СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ НА

ПІДПРИЄМСТВІ
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1 Системи методів управління, місце економічних методів управління
1.2 Модель економічних методів управління
РОЗДІЛ 2. РОЗРОБКА КОМЕРЦІЙНОГО (ГОСПОДАРСЬКОГО) ПЛАНУ
ВИПУСКУ ВИРОБІВ
2.1 Постановка задачі. Опис ситуації
2.2. Розрахунок показників по підприємству в базовому році
2.3. Розрахунок показників по підприємству в плановому році
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 ВСТУП
Актуальність теми. Управління – складний та динамічний керований
процес, який здійснюється людьми для досягнення поставленої мети. Після
того як встановлено цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні
шляхи та методи їх досягнення, тому виникає потреба застосування арсеналу
засобів, що забезпечують досягнення цілей управління, тобто методів
управління.
Оскільки важливими характеристиками процесу управління
підприємства є показники ефективності його господарської діяльності, то
успіх його діяльності на ринку товарів та послуг, професійна організація
процесу управління підприємством в умовах трансформації національної
економіки України за допомогою сучасних методів управління набувають
особливого значення. Тому в умовах ринкового конкурентного середовища
необхідно вдосконалювати засоби впливу органів управління на об’єкти
управління підприємства задля досягнення загальних соціально-економічних
цілей.
Особливості змісту, складу та порядку застосування системи методів
управління як способів впливу на індивідуальну чи групову поведінку
персоналу підприємства є важливою теоретичною та практичною проблемою
управління. Кваліфікований керівник, знаючи способи впливу на персонал
економічних, організаційно-розпорядчих, соціальних та психологічних
методів управління, уміло опе руючи ним, зможе успішно здійснювати
ефективне управління підприємством. Навчання вищого керівництва
підприємства сучасним методам управління є найважливішою передумовою
його ефективного розвитку.
Аналіз останніх досліджень. Методологічною та інформаційною
базою подальших досліджень формування системи методів управління є
роботи вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як Й. Завадський, А.
Єпіфанов, (обґрунтування та характеристика методів управління) [1; 2], С.
Покропивний, В. Колот (значення та класифікація економічних методів
управління) [3]. Мета роботи – дослідити теоритичні аспекти економічних
систем управління на підприємстві.
Завданням роботи є:

1. Дослідити теоритичні аспекти економічних систем управління на

підприємстві
2. Розглянути економічну систему управління
3. Дослідити модель економічних методів управління
4. Розробити комерційний план випуску виробів
5. Розрахувати показники по підприємству в базовому році
6. Рорахувати показники по підприємству в плановому році
7. Зробити висновки

Методи дослідження. У роботі використовувались загальнотеоретичні

та спеціальні методи відповідно до мети та завдань. Зокрема, були
використані методи багатокритеріальної оптимізації, симплекс-метод,
аналітичний метод, методи прийняття рішень в умовах невизначеності, а
також методи теорії ігор та аналітичного згладжування.
Інформаційну базу дослідження становили наукова
література, статті в профільних виданнях, статистичні та розрахункові дані.
Робота складаєтьсявступу, двох розділів , п’яти
підрозділів , висновку та списку джерел.
 РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1 Системи методів управління, місце економічних методів управління
Методи управління - це сукупність способів і прийомів впливу на
колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення
встановлених цілей. За їх допомогою орган управління впливає на окремих
працівників і підприємство у цілому.
Значення методів управління визначає їхню спрямованість на досягнення
цілей у найбільш стислі строки за умов раціонального використання всіх
видів ресурсів.
За змістом методи управління ідентифікуються з основними
функціями управління: плануванням, організуванням, мотивуванням,
контролюванням та регулюванням. Відповідно до цього є наступні основні
групи методів управління: економічні, організаційно-розпорядчі
(адміністративні), соціально-психологічні, правові ідеологічні та
технологічні. Між ними існує тісний зв'язок і взаємозумовленість. Кожний
метод має елементи заохочення і покарання.
Систему методів управління можна
використовувати в практиці управління лише в комплексі, оскільки
нерозривними є органічні відносини, в яких вони виникають і розвиваються.
Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи та їх окремих
працівників безпосередньо пов’язане з матеріальною та моральною
мотивацією їх діяльності, тобто використанням чинників, які визначають
поведінку людини в колективі в процесі управління та виробництва.
Звідси випливає
важлива вимога до методів управління: вони повинні мати свою мотиваційну
поведінку, що визначає напрями та спонукає персонал підприємства до
задоволення власних потреб та інтересів, а також визначає їх цілеспрямовану
дію. Тобто задовольнити матеріальні, соціальні та духовні потреби персоналу
можна лише через використання системи методів управління.
 Загальна
характеристика методів управління та їх взаємозв’язок з потребами та
інтересами персоналу організації представлені на рис. 1.1. З рис. 1.1
видно, що для досягнення максимального ефекту від використання системи
методів управління всі вищеназвані групи методів повинні
використовуватися комплексно та гармонійно доповнювати одна одну.
Основна мета системного впливу методів управління полягає в сприянні
розвитку ініціативи підприємств та їх структурних підрозділів, матеріальній
та моральній зацікавленості трудових колективів та особистості, підвищенні
якості продукції чи послуг, а також ефективності виробництва.
Отже, відповідно до мотиваційної поведінки особистості, виділяють
чотири групи методів управління, а саме економічні, організаційно-
розпорядчі, соціальні, психологічні [5].
Система методів управління покликана забезпечити умови для чіткого
налагодження процесу управління, ефективного використання всіх чинників
виробництва задля досягнення цілей підприємства. Але відмовлятися від
використання в управлінні інших груп методів недоцільно, оскільки в такому
разі втрачається синергетичний ефект, який є властивістю будь-якого
підприємства.
Класифікація методів за спрямованістю дії заснована на характері
впливу їх на мотиви діяльності окремих працівників і трудового колективу
організації в цілому. Мотиви діяльності ґрунтуються на реальних
матеріальних і духовних потребах. Направленість методів характеризується
тим, на які конкретно мотиви вони впливають. Виходячи з цього, виділяють
чотири групи методів - матеріальної, соціальної, психологічної та владної
мотивації.
За організаційними формами дії виділяють методи прямого
(безпосереднього) впливу, постановки мети, створення стимулюючих умов.
На сутність і співвідношення методів управління впливають форми та
модель господарського механізму в суспільстві.
 Рис. 1.1. Взаємозв’язок системи методів управління з потребами та
інтересами персоналу підприємства

