Практичне заняття 3

Механізми фінансування економічного розвитку територій

Форма проведення: обмін файлами;

Статус: обов’язковий;
Термін проведення: 1 декада
Час проведення: 5 год.

max. оцінка – 10 балів.

Мета – поглиблення знань з питань застосування механізмів

фінансування економічного розвитку територій. Оцінювати ефективність
запропонованих фінансових інструментів.

Завдання:
Проаналізувати ситуацію і зробити висновки - у яких випадках доцільно
застосовувати фінансові інструменти.

Рекомендовані джерела:
1. Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки: Навч.посіб.-5-те
вид.,стер. /Л.І.Дідківська, Л.С.Головко Л.С -К.:Знання, 2006.-213с.
 Місцеві цільові програми
Місцеві цільові програми є сукупністю науково-дослідницьких,
проектних, промислових, соціально-економічних цілей і завдань задля
досягнення певних продуктивних результатів у соціально-економічному
розвитку територіально-адміністративної одиниці.
Чинне Законодавство України наділяє місцеві органи виконавчої влади,
органи місцевого самоврядування повноваженням розробляти цільові
програми