1 Заняття Прав Охорона ІВ

ТЕМА 1.
ПРАВОВА ОХОРОНА АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ

Заняття 1-2 (тема на 2 заняття).
1. Характеристика форм, способів та засобів правової охорони інтелектуальної

власності.
Лекція
 СПОСОБИ захисту:
 Загальні (ст. 16 ЦК України).
Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу
влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і
службових осіб.
 Спеціальні:
1. Ст. 432 ЦК України
Стаття 432. Захист права інтелектуальної власності судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної
власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
2. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення,
зокрема, про:
1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної
власності та збереження відповідних доказів;
2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких
здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний
оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;
4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися
переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або
вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;
5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за
неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення
визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають
істотне значення;
6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права
інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
2. Спеціальне законодавство щодо окремих об'єктів ІВ.

(НА ВСЯКИЙ які є об’єкти ІВ)
Стаття 420. Об'єкти права інтелектуальної власності
1. До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:
літературні та художні твори;
комп'ютерні програми;
компіляції даних (бази даних);
виконання;
фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
наукові відкриття;
винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
компонування напівпровідникових виробів;
раціоналізаторські пропозиції;
сорти рослин, породи тварин;
комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг),
географічні зазначення;
комерційні таємниці.
НАП: із спеціального законодавства
ЗУ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг
Стаття 21. Способи захисту прав
1. Захист прав на торговельну марку здійснюється у судовому та іншому
встановленому законом порядку.
2. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв’язку з
застосуванням цього Закону.
Суди відповідно до їх компетенції розв’язують, зокрема, спори про:
встановлення власника свідоцтва;
укладання та виконання ліцензійних договорів;
порушення прав власника свідоцтва.
ЗУ Про авторське право та суміжні права
Стаття 52. Способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав
1. За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права
та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів
відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав,
передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов
використання творів і (або) об’єктів суміжних прав, використанні творів і об’єктів суміжних
прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів
про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об’єктів
авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і
майнових прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського
права і (або) суміжних прав мають право:
а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що
порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення
дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх
порушення;
в) подавати позови до суду про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
г) подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи
упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним
авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;……
ФОРМИ/ або Порядок захисту:

- Судовий;
- Позасудовий :
А) діяльністьНаціонального Органу Інтелектуальної Власності
ЗУ Про авторське право і суміжні права Стаття 4 . Повноваження Національного

-
1
органу інтелектуальної власності у сфері охорони авторського права та суміжних прав

1. Функції НОІВ виконує юридична особа публічного права (державна організація),
утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує
державну політику у сфері інтелектуальної власності, та визначена Кабінетом Міністрів
України.
+13 жовтня 2020 року Уряд прийняв розпорядження «Про Національний орган
інтелектуальної власності», яким визначив, що державне підприємство «Український
інститут інтелектуальної власності» (далі – Укрпатент) виконує функції НОІВ.
НОІВ забезпечує:
- приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішень щодо них;
- здійснення державної реєстрації об’єктів права інтелектуальної власності та видачу
охоронних документів (патентів та свідоцтв);
- визнання прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки недійсними;
- здійснення міжнародного співробітництва;
- здійснення підготовки, атестації та реєстрації патентних повірених;
- ведення Державного реєстру патентних повірених; тощо…
Б) АК України (Антимонопольний Комітет України)
+ Найближчим часом буде запроваджено Вищий суд з питань інтелектуальної власності.
ТОБТО Порядок (форма) захисту:

- Цивільно-правовий;
- Кримінально-правовий (плюс адміністративно-правовий);
- Через законодавство про захист від недобросовісної конкуренції;
- Через діяльність митних органів (які сприяють захисту прав ІВ).
ЗАСОБИ захисту:
 претензія;
 позов;
 інше (скарга відповідно до процедури TAKE DOWN NOTICE).
2. Засади правової охорони авторських/суміжних прав за міжнародним та

національним
Законодавством
Охорона прав інтелектуальної власності — встановлення системи правових норм, що

регулюють відносини з приводу створення і використання об'єктів інтелектуальної власності.
Захист прав інтелектуальної власності — сукупність заходів, спрямованих на визнання та

відновлення прав інтелектуальної власності у випадку їх порушення.
Охорона і захист є неідентичними діями, тому що, по-перше, вони мають різні цілі, а по-
друге, здійснюються різними організаційними структурами.
Охороною (оформленням прав з видачею охоронного документа) займаються патентні

органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) - адміністративні і судові органи.
Принципи правової охорони
 1. Принцип охороноспроможності (об'єкт правової охорони повинен відповідати

визначеним законом вимогам). Наприклад, винахід відповідає умовам
патентоспроможності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово
придатним.
 2. Визнання за правоволодільцем виключного права на об'єкт права інтелектуальної
власності.
 3. Додержання прав не тільки правовласників, але й дійсних розробників (авторів,
винахідників).
 4. Додержання балансу інтересів правовласника і суспільства шляхом обмеження
монополії на об'єкт права. Наприклад, встановленням розумного строку дії
охоронного документа.
2.1. Характеристика міжнародних актів, права ЄС у сфері правової охорони
авторських прав
Початок міжнародного регулювання й охорони авторських прав покладено наприкінці
XIX ст., коли було укладено першу міждержавну угоду – «Бернську конвенцію про
охорону літературних і художніх творів»
Нині діє Паризький акт Бернської конвенції від 1971 р., змінений у 1979 р. Бернська
конвенція є основою формування національного законодавства у сфері авторського права
більшості країн.
Країни, до яких застосовується дійсна Конвенція, утворюють
Союз для охорони прав авторів на їх літературні і художні твори.
У Конвенції розкривається термін «літературні і художні твори
Стаття 2
(1) Термін "Літературні і художні твори" охоплює всі твори в

галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би
формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші
письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного
роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні
твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту;
кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені
способом, аналогічним кінематографії; малюнки, твори живопису,
архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори,
до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним
фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні
карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до
географії, топографії, архітектури або наукам.
Принципи Бернської конвенції покладені в основу Всесвітньої конвенції про авторське

право, підтверджені та розширені в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної
власності (Угоді ТРІПС).
Всесвітня конвенція про авторське право прийнята у 1952 р. в м. Женева. Нову
редакцію Конвенції ухвалили у 1971 р. У преамбулі до Всесвітньої конвенції договірні
держави декларують, що Конвенція є доповненням вже чинних систем охорони та не зачіпає
їх. На відміну від Бернської конвенції вона містить значно менше матеріально-правових
норм і використовує переважно колізійні норми. Мета Конвенції – створення режиму для
охорони і захисту авторських прав на літературні, наукові і художні твори (письмові,
музичні, драматургічні і кінематографічні, твори живопису, графіки та скульптури) на
міжнародному рівні. Строк охорони об’єктів авторського права, визначений Конвенцією,
становить 25 років після смерті автора.
1967 р. у Стокгольмі була підписана Конвенція про утворення Всесвітньої організації
інтелектуальної власності (ВОІВ)учасницею якої є Україна.
Відповідно доКонвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності
(Стокгольм, 1967 р.), , «інтелектуальна власність» включає права, які належать до
літературних, художніх і наукових творів, виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо
та телевізійних передач, винаходів у всіх сферах людської діяльності, наукових відкритів,
промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та
комерційних позначень, захисту проти недобросовісної конкуренції, а також усі інші права,
які належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній
сферах
Завданнями ВОІВ є: поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між
державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їхнього суверенітету і
рівності; заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в
усьому світі; модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності
міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона
літературних і художніх творів.
ДоговірВсесвітньої організації інтелектуальної власностіпро авторське право,
прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 р. Це перший міжнародний
договір, який вимагає від держав надавати авторсько-правову охорону комп’ютерним
програмам та базам даних (збіркам даних або інших матеріалів). Закон України «Про
приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про
авторське право» був прийнятий 20 вересня 2001 р.
З метою правового захисту звукозаписів була укладена «Міжнародна конвенція про
охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення», прийнята
в Римі 26 жовтня 1961 р. Україна приєдналася до Римської конвенції згідно з Законом
України від 20.09.2001 р.
Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення
їхніх фонограм (Женевська конвенція) від 29 жовтня 1971 р. Україна приєдналася до цієї
Конвенції згідно із Законом від 15 червня 1999 р