Економічні методи управління посідають центральне місце в системі

методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їх основі
встановлюється цільова програма господарського розвитку підприємства,
визначається такий режим роботи і такі стимули, які об’єктивно спонукають
та зацікавлюють колективи й окремих працівників до ефективної праці.
Економічні методи управління ґрунтуються на дії економічних
факторів ринкової економіки. їм належить провідне місце в системі методів
управління господарською діяльністю організацій. Ці методи управління
сприяють виконанню такої функції управління як планування. Вони пов'язані
також з функціями мотивування та контролювання.
 До . економічних методів управління належать стратегічне і
поточне планування господарської діяльності організацій, економічне
стимулювання і матеріальна відповідальність, повний комерційний
розрахунок, ціноутворення, кредитування і податкова політика.
Економічні методи управління об’єднують усі методи
управління, оскільки завдяки їм здійснюється вплив на економічні інтереси
колективів та їхніх окремих членів. Цей вплив здійснюється матеріальним
стимулюванням окремих працівників та колективів підприємства загалом [7].
Економічні методи управління (ЕМУ), тобто методи
виробничих взаємозв’язків, які підрозділяються на прямі (методи управління
загальнонародними інтересами, тобто держава за допомогою
централізованого управління виконує функції, які не можуть бути реалізовані
на рівні підприємства) і непрямі, тобто опосередковані (методи управління
колективними та особистими інтересами, а саме аналіз господарської
діяльності, господарський розрахунок, матеріальне стимулювання персоналу)
[7].

Переваги
– стимулюється прояв ініціативи;
– реалізується творчий потенціал
працівників на основі
задоволення матеріальних потреб.
Недоліки
– залишаються незадоволеними
багато потреб, що лежать поза
сферою матеріального інтересу,
що знижує мотивацію.

1.2 Модель економічних методів управління

Ключовим елементом механізму управління підприємством у ринковій
економіці є методи і моделі управлінського впливу на господарську
діяльність для створення економічних умов ефективної реалізації
підприємницької діяльності, які забезпечують отримання стійкої вигоди від
здійснення цієї діяльності.
Основними економічними методами (моделями) в
менеджменті підприємства, що забезпечують його ефективне
функціонування в ринкових умовах господарювання, є

1) комерційний розрахунок;

2) внутрішньофірмовий розрахунок;

3) цінова політика і механізми ціноутворення;

4) механізми і методи підвищення якості та забезпечення

конкурентоспроможності продукції і підприємства в цілому [4].

Економічні методи управління в менеджменті - це сукупність засобів та

інструментів, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований вплив на
внутрішні змінні підприємства (цілі, завдання, структуру, технології і людей)
для створення сприятливих економічних умов забезпечення його
ефективного функціонування і розвитку в ринковій економіці.
Економічний механізм менеджменту включає основні функції та
методи управління господарською діяльністю підприємства, орієнтовані на
підвищення продуктивності та ефективності виробництва при постійній
адаптації діяльності підприємства в цілому до зміни кон'юнктури ринку і
поведінки всіх його учасників.
У вітчизняній практиці економічний механізм управління
підприємством прийнято називати господарським механізмом [14].
Економічні методи управління і економічний механізм менеджменту в
цілому визначаються соціально-економічною природою ринкової економіки
та навколишнього середовища підприємства. Вони орієнтовані на створення
умов для його розвитку при організації виробництва і збуту продукції і
послуг на ринку. Ці методи передбачають визначення вимог і формування
якісних змін у діяльності підприємства для ефективного господарювання з
урахуванням об'єктивних факторів зовнішнього середовища, в якій йому
доводиться функціонувати.
Зміст управлінських впливів при проведенні таких змін орієнтоване на
управління підприємством з метою його ефективного функціонування в
ринкових умовах господарювання.

Воно повинне також враховувати об'єктивні тенденції розвитку

суспільного виробництва, його концентрацію і інтернаціоналізацію, а також
поглиблення спеціалізації наукоємного виробництва та підвищення його
капіталомісткості. Це пов'язано з необхідністю впровадження у виробництво
досягнень науково-технічного прогресу для формування та
підтримки конкурентної позиції підприємства, а також забезпечення стійкого
зростання його продуктивності в умовах жорсткої конкуренції на світовому
ринку [4].

Під економічними методами господарювання розуміється сукупність

засобів та інструментів, цілеспрямовано впливають на створення
сприятливих умов для функціонування і розвитку фірми. 
Економічні важелі господарського механізму відповідають соціально-
економічною природою фірми і є одним з факторів розвитку виробництва і
обміну на ринковій основі.

РОЗДІЛ 2. РОЗРОБКА КОМЕРЦІЙНОГО (ГОСПОДАРСЬКОГО) ПЛАНУ

ВИПУСКУ ВИРОБІВ

2.1 Постановка задачі. Опис ситуації

Підприємство виготовляє три види продукції: А, Б, В. Обсяги

виробництва продукції в базовому році в натуральному вираженні, а також її
ціна та собівартість наведено в табл. 1. На підприємстві розробляють
виробничу стратегію на дворічний період. Для цього були проведені
маркетингові дослідження ринків збуту для кожного з трьох видів продукції,
що виробляється на підприємстві.
За результатами досліджень визначено, що всі вироби користуються
попитом, але для кожного виробу зміни попиту є різними. Маркетологи
склали прогноз для кожного виробу, однак вони не можуть стверджувати, що
прогноз справдиться на сто відсотків. Залежно від обставин можуть
виникнути деякі зміни в попиті на продукцію підприємства.
Тому дослідники надали лише основні прогнозні
показники, що наведено в табл. 2. У плановому періоді можуть відбутися
деякі додаткові зміни в попиті на продукцію підприємства, але завдяки
визначеним базовим варіантам та заходам, розробленим для кожного з
базових варіантів, можна швидко скоригувати дії підприємства з управління
виробництвом для його відповідності попиту.
Маркетологи, які досліджували ринки збуту
підприємства, склали прогноз на плановий рік, а також на наступний за ним
рік. Прогнозні дані є середніми для кожного періоду.
Завдання менеджера полягає в тому, щоб знайти такий варіант випуску
виробів на підприємстві, в якому сумарний його прибуток за два роки був би
найбільшим. При цьому передбачається, що ціна виробів буде незмінною
протягом усіх двох років, а їх собівартість змінюється лише в тих випадках,
коли це прописано в умовах завдання.
Оскільки попит на вироби підприємства змінюється неоднаково, то
може бути вигідним збільшення випуску деяких виробів за рахунок
зменшення випуску інших виробів. Дані про можливі співвідношення змін у
випуску виробів без додаткових капіталовкладень наведено в табл. 3.
Такі заміни можуть бути вигідними ще і тому, що рентабельність
продукції, яка випускається, є різною. Зміна співвідношення випуску
виробів може сприяти збільшенню прибутку в цілому за підприємством.

