ТЕМА 3.

МОДЕЛЬ СУКУПНОГО ПОПИТУ ТА СУКУПНОЇ

ПРОПОЗИЦІЇ

1. Сукупний попит, його закон, графік та чинники

2. Сукупна пропозиція, її закон, графік та чинники
3. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції та зміни в
рівновазі. Модель AD-AS

Терміни та поняття
Сукупний попит, сукупна пропозиція, крива сукупного попиту, нецінові
та цінові фактори сукупного попиту, крива короткострокової сукупної
пропозиції, крива довгострокової сукупної пропозиції, нецінові та цінові
фактори сукупної пропозиції, модель AD–AS як базова модель економічної
рівноваги.

1. Сукупний попит, його закон, графік та чинники

Розглядаючи макроекономічні показники, приймаємо до уваги

положення про те, що всі ринки країни представлені як єдиний ринок,
виробництво окремих товарів і послуг представлено як єдине ціле, а ціни на
різні товари і послуги зведені в єдину сукупну ціну і представлені як
загальний рівень цін. Саме у таких макроекономічних умовах формуються
сукупний попит та сукупна пропозиція.
Макроекономіка вивчає не індивідуальний попит на окремі товари і
послуги, а зведений агрегований попит усіх споживачів на усі товари і
послуги. Такий попит називається сукупним попитом (AD). При цьому в
якості споживачів на ринку виступають населення, підприємства, держава та
іноземці. Усі вироблені товари і послуги потрапляють до споживачів тільки
у тому випадку, якщо останні пред'являє на них попит. Отже, сукупний
попит – це потреби, представлені на ринку в грошовій формі. Іншими
словами, це ті товари і послуги, які споживачі здатні купити при
визначеному рівні цін.
Як видно, існує визначена залежність між обсягом виробництва,
цінами і попитом. Ця залежність описується законом сукупного попиту.
Суть цього закону в тому, що споживачі (населення, підприємства, держава
та іноземці) за інших рівних умов придбають тим більший обсяг
національного продукту, чим нижче загальний рівень цін, і навпаки. Тобто,
між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва існує
обернена, чи від'ємна залежність. Закон сукупного попиту можна виразити
графічно у вигляді кривої сукупного попиту (рис. 1).
Крива AD показує, яку кількість вироблених товарів і послуг буде
куплено при тому чи іншому рівні цін. Залежність, виражена законом
сукупного попиту, виявляється як рух від однієї точки (А 1) до іншої (А2)
уздовж нерухомої кривої AD.

P
Рівень цін

P2
А2

P1
А1
AD

Y
Реальний ВВП
Y2 Y1

Рис. 1. Закон сукупного попиту

 Наведена модель AD справедлива за умови незмінної кількості грошей
і спирається на рівняння кількісної теорії грошей:
M*V = P*Y (1)
де: М – кількість грошей,
V – швидкість обігу грошей,
Р – рівень цін,
Y – ВВП (кількість товарів і послуг).
Таким чином, якщо пропозиція грошей (M·V) незмінна, то кількість
вироблених товарів і послуг залежить тільки від рівня цін Р:

Y = M·V/ P (2)