2.2. Характеристика національного законодавства

При розробленні національного законодавства України у сфері інтелектуальної власності
було висунуто завдання – максимально використати правові норми, визнані всіма
цивілізованими країнами світу.
В Україні здійснено великий обсяг робіт з формування нормативно-правової бази в
зазначеній сфері відносин. Діють такі законодавчі акти, як
ЗУ "Про авторське право і суміжні права", цей Закон охороняє особисті немайнові права і
майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням
творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників
фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.
ЗУ"Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", цей Закон регулює відносини, що
виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням прав на торговельні марки в Україні.
ЗУ"Про охорону прав на промислові зразки", цей Закон регулює відносини, що
виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на промислові зразки в
Україні.
ЗУ"Про охорону прав на винаходи і корисні моделі",
ЗУ"Про охорону прав на зазначення походження товарів",
ЗУ"Про охорону прав на сорти рослин",
ЗУ"Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем".
Норми щодо регулювання відносин інтелектуальної власності містяться також в інших
законах, наприклад законах України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних
творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних", "Про особливості
державного регулювання діяльності суб`єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом,
експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування", "Про племінну справу у
тваринництві", "Про науково-технічну інформацію", "Про лікарські засоби" тощо.
Крім того, при регулюванні відносин інтелектуальної власності у разі необхідності
застосовуються міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Значним досягненням правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності є
прийняття 16 січня 2004 року нового Цивільного кодексу України, більшість норм якого по
інтелектуальній власності містяться в книзі четвертій "Право інтелектуальної власності".
2020 рік охарактеризувався змінами в структурі державної системи правової охорони
інтелектуальної власності. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України
щодо створення національного органу інтелектуальної власності» від 16.06.2020 № 703-IX
(далі – Закон) утворив Національний орган інтелектуальної власності (НОІВ). 13
жовтня 2020 року Уряд прийняв розпорядження «Про Національний орган інтелектуальної
власності», яким визначив, що державне підприємство «Український інститут
інтелектуальної власності» (далі – Укрпатент) виконує функції НОІВ.
Додатково: До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:
приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішень щодо них;
здійснення державної реєстрації промислових зразків та видача свідоцтв;
визнання прав на промисловий зразок недійсними повністю або частково у порядку,
передбаченому законом;
опублікування офіційних відомостей про промислові зразки, ведення Реєстру, внесення
до нього відомостей, надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі;
здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної
власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на промислові зразки у
Всесвітній організації інтелектуальної власності та інших міжнародних організаціях
відповідно до законодавства;
здійснення підготовки, атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної
власності (патентних повірених);
ведення Державного реєстру представників у справах інтелектуальної власності
(патентних повірених);
інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері
охорони прав на промислові зразки.
3. Характеристика окремих видів порушень: камкординг, кардшейрінг, плагіат,

піратство, інші.
Стаття 50. Порушення авторського права і суміжних прав

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту
таких прав, у тому числі судового, є:
а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права
суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього
Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з
урахуванням умов використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав,
передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими
особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до
невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам;
б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування,
відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і
розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і
баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення,
камкординг, кардшейрінг, а також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які
відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з
використанням мережі Інтернет;
в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під
іменем особи, яка не є автором цього твору;
г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське
право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз
даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;
д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних
прав;
е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і
(або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою
розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;
є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про
управління правами без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи,
яка здійснює таке управління;
ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження,
публічне сповіщення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу
суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про
управління правами, зокрема в електронній формі;
з) камкординг, кардшейрінг.
камкординг - відеозапис аудіовізуального твору під час його публічної демонстрації в

кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах особами, які перебувають у тому самому
приміщенні, де відбувається така публічна демонстрація, для будь-яких цілей без дозволу
суб’єкта авторського права або суміжних прав;
кардшейрінг - забезпечення у будь-якій формі та в будь-який спосіб доступу до

програми (передачі) організації мовлення, доступ до якої обмежений суб’єктом авторського
права і (або) суміжних прав застосуванням технічних засобів захисту (абонентська карта, код
тощо), в обхід таких технічних засобів захисту, в результаті чого зазначена програма
(передача) може бути сприйнята або в інший спосіб доступна без застосування технічних
засобів захисту;
Згідно ст. 176 КК України кримінальна відповідальність настає за:
"Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва,

комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження
виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та
розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, камкординг,
кардшейрінг або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, а також
фінансування таких дій, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі"
Крім того, статтею 203-1 КК України передбачена відповідальність за незаконне

виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізація та переміщення дисків для лазерних
систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені
у значних розмірах.
Стаття 177 КК України встановлює відповідальність за порушення прав на винахід,

корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин,
раціоналізаторську пропозицію, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення
права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі.
Статтею 216 КК України передбачена відповідальність за незаконне виготовлення,

підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених
контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм,
відеограм, комп'ютерних програм, баз даних чи голографічних захисних елементів.
4.Види та особливості порушень авторських/суміжних прав в
цифровому середовищі
О.А. Підопригора вважає, що порушенням права інтелектуальної власності потрібно
визнавати будь-яке посягання на це право [5].
А. Войцеховська підкреслює, що в доктрині авторського права вказується необхідна
передумова порушення особистого авторського права – дії, які загрожують особистим правам
автора, або такі, що порушують ці права. Але основне, щоб дії були незаконними, тобто
суперечили законодавству.
Проте, потрібно зазначити, що точка зору А. Войцеховської знаходить своє відображення у
чинному законодавстві як «посягання». У вітчизняній судовій практиці та законодавстві, на жаль,
відсутні будь-які визначення та критерії, що саме можна розуміти під посяганням на права
інтелектуальної власності. Варто зазначити, що не всі дії, навіть всупереч інтересам творця, є
посяганням на його права. Спотворення твору відомого автора з метою його розміщення у мережі
Інтернет під іменем цього автора – дія, що суперечить інтересам автора, і, на перший погляд,
зазіхає на його право на недоторканність твору. Але доки такий спотворений твір знаходиться
лише у особи, яка його спотворила, і ця особа ніяких інших дій для реалізації поставленої мети не
вчиняє – посягання на право інтелектуальної власності ще немає.
Право не заходить так далеко у свободу людини, щоб наказувати за власні, хоч і негативні
думки, переробки творів, які вона не виносить на публіку. В іншому випадку, у разі видання
спотвореного твору певного автора або вчиненні підготовчих дій щодо продажу такого твору,
буде мати місце посягання на права інтелектуальної власності [6, c. 256].
Таким чином, можна сказати, що дії, які підпадають під ознаки посягання на права
інтелектуальної власності, є винними, реальними, цілеспрямованими, тобто такими, що
призведуть до порушення тих прав інтелектуальної власності, які закріплено у законі. Ці дії
можуть мати і таку ознаку, як публічність, особливо якщо це стосується посягання на особисті
немайнові права інтелектуальної власності.
У теорії права розрізняють правопорушення за об’єктами посягання, за суб’єктами, за
поширеністю, за ознаками об’єктивної і суб’єктивної сторін, за процедурами розгляду тощо
[2, c. 425]. Неможливо перелічити всі можливі порушення права інтелектуальної власності, як
зауважив О.А. Підопригора, але основні такі правопорушення мають бути визначені у законах і за
їх вх вчинення має бути передбачена відповідальність.
ЗУ «Про авторське право і суміжні права»

