Захист

Індивідуального навчально-дослідного
завдання
на тему:
«Ефективність та результативність публічного
управління»

Виконав:
Студент групи УФП-11С
Федоров Сергій Максимович
Вступ

• Проблема ефективності стосується усіх сфер, видів, форм, методів організації життєзабезпечення людини.
Найбільшою мірою це властиве управлінню як діяльності, що здійснюється людьми, стосовно людей та
виключно в інтересах людей. Від ступеня ефективності цієї діяльності безпосередньо залежить добробут
людини. Врешті-решт йдеться про ефективність суспільної системи.

• Суспільству, самій державі необхідні повні й достовірні знання того, яку користь дають витрати на управління,
у чому полягають об'єктивізація управління, глибина і дієвість його впливу на керовані процеси.

• Актуальність .Ця тема на сьогоднішній день є досить актуальною, тому що вона допомагає нам зрозуміти суть та
методи зростання економічної ефективності.

• Мета. Метою данного дослідження є аналіз методів збільшення результативності та ефективності публічного
управління.

• Об’єкт дослідження.Функціонування методів та структур збільшення продуктивності та резульативності.

• Предмет дослідження.Визначення основних складових публічного управління.

• Методи.Метод аналізу,метод порівняння.

• Завдання.Дослідити основні види збільшення результативності та ефективності публічного управління.

Економічна ефективність
• Економічна ефективність здебільшого може бути зведена до фінансових показників. Так само проблема
ефективності роботи органів управління в багатьох випадках зводиться до ефективності праці
службовців апарату, зміни їх чисельності, якості, витрат часу, а метою науки управління вважають
досягнення економічної і технічної ефективності за допомогою наукового спостереження і аналізу.
Оцінювання ефективності та результативності

• У державному управлінні під час оцінювання його результативності та ефективності повинні, як

мінімум, порівнюватись:

• – цілі, які практично реалізуються в ньому, з цілями, які об'єктивно детерміновані суспільними запитами;

• – цілі, які реалізовані в управлінських процесах, з результатами, одержаними внаслідок об'єктивізації

державного управління (рішень і дій його управлінських компонентів);

• – об'єктивні результати управління із суспільними потребами та інтересами;

• – суспільні витрати, які пішли на державне управління, з об'єктивними результатами, одержаними

внаслідок управління;

• – можливості, закладені в управлінському потенціалі, зі ступенем їх реального використання.

Результативність
• Під результативністю в науковій літературі розуміється досягнення поставленої мети (отримання
запланованих результатів або досягнення намічених показників) безвідносно до витрат, пов'язаних із
отриманням результату. У публічному адмініструванні результативність відбиває виконання
розпоряджень, дотримання обмежень і регламенту, виконання управлінських рішень, нерідко пов'язаних
із досягненням соціальних ефектів, що мають якісний характер і важко піддаються кількісному
вимірюванню. Інколи результативність іще називають ефектом, тобто ці поняття ототожнюються. Якщо ж
ефект порівнюється із витратами на його досягнення, мова йде про ефективність.
Типи показників результативності
• Розглянемо три типи показників результативності: показники кінцевих
ефектів (ПКЕ), показники безпосередніх результатів (ПЕР) і показники
використання ресурсів (ПВР). Ці показники охоплюють усю розмаїтість
найменувань показників результативності та в узагальненому вигляді
відбивають властиві всім органам виконавчої влади принципові складові
управління в об'єкт управління (цільова група, сфера впливу), суб'єкт
управління і вартість управління.
• Показник кінцевих ефектів повинен відображати зміну стану цільової групи (об'єкта управління)
внаслідок діяльності органу виконавчої влади.

• Цей показник результативності може виражати як кількісну оцінку стану сфери впливу органу
виконавчої влади ,так і якісну

• Другий тип показників результативності, що становить кількісний результат діяльності органу

виконавчої влади (ПБР) на відміну від ПКЕ відображає характеристики не цільової групи, а
безпосередньо органу виконавчої влади, тобто суб'єкта управління. Ці характеристики стосуються
управлінського впливу, що може виявлятись у вигляді наданих послуг, вироблених товарів, виконаних
робіт або полягати в реалізації встановлених процедур, забезпеченні ділових процесів.

• Показник використання ресурсів відображає їх витрату в процесі створення безпосереднього продукту

діяльності органу виконавчої влади за заданих бюджетних обмежень і для досягнення цільових значень
ПБР.

• Ще одним критерієм відбору сукупності показників результативності є можливість здійснення

зовнішнього контролю за досягненням мети діяльності органу виконавчої влади. Оскільки результативне
управління передбачає орієнтацію на клієнта, а мета органу виконавчої влади відображає зміну стану
цільової групи, важливо надати можливість контролювати реалізацію цілей органу виконавчої влади
безпосередньо цільовій групі.

• Критерії ефективності становлять собою ознаки, сторони, прояви управління, аналізуючи які можна
визначати рівень і якість управління, його відповідність потребам та інтересам суспільства.
Критерії загальної соціальної ефективності державного управління

• – рівень продуктивності праці, співвіднесений зі світовими параметри її відповідними видами;

• – темпи і масштаби приросту національного багатства;

• – рівень життя населення порівняно зі стандартами розвинутих країн;

• – впорядкованість, безпеку, сталість та надійність суспільних відносин, їх відтворення з наростаючим

позитивним результатом.

• Наведені узагальнюючі критерії загальної соціальної ефективності державного управління

диференціюються за сферами суспільної життєдіяльності.
Недоліки командної економіки
• негнучкість командно-адміністративної системи – вона дуже повільно може адаптуватися до
будь-яких змін, насилу здатна реагувати на особливості місцевих умов. Результат –
однотипні шаблонні підходи до вирішення господарських проблем;

• трудові відносини;

• низька продуктивність праці через перешкод розвитку господарської ініціативи і відсутності

мотивації до продуктивної праці;

• постійний дефіцит продуктів і споживчих товарів;

• падіння темпів економічного розвитку, породження стагнації виробництва і гострої

політичної кризи. В результаті під загрозою може опинитися існування самої держави;

• нераціональне використання ресурсів;

• часті порушення людських прав й гарантій;

• інтереси держави й громадськості стоять вище, ніж інтереси особистості;

• відсутність економічного зростання й ефективності виробництва.

 Критерії спеціальної соціальної ефективності

• Критерії ці висвітлюють організацію та функціонування безпосередньо

державноуправлінської підсистеми (сукупності державних органів, що
здійснюють управління). Розглядаючи критерії спеціальної соціальної
ефективності державного управління, що відображають рівень організації
та функціонування управляючої підсистеми як цілісності, ми маємо
віднести до них доцільність, витрати часу на вирішення управлінських
питань та здійснення управлінських операцій, стиль функціонування
державноуправлінської підсистеми, її підструктур та панок, витрати на
утримання і забезпечення функціонування державноуправлінської
підсистеми, складність організації і діяльності державноуправлінської
підсистеми.
• ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!