Основним суб’єктом здійснення валютної політики в Україні є Національний

банк України. В умовах посилення фінансових дисбалансів у світі змінюються

підходи до визначення пріоритетності цілей та інструментів щодо їх
досягнення. У сучасних умовах пріоритетним завданням валютної політики
НБУ є забезпечення фінансової стабільності економіки, яка включає
стабільність національної валюти, та виступає необхідною умовою для
забезпечення сталого розвитку економіки. Національний банк України реалізує
валютну політику відповідно до основних засад економічної політики держави.
Основоположною метою валютної політики, як складової монетарної політики,
є стабілізація курсу національної грошової одиниці та збалансованість
платіжного балансу країни. Довгострокова валютна політика передбачає дії, які
будуть спрямовані на забезпечення макроекономічної стабільності, а також
створення умов довіри до національної валюти для внутрішніх економічних
агентів ринку й іноземного бізнесу, стимулювання розвитку експорту,
повернення в країну заробленої іноземної валюти тощо. Що стосується
короткострокової валютної політики, то основними завданнями є –
забезпечення стабільності національної валюти та підтримка збалансованості
платіжного балансу.
Висновки. Вважаємо, що валютна політика має бути спрямована на
стимулювання реальної економіки. Для цього необхідно зміцнити рівень
довіри населення до гривні, що зменшить доларизацію національної
економіки. Зниження доларизації має відбуватися через ефективну
реалізацію політики інфляційного таргетування, модернізацію фінансового
сектора шляхом запровадження нових інструментів на ринку капіталу.
Необхідно також унеможливити використання інфляції як джерела
додаткових надходжень до бюджету за рахунок інфляційного податку,
розробити програму пільгового кредитування інвестиційних проектів.
Невіддільною складовою такої політики має бути стимулювання експорту
продукції, реалізація програми кредитування новостворених підприємств
малого бізнесу, технопарків, технополісів тощо/

Облікова ставка.
Правління Національного банку України ухвалило рішення з 27 жовтня 2023
року встановити облікову ставку на рівні 16%, зрівнявши її зі ставкою за
депозитними сертифікатами (ДС) овернайт, НБУ. У такий спосіб Національний
банк модернізує свій операційний дизайн монетарної політики за системою
"нижньої межі".
Ставки за іншими операціями НБУ з банками встановлені таким чином, що
фактично рівні ставок за операціями НБУ з банками залишаться незмінними.
Такі зміни, зокрема, дадуть змогу НБУ утримувати короткострокові гривневі
міжбанківські ставки близькими до облікової ставки. У результаті зросте
спроможність НБУ впливати на очікування економічних агентів та мотиви
їхньої економічної поведінки.
Утримання незмінними ставок за операціями НБУ з банками наразі
узгоджується з необхідністю збереження привабливості гривневих
інструментів, що важливо для забезпечення помірної інфляції та курсової
стійкості на прогнозному горизонті.
Упродовж останніх місяців інфляція стрімко знижувалася, передусім завдяки
високим врожаям сільськогосподарських культур, вказали у НБУ. Там також
зауважили, що інфляція залишатиметься на однознаковому рівні, хоч і
тимчасово прискориться наступного року. Так, НБУ поліпшив прогноз інфляції
на кінець 2023 року з 10,6% до 5,8%. Основний чинник цього перегляду - вплив
високих врожаїв на динаміку продовольчих цін. Водночас НБУ підвищив
прогноз інфляції на 2024 рік - з 8,5% до 9,8%. Надалі інфляція сповільниться до
6% у 2025 році.
Загальний огляд:
1. 2017-2019: В цей період спостерігалося збільшення облікової ставки з
12.5% до 18%, інфляційний тиск і потреба в стабілізації економіки, , були
ключовими факторами.
2. 2019-2020: В 2020 році було встановлено величезне збільшення ставки з
6.0% до 22.0%, що, можливо, було викликано економічними труднощами,
пов'язаними із пандемією COVID-19 та необхідністю стабілізації
фінансової системи.
3. 2021-2023: Виявляється, що в 2021 році та в 2022 році ставка залишалася
сталою на рівні 25.0%, але в 2023 році вона була знижена до 16.0%. Це
може бути пов'язано зі стабілізацією економіки після пандемії та змінами
в монетарній політиці.
Потенційні впливи на іноземні інвестиції:
1. Висока ставка (2017-2019): З високими обліковими ставками може
зменшуватися привабливість для іноземних інвесторів, оскільки витрати
на фінансування зростають.
2. Різке збільшення (2019-2020): Збільшення ставки в 2020 році могло
стати фактором стримування для іноземних інвесторів, оскільки це може
вказувати на економічні труднощі та високий рівень ризику.
3. Стабілізація (2021-2023): Зниження ставки в 2023 році може бути
спрямовано на стимулювання економіки та збільшення привабливості для
інвесторів.