Стаття 50. Порушення авторського права і суміжних прав
Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у
тому числі судового, є:
{Абзац перший статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1977-VIII від 23.03.2017}
а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів
авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові
права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об’єктів
авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також
зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що
призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам;
{Підпункт "а" статті 50 в редакції Закону № 2415-VIII від 15.05.2018}
б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення,
ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження
контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм,
відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення, камкординг, кардшейрінг, а
також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються
порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет;
{Пункт "б" статті 50 в редакції Закону № 1977-VIII від 23.03.2017}
в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем
особи, яка не є автором цього твору;
г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або)
суміжні права, примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм,
відеограм, програм мовлення;
д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;
е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або)
суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і
застосування засобів для такого обходу;
є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління
правами без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке
управління;
ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне
сповіщення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів
авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами,
зокрема в електронній формі;
з) камкординг, кардшейрінг.
Зазначений перелік є загальним і невичерпним.
Такий підхід законодавця є абсолютно вірним, оскільки він обумовлений тим, що сучасний
розвиток технологій значно розширив діапазон можливих правопорушень у сфері реалізації
результатів творчої, інтелектуальної діяльності, у тому числі й у сфері авторського права [8, c. 5].
На сьогодні найпоширенішими порушеннями авторського права є правопорушення, пов’язані
з незаконним використанням виключних майнових прав авторів творів та незаконне
розповсюдження творів. Так, прикладом зазначених порушень авторського права є
розміщення без отримання відповідного дозволу автора (або авторів) чи інших
правовласників творів на Internet-сайтах для вільного (платного чи безплатного) доступу,
оприлюднення творів у громадських закладах за плату чи без такої (без сплати закладом
роялті), завантаження твору або його частини в пам’ять мобільного телефону, планшету за
плату або без такої тощо. Більшість порушень авторських прав в Інтернеті виражається в
незаконному відтворенні і копіюванні музичних, художніх, літературних творів чи
комп’ютерних програм без попереднього надання на це згоди автором чи правовласником.
Також, враховуючи доступні сьогодні технічні засоби, має місце і порушення немайнових прав
авторів, а саме плагіат, який може виглядати як немотивоване відтворення.
Українським законодавством відтворення визначається так: «виготовлення одного або більше
примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для
тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій
формі, яку може зчитувати комп’ютер» [9].
Окремим видом неправомірної діяльності (яка завдає величезних збитків), що проявляється у
незаконному виготовленні та розповсюдженні контрафактних примірників об’єктів авторського
права, є Інтернет -піратство.
Суть Інтернет піратства полягає у відтворенні і розповсюдженні мережею фільмів, музичних
творів, комп’ютерних програм, іграшок, інших об’єктів,що підпадають під охорону авторського
права, без дозволу автора або іншої особи, яка має виключні та майнові права без дозволу на їх
використання у встановленому законом порядку.
Слід мати на увазі, що порушення виключних майнових авторських прав завжди
супроводжується з порушенням немайнових прав автора. Наприклад, права авторства (право
називатися автором твору), право на ім’я ( право використовувати або дозволяти використовувати
твір під справжнім іменем автора, псевдонімом або без позначення імені – анонімно), право на
оприлюднення твору (право оприлюднити або дозволити оприлюднювати твір у будь-якій формі),
право на захист репутації автора (право на захист твору, включаючи назву твору, від будь-якого
спотворення або іншого посягання, здатного завдати шкоди честі та гідності автора).
У цивілістичній доктрині усталеним є розподіл правопорушень на ті, які посягають на
майнові інтереси суб’єктів авторського права та такі, що спрямовані на порушення особистих
немайнових прав зазначених суб’єктів [10, c. 334]. Дещо інший підхід до класифікації порушень
авторського права висловлював О.С. Іоффе, поділяючі їх на дві групи.
До першої він відносив порушення, що посягають на особисті правомочності автора без
завдання йому будь-якої майнової шкоди, а до другої – ті порушення, які посягають на майнові
інтереси, при цьому вони можуть бути пов’язані з порушеннями особистих прав. Такий підхід
щодо класифікації порушень у сфері авторського права підтримують В.І. Серебровський та М.І.
Нікітіна.
Штефан О., при зазначенні класифікації порушень авторських прав розподіляє їх на два види.
До першого відносяться правопорушення, суб’єкти яких безпосередньо своїми діями порушують
авторське право. До таких порушень відносяться, зокрема порушення особистих немайнових прав
суб’єктів авторського права шляхом: порушення цілісності твору та порушення права на ім’я
автора; незаконного використання, в тому числі й розповсюдження, об’єктів авторського права;
вчинення дій, які одночасно порушують особисті і майнові права суб’єктів авторського права. До
другої групи порушень належать ті, які вчинені суб’єктами, дії яких безпосередньо не порушують
права творців, але створюють відповідні умови для такого порушення шляхом розробки
відповідних технологій, використання яких застосовує правопорушник, дії якого безпосередньо
спрямовані на порушення авторського права.
Наприклад, розробка технологій, що дозволяють усунути технічні засоби захисту об’єктів
авторського права або дозволяють вилучити та/або замінити інформацію на об’єкті авторського
права щодо їх законного правовласника. Слід зазначити, що в першому випадку відбувається
пряме посягання на особисті та/або майнові права на об’єкти авторського права, в цьому випадку
матиме місце так зване «пряме» правопорушення. У другому випадку – «непряме»
правопорушення, яке створює умови для вчинення прямого порушення іншими особами.
Таким чином, можна стверджувати, що між прямим та непрямим порушеннями авторського
права існують дві принципові відмінності, які дозволяють ефективно застосовувати той чи інший
спосіб правового захисту і відповідно притягувати до того чи іншого види юридичної
відповідальності. Перша відмінність полягає в тому, що до різних суб’єктів, які посягають на
авторське право або порушують їх застосовуються різні способи цивільно-правового захисту.
За наявності прямого порушення авторського права цивільно-правовий захист спрямовується
безпосередньо на тих осіб, які безпосередньо здійснюють неправомірне використання,у тому числі
й розповсюдження, об’єктів авторського права.
При непрямому порушенні — способи цивільно-правового захисту застосовуються до осіб,
які створюють технічні або інші умови для скоєння прямого порушення. До осіб, які створюють
умови для прямого порушення авторського права не можуть застосовуватись ті ж самі способи
цивільно-правового захисту, а відповідно й ступінь відповідальності, що застосовуються до осіб,
які вчиняють пряме порушення зазначених прав.
Друга відмінність між зазначеними групами полягає у психологічному ставленні особи до
своїх дій, спрямованих на порушення авторського права. Правопорушення завжди є результатом
неправомірних дій особи-правопорушника.
Як свідчить світова практика, для створення ефективного механізму боротьби з порушеннями
авторських прав в мережі Інтернет, необхідною умовою створення є наявність законодавчого
підґрунтя в даній сфері.
ЗАДАЧІ
Задача 1
25.10.21 р. молодий науковець В. надіслав до редакції наукового часопису «Право»

авторський рукопис своєї статті. 30.10.21 р. В. отримав відповідь від редакції про прийняття
його статті до друку та необхідність внесення ним відповідної плати за публікацію. Через
деякий час часопис «Право» разом зі статтею В. вийшов друком. Однак, ознайомившись з
текстом статті, В. помітив, що текст його статті зазнав суттєвих змін. Зокрема, була змінена
назва, повністю перероблено зміст її основних положень і формулювання висновків. У
відповідь на це, В. звернувся до редакції часопису з вимогою опублікувати статтю у
первинному варіанті із спростуванням некоректного змісту. Проте в редакції відмовилися від
публікації і спростування, посилаючись на те, що внесені правки просто адаптували статтю
до
вимог часопису. Окрім того, на думку редакції, В. сам надав їм виключне право на переробку
статті. Так, надіславши і оплативши публікацію статті, він автоматично погодився з умовами
публікації. А оскільки однією з редакційних вимог часопису є право редагувати отримані
рукописи, то вимоги В. безпідставні.
Чи є наукова стаття об’єктом авторського права? Що слід розуміти під поняттям

«переробка твору»? Чи мало місце в даному випадку порушення авторських прав? Визначте
способи захисту прав авторів наукових статей? Який спосіб захисту слід обрати
науковцю?
Дайте правовий аналіз ситуації і запропонуйте її вирішення з посиланням на норми
законодавства.
Чи є наукова стаття об’єктом авторського права?
Так, є

Стаття 8. Об’єкти авторського права
1. Об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:
1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового,
технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);
Що слід розуміти під поняттям «переробка твору»?
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦКУ : Використанням твору є його:

4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;
Відповідно до ст. 1 ЗУ Про авторське право та суміжні права
похідний твір - твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без
завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша
переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать
аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською
чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів);
+ Додатково з коментаря до ст. 441 ЦКУ
Переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни зумовлюють появу нових
об'єктів авторського права, так званих, похідних творів. Як і переклади торів, їх переробка,
адаптація, аранжування тощо можуть здійснюватись виключно за дозволом автора або
особи, якій належить відповідне майнове авторське право дозволяти переробку твору.
Здійснення авторського права на похідні твори має відбуватись з дотриманням
авторських прав на первинний твір.
Чи мало місце в даному випадку порушення авторських прав?
Так
Стаття 14. Особисті немайнові права автора

1. Автору належать такі особисті немайнові права:
4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню,
спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може
зашкодити честі і репутації автора.
Стаття 15. Майнові права автора
1. До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
2. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське
право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
3. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи
заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:
6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
---тобто молодий науковець В. є автором наукової статті, і він має особисті немайнові та
майнові права на свій твір, зокрема має право забороняти переробку свого твору
--спочатку та редакція повинна була отримати згоду від В. на таку переробку
Визначте способи захисту прав авторів наукових статей?
Стаття 52. Способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав

1. За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права
та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших
органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав,
передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов
використання творів і (або) об’єктів суміжних прав, використанні творів і об’єктів суміжних
прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів
про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об’єктів
авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і
майнових прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського
права і (або) суміжних прав мають право:
а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що
порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
порушення;
авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;
д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або)
суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть
бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні
примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в
порядку, передбаченому Митним кодексом України;
е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів
і господарських операцій, пов’язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і
відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення
авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України;
є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації
даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення
щодо цих порушень;
ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача,
надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні
контрафактних примірників творів і об’єктів суміжних прав, а також засобів обходу
технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;
з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов’язаних із
захистом авторського права та суміжних прав;
и) здійснювати захист авторського права і (або) суміжних прав у порядку,
визначеному статтею 52 цього Закону.
-
1
Який спосіб захисту слід обрати науковцю?

