Гаврилюк Юрій Валентинович

Факультет фінансів і банківської справи

Одеський національний економічний університет
2 курс

МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА В УМОВАХ БОРОТЬБИ З НАСЛІДКАМИ

КРИЗИ COVID-19

Руйнівні наслідки світової фінансової кризи зумовлюють несприятливе

зовнішнє середовище для функціонування вітчизняних реального та фінансового
секторів економіки, що ускладняється нестабільними соціально-економічними і
геополітичними чинниками; негативний вплив цих чинників спричиняє
розгортання інфляційних процесів та унеможливлює економічне зростання. У
цьому зв’язку особливої актуальності набуває вивчення процесів стагфляції. В
економічній літературі активно обговорювалося явище стагфляції, яке мало
місце у розвинених економіках в 1970-80 рр. Проте сучасна рецесія певною
мірою відновила інтерес науковців до високої інфляції на тлі уповільнення
економічного зростання. Проте вважаємо, що питання оцінки й регулювання
стагфляції є більш актуальним для економік, що розвиваються та так званих
трансформаційних економік. Або, іншими словами, для економік, які відносно
недавно відчували епізоди трансформаційної системної кризи та не абсорбували
наслідки таких криз у повній мірі.
Під час нещодавно минувшої кризи короновірусної хвороби Covid-19
урядами більшості країн було розроблено програми надання грошової допомоги
підприємствам та домогосподарствам, які через скорочення виробництва
втратили можливість отримувати власний прибуток. Значне зростання грошової
маси, яке не було забезпечене відповідним зростанням ВВП, а навпаки його
зниженням стало однією із причин зростання загальносвітового рівня інфляції.
Для більшості країн світу все глибше стали проявлятися епізоди стагфляції,
тобто явища, яке характеризується уповільненням економічного зростання й
високими темпами інфляції, та в сучасних умовах є більш притаманним для
економік, що розвиваються.
 Рис 1. Загальносвітовий рівень інфляції за період від 1995 до 2022 року.
Згідно із рисунком 1, загальнорічний приріст рівня глобальної інфляції в
2021 році склав 1,54%. Для більшості країн світу інфляція зросла досить
кардинально. Для прикладу рівень інфляції ЄС сягнув двозначного рівня вперше
за історію його існування. Тому більшість центральних банків країн світу, для
подолання наслідків наднормової емісії для фінансування потреб уряду,
перейшли до режиму дефляційної монетарної політики – підвищення облікових
ставок та зменшення обсягів фінансування урядів.
Але дефляційна політика, крім очевидних позитивних результатів –
укріплення національної грошової одиниці має достатньо негативну річ, яка
особливо помітна в умовах глобальної економічної рецесії – гальмує приріст
ВВП. Згідно із рисунком 2, світова економіка не повернулася до тренду початку
2019 року, тобто світова економіка втратила силу та є відносно слабкою.

Рис 2. Реальний ВВП США, реальний ВВП ЄС, тренд ВВП США 2019 року,
тренд ВВП ЄС 2019 року
 Жорстка монетарна політика ставить під загрозу ділову активність. вісно,
що процес посилення монетарної політики призводити до скорочення ліквідності
у світовій фінансовій системі. До того ж активи американців дешевшали більше
ніж на 1,4 млрд доларів. За даними Світового банку запаси товарів в США та ЄС
перевищують нові замовлення, тобто спостерігається товарна навіса. Як тільки
під тиском монетарної політики попит почне знижуватися, виробники почнуть
скорочувати безробіття. А це включає в собі ще більше падіння ВВП та
зростання інфляційних очікувань на фоні високого безробіття.
Глобальна економічна рецесія також підвищує рівень невизнаності
економічної політики. На рисунку 3 показано зростання індексу невизначеності
економічної політики в Німеччині. Дослідження RBC демонструють наявність
рецесії в Канаді. До того ж Канада будучи сателітом США, стимулюватиме
рецесивні настрої в США.

