3

Антиінфляційна політика держави

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………4

1. Теоретико-методологічні засади антиінфляційної політики................................6

2. Світовий досвід реалізації заходів антиінфляційної політики для національної

економіки.................................................................................................................11
3. Проблеми та реалізації ефективної антиінфляційної політики в Україні........16

Висновки……………………………………………………………………………..…21

Список використаної літератури…………………………………………………….23

Додатки…………………………………………………………………………………29
 4

Вступ

Актуальність теми.
Фінансовий стан нації є показником її економічного добробуту. Стабільність
цін, важливий елемент загальної макроекономічної рівноваги країни, значною
мірою залежить від стабільності її монетарної системи. Інфляція, яка є поширеною
проблемою в багатьох країнах світу, становить серйозну проблему для сучасного
економічного прогресу, завдаючи згубного впливу на різні аспекти суспільства.
Хоча інфляція спочатку виникла в 16 столітті, її вплив був обмежений окремими
регіонами. Однак із розвитком ринкової економіки інфляція стала постійним
явищем.
Я вибрав цю тему для своєї курсової роботи через її безпосередній зв'язок з
антиінфляційною політикою країни та її актуальність.
Темі інфляційних процесів і принципів антиінфляційної політики широко
присвячені у своїх працях численні вітчизняні та зарубіжні вчені.
Метою роботи є дослідження теорії та практики антиінфляційної політики.
Для досягнення мети необхідно виконати такі завдання :

1. Розкрити теоретико-методологічні засади антиінфляційної політики.

2. Дослідити світовий досвід реалізації заходів антиінфляційної політики.

3. Визначити проблеми та реалізації ефективності антиінфляційної політики в

Україні.
Об’єктом курсового дослідження є антиінфляційна політика.

Предметом курсового дослідження є механізм здійснення антиінфляційної

політики.
При написанні курсової роботи були використані такі методи як: аналіз,
синтез, дедукція, історичний метод.
 5

1. Теоретико-методологічні засади антиінфляційної політики.

Процес інфляції складний і різноманітний, слугуючи відображенням основних
проблем і конфліктів в економіці. Його найвидатнішим проявом є постійне
затоплення каналів, через які циркулюють гроші, що призводить до надлишку
грошей. Це, у свою чергу, знецінює валюту та веде до перерозподілу національного
доходу та багатства, що зрештою завдає шкоди більшості населення.

У сучасному глобальному ландшафті інфляція є поширеним і тривалим

явищем, яке виникає внаслідок різних факторів, включаючи як монетарні, так і
немонетарні впливи, причому політичні фактори є найбільш поширеними. Навіть у
ринковій економіці повністю ліквідувати інфляцію недоцільно. Натомість слід
зосередитися на регулюванні інфляції та реалізації розумних стратегій для
ефективного управління коливаннями інфляції.

Інфляцію можна розділити на різні типи залежно від тяжкості її впливу на

економіку. До них відносяться повзуча інфляція, галопуюча інфляція, гіперінфляція
(5, с. 247).

Прояв окремих факторів у інфляційному процесі неоднаковий у різні часи та

періоди. У результаті країни часто визначають тип інфляції на основі найбільш
помітного фактора. За цим критерієм виділяють такі типи інфляції: інфляція,
спричинена збільшенням грошової маси, інфляція, спричинена зростанням доходів,
інфляція, спричинена зростанням матеріальних витрат, структурна інфляція,
інфляція, пов’язана з доходами, інфляція під впливом податків, інфляція
надходження з бюджету, та інфляція, спричинена кредитною експансією.

Відсутність лімітів процесу емісії викликає занепокоєння щодо соціальних

обмежень інфляції, оскільки вони ґрунтуються на усталеному принципі, згідно з
яким 4-5-кратне збільшення грошової маси в обігу порівняно з товарною масою
означає виснаження держави та потенціал для непередбачені соціальні хвилювання.