порушення;
авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;
Задача 2
За умовами ліцензійного договору, укладеного 10.07.21 р, Телерадіокомпанія «Смарт»
отримала право на показ серії документальних фільмів з правом повтору. Згодом 10.11 21 р.
до договору було укладено додаткову угоду, за умовами якої ТРК передано виключне право
дозволяти і забороняти використання серії фільмів. Як з’ясувалося згодом, відповідний
документальний серіал паралельно транслюється ТРК «Час», до того ж, у той самий ефірний
час. У зв’язку з цим, ТРК «Смарт» звернулася до суду про визнання недійсним ліцензійного
договору ТРК «Час» та заборони подальшої трансляції фільмів. У відповідь на це, ТРК «Час»
звернулася до суду із зустрічним позовом. Так, на думку її представника, відповідно до умов
ліцензійного договору ТРК «Смарт» не має виключного права на використання спірних
аудіовізуальних творів, а отже, вона не має права дозволяти 3 або забороняти їхнє
використання іншим особам. Що ж стосується додаткової угоди, то вона укладена вже на
момент показу фільмів ТРК «Час», а тому взагалі не може вважатися частиною ліцензійного
договору.
Хто має виключне право дозволяти та забороняти використання твору?
Стаття 32 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»

1. Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати
іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами
на підставі авторського договору.
Що слід розуміти під виключністю і невиключністю ліцензії?
ЦКУ
Стаття 1108. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності
1. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної
власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке
надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на
використання об'єкта права інтелектуальної власності).
2. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути
оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.
3. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути
виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.
Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість
використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією
ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній
сфері.
Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права
інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам
ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Якою вважається ліцензія, якщо її вид не зазначений у договорі?
Ліцензія, вид якої не зазначено в договорі є невиключною. Відповідно до ч.4 ст. 1109 ЦК
України “Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо
інше не встановлено ліцензійним договором. “
Чи мало місце в даному випадку порушення прав?
ЦКУ Стаття 1109. Ліцензійний договір

1. За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату)
дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах,
визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
3. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права
інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи
використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір,
порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а
також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
4. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше
не встановлено ліцензійним договором.
Що ж стосується додаткової угоди, то вона укладена вже на момент показу фільмів

ТРК «Час»
-----Тому виходить, що спочатку з ТРК «Смарт» був укладений ліцензійний дог з

невиключною ліцензією, який не забороняв ліцензіару видачі іншим особам ліцензій на
використання цього об'єкта у зазначеній сфері, а пізніше вже була укладена додаткова угода
(виходить що на час укладення саме додаткової угоди вже був укладений ліценз дог з ТРК
«Час»)
П.39 П ВС Справа N 917/265/18 від 31 травня 2021 року Водночас додаткова угода - є
правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди
можуть застосовуватись вимоги ст. 654 ЦК України, а також положення про нікчемність.
Ч.3 ст.653 ЦКУ- 3. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або
припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо
інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни
Тому по суті ТРК «Час» не порушував прав ТРК «Смарт»
Визначте найефективніші способи захисту порушених прав у даному випадку.
ТРК «СМАРТ» має звернутися до ліцензіара про визнання додаткової угоди недійсною, про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди, про відшкодування збитків (матеріальної шкоди),
включаючи упущену вигоду,
Охарактеризуйте такий спосіб захисту авторських прав як визнання договору недійсним.
Визнання договору недійсним. За загальним правилом, наведеним у статтях 16, 203,

215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:
пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;
наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається
або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного

господарського суду, викладеної у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, особа,
яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих
положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав або інтересів,
а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи
безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його
окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та
відновлено.
Назвіть способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав.
ЗУ “Про авторське право та суміжні права”

Стаття 53. Способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і
суміжних прав
1. До завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право винести
ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні підстави вважати, що він є
порушником авторського права і (або) суміжних прав, вчиняти до винесення рішення чи
ухвали суду певні дії, а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання в майновий
найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше передбачене цим Законом
використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою введення в
цивільний обіг примірників творів, у тому числі комп’ютерних програм і баз даних, а також
записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що
вони є контрафактними, і засобів обходу технічних засобів захисту.
ЗАДАЧА 3
Що слід розуміти під виключним правом на використання комп’ютерної програми?
Керуємось ЗУ «Про авторське право», бо
Стаття 8. Цього Закону

1. Об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:
3) комп’ютерні програми;
Ст.1 ЗУ
ВИКЛЮЧНЕ ПРАВО - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі
організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на
використання цих об’єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією
особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим
Законом; (що стосується і комп’ютерних програм)
Чи мало місце в даному випадку порушення авторських прав?
Стаття 32. Передача права на використання твору

1. Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати
іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами
на підставі авторського договору.
Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського
договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.
2. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі
авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі
авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.
3. За авторським договором про передачу виключного права на використання твору
автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати
твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і
надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам.
При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається
право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.
4. За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору
автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати
твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає
невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного
права на використання твору іншим особам.
6. Права на використання твору, що передаються за авторським договором, вважаються
невиключними, якщо у договорі не передбачено передачі виключних прав на використання
твору.
ВІДПОВІДНО ДО УМОВИ: Відповідно до договору, виключне право дозволяти використання Твору

визнано за ліцензіаром та належить ТОВ і не може бути реалізованим без надання окремого дозволу.
ТОБТО ЗА ЦИМ ДОГОВОРОМ ВІДБУЛАСЬ ПЕРЕДАЧА НЕВИКЛЮЧНОГО ПРАВА НА ВИКОРИСТАННЯ

ТВОРУ
Каріна Лисецька, молодший юрист практики корпоративного права, Juscutum
Цивільний кодекс України визначає, що згідно з ліцензійним договором одна

сторона (ліцензіар) надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на право використання
об'єкта інтелектуальної власності (ліцензію) на визначених договором і законом
умовах.
Даний нормативно-правовий акт не уточнює, про які саме об'єкти
інтелектуальної власності йдеться.
Однак Закон України "Про авторське право і суміжні права" визначає, що

використання твору будь-якою особою допускається виключно на
підставі авторського договору. У контексті цієї норми авторський договір має
схожу з ліцензійним договором суть, лише з тією різницею, що сторони не
визначаються як ліцензіар і ліцензіат, а дозволу на використання твору не
привласнюється назва "ліцензія".
Щоб не виникало плутанини, одразу відзначимо, що авторський договір на
використання твору та ліцензійний договір є синонімічними поняттями.
Найчастіше укладають саме ліцензійний договір, оскільки для багатьох об'єктів
така форма передбачена на законодавчому рівні.
ЩОДО ЛІЦЕНЗІЇ:
Стаття 1108. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності – ЦКУ
1. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності
(ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на
використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права
інтелектуальної власності).
2. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як

окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.
4. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове
повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).
-За нашим договором такої письмої згоди не було надано ліцензіаром.
ТОМУ БУЛО ПОРУШЕННЯ.
Чи ефективним є обраний ТОВ спосіб захисту і чи спрямований він на дійсне відновлення його
законних прав та інтересів?
НІ.
Просить визнати Договір недійсним в частині надання виключного права на використання