Таблиця 2.1
 Обсяги виробництва, ціна та собівартість продукції, що виробляється
підприємством у базовому році:

Виробництво та реалізація
Виріб Собівартість
№ варіанта виробів протягом місяця, Ціна виробу, тис. грн
виробу тис. грн
одиниць
А 9 575 7,65 6,45
Б 9 450 17,4 16,8
В 9 920 7,05 6,60

Таблиця 2.2
Прогнозні зміни попиту на продукцію підприємства
в плановому періоді, %:

Виріб Плановий рік Наступний за плановим рік

А +18 +24
Б +25 +11
В +20 -5

Таблиця 2.3
Можливе збільшення випуску окремих видів продукції за рахунок
скорочення випуску інших видів без додаткових капіталовкладень, %:

Збільшення
Виріб Зменшення випуску лише за одним із виробів
випуску, %
А Б В
А 11 ---- 14 19
Б 16 11 ---- 15
В 12 5 19 ----

Збільшити обсяг випуску продукції можна також завдяки більш

повному використанню обладнання (наприклад, у третю зміну і т. д.). Однак
при цьому зростає собівартість виробів. У табл. 4 наведене можливе
співвідношення між збільшенням випуску продукції та зростанням його
собівартості. Під час реалізації цього заходу необхідно враховувати, що
збільшувати собівартість доцільно лише в одному році.
Таблиця 2.4
Можливе збільшення випуску продукції шляхом більш повного
використання обладнання, %:

Виріб Збільшення обсягів випуску продукції, %

5 9 15 20
Зростання собівартості, %
А 0,23 0,33 0,53 0,70
Б 0,19 0,38 0,63 0,72
В 0,35 0,9 0,93 1,14

Збільшення випуску продукції можна досягнути також за рахунок

капіталовкладень. Підприємство має можливість протягом двох років
вкласти у розвиток виробництва до 3,0 млн грн. Не обов'язково витрачати всі
2,0 млн грн. Невикористані гроші можна внести в банк на депозит, а
банківські відсотки додати до отриманого прибутку. У табл. 5 наведено дані
про можливе збільшення обсягів виробництва окремих виробів після
реалізації капіталовкладень
Таблиця 2.5

Можливе збільшення випуску продукції за рахунок

капіталовкладень, %:

Капіталовкладення, тис. грн Виріб

А Б В
Збільшення обсягу виробництва, %
750 7 13 11
1500 13 18 15
2000 16 22 18
3000 19 26 20
 Витрачаючи кошти на нове обладнання, можливо збільшити обсяг
виробництва, а відповідно й прибуток. Але прибуток можна збільшити за
рахунок зниження собівартості. Цього можна досягти поліпшивши
організації виробництва, впровадження нових технологій, придбання
напівфабрикатів, модернізації обладнання. У табл. 6 дані про витрати на
реорганізацію, які спричинять зниження собівартості. Можливе також
здійснення інтерполяції й екстраполяції.
Таблиця 2.6
Можливе зниження собівартості продукції від впровадження нових
методів роботи, напівфабрикатів, модернізації обладнання:

Витрати на реорг.
Виріб
виробництва, тис. грн
А Б В
500 1,0 1,2 0,8
1000 1,5 1,6 1,7
1500 3,5 2,8 3,8
2000 4,4 3,6 4,7
3000 4,8 4,1 5,02

Керівництво підприємства дає завдання менеджеру забезпечити

максимальний приріст прибутку за наступні два роки в цілому. Для цього
менеджер у рамках прогнозного попиту та, використовуючи можливості
капіталовкладень, має забезпечити збільшення випуску всіх або окремих
видів виробів. Менеджер може також використовувати заходи для
зменшення собівартості або збільшити випуск більш рентабельних виробів за
рахунок скорочення виробництва менш рентабельних виробів чи збільшити
випуск окремих видів продукції за рахунок більш повного використання
обладнання. Під час вирішення поставленого завдання менеджер має право
використати всі можливості або деякі з них. Можна використати тільки одну
можливість, якщо вона дозволить отримати найбільший приріст прибутку.
Усі рішення мають бути обґрунтовані, підкріплені розрахунками.
Обов'язково провести всі розрахунки за основним варіантом. Необхідно
також розробити один або два альтернативні варіанти для отримання високих
балів за курсову роботу. Розрахунки необхідно супроводжувати
пояснювальною запискою, в якій доцільно проаналізувати всі розглянуті
шляхи вирішення проблеми з наведенням відповідних розрахунків.
Одночасно треба визначити, якої стратегії дотримується підприємство, і
обґрунтувати своє припущення.

2.2. Розрахунок показників по підприємству в базовому році

Почнемо з розрахунку показників підприємства у базовому році:
Розраховуємо обсяг випуску кожного виробу за рік (формула 2.1):

Оi=Оi міс ×12, (2.1)

де Оi – обсяг випуску і-го виду продукції за рік, од;
Оi міс – обсяг випуску і-го виду продукції протягом місяця, од.

О А =710× 12=8520 ( од )
О Б =580 ×12=6960 ( од )
ОВ =820 ×12=9840 ( од )

Тепер знайдемо обсяг випуску кожного виробу у вартісному

вираженні (формула 2.2):

V i=Ц i ×Оi , (2.2)

де V i – обсяг випуску і-го виду продукції у вартісному вираженні, грн;
Ц i – ціна реалізації і-го виду продукції, грн.