Рівень життя населення неминуче знизиться разом зі значним скороченням

промислового виробництва, оскільки гіперінфляція бере своє.
 6
Як правило, інфляційний процес розгортається у дві окремі фази. Спочатку є
період, коли збільшення кількості паперових грошей перевищує швидкість, з якою
паперові гроші втрачають вартість, що призводить до згубних наслідків для
виробництва. Така ситуація може бути лише тимчасовою.

Виникне виключно сприятлива ситуація, насамперед через інфляцію. Це явище

можна пояснити двома факторами. По-перше, збільшення кількості товарів
призводить до того, що частина додаткової валюти замінює необхідну кількість
справжніх банкнот в обігу. По-друге, існує попит на фізичну готівку для
задоволення існуючих потреб, оскільки обсяг кредиту зменшується, а швидкість
обігу грошей уповільнюється.

Важливо визнати, що на початковому етапі інфляційного процесу його згубний

вплив ще не повністю відчутний. В економіці та фінансовій системі все ще існують
різноманітні методи контролю та регулювання, які надають можливості не лише
пом’якшити несприятливі наслідки інфляції, але й, якщо необхідно, керувати нею та
спрямовувати її на досягнення політичних цілей.

На другому етапі розвитку помітно посилюється інфляційний процес, оскільки

темпи зростання суспільного виробництва відстають від знецінення паперових
грошей. Стає очевидним переповнення каналів грошового обігу внаслідок різних
факторів, таких як спад виробництва, уповільнення науково-технічного прогресу,
зниження продуктивності праці. Крім того, спостерігається зниження товарообігу та
скорочення імпорту товарів, що призводить до дефіциту продукції та негативного
платіжного балансу країни (17, с. 98).

Управління інфляцією є складним завданням у сфері економічної політики.

Методи, які використовуються для контролю та управління інфляційним процесом,
відрізняються і часто суперечать один одному. Ці підходи охоплюють ряд
комплексних заходів, спрямованих на досягнення балансу між зростанням цін і
стабільністю доходів. У зв’язку з цим уряд вживає антиінфляційних заходів для
регулювання економіки та пом’якшення згубних наслідків інфляції [20].
 7
2. Світовий досвід реалізації заходів антиінфляційної політики
для національної економіки.
Протягом останніх двадцяти років широкі дослідження кореляції між
інфляцією та економічним зростанням постійно виявляли згубний вплив інфляції на
загальний середній показник.

Обмеження державних витрат як засіб штучного контролю над інфляцією

стримує купівельну спроможність населення, тим самим перешкоджаючи
економічному зростанню та справедливому розподілу ресурсів у суспільстві. Отже,
такий підхід не сприяє підвищенню як рівня життя, так і довгострокового
добробуту.

Отже, стає обов’язковим встановити чіткий набір пріоритетів економічної

політики, щоб зміцнити становище нації та визначити, чи контроль над інфляцією
служить засобом досягнення мети чи шляхом до вирішення глибинних проблем.
Вкрай важливо встановити науково обґрунтований та оптимально життєздатний
цільовий показник інфляції, який не перешкоджатиме економічному зростанню та
суспільному добробуту, водночас сприяючи покращенню низьких доходів та
загальної якості життя громадян.