комп’ютерної програми – з умови задачі взагалі не випливає, що така умова була у договорі.
Та заборонити відповідачеві вчиняти дії, що порушують авторське право – не характерний спосіб у

практиці.
Інші кращі способи захисту:
- вимагати визнання( бо ще і привласнили твір за умовою) та поновлення своїх прав, у тому числі
забороняти дії, що порушують авторське право
- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
- відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу,
отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права
ЗАВДАННЯ
Завдання 1
1) Проаналізуйте процесуальні норми (з ГПК України) щодо розгляду справ

інтелектуальної власності.
Прикінцеві Положення ГПК
1. Частина четверта статті 3, частини перша та друга статті 20 (в частині визначення

юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності), частина третя статті
24, частина третя статті 25, частина дев’ята статті 31, частина друга статті
33, частина третя статті 253, частина перша статті 320 цього Кодексу (в частині
права на подання заяви про перегляд судового рішення Вищого суду з питань
інтелектуальної власності) вводяться в дію з дня, наступного за днем
опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності у
газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з
питань інтелектуальної власності.
Перехідні Положення ГПК

15) Вищий суд з питань інтелектуальної власності починає свою роботу з дня,
наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності
в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань
інтелектуальної власності;
16) до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо
прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання
чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції
(підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;
(це означає,що зараз такі справи розглядають господарські суди поки не почне роботу
Вищий суд з пит ІВ)
+ ще є Постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання

практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності»
+ Стаття Тарасенко «Захист авторських прав:процесуальні аспекти»

 У п. 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 р. № 12
«Продеякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав
інтелектуальної власності» зазначено,що господарським судам підвідомчі справи у
спорах, пов’язаних з використанням у господарському обороті об’єктів
інтелектуальної власності, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1
Господарськогопроцесуального кодексу України, а саме до кола підвідомчих
господарському суду спорів слід відносити й спори, пов’язані з визнанням
недійсними документів, які засвідчують право на об’єкти інтелектуальної
власності (свідоцтва, патенти), стосуються питань права власності на відповідні
об’єкти і за своїм характером є цивільно-правовими чи господарсько-правовими
й не належать до числа публічно-правових спорів.
 основним критерієм розмежування цивільного та господарського виду судочинства
при розгляді цієї категорії справ є суб’єктний склад правовідносин, а саме, якщо
учасником процесу є автор (яким може бути лише фізична особа), то такий спір
повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
 Справи, пов’язані із захистом авторських прав, розглядаються судами в порядку
позовного провадження(як в цивільному, так і в господарському судочинстві) за
загальними правилами підсудності.
 Судовий збір у справах щодо захисту авторського права сплачується позивачем
на загальних засадах і відповідності до процесуального законодавства та Закону
України «Про судовий збір»
 До осіб, які беруть участь у справах щодо захисту авторських прав, належать
сторони (позивач і відповідач), треті особи, представники сторін і третіх осіб,
прокурор, органи та особи, які можуть звертатися до суду на захист прав та інтересів
інших осіб.
 належним відповідачем у справі про захист авторського права є особа, яка своїми
діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб’єктів авторського
права
 Можлива процесуальна співучасть
 позивачеві досить часто слід довести, що спір стосується саме об’єкту, який є
об’єктом авторського права. У вирішенні питань про те, чи є конкретний результат
об’єктом авторського права, слід враховувати, що за змістом статей 421, 433, 435 ЦК
України, статей 7 і 8 Закону України «Про авторське право ісуміжні права» в їх
взаємозв’язку таким є лише той результат, який створено творчою працею і доки не
доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою
працею, відтак відповідачповинен доводити відсутність творчого характеру у
відповідного результату діяльності.
 Позивач повинен довести протиправну дію відповідача, шкоду, яка цим завдана, та
причиновий зв’язок між ними, натомість відповідач повинен спростувати
презумпцію вини, яка визначена чинним законодавством.
+ З ГПК
Стаття 162. Позовна заява
1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх
обґрунтування.
2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його
представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах
іншої особи.
Стаття 171. Пред’явлення позову
1. Позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції,
де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Стаття 176. Відкриття провадження у справі
1. За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної
заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом
п’яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої
в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Стаття 177. Завдання та строк підготовчого провадження
3. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня
відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи
для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за
клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Стаття 195. Строки розгляду справи по суті
1. Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з
дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого
провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
--проводиться розгляд справи як по ЦПК
Стаття 219. Вихід суду для ухвалення рішення
1. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного
для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши
орієнтовний час його оголошення.
2) Проаналізуйте компетенцію Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Вищий суд з питань інтелектуальної власності— вищий спеціалізований суд у судовій
системі України, формально створений 29 вересня 2017 року відповідно до судової реформи
2016 року. Конкретні терміни початку його роботи не визначені.
Відповідно до ч.2 ст. 20 ГПК:
Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав
інтелектуальної власності, зокрема:
1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок,
торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав
інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування;
2) справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання
недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що
посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи
пов’язані з ними законні інтереси;
3) справи про визнання торговельної марки добре відомою;
4) справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо
колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;
5) справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо
розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;
6) справи у спорах, які виникають із відносин, пов’язаних із захистом від
недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного використання позначень або товару
іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та
використання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопольного комітету
України із визначених цим пунктом питань.
Ч. 3 ст. 24: Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає як суд першої
інстанції справи у спорах, визначених частиною другою статті 20 цього Кодексу.
Завдання 2
Ознайомтеся з Порядком реєстрації у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної
власності, які охороняються відповідно до закону. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1034-
12#Text
Ознайомтеся з митним реєстром об'єктів права інтелектуальної власності
https://cabinet.customs.gov.ua/ipr/reg/overview .
Яке значення митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності?
Проаналізуйте, які об'єкти авторського права внесено у митний реєстр об'єктів права
Проаналізуйте ст. ст. 398-403 Митного кодексу України
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text
1) Яке значення митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності?

Добросовісні правовласники вносять свої об’єкти прав інтелектуальної власності (ОПІВ) до
Митного реєстру ОПІВ із метою боротьби з підробками та недопущення введення їх у вільний обіг
в Україні. Реєстр, безумовно, має бути, враховуючи міжнародні зобов’язання нашої держави та
той факт, що у нинішній ситуації в Україні він є єдиним механізмом для виявлення та боротьби
з контрафактною та піратською продукцією, оскільки дозволяє зупинити і заборонити
переміщення через митний кордон України товарів, імпорт та експорт яких здійснюється з
порушенням прав інтелектуальної власності (ІВ).
Як відомо, згідно законодавства, посадова особа митниці перевіряє відповідність даних про
задекларовані товари відомостям Митного реєстру ОПІВ, тобто перевіряються код товару
згідно з УКТ ЗЕД, опис товару та наявність у ньому інформації про ОПІВ, інформація про
суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють зовнішньоекономічну операцію
(авторизованих імпортерів/експортерів), вид транспорту та особливості перетину митного
кордону.
2) Проаналізуйте, які об'єкти авторського права внесено у митний реєстр

об'єктів права інтелектуальної власності.
тут всі об’єкти авторського права – твори LEGO