V А =7650 ×6900=52785000(грн)
V Б=17400 ×5400=93960000( грн)
V В=1050 ×11040=11592000(грн)
 Підприємство отримує найбільший дохід від реалізації виробу Б. Це
досягається за рахунок високої ціни у порівнянні з іншими виробами.
Визначаємо також загальну собівартість виготовлення кожного
виробу (формула 2.3):
С З =С i × Оi,
i (2.3)
де С З – загальна собівартість i-го виду продукції, грн;
i

С i – собівартість одного виробу i-го виду продукції, грн.

С З =6450 ×6900=4 4505000( грн)

А

С З =16800 ×5400=90720000( грн)

Б

С З =6600 × 11040=7 2864000( грн)

В

Виріб Б має найбільшу загальну собівартість, а виріб А – найменшу.

Нарешті розраховуємо прибуток підприємства від реалізації виробів
А, Б і В (формула 2.4):

П i=V i −С З ,
i (2.4)
де П i – прибуток від реалізації і-го виду продукції, грн.

П А =5 2785000−44505000=8 280000( грн)

П Б=93960000−90720000=3240000 (грн)
П В =1 1592000−72864000=−61272000(грн)

Також знаходимо загальний прибуток підприємства (формула 2.5):

П З=П А + П Б + П В , (2.5)
де П З – загальний прибуток підприємства, грн.

П З=8280000+3240000+(−61272000)=56232000(грн)
 Отже, найбільший прибуток підприємство отримує завдяки
виробництву виробу В.
Підсумуємо показники підприємства у базовому році (табл. 2.8).
Таблиця 2.8
Показники підприємства у базовому році:

Виріб Обсяг Загальна

Маса прибутку, грн
виробництва, грн собівартість, грн
А 52785000 44505000 8280000
Б 93960000 90720000 3240000
В 11592000 72864000 61272000

2.3. Розрахунок показників по підприємству в плановому році

Згідно з табл. 2.2 попит на продукцію підприємства в плановому

періоді зміниться, що є причиною змін обсягу виробництва, які призводять
до наступних змін прибутку через два роки (формула 2.6):

план
Пi
поп 1
=П i × K i × Ki
поп2
, (2.6)
де П план
i – прибуток від реалізації і-го виду продукції після змін попиту
за два планові роки, од;
поп 1
Ki – прогнозні зміни попиту на і-тий вид продукції підприємства в
плановому році, %;
поп 2
Ki – прогнозні зміни попиту на і-тий вид продукції підприємства в
наступному за плановим році, %.

план
П А =8 280000 ×1,19 ×1,24=1 2217968 ×1,4632=17877330,8( грн)
П план
Б =3 240000 ×1,23 ×1,11=3480000× 1,3875=6 137706,15(грн)

план
П В =61272000 ×1,2 × 0,93=3936000 ×1,14=77952689,3(грн)

Розрахуємо приріст прибутку за два планові роки (формула 2.7):

−П i , (2.7)
план
ПрП i=П i
 де ПрП i – приріст прибутку за два планові роки, грн.

Пр П А =17877330,8−8280000=9 597330,8( грн)

Пр П Б=6137706,15−3240000=2897706,15(грн)
Пр П В=77952689,3−61272000=16680689,3( грн)

У табл. 2.7 наведені можливі величини зниження собівартості

за виробами в результаті здійснення капіталовкладень. З огляду на найбільш
можливе зниження собівартості доцільно розрахувати зниження собівар-
тості кожного виробу після залучення 2,0 млн грн (формула 2.8):

МаксЗнС =С i × K МаксЗн ,
i Сi
(2.8)
де МаксЗнС i – максимально можливе зниження собівартості
виготовлення i-го виду продукції, грн;
С i – собівартість виготовлення i-го виду продукції, грн;

K МаксЗн – коефіцієнт максимально можливого зниження собівартості

Сi

виготовлення i-го виду продукції, %.

МаксЗн С =7650× 4,8 %=367,2(грн)

А

МаксЗн С =17400 × 4,1 %=713,4( грн)

Б

МаксЗнС =1050 ×5,02 %=52,71(грн)

В

Внесемо розрахунки другого та третього етапів в табл.2.9.:

Таблиця 2.9
Приріст прибутку за умови максимально можливого
збільшення обсягів виробництва та зниження собівартості:

Приріст прибутку Максимально Максимально

Зростання
у разі можливе можливе
Виріб обсягів
максимального зниження зниження
виробництва, %
зростання обсягів собівартості,% собівартості,
(за табл. 2.2)
виробництва, грн (за табл. 2.7) грн
А 46,32 1775908,8 4,6 174,8
Б 38,75 1348500 3,9 592,8
 В 14,0 551040 5,0 312,5

Проналізувавши дані, отримані в результаті розрахунків етапів 2 та 3,

визначаємо випуск якого виробу необхідно збільшувати в першу чергу.
Отже, за виробом А необхідно вживати заходів щодо збільшення
обсягів згідно табл. 2.3, оскільки значення максимально можливого
зростання прибутку виробу А є найбільшим.
Під час упровадження заходів з залученням капіталовкладень (табл.
2.6). доцільно проводити розрахунки з показниками виробу Б, адже цей виріб
має найбільше значення максимально можливого зниження собівартості.
Один із варіантів планування виробничої програми передбачає
збільшення випуску одного виробу за рахунок скорочення виробництва
іншого (згідно з табл. 2.3).
Розглянемо обидва варіанти збільшення випуску виробу А за рахунок
зменшення випуску іншого виробу.
Можливе збільшення випуску виробу А дорівнює 11%, при цьому
зменшується або випуск виробу Б на 14% або випуск виробу В – на 19%.
Знаходимо обсяг випуску усіх виробів у вартісному вираженні після
застосування першого заходу (формула 2.9):
V i =V i × K i , (2.9)
1 1

де V 1i – обсяг випуску і-го виду продукції у вартісному вираженні

після застосування першого заходу, грн;
K i – коефіцієнт зміни обсягу випуску і-го виду продукції, %.
1

1
V А =36210000 ×1,11=40193100(грн)
V 1Б=109272000 ×0,86=93973920( грн)
1
V В=65436000 ×0,81=53003160(грн)

Далі визначаємо загальну собівартість кожного виробу після

застосування першого заходу (формула 2.10):

С 1З =С Зi × K 1i ,
i
(2.10)
 1
де С З – загальна собівартість і-го виду продукції після застосування
В

першого заходу, грн.