Використання статистичних методів для визначення оптимального рівня

інфляції дає змогу зрозуміти точку, в якій у середньому досягається максимальне
зростання. Однак важливо зазначити, що це максимальне зростання може
відрізнятися в різних країнах. Наприклад, розвинені країни з оптимальним рівнем
інфляції 8% відчувають зниження середнього зростання лише до 1%, коли інфляція
досягає 18%. З іншого боку, країни, що розвиваються, які мають нижчий
оптимальний рівень інфляції 3,9%, здатні підтримувати темпи зростання 2,1% навіть
за рівня інфляції 18%. Позитивний зв'язок між інфляцією та зростанням припиняє
існувати, коли інфляція досягає 9,4% для розвинутих країн і 16% і 10% для країн з
перехідною економікою та країн, що розвиваються відповідно. Було помічено, що
середні рівні інфляції суттєво відрізняються в різних групах з різними темпами
зростання. Наприклад, у розвинених країнах, де темпи зростання перевищують
2,5%, середня інфляція становить лише 5,5%, тоді як у країнах, що розвиваються,
вона становить 23,8%. Простіше кажучи, країни, що розвиваються, мають вищий
 8
середній рівень інфляції порівняно з розвиненими країнами, незважаючи на вищі
темпи зростання.

Хоча розвинені країни, як правило, мають нижчі оцінені оптимальні рівні

інфляції, певні темпи зростання все ж можуть бути досягнуті при вищій інфляції в
інших країнах.

3. Проблеми та реалізації ефективної антиінфляційної політики в

Україні.
На відміну від західних країн, в Україні відбуваються інфляційні процеси, які
зазвичай посилюються [Додаток А]. Цей конкретний тип інфляції складно
контролювати та обмежувати. Національна валюта втрачає вартість порівняно з
товарами, послугами та іноземними валютами, які зберігають стабільність
купівельної спроможності. Основними чинниками інфляції є [7]:

Порушення пропозицій суспільного виробництва є актом, який суперечить

суспільним нормам і очікуванням.

Надмірне друкування паперових грошей, що суперечить принципам грошового

обігу, є порушенням, яке не можна не помічати.

Розширення дефіциту державного бюджету та накопичення державного боргу

можна пояснити неефективним розподілом державних коштів.

Відволікання значної частини ресурсів на оборонну промисловість, зумовлене

мілітаризацією економіки, призводить до дефіциту споживчих товарів і ускладнює
їх виробництво.

Недосконалість податкової системи досить очевидна.

Фінансово-кредитна система переживає низку кризових явищ.

Зміцнення міжнародних економічних зв'язків між державами спричинило

різноманітні зовнішньоекономічні фактори, зокрема загострення конкуренції на
світових ринках капіталу, товарів, послуг, робочої сили, загострення міжнародних
валютно-кредитних відносин. Ці фактори також сприяли виникненню структурних
світових криз, таких як енергетична, продовольча, фінансова та ін.
 9
В Україні існує дисбаланс темпів інфляції за різними товарними групами, що
згубно впливає на економіку. Цей дисбаланс ускладнює прийняття обґрунтованих
рішень щодо розподілу капіталу та точну оцінку прибутковості інвестиційних
можливостей [4].

Ситуація у східній частині країни ще більше погіршується значним дефіцитом

бюджету, що призводить до подальшого загострення.

Йдеться про надмірні державні витрати, нерегульовані викиди, відставку уряду

та відчуття невизначеності щодо майбутніх перспектив розвитку.

Внаслідок цього впливу відбувається падіння ВВП та посилення несприятливих

впливів на економічну діяльність як суб’єктів господарювання, так і населення [5].

Як наслідок, гривня суттєво подешевшала, що призвело до помітного відтоку

депозитів із банківської системи.

Фактична девальвація гривні, незважаючи на заниження офіційного індексу

інфляції, перевищує курсові коливання, що призводить до посилення нестабільності
національної валюти. Більше того, реальне зростання цін значно перевищує
офіційний рівень інфляції, яким штучно маніпулюють [Додаток Б].

