Правознавство №2

Виконував студент КІТУ НАУ

Назарій Варов

561-КІ

Ессе №1
Правові основи діяльності органів державної влади і
управління щодо забезпечення оборони України
В Україні питання національної безпеки та оборони є вельми актуальними та
важливими для забезпечення стабільності та незалежності країни. Органи
державної влади та управління в цьому контексті володіють чітко визначеними
правовими основами, спрямованими на ефективне забезпечення оборони та
відповідної політики національної безпеки. По-перше, Конституція України
визначає правові основи організації та діяльності органів державної влади у
сфері оборони. Згідно зі статтею 17 Конституції, органи державної влади та
органи місцевого самоврядування забезпечують оборону та безпеку країни, а
також правопорядок на її території. Це створює правову базу для прийняття
рішень та реалізації заходів, спрямованих на зміцнення внутрішньої та
зовнішньої безпеки. По-друге, Закони України, прийняті Верховною Радою,
конкретизують положення Конституції та визначають механізми реалізації
оборонної політики. Закон "Про оборону України" регулює питання організації
та функціонування Збройних Сил, визначає порядок мобілізації, здійснення
оборонної індустрії та забезпечення військово-технічного потенціалу країни.
Цей закон визначає правовий статус Збройних Сил, їх завдання та функції,
визначаючи основні принципи їх організації та використання в оборонній
справі. По-третє, система нормативно-правових актів у сфері оборони включає в
себе постанови та розпорядження Президента України, які визначають
конкретні заходи щодо оборони та національної безпеки. Ці акти надають
виконавчій владі інструменти для реалізації стратегії оборони та координації
різних гілок влади.
Завдяки цілісній системі законодавчих норм та правових актів, органи
державної влади та управління мають можливість ефективно реагувати на
виклики та загрози з боку зовнішніх чи внутрішніх ворогів. Вони можуть
проводити стратегічне планування, визначати пріоритети в оборонній політиці
та координувати заходи зі зміцнення національної безпеки.
Узагальнюючи, правові основи діяльності органів державної влади та
управління в сфері оборони визначаються Конституцією України, Законами та
актами Президента. Ця правова база створює стійкий фундамент для
забезпечення оборони країни, зміцнюючи її суверенітет та забезпечуючи
національну безпеку в умовах постійних викликів та змін у геополітичному
середовищі.

Ессе №2 «Правові основи діяльності органів державної

влади і управління щодо забезпечення оборони
України»
Державні наукові та науково-технічні програми як об’єкт державного регулювання В сучасному світі
розвиток науки та технологій визначає конкурентоспроможність держави, її економічний потенціал та
готовність вирішувати глобальні виклики. У зв’язку з цим, державне регулювання в сфері науки та
техніки стає критично важливим. Державні наукові та науково-технічні програми виступають об'єктом
цього регулювання, визначаючи стратегічні напрямки розвитку та сприяючи інноваційному
зростанню.

Наукові програми – це систематизовані плани та стратегії, спрямовані на вирішення конкретних

наукових завдань та досягнення визначених цілей. Державне регулювання в цій області проявляється
через створення та фінансування таких програм, які розробляються з урахуванням національних
пріоритетів, соціальних потреб та потреб економіки. За допомогою цих програм держава може
сприяти розвитку ключових галузей, таких як медицина, енергетика, інформаційні технології тощо.
Посилення державного контролю в цих сферах дозволяє керувати науковими ресурсами, розподіляти
фінансові засоби ефективніше та забезпечувати національний інтерес в досягненні передових
технологій. Важливим аспектом державного регулювання є встановлення інноваційної політики, яка
забезпечить виходження нових технологій на ринок. Це може включати в себе створення
сприятливого середовища для стартапів, підтримку досліджень та розвиток високотехнологічних
галузей Крім того, державне регулювання в сфері науки передбачає створення механізмів контролю
та оцінки результатів програм. Це дозволяє ефективно визначати ефективність витрачання бюджетних
коштів та коригувати стратегії відповідно до змін у соціально-економічному середовищі. Однак,
державне регулювання наукових та науково-технічних програм повинно враховувати не лише аспекти
фінансування, а й забезпечити незалежність наукових досліджень від політичних втручань. Гарантією
успіху таких програм є створення ефективних механізмів взаємодії між науковою спільнотою, бізнес-
сектором та владою. У висновку можна сказати, що державні наукові та науково-технічні програми є
ключовим об'єктом державного регулювання в сучасному світі. Вони визначають стратегічні напрямки
розвитку науки та технологій, сприяючи інноваційному зростанню та конкурентоспроможності
держави в глобальному контексті. Тим самим, держава стає не лише фінансовим, а й стратегічним
партнером для науково-технічного прогресу.

