Завдання №1

Офертна крива (також відома як крива пропозиції) в економіці відображає

залежність між ціною товару або послуги та обсягом, який виробляється або
пропонується на ринку. Вона показує, як змінюється кількість товару або
послуги, яку фірма або держава готова виробити або поставити на ринок при
різних рівнях цін.

Механізм конструювання офертної кривої базується на даних про витрати на

виробництво товару або послуги. Ці витрати можуть бути у вигляді
сировини, праці, капіталу та інших факторів виробництва. Основна ідея
полягає в тому, що при зростанні ціни на товар або послугу, фірма або
держава має більшу мотивацію виробляти більше одиниць цього товару або
послуги.

Взаємозв'язок між загальними витратами держави, показниками експорту та

еластичністю офертної кривої може бути наступним:

1. Загальні витрати держави: Збільшення загальних витрат держави може

мати вплив на офертну криву. Наприклад, якщо держава інвестує у
виробництво нових технологій або інфраструктури, це може знизити
витрати на виробництво і збільшити загальний обсяг виробництва. Це
може зсунути офертну криву вправо, показуючи, що при тих самих
цінах фірма або держава здатна виробляти більше товарів або послуг.
Показники експорту: Показники експорту також можуть впливати на
офертну криву. Збільшення експорту може привести до зростання
виробництва, що спонукає фірми або держави збільшувати свою пропозицію
товарів або послуг на ринку. Це може зміщувати офертну криву вправо,
показуючи, що при тих самих цінах вони готові виробляти і поставляти
більше одиниць товарів або послуг.
 3. Еластичність офертної кривої: Еластичність офертної кривої
відображає реакцію виробників на зміни ціни товару або послуги. Вона
показує, наскільки великою буде зміна пропозиції товарів або послуг
при зміні ціни. Якщо офертна крива є еластичною, це означає, що
виробники здатні швидко змінювати свою пропозицію у відповідь на
зміни цін. У цьому випадку, збільшення ціни товару або послуги може
привести до значного збільшення загальних витрат держави, оскільки
виробники збільшать виробництво для отримання більшого прибутку.

Взагалі кажучи, зв'язок між загальними витратами держави в показниках

експорту та еластичністю офертної кривої може бути такий: збільшення
загальних витрат або збільшення показників експорту може стимулювати
збільшення виробництва товарів або послуг, яке в свою чергу може зсунути
офертну криву вправо. Одночасно, еластична офертна крива може підсилити
цей ефект, дозволяючи виробникам більш гнучко реагувати на зміни цін і
збільшати свою пропозицію.
Завдання №2
Розглянемо кожну ситуацію окремо:

1. Однакові криві виробничих можливостей, але різні криві байдужості:

На графіку будуть дві криві виробничих можливостей, які представляють

можливості виробництва для країни А та країни В. Припустимо, що країна А
має вищу криву байдужості, що вказує на те, що вона більш пристрасно
сприймає один з товарів.

Точка перетину кривих виробничих можливостей показує точку автаркії, де

обидві країни виробляють для власного споживання. Але через різну криву
байдужості країни А, наприклад, мають вищу відносну перевагу у
виробництві цього товару.
Тепер уявімо, що країна А починає експортувати цей товар до країни В,
отримуючи взамін інший товар. Це призведе до зсуву точки виробництва
країни А від точки автаркії в бік більшого виробництва цього товару. За
рахунок експорту країна А отримує можливість споживати більше різних
товарів, що показано зсувом по кривій байдужості.

Трикутник, утворений між кривими виробничих можливостей та прямою, яка

з'єднує точки автаркії, є трикутником торгівлі. Можливий виграш експортера
(країни А) полягає у збільшенні можливостей споживання, показаному
зсувом по кривій байдужості, тоді як імпортер (країна В) також отримує
вигоду від доступу до цього товару.

2. Різні криві виробничих можливостей і однакові криві байдужості:

На графіку будуть дві різні криві виробничих можливостей, які
представляють можливості виробництва для країни А та країни В.
Припустимо, що країна А має більші можливості виробництва певного
товару, тоді як країна В має більші можливості виробництва іншого
товару.

Точка перетину кривих виробничих можливостей показує точку

автаркії, де обидві країни виробляють для власного споживання. У
цьому випадку кожна країна має відносну перевагу у виробництві
свого спеціалізованого товару.