Прожитковий мінімум і спектр товарів і послуг, які він охоплює, залежать від
економічних умов країни. Дослідження інформаційно-аналітичного центру «Інфо-
Світло» показало, що після економічної кризи 1990-х років і до 2015 року
мінімальна зарплата в Україні фактично зростала. Це можна спостерігати через
коливання мінімальної зарплати по відношенню до курсу долара. Єдиним винятком
став 2009 рік, коли після економічної кризи курс долара зріс з 5 до 8 грн. У 2007
році відбулося значне зростання заробітної плати в доларах США – майже на 30%.
Стабільність курсу гривні протягом 2005-2008 і 2010-2014 років, а також початку
2014 року призвела до найвищої зафіксованої мінімальної зарплати в історії України
– 152 долари (1218 гривень за курсом 7,99 грн.). /долар). У 2014 році стався суттєвий
зсув, який кардинально змінив ситуацію. На початку 2015 року мінімальна заробітна
плата різко впала до 77 доларів, а до 1 березня досягла найнижчої позначки за
останні десять років – 43,8 долара [15].
 10
Спочатку мінімальна зарплата в Україні була на одному рівні з зарплатами в
Туркменістані та Азербайджані. Проте з часом мінімальна заробітна плата в нашій
країні зрівнялася з мінімальною заробітною платою в Ліберії, Ботсвані та Конго.

Як наслідок, купівельна спроможність населення впала, оскільки доходи

зменшувалися, а витрати продовжували зростати.

Результати соціологічних досліджень показують, що значна більшість

українців, понад 61%, стикаються зі зниженням своїх доходів. 54% учасників
визнають негативний вплив інфляції основним фактором, що впливає на якість
їхнього життя. Крім того, значна частка респондентів, понад 56%, вдається до
заходів скорочення витрат, коли йдеться про придбання продуктів харчування, щоб
прогодувати себе.
Вартість набору продуктів харчування для працездатних осіб, у січні 2016
року складала 1216 гривень, або 88% від встановленого рівня мінімального
прожиткового мінімуму для працездатних (мінімальної заробітної плати – 1378
гривень). Таким чином, у працездатного українця після задоволення потреб у
харчуванні залишається 162 гривні на придбання взуття, одягу, ліків, оплату ЖКП,
транспортних та комунікаційних послуг, задоволення культурних потреб.

Рис. 1. Питома вага вартості продуктів харчування для працездатної

особи у прожитковому мінімумі.
 11
В Україні використовуються різні методи боротьби з інфляцією. Це
антиінфляційне оподаткування, зниження податків, регулювання цін у період
інфляційної нестабільності, контроль за рухом іноземної валюти [21]. Крім того, для
всіх економічних інститутів вкрай важливо повністю адаптуватися до роботи в
умовах інфляції. Для ефективної реалізації виваженої антиінфляційної політики в
сучасній Україні необхідно прогнозувати інфляційні тенденції, формулювати та
здійснювати валютну політику, пов’язану з визначенням обмінного курсу, а також
створювати ефективні організаційні структури.

Для полегшення інвестиційного процесу та конвертації іноземної валюти в

національну грошову одиницю вкрай важливо проаналізувати рух іноземної валюти
та її вплив на економіку. Для цього необхідна розробка моделей, які точно
відображають основні макроекономічні показники у сфері товарного та грошового
обігу, що дозволяють статистично аналізувати потенційні інфляційні зміни у
грошово-кредитній сфері.
 12
Висновки
Щоб пом’якшити несприятливі економічні та соціальні наслідки інфляції,
уряди різних країн змушені вживати певних антиінфляційних заходів.

При аналізі макроекономічної стабільності важливо розглядати антиінфляційну

політику як складову стабілізаційних заходів. Ця політика не тільки безпосередньо
впливає на макроекономічну стабільність, але й опосередковано впливає на неї,
зміцнюючи або зменшуючи впевненість у ефективності антиінфляційних заходів.

У розробці антиінфляційної програми вкрай важливо визначити пріоритети

дослідження стратегій, які використовують країни з розвинутою ринковою
економікою для боротьби з інфляцією. Однак не менш важливо враховувати
унікальні характеристики та обставини кожної нації під час впровадження
іноземних практик.

Реалізація рішучої антиінфляційної політики викликає у суб'єктів

господарювання довіру до дій Уряду та Національного банку, створює сприятливу
атмосферу для досягнення макроекономічної стабільності та сталого
довгострокового економічного зростання.

