

Сутність приватного права:

незалежність й автономність суб’єктів,

захист приватної власності,

свобода договорів,

обмежене втручання держави,

воля приватних осіб,

регулювання має децентралізований характер

ґрунтується на засадах правової рівності суб’єктів.

Міжнародний характер відносин у сфері МПрП означає, що їх можна

умовно розділити на дві групи:

Міждержавні - регулюється МПП, предметом регулювання якого є

міждержавні відносини.

Внутрішньодержавні - невладний характер, регулюються правовими

нормами, сукупність яких прийнято називати нормами МПрП.

2. Предмет міжнародного приватного права. Поняття

приватноправових відносин міжнародного характеру.

Предмет регулювання МПП – це приватноправові відносини, ускладнені

іноземним елементом.
Міжнародними ці відносини стають тоді, коли або його суб’єкти (фізичні та
юридичні особи) належать до різних держав, або якщо майно (річ), з
приводу якого (якої) виникло правовідношення, знаходиться за кордоном,
або якщо юридичний факт, що став підставою для виникнення цих
правовідносин, мав місце на території іноземної держави.

3. Види «іноземного елементу» в приватноправових

відносинах.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне

право»[1], іноземним елементом вважається ознака, яка характеризує
приватноправові відносини, та виявляється в одній або кількох з таких
форм:

1) хоча б один учасник (суб’єкт) правовідносин є іноземцем,

особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

2) об’єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

3) юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або

припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної
держави.

4. Методи МПП. Колізійно-правовий метод регулювання. Матеріально-

правовий метод регулювання.

Прийнято виокремлювати два основні методи правового регулювання

відносин у сфері МПрП: колізійний і матеріально-правовий метод.

Колізійний метод називають відсилочним, оскільки колізійна норма, що

створюється та запроваджується в актах національного законодавства як
результат застосування цього методу, лише «відсилає» до компетентного
(зазвичай іноземного) правопорядку, а не регулює їх сама.

Матеріально-правовий метод базується на матеріально-правових нормах,

які безпосередньо конкретизують права та обов’язки сторін. Він ґрунтується
на принципах, зафіксованих у міжнародних договорах і національному
законодавстві. Даний метод правового регулювання є прямим.

5. Система МПП як галузі права та навчальної дисципліни.

Поняття «міжнародне приватне право» вживається для визначення галузі
права, галузі законодавства, галузі правової науки та навчальної
дисципліни. Стосовно системи МПП як галузі права, слід зазначити, що в
цілому його структура подібна до інших галузей приватного права, хоча й
має певні відмінності.

МПП складається із загальної та особливої частин, які поділяються на

окремі інститути, а також включає в себе спеціальну частину, присвячену
питанням міжнародного цивільного процесу та міжнародного
комерційного арбітражу.

У загальній частині містяться загальні засади МПП, поняття та механізми

застосування колізійних норм, підстави та обмеження у застосуванні
іноземного права, порядок встановлення змісту норм іноземного права,
визначення правового статусу фізичних та юридичних осіб, держави та
міждержавних організацій тощо.

Особлива частина МПП включає окремі інститути цієї галузі: право

власності; право інтелектуальної власності; правочини; зобов’язання із
завдання шкоди; спадкові, шлюбно-сімейні та трудові відносини, ускладнені
іноземним елементом.

Відмінною рисою МПП є віднесення до даної галузі питань міжнародного

цивільного процесу та міжнародного комерційного арбітражу. Слід
зазначити, що наявність іноземного елементу в приватних правовідносинах
тягне за собою не лише матеріальні, але й процесуальні наслідки. Колізія
матеріального права різних країн неминуче супроводжується і колізією
юрисдикцій, завжди виникають питання: суду якої країни підсудний той чи
інший спір між суб’єктами, які належать до різних держав; процедура
встановлення судом змісту іноземного права; обсяг процесуальних прав
іноземців тощо.

6. Співвідношення МПП з іншими галузями національного права та

міжнародним правом.

Співвідношення міжнародного публічного та міжнародного приватного

права. Суб'єкти міжнародного публічного права - це насамперед держави.
Міжнародна правосуб'єктність всіх інших утворень має вторинний характер
і похідна від правосуб'єктності держави. Перелік суб'єктів МПП такий же,
але основні його суб'єкти - фізичні та юридичні особи; держави виступають
як особи приватного права.

1. Об'єкт регулювання міжнародного публічного права - міждержавні

(владні) відносини. Об'єкт регулювання МПП - приватноправові (невладних)
відносини, пов'язані з правопорядком двох і більше держав.

