За історичними мірками ідея універсальної кримінальної юстиції зародилася дуже давно.

Однак лише у ХХ столітті такі ідеї стали перетворюватися на правові концепції. Формування
інституту індивідуальної кримінальної відповідальності з міжнародного кримінального права
стикалося у цьому процесі з двома основними перешкодами:
по-перше, з погляду класичного міжнародного права, його винятковими суб'єктами були
держави, а чи не фізичні особи. Тому формування кримінально-правових норм у міжнародне
право вимагало попереднього визнання індивідів як суб'єктів міжнародного права. По-друге,
необхідно було подолати «захисне» ставлення держав, що походило з концепції
суверенітету, до втручання ззовні.
Зрештою обидві перешкоди були подолані. У цьому процесі розвиток міжнародного
кримінального права підживлювався загальною тенденцією сучасного міжнародного права
посилення становища індивідів. Але визнання міжнародної кримінальної відповідальності
прийшло лише у зв'язку із жахами нацистської тиранії. Безкарність осіб, винних у нацистських
звірствах, була визнана неприйнятною, і міжнародне співтовариство було покликане до
спільних дій. Держави, які перемогли у Другій світовій війні, відповіли на ці вимоги
створенням міжнародних кримінальних судів.
Протягом десятиліть після жахів Другої світової війни та геноцидом європейських євреїв
міжнародна громадськість знову і знову була шокована масштабними злочинами, які
чинилися за наказом урядів або замовчувалися ними. Однак під час «холодної війни»
нестача політичної волі перешкоджала застосуванню кримінальних санкцій до злочинів, які
відбувалися за волі держав. Лише після завершення холодної війни Організація Об'єднаних
Націй, діючи у відповідь на жахливі злочини, скоєні в колишній Югославії та Руанді,
продемонструвала оновлену політичну волю, створивши кримінальні Трибунали з колишньої
Югославії та Руанди. Таким чином, розвиток міжнародного кримінального права є
результатів найбільш темних сторінок історії людства. Однак на додаток до цих катастроф
були задіяні і сприятливі політичні умови, перш ніж ідея універсальної юстиції могла бути
здійснена практично.
У розвитку міжнародного кримінального права слід зазначити три значні віхи. Незабаром
після закінчення Другої світової війни міжнародне кримінальне право було оформлене у
вигляді «Нюрнберзьких принципів», викладених у Статуті Нюрнберзького Міжнародного
військового трибуналу, застосованих Нюрнберзьким трибуналом та підтверджених
Генеральною Асамблеєю ООН. Починаючи із середини 1990-х років, діяльність створених
ООН Трибуналів ad hoc по колишній Югославії та Руанді підтвердила звичайно-правовий
статус міжнародного кримінального права. Найвищою – і зараз останньою – точкою в
кристалізації міжнародного кримінального права став Римський статут
Міжнародного кримінального суду (Статут МКС) та наступна установа Міжнародного
кримінального суду в Гаазі. Статут МКС, що набрав чинності 2002 року, є першою
комплексною кодифікацією міжнародного кримінального права. Міжнародний
кримінальний суд розпочав свою діяльність як перший постійний форум міжнародної
кримінальної юстиції у 2003 році.
При втіленні міжнародно правових норм виникає питання який шлях використати –
трансформація чи пряме перенесення. Пріоритетним є трансформація, враховуючи
специфіку термінології та в цілому систему.
Здебільшого немає конкретних положень щодо відповідальносмті.
Низка змін, які були внесенні до ККУ були стосовно імплеменації тих чси інших договорів.
Зокрема ратифікація Стамбульської конвенції, де було враховано положення щодо
відповідальності за домашнє насильство. Законодавець здебільшого прямо включає ряд
положень без тлумачення, а це завдання передається науковцям або правозастусованим
органам держави.
Дія договорів у часі
Джерела мкрмп діють і є чинними, які є чинними на момент вчинення діяння в незалежності
від моменту настання суспільно-небезпечних наслідків. Чинним є той закон який є чинним на
момент вчинення діяння.
Дія джерел мкрп в часі відбувається на основі загальних принципів кримінального права.
Відповідно до яких злочинність діяння визначається тими джерелами мкрп, що діють(є
чинними) на момент вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час
вчинення діяння незалежно від настання суспільно-небезпечних наслідків. Те саме в ст. 2-4
ККУ.
Але є зворотна сила, яка за загальним правилом і згідно Конституції України – не
застосовується. До конкретних злочинів та осіб, на них поширюється не той закон який діяв, а
новий. Зворотна дія – це поширення джерела міжнародного кримінального права на осіб, які
вчинили відповідні діяння до набрання таким джерелом чинності. Ч.1 ст5 ККУ. (зворотня
сила=зворотна дія)., ЄК про громадянські і політичні права. Можна виділити 3 ситуації
зворотної сили у часі:
1. Коли відбувається декриміналізація діяння
2. В разі пом’якшення покарання
3. Інше поліпшення становища особи.
Ч 2 ст 24 РС МКС (зворотня сила закону).
Дія джерел мкрп в просторі. Існує загальне правило що дія закону обмежується певною
територією держави(юрисдикція). У РС МКС може здійснювати свою юрисдикцію, якщо
держави – є учасницями статуту або визнають його дію – ст.12 РС МКС.
Юрисдикція поділяється на територіальну та екстериторіальну ( в залежності від дії у
просторі). Територіальна означає поширення державної влади на всіх осіб, які перебувають
на території держави. Це охоплює обовязок дотримання законів держави. Винятком є
привілеї та імунітети окремих осіб. Види імунітетів від кримінальної юрисдикції:
дипломатичний, консульський, персонал міжнародних організацій, спеціальних місій. Обсяг
імунітетів – повний та обмежзений. (ВК про дипломатичні зносини 1961 року)
Екстериторіальна юрисдикція – це поширення правових норм держави на діяння, вчиненні
поза межами цієї держави. При цьому обєкт не прирівнюється до території держави. Тут
діють 3 принципи:
1. Громадянства (персональний)
2. Реальний (принцип захисту або безпеки)
3. Універсальний
База цього принципу є верховенство та зобовязання держави захистк, правовий зв'язок з
власним громадянином.
Реальний та універсальні принципи менш пошеренні. Реальний – Конвенція оон проти -
транснаціональну злочинність 2000 року, ст 15. Універсальний – існує у звязку із наявністю
міжнародною боротьбою зі злочинністю. Таких злочинів багато, Конвенція проти
фальшивомонетництва і багато інших.
Існує також паралельна юрисдикція – ст. 9 Статуту 1993 року по трибуналу по Югославії, ст. 8
статуту міжнародного трибуналу по Руанді 1994 року. Крім державної міжнародному
кримінальному праву відома також паралельна юрисдикція. Аналіз цих положень = така
юрисдикція існує коли особу можуть переслідувати і національні, і міжнародні інсанції ( два
шляхи судового вирішення, але НЕ БІС ІН ІДЕМ, покарання буде одне). Це також впливає на
можливість екстрадиції особи.
ТЕМА – ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИНУ ТА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ ЗА МКРП. ОБЄКТИВНІ ОЗНАКИ СКЛАДУ
ЗЛОЧИНУ.
1. Поняття та ознаки злочину.
2. Склад злочину у мкрп.
3. Обєкт та предмет злочинів у мкрп.
4. Ознаки обєктивної сторони.