Для забезпечення ефективної політики зниження інфляції вкрай важливо

встановити добре збалансований підхід, який охоплює як монетарну, так і фіскальну
політику.

Для сприяння конкуренції та сприяння її зростанню вкрай важливо визначити

пріоритети розвитку допоміжних інституцій і заходів щодо скорочення витрат. Крім
того, комплексна реформа всієї інституційної структури, яка охоплює як офіційні,
так і неформальні економічні інститути, є важливою для забезпечення ефективної
взаємодії.
 13

Список використаної літератури

1. Аржевітін С.М. Таргетування інфляції – оптимальний режим монетарної

політики для України / С.М. Аржевітін // Вісник ДонНУЕТ. – 2009. – № 3. – С. 4-9.
2. Базелюк О.О, Кубай О.Г. Антиінфляційне регулювання економіки
[Електронний ресурс] / О.О Базелюк, О.Г. Кубай. – Режим доступу :
http://www.rusnauka.com/10_DN_2012/ Economics/15_106689.doc.htm.
3. Відякіна, М. Сучасна світова фінансова криза в деструктивних вимірах
інвестиційного прагматизму [Текст] / М. Відякіна, Н. Резнікова // Вісник
Національного банку України. –2010. – №5. – С. 22-27
4. Гайдуцький А. Вплив міграційного капіталу на соціально-економічний
розвиток України// Економіст.-№7/2012
5. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. – К.: Основи, 2013. –
180 с.
6. Індекс інфляції (2000-2016) [Електронний ресурс]// Державна служба
статистики України. Експрес-випуск. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
7. Карпенко Г.В., Башко В.Й. Аналіз основних факторів інфляції
в Україні//Фінанси України - №11/2013
8. Кравченко С.Проблеми інфляції в ринковій економіці й антиінфляційна
політика держави//Економіка. Фінанси. Право. - №8/2014
9. Лаврушин О.И. Деньги и кредит. – М.: Финансы и статистика, 2014. – 448 с.

10. Лизун М.В., Комар Н.В. Теорія та практика антиінфляційного

регулювання [Електронний ресурс] / М.В. Лизун, Н.В. Комар // Електронне
наукове фахове видання «Ефективна економіка» – 2012. – № 2. – Режим доступу :
http://www.economy. nayka.com.ua/?op=1&z=962
11. Мамалуй, О. Економічні кризи: сутність, види та шляхи подолання
[Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://pidruchniki.ws/
 14

12. Моніторинг антикризових заходів // Матеріали відкритого

засідання

«Українського форуму» на тему «Світова фінансова криза: наслідки і

програма дій для України» // електронне джерело www.uf.org.ua.
13. Національний банк України.Офіційне інтернет-
представництво [Електронний ресурс] − Режим доступу:
http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=742185

14. Петрик О.І. Незалежність центрального банку як ключова передумова

успішної реалізації режиму інфляційного таргетування [Електронний ресурс] /
О.І.Петрик, К.К. Мельник // Проблеми та перспективи розвитку банківської
системи України. – 2009. – Вип. 26. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/pprbsu/texts/
15. Самаєва Ю. Податок на бідних [Електронний ресурс] − Режим
доступу: http://dt.ua/ECONOMICS/neadekvatna-antiinflyaciyna-politika-mozhe-prinesti-
bilshe-shkodi-nizh-sama-inflyaciya-166896_.html
16. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки. Навчальний
посібник. – Тернопіль: Астон, 2010. –362с.
17. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. –
К.: МАУП, 2015. -176с.
18. Фінансовий портал Міністерства фінансів України [Електронний
ресурс] − Режим доступу: http://index.minfin.com.ua/index/infl/?2016
19. Фінансовий портал Міністерства фінансів України [Електронний
ресурс] − Режим доступу: http://index.minfin.com.ua/index/infl/?2016
 29

Додатки Додаток А Табл.А.1.