Зміна структури золотовалютних резервів

Золотовалютні резерви України є важливим елементом валютної політики
країни. Зміна структури цих резервів з 2007 року по сьогодні відображається на
розподілі між різними валютами та іншими активами.
За останні роки, золотовалютні резерви України зазнавали змін у своїй
структурі. За цей період, розподіл між різними валютами зазнав змін, а також
зʼявилися нові активи.
За 2007 рік, основною валютою в золотовалютних резервах України був долар
США, що становив більшість активів.
Протягом наступних років, розподіл між валютами почав змінюватися.
Наприклад, зʼявилися інші валюти, такі як євро, японська єна, британський
фунт стерлінгів, швейцарський франк тощо.
Крім того, зміна структури золотовалютних резервів України також включає
розподіл між різними активами, крім валют.
Наприклад, до складу резервів можуть входити цінні папери, облігації, акції,
золото та інші активи.

Аналіз зміни розподілу між валютами

У 2007 році основними валютами в золотовалютних резервах України були

долар США (70%), євро (20%) та інші
валюти (10%).
3 початку 2010-х років спостерігається зменшення частки долара США в
золотовалютних резервах, в той час як частка євро зросла.
У останні роки спостерігається зростання частки інших валют, таких як
китайський юань та японська єна, в золотовалютних резервах України.

Аналіз зміни розподілу між активами

3 2007 року до сьогодні золотовалютні резерви України збільшилися внаслідок
збільшення кількості золота в
резервах.
Також спостерігається збільшення частки інших активів, таких як цінні папери
та інвестиції в інші країни.

КУРС ВАЛЮТИ
У 2000-2008 роках курс долара в Україні був відносно стабільним. Його
мінімальне значення в цей період становило 5,05 грн у 2006-2007 роках. У 2008-
2009 роках світова економіка потрапила в серйозну фінансову кризу, відому як
світова фінансова криза 2008-2009 років, яка була викликана колапсом
фінансового сектору в США. Ця криза спричинила глибокий спад економічної
активності та суттєве зниження обсягів світового торгівельного обороту.
Відчутно курс долара виріс в 2009 році – до 7,79 грн. У 2010 році в Україні
відбулися президентські вибори, і стабілізація політичної ситуації могла
вплинути на економічну довіру. У 2010-му середньорічний курс склав 7,94 грн
за долар, в 2011-му – 7,97 грн за долар, в 2012-2013-му – 7,99 грн за долар.
Різкий стрибок курсу України пережила в 2014-2015 роках. У 2014-му гривня
ослабла до 11,89 за долар, а в 2015-му – до 21,84 за долар.
Середньорічний курс долара продовжував зростати до: 2016 рік – 25,55 грн,
2017 рік – 26,6 грн, 2018 рік – 27,2 грн. У 2019 гривня зміцнилася до 25,85 за
долар.
Середньорічний курс в 2020-му становив 26,96 грн за долар, в поточному році –
27,7 грн за долар.