Практичне запитання №1
Фінансова політика – Складова Економічної та Соціальної Політики Держави

Фінансова політика є важливою складовою економічної та соціальної політики держави, оскільки

вона визначає стратегічні напрямки використання фінансових ресурсів для досягнення економічних та
соціальних цілей. Ця політика є інструментом, що визначає розподіл бюджетних коштів, контролює
податкову систему, формує фіскальні та монетарні стратегії для забезпечення стабільності та сталого
розвитку.На першому етапі, фінансова політика держави формує основу для розвитку економіки.
Забезпечення адекватного рівня інвестицій, ефективне використання фінансових ресурсів, та
створення сприятливого клімату для бізнесу є основними завданнями, які ставить перед собою
фінансова політика. Налагодження ефективного механізму фінансування інфраструктурних проектів та
підтримки стратегічних галузей економіки є важливим елементом, що сприяє розвитку
конкурентоспроможного господарства.З іншого боку, фінансова політика має вирішувати соціальні
завдання держави, такі як забезпечення соціальної справедливості та боротьба з бідністю. Вона
визначає обсяги видатків на освіту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення та інші соціальні
програми. Розробка ефективних механізмів фінансування цих галузей дозволяє забезпечити
рівномірний доступ громадян до освіти та медичних послуг, підтримуючи тим самим сталість та
соціальну стабільність.Фінансова політика також впливає на створення стійкого фіскального
середовища та регулювання податкової системи. Раціональна податкова політика сприяє
збалансованому збору податків, стимулює підприємництво та інвестиції, а також забезпечує сталість
доходів державного бюджету.Однак, ефективна фінансова політика вимагає не лише розробки
адекватних стратегій, але й їхньої реалізації та постійного моніторингу. Невід'ємною частиною
фінансової політики є також контроль за корупцією та ефективність витрат бюджетних коштів, що
впливає на довіру громадян до влади та ефективність реалізації програм.

Узагальнюючи, фінансова політика стає ключовим інструментом державного управління, що

спрямований на досягнення економічної стабільності та соціальної рівності. Її роль полягає в розробці
та реалізації стратегій, спрямованих на розвиток економіки та поліпшення життєвого рівня громадян,
забезпечуючи тим самим стійкість та конкурентоспроможність держави в сучасному світі.

Практичне завдання№1
Дільничний інспектор поліції, згідно з отриманими повноваженнями, здійснив затримання двох
громадян, які розпивали у під’їзді житлового будинку пляшку самогону. У зв'язку із затриманням,
наступним етапом є кваліфікація їхніх дій та визначення засобів правового впливу.

Згідно з нормативно-правовою базою, дії затриманих можуть бути кваліфіковані як порушення

законів про адміністративні правопорушення. У даному випадку, громадяни розпивали алкоголь у
громадському місці, що може бути класифіковано як порушення громадського порядку. Крім того,
враховуючи інформацію про те, що один з затриманих вже двічі протягом поточного року
притягувався до адміністративної відповідальності за появу у громадських місцях у п'яному стані,
можливе застосування статті 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка
передбачає відповідальність за повторне порушення громадського порядку протягом року.

У контексті засобів правового впливу можуть бути застосовані такі заходи, як оформлення протоколу
про адміністративне правопорушення, застосування штрафу або іншого виду адміністративного
покарання, відповідно до законодавства. Також, з урахуванням повторного порушення громадського
порядку, можливе застосування більш суворих санкцій, у тому числі із залученням до
адміністративного арешту.

Процесуальні документи по справі будуть включати протокол про адміністративне правопорушення,

який складається дільничним інспектором поліції, та інші документи, які можуть включати в себе
свідчення свідків, фото- та відеоматеріали, якщо такі є. Крім того, у випадках застосування
адміністративного арешту, може бути викладений спеціальний протокол, який фіксує умови і
обставини затримання та застосування арешту.