2.

2 Типи та форми,
циклічність
економічного зростанням
та механізм
трансформації систем
Типи економічного зростання.
Внутрішні джерела економічного зростання.
Зовнішні джерела економічного зростання.
Циклічність економічного розвитку і структурні зміни в
економіці.
Основні типи економічного зростання

екстенсивний інтенсивний
 Екстенсивний тип економічного
зростання забезпечується за
рахунок кількісного збільшення
обсягів функціонуючих факторів
виробництва і практично за
збереження незмінними їх
попередніх техніко-
технологічних параметрів.
 Інтенсивний тип економічного
зростання характеризується
розширенням виробництва на
основі якісного поліпшення всіх
його факторів, тобто
раціонального використання
всього виробничого потенціалу.
Як відхилення від закономірного процесу
економічного розвитку в окремі періоди
для ряду країн може мати (і має) місце
регресивний тип зростання, для якого
характерне тривале зниження обсягів
суспільного виробництва. Зокрема, таке
явище спостерігалось протягом 90-х рр. у
всіх країнах СНД, у тому числі і в Україні,
що в літературі отримало назву
трансформаційного спаду.
Основними (базовими) джерелами економічного
зростання є:

пропозиція чинників виробництва;

стан інфраструктури;

зростання продуктивності чинників на основі технологічного прогресу,

ділові стратегії і взаємодія фірм;

фактори сукупного попиту (доходи і поведінка домогосподарств,

зовнішні
чинники);

політика уряду.
 Вибірджерел економічного зростання передбачає
необхідність кількісної визначеності взаємозв’язків
між приростом ресурсів і приростом їх
продуктивності з одного боку, та приростом обсягів
національного виробництва – з іншого. Цей зв’язок
виражається у виробничій функції.
 Джерелами економічного зростання на сучасному етапі розвитку української
економіки можуть бути зростання капіталовіддачі, інтенсифікація виробництва,
активізація імпорту та оптимізація експорту.
Зростання капіталовіддачі. Обсяг виробництва взаємопов’язаний з нормою
нагромадження капіталу:
 К / dQц.
 Водночас можна вважати, що оберненою функцією норми нагромадження є
функція капіталовіддачі:
 dQц / К.
 Співвідношення зростання обсягу виробництва та норми нагромадження
ідентичне відношенню приросту обсягів виробництва до приросту
капіталовкладень.
 Світова практика свідчить, що норма нагромадження 0,2К / dQц і більше,
засвідчує зростання продуктивності капіталовкладень ΔdQц / ΔК на 12-30%, а
ВВП – на 3-8%.
 Значні капіталовкладення в економіку України можливі лише за рахунок зарубіжного
капіталу. Для цього їй необхідно подолати інституційну та структурну недосконалість,
досягти відповідного рівня продуктивності капіталовкладень, тобто віддачі – Qц / К.
Але тільки капіталовкладення та приріст виробництва не забезпечать економічного