2007-2008: Стабільність
У період з 2007 по 2008 рік курс гривні до долара був відносно стабільним, хоча
Україна вже відчувала перші прояви економічної нестабільності. В цей час
світова фінансова криза почала впливати на країни, і Україна не була винятком.
2009-2010: Валютна криза
У 2009 році Україна зазнала значної девальвації гривні внаслідок світової
фінансової кризи. Велика залежність від іноземних кредитів та падіння світових
цін на експортні товари також суттєво вплинули на курс валют.
2011-2013: Відновлення
У цей період спостерігалося поступове відновлення економіки, що призвело до
стабілізації курсів валют. Проте, низький рівень валютних резервів та висока
залежність від іноземних кредитів залишали певні ризики для валютного курсу.
2014-2015: Девальвація
Загострення політичної та економічної ситуації в Україні, анексія Криму та
конфлікт на сході країни призвели до великої девальвації гривні. Різкі зміни на
фронті безпеки і втрати територій також відіграли свою роль у валютних
турбуленціях.
2016-2019: Стабільність
Введення реформ і програми міжнародної допомоги допомогли стабілізувати
економічну ситуацію в Україні. Гривня виявила стабільність у цьому періоді,
хоча деякі ризики залишалися через нестабільність на світових ринках.
2020-2022: Вплив пандемії
Початок пандемії COVID-19 у 2020 році спричинив значні коливання на
світових та внутрішніх ринках, що вразило курс валют в Україні. Економічні
труднощі, пов'язані з карантинними заходами, також вплинули на фінансовий
стан країни.
Стрімке падіння гривні щодо долара розпочалося у лютому 2014 року, коли
НБУ відмовився від фіксованого валютного курсу. НБУ офіційно задекларував
режим гнучкого валютного курсу (тобто ринкове курсоутворення) і проголосив,
що він не відповідає за курсову динаміку, а покладається на ринок. Прийняття
цього рішення мало на меті забезпечити підвищення якості процентної політики
і оптимізацію управління ліквідністю, що дозволило б стабілізувати курс
національної валюти. Проте відсутність повноцінного міжбанківського ринку і
ринкового курсоутворення і, в той же час, існування жорстких валютних
обмежень НБУ та «ручного» управління замовленнями імпортерів на купівлю
іноземної валюти дало протилежний до очікувань результат.
Стрімке зростання паніки на валютному ринку було вирішено подолати за
рахунок запровадження ряду регулятивних заходів:
 заборона придбання іноземної валюти тим клієнтам, що мають наявні кошти
в іноземній валюті на поточних або депозитних рахунках;
 заборона придбання безготівкової іноземної валюти за рахунок кредитів у
національній валюті та під забезпечення іноземної валюти;
 заборони придбання та перераховування іноземної валюти з метою
зменшення статутних капіталів юридичних осіб і виходу з господарських
товариств іноземних інвесторів;
 запровадження використання акредитивної форми розрахунку з метою
здійснення платежів за імпортними контрактами клієнтів загальною вартістю
понад 500 тис. дол. США, за винятком імпортних операцій клієнтів з придбання
життєвонеобхідних товарів;
 заборона авансових виплат за імпортними контрактами клієнтів загальною
вартістю понад 50 тис. дол. США без відповідного підтвердження НБУ [4].
Ці заходи та обмеження в купівлі валюти «лише 200 доларів на руки»
стимулювали зростання «чорного» валютного ринку.
Проведений аналіз фінансової звітності НБУ дозволив виділити наступні
чинники, що впливнули на коливання валютного курсу:
 розширення бюджетних видатків упродовж грудня 2017 року призвело до
збільшення пропозиції гривні (лише за грудень залишок коштів Уряду України
на єдиному казначейському рахунку зменшився на 49 млрд грн, або в 10,6 рази);
 зниження обсягу пропозиції операцій в іноземній валюті металургійних
компаній та підприємств АПК;
 зростання попиту на іноземну валюту наприкінці року, викликаного
потребою підприємств покрити платежі за кредитами в іноземній валюті та
активізацією імпорту;
 зростання сезонного попиту на іноземну валюту з боку газотрейдерів і
підприємств паливно-енергетичного комплексу.
Аналіз динаміки коливання курсу національної валюти показав, що протягом
2014, 2015, 2016 та 2017 років простежується чітка сезонність з локальними