Зведена таблиця індексів інфляції з 2000 по 2016 роки

Сі Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г За
чень ютий ерезен вітен равен ервен ипень ерпен ересе овте истоп руден рік
ь ь ь ь ь нь нь ад ь

20 10 10 10 10 10 10 99 10 10 10 10 10 12
00 4,6 3,3 2,0 1,7 2,1 3,7 ,9 0,0 2,6 1,4 0,4 1,6 5,8
20 10 10 10 10 10 10 98 99 10 10 10 10 10
01 1,5 0,6 0,6 1,5 0,4 0,6 ,3 ,8 0,4 0,2 0,5 1,6 6,1
20 10 98 99 10 99 98 98 99 10 10 10 10 99
02 1,0 ,6 ,3 1,4 ,7 ,2 ,5 ,8 0,2 0,7 0,7 1,4 ,4
20 10 10 10 10 10 10 99 98 10 10 10 10 10
03 1,5 1,1 1,1 0,7 0,0 0,1 ,9 ,3 0,6 1,3 1,9 1,5 8,2

20 10 10 10 10 10 10 10 99 10 10 10 10 11
04 1,4 0,4 0,4 0,7 0,7 0,7 0,0 ,9 1,3 2,2 1,6 2,4 2,3

20 10 10 10 10 10 10 10 10 10 10 10 10 11
05 1,7 1,0 1,6 0,7 0,6 0,6 0,3 0,0 0,4 0,9 1,2 0,9 0,3
20 10 10 99 99 10 10 10 10 10 10 10 10 11
06 1,2 1,8 ,7 ,6 0,5 0,1 0,9 0,0 2,0 2,6 1,8 0,9 1,6
 30

20 10 10 10 10 10 10 10 10 10 10 10 10 11
07 0,5 0,6 0,2 0,0 0,6 2,2 1,4 0,6 2,2 2,9 2,2 2,1 6,6
20 10 10 10 10 10 10 99 99 10 10 10 10 12
08 2,9 2,7 3,8 3,1 1,3 0,8 ,5 ,9 1,1 1,7 1,5 2,1 2,3
20 10 10 10 10 10 10 99 99 10 10 10 10 11
09 2,9 1,5 1,4 0,9 0,5 1,1 ,9 ,8 0,8 0,9 1,1 0,9 2,3

20 10 10 10 99 99 99 99 10 10 10 10 10 10
10 1,8 1,9 0,9 ,7 ,4 ,6 ,8 1,2 2,9 0,5 0,3 0,8 9,1

20 10 10 10 10 10 10 98 99 10 10 10 10 10
11 1,0 0,9 1,4 1,3 0,8 0,4 ,7 ,6 0,1 0,0 0,1 0,2 4,6
20 10 10 10 10 99 99 99 99 10 10 99 10 99
12 0,2 0,2 0,3 0,0 ,7 ,7 ,8 ,7 0,1 0,0 ,9 0,2 ,8
20 10 99 10 10 10 10 99 99 10 10 10 10 10
13 0,2 ,9 0,0 0,0 0,1 0,0 ,9 ,3 0,0 0,4 0,2 0,5 0,5
20 10 10 10 10 10 10 10 10 10 10 10 10 12
14 0,2 0,6 2,2 3,3 3,8 1,0 0,4 0,8 2,9 2,4 1,9 3,0 4,9
20 10 10 11 11 10 10 99 99 10 98 10 10 14
15 3,1 5,3 0,8 4,0 2,2 0,4 ,0 ,2 2,3 ,7 2,0 0,7 3,3

20 10 99 10 10
16 0,9 ,6 1,0 3,5
 31

 Джерело: побудовано автором на основі [14]

Середні ціни по Україні на основні продукти харчування (2008-2015)

Додаток Б Табл.Б.1.

 Джерело [18]