Тепер припустимо, що країна А починає експортувати свій

спеціалізований товар до країни В, отримуючи взамін інший товар,
який є спеціалізованим для країни В. Це призведе до зсуву точки
виробництва країни А від точки автаркії в бік більшого виробництва її
спеціалізованого товару, а точки виробництва країни В також
зсунуться в бік більшого виробництва її спеціалізованого товару.
Таким чином, обидві країни отримують вигоди від торгівлі. Країна А
отримує можливість споживати більше іншого товару, який не є її
спеціалізованим, показаному зсувом по кривій байдужості. Країна В також
отримує вигоду від доступу до спеціалізованого товару, який вона сама не
може виробляти в такій же великій кількості.

Завдання №3

1. Зменшення бажання імпортувати товар У в державі 1:

Якщо в державі 1 зменшується бажання імпортувати товар У, це означає, що

споживачі в державі 1 стають менш зацікавленими в придбанні цього товару
з-за кордону. Це може бути викликано, наприклад, зміною смаків,
популярності альтернативних товарів або зростанням виробництва
внутрішнього аналогу товару У.

Графічно це можна проілюструвати зсувом офертної кривої держави 1 вліво.

Зменшення бажання імпортувати товар У призведе до скорочення обсягу
імпорту цього товару, але вплив на умови торгівлі буде залежати від реакції
держави 2.

2. Зменшення бажання імпортувати при незмінних умовах торгівлі в обох

державах:

Якщо в обох державах зменшується бажання імпортувати товари при

незмінних умовах торгівлі, це може відбуватись з різних причин, наприклад,
зниженням доходів споживачів, падінням попиту або захистом вітчизняного
виробництва. Графічно це можна проілюструвати зсувом обох офертних
кривих (держави 1 і держави 2) вліво. Зменшення бажання імпортувати
призведе до скорочення обсягу торгівлі між країнами. Умови торгівлі
залишаться незмінними, якщо немає інших факторів, що впливають на
торгівлю (наприклад, тарифні бар'єри або торговельні угоди).
 Завдання №4
Для розв'язання задачі, спочатку знайдемо криві попиту на імпорт та криві
пропозиції експорту для кожної країни.

Для ЄС: Крива попиту на імпорт: D_import = 500 - 100 * P Крива пропозиції
експорту: S_export = 100 + 100 * P

Для США: Крива попиту на імпорт: D_import = 400 - 100 * P Крива

пропозиції експорту: S_export = 200 + 100 * P

Зауважте, що крива попиту на імпорт відображає, яка кількість товару буде

придбана з-за кордону за певну ціну, тоді як крива пропозиції експорту
показує, яка кількість товару буде пропонуватись для експорту за певну ціну.

Далі, для знайдення цін на продукти харчування до та після торгівлі, ми

рівняємо криві попиту на імпорт та пропозиції експорту для кожної країни:

Для ЄС: 500 - 100 * P = 100 + 100 * P 200 * P = 400 P = 2

Для США: 400 - 100 * P = 200 + 100 * P 200 * P = 200 P = 1

Таким чином, ціна на продукти харчування до торгівлі в ЄС дорівнюватиме

2, а в США - 1.

Далі, для визначення кількості продуктів, що будуть експортуватись та

імпортуватись, ми встановлюємо ціни на продукти після торгівлі та
підставляємо їх у відповідні криві попиту на імпорт та пропозиції експорту:

Для ЄС: Ціна після торгівлі: P = 2 D_import = 500 - 100 * 2 = 300 S_export =
100 + 100 * 2 = 300

Таким чином, ЄС буде експортувати 300 одиниць продуктів, а імпортувати

таку саму кількість товарів.
Для США: Ціна після торгівлі: P = 1 D_import = 400 - 100 * 1 = 300 S_export =
200 + 100 * 1 = 300

Таким чином, США буде експортувати 300 одиниць продуктів, а імпортувати

таку саму кількість.

Для визначення споживання в ЄС та США, ми додаємо обсяг експорту до

внутрішнього споживання і віднімаємо обсяг імпорту:

Для ЄС: Споживання = Внутрішнє споживання + Експорт - Імпорт

Споживання = 500 - 100 * 2 + 300 - 300 Споживання = 700

Для США: Споживання = Внутрішнє споживання + Експорт - Імпорт

Споживання = 400 - 100 * 1 + 300 - 300 Споживання = 400

Таким чином, споживання в ЄС становить 700 одиниць продуктів, а в США -

400 одиниць продуктів.