піками знецінення гривні в січні-лютому, НБУ, дотримуючись режиму гнучкого
курсоутворення, не протидіяв зміні курсових трендів. Регулювання валютного
ринку відбувалося завдяки інтервенціям, що використовувалися з метою
згладжування розбалансування ринку під впливом ситуативних чинників. Обсяг
інтервенцій з придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному
ринку протягом січня- листопада 2017 року становив сукупно 2221 млн. дол.
США, а сума продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку – 776 млн.
дол. США. Додатне сальдо валютних інтервенцій Національного банку за
одинадцять місяців 2017 року становило 1445 млн. дол. США. Разом з
отриманням траншів офіційного фінансування це дало змогу збільшити обсяг
міжнародних резервів до 18.8 млрд. дол. США [1].
Серед чинників впливу на валютний курс, найбільш вагомими стали наступні:
 зростання залежності країни від іноземного фінансування (за 11 місяців 2017
року від’ємне сальдо торгівельного балансу становило 5,2 млрд дол. США. В
порівнянні з 2016 роком цей показник зріс на 124%);
 за 11 місяців 2017 року зріс дефіцит платіжного балансу до 3 млрд дол., що в
ситуації з нестабільним курсом та відсутністю траншів не може бути повністю
покритим;
 невиконання урядом умов щодо можливості отримання у 2017 році трьох із
чотирьох запланованих траншів кредитів від МВФ та 600 млн. євро
макрофінансової допомоги від ЄС обмежило діяльність НБУ по стабілізації
валютного курсу, Однак, часткова стабілізація валютного ринку та відносна
збалансованість інфляційних ризиків дали змогу Національному банку
послабити адміністративні обмеження за такими напрямками:
 зростання обсягу чистої купівлі комерційними банками іноземної валюти з
0,1% до 1% від розміру регулятивного капіталу;
 надання дозволу на виплату дивідендів резидентом на користь нерезидента
за 2016 рік та спрощення механізму проведення таких виплат;.
 зниження до 50% вимог щодо обов'язкового продажу надходжень іноземної
валюти та продовження до 180 днів максимального строку для розрахунків за
експорт або імпорт товарів;
 підвищення до 150 тис. грн. (в еквіваленті) максимальної суми продажу
готівкової іноземної валюти населенню;
 зниження облікової ставки з 14 до 13,5%
Аналізуючи діяльність НБУ щодо стабілізації курсу національної валюти,
можна дійти висновку, що наслідки від прийняття рішення про відмову від
фіксованого курсу були не докінця спрогнозованими та обґрунтованими.
З метою стабілізації і подальшого вирішення поточної ситуації Нацбанк має
прийняти нове валютне законодавство. Адже сьогодні в Україні немає єдиного
нормативного документа, який поєднував би в собі всі аспекти валютного
регулювання і контролю. В існуючих нормативах відсутній чіткій розподіл
функцій валютного регулювання та валютного контролю між державними
органами, не визначені механізми встановлення режиму валютного курсу, що, у
свою чергу, ускладнює можливість прогнозувати кон’юнктуру валютного ринку
[3].
Особливу увагу НБУ має зосередити на відновлення довіри населення до
банківського сектору. Наявні сьогодні 30-40% річних за кредитами не сприяють
активізації банківського бізнесу в Україні. НБУ повинен переглянути і умови
депозитування в банках, адже відсутність чіткої програми гарантування
надійності вкладів клієнтів не сприяє зростанню ні зростанню попиту на
депозити, ні залучення додаткових фінансових ресурсів в економіку України.
Національний банк України повинен докласти максимум зусиль не лише на
підтримання стабільності курсу національної валюти, а й на відновлення
позиції гривні. Це можливо здійснити за умов складання стратегічних
прогнозів, які ґрунтуватимуться на побудові математичних моделей, в які будуть
закладені чинники, що характеризують сучасний стан економіки країни і її
банківського сектору.
2008-2013 роки:
Фінансова криза та політична нестабільність: В період фінансової кризи та
подій, що виникли після неї, НБУ продовжував функціонувати, забезпечуючи
стабільність фінансової системи. Однак в контексті політичної нестабільності
та змін в уряді, стосунки між НБУ і владою могли відчувати тиск.
2014-2015 роки:
Геополітичні події: Анексія Криму та події на сході країни створили додаткові
