Реферат на тему:

« Функції та методи управління торговельним

підприємством »
Вступ

Управління - це складна інтелектуальна діяльність людини, яка потребує

спеціальних знань та досвіду, завжди існувало у якихось формах там, де люди
працювали групами. Наприклад, єгипетські піраміди вимагали чіткості у
плануванні, організації роботи багатьох людей, контролю над їх діяльністю.
Очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці, адже
підприємство - це штучна система, створена людиною заради власних інтересів,
насамперед спільної роботи. Оскільки робота на підприємстві розподілена між
підрозділами та окремими виконавцями, хтось має керувати, координувати їх
дії, щоб досягти спільної мети діяльності. Тому об'єктивно виникає потреба у
відокремленні управлінської діяльності. Необхідність управління пов'язана з
процесами розподілу праці на підприємстві.
Управління, яке (у широкому розумінні) є діяльністю, спрямованою на
координацію роботи інших людей (трудових колективів) спирається на теорію
та практику управління, але є більше мистецтвом, ніж знанням, тому що є
скоріше способом використання знань у конкретних раціональних формах та
модифікаціях , Чим саме знання. Управління є мистецтво, суть якого полягає у
застосуванні науки до реальностей ситуації.
Функції управління займають одне з провідних місць у управлінській
діяльності. Протягом історії управління діяльністю розвивалося від управління з
натхнення, інтуїції до раціонального, логічного, науково обґрунтованого
процесу управління.
Однак, незважаючи на здобуття наукової обґрунтованості, повної ясності в
наборі функцій, їх змісті, характері та взаємозв'язку з іншими елементами
управлінського процесу дотепер немає. Проблема дослідження функцій
управління в сучасних умовах є однією з найактуальніших, суперечливих та
трудомістких.

Зміст та набір функцій, що здійснюються в процесі управління, залежать від:

типу організації (ділового, адміністративного, громадського, армійського тощо);
розмірів організації та сфери її діяльності; функцій всередині організації
(виробництва, маркетингу, кадрової роботи, фінансів) та багатьох інших
факторів.
Функції управління можна як види управлінського праці, пов'язані з впливом на
керований об'єкт. Управління – це мистецтво створювати речі у вигляді людей.
Функції управління - це види управлінської діяльності, що відокремилися в
результаті спеціалізації, що забезпечують вирішення різних завдань взаємодії
між підрозділами та працівниками для здійснення комплексу заходів для
досягнення цілей організації.
Важливу роль управлінні торговим підприємством грають регулюючі функції,
які включають планування, облік, аналіз, контролю над торгово-оперативною
діяльністю, і навіть оперативне керівництво діяльністю підвідомчих йому
господарських одиниць, управління кадрами.

Функція планування – функція припускає рішення у тому, які мають бути мети
організації та що повинні виконувати її члени, щоб досягти цих целей. Функція
організації – це процес об'єднання покупців, безліч засобів задля досягнення
поставленої мети організацією; Функція мотивації - це процес спонукання себе
та інших до діяльності задля досягнення особистісних цілей і цілей організації;
Функція контролю – це процес зіставлення фактично досягнутих результатів із
запланованими. Він необхідний для виявлення і вирішення проблем, що
виникають раніше, ніж вони стануть занадто серйозними, і може також
використовуватися для стимулювання успішної діяльності.

Для будь-якого підприємства, установи чи організації всі групи функцій є

життєво важливими.
Аналіз та узагальнення практики управління дає можливість конкретизувати
зміст управління. Управління для підприємства здійснюється у межах єдиного
процесу (кільця управління).
Загальні або універсальні функції притаманні управлінню будь-яким
підприємством. Вони ділять управлінську діяльність ряд етапів чи видів робіт,
класифікованих за ознакою черговості виконання у часі з метою досягнення
результату.

До загальних більшість авторів відносять такі функції:

планування; організацію; координування (регулювання); стимулювання;
контроль (облік, аналіз діяльності).
Загальні функції визначаються поведінкою підприємства як суб'єкта
господарювання, певними діловими звичаями та чинним законодавством. Ці
функції тісно пов'язані між собою у єдиному процесі управління. Незадовільна
реалізація будь-якої з них, чи то планування, організація чи контроль, негативно
позначаються на результатах діяльності підприємства загалом.

Склад основних функцій управління торговим підприємством.