104 Об'єкти авторського права і суміжних прав (АП) Афідевіт про наявність
прав інтелектуальної власності на продукцію серії LEGO MINECRAFT від 03.12.2019 року "«Об’єкт
авторського права – твір LEGO MINECRAFT»." від 03.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050) LEGO A/S
(ЛЕГО А/С) Набори конструкторські;
прав інтелектуальної власності на продукцію серії LEGO MINECRAFT від 03.12.2019 року "«Об’єкт
авторського права – твір LEGO MINECRAFT»." від 03.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050) LEGO A/S
прав інтелектуальної власності на продукцію серії LEGO DISNEY CARS від 04.12.2019 року "«Об’єкт
авторського права – твір LEGO DISNEY CARS»." від 04.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050) LEGO A/S
прав інтелектуальної власності на продукцію серії LEGO CREATOR від 04.12.2019 року "«Об’єкт
авторського права – твір LEGO CREATOR»." від 04.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050) LEGO A/S (ЛЕГО
А/С) Набори конструкторські;
прав інтелектуальної власності на продукцію серії LEGO CREATOR від 04.12.2019 року "«Об’єкт
авторського права – твір LEGO CREATOR»." від 04.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050) LEGO A/S (ЛЕГО
прав інтелектуальної власності на продукцію серії LEGO CREATOR EXPERT від 04.12.2019 року "«Об’єкт
авторського права – твір LEGO CREATOR EXPERT»." від 04.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050)
LEGO A/S (ЛЕГО А/С) Набори конструкторські;
прав інтелектуальної власності на продукцію серії LEGO ELVES від 04.12.2019 року "«Об’єкт авторського
права – твір LEGO ELVES»." від 04.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050) LEGO A/S (ЛЕГО А/С)
Набори конструкторські;
прав інтелектуальної власності на продукцію серії LEGO ELVES від 04.12.2019 року "«Об’єкт авторського
права – твір LEGO ELVES»." від 04.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050) LEGO A/S (ЛЕГО А/С)
прав інтелектуальної власності на продукцію серії LEGO FRIENDS від 03.12.2019 року "«Об’єкт
авторського права – твір LEGO FRIENDS»." від 03.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050) LEGO A/S (ЛЕГО
А/С) Набори конструкторські
А/С) Набори конструкторські
прав інтелектуальної власності на продукцію серії LEGO CITY від 04.12.2019 року "«Об’єкт авторського
права – твір LEGO CITY»." від 04.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050) LEGO A/S (ЛЕГО А/С)
прав інтелектуальної власності на продукцію серії LEGO PRINCESS від 04.12.2019 року "«Об’єкт
авторського права – твір LEGO PRINCESS»." від 04.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050) LEGO A/S (ЛЕГО
прав інтелектуальної власності на продукцію серії LEGO PRINCESS DISNEY від 04.12.2019 року "«Об’єкт
авторського права – твір LEGO PRINCESS DISNEY»." від 04.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050)
прав інтелектуальної власності на продукцію серії LEGO SPEED CHAMPIONS від 04.12.2019 року
"«Об’єкт авторського права – твір LEGO SPEED CHAMPIONS»." від 04.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050)
прав інтелектуальної власності на продукцію серії LEGO TECHNIC від 04.12.2019 року "«Об’єкт
авторського права – твір LEGO TECHNIC»." від 04.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050) LEGO A/S (ЛЕГО
авторського права – твір LEGO TECHNIC»" від 04.12.2019 № - (чинний до 31.12.2050) LEGO A/S (ЛЕГО
3) Проаналізуйте ст. ст. 398-403 Митного кодексу України