зростання. Є й інші джерела збільшення обсягу виробництва ВВП:
 – збільшення кількості та підвищення якості основного капіталу (нетто-
капіталовкладення);
 – збільшення чисельності зайнятих (кількості праці) та підвищення їх професійно-
кваліфікаційного рівня;
– зведення втрат робочого часу до мінімуму та підвищення продуктивної віддачі
задіяних чинників виробництва за одиницю часу;
– запровадження інновацій та забезпечення загального збільшення продуктивної
віддачі задіяних чинників виробництва: технічного прогресу, новітніх технологій, якості
капіталу і праці, нових видів продукції;
 – проведення інституційних реформ, зокрема правової системи, створення
конкурентних умов, забезпечення мобільності виробничих чинників, прозорості
системи стимулювання, оподаткування, ринків та ін [2, С.256].
 Згідно з концепцією виробничої функції ці джерела
економічного зростання економіки України є надзвичайно
важливими. Однак важко визначити, які з них Україна
спроможна використати. Особливо актуальним є оновлення і
збільшення основного капіталу. Але зростання
капіталоозброєності без залучення інших джерел не буде
ефективним. Реальна капіталовіддача якраз підкреслює
тенденцію зростання капіталу і зниження приросту
національного продукту. Інтенсифікація виробництва. У
концепції виробничої функції важливо зробити акцент на
інтенсифікацію, яка є недооціненою.
 Однією з причин цього є те, що державні та господарські чиновники ще
мислять далеко не інтенсивними економічними категоріями. Проте
реальні показники виробництва засвідчують наявність чималих резервів
інтенсифікації виробництва і праці. Передусім слід мати на увазі таке:
 1. Економічного зростання можна досягти без особливого збільшення
нетто-капіталовкладень, а за рахунок ефективнішого використання
наявного основного капіталу. Досвід країн Центральної Європи свідчить,
що завдяки цьому можна поліпшити якість, запровадити нові види
продукції та знизити виробничі витрати. Це може істотно вплинути на
конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і зовнішньому
ринках, на зростання експорту її в країни Центральної та Західної
Європи. Однак така ситуація буде можливою лише тоді, коли
підприємства вміло пристосуються до ринкових умов і будуть створені
відповідні інституційні передумови.
 2. У структурі виробничої функції джерелом зростання є фактично виконана праця. Приховане безробіття становить в Україні,
за різними оцінками, 20-30%. Отже, постає завдання зменшити або повністю ліквідувати втрати робочого часу:
 Qц = Τкqтt
Вироблений в Україні ВВП сягає лише 70% потенційного, який можна отримати за повного використання робочого часу. Кожний
зайнятий робітник недодавав продукту на 1,3:
Qц = Τкqт 1,3t
Нехай t = 1 рік. За повного використання фонду річного робочого часу ВВП міг становити:

