Реферат

З дисципліни «Макроекономіка»
На тему: «Основні засади та інструменти грошово – кредитної
політики»
Студентки 1 курсу спеціальності менеджмент бізнес-організацій
Клещевнікової Анастасії Михайлівни

Науковий керівник
Кандидат економічних наук, доцент Кульбачний С.В.
 1

Зміст
1. Вступ
2. Особливості проведення грошово-кредитної політики у
2021 році та середньостроковій перспективі
3. Монетарний режим та цілі монетарної політики
4. Принципи монетарної політики
5. Монетарні інструменти
6. Звіт про фінансову стабільність
 2

Три ключових принципи правильної грошово-кредитної політики

Протягом останніх десятиліть політики та науковці-економісти сформулювали
декілька ключових принципів для проведення монетарної політики; ці
принципи базуються на історичному досвіді з низкою основ грошово-кредитної
політики.

Один із принципів полягає в тому, що грошово-кредитна політика повинна

бути добре зрозуміла та систематичною. Цілі грошово-кредитної політики
повинні бути чітко визначені та доведені до громадськості.

Другий принцип полягає в тому, що центральний банк повинен забезпечити

стимулювання монетарної політики, коли економічна активність нижча за
рівень, пов’язаний з повним використанням ресурсів, а інфляція нижча за
визначену ціль. І навпаки, центральний банк повинен проводити
обмежувальну монетарну політику, коли економіка перегріта, а інфляція
перевищує заявлену ціль.За деяких обставин центральному банку слід
дотримуватися цього принципу уперед. Наприклад, такі економічні зміни, як
велика, непередбачувана зміна фінансових умов, можуть не відразу змінити
інфляцію та зайнятість, але вплинуть на це в майбутньому і, таким чином,
можуть вимагати швидкої, перспективної політичної реакції. Передати, як
монетарна політика буде реагувати на нерегулярні майбутні події, непросто, але
загальний принцип залишається незмінним: політики повинні прагнути
повідомити, як ці події можуть вплинути на майбутню еволюцію інфляції та
зайнятості, і відповідно встановлювати грошово-кредитну політику.

Третій принцип полягає в тому, що центральний банк повинен з часом

підвищувати політичну процентну ставку більш ніж один до одного у
відповідь на постійне зростання інфляції і знижувати політичну ставку
більш ніж один до одного у відповідь на стійке зниження
інфляції. Наприклад, якщо рівень інфляції збільшується з 2 до 3 відсотків і
зростання не викликано тимчасовими факторами, центральний банк повинен
підвищити політичну ставку більш ніж на один відсотковий пункт. Таке
 3

коригування полісної ставки призводить до збільшення реальної полісної

ставки, тобто рівня політичної ставки, скоригованої на інфляцію, коли інфляція
зростає та зменшується реальнийполітична ставка, коли інфляція
сповільнюється. Оскільки реальна політична ставка підвищується, вона
поєднується з іншими реальними процентними ставками, які визначають,
наскільки дорого для домогосподарств і підприємств позичати гроші для
фінансування споживання або інвестиційних витрат з поправкою на
інфляцію. Підвищення реальних процентних ставок має тенденцію до зниження
зростання економічної активності, а фірми мають тенденцію підвищувати ціни
менш швидко, коли вони бачать уповільнення зростання своїх продажів. В
результаті інфляція тримається під контролем. Симетрична логіка
застосовується до реакції центрального банку на постійне зниження інфляції.

Для підтримання цінової стабільності Національний банк використовує

монетарний режим інфляційного таргетування. Цінова стабільність є
необхідною умовою для забезпечення стійких темпів економічного зростання.
Ціллю грошово-кредитної (монетарної) політики є підтримання інфляції в
середньостроковій перспективі на рівні 5 % із допустимим діапазоном
відхилень ± 1 в. п.
Облікова ставка є основним монетарним інструментом. Національний банк
може використовувати й інші інструменти грошово-кредитної (монетарної)
політики, передбачені Законом України "Про Національний банк України".
Національний банк планує й надалі дотримуватися режиму плаваючого курсу,
проте це не виключає можливості проведення ним валютних інтервенцій з
метою:
згладжування функціонування валютного ринку;
накопичення міжнародних резервів та їх підтримання на рівні
загальноприйнятих критеріїв достатності;
підтримання трансмісії облікової процентної ставки як основного інструменту
грошово-кредитної політики.
 4