виклики для функціонування НБУ, а також підкреслили важливість його
незалежності в умовах геополітичних турбулентностей.
2016-2022 роки:
Реформи та міжнародна підтримка: У цей період проводилися реформи в
економіці, фінансовому секторі та банківській системі. Міжнародні кредитори
та партнери продовжували висловлювати підтримку для незалежної роботи
НБУ.
Інфляційні та економічні виклики: Боротьба з інфляцією та економічні виклики
вимагали активних монетарних заходів, і незалежність НБУ залишалася
ключовою для ефективності його політики.
Незалежність НБУ можна розглядати згідно з аспектом «бюджетної
незалежності». що включає в себе два елементи: умови та порядок участі
центрального банку у фінансуванні бюджетних видатків, зокрема дефіциту дер-
жавного бюджету, а також порядок перерахування прибут-ку НБУ до
державного бюджету.
у сьогочасних реаліях правового існування НБУ
• особливої ваги набувас саме полтична незалежність центрального банку.
Керуючись основними засадами здійснення банківської діяльності в СС. згідно
з основною метою діяльності Європейського центрального банку - забезпечення
цінової стабільності, можна стверджувати, що незалежність центрального банку
запорукою стабільності банківської системи загалом. На гдтвердження цієї
думки можна навести вимоги щодо Термінів призначення на посади керуючих
центральних банків у державах-членах СС. Зокрема, у Німеччині [9, с. 11-19]
строк перебування на посаді керівництва банку - 8 років, у Данії - без обмежень,
у Сполучених Штатах Америки - 14 років, для порівняння, в Україні 7 років.
Убачається, ЩО короткий термін повноважень надає можливість для
полтичного тиску коаліці правлячої партії, а це, у свою чергу, може призвести
до ризику проведення непослідовної монетарної політики.
З аналітичних матеріалів НБУ щодо питань адапташт української банківської
системи до норм ЄС можна зробити висновки про важливість питання щодо
посилення незалежності НБУ. Міжнародний досвід показує, що країни з
відносно незалежним центральним банком, як правило, досягають кращих
результатив в економіці, ніж країни із залежним центральним банком.
Незалежність
Регулювання банківської ДІЯЛЬНОСТІ Також важЛИва для фінансової
стабільності: значно підвищується ефективність регулювання, що сприяє
злагодженій та ефективній роботі цього сектору фінансової системи.
НБУ повинен мати можливість здійснювати регулювання й нагляд, який е
незалежним від директив, інструкцій та інших форм втручання з боку Кабінету
Міністрів України галузевих та інших груп інтересів
Оцінюючи незалежність НБУ, можна зробити висновок, що акти, які регулюють
діяльність НБУ та уряду ні формально, ні фактично не відповідають критеріям
СС щодо незалежності центрального банку.
Значення індексу Цукермана для України коливаються в межах від 0,42 до 0,69;
для цього звіту показник обчислено в середньому на рівні 0,52. Індекс
Цукермана містить у собі шістнадцять змінних, обʼєднаних у чотири групи:
кадрова автономія, розробка грошово-кредитної політики, і цілі й обмеження на
фінансування державного бюджету. Кожна із шістнадцяти змінних може
набувати значення від нуля (мінімальний рівень НЦБ) до одиниці
(максимальний рівень НЦБ). Результат потрібно тлумачити так: «ступінь
незалежності» НБУ становить 52% від ідеального показника
Висновки. Отже, визначено, що запорукою стабільності банківської системи,
Згідно основними засадами здійснення банківської діяльності в ЄС, є саме
незалежність центрального банку. Тому на сьогодні особливої ваги набуває
політична незалежність Національного банку України. На нашу думку, в умовах
реформування правової системи України актуальності набуває запозичення
досвіду правового регулювання центральних банків країн Європи Уважаємо, що
доцільно внести відповідні зміни до Закону України «Про Національний банк
України» в частині забезпечення його незалежності, зокрема подовжити строк
перебування на посаді керівників банку.
Початковим кроком пропонуємо викласти ст. 18 Закону України «Про
Національний банк України» в такій редакції: «Голова Національного банку
призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента
України строком на 10 років».