20 млн. осіб х 7500 грн. х 1,3 = 195 млрд. грн.

Приріст ВВП міг досягти 45 млрд. грн. = 195 млрд. грн. - 150 млрд.
грн.
3. Резервом інтенсифікації виробництва є збільшення чисельності зайнятих в економіці на кількість, вивільнену внаслідок
кризових процесів, а це приблизно 3 млн. осіб.

23 млн. осіб х 7500 грн. х 1,3 = 224 250 млн. грн.

Приріст ВВП додатково 29 250 млн. грн. = 224 250 млн. грн. - 195 000 млн. грн.
Отже, за рахунок раціонального використання робочого часу і збільшення зайнятих на 3 млн. осіб приріст ВВП міг би становити:

74 250 млн. грн. = 45 000 млн. грн. + 29 250 млн. грн.

Аналогічних прикладів можна навести багато. Однак інституційних передумов ще не створено, відсутня ефективна конкуренція,
тому очікувати реальної інтенсивної виробничої функції на найближчу перспективу малоймовірно [6, С.325].

Економічне зростання можливе завдяки активізації експорту та оптимізації імпорту.
Активізація експорту. Задекларувавши перехід до ринку, зробивши перші кроки на
шляху входження у європейські й світові фінансові та ринкові структури, Україна
отримала змогу використати стратегію економічного зростання, яка спирається на
експорт. Іноземні ринки певною мірою стимулюють розширення виробництва, що
активно використовують всі країни. Україна теж повинна максимально цим
скористатися. Але її експорт, хоч і зростає, однак його темпи, структура ще
малозначимі. Експорт України формують традиційні експортні галузі: металургія,
хімічна промисловість, сільське господарство. Але жорстка обмежувальна політика
енергозабезпечення може негативно впливати на енергоємний експорт, особливо
той, що базується на дешевій енергії. Щоправда, переважно таке скорочення
експорту автоматично зменшує попит на енергію. Проте дорога експортна
продукція матиме збут тривалий час на тих ринках, де низький рівень затрат на
заробітну плату та використовуються вже частково амортизовані потужності, тобто
у країнах із перехідною економікою і тих, що розвиваються.
 Певні можливості відкриває і те, що в процесі широкої
реструктуризації європейської промисловості виникає та зростає попит на
комплектуючі вироби, деталі та напівфабрикати для всіх видів обладнання,
виготовлення яких вимагає великих трудових затрат, особливо для продукції
машинобудівного комплексу. Українське машинобудування якраз і потребує
зовнішньої кооперації на новітніх технологіях, особливо з європейськими
країнами. Україна могла б постачати продукцію, яка здебільшого
виготовляється в металообробній та металургійній промисловості.
Надзвичайно важливим для використання експортних можливостей є
те, щоб імпульсам попиту, які надходять із-за кордону, не створювали
адміністративні, тарифні перешкоди. Водночас потрібно також істотно
поліпшити мобільність підприємств, зокрема поділом на менші структурні
одиниці.
 Оптимізація імпорту. Економічне зростання тісно пов’язане з
оптимізацією імпорту. Йдеться не лише про його динаміку, а й про
структуру. Динаміка імпорту зумовлюється передусім заощадженням енергії
та імпортом технологій.
Закон товарного виробництва наводить на думку, що економічна
політика України повинна орієнтуватись на суворе заощадження замість
розширення національного виробництва енергії. Навіть скорочення імпорту
енергії на 18–22% урівноважило б баланс поточних операцій. Істотним
засобом заощадження енергії є правильне ціноутворення, якого можна
досягти і завдяки припиненню постачання енергії в разі несплати. Адже фактично
зростання заборгованості (від’ємного сальдо поточних рахунків) є
зниженням цін або надходжень за використану енергію. Жорстка
енергетична політика стосовно підприємств забезпечує значне заощадження
енергії, а відповідно – скорочення імпорту енергоносіїв. Поки що
енергоспоживання підприємств становить понад 60% загальної потреби
України в енергії [6, С.326].
 Вчасна оплата спожитої енергії може позитивно впливати
на структуру імпорту, зокрема на зменшення частки енергії
в його сукупному обсязі. Це дасть змогу неенергетичній
складовій, зокрема імпорту капіталовкладень, технологій,
зростати швидше від сукупного імпорту, що
пришвидшуватиме економічне зростання. За цих умов
імпорт необхідних технологій збільшуватиметься значно
швидше, ніж темпи зростання національної економіки. У
кінцевому підсумку це забезпечить повільне зменшення
сальдо поточних рахунків.
 Запорукою успішного здійснення стратегії й тактики
економічного зростання є фінансова підтримка у
розмірах, які забезпечили б реструктуризацію
продуктивних сил, стабільну віддачу праці та
капіталу.
Таку підтримку можуть надати країни з розвинутою
економікою за умови здійснення Україною
політичних, правових та економічних перетворень.
Підходи до розуміння економічного
розвитку за Й. Шумпетером:
1) створення нового товару, з яким споживачі ще не знайомі, або надання нової якісної
характеристики наявному товару;

2) створення нового методу виробництва, який ще не випробовувався в даній сфері

виробництва і який не обов'язково ґрунтується на новому науковому відкритті, а може
бути представлений лише новою формою товару;

3) відкриття нового ринку, на якому досліджувана промисловість ще не функціонувала;

4) знаходження нового джерела чинників виробництва незалежно від того, чи було

воно раніше, чи є новоствореним;

5) створення нової організації галузі, наприклад досягнення монополії або ліквідація