С 1З =32376000 ×1,11=35937360(грн)
А

1
С =105792000 × 0,86=90981120 (грн)
ЗБ

1
С З =61500000 × 0,81=49815000 (грн)
В

Тепер розраховуємо прибуток від реалізації кожного з виробів після

застосування першого заходу (формула 2.11):

П i =V i −С З , (2.11)
1 1 1
i

де П 1i – прибуток від реалізації і-го виду продукції після застосування

першого заходу, грн.
1
П А =40193100−35937360=4255740(грн)
П 1Б=93973920−90981120=2992800 (грн)
1
П В =53003160−49815000=3188160( грн)

Перший варіант подій: випуск виробу А збільшується на 11% за

рахунок зменшення випуску виробу Б на 14%. Розраховуємо загальний
прибуток підприємства після застосування першого заходу (формула 2.12):

А +П Б +П В ,
П 1З=П нов (2.12)
нов

де П 1З – загальний прибуток підприємства після застосування першого

заходу, грн.

1
П З=4255740+ 2992800+ 3936000=11184540(грн)

При такому розкладі подій загальний прибуток стає меншим за

базовий загальний прибуток, тому цей варіант не є доцільним.
Другий варіант подій: випуск виробу А збільшується на 11%, а випуск
виробу В зменшується на 19%. Знаходимо загальний прибуток після
застосування першого заходу (формула 2.13):
 А + П Б+ П В .
П 1З=П нов (2.13)
нов

1
П З=4255740+3480000+ 3188160=10923900(грн)

Спостерігаємо, що при зменшенні випуску виробу В на 19% загальний

прибуток також стає меншим за базовий загальний прибуток. Саме тому
жоден з цих варіантів подій не є доцільним.
Отже, проводимо ті ж самі дії щодо збільшення випуску виробу Б,
оскільки він має середній приріст прибутку у разі максимального зростання
обсягів виробництва.
Можливе збільшення випуску виробу Б дорівнює 16%, при цьому
зменшується або випуск виробу А на 11% або випуск виробу В – на 15%.
Обсяг випуску усіх виробів у вартісному вираженні після
застосування першого заходу (формула 2.9):
V 1А =36210000 ×0,89=32226900(грн)
1
V Б =109272000 ×1,16=126755520(грн)
1
V В=65436000 ×0,85=55620600(грн)
Загальна собівартість кожного виробу після застосування першого
заходу (формула 2.10):
1
С З =32376000 ×0,89=28814640(грн)
А

С 1З =105792000 ×1,16=122718720( грн)

Б

1
С З =61500000 × 0,85=52275000(грн)
В

Прибуток від реалізації кожного з виробів після застосування першого

заходу (формула 2.11):
1
П А =32226900−28814640=3412260( грн)
П 1Б=126755520−122718720=4036800(грн)
1
П В =55620600−52275000=3345600( грн)

Перший варіант подій: випуск виробу Б збільшується на 16% за

рахунок зменшення випуску виробу А на 11%. Розраховуємо загальний
прибуток підприємства після застосування першого заходу (формула 2.12):
1
П З=3412260+4036800+ 3936000=11385060(грн)
 Другий варіант подій: випуск виробу Б збільшується на 16%, а випуск
виробу В зменшується на 15%. Знаходимо загальний прибуток після
застосування першого заходу (формула 2.14):

П З=П А + П Б + П В . (2.14)
1 нов нов

П 1З=3834000+4036800+ 3345600=11216400(грн)
Робимо наступний висновок: буде доцільно збільшити випуск виробу
Б на 16% за рахунок зменшення випуску виробу А на 11%.
Внесемо нові дані у таблицю (табл. 2.10):
Таблиця 2.10
Показники підприємства після збільшення випуску виробу Б на 16%
за рахунок скорочення виробу А на 11%:

Обсяг Загальна собівартість,

Виріб Маса прибутку, грн
виробництва, грн грн
А 32226900 28814640 3412260
Б 126755520 122718720 4036800
В 65436000 61500000 3936000
У цілому за
224418420 213033360 11385060
підприємством

Прогнозований на два планові роки попит обсягу виробництва для

виробу Б (табл. 2.9) є більшим за можливе збільшення випуску виробу Б при
застосуванні першого заходу. Отже, можливо виконати збільшення обсягів
виробництва і прибутку виробу Б.
Треба також розрахувати, наскільки можливо збільшити обсяги
виробництва після реалізації першого заходу на наступних етапах виконання
завдання.
Для цього слід визначити відповідні коефіцієнти (К), які будемо
визначати наступним чином (формула 2.15):
 kp М
K= , (2.15)
kp1

де K – коефіцієнт коригування обсягів за виробом;

kp М – індекс можливого зростання обсягів виробництва відповідно до

прогнозу маркетологів;
kp 1 – індекс можливого зростання (або зниження) обсягів виробництва

у ході реалізації першого заходу.

На попередньому етапі ми змінювали обсяги тільки

за двома виробами: А і Б. Згідно прогнозу маркетологів доцільно в цілому
збільшувати обсяг виробу Б на 38,75 %, а підприємство може збільшити
обсяг без залучення капітальних вкладень тільки на 16 % (табл. 2.3), тому
коефіцієнт коригування обсягів за виробом Б становить:
1,3875
K Б= =1,196
1,16
Тобто обсяг за виробом Б можна збільшити ще на 19,6 %
В цілому за два роки прогнозований попит на виріб А становив 46,32
%, а підприємство зменшило обсяги на 11 %, тому коефіцієнт коригування
становить:
1,4632
K А= =1,644
0,89
Це означає, що в подальшому можна планувати збільшення випуску
виробу А на 64,4 %.
Далі переходимо до варіанта збільшення обсягів за рахунок більш
повного використання обладнання, тобто збільшення потужності
підприємства. Впровадження такого заходу спричиняє збільшення
собівартості.
У табл. 2.4 передбачені конкретні варіанти збільшення обсягів (5%,
9%, 15%, 20%), яким відповідає певна зміна собівартості за кожним
із виробів.
 Під час впровадження другого заходу більш повне
використання обладнання (а значить і збільшення собівартості) можливо
тільки за одним із виробів.
Найдоцільнішим варіантом є більш повне завантаження обладнання за
виробом Б або А, адже на них було направлено перший захід, але досягти 100
% задоволення попиту не вдалося.
Можливості підприємства по збільшенню випуску виробу Б
дорівнюють 19,6 %. Різниця між 20 % та 19,6% є незначною, тому
використовуємо відповідний табличний коефіцієнт зростання собівартості:

∆ С Б =0,75 % ,
2

де ∆ С 2Б – відсоток, на який збільшиться собівартість виробу Б завдяки

другому заходу.

