1) Б

2) Г
3) А
4) Г
5) В
6) А
7) В
8) 1д
2А
9) В
3Г
4В
10) А,б,г,в

№11
Аналізуючи надані дані про економічний розвиток у другій половині 1960-х -
у 1970-ті рр., можна виявити кілька ключових тенденцій у розвитку
промисловості та економіки загалом:
1. Зростання валового суспільного продукту (ВСП): Спостерігається
стабільне, хоча і неоднорідне, зростання ВСП від 4.7% у восьмій
п'ятирічці до 5,8% у десятій п'ятирічці. Це свідчить про загальне
зростання економічної активності.
2. Зниження темпів зростання продуктивності праці та промислової
продукції: Протягом цього періоду відзначається зниження темпів
зростання як продуктивності праці, так і обсягів промислової
продукції. Восьма п'ятирічка показала зростання продуктивності праці
на 6,1% і промислової продукції на 8,4%, але до десятої п'ятирічки ці
показники знизились до 3,0% і 3,9% відповідно.
Ці тенденції могли бути спричинені кількома факторами:
 Технологічні обмеження: Зростання, що спостерігалося на початку
періоду, могло зіштовхнутися з технологічними обмеженнями, що
сповільнило подальше зростання продуктивності та обсягів
виробництва.
 Структурні проблеми в економіці: З часом структурні проблеми, такі
як недостатнє інвестування в інновації, неефективність використання
 ресурсів та недоліки в плануванні, могли стати більш помітними та
вплинути на темпи економічного зростання.
 Зовнішньоекономічні умови: Міжнародний економічний контекст
також міг вплинути на економічний розвиток, зокрема через зміни у
світових цінах на сировину, торговельні обмеження або глобальні
економічні кризи.
 Внутрішньополітичні фактори: Внутрішня політика, зміни в
управлінні економікою, інвестиційні пріоритети уряду також могли
суттєво вплинути на економічний розвиток.
№12

Українська група сприяння виконанню Гельсінських угод ставила за мету

сприяння ознайомленню як української, так і світової громадськості з
основними принципами та положеннями Загальної Декларації прав людини,
а також з фактами порушень цих прав на території України. Важливим
аспектом діяльності групи було приймання та розповсюдження інформації
про конкретні випадки порушення прав людини.
Для досягнення своєї мети група планувала застосовувати наступні методи:
1. Інформування громадськості: Через публікації, звернення, та інші
засоби масової інформації група планувала розповідати як українській,
так і міжнародній громадськості про права людини та їх порушення на
території України.
2. Приймання скарг: Важливою частиною діяльності групи було
збирання конкретних скарг від громадян на порушення прав людини,
що дозволяло документувати ці порушення та використовувати їх у
подальшій роботі.
3. Розповсюдження інформації про порушення: Інформація про зібрані
випадки порушень мала бути доведена до міжнародної громадськості з
метою залучення уваги та тиску на українську владу.
Чи могли ці методи бути ефективними? Так, але з деякими застереженнями:
 Висвітлення порушень прав людини могло залучити увагу
міжнародної спільноти до ситуації в Україні, що могло створити
зовнішній тиск на українську владу. Міжнародне засудження є
потужним інструментом впливу, особливо для країн, що прагнуть
підтримувати хороші відносини з іншими державами та міжнародними
організаціями.
  Документування конкретних випадків порушення прав людини
дозволяло б не лише інформувати громадськість, але й створювати
основу для юридичного оскарження та потенційних міжнародних
розслідувань.
Однак, ефективність цих методів залежала від багатьох факторів, зокрема від
реакції української влади та міжнародної спільноти. У умовах тоталітарної
системи, де влада могла жорстко придушувати будь-які прояви дисидентства,
ризики для активістів були високими. Попри це, міжнародне визнання та
підтримка могли допомогти захистити права активістів та сприяти змінам.