2. Метод регулювання в міжнародному публічному праві має

координаційний, погоджувальна характер. Це метод узгодження воль
держав. Основні методи регулювання в МПП - автономія волі приватних
осіб і застосування колізійних норм, спрямованих на визначення
компетентного національного права.

3. Джерела міжнародного публічного права - міжнародні договори і звичаї,

загальні принципи права цивілізованих народів, резолюції та рекомендації
міжнародних організацій, акти міжнародних конференцій. Основне
джерело МПП - національне законодавство; міжнародно-правові акти
регулюють відносини сфери МПП після їх імплементації в національне
право.

4. Сфера дії міжнародного публічного права має глобальний характер. Існує

універсальне (загальне) і локальне міжнародне право. МПП має насамперед
національну сферу дії - в кожній державі діє власне МПП. Одночасно існує
регіональне МПП (Кодекс Бустаманте, МПП Європейського Союзу), норми
якого мають міжнародно-правову природу.

5. Відповідальність у міжнародному публічному праві має міжнародно-

правовий характер. Відповідальність у МПП настає за нормами
національного права, має деліктний або контрактний характер.

МПП - специфічна частина національного права. З іншими нормативними

комплексами національного права, що регулюють подібні відносини
(майнові та пов'язані з ними немайнові відносини між приватними
особами), МПП співвідноситься наступним чином.

1. Суб'єкти національного права - фізичні та юридичні особи, освіти без

статусу юридичної особи, держава, її органи. Суб'єкти МПП - національні та
іноземні приватні особи (у тому числі іноземну державу і його органи). Всі
приватні правовідносини за участю іноземних осіб, транснаціональних
корпорацій, міжнародних юридичних осіб - сфера дії МПП.
2. Об'єкт регулювання національного права - відносини "внутрішнього"
характеру (владні, діагональні, невладних). Об'єкт регулювання в МПП -
невластного (частково діагональні) відносини, юридично пов'язані з правом
двох і більше держав.

3. Метод регулювання в національному праві - матеріально-правові (прямі)

припису. Основний метод МПП - застосування колізійних норм.

4. Джерела національного права - національне законодавство, міжнародне

право, судова практика і доктрина, аналогія права і закону, загальні
принципи права. Перелік джерел МПП слід доповнити автономією волі
сторін.

5. Сфера дії національного права - національна (територія даної держави).

Це відноситься і до МПП, але необхідно підкреслити існування
регіонального МПП і процес формування універсального МПП.

6. Відповідальність в національному праві, регулюючому приватноправові

відносини (у тому числі в МПП), має контрактний і деліктний характер.

7. Глобалізація світового господарства та зростання ролі міжнародного

приватного права.
8. Історія науки міжнародного приватного права.

Правовою передумовою зародження МПрП стало запровадження

принципу територіального застосування законів.

Визначальну роль у формуванні та еволюції МПрП відіграла

Давньоримська імперія: здійснено упорядкування цивільних прав та обов’
язків, визначених для кожного громадянина за ознакою або його
походження (origo), або місця його проживання (domicilium).

Поступовий розвиток феодалізму на півночі Європи й економічне

піднесення італійських міст на півдні дало поштовх до встановлення
територіального принципу застосування права в XI і XII ст.

XIII ст. виникають спірні ситуації між мешканцями різних розвинених міст
вирішувалися представниками школи глосаторів шляхом адаптації норм
римського права до відповідних відносин
Наприкінці ХІІІ ст. так звані постглосатори, які вдалися до пристосовування
норм римського права до потреб феодального суспільства.
Постглосаторами була сформульована теорія статутів:

а) «реальні»;

б) «персональні»;

в) «змішані»

XVI-XVII ст. голландською юридичною школою (Ульріх Губер та ін.)

формулюються три найважливіші принципи МПрП:

– закони держави мають силу тільки в межах територіальних кордонів

суверенної держави;

– всі особи, що знаходяться на даній території, незалежно від того,

проживають вони там постійно або тимчасово, повинні підкорятися
законам держави;

– через взаємну ввічливість кожна суверенна держава визнає, що наслідки

дії закону в іноземні державі повинні бути визнані судами країни, якщо такі
наслідки не завдаватимуть шкоди суб’єктам даної держави.

9.Основні концепції міжнародного приватного права у вітчизняній

науці.