Розраховуємо новий обсяг виробництва виробу Б у вартісному

вираженні (формула 2.16):

V i =V i × K i , (2.16)
2 2

де V 2i – обсяг виробництва i-го виробу у вартісному вираженні після

застосування другого заходу, грн;
V i – обсяг виробництва i-го виробу у базовому році, грн;

Ki
2
– коефіцієнт коригування обсягів за i-тим виробом при
застосуванні другого заходу.

2
V Б=109272000 ×1,196=130689312(грн)

Тепер розраховуємо нову загальну собівартість виробу Б, яка

збільшується за рахунок збільшення обсягу виробництва, а також за рахунок
таблиці 2.4 (формула 2.17):
 С 2i =С З × K 2i × ∆ С2i ,
i
(2.17)
2
де С З – загальна собівартість i-го виробу після застосування другого
i

заходу, грн.;
С З – загальна собівартість i-го виробу у базовому році, грн.
i

С 2Б=105792000 ×1,196 × 1,0075=127476186,2 ( грн )

Також знаходимо нову масу прибутку від реалізації виробу Б
наступним чином (формула 2.18):

П 2i =V 2i −С2i , (2.18)
де П 2i – прибуток від реалізації i-го виробу після застосування другого
заходу, грн.

2
П Б=130689312−127476186,2=3213125,76 ( грн ) .

Прибуток від реалізації виробу Б після застосування другого заходу

стає меншим за його базовий прибуток. Отже, такий варіант є недоцільним і
необхідно провести ті ж самі дії з виробом А.
Максимальне збільшення випуску виробу А відповідно табл. 2.4 – 20
%,
а можливості підприємства – 64,4%. Для того, щоб визначити наскільки
зміниться собівартість продукції під час збільшення обсягу не на 20 %,
а на 64,4 % застосовуємо метод екстраполяції.
Розраховуємо відповідний коефіцієнт:
64,4
=3,22.
20
Тоді собівартість виробу А ( ∆С 2А ) відповідно до табл. 2.4 і отриманого
коефіцієнта збільшиться на 2,32 %:

∆ С А =0,72× 3,22=2,32 %,
2
 де ∆ С 2А – відсоток, на який збільшиться собівартість виробу А завдяки
другому заходу.
Розрахуємо також новий обсяг виробництва виробу А у вартісному
вираженні за формулою 2.16.
2
V А =36210000 ×1,644=59529240(грн)

Далі знаходимо нову загальну собівартість виробу А, яка збільшується

за рахунок збільшення обсягу виробництва, а також за рахунок таблиці 2.4
(формула 2.17).
2
С А=32376000 ×1,644 × 1,0232=54460991( грн)

Тепер визначаємо нову масу прибутку від реалізації виробу А, яку

визначаємо за формулою 2.18.
П 2А =59529240−54460991=5068249 (грн)
Прибуток від реалізації виробу А після застосування другого заходу є
більшим за прибуток від реалізації виробу А у базовому році. Отже, захід по
збільшенню випуску виробу А шляхом більш повного
використання обладнання є доцільним.
Внесемо нові обсяги виробництва, масу собівартості та прибутку за
кожним виробом у таблицю (табл. 2.11).
Таблиця 2.11
Показники підприємства в результаті збільшення обсягів випуску
виробу А за рахунок більш повного використання обладнання:

Обсяг виробництва, Загальна собівартість, Маса прибутку,

Виріб
грн грн грн
А 59529240 54460991 5068249
Б 109272000 105792000 3480000
В 65436000 61500000 3936000
У цілому за
234237240 221752991 12484249
підприємством

Підприємство також має можливість залучити капітальні

вкладення. Максимальна сума, яку може вкласти підприємство – 2,0 млн
грн. Ці кошти можуть бути повністю витрачені або тільки частково. Розмір
капіталовкладень, перш за все, визначається конкретними заходами, які
реалізуються за допомогою цих капіталовкладень: збільшення обсягів
виробництва або зменшення собівартості.
Реалізувати цей захід підприємство може тільки за одним із виробів.
Як критерій вибору необхідно використовувати максимальний прибуток.
Тож починаємо з того варіанту, коли капіталовкладення дорівнюють 2
млн грн. (табл. 2.6).
Спочатку визначимо новий прибуток від реалізації кожного виробу
(формула 2.19):

П i =П i × KЗб i, (2.19)
3

де П 3i – прибуток від реалізації i-го виробу після застосування

третього заходу, грн;
KЗб i – коефіцієнт збільшення випуску i-го виробу.

3
П А =3834000 ×1,19=4562460( грн)
П 3Б =3480000 ×1,27=4419600( грн)
3
П В =3936000 ×1,2=4723200( грн)

Розрахуємо також приріст прибутку при збільшенні випуску кожного

з виробів (формула 2.20):

ПрП i=П i −П i , (2.20)

3

де ПрП i – приріст прибутку від реалізації i-го виробу після

застосування третього заходу, грн.

ПрП А=4562460−3834000=728460(грн)
ПрП Б=4419600−3480000=939600(грн)
ПрП В=4723200−3936000=787200( грн)
Збільшення випуску виробу Б є найдоцільнішим, оскільки приріст
прибутку від реалізації виробу Б є найбільшим.
 Треба також роздивитися варіант, коли 1,5 млн грн використовуються
як капіталовкладення, а невикористані 0,5 млн грн вкладаються в банк на
депозит.
Знайдемо новий прибуток від реалізації кожного виробу (формула
2.19):

3
П А =3834000 ×1,13=4332420( грн)
3
П Б=3480000 ×1,19=4141200(грн)
3
П В =3936000 ×1,16=4565760( грн)

Далі визначаємо приріст прибутку при збільшенні випуску кожного з

виробів (формула 2.20) для того, щоб обрати найвигідніший варіант:

ПрП А=4332420−3834000=498420(грн)
ПрП Б=4141200−3480000=661200(грн)
ПрП В=4565760−3936000=629760(грн)

Збільшення випуску виробу Б є найдоцільнішим, адже приріст

прибутку від реалізації виробу Б є найбільшим.
Визначимо банківський відсоток, який потім додамо до отриманого
прибутку. Я вважаю за доцільне обрати Банк ПУ№МБ, оскільки 14% є
найбільш можливим відсотком банківського депозиту (див. табл. 2.5).
Оскільки 14% – річна ставка депозиту, а завдання передбачає два
планові роки, знаходимо загальний банківський відсоток, який підприємство
отримає від депозиту розміром 0,5 млн грн.
БВ=500000 ×1,14 ×1,14−500 000=149800( грн),

де БВ – банківський відсоток, який отримає підприємство, грн.