Оскільки забезпечення сталого економічного зростання в Україні неможливе

без поступу в здійсненні реформ, Національний банк разом із Урядом України
докладатиме всіх зусиль для продовження реформування економіки та
фінансової системи.
Рада Національного банку на виконання Конституції України та Закону
України "Про Національний банк України" здійснює контроль за проведенням
грошово-кредитної (монетарної) політики та аналіз її впливу на стан соціально-
економічного розвитку. Сутність контролю полягає в здійсненні аналізу
відповідності прийнятих рішень із грошово-кредитної (монетарної) політики
необхідності досягнення визначених цілей та наявним на момент ухвалення
рішень ризикам, а також якості припущень і прогнозу макроекономічного
розвитку, зокрема інфляції. Рада Національного банку оцінюватиме діяльність
Правління Національного банку щодо виконання Основних засад грошово-
кредитної політики. Основні елементи, періодичність та послідовність
контролю за проведенням грошово-кредитної (монетарної) політики, аналіз її
впливу на стан соціально-економічного розвитку України деталізуються в
затвердженому Радою Національного банку Порядку розроблення Основних
засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням.
Головними критеріями успішності монетарної політики залишатимуться
заякореність інфляційних очікувань на рівні цільового показника інфляції та
відповідність фактичної інфляції її цільовим значенням у середньостроковій
перспективі. Національний банк і надалі використовуватиме гнучкість режиму
інфляційного таргетування для підтримання належного балансу між
забезпеченням цінової стабільності, сприянням економічному зростанню і
фінансовій стабільності. Зокрема, в окремі короткострокові періоди інфляція
може відхилятися від встановленої цілі через вплив зовнішніх і внутрішніх
шоків, які є поза ефективним впливом грошово-кредитної (монетарної)
політики Національного банку (зокрема таких, як зміни цін на сировинні товари
й інші високоволатильні компоненти індексу споживчих цін, відхилення
адміністративно регульованих цін від раніше заявленого рівня). Національний
 5

банк допускатиме тимчасове відхилення інфляції від встановленої цілі, якщо це

9 не створюватиме загрози розбалансування інфляційних очікувань та не
перешкоджатиме поверненню інфляції до цілі на прийнятному горизонті
політики.
Відповідно до Стратегії монетарної політики Національного банку України
монетарна політика проводитиметься з дотриманням таких основних
принципів: пріоритетність досягнення та підтримання цінової стабільності в
державі; перспективний характер прийняття рішень із монетарної політики, які
мають спрямовуватися на приведення інфляції до цільових показників на
середньостроковому горизонті політики; застосування ключової (облікової)
ставки як основного інструменту монетарної політики; 10 постійне
вдосконалення прогнозного інструментарію, що включає зокрема аналіз усіх
доступних даних, використання прогнозних моделей та експертних суджень;
дотримання режиму плаваючого обмінного курсу; інституційна, фінансова та
операційна незалежність Національного банку для належного виконання його
функцій; прозорість та підзвітність діяльності Національного банку за
допомогою сталої системи комунікацій із суспільством.
Національний банк використовуватиме монетарні інструменти відповідно до
режиму інфляційного таргетування для повернення інфляції до цілі на
прийнятному горизонті політики (9–18 місяців) та, запобігаючи надмірним
втратам економічного зростання, утримуватиме в результаті інфляційні
очікування на рівні цілі щодо інфляції в середньостроковій перспективі. Для
досягнення цілей щодо інфляції Національний банк як основний монетарний
інструмент використовуватиме ключову ставку, яка відображає стан монетарної
політики. Якщо прогноз інфляції буде нижчим від цільового значення,
Національний банк пом’якшуватиме монетарну політику, утримуючи ключову
ставку нижче нейтрального (рівноважного) рівня, що сприятиме пожвавленню
ділової активності та відповідно поверненню інфляції до цілі. І навпаки – у разі
перевищення прогнозом інфляції її цільового значення Національний банк
виходитиме з необхідності проведення жорсткішої монетарної політики для
 6

