1

Тема 3. Макроекономічна рівновага. Сукупний попит і сукупна

пропозиція
1. Сукупний попит.
В умовах чистого ринку модель кругообігу показує взаємодію фірм і
домашніх господарств, опосередковане рухом двох зустрічних потоків:
 ресурсів і товарів, спрямованих проти годинникової стрілки, і
 грошей, що рухаються за годинниковою стрілкою.
У даній моделі не враховується вплив держави і іноземного сектора, що
дає можливість акцентувати увагу на тільки на взаємозв'язку між двома
основними суб'єктами ринкових відносин в закритій економіці.
Сектор домашніх господарств включає величезну кількість приватних
суб'єктів, які прагнуть задовольнити свої власні потреби. Домогосподарства є
основними постачальниками економічних ресурсів, необхідних для
виробничої діяльності підприємницького сектора. Отримуючи різні види
доходів, домогосподарства набувають готову продукцію на них, а також
частина грошей - зберігають або накопичують.
Підприємницький сектор являє собою сукупність фірм або
підприємств, які закуповують необхідні обсяги виробничих ресурсів,
створюють готову продукцію і реалізують її з метою отримання прибутку.
Даний сектор також має можливість зберігати частину свого майна. Для
характеристики «скарбнички суспільства», в якій акумулюються
1) заощадження домогосподарств,
2) амортизаційні відрахування,
3) нерозподілений прибуток корпорацій,
економісти використовують чисто уявну категорію - сектор майна.
Оскільки і домогосподарства, і підприємницький сектор намагаються не
тільки зберегти, але і примножити своє майно, то зростає при цьому роль
фінансових посередників, які допомагають реалізувати рішення економічних
суб'єктів.
Обмін факторів виробництва, майна і вироблених благ на відповідних
ринках між економічними суб'єктами забезпечує постійне відновлення
процесу кругообігу продуктів, ресурсів і доходів. Цей обмін
опосередковується грошима.
Якщо розглядати змішану відкриту економіку, то в рух товарно-
грошових потоків вносяться корективи за рахунок втручання держави і обліку
дій іноземного сектора.
Державний сектор займається виробництвом суспільних благ, впливає
на інші сектори економіки через податки, виплати дотацій і субвенцій
підприємницькому сектору, трансфертних платежів домогосподарствам.
Вплив іноземного сектора на національну економіку здійснюється
через обмін
1) товарами, послугами,
2) капіталом,
3) валютами.
 2

Макроекономічний аналіз, як уже зазначалося, передбачає об'єднання

численних окремих ринків товарів, послуг, факторів виробництва у єдиний
ринок, що розглядається як одне ціле. Таке агрегування дозволяє
використовувати при аналізі зіставлення попиту і пропозиції як
найважливіших змінних, що характеризують ринкову поведінку. Але на
відміну від «одно-продуктових» ринків в даному випадку мова піде про
«сукупному попиті» (AD) і «сукупній пропозиції» (AS), а тому показниками в
макроекономічній моделі AD-AS будуть: рівень цін, а не ціна окремого товару,
і реальний обсяг національного виробництва, а не кількість окремого товару.
Сукупний попит (aggregate demand - AD) - це той обсяг національного
виробництва, який громадяни, фірми, уряд і іноземні покупці готові придбати
при будь-якому можливому рівні цін.
Основними компонентами сукупної попиту є витрати економічних
суб'єктів на придбання споживчих і капітальних благ. Це - споживання,
інвестиції, державні витрати і чистий експорт.
1. Споживання (С) - витрати громадян на покупку товарів і послуг
споживчого призначення. Воно визначається розташовуваним
доходом, тобто особистим доходом мінус податки.
2. Інвестиції (I) - витрати фірм на придбання капітальних благ (машин,
устаткування) та на збільшення матеріальних запасів.
3. Державні витрати (G) - закупівлі урядом товарів і послуг, що
здійснюються безпосередньо з бюджету країни.
4. Чистий експорт (Xn) - різниця у вартості ввезених і вивезених
товарів.
В цілому сукупний попит може бути представлений як:
AD = C + I + G + Xn
Існує й інший спосіб визначення величини сукупного попиту - шляхом
обліку кількості грошей, яка повинна бути витрачена на здійснення
планованих закупівель.
Ця кількість залежить від величини грошової маси (М) і від швидкості
обігу грошової одиниці (V). Збільшення грошової маси і швидкості обороту
веде до збільшення сукупного попиту і навпаки.
 3