Далі визначаємо загальний приріст прибутку підприємства (формула
2.21):
 ПрП Заг =ПрП Б + БВ , (2.21)
де ПрП Заг – загальний приріст прибутку підприємства після
застосування третього заходу, грн.

ПрП Заг =661200+149800=811000( грн)

Залишився варіант, при якому 0,75 млн грн використовуються як
капіталовкладення, а невикористані 1,25 млн грн вкладаються в банк на
депозит.
Визачимо новий прибуток від реалізації кожного виробу за формулою
2.19:
3
П А =3834000 ×1,07=4102380( грн)
3
П Б =3480000 ×1,13=3932400(грн)
П 3В =3936000 ×1,11=4368960(грн)
Розрахуємо приріст прибутку при збільшенні випуску кожного з
виробів (формула 2.20) для того, щоб обрати найвигідніший варіант.
ПрП А=4102380−3834000=268380(грн)
ПрП Б=3932400−3480000=452400(грн)
ПрП В=4368960−3936000=432960 (грн)
Збільшення випуску виробу Б є найдоцільнішим.
Аналогічним чином визначаємо загальний банківський відсоток, який
підприємство отримає від депозиту розміром 1,25 млн грн:
БВ=1250000 ×1,14 ×1,14−1250000=374500(грн)
Знаходимо загальний приріст прибутку підприємства (формула 2.21).
ПрП Заг =452400+ 374500=826900(грн)
Внесемо порівняні результати всіх запропонованих варіантів змін у
виробництві за умови здійснення капіталовкладень до табл. 2.12.
Таблиця 2.12
Зміна прибутку в результаті впровадження заходів
з використанням капіталовкладень:

Заходи, реалізація яких вимагає капіталовкладень Сума капітало- Загальне

 збільшення
прибутку в
вкладень, млн
результаті
грн
реалізації заходів,
грн
Збільшення обсягів випуску виробу Б за рахунок
2,0 939600
капіталовкладень
Збільшення обсягів випуску виробу Б за рахунок
капіталовкладень та збільшення прибутку
1,5 811000
підприємства за рахунок депозиту (0,5 млн грн.)
під 14% річних
Збільшення обсягів випуску виробу Б за рахунок
капіталовкладень та збільшення прибутку
0,75 826900
підприємства за рахунок депозиту (1,25 млн грн)
під 14% річних

Таким чином, можемо стверджувати, що найдоцільнішим з варіантів є

той, при якому всі 2,0 млн грн використовуються як капіталовкладення.
Знаходимо новий обсяг виробництва та собівартість виробу Б при
використанні 2,0 млн грн у якості капіталовкладення.
Обсяг виробництва визначаємо за формулою 2.22:

V i =V i × KЗб i ,
3

(2.22)
де V 3i – обсяг виробництва i-го виробу у вартісному вираженні після
застосування третього заходу, грн.

3
V Б=109272000 ×1,27=138775440(грн)

Так само знаходимо нову загальну собівартість кожного виробу

(формула 2.23):

С З =С З × KЗб i, (2.23)
3
i i

3
де С З – загальна собівартість i-го виробу після застосування третього
i

заходу, грн.

3
С З =105792000 ×1,27=134355840( грн)
Б
 Вносимо усі розраховані показники до таблиці (табл. 2.13):
Таблиця 2.13
Показники підприємства після збільшення обсягів
виробництва виробу Б за рахунок капіталовкладень (2,0 млн грн):

Обсяг виробництва, Загальна Маса

Виріб
грн собівартість, грн прибутку, грн
А 36210000 32376000 3834000
Б 138775440 134355840 4419600
В 65436000 61500000 3936000
У цілому за
240421440 228231840 12189600
підприємством

Ще одним заходом, спрямованим на збільшення прибутку, є зниження

собівартості (табл. 2.7). Для реалізації такого заходу також потрібні
додаткові капіталовкладення. Для того, щоб оцінити собівартість якого
виробу необхідно зменшувати, треба розрахувати максимально можливе
зниження собівартості (тобто під час вкладання 2,0 млн грн). Такі попе-
редні розрахунки вже робилися раніше (табл. 2.9).
Аналізуючи вихідні дані (табл. 2.7) можна оцінити, якою буде
економія за умови зниження собівартості (а значить і зростання прибутку) в
кожному випадку окремо за виробами. Але як і в попередній ситуації, в
першу чергу, слід звернути увагу на максимально можливе зменшення
собівартості.
Згідно з табл. 2.9 максимально можливе зниження собівартості
спостерігається за виробом Б, тому його показники ми і будемо
використовувати.
Почнемо з варіанту, коли витрати на реорганізацію виробництва
дорівнюють 2,0 млн грн. Визначаємо нову загальну собівартість виробу Б
(формула 2.24):

С 4З =С З −С З × K МЗн Б + ВР,
Б Б Б
(2.24)
 4
де С З – загальна собівартість виробу Б після застосування четвертого
Б

заходу, грн;
K МЗн Б – коефіцієнт можливого зниження собівартості виробу Б від

впровадження нових методів роботи, напівфабрикатів, модернізації

обладнання, %;
ВР – витрати на реорганізацію виробництва, грн.