Ця ж модель пояснює і нахил кривої AD униз – якщо грошова маса М

та швидкість обігу грошей V незмінні, то обсяг виробництва Y повинний
скорочуватися в міру росту рівня цін P. Дійсно, при підвищених цінах для
покупки кожного зробленого блага необхідна більша кількість грошей, отже,
якщо грошова маса незмінна, то скоротиться кількість товарів і послуг, що
купуються. Характер кривої AD відбиває зміни, що відбуваються в
поведінці споживачів у міру зростання цін. На ці зміни впливають такі
чинники.
По-перше, ріст рівня цін (при незмінній кількості грошей) збільшує
попит на гроші, тому що для здійснення кожної угоди їх потрібно більше.
Це веде до збільшення процентної ставки, що по суті є ціною за
користування грошима. У результаті споживання й інвестиції з
використанням кредиту обходяться дорожче і їхній обсяг скорочується,
отже, падає і сукупний попит. Цей механізм одержав назву ефекту
процентної ставки.
 По-друге, підвищення рівня цін знижує реальну купівельну
спроможність накопичених фінансових активів з фіксованою грошовою
вартістю. У результаті купівля багатьох товарів стає нездійсненною чи
відкладається, що приводить до скорочення сукупного попиту. Цей механізм
одержав назву ефекту багатства.
По-третє, підвищення рівня цін призводить до того, що усе більшому
числу іноземних покупців стає невигідним купувати товари на даному
внутрішньому ринку, тому що настає момент, коли внутрішні ціни стають
вище закордонних. З іншого боку, внутрішні споживачі в такій ситуації
нададуть перевагу купівлі тих чи інших товарів за кордоном. У результаті
сукупний попит усередині країни знизиться. Цей механізм одержав назву
ефекту імпортних закупівель. Цей ефект працює вказаним чином за умов
незмінних валютних курсів.
Важливим фактором, що визначає зміни в обсязі чистого експорту, є
валютні курси. Наприклад, якщо курс гривни підвищується, то іноземний
покупець повинен дати більше своїх грошових одиниць за одну гривню, і
ціна покупки нашого товару (при його незмінній внутрішній ціні) виражена
в національних грошових одиницях покупця, зросте. Це може привести до
скорочення попиту на вітчизняні товари з боку іноземних споживачів.
З іншого боку, українському споживачу в такій ситуації доведеться
давати менше гривень за одну іноземну грошову одиницю і це може
стимулювати ввіз товарів з-за кордону. Як наслідок можливе скорочення
попиту на ринку на вітчизняні товари. Якщо ж курс гривні понизиться, то
це, за інших рівних умов, розширить експортні можливості українських
товаровиробників і, отже, попит іноземних споживачів зросте, у результаті
AD розшириться і крива AD зміститься на графіку вправо. Крім того,
зниження курсу гривни буде сприяти зниженню стимулів до імпорту
товарів, і це також може збільшити попит на товари вітчизняного
виробництва. Отже, вплив цінових факторів такий:
- при зростанні цін AD знижується;
- навпаки, зниження цін призводить до збільшення AD.
Зазначена залежність виявляється за інших рівних умов. Якщо ці
умови змінюються, то може виникнути, наприклад, така ситуація, коли AD
буде збільшуватися при зростаючих цінах, чи навпаки, при незмінній ціні
будуть куплені більші чи менші обсяги вироблених товарів і послуг. На
графіку це проявиться через зсув кривої сукупної пропозиції відповідно
вправо чи вліво (рис. 2).

P = const

AD1

AD0

AD2

Y
Y2 Y0 Y1

Рис. 2. Зміщення кривої AD

AD1 > AD0
AD2 < AD0

На сукупний попит впливають і нецінові чинники, що дотепер ми

вважали незмінними і не брали до уваги. Ці чинники повинні бути пов'язані
зі змінами у витратах. Проаналізуємо, як зміни в кожнім з елементів
структури ВВП за витратами впливають на сукупний попит.
Насамперед, це споживчі витрати. З різних причин споживачі можуть
збільшувати чи зменшувати закупівлі товарів і послуг незалежно від
динаміки цін і це, відповідно, приведе до зростання чи зниження сукупного
попиту. Що ж впливає на зміни в поведінці споживачів? По-перше, це –
добробут споживачів. По-друге, на рівень споживчих витрат впливає
заборгованість споживачів. Зрозуміло, що якщо рівень такої заборгованості
високий, то споживачі можуть скоротити свої витрати (за інших рівних
умов). По-третє, на рівень споживчих витрат впливає динаміка податків.
Якщо зростає ставка прибуткового податку, то зменшиться (за інших рівних
умов) обсяг коштів, призначених для споживчих витрат. По-четверте, це
очікування споживачів. Насамперед це відноситься до інфляційних
очікувань. Очікування споживачів можуть поширюватися і на їхні доходи.
Другим елементом структури ВВП за витратами є інвестиційні
витрати. Дійсно, інвестиції – закупівля засобів виробництва – є важливим
чинником динаміки сукупного попиту. Це відбувається під впливом ряду
причин. По-перше, може змінитися процентна ставка з причин, не зв'язаних
зі зміною цін (наприклад, через зміну грошової маси). Зростання процентної
ставки веде до подорожчання кредиту.
Наслідком цього буде зниження інвестиційних витрат і звуження AD,
що відіб'ється на графіку зсувом кривої AD ліворуч. Якщо ж процентна
ставка упаде, то ситуація буде розвиватися в зворотному напрямку:
використання кредитних коштів стане більш вигідним, інвестиційні витрати
виростуть і AD розшириться. По-друге, на рівень інвестиційних витрат
впливають очікувані прибутки від інвестицій. По-третє, рівень
інвестиційних витрат залежить від наявності (відсутності) надлишкових
виробничих потужностей. По-четверте, це розвиток технологій.
Упровадження нових технологій вимагає збільшення інвестиційних витрат і
веде до відповідного розширення AD. По-п’яте, це –рівень податків. Будь-
яке збільшення податків зменшує прибуток і знижує стимули до здійснення
інвестицій. Тим самим звужується AD.
 Третім елементом ВВП, що впливає на AD, є зміни у державних
закупівлях. Між збільшенням державних закупівель товарів і послуг і
сукупним попитом існує пряма залежність (у всякому разі доти, поки
зростання державних витрат не спричинить збільшення податків).
Зменшення ж державних витрат, за інших рівних умов, скоротить AD.
Четвертим елементом структури ВВП за витратами, що впливає на AD, є
зміни у витратах на чистий експорт. Динаміка таких змін може бути
викликана не ціновими, а зовнішніми факторами.
Зрушення в сукупному попиті можуть бути викликані не тільки
впливом вище перерахованих чотирьох факторів – елементів структури ВВП
за витратами, але і змінами грошової маси самої по собі. Графік кривої АD
відбиває можливі сполучення рівня цін і реального обсягу виробництва при
незмінній пропозиції грошей. Якщо ж пропозиція грошей міняється, то це
веде до відповідних змін AD і зсувів кривої на графіку.