У найбільш загальному вигляді функції будь-якої системи, що управляє,

зводяться до наступного: планування - організація - мотивація - контроль
виконання. Разом з тим, підприємство, залежно від сфери своєї діяльності, має
свої конкретні об'єкти управління та конкретні завдання. Склад основних
функцій управління торговим підприємством може бути визначений таким
чином:

1. Вибір найбільш ефективних організаційних форм функціонування

торговельного підприємства та його структурних одиниць. У процесі
реалізації цієї початкової функції торговельного управління на стадії створення
нового торговельного підприємства або у процесі його розширення
обґрунтовується найбільш прийнятна з погляду засновників організаційно-
правова форма діяльності; з урахуванням виявленої ринкової ніші визначається
асортиментний профіль (форма спеціалізації) магазину (або окремих магазинів,
якщо торгове підприємство складається з низки структурних одиниць);
формується тип магазину за основними визначальними його характеристиками.
Хоча ця функція носить, як правило, разовий характер, прийняті з цих питань
управлінські рішення належать до найбільш відповідальних, оскільки вони
істотно впливають на наступну організацію всього торгового процесу,
економічні показники та фінансові результати діяльності торгового
підприємства. Подальші зміни цих управлінських рішень спричиняють суттєві
фінансові витрати і вимагають значного обсягу часу на їх реалізацію.

2. Управління технологічними процесами. Реалізація цієї функції пов'язана

насамперед із вибором визначальної технологічної схеми товароруху та
відповідного їй технологічного планування магазину; формуванням парку
необхідного технологічного обладнання; розробкою організаційних засад
товаропостачання, приймання, зберігання та підготовки товарів до продажу;
визначенням систем розміщення та викладення товарів у торговому залі.
Формування торгово-технологічних процесів та операцій істотно позначається
як на рівні торговельного обслуговування покупців, так і на фінансово-
економічних результатах діяльності торговельного підприємства. Реалізація цієї
функції безпосередньо з інноваційним процесом для підприємства.

3. Управління процесом обслуговування покупців. Реалізація цієї функції

прямо пов'язана з місією торгового підприємства та є визначальною умовою
формування його високої конкурентної позиції на споживчому ринку.
Управління процесом обслуговування покупців передбачає насамперед
забезпечення можливостей найповнішого задоволення їх попиту у межах
обраного підприємством сегменту споживчого ринку, що визначає необхідність
обґрунтування та проведення відповідної асортиментної політики
торговельного підприємства. Крім того, управління цим процесом передбачає
створення покупцям зручних умов для здійснення покупок, що пов'язано із
встановленням оптимального для них режиму роботи торговельного
підприємства, вибором ефективних методів продажу товарів, наданням
широкого комплексу додаткових послуг, організацією реклами та
внутрішньомагазинної інформації, а також іншими організаційно-
технологічними заходами.

4. Управління персоналом. Реалізація цієї функції представляє певну

складність, так як застосовувані в цій галузі управлінські рішення
безпосередньо пов'язані з інтересами працівників і істотно впливають на рівень
торговельного обслуговування покупців та фінансово-економічні результати
діяльності підприємства. Через галузеву специфіку діяльності витрати живої
праці на підприємствах торгівлі досить значні. У процесі реалізації цієї функції
насамперед обґрунтовується схема організаційної структури управління
торговим підприємством як основа функціонального поділу праці його
персоналу. Крім того, реалізація цієї функції передбачає визначення необхідної
чисельності та складу персоналу, ефективну організацію праці та постійне
управління її продуктивністю, організацію матеріального стимулювання,
забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації працівників.

5. Управління товарообігом. Реалізація цієї функції забезпечує економічну

основу всієї діяльності торгового підприємства, оскільки товарообіг
характеризує основний об'ємний показник цієї діяльності та досягнуті
маркетингові позиції. Ця функція є наймасовішою і вимагає постійної розробки
управлінських рішень всіх рівнях діяльності торгового підприємства. У процесі
реалізації цієї функції проводяться аналіз та прогнозування торгової
кон'юнктури, здійснюється планування обсягу та складу товарообігу,
нормування та планування товарних запасів, планування обсягу та складу
закупівлі та надходження товарів.