Щодо можливих виграшів споживачів, виробників та країни в цілому, вони

можуть бути розраховані на основі різниці між ціною після торгівлі та ціною
до торгівлі. Загалом, виграші можуть бути розподілені між країнами залежно
від співвідношення між обсягом експорту та імпорту, а також від
еластичності попиту та пропозиції.

Завдання №5

А) Для визначення цін факторів виробництва можна скористатися

відношенням між вартістю кожного фактора і їх використанням у
виробництві.

Для вина: 1 одиниця вина = 30 одиниць землі + 9 одиниць праці

При ціні 1 одиниці вина = 50 доларів, ми можемо встановити рівняння:

50 = 30 * Ціна землі + 9 * Ціна праці

Для сиру: 1 одиниця сиру = 8 одиниць землі + 4 одиниці праці

При ціні 1 одиниці сиру = 16 доларів, ми можемо встановити рівняння:

16 = 8 * Ціна землі + 4 * Ціна праці

Розв'язавши ці рівняння, ми зможемо визначити ціни на землю (Ціна землі)

та працю (Ціна праці).

Б) Якщо ціна на вино зменшиться у два рази, тобто становитиме 25 доларів за

одиницю, то рівняння для вина стане:

25 = 30 * Ціна землі + 9 * Ціна праці

Змінюючи ціну на вино, ми можемо розв'язати це рівняння і знайти нові

значення для Ціни землі та Ціни праці.

Щодо купівельної спроможності власників землі та робітників, вона

залежить від зміни їх доходів. Якщо ціни на фактори виробництва знизяться,
то доходи землевласників та робітників також зменшаться, що може
вплинути на їхню купівельну спроможність.

В) Власники факторів виробництва можуть мати різні інтереси щодо

вирівнювання цін на виробничі ресурси.

Зацікавленість у вільній торгівлі:

Землевласники можуть підтримувати вільну торгівлю, оскількі експорт

сировини або сільськогосподарської продукції може збільшити попит на їхну
землю і підвищити її вартість.
  Робітники також можуть підтримувати вільну торгівлю, оскільки це
може створити більше робочих місць у секторах експорту та підвищити
їхні доходи.

Зацікавленість у протекціонізмі:

 Землевласники, які вирощують товари, що конкурують з імпортом,

можуть бажати захистити свої ринки від зовнішньої конкуренції
шляхом встановлення митних бар'єрів або імпортних обмежень. Це
може забезпечити вищу ціну на їхні продукти на внутрішньому ринку і
підтримати їхні прибутки.
 Робітники, особливо ті, які зайняті в секторах, які стикаються з
конкуренцією з-за кордону, можуть бажати захистити свої робочі місця
від дешевого імпорту. Це може створити бар'єри для конкуренції та
забезпечити стабільніші заробітні плати для них.

Однак, важливо зауважити, що підтримка вільної торгівлі або протекціонізму

залежить від конкретних умов і інтересів різних груп. Існує теорія
вирівнювання цін на фактори виробництва, відома як Теорема Столпера-
Самуельсона, яка стверджує, що зі зростанням цін на виробничі фактори,
володіння якими володіє країна, вони стають більш зацікавлені у вільній
торгівлі з тими країнами, де ці фактори дещо змінюються.
Це означає, що країна з високою ціною на працю буде зацікавлена у вільній
торгівлі з країною, де праця є дешевшою, тоді як країна з високою ціною на
землю буде зацікавлена у вільній торгівлі з країною, де земля є дешевшою.

Теорема Столпера-Самуельсона також стверджує, що вільна торгівля може

призвести до перерозподілу доходів між факторами виробництва. Наприклад,
якщо країна є багатою на землю, але має обмежені ресурси праці, то вона
може сприяти експорту товарів, виробництво яких вимагає більше землі,
таких як сільськогосподарські продукти. Це може призвести до збільшення
попиту на землю та підвищення її вартості.
Загалом, вирівнювання цін на фактори виробництва залежить від конкретних
умов, власності ресурсів та інтересів груп власників факторів виробництва.
Власники факторів, чи то землі, чи праці, можуть підтримувати або
протиставлятись вільній торгівлі в залежності від того, як вона впливає на
їхні доходи і прибутки.