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text
Стаття 398. Митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності
1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, веде митний
реєстр об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, на
підставі заяв правовласників.
2. Правовласник, який має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний
кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об’єкт права
інтелектуальної власності, має право безоплатно подати до центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну митну політику , заяву про сприяння захисту належних йому
майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності з метою реєстрації такого
об’єкта у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються
відповідно до закону.
{Частина друга статті 398 в редакції Закону № 202-IX від 17.10.2019}
3. Порядок реєстрації у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності, які
охороняються відповідно до закону, включаючи форму заяви, перелік інформації та документів,
які додаються до заяви, порядок подання і розгляду заяви, внесення інформації до зазначеного
реєстру та його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну фінансову політику.
{Частина третя статті 398 із змінами, внесеними згідно із Законом № 202-IX від
17.10.2019}
4. Інформація про об’єкти права інтелектуальної власності, зареєстровані в митному реєстрі
об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, доводиться до
митних органів через єдину автоматизовану інформаційну систему митних органів. Для
забезпечення ідентифікації товарів, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної
власності, митні органи можуть використовувати додаткові інформаційні ресурси в межах, що
не суперечать законодавству.
{Частина четверта статті 398 в редакції Закону № 202-IX від 17.10.2019}
5. Після реєстрації об’єкта права інтелектуальної власності в митному реєстрі об’єктів права
інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, митні органи застосовують
заходи щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності на підставі даних такого реєстру.
{Частина п'ята статті 398 в редакції Закону № 202-IX від 17.10.2019}
6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, забезпечує
оприлюднення інформації щодо об’єктів права інтелектуальної власності, зареєстрованих у
митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до
закону, на своєму офіційному сайті.
{Частина шоста статті 398 із змінами, внесеними згідно із Законом № 202-IX від
17.10.2019}
7. Правовласник зобов’язаний повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну митну політику, про припинення чинності чи визнання недійсним права
інтелектуальної власності, а також про часткову або повну передачу прав на об’єкт права
інтелектуальної власності, відомості щодо якого внесені до митного реєстру об’єктів права
інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону.
Стаття 399. Призупинення митного оформлення товарів на підставі даних митного реєстру
1. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган на підставі даних
митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до
закону, виявляє товари, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності, їх митне
оформлення призупиняється, а товари підлягають розміщенню на складі цього органу.
За зверненням декларанта митним органом може бути надано дозвіл на зберігання товарів,
митне оформлення яких призупинено, без їх розміщення на складі митного органу. При цьому
зберігання товарів, митне оформлення яких призупинено, без їх розміщення на складі митного
органу здійснюється за рахунок власника таких товарів.
У разі отримання митним органом інформації від правовласника про наявність ознак
порушення його прав інтелектуальної власності розміщення і зберігання товарів, митне
оформлення яких призупинено, на складі митного органу є обов’язковим.
{Частина перша статті 399 в редакції Закону № 202-IX від 17.10.2019}
2. Рішення про призупинення митного оформлення товарів на строк до 10 робочих днів
і в разі необхідності продовження цього строку не більш як на 10 робочих днів приймає
керівник митного органу або його заступник.
{Частина друга статті 399 із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-IX від
14.01.2020}
3. У день прийняття рішення про призупинення митного оформлення товарів митний орган
засобами факсимільного та/або електронного зв’язку повідомляє правовласника про факт
пред’явлення цих товарів до митного оформлення, а декларанта - про причини
призупинення їх митного оформлення, а також повідомляє декларантові найменування та
адресу правовласника. У повідомленні правовласнику зазначаються: митне оформлення яких
саме товарів призупинено, їх кількість, причини та строк призупинення, найменування та
адреса власника товарів, а також інша необхідна інформація.
4. У разі призупинення митного оформлення швидкопсувних товарів строк призупинення
становить три робочі дні та не може бути продовжений. Під швидкопсувними товарами
розуміються товари, строк придатності для споживання або використання яких у разі
призупинення їх митного оформлення закінчиться протягом 20 днів з дня такого призупинення.
{Частина четверта статті 399 із змінами, внесеними згідно із Законом № 202-IX від
17.10.2019}
5. Використання правовласником інформації, отриманої ним від митного органу, можливе
лише для цілей, пов’язаних із призупиненням митного оформлення товарів.
6. Датою отримання повідомлення правовласником вважається день, коли митним органом
таке повідомлення надіслано засобами факсимільного та/або електронного зв’язку.
7. У разі якщо протягом перших 10 робочих днів після отримання повідомлення про
призупинення митного оформлення товарів правовласник письмово не поінформує митний
орган, що призупинив митне оформлення таких товарів, про звернення до суду з метою
забезпечення захисту прав інтелектуальної власності або не звернеться до такого митного
органу з письмовим вмотивованим клопотанням про продовження строку призупинення
митного оформлення, то за відсутності ознак порушення митних правил товари, митне
оформлення яких було призупинено, підлягають митному оформленню в установленому
порядку.
8. У разі якщо протягом перших 10 робочих днів після отримання повідомлення про
призупинення митного оформлення товарів правовласник письмово поінформує митний
орган про звернення до суду з метою забезпечення захисту прав інтелектуальної власності або
звернеться до такого митного органу з письмовим вмотивованим клопотанням про
продовження строку призупинення митного оформлення, то призупинення митного
оформлення вказаних товарів може бути продовжено митним органом, але не більш як на 10
робочих днів.
9. У разі якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, правовласник
подасть митному органу, що призупинив митне оформлення товарів, ухвалу суду про
забезпечення позову щодо заборони вчинення певних дій у справі про порушення прав
інтелектуальної власності або інше рішення з цього питання, винесене (прийняте) іншими
уповноваженими державними органами, митний орган продовжує призупинення митного
оформлення товарів на строк, встановлений цими органами.
{Частина дев'ята статті 399 в редакції Закону № 202-IX від 17.10.2019}
10. У разі якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, до митного органу,
що призупинив митне оформлення товарів, не буде подано ухвалу суду про заборону вчинення
певних дій у справі про порушення прав інтелектуальної власності або відповідне рішення
іншого уповноваженого державного органу, то за відсутності ознак порушення митних правил
товари, щодо яких було прийнято рішення про призупинення митного оформлення, підлягають
митному оформленню в установленому порядку. У такому разі відшкодування декларанту та
іншим особам витрат та збитків, спричинених призупиненням митного оформлення,
здійснюється за рахунок правовласника.
11. У разі призупинення митним органом митного оформлення товарів, що містять об’єкти
права інтелектуальної власності, правовласник протягом строків, зазначених у частині
другій цієї статті, може звернутися до митного органу з письмовою заявою про надання згоди
на поновлення виконання митних формальностей щодо таких товарів або поновлення їх
митного оформлення. У такому разі правовласник не має права вимагати знищення такого
товару від його власника.
{Частина одинадцята статті 399 із змінами, внесеними згідно із Законом № 202-IX від
17.10.2019}
12. Правовласник та/або декларант можуть з дозволу митного органу брати проби
(зразки) товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, і
передавати їх на експертизу. Один примірник висновку, отриманого за результатами
експертизи, подається митному органу.
13. Зразки товарів разом із примірником висновку їх експертизи повинні бути
повернені митному органу до завершення строків, зазначених у частині другій цієї статті.
Правовласник зобов’язаний забезпечити проведення такої експертизи.
14. У разі якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, порушення прав
інтелектуальної власності під час переміщення через митний кордон України товарів, щодо
яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, буде підтверджене висновком
експертизи, проведеної відповідним уповноваженим органом, то в установленому цим
Кодексом порядку митний орган порушує справу про порушення митних правил, а товари -
безпосередні предмети правопорушення вилучаються.
{Частину п'ятнадцяту статті 399 виключено на підставі Закону № 202-IX від 17.10.2019}
Стаття 400. Призупинення митного оформлення товарів за ініціативою митного органу
1. У разі підозри, що внаслідок переміщення через митний кордон України товарiв, щодо
яких правовласником не подано заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на
об’єкт права інтелектуальної власності відповідно до статті 398 цього Кодексу, можуть бути
порушені такі права, митний орган може за власною ініціативою призупинити митне
оформлення зазначених товарiв, за винятком швидкопсувних.
{Частина перша статті 400 в редакції Закону № 202-IX від 17.10.2019}
2. Митний орган вживає заходів щодо призупинення за власною ініціативою митного
оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, які охороняються
відповідно до закону, виключно за умови наявності відомостей про правовласника.
3. У разі ввезення на митну територію України або вивезення за її межі товарів, зазначених у
частині першій цієї статті, митний орган, що здійснює митне оформлення таких товарів, у той
же день засобами факсимільного та/або електронного зв’язку надсилає правовласнику та
декларанту повідомлення, зазначене у частині третій статті 399 цього Кодексу. Датою
отримання правовласником та декларантом повідомлення вважається день, коли таке
повідомлення надіслано митним органом.
4. Перед повідомленням правовласника про можливе порушення його прав митний
орган може запросити у правовласника будь-яку інформацію, яка може допомогти у
підтвердженні або спростуванні наявності зазначеного порушення. Такий запит може
містити виключно інформацію щодо фактичної або очікуваної кількості товарів, їх характеру,
походження, а також зображення таких товарів.
{Частина четверта статті 400 із змінами, внесеними згідно із Законом № 202-IX від
17.10.2019}
5. Якщо правовласник протягом трьох робочих днів подасть митному органу, що
надіслав йому повідомлення, заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на
об’єкт права інтелектуальної власності, то митне оформлення таких товарів призупиняється
на строк, передбачений частиною другою статті 399 цього Кодексу, а декларант невідкладно
інформується про причини призупинення, після чого вчиняються дії згідно з
положеннями частин сьомої - п’ятнадцятої статті 399 цього Кодексу.
{Частину шосту статті 400 виключено на підставі Закону № 202-IX від 17.10.2019}
7. У разі якщо правовласник у визначений частиною п’ятою цієї статті строк не подасть
митному органу заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об’єкт права
інтелектуальної власності, то митне оформлення товарів, що містять такий об’єкт права
інтелектуальної власності, здійснюється в установленому порядку.
Стаття 400-1. Достроковий випуск товарів, митне оформлення яких призупинено за
підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності
1. Протягом строку призупинення митного оформлення товарів за підозрою у порушенні
прав інтелектуальної власності власник товарів або уповноважена ним особа може звернутися
до митного органу із заявою про випуск товарів, митне оформлення яких призупинено, до
закінчення встановленого (у тому числі продовженого) строку призупинення.
2. Рішення про достроковий випуск товарів, митне оформлення яких призупинено за
підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, приймає керівник митного органу або
його заступник за дотримання таких умов:
{Абзац перший частини другої статті 400-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-
IX від 14.01.2020}
призупинено митне оформлення товарів, що містять такі об’єкти права інтелектуальної
власності, як промислові зразки, винаходи, сорти рослин або компонування напівпровідникових
виробів;
в митних органах відсутня інформація щодо рішень відповідних державних органів про
заборону вчинення певних дій щодо таких товарів або застосування інших заходів щодо
запобігання їх використанню;
декларантом або власником товарів надано митному органу документальне підтвердження
досягнення згоди між правовласником та власником товарів щодо їх дострокового випуску;
виконано митні формальності, необхідні для випуску таких товарів.
{Кодекс доповнено статтею 400-1 згідно із Законом № 202-IX від 17.10.2019}
Стаття 401. Знищення товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у
порушенні прав інтелектуальної власності
1. У разі призупинення за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності митного
оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, такі товари можуть
бути знищені під митним контролем без необхідності встановлення порушення прав
2. Зазначена у частині першій цієї статті процедура застосовується у разі, якщо
протягом 10 робочих днів або трьох робочих днів (у випадку швидкопсувних товарів)
після отримання повідомлення про призупинення митного оформлення товарiв:
правовласник у письмовому вигляді поінформує митний орган, який призупинив митне
оформлення, про те, що наявні ознаки порушення його права інтелектуальної власності, та
свій намір застосувати процедуру знищення таких товарів; та
декларант у письмовому вигляді надасть митному органу згоду власника товарів на їх
знищення або не надасть заперечення власника товарів щодо їх знищення відповідно до
частини третьої цієї статті.
3. У разі якщо протягом строку, зазначеного у частині другій цієї статті, декларант у
письмовому вигляді не надав митному органу, який призупинив митне оформлення,
заперечення власника товарів щодо їх знищення, митний орган вправі вважати, що тим самим
надано згоду власника товарів на їх знищення.
4. За рішенням правовласника перед знищенням товарів може здійснюватися взяття їх проб
(зразків), які можуть бути використані в навчальних цілях. Взяття проб (зразків) таких товарів
здійснюється митним органом спільно з правовласником.
5. Знищення товарів здійснюється шляхом поміщення їх у митний режим знищення
або руйнування відповідно до цього Кодексу. Організація та оплата процедури знищення, у
тому числі вартість зберігання, перевезення, знищення, оформлення документів та інші
витрати, пов’язані з дотриманням митного режиму знищення або руйнування, здійснюються за
рахунок правовласника та під його відповідальність.
6. Поміщення товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав
інтелектуальної власності, у митний режим знищення або руйнування здійснюється власником
товарів або уповноваженою ним особою у строк до 10 робочих днів з дня надання митному
органу згоди власника товарів на їх знищення або після закінчення строку для надання
заперечення власника товарів щодо їх знищення відповідно до частини третьої цієї статті.
7. Для цілей цієї статті допускається знищення товарів, митне оформлення яких
призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, підприємствами за
межами зони діяльності митного органу, який здійснив таке призупинення.
8. У разі фактичного знищення товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у
порушенні прав інтелектуальної власності, власник таких товарів звільняється від
адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 476 цього Кодексу.
9. У разi відмови власника товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у
порушенні прав інтелектуальної власності, від поміщення таких товарів у митний режим
знищення або руйнування після надання митному органу згоди на їх знищення або ненадання
заперечення щодо їх знищення відповідно до частини третьої цієї статті, у тому числі
недотримання строку, встановленого частиною шостою цієї статті, правовласник вважається
таким, що уповноважений власником товарів на поміщення таких товарів у митний режим
знищення або руйнування.
{Стаття 401 в редакції Закону № 202-IX від 17.10.2019}
Стаття 401-1. Особливості призупинення митного оформлення та знищення невеликих
партій товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у
міжнародних поштових та експрес-відправленнях
1. У разі призупинення митного оформлення невеликої партії товарів, що переміщуються
(пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-
відправленнях, за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, такі товари можуть
бути знищені за процедурою, визначеною цією статтею, у разі дотримання таких умов:
є підозра, що такі товари можуть бути контрафактними або піратськими;
товари не є швидкопсувними;
інформацію про об’єкт права інтелектуальної власності, товари, що його містять, та
згоду правовласника на застосування процедури знищення невеликих партій товарів внесено до
митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до
закону.
2. Під невеликою партією товарів, щодо яких застосовується процедура знищення,
визначена цією статтею, розуміються товари, що перемiщуються (пересилаються) через митний
кордон України в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових
відправленнях, в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних
експрес-відправленнях, у кількості не більше трьох одиниць за кожною товарною підкатегорією
згідно з УКТ ЗЕД або загальною вагою брутто не більше двох кілограмів.
3. У разі наявності підстав та дотримання умов, визначених частинами першою та другою
цієї статті, рішення про призупинення митного оформлення та намір застосувати процедуру
знищення невеликих партій товарів, визначену цією статтею, приймає керівник митного
органу або його заступник.
{Частина третя статті 401-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-IX від
14.01.2020}
4. У день прийняття рішення, визначеного частиною третьою цієї статті, митний орган
засобами факсимільного та/або електронного зв’язку повідомляє декларанта про причини
такого призупинення, намір застосувати процедуру знищення невеликих партій товарів,
визначену цією статтею, та надає роз’яснення положень, зазначених у цій статті.
5. У разі якщо протягом 10 робочих днів після отримання повідомлення про призупинення
митного оформлення товарів декларант у письмовому вигляді надасть митному органу згоду
власника товарів на їх знищення, знищення таких товарів здійснюється у порядку,
визначеному частиною десятою цієї статті.
6. Якщо протягом 10 робочих днів після отримання повідомлення про призупинення
митного оформлення товарів декларант у письмовому вигляді не надав митному органу
заперечення власника товарів щодо їх знищення, митний орган вправі вважати, що тим самим
надано згоду власника товарів на їх знищення.
7. У разі якщо протягом 10 робочих днів після отримання повідомлення про призупинення
митного оформлення товарів декларант у письмовому вигляді надасть митному органу
заперечення власника товарів щодо їх знищення, митний орган у той самий день повідомляє
правовласника про відправника, одержувача, декларанта, власника товарів, їхні адреси,
найменування, кількість, напрямок переміщення, країну походження, країну відправлення
товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної
власності, та надає зображення таких товарів.
8. У разі якщо протягом 10 робочих днів після отримання повідомлення із
запереченням власника товарів щодо їх знищення правовласником не буде подано митному
органу ухвалу суду про забезпечення позову щодо заборони вчинення певних дій у справі про
порушення прав інтелектуальної власності або інше рішення з цього питання, винесене
(прийняте) іншими уповноваженими державними органами, то за відсутності ознак порушення
митних правил товари, щодо яких було прийнято рішення про призупинення митного
оформлення, підлягають митному оформленню в установленому порядку.
9. Датою отримання повідомлень декларантом та/або правовласником вважається день, коли
митним органом такі повідомлення надіслано засобами факсимільного та/або електронного
зв’язку.
10. Організація та оплата процедури знищення, у тому числі вартість зберігання,
перевезення, знищення, оформлення документів та інші витрати, пов’язані зі знищенням,
здійснюються за рахунок правовласника та під його відповідальність.
Про проведення знищення товарів правовласник інформує митний орган шляхом надання
документів, що підтверджують таке знищення.
{Кодекс доповнено статтею 401-1 згідно із Законом № 202-IX від 17.10.2019}
Стаття 402. Зміна маркування на товарах та їх упаковці
1. У процесі здійснення митного оформлення допускається зміна ідентифікаційних знаків чи
маркування на товарах або їх упаковці з метою усунення ознак порушень прав інтелектуальної
власності за умови узгодження таких операцій з правовласником або на його вимогу. Такі
операції здійснюються за рахунок правовласника або інших осіб за домовленістю з ними.
2. За результатами операцій, зазначених у частині першій цієї статті, складається акт про
відсутність ознак порушення прав інтелектуальної власності, який підписується, у тому числі
правовласником.
Стаття 403. Взаємодія митних органів з іншими органами державної влади у сфері захисту
права інтелектуальної власності
1. При здійсненні контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що
містять об’єкти права інтелектуальної власності, митні органи взаємодіють з іншими
державними органами, уповноваженими у сфері захисту права інтелектуальної власності,
в порядку, визначеному законодавством України.