6. Управління прибутками. Реалізація цієї функції пов'язана з формуванням

власної фінансової бази розвитку торговельного підприємства, здійсненням
його діяльності на засадах самофінансування (або щонайменше – на засадах
самоокупності). Оскільки основу доходів торговельного підприємства
становлять доходи від торгової діяльності (вони формуються як різниці між
ціною продажу і закупівлею товарів ), то процесі реалізації цієї функції
торговельного менеджменту передусім розробляється цінова політика
підприємства. З іншого боку, важливу роль процесі реалізації цієї функції
відводиться плануванню доходів торгового підприємства.

7. Управління витратами звернення. Реалізація цієї функції пов'язані з

формуванням умов постійного зниження рівня поточних витрат (у торгівлі
визначаються терміном " витрати звернення " ) стосовно обсягу товарообігу. У
цьому зниження рівня витрат звернення має призводити до зниження якості
торгового обслуговування покупців, а здійснюватися з допомогою інших
напрямів їх економії. У процесі реалізації цієї функції визначається необхідний
обсяг поточних витрат трудових, матеріальних та фінансових ресурсів на
здійснення торговельної діяльності, розглядаються можливі резерви економії
цих витрат та здійснюється планування витрат обігу у розрізі окремих статей
витрачання коштів.

8. Управління прибутком. Реалізація цієї функції забезпечує основну умову

самофінансування діяльності торговельного підприємства та можливості
зростання його ринкової вартості. Управління прибутком торговельного
підприємства включає два основні аспекти: управління формування прибутку та
управління його використанням. Процес управління формуванням прибутку
пов'язаний з управлінням доходами та витратами обігу торговельного
підприємства, розробкою ефективної податкової політики, забезпеченням
ефективності комерційних угод із закупівлі товарів. Управління використанням
прибутку підпорядковане завданням розвитку торговельного підприємства та
здійснюється шляхом оптимізації її розподілу за окремими напрямками.
9. Управління активами. Реалізація цієї функції безпосередньо пов'язана з
формуванням та забезпеченням ефективного використання виробничого
потенціалу торговельного підприємства. У процесі реалізації цієї функції
виходячи з намічених обсягів торговельної діяльності виявляється реальна
потреба в окремих видах активів та визначається загальна їхня сума;
оптимізується склад активів з позицій ефективності комплексного їх
використання, а також необхідної їхньої ліквідності для забезпечення постійної
платоспроможності; забезпечується прискорення обороту окремих видів
активів, насамперед товарних запасів, запасів матеріалів та тари, дебіторської
заборгованості та коштів; визначаються форми та джерела фінансування різних
видів активів.

10. Управління капіталом. У реалізації цієї функції визначається загальна

потреба у капіталі для реалізації стратегії розвитку підприємства; формується
оптимальна його структура; знаходять можливості формування фінансових
ресурсів за рахунок власних джерел; визначається необхідний обсяг залучення
позикових коштів на короткостроковій та довгостроковій основі; оптимізуються
форми та джерела залучення позикових коштів.

Методи управління торговим підприємством

Методи управління - це способи на управління комерційними процесами і

діяльністю. Вони поділяються на адміністративні, організаційні, економічні та
правові.

Адміністративні методи визначаються сферою діяльності та конкретними

умовами торговельного підприємства. Необхідно враховувати й альтернативні
варіанти управління, вибір та реалізація яких визначається передбаченням
цільових результатів підприємства. Слід зазначити, що ієрархічна побудова
системи управління та зміст управлінських функцій багато в чому залежить від
займаних позицій керівництвом торгового підприємства. Тут можливі
різноманітні компромісні рішення.

Організаційні методи засновані на організаційному, організаційно-

розпорядчому, організаційно-методічному та нормативному забезпеченні. Вони
містять регламентуючі вимоги організаційного та методичного характеру,
розпорядчі, інструктивні та нормативні матеріали, що є передумовами
формування управлінських рішень. З розвитком ринкових відносин роль
організаційних методів, регулюючих вплив управління комерційною
діяльністю, зростатиме.

Економічні методи у своєму визначенні спираються на взятий курс та

економічну стратегію торгового підприємства, його потенційні ресурси,
економічний стан ринку. Сукупність економічних елементів - це вихідні позиції
з управлінні комерційної діяльністю підприємства. Вплив економічних методів
визначається навколишнім економічним середовищем.

Правові методи орієнтовані використання правового механізму, що базується

на прийнятих правових та законодавчих актах, відповідних нормативах та
положеннях. Правові методи полягають у юридичному регулюванні
комерційних процесів з урахуванням цільових завдань торговельного
підприємства.