2. Сукупна пропозиція, її закон, графік та чинники

Під час вивчення цього питання слід розглянути поняття сукупної
пропозиції, її закону, графіку та чинників (цінових та нецінових), які
впливають на сукупну пропозицію. Особливу увагу потрібно звернути на
різні підходи до кривої сукупної пропозиції, з’ясувати, що ця крива має три
відрізка. Необхідно також визначити динаміку номінального та реального
ВВП на кожному відрізку кривої сукупної пропозиції.

Сукупна пропозиція (AS) – агрегована величина, що показує, яку

кількість товарів та послуг економіка може виробити та поставити на ринок
при кожній величині загального рівня цін за інших рівних умов. З іншого
боку, це визначення вказує на те, яким має бути рівень цін, щоб спонукати
виробників запропонувати на ринок ту чи іншу кількість товарів та послуг.
У коротко- та середньостроковому періодах між цінами і сукупною
пропозицією існує прямий зв’язок: чим вищі ціни, тим більший рівень
пропозиції. В цьому полягає закон сукупної пропозиції. Ця залежність
відбиває не лише те, що зростання ціни сприяє, за інших рівних умов,
збільшенню прибутків і стимулюванню підприємців. Прямий характер
взаємозв’язку між сукупною пропозицією та рівнем цін визначається
спадною віддачею: зростання обсягу виробництва (і пропозиції) пов’язане із
залученням додаткових факторів виробництва, яке супроводжується
зростанням витрат на кожну наступну одиницю продукції.
Функціональний характер залежності між сукупною пропозицією та
загальним рівнем цін дає змогу проілюструвати цю залежність графічно.
Р
Рівень цін

ІІІ

ІІ

Y* Y
Реальний ВВП

Рис. 3. Крива сукупної пропозиції (AS)

де: Y* – природний обсяг виробництва;