ХІХ ст. позначилося появою робіт представника німецької школи права

Фрідріха Карла фон Савіньї, який запропонував нову теорію в МПрП, а
саме: кожне правовідношення має своє «природнє місце» в законодавстві
конкретної країни і саме ці закони повинні застосовуватися, якщо вони
відрізняються від законів країни суду (lex fori).

Основними компонентами цього «природного місця» є:

a) місце проживання людини, яка «постраждала» від правовідносини;

b) місце, де розташована річ, що є об’єктом правовідносини;

c) місце, де укладено юридичний договір;

d) місце, де розташований суд.

Джозефа Сторі у доктринальній праці «Коментар до колізій законів» (1834)
вдався до комплексного аналізу наявних у міжнародному праві того
періоду правових ситуацій, пов’язаних із участю в них «іноземного
елемента» і вперше використав термін «міжнародне приватне право».

МПрП ХХІ ст. характеризується широкою варіативністю у виборі державою

засобів і заходів впливу на приватноправові відносини за участю
іноземного елемента.

ЗАВДАННЯ

1. Використовуючи графічні методи формальної логіки (кола Ейлера),

намалюйте схеми співвідношення між поняттями:

 "приватноправові відносини" та "цивільно-правові відносини"

 "приватноправові відносини" та приватноправові відносини з іноземним

елементом

Приватноправові віносини

Приватноправові віносини з іноземним елементом

2. Змоделюйте приклади приватноправових відносин, в яких іноземний

елемент є:
 тільки суб'єктом правовідносин: наприклад, один із учасників купівлі-проажу є
іноземною фізичною або юрдичною особою.
 тільки об'єктом правовідносин: майно, цінні папери, які зареєстровані за
кордоном і внаслідок чого виникають відносини з громадянином іншої країни.
 тільки юридичним фактом, з яким пов'язані правовідносини, суб'єкт, об'єкт
та юридичний факт: наприклад, реєстрація шлюбу, нароження, смерть, що
виникло на території іноземної держави.

3. Використовуючи кола Ейлера намалюйте схеми:

 "Місце МПрП у глобальній світовій системі"

МПрП

Глоб. Св. Система

 "Співвідношення міжнародного приватного права та міжнародного

публічного права"

МП

МПрП

 "Співвідношення національного приватного права та міжнародного

приватного права"
 НПП

МпрП

4. Складіть схему варіантів іноземного елементу, яким можуть бути

обтяжені правовідносини в мережі Інтернет

Схема варіантів іноземного елементу, яким можуть

бути обтяжені правовідносини в мережі Інтернет:
1. Сторони правовідносин:

 Одна або дві сторони є резидентами іноземної держави:

o Фізичні особи:
 Постійне або тимчасове проживання за кордоном.
 Громадянство іноземної держави.
o Юридичні особи:
 Реєстрація в іноземній державі.
 Місцезнаходження керівних органів за кордоном.
 Використання іноземних сервісів:
o Сайт або платформа зареєстровані в іноземній юрисдикції.
o Сервери знаходяться за кордоном.

2. Предмет правовідносин:

 Об'єкт права:
o Інформація, розміщена на іноземному сайті.
o Товар, замовлений в іноземному інтернет-магазині.
o Доменне ім'я, зареєстроване в іноземній юрисдикції.
 Використання іноземних систем:
o Платіжні системи (PayPal, WebMoney).
o Системи електронного документообігу.

3. Здійснення правовідносин:

 Використання іноземних мов:

o Укладення договорів.
o Ведення ділового листування.
o Спілкування в чатах і на форумах.
 Використання іноземних валют:
o Оплата за послуги.
o Переказ коштів.

4. Юридичні наслідки:

 Застосування іноземного права:

o Вибір права, що застосовується до договору.
o Визнання та виконання судових рішень.
  Юрисдикція іноземних судів:
o Вирішення спорів, що виникають з правовідносин.

5. Інші фактори:

 Місцезнаходження IP-адреси:
o Визначення геолокації користувача.
o Блокування доступу до сайту.
 Використання VPN:
o Зміна IP-адреси.
o Обхід геообмежень.

5. Складіть схему застосування методів міжнародного приватного права

Методи МПрП та їх
застосування

Колізійно-правовий Матеріально-правовий

Приклад: реєстрація Застосовується митний

шлюбу закордоном кодекс, цив. коекс

Вирішується яке саме

право потрібно
застосовувати у
даному випадку

Колізійний метод називають відсилочним, оскільки колізійна норма, що

створюється та запроваджується в актах національного законодавства як
результат застосування цього методу, лише «відсилає» до компетентного
(зазвичай іноземного) правопорядку, а не регулює їх сама.