У разі початку ринкової економіки система управління стимулюванням праці

піддається істотної трансформації. По суті, ця система покликана створити
новий мотиваційний механізм трудового активу персоналу на підприємствах
торгівлі всіх форм власності та організаційно-правових форм діяльності.

Основною метою управління стимулюванням праці є забезпечення зростання

доходів персоналу та диференціація їх виплат відповідно до трудового внеску
окремих працівників у загальні результати діяльності торговельного
підприємства.

Управління стимулюванням праці охоплює низку виконуваних етапів робіт:

1. Вибір форм і систем заробітної плати є початковим етапом організації

стимулювання праці персоналу. На підприємствах торгівлі застосовуються дві
форми оплати праці: погодинна та відрядна. За погодинної форми заробітна
плата нараховується працівнику за його тарифною ставкою або окладом за
фактично відпрацьований час. Відрядна форма є оплатою залежно від
виконаного обсягу робіт за заздалегідь встановленими відрядними розцінками.

2. Побудова на підприємстві тарифної системи заробітної плати є важливим

етапом організації стимулювання праці на тих підприємствах торгівлі, де
зайняті працівники різної кваліфікації і де є суттєві відмінності в складності
виконуваних робіт. Закордонний досвід показує, що тарифна система заробітної
плати розроблена та застосовується всіма великими торговими фірмами. Проте
принципи її побудови суттєво різняться. В основі європейської практики
побудови тарифної системи заробітної плати на підприємствах торгівлі є
принцип диференціації окладів (ставок) залежно від рівня кваліфікації
працівників; американської - від складності виконуваних робіт; японської - від
стажу роботи у цій фірмі.

3. Побудова системи додаткового стимулювання окремих аспектів трудової

активності працівників покликана посилити трудову мотивацію персоналу. Ця
система використовує різні форми - преміювання за поточні результати
господарської діяльності; доплати та над; різні одноразові заохочення за
результати праці; преміальні виплати за підсумками роботи протягом року та
інші (соціальні виплати персоналу у різних формах у цю систему не входять,
оскільки де вони пов'язані зі стимулюванням праці).

Кожна преміальна система включає як обов'язкові елементи:

-Показники преміювання; умови преміювання;

-розміри та шкалу преміювання;
-коло премованих працівників.

Показники преміювання, за виконання яких осу стимулюють виплати, є основою

побудови преміальної системи. Вони у формі конкретних результатів
господарську діяльність торговельного підприємства, характеризуючих роботу
індивіду виконавця, групи виконавців чи персоналу загалом.

Розміри та шкала преміювання визначають величину премії. І тому передусім

встановлюється вихідна база преміювання. Вона є ту кількісну характеристику
(чи ступінь виконання) показників преміювання, починаючи з якої виплачується
премія. Власне шкала преміювання встановлює конкретну форму зв'язку між
ступенем виконання показника преміювання та розміром премії.

4. Індивідуалізація умов матеріального стимулювання праці найбільш

кваліфікованих працівників одна із сучасних напрямів організації, широко які у
зарубіжної практиці. Ця індивідуалізація забезпечується шляхом застосування
на підприємствах торгівлі контрактної форми оплати праці. Такі індивідуальні
контракти укладаються з менеджерами, спеціалістами та найбільш
кваліфікованими робітниками (продавцями, контролерами-касирами)
торговельного підприємства. Як особлива форма трудового договору
індивідуальний контракт характеризується максимальним урахуванням
інтересів сторін на основі визначення системи їх взаємних зобов'язань.

5. Планування коштів на стимулювання праці здійснюється в розрізі двох

основних джерел формування цих коштів - витрат обігу та прибутку
підприємства, що залишається у його розпорядженні.

Висновок

Планування, організація, мотивація, координація та контроль відносяться до

управління та становлять його сутність. Передбачати, тобто. враховувати
майбутнє та виробляти програму дії. Організовувати, тобто. будувати подвійний
– матеріальний та соціальний організм підприємства. Розпоряджатися, тобто.
змушувати персонал належним чином працювати. Координувати, тобто.
пов'язувати, об'єднувати, гармонізувати всі дії та всі зусилля. Контролювати,
тобто. дбати про те, що все відбувалося відповідно до встановлених правил і
відданих розпоряджень.

Управління – це важке мистецтво, що вимагає вдумливості, досвіду, рішучості

та почуття міри.