повернення прогнозного рівня інфляції до цільового. Таким чином, інфляція в

середньостроковій перспективі завжди має повертатися до цілі. За умов
стабілізації інфляції близько цілі на прийнятному горизонті політики
Національний банк наближатиме та утримуватиме ключову ставку близько до її
нейтрального рівня. За такого рівня монетарна політика буде “нейтральною”,
тобто не стримуватиме та водночас не стимулюватиме споживчий попит.
Розрахунки нейтральної ставки враховують світову вартість капіталу,
інвестиційну привабливість економіки і темпи зміни обмінного курсу. Вплив
ключової ставки на фінансовий ринок та економіку забезпечуватиметься
завдяки досягненню Національним банком операційної цілі монетарної
політики, яка полягає в утриманні гривневих короткострокових міжбанківських
ставок на рівні, близькому до ключової ставки, у межах коридору процентних
ставок за інструментами постійного доступу. Досягнення операційної цілі
монетарної політики забезпечуватиметься за рахунок проведення операцій із
регулювання ліквідності за ключовою ставкою (або близькою до неї
процентною ставкою в разі проведення операцій аукціонного типу). З
урахуванням структурної позиції ліквідності банківської системи (профіцит або
дефіцит) та її обсягів, а також за потреби з метою надання банкам більшої
гнучкості в управлінні власною ліквідністю для реагування на підвищену
турбулентність на фінансових ринках Національний банк здійснюватиме
гнучку адаптацію операційного дизайну монетарної політики, зберігаючи
водночас належну практику управління ризиками. Очікується, що в
середньостроковій перспективі банківська система й надалі функціонуватиме в
умовах профіциту ліквідності, що підтримуватиметься зокрема завдяки купівлі
валюти для поповнення міжнародних резервів. Національний банк також може
застосовувати інші (додаткові) інструменти монетарної політики, що
передбачені статтею 25 Закону України “Про Національний банк України” та
сприяють підвищенню дієвості ключової ставки і розвитку фінансового ринку .
Водночас Національний банк уникатиме заходів та інструментів, застосування
яких на момент прийняття рішень з монетарної політики не відповідатиме
 7

характеру монетарної політики (м’яка/жорстка) та напряму впливу основного

інструменту (ключової ставки), знижуватиме ефективність каналів монетарної
трансмісії, обмежуватиме потенціал впливу монетарної політики на інфляційні
процеси та економічну динаміку та/або викривить функціонування ринкових
механізмів.
До адміністративних методів монетарного регулювання належать: 1. Кредитні
стелі, тобто граничні суми кредитування. Метою застосування цього
інструменту є стримування надмірної кредитної експансії. 2. Адміністративне
регулювання процентних ставок, що полягає в обмеженні центральним банком
процентних ставок за кредитами. Проте даний інструмент прямого впливу
центральні банки розвинених країн застосовують дедалі рідше, оскільки ефект
від його використання є короткостроковим, а негативні наслідки – досить
значні. 3. Селективна кредитна політика, яка реалізується шляхом
адміністративного цільового розподілу кредитів центрального банку між
комерційними банками у порядку їх рефінансування. Ця політика активно
використовується для розвитку фінансового ринку, проте її застосування
перешкоджає ефективному функціонуванню кредитно – фінансової системи
країни . У сучасних умовах Національний банк України віддає перевагу
ринковим механізмам рефінансування комерційних банків через постійно
діючу лінію рефінансування або шляхом проведення кредитних тендерів. Слід
зазначити, що адміністративні інструменти монетарної політики мають
короткостроковий характер і використовуються здебільшого країнами, що
розвиваються. Їх активне застосування є доцільним лише в тому випадку, коли
ринкові механізми не приносять результату. Отже, міжнародна інтеграція
монетарної сфери вимагає від Національного банку України більш інтенсивно
використовувати ринкові (або непрямі) інструменти регулювання грошово-
кредитного ринку. До таких інструментів належать: політика обов’язкових
резервів, облікова політика центрального банку та політика операцій на
відкритому ринку. Політика обов’язкових резервів – один із інструментів
грошово-кредитної політики, за допомогою якого Національний банк України
 8

регулює грошовий ринок, управляє кількістю грошей, підтримуючи темпи

зростання грошової маси в заздалегідь установлених межах.

У Звіті зазначається, що за результатами кризового 2020 року витрати на

формування резервів під кредитні збитки банків зросли вдвічі, проте загалом
залишилися прийнятними.

Фондування є стабільним, незважаючи на зміну строкової структури

зобов'язань на користь коштів на вимогу.

Банки зберігають високу рентабельність і спрямовують значну частину

прибутку на нарощення капіталу. Це дає змогу Національному банку поступово
згортати антикризові заходи і продовжити впровадження регуляторних змін,
спрямованих на підвищення стійкості та прозорості фінансового сектору.

Процентна маржа банків надалі звужуватиметься через вичерпання ефекту

зниження вартості фондування на тлі подальшого зниження кредитних ставок.
Тож банкам варто враховувати це у своїх бізнес-моделях.

Джерела:

https://bank.gov.ua/ua/stability/report

https://ips.ligazakon.net/document/PB21129
 9

https://www.federalreserve.gov/monetarypolicy/principles-for-the-conduct-of-
monetary-policy.htm