Це означає, що за допомогою бюджетної та монетарної політики

можна впливати на різні частини цієї тотожності, впливаючи на величину
сукупного попиту.
Найважливішим фактором, що впливає на величину сукупного
попиту, є рівень цін. За інших рівних умов ця залежність зворотна, тобто на
графіку вона буде відображатися спадною кривою.
Така конфігурація, подібна до кривої попиту на окремий товар,
пояснюється проте іншими причинами. Крива індивідуального попиту є
спадною, оскільки падіння ціни на товар дає можливість споживачеві
придбати його в більшій кількості (ефект доходу) і замінювати їм інші, більш
дорогі товари (ефект заміщення). У випадку з сукупним попитом ці
пояснення не годяться. Ефект заміщення тут не може діяти, тому що мова йде
про загальний рівень цін на всі товари, а не про те, що один товар стає
дешевшим порівняно з іншими. Так само не діє і ефект доходу, тому що він
передбачає сталість доходу споживача, а зміна рівня цін має наслідком зміну
сукупних доходів.
Низхідна траєкторія кривої сукупного попиту пояснюється:
а) ефектом процентної ставки - вищий рівень цін збільшує попит на
гроші і підвищує процентну ставку, що в свою чергу викликає скорочення
споживчих витрат і інвестицій, тобто реального обсягу національного
продукту;
б) ефектом багатства - зростання цін знижує реальну вартість або
купівельну спроможність фінансових активів (термінові рахунки, облігації) і
фактично стало біднішим населення скорочує свої витрати;
в) ефектом імпортних закупівель - зростання цін скорочує закупівлі
вітчизняних товарів і щодо збільшує імпорт. Це скорочує величину чистого
експорту, що є одним з компонентів ВНП.
На криву сукупного попиту впливає також ряд нецінових факторів, що
ведуть до її зміщення вгору або вниз за графіком. Такими факторами є:
1. Зміни в споживчих витратах незалежно від зміни в рівні цін. Вони
можуть бути викликані змінами добробуту споживачів (наприклад, падіння
або зростання курсу акцій), яке зменшує або збільшує сукупний попит;
очікуваннями; наявністю заборгованості за минулі покупки; податками.
2. Зміни в інвестиційних витратах. Вони викликаються змінами
розміру відсоткової ставки, очікуваннями майбутніх прибутків,
впровадженням нових технологій, податками з підприємств.
3. Зміни в державних витратах
4. Зміни у витратах на чистий експорт, не пов'язані зі змінами рівня
цін. Це, наприклад, виросли доходи громадян інших країн, що дозволяють їм
більше закуповувати товарів в даній країні, збільшуючи її експорт. Вплив на
розміри експорту можуть надавати також коливання валютних курсів.
Падіння курсу грошової одиниці щодо валют торгового партнера
здешевлює експорт і здорожує імпорт, що веде до збільшення сукупного
 4

