Міжамериканський Суд

з прав людини : загальна

характеристика, практична
діяльність

Кольба Ілона, Шалашна Діана,

Муляр Анастасія, Гетманенко Катерина,
Володічева Наталія
 Міжамериканський суд з прав
людини - один із двох органів (разом
з Міжамериканською комісією з прав
людини), які становлять механізм
контролю за виконанням зобов'язань
держав - учасниць Американської
конвенції з прав людини 1969.
Функції зазначених органів
переважно запозичені із
Європейської конвенції про захист
прав людини й основоположних
свобод.
 Початок діяльності

Міжамериканський суд з прав людини розглядає спори, які пройшли

аналогічну процедуру в Міжамериканській комісії з прав людини.

Перше рішення Міжамериканський суд прийняв у 1988 році, а загалом

до середини 90-х років він прийняв менше ніж десять рішень.
Міжамериканський суд з прав людини (разом зі згаданою комісією) діє
в рамках Організації американських держав.
Коло питань, які розглядаються Судом
Що ж стосується практики застосування Судом Міжамериканської конвенції 1969 р. то вона є
досить обшивною і охоплює досить широку коло питань. Найчастіше вони стосуються питань:
вбивств та позасудових страт і насильницьких зникнень; попередньої цензури; обмеження права
на свободу думки і вираження поглядів; права на доступ до засобів масової інформації
національних чи інших меншин; а також на доступ до інформації. Крім рішень щодо розгляду
індивідуальних скарг Міжамериканський суд має повноваження виносити консультативні
рішення.
Склад суду

Складається з 7 суддів - громадян країн

Організації американських держав (ОАД).
Держави - члени ОАД (крім Антігуа і
Барбуди, Багамських Островів, Белізу,
Гайани, Канади, Перу, Сент-Вінсенту і
Гренадинів, Сент-Кітсу і Невісу, Сент-Люсії
та США) визнають юрисдикцію суду.
 Судді діють самостійно, а не як представники своїх
держав. У складі суду не може бути двох представників
однієї і тієї ж держави. Строк повноважень — 6 років.
Судді обирають зі свого складу президента і віце-
президента суду.
 Повноваження суду
Право звернення до суду мають держави — сторони спору і Комісія. До цієї установи можуть також
звертатися зі скаргою будь-які фізичні особи, групи осіб або недержавні організації. При цьому
обов'язковим є визнання державами — учасницями Американської Конвенції 1969 р. юрисдикції суду
(щодо них) по тлумаченню і застосуванню положень Конвенції при виявленні в державах — учасницях
Конвенції порушень прав і свобод людини, які підпадають під її захист.
Суд приймає рішення про:

● виправлення ситуації,
● відновлення порушених прав і свобод
● виплату компенсації.
Має право на прохання держав — членів ОАД консультувати їх з питань
тлумачення Конвенції 1969 р. та інших договорів з прав людини в
американських державах. Консультації надаються також органам ОАД.
Суд звітує про свою роботу щорічно на сесії Генеральній асамблеї ОАД.
У доповіді окремо повинні наводитися випадки, коли та чи інша держава
не виконала рішення Міжамериканського суду з прав людини.
 Міжамериканський суд з прав людини виконує такі основні
функції:

– консультативна юрисдикція:
держави-члени ОАД можуть
консультуватися у Суду щодо
тлумачення Конвенції чи інших
договорів, що стосуються захисту прав
людини в американських державах;
– пряма юрисдикція: тільки держави – сторони спору і Комісія
мають право направляти спір на розгляд Суду.

Рішення Суду повинні бути обґрунтованими. Рішення Суду

остаточне і не підлягає апеляції. Держави-учасниці Конвенції
зобов’язуються неухильно слідувати рішенням Суду в будь-якій
суперечці, в якій вони виступають сторонами.
 Важливою функцією Суду є
прийняття тимчасових заходів
на підставі ст. 63 Конвенції у
вкрай серйозних і екстрених
випадках, а також щоразу, коли
виявляється необхідним
запобігти заподіянню
відповідним особам
непоправної шкоди.
 Основні особливості діяльності суду

Судовий розгляд здійснюється як письмово, так і усно. Спочатку подаються

письмові меморандуми сторін. Зазвичай слухання відкриті для публіки, але Суд
може прийняти рішення розглядати справу в закритому засіданні.
Обговорення Суду завжди конфіденційні, його рішення і думки
публікуються. Якщо Суд вирішить, що право було порушено, він виносить
рішення про виправлення ситуації. Суд може визнати за потерпілим право на
компенсацію за заподіяння фактичних збитків, моральної шкоди та/або витрати
на судовий розгляд справи, але він не може застосувати грошове відшкодування
у вигляді покарання відповідача.
Результати діяльності Суду
Міжамериканський суд наразі не
здійснив значного впливу на
формування регіональних
стандартів прав людини. За 40 років
свого існування розглянув трохи
більше десяти справ. Проте
протягом останнього десятиліття
ситуація потроху змінюється.
Відповідна комісія вживає заходів
до досягнення дружнього
врегулювання, а якщо цього не
вдається досягти, — вона ухвалює
висновок у справі.
Ці висновки мають велику моральну вагу і,
як правило, враховуються державами,
обвинувачуваними в порушеннях прав
людини.
Діяльність цих органів на практиці
виявилася неефективною, що пояснюється,
головним чином, певною нестабільністю та
характером політичних режимів в ряді
держав цього регіону.
 Висновок:
Отже, Міжамериканська комісія з прав людини і Міжамериканський
суд з прав людини протидіють порушенням прав людини. Ці два
органи діють згідно з Американською Конвенцією. Американська
конвенція про права людини була прийнята членами Організації
американських держав в листопаді 1969 року і набрала чинності 18
липня 1978 року. На сьогодні 25 американських держав ратифікували
або приєдналися до Конвенції, у тому числі; Аргентина, Барбадос,
Болівія, Домініканська Республіка, Коста-Ріка, Гана, Гондурас,
Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Уругвай та Венесуела.
 Використані джерела:

1. Т. І. Левицький, Л. Г. Макеєва. Міжамериканський суд з прав людини.

URL:
https://web.archive.org/web/20140920144452/http://www.zakony.com.ua/jur
idical.html?catid=41609
(Дата звернення: 29.09.21)
2. Міжамериканська комісія з прав людини // Юридична енциклопедія :
[у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. :
Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. —
792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
Дякуємо за увагу!