С 4З =105792000−105792000× 3,9 %+2 000 000=103666112( грн)

Б

Перейдемо до варіанту, коли витрати на реорганізацію виробництва

дорівнюють 1,5 млн грн. Знаходимо нову загальну собівартість виробу Б
(формула 2.24):
С 4З =105792000−105792000× 2,8 %+1 500 000=103271904 (грн)
Б

Роздивимось варіант, коли витрати на реорганізацію виробництва

дорівнюють 1,0 млн грн. Знаходимо нову загальну собівартість виробу Б
(формула 2.24):
С 4З =105792000−105792000× 1,6 %+1 000 000=105099328(грн)
Б

При четвертому варіанті витрати на реорганізацію виробництва

дорівнюють 0,5 млн грн. Знаходимо нову загальну собівартість виробу Б
(формула 2.24):
С 4З =105792000−105792000× 1,2 %+500 000=105022496(грн)
Б

Внесемо порівняні результати всіх запропонованих варіантів змін у

виробництві за умови здійснення капіталовкладень до табл. 2.14.
Таблиця 2.14
Зміна собівартості продукції від впровадження нових методів роботи,
напівфабрикатів, модернізації обладнання:
Сума
Заходи, реалізація яких вимагає витрат на Нова собівартість
капіталовкладень,
реорганізацію виробництва продукції, грн
млн. грн
Зниження собівартості виробу Б за рахунок
2,0 103666112
капіталовкладень
Зниження собівар. Б за рахунок 1,5 103271904
капіталовкладень та збільшення прибутку
підприємства за рахунок банківського
депозиту під 14% річних
Зниження собівар. Б за рахунок
капіталовкладень та збільшення прибутку
1,0 105099328
підприємства за рахунок банківського
депозиту під 14% річних
Зниження собівар. Б за рахунок
капіталовкладень та збільшення прибутку
0,5 105022496
підприємства за рахунок банківського
депозиту під 14% річних

Висновок: найдоцільнішим є той захід, при якому витрати на

реорганізацію виробництва дорівнюють 1,5 млн грн, оскільки в такому
випадку собівартість виробу Б є найменшою, а тому прибуток буде
найбільшим.
Таблиця 2.15
Показники підприємства після зниження собівартості виробу Б за
рахунок капіталовкладень:

Обсяг виробництва, Загальна собівартість,

Виріб Маса прибутку, грн
грн грн
А 36210000 32376000 3834000
Б 109272000 103271904 6000096
В 65436000 61500000 3936000
У цілому за
210918000 197147904 13770096
підприємством

Отже, визначимо прибуток від реалізації виробу Б після застосування

четвертого заходу (формула 2.25):

П Б=V Б−С З , (2.25)

4 4
Б

де П 4Б – прибуток від реалізації виробу Б після застосування

четвертого заходу, грн.

4
П Б=109272000−103271904=6000096(грн)
 ВИСНОВОК

Метою даної курсової роботи було вивчення економічних методів

планування. Головна задача вивчення зрозуміти роль, значення, мету і
характеристику економічного планування.
Знання теоретичних основ управління дають можливість оволодіти
плануванням , включаючи вміння визначати загальні та конкретні цілі,
задачі діяльності організації; розробляти стратегію управління з врахуванням
громадських, колективних, особистих інтересів, контролювати процес їх
реалізації.
 В процесі економічного планування відбувається делегування прав та
обов’язків для взаємодії різних органів управління та розподіл задач, які
виконуються різними працівниками. Тому організація – це функція, яку
повинні здійснювати всі керівники незалежно від їх рангів. Хоча зміст цієї
концепції складається в делегуванні прав та обов’язків для розподілу праці
В цілому ефективна структура – це та, котра кращим способом
дозволяє організації ефективно взаємодіяти з зовнішнім оточенням,
продуктивно та доцільно розподіляти і направляти зусилля своїх
співробітників і, та-ким чином вдовольняти потреби клієнтів та досягати
своїх цілей з високою ефективністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. планування розвитку великого підприємства [Електронний ресурс]. –
2016.– Режим доступу до ресурсу:
www.economyandsociety.in.ua/journal/4_ukr/52.pdf
2. Процес планування на підприємстві.[Електронний ресурс]. – 2009. – Режим
доступу до ресурсу:
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/22973/26-Shvec.pdf?
sequence=1
3. планування на підприємстві [Електронний ресурс]. – 2014 . – Режим
доступу до ресурсу:
https://studme.com.ua/14131112/finansy/strategicheskoe_planirovanie_predpriyati
i.htm
4. планування економічного розвитку підпри-ємства [Електронний ресурс]. –
2013 .– Режим доступу до ресур-су:
http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/22832/1/8-45-51.pdf
5. Планування і контроль на підприємстві [Електронний ресурс]. – 2019. –
Режим доступу до ресурсу:
6. планування [Електронний ресурс].– 2014.– Режим доступу до ресурсу:
https://library.if.ua/book/3/331.html
7. Процес стратегічного планування та його етапи [Елек-тронний ресурс]. –
2019. – Режим доступу до ресурсу:
https://pidruchniki.com/13560615/menedzhment/protses_strategichnogo_planuvan
nya_yogo_etapi
8. Особливості розвитку управління в Україні [Електронний ресурс]. –2011.–
Режим доступу до ресурсу: www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=646
9. Модель стратегічного управління [Електронний ресурс]. – 2019 .– Режим
доступу до ресурсу:
https://pidruchniki.com/12810419/marketing/model_strategichnogo_upravlinnya
10. Як організувати процес планування [Електронний ресурс]. – 2019.–
Режим доступу до ресурсу:
https://regionet.org.ua/files/03_How_to_organize_SP_-_UA.pdf
11. Люкшинов А. Н. Стратегический менеджмент: Учебное пособие для
вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 375 с.699с.
14. Лапін А.Н. управління сучасною организацией/ А.Н. Лапін// Управління
персоналом. — 2005. — №2. —71с.
15. Мартиненко М. М., Ігнатьєва І. А. менеджмент: Підруч. для студ. вищ.
навч. закл.. — К. : Каравела, 2006. — 320с.
16. Жмалев В.Г., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської
діяльності.— К.: Україна, 2000.— 454 с.
17. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація,
ефективність: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 1998. —160с.
18. Наливайко А.П. Теорія підприємства. Сучасний стан та напрями розвитку
: монографія / А. П. Наливайко. - К. : КНЕУ, 2001. — 228 с.
19. Пономаренко В.С., Пушкар О.І., Тридід О.М. управління розвитком
підприємства: навч. посіб. / В.С.Пономаренко, О.І. Пушкар, О.М. Тридід. -
Х.: Вид. ХДЕУ, 2002. — 252 с.