попиту. Збільшення курсу національної грошової одиниці веде до

протилежних результатів.
2. Сукупна пропозиція.
Сукупна пропозиція (aggregate supply - AS) - це величина реального
обсягу виробництва при кожному можливому рівні цін. Залежність між рівнем
цін і обсягом виробництва пряма, тобто більш низькі ціни викликають
скорочення виробництва, а більш високі - розширення.
На графіку це відіб'ється в вигляді кривої, зростаючої вгору і вправо від
початку координат. Ця крива складається з трьох сегментів або відрізків.
Горизонтальний відрізок (1) - його ще називають кейнсіанський -
відображає ситуацію неповного використання ресурсів. Якщо є надмірна
кількість засобів виробництва і робочої сили, то розширення обсягів
виробництва можливо і без підвищення цін. Також і скорочення виробництва
не відіб'ється на рівні цін. На проміжному відрізку (2) зростання виробництва
починає супроводжується зростанням цін. Однак це відбувається не одночасно
у всіх галузях і видах виробництва. Коли одні вже досягли меж своїх
потенційних можливостей і вичерпали всі ресурси, в інших ще є незадіяні
потужності і робоча сила. Тому зростання виробництва в перших буде
супроводжуватися зростанням цін, а по-друге немає.
Вертикальний відрізок (3), званий також класичним, означає, що
економіка в цілому досягла потенційно можливого рівня обсягу національного
виробництва, коли всі ресурси задіяні і забезпечена повна зайнятість –
точка Qf.
У цих умовах подальше розширення виробництва можливо лише за
рахунок перерозподілу ресурсів від одних форм до інших шляхом зростання
цін спочатку на ресурси, а потім і на продукцію, що випускається. При цьому
зростання цін не буде супроводжуватися зростанням обсягу валового
національного продукту.
Рух по кривій сукупної пропозиції означає зміну витрат на одиницю
продукції в зв'язку зі змінами обсягів національного виробництва.
Але крім змін в реальному обсязі національного виробництва є й інші
фактори, що змінюють витрати на одиницю продукції при даному рівні цін.
Це може бути залучення нових ресурсів (землі, капіталу, праці), в тому
числі за рахунок імпорту з-за кордону, зміни в продуктивності, зростання якої
знижує витрати на одиницю продукції, зміни правових норм (податків,
субсидій, державного регулювання).
Ці фактори впливають на зміщення кривої сукупної пропозиції.
Зсув її вправо свідчить більш низьких витратах на одиницю продукції і
збільшення сукупної пропозиції.
Зсув її вліво означає більш високі витрати на одиницю продукції і
зменшення сукупної пропозиції.
3. Моделі рівноваги сукупного попиту і сукупної пропозиції
 5

Взаємодія сукупного попиту і сукупної пропозиції направляє економіку

до стану макроекономічної рівноваги, тобто положенню, коли сукупний попит
дорівнює обсягу сукупної пропозиції.
Інакше кажучи, в цьому випадку сумарні витрати будуть рівні
сумарної вартості кінцевих товарів і послуг, вироблених в економіці.
Графічно це стан ілюструється перетином кривих сукупного попиту та
сукупної пропозиції.
Точка їх перетину буде визначати рівноважний рівень цін і
рівноважний обсяг національного виробництва.
При цьому крива AD може перетнути криву AS на будь-якому з трьох її
відрізків: кейнсіанському, проміжному або класичному, що обумовлює
існування різних варіантів макроекономічної рівноваги. Ці варіанти
представлені на графіку:
Точки E1, E2, E3 показують стан макроекономічної рівноваги між
рівнем цін і обсягом національного виробництва при різних ситуаціях в
економічній системі.
Якщо обсяги виробництва відхиляються від рівноважних, то на
кейнсіанської відрізку це призведе до змін в товарно-матеріальних запасах, а
на проміжному і класичному відрізках - до зміни цін. В результаті, економічна
система буде прагнути до рівноважним точкам.
Якщо станеться зсув кривої сукупного попиту, наприклад, вправо, то на
кейнсіанської відрізку збільшиться реальний обсяг національного
виробництва, але не зміниться рівень цін; на проміжному відрізку
збільшиться і реальний обсяг виробництва, і рівень цін;
на класичному - збільшиться рівень цін, але не зміниться обсяг
виробництва.
При скороченні сукупного попиту тенденції будуть зворотні: зменшення
обсягів виробництва і падіння цін.
Однак зворотний рух цін на класичному і проміжному відрізках після
їх підвищення здійснюється з великими труднощами.
Причиною цього є, головним чином, низька еластичність заробітної
плати, що становить до 75% витрат фірм. Нееластичність виробничих витрат
у бік пониження, коли ціни після скорочення попиту не падають, а
залишаються на колишньому рівні, принаймні в короткостроковому періоді,
отримало назву ефекту храповика.
Вихідна модель «сукупний попит - сукупна пропозиція» є базою для
більш детального аналізу макроекономічних проблем.