монопольної позиції.
 Американський економіст М. Шніцер акцентує на тому, що
«економічний розвиток – це не тільки збільшення
реального обсягу виробництва, а й урізноманітнення
різновидів продукції, якщо порівняти з тими, які
випускалися раніше»
 Загалом сучасна наука трактує економічний розвиток як
процес переходу від одного етапу економічного розвитку до
іншого, коли на новому етапі, крім старих груп товарів і
послуг, виробля-ються ще й абсолютно нові,
використовуються більш нові технології або способи
організації
виробництва
 Циклічність виражається в регулярному повторенні
коливань ділової активності, коли зростання виробництва
змінюється падінням, а підвищення ділової активності –
зниженням. Циклічність також характеризується
періодичним зростанням і спадом ринкової кон’юнктури.
Періоди підвищення економічної активності переважно
характеризуються екстенсивним розвитком, а періоди
зни-ження активності – інтенсивним
 Складовою частиною поняття «циклічність» є цикл. У тлумачному словнику
цикл подається як сукупність взаємопов’язаних явищ, процесів, робіт, яка
утворює закінчене коло дій протягом певного проміжку часу.
Використовуючи це поняття, можна говорити про те, що процес
соціального й економічного розвитку здійснюється у визначеному ритмі,
що періодично повторюється, із циклічними перетвореннями на якісно
новому рівні.
 «Сутність економічного розвитку полягає саме в стрибкоподібних
переходах від одного стаціонарного стану до іншого на якісно іншому рівні.
Кожен цикл має загальні риси та параметри, але водночас він
неповторюваний, своєрідний, у ньому закладений попередній досвід».
Сучасна економічна енциклопедія:
 «Економічний розвиток – це незворотні, скеровані та закономірні
зміни економічної системи суспільства. Внаслідок економічного
розвитку зростає диференціація складу елементів, що утворюють
економічну систему, ускладняється структура та підвищується
рівень самоорганізації, з’являються нові види економічної
діяльності, зростають її продуктивність, рівень доходів і задоволення
суспільних потреб у матеріальних і нематеріальних благах і загалом
якість життя та рівень розвитку людей. Економічний розвиток
пов’язаний з істотними змінами в структурі виробничих сил,
технологічному базисі суспільства, суспільно-економічних відносин,
інститутів».
В середині ХХ ст. Й. Шумпетер залежно від причин криз і
періодів тривалості запропонував виділяти чотири типи
економічних циклів:
 – короткострокові цикли Кітчина (період – 3–4 роки);
 – середньострокові цикли Жюгляра (період – 6–13
років);
 – ритми Кузнеця (період – 15–20 років);
 – довгі хвилі Кондратьєва (період – 50–60 років)
Цикли Кітчина
 Цикли Кітчина (інші назви – цикли запасів, фінансові цикли) – це найкоротші цикли. В їх основі
лежать зміни в оборотних коштах і товарно-матеріальних запасах. Сучасна економічна теорія
зазвичай пов'язує механізм генерування циклів Кітчина з часовими лагами передачі інформації,
пов’язаними з процесом прийняття рішень комер-ційними фірмами. Через затримки прийняття
рішень для поліпшення кон'юнктури ринку біз-нес безпідставно продовжує нарощувати обсяги
виробництва, а це призводить до перенасичення ринку, повного використання трудових ресурсів
і капіталу. Як наслідок, через деякий час ринок стає затовареним: товари накопичуються на
складах, а попит і ціни падають. Виникає потреба зменшити виробництво, але й тут знову
процес прийняття та реалізації рішення потребує часу. Крім того, є часовий лаг між моментом
початку зниження рівня завантаження виробничих потужностей і «розсмоктуванням»
надлишкових запасів товарів на складах. Указані часові лаги генерують цикли Кітчина [19]. Як
бачимо, в основі циклу Кітчина лежить техніко-економічний механізм – переви-робництво й
недовиробництво товарних запасів. Як правило, цикли Кітчина є характерними для рівня
підприємств або галузей.Якщо розглянути зміни, що мають місце про-тягом одного циклу
Кітчина, то їх, як правило, можна охарактеризувати як незначні або неструк-турні. Водночас
