АУДИТ І ОЦІНЮВАННЯ

УПРАВЛІНСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
ВАРАВА ЄЛИ ЗА ВЕ ТА Е З-1 9 -1
 ПОНЯТТЯ
За визначенням Дж. Робертсона та Т. Лоуерса, управлінський
аудит – це вивчення ділових операцій з метою розробки
рекомендацій щодо більш економного та ефективного
використання ресурсів, результативності у досягненні цілей
бізнесу та відповідності до політики компанії. За допомогою
управлінського аудиту керівництво фірми забезпечує
контроль за виконанням рішень, спрямованих на збільшення
ефективності та результативності бізнесу. [2].
Інші економісти віддають перевагу термінові «управлінський
аудит» або «аудит господарської діяльності».
Український вчений В. Рудницький обґрунтовує перевагу
використання дефініції «управлінський аудит», спираючись на
такі причини: аудиторський контроль є невід'ємною функцією
управління; користувачами інформації є тільки працівники
управління конкретного підприємства; функцією
управлінського аудиту є не тільки поточний контроль за
господарськими операціями, а й прогнозування, аналіз інших
функцій управління господарською діяльністю [3].
Аудит управлінської діяльності повинен включати
такі напрямки, як аудит ефективності системи
управління, що базується на висвітленні
ефективності функціонування існуючої на
досліджуваному підприємстві організаційної
структури; та аудит ефективності
(результативності) діяльності підприємства.
Враховано, що ефективність управління прямо
пропорційно впливає на підвищення ефективності
діяльності підприємства, а отже охоплює
діяльність суб’єкта господарювання в цілому. Саме
тому доцільно вважати близьким по сутності
аудит управлінської діяльності і аудиті
господарської діяльності підприємства. У самій же
методології виділяються такі направлення:
управлінський аудит, а також аудит ефективності
та аудит програми.
Аудит програми – це індивідуальне систематичне
дослідження її ефективності з вивченням ширшого спектра
інформації про умови реалізації програми порівняно з
інформацією, яка дає змогу здійснювати поточний контроль.
Більш глибока оцінка програми дозволяє визначити її
ефективність, а також з’ясувати, що можна зробити для
покращання її результатів. Оцінка програми – це лише один з
напрямків аудиту господарської діяльності [5, с. 10].

Аудит ефективності системи управління складається з

декількох пунктів. Розглядаючи аудит повноважень та аудит
винагород, слід зазначити, що у деяких розвинених країнах,
наприклад, в Японії створюються відповідні Ради, до складу
яких входять по декілька спеціалістів, які здійснюють
моніторинг за розподілом повноважень і преміювання.
Сукупність методів, що дають змогу керівникові
перекласти виконання частини своїх функцій на
інших працівників, називають делегуванням
повноважень, яке полягає у тому, що керівник
надає право безпосередньо підлеглим йому
особам самостійно здійснювати певні дії або
приймати відповідні рішення.
Аудитору слід з’ясувати, чи правочинне
делегування повноважень, адже можна передати
лише деякі обов'язки і права, які не є винятковим
правом керівника (наприклад, видання наказів,
підпис звітних документів та ін.). Чинним
законодавством і нормативними актами визначено
перелік обов'язків, які не можна делегувати.
Під час делегування потрібно дотримуватись
відповідності виконуваних обов'язків, тобто
обсягу наданих уповноваженій особі прав. Якщо
обсяг делегованих обов'язків перевищує права
працівника, то виникає реальна загроза
невиконання їх; коли прав більше, ніж обов'язків,
то з’являється загроза безвідповідальності і
безконтрольності.
Критерієм ефективності системи преміювання є
зацікавленість працівників у досягненні
якомога більших індивідуальних і колективних
результатів праці, у повному використанні
свого творчого потенціалу.

Обов'язковими складниками будь-якої

преміальної системи мають бути: показники та
умови преміювання; розміри премій; джерела
виплати премій; категорії персоналу, які
підлягають преміюванню; періодичність
преміювання; порядок виплати премій.

Аудитор повинен перевірити забезпечення

впливу на поведінку персоналу системи
преміювання (винагород).
Стосовно аудиту професійного рівня
управлінців, виділено такі основні
направлення: оцінка організаційної культури
управлінців, якості їхнього професійного
спілкування, а також оцінювання порядку
прийняття і реалізації управлінських рішень.
Вхідні бар'єри (бар'єри входу, входження) – це
чинники, що перешкоджають проникненню у
галузь (ринку) нових конкурентів.

Спорудження бар'єрів є одним із форм боротьби

за набуття і збереження конкурентних переваг.
Зміст даних бар’єрів у тому, щоб зробити
витрати, пов'язані з проникненням на ринок
галузі, настільки високими, що під загрозу буде
поставлено сама окупність інвестованих
капіталів.

Вхідні бар'єри фактично існують у тому, щоб чи

підвищити вступний внесок, чи збільшити ризик
для новачків. Зі стратегічної точки зору дуже
важливо зуміти ідентифікувати відповідні вхідні
бар'єри.
 ВИСНОВКИ
За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що аудиту
управлінської діяльності в Україні проходить складний шлях розвитку, який можливий лише
за умови вирішення питань щодо розробки відповідних нормативно-законодавчих
документів, які б регламентували його проведення на вітчизняних підприємствах, а також
визначення його загальних концептуальних засад, організації та методичного забезпечення
з урахуванням ринкових умов господарювання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ
1. Адамовська В.С. Аудит ефективності управлінської діяльності. Ефективна економіка.
№ 4, 2014. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2904.
2. Jack C. Robertson. Auditing. McGraw-Hill Education. Europe. 864 p.
3. Рудницький В.С, Дубіль О.В. Деякі аспекти регулювання аудиторської діяльності в
Україні та контролю якості аудиторських послуг. ДВНЗ «Київський національний
економічний університет імені Вадима Гетьмана». 2020. С. 379-382.
4. Зелікман В.Д., Бондарчук І.М., Єрьоміна О.Л., Кравченко Т.В. Аудит: навч. посібник.
Частина І. Теоретичні засади аудиторської діяльності та її регулювання. Дніпро:
НМетАУ, 2019. 107 с.
5. Артюх О.В. Концептуальні напрямки аудиту управлінської діяльності. Вісник
соціально-економічних досліджень. 2012. Вип. 3 (46), ч. 2. С. 7-13.
6. Хаблюк О.А. Будник Л.А. Суть аудиту ефективності та зарубіжний досвід його
становлення. Галицький економічний вісник. 2013. № 4(43). С. 151-158.
7. Любенко А., Кійко Ю. Аудит ефективності як складова системи контролю за
державними активами. Аграрна економіка. 2017. Т. 10, № 3-4. С. 43-49.