Матеріально-правовий метод базується на матеріально-правових нормах,

які безпосередньо конкретизують права та обов’язки сторін. Він ґрунтується
на принципах, зафіксованих у міжнародних договорах і національному
законодавстві. Даний метод правового регулювання є прямим.
6.Підготуйте повідомлення про наукову діяльність та особистий внесок у
розвиток міжнародного приватного права одного з науковців:
Паскуале Станіслао Манчіні був видатним юристом, професором,
журналістом, державним діячем і одним із найвидатніших юристів
дев'ятнадцятого століття. Він є засновником італійської школи
міжнародного права та автором теорії міжнародного приватного права,
заснованої на принципі громадянства. Він також відіграв центральну
роль у процесі об’єднання Італії, обіймаючи різні посади в новому уряді
та сприяючи реформі Цивільного кодексу Італії, прийнятого в 1865 році.

Професор Манчіні народився в Кастель-Баронії, поблизу Авелліно, у

регіоні Кампанія, який на той час був частиною Королівства Обох
Сицилій. Він був сином графа Франческо Саверіо Манчіні, видатного
юриста, нащадка знатного італійського роду. Спочатку Манчіні навчався
вдома, а пізніше здобув ступінь юриста в Неаполітанському університеті.
Він почав свою кар'єру в Неаполі як редактор і видавець численних
газет і журналів. Після публікації його листування про право карати з
Теренціо Маміані Делла Ровере Манчіні отримав популярність в
юридичному середовищі. Борючись за свободу та демократію через свої
твори та сценарії, він також був обраний депутатом до неаполітанського
парламенту. Під час революційних рухів у 1848 році відновлений уряд
Бурбонів був змушений виїхати в еміграцію. Він переїхав до Туріна, де
прийняв кафедру міжнародного публічного та приватного права в
Туринському університеті.

Манчіні заклав основи італійської школи міжнародного права під час

своєї інавгураційної лекції в Туринському університеті в 1865 році під
назвою « Громадянство як основа права народів ». Він стверджував, що
принцип громадянства є основною нормою міжнародного права.
Відповідно, нація є легітимною основою будь-якої незалежної держави
та є її юридичною особою міжнародне співтовариство. Цей принцип
також стосується міжнародного приватного права. Кожна людина
зберігає свої права як особи за межами країни свого громадянства.
Закон про громадянство ( lex patriae ) є основним принципом кожної
системи колізійного права. Ідеї Манчіні надихнули неаполітанського
філософа Джамбаттіста Віко. Національна теорія Манчіні вплинула на
багатьох вчених і була включена в Цивільний кодекс Італії 1865 року,
Цивільний кодекс Німеччини 1896 року, Цивільний кодекс Японії 1898
року та Гаазькі конвенції з міжнародного приватного права. Багато
вчених-юристів були послідовниками Манчіні. Сьогодні теорії Манчіні
можна знайти в італійській реформі міжнародного приватного права
(1995 р.) і в єдиних нормах міжнародного приватного права
Європейського Союзу.

Переїхавши до Турину, Манчіні обіймав різні урядові посади до і після

об'єднання Італії. У 1860 році він був обраний до парламенту П’ємонту-
Сардинії та приєднався до ради, яка головувала на неаполітанській
території на півдні, щойно приєднаній до об’єднаної Італії Джузеппе
Гарібальді. У цій якості він здійснив важливі реформи, придушивши
релігійні ордени, скасувавши конкордат з папством і проголосивши
право уряду на майно, яке колись належало церкві. Згодом він
повернувся до Турину, засідав у першому парламенті нової об’єднаної
Італії та недовго працював у кабінеті міністрів. У 1865 році Манчіні
переконав парламент обмежити смертну кару. Пізніше він обіймав
посаду міністра юстиції та виконувача обов’язків міністра громадського
культу в 1878 році, коли він особисто виступав за проведення конклаву
кардиналів для обрання папи вперше після того, як Рим став частиною
об’єднаної Італії. Ненадовго повернувшись до приватної практики в 1878
році, він допомагав Джузеппе Гарібальді в анулюванні його шлюбу. У
1881 році за кабінету Агостіно Депретіса Манчіні став міністром
закордонних справ. Щоб отримати підтримку для італійської
колоніальної експансії в Африці, він привів Італію до Троїстого союзу з
Австро-Угорщиною та Німеччиною в 1882 році. Манчіні пішов у
відставку в червні 1885 року і помер через три роки.