Рис 3. Індекс невизначеності економічної політики в Німеччині

Спостерігаємо негативний вплив зовнішнього економічного середовища

на діяльність та функціонування фінансового ринку. Жорстка грошово-кредитна
політика найбільш сильно відображається на фінансовому ринку. Почнемо з
того, що капіталізація ринку акцій продовжує знаходитись під тиском і все більш
прогнозовано опиниться на мінімумі з 2020 року.
Але не усіма регуляторами переслідується застосування рестрикційних
заходів, щодо запобігання інфляційного тиску. В більшості це спричинено
залежністю центрального банку країни від популістського уряду, що ставить
короткострокові інтереси вище економічного розвитку країни. Демонстраційним
та актуальним прикладом необхідності незалежності ЦБ та адекватної
теоретичної моделі макроекономічного регулювання є політика уряду Ердогана.
Президент Туреччини Реджеп Ердоган намагається запровадити власну
економічну політику, в межах якої наказав центральному банку знизити облікову
ставку до однозначних цифр напередодні виборів в наступному році. У своїх
переконаннях Ердоган користується видозміненим рівнянням ефекту Фішера
(𝜋 = 𝑟 − 𝑖), визначаючи, що чим нижча є номінальна ставка при незмінній
реальній, то тим нижчий є темп інфляції. На думку Ердогана, підвищення
процентних ставок центробанку допоможе стримувати інфляцію, що суперечить
"традиційному" уявленню про монетарну політику.
Як наслідок, такі дії Ердогана спричинили найгіршу інфляції в країні за
чверть століття. Після останнього пониження ставки на 250 б.п. облікова ставка
Центробанку Туреччини становить 10,5%.
Financial Times повідомляє, що зростання споживчих цін у Туреччині
прискорилося сімнадцятий місяць поспіль у жовтні – інфляція в країні сягнула
85,5% в умовах економічної політики президента Реджепа Таїпа Ердогана.
Ціни на продукти харчування і транспорт подвоїлися в річному вимірі, що
посилюється більш високими світовими цінами на енергоносії після
повномасштабного вторгнення росії в Україну. За темпами інфляції Туреччину
випереджають лише Зімбабве, Венесуела, Сирія, Ліван і Судан.
Глобальна фінансова криза, а також наслідки пандемії COVID-19,
створили небезпечне зовнішнє середовище для економіки. Нестабільні
соціально-економічні і геополітичні чинники призвели до стагфляції -
уповільнення економічного зростання і високої інфляції. Уряди багатьох країн
спробували зменшити наслідки кризи шляхом надання грошової допомоги, але
це призвело до зростання загальносвітового рівня інфляції. Центральні банки
застосовують жорстку монетарну політику, що призводить до зниження
ліквідності в фінансовій системі і негативно впливає на ринок акцій. Проте,
дефляційна політика також може гальмувати економічне зростання. Крім того,
глобальна економічна рецесія призводить до невизначеності в економічній
політиці. Залежність центральних банків від популістських урядів може
призвести до нездатності приймати ефективні рішення. Прикладом є політика
уряду Ердогана в Туреччині, яка призвела до росту інфляції. Загалом, зовнішнє
економічне середовище має негативний вплив на фінансовий ринок, і
регуляторам потрібно знайти баланс між боротьбою з інфляцією та підтримкою
економічного зростання.

Список використаних джерел

1. Turkey Central Bank key rates 2023. countryeconomy.com.

URL: https://countryeconomy.com/key-rates/turkey(date of access:
06.06.2023).
2. Live news updates from November 3: BoE raises interest rate to 3%,
Ukraine’s nuclear plant disconnected from grid. Financial Times.
URL: https://www.ft.com/content/12b41e69-fb77-4015-87dc-
ab6ca101576f(date of access: 06.06.2023).
3. Home. Federal Reserve Board - Home.
URL: https://www.federalreserve.gov(date of access: 06.06.2023).