Порівняльна перевага та забезпеченість країни факторами виробництва.

Деіндустріалізація
Деіндустріалізація –
1) істотне зниження ролі обробної промисловості в народному господарстві
країни, внаслідок чого промисловість стає неконкурентоспроможною,
2) докорінна зміна у співвідношенні сфер матеріального і нематеріального
виробництва внаслідок глибокої структурної перебудови в економіці, що зумовлює
домінуючу роль сфери послуг або фінансово-кредитної сфери,
3) процес перетворення індустріально розвинутих країн на аграрно-
індустріальні або аграрні через деградацію економічної системи.
Як ми можемо побачити з визначень, деіндустріалізація сприймається як
позитивний, так і негативний аспект економічного розвитку країни.
Основна ідея деіндустріалізації зародилася в процесі становлення трисекторної
гіпотези. Згідно неї, галузеві зрушення в основному викликані двома чинниками:
1) Підвищення еластичності попиту за доходом.
2) Різні темпи зростання продуктивності по секторам.
Взагалі, «структурна трансформація» є широко поширеним явищем у світі.
Високорозвинені країни Європи та світу, такі як Велика Британія, Німеччина, США
та інші, зростали, переживаючи цей процес.
За умови «позитивної» деіндустріалізації, відбуваються зміни в структурі
попиту та витрат споживачів, та швидше зростання продуктивності праці у
промисловості у порівнянні зі сферою послуг, що спричинює переміщення робочих
місць з промислового до сервісного сектору та перенесення виробництва у країни з
дешевою робочою силою. Так, деіндустріалізація є показником успішного
економічного розвитку.
Проте, з іншого боку, іноді процес індустріалізації зупиняється до того, як
країна досягає зрілого стану, тобто стану повного промислового розвитку.
Неможливість значно розвинути вторинний сектор економіки може мати
надзвичайно негативні наслідки, адже відсутність розвиненого виробництва знижує
перспективи зростання продуктивності. Інші наслідки стосуються розвитку
суспільства, адже на думку деяких дослідників індустріалізація мала вирішальне
значення для розвитку робочого руху, що призвело до вимог щодо розширення права
голосу та, врешті-решт, створення держави загального добробуту.
 Отже деіндустріалізація є дуже складним та неоднозначним явищем
економічного розвитку, проте безумовно значним та вагомим, тому має детально
вивчатися та досліджуватися й надалі.