1 Заняття Прав Охорона ІВ

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

1 Заняття Прав Охорона ІВ

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ТЕМА 1.

ПРАВОВА ОХОРОНА АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ

1. Характеристика форм, способів та засобів правової охорони інтелектуальної

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

Стаття 432. Захист права інтелектуальної власності судом

2. Спеціальне законодавство щодо окремих об'єктів ІВ.

ФОРМИ/ або Порядок захисту:

ЗУ Про авторське право і суміжні права Стаття 4 . Повноваження Національного

органу інтелектуальної власності у сфері охорони авторського права та суміжних прав

Б) АК України (Антимонопольний Комітет України)

+ Найближчим часом буде запроваджено Вищий суд з питань інтелектуальної власності.

ТОБТО Порядок (форма) захисту:

2. Засади правової охорони авторських/суміжних прав за міжнародним та

Охорона прав інтелектуальної власності — встановлення системи правових норм, що

Захист прав інтелектуальної власності — сукупність заходів, спрямованих на визнання та

Охороною (оформленням прав з видачею охоронного документа) займаються патентні

Принципи правової охорони

 1. Принцип охороноспроможності (об'єкт правової охорони повинен відповідати

(1) Термін "Літературні і художні твори" охоплює всі твори в

Принципи Бернської конвенції покладені в основу Всесвітньої конвенції про авторське

2.2. Характеристика національного законодавства

3. Характеристика окремих видів порушень: камкординг, кардшейрінг, плагіат,

Стаття 50. Порушення авторського права і суміжних прав

камкординг - відеозапис аудіовізуального твору під час його публічної демонстрації в

кардшейрінг - забезпечення у будь-якій формі та в будь-який спосіб доступу до

Згідно ст. 176 КК України кримінальна відповідальність настає за:

"Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва,

Крім того, статтею 203-1 КК України передбачена відповідальність за незаконне

Стаття 177 КК України встановлює відповідальність за порушення прав на винахід,

Статтею 216 КК України передбачена відповідальність за незаконне виготовлення,

ЗУ «Про авторське право і суміжні права»

25.10.21 р. молодий науковець В. надіслав до редакції наукового часопису «Право»

Чи є наукова стаття об’єктом авторського права? Що слід розуміти під поняттям

ЗУ Про авторське право та суміжні права

Що слід розуміти під поняттям «переробка твору»?

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦКУ : Використанням твору є його:

Чи мало місце в даному випадку порушення авторських прав?

Стаття 14. Особисті немайнові права автора

Визначте способи захисту прав авторів наукових статей?

Стаття 52. Способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав

Який спосіб захисту слід обрати науковцю?

б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення

Стаття 32 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»

Якою вважається ліцензія, якщо її вид не зазначений у договорі?

Чи мало місце в даному випадку порушення прав?

ЦКУ Стаття 1109. Ліцензійний договір

Що ж стосується додаткової угоди, то вона укладена вже на момент показу фільмів

-----Тому виходить, що спочатку з ТРК «Смарт» був укладений ліцензійний дог з

Охарактеризуйте такий спосіб захисту авторських прав як визнання договору недійсним.

Визнання договору недійсним. За загальним правилом, наведеним у статтях 16, 203,

Відповідно до позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного

ЗУ “Про авторське право та суміжні права”

Що слід розуміти під виключним правом на використання комп’ютерної програми?

Керуємось ЗУ «Про авторське право», бо

Стаття 8. Цього Закону

Чи мало місце в даному випадку порушення авторських прав?

Стаття 32. Передача права на використання твору

ВІДПОВІДНО ДО УМОВИ: Відповідно до договору, виключне право дозволяти використання Твору

ТОБТО ЗА ЦИМ ДОГОВОРОМ ВІДБУЛАСЬ ПЕРЕДАЧА НЕВИКЛЮЧНОГО ПРАВА НА ВИКОРИСТАННЯ

Каріна Лисецька, молодший юрист практики корпоративного права, Juscutum

Цивільний кодекс України визначає, що згідно з ліцензійним договором одна

Однак Закон України "Про авторське право і суміжні права" визначає, що

Стаття 1108. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності – ЦКУ

2. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як