вимальовується такий ланцюжок
змін: на початковому етапі відбуваються зміни попиту на товари, які виробляються, що тягне за
собою зміни запасів товарно-матеріальних цінностей; далі накопичення товарів на складах
змушує змінити обсяги виробництва з одночас-ними змінами цін на товари; на останньому кроці
відбуваються зміни в доходах і зайнятості насе-лення. У наступному циклі описаний ланцюжок
змін повторюється.
 Цикли Жюгляра
 На Заході середньострокові цикли називають
циклами Жюгляра (інші назви – бізнес-цикли, промислові цикли, середні цикли).
Цикл Жюгляра пов'язаний з оновленням основного капіталу та інвестиціями.
Основною причиною циклів є зрос-тання цін. Водночас уважають, що цикли
Жюгляра є результатом: порушень вкладень капіталу в активні елементи основного
капіталу – засоби та знаряддя праці; переливів капіталу з однієї галузі в іншу; впливу
міжгалузевої конкуренції; впливу формування ціни виробництва в довгостроковому
періоді; змін грошово-кредитних чинників. Цикли Жюгляра відбуваються на
світовому, національ-ному та галузевому рівнях.На відміну від короткострокових
циклів Кіт-чина цикли Жюгляра пов’язують зі структурними змінами в економіці
відповідного рівня. Цикл Жюгляра починається зі структурних змін на рівні
фінансово-кредитної системи і проявляється у вигляді змін розміру позик. Так само
ці зміни викликають структурні зміни інвестицій, а ті спри-чиняють істотне оновлення
основного капіталу (відбуваються структурні зміни в основному капі-талі). Далі
відбуваються структурні зміни в обсягах виробництва товарів і послуг, а також
структурні зміни цін. Із часом мають місце структурні зміни сукупного попиту і
пропозицій, а також структурні зміни в зайнятості населення.
 Цикли Кузнеця
 Середньострокові цикли Кузнеця (інші назви – будівельні цикли, відтворювальні
цикли, демографічні цикли) початково пов’язували з нерівномірністю попиту в
будівництві, зміною покоління житлових будинків і виробничих споруд, а також
із демографічними процесами, зокрема припливом мігрантів. Однак сьогодні їх
пояснюють циклічністю оновлення технологій і загальними інфраструктурними
змінами. Свого часу С. Кузнець довів, що показники національного доходу,
споживчих витрат, валових інвестицій в устаткування виробничого призна-
чення, а також у будівлі і споруди демонструють взаємопов'язані двадцятирічні
коливання. Водно-час у будівництві ці коливання мають найбільшу відносну
амплітуду. Цикли Кузнеця на відміну від попередніх пов’язані з іншим видом
змін – структурними зру-шеннями. На початку циклу відбуваються струк-турні
зрушення в доходах. Далі вони тягнуть за собою одночасні зрушення в обсягах
виробництва та демографічні зрушення. Отже, відбуваються структурні
зрушення в сукупному попиті та про-позиції, а остаточно – структурні зрушення
зайня-тості населення та цін.
Цикли Кондратьєва
 Цикли, або хвилі, Кондратьєва (інакше – техно-логічні цикли) – це
періодичні цикли сучасної сві-тової економіки тривалістю 50 років із
можливими відхиленнями в 10 років. Імпульсом для початку циклу є
радикальні зміни в технологічній базі сус-пільного виробництва, його
структурна перебу-дова. Тобто цикли Кондратьєва пов’язані з техно-
логічними відкриттями або важливими технічними нововведеннями та їх
упровадженням.Цикли Кондратьєва пов’язані зі значними змі-нами –
структурними зрушеннями і трансформа-ціями. Початком циклу є
структурні зрушення та трансформації в технологіях. Істотні технологічні
зміни викликають структурні зміни в інвестиціях. Потреба в інвестиціях
спричиняє структурні зру-шення в кредитно-фінансовій системі. У
кінцевому підсумку все це призводить до структурних зрушень і
трансформацій у виробництві товарів і послуг.
1 цикл — с 1803 до 1841-43 гг. (отмечены
моменты минимумов экономических
показателей мировой экономики)
2 цикл — с 1844-51 до 1890-96 гг.
3 цикл — с 1891-96 до 1945-47 гг.
4 цикл — с 1945-47 до 1981-83 гг.
5 цикл — с 1981-83 до ~2018 г. (прогноз)
6 цикл — с ~2018 до ~ 2060 (прогноз)