І – кейнсіанський (горизонтальний) відрізок;
ІІ – проміжний або висхідний відрізок;
ІІІ – класичний (вертикальний) відрізок.
Нахил кривої AS, її висхідна траєкторія визначається зростанням
витрат на одиницю продукції із збільшенням обсягу національного
виробництва. На графіку виділяються три відрізки (рис. 3).
 І – кейнсіанський відрізок, коли економіка виробляє товари та
послуги в обсязі, який нижчий за потенційний, перебуваючи у стані спаду.
Це означає, що використовуються не всі наявні ресурси, як матеріальні, так і
трудові. У короткостроковому періоді реальний обсяг виробництва
обмежений наявними ресурсами (кількістю праці, капіталу, землі,
підприємницьких здібностей та рівнем технології) і не може зреагувати на
зміну загального рівня цін. У цій ситуації зростання обсягу виробництва не
супроводжується необхідністю платити більшу ціну за дефіцитні ресурси.
Тому зростання обсягу фактичного виробництва (Y) не супроводжується
збільшенням видатків на одиницю продукції і не підштовхує загальний
рівень цін (р) до зростання. Крива AS є паралельною осі "Х"
(горизонтальною).
ІІ – проміжний або висхідний відрізок, що показує, що зростання
обсягу виробництва (Y) супроводжується підвищенням загального рівня цін
(Р). Повна зайнятість в економіці у цілому формується поступово;
високопродуктивні ресурси в різних галузях вичерпуються неодночасно.
Розширення виробництва в деяких галузях потребує залучення ресурсів, які
стають дефіцитними, за вищою ціною. Зростання витрат змушує
підприємців підвищувати ціни на товари та послуги з метою збереження
рівня прибутковості виробництва.
ІІІ – вертикальний або класичний відрізок, який відображає
ситуацію, коли економіка використовує всі наявні в даний момент ресурси і
виробляє ВВП на потенційно можливому рівні.
Вертикальний відрізок кривої AS (рис. 3, рис. 4) називається
класичним тому, що він відповідає класичній ідеї про те, що в економіці є
наявні механізми, що зрівноважують її на рівні потенційного обсягу
виробництва за повної зайнятості, а реальні зміни не залежать від рівня цін,
тобто номінальних змінних. Якщо розширюється виробництво в якихось
 галузях, це потребує залучення додаткових ресурсів з інших і за вищими
цінами. Як наслідок – загальний рівень виробництва не зростає, а загальний
рівень цін підвищується. На практиці в цій ситуації економіка може дещо
збільшити обсяги виробництва за рахунок понаднормової праці, підвищення
коефіцієнта змінності обладнання тощо. У цьому випадку траєкторія
класичного відрізка зміщуватиметься вправо. У довгостроковому періоді
збільшення сукупної пропозиції відбувається під впливом чинників, які
збільшують потенційний рівень виробництва.
До чинників довгострокової сукупної пропозиції слід віднести зміни
обсягу наявних ресурсів, технологічні зміни, зрушення в технології.

P
AS0 AS1
Рівень цін

P2
р2 > р1, Y0*=const

Y1*>Y0*, Р=const
P = const

P1

Y
Y0* Y1* Реальний ВВП

Рис. 4. Крива довгострокової сукупної пропозиції

 Економічна наука пропонує декілька теорій або моделей, які
пояснюють короткострокову (кейнсіанську) криву AS:
1) теорія негнучкості заробітної плати; рівень номінальної заробітної
плати зазвичай не знижується, у тому числі і у зв’язку з існуванням
довготривалих уявлень про справедливий рівень оплати праці;
2) теорія неправильних уявлень працівників; наймані працівники, за
Дж. Кейнсом, можуть невірно оцінювати співвідношення між зростанням
своєї номінальної заробітної плати і загального рівня цін (підвищення
номінальної заробітної плати часто сприймається як її реальне зростання);
3) теорія недосконалої інформації; в умовах, коли ціни на значне коло
товарів, які споживають виробники зростають, в останніх можуть виникнути
невірні уявлення про реальну динаміку відносних цін, тобто пропорцій
обміну товарами;
4) теорія негнучкості цін; підприємства не відразу змінюють свої ціни
у відповідь на підвищення попиту; їх може стримувати небажання втратити
покупців, наявність довготривалих угод тощо;
Усі перелічені теорії мають один висновок: обсяг виробництва і
пропозиція змінюються, коли рівень цін відхиляється від очікуваного і крива
AS набуває висхідну траєкторію. Крутизна кривої AS на проміжному
відрізку показує ступінь реакції сукупної пропозиції на зростання ціни.
Зазвичай вона більш полога в умовах помірної інфляції.
Зміни у сукупній пропозиції виникають унаслідок дії різноманітних
цінових і нецінових чинників. Внаслідок дії цінових чинників зростання
обсягу виробництва товарів та послуг супроводжується зростанням
загального рівня цін. Нецінові чинники сукупної пропозиції – це всі змінні,
які впливають на величину питомих витрат незалежно від загального обсягу
цін. Внаслідок дії різних чинників змінюється сукупна пропозиція, що на
графіку проявляється в зрушенні кривої AS праворуч (зростання) або
ліворуч (зменшення).

Р AS2 AS0 AS1

AS1>AS0

AS2<AS0

Y
Y2 Y0 Y1

Рис. 5. Зміни сукупної пропозиції

3. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції та зміни в

рівновазі. Модель AD-AS
У цьому підрозділі основна увага приділяється з’ясуванню сутності
моделі AD-AS, а також різним варіантам зміни рівноваги AD-AS під
впливом змін сукупного попиту і сукупної пропозиції.

Рівноважний обсяг виробництва визначає ситуація, коли кількість

товарів і послуг, що покупці готові придбати за певного рівня цін співпадає з
кількістю товарів і послуг, що за цього рівня цін виробники готові поставити
на ринок. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції
відображається моделлю AD-AS.
Як утворюється рівновага AD-AS? При рівні цін Р1 сукупний попит
становить YD1, а сукупна пропозиція дорівнює YS1. Оскільки YD1>YS1,
виникає дефіцит товарів та послуг (ВС); конкуренція покупців, тут
підштовхує ціни вгору. При цьому сукупний попит скорочується, а сукупна
пропозиція зростає до тих пір, поки вони не вирівняються. Якщо фактичний
рівень цін Р2 перевищує рівноважний (YS2 > YD2) виникає надлишок товару
та послуг (ЕD), а процес утворення рівноваги передбачає зниження цін від Р 2
до Р0.

P
Рівень цін

AD AS

E Hадлишок
P2 D

P0 А

P1
В Дефіцит С
Y
YD2 YS1 Y0 YD1 YS2 Реальний ВВП

Рис. 6. Рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг ВВП

Точка А (точка рівноваги) показує, що рівноважний обсяг виробництва

реального ВВП досягається за рівня цін Р0.
Р AD6 AS
Рівень цін

A6
Р6
AD5

P5 A5

AD4

AD1 AD2 AD3

A4
P4 і
P3 видат A3
P1,2 ки

Y1 Y2 Y3 Y4 Y*
 Рис.
Рис. 7.
Рис. 7. Зміна рівноваги AD-AS на основі зростання сукупного попиту

Зміни в ринковій рівновазі відбуваються внаслідок змін або сукупного

попиту, або сукупної пропозиції, або і того і іншого одразу (в одному
напрямку або в різних). Розширення сукупного попиту може викликати різні
наслідки залежно від макроекономічної ситуації.
1) В умовах спаду наслідком зростання сукупного попиту є
збільшення номінального і реального обсягу ВВП, зростання рівня
зайнятості (L) без підвищення цін (зрушення кривої AD уздовж
горизонтального відрізка кривої AS): Yном.2>Yном.1, Yреал.2>Yреал.1, L2>L1, P2=P1.
2) Зрушення кривої AD вздовж висхідного відрізка AS має
наслідком і зростання рівня цін, і збільшення номінального і реального
обсягу виробництва ВВП: Yном.4>Yном.3, Yреал.4>Yреал.3, L4>L3, P4>P3.
3) Якщо сукупний попит зростає після досягнення повної зайнятості
і потенційного рівня реального ВВП (на класичному відрізку кривої AS),
збільшення рівня цін не супроводжується збільшенням ВВП; реального і
рівня зайнятості, але номінальний ВВП збільшується: Y ном.6>Yном.5,
Yреал.6=Yреал.5, L6=L5, P6>P5. Така економіка називається “перегрітою”.

AS1
Р
AS2
AS0

А1

Р1
А0
Р0
Р2 А2
AD
 Y

Y1 Y0 Y2 Реальний ВВП

Рис. 8. Зміна рівноваги AD-AS на основі зміни сукупної пропозиції

При зростанні сукупної пропозиції AS2>AS0 нова точка рівноваги A2
свідчить про зростання реального ВВП (Y2>Y0) при одночасному зниженні
цін (Р2<Р0). Якщо відбувається зменшення сукупної пропозиції (AS1<AS0),
нова рівновага у точці А1 утворюється при меншому обсязі виробництва
(Y1<Y0) і вищому рівні цін (Р1>Р0). Затримка в розвитку виробництва,
зменшення його обсягів (стагнація), що супроводжується підвищення цін
(інфляцією) отримало назву стагфляція.
Зміни у рівновазі AD-AS можуть супроводжуватись одночасними
змінами як в сукупному попиті, так і в сукупній пропозиції. Наслідки цих
зрушень щодо обсягу реального ВВП та рівня цін залежатимуть від того, в
якому напрямку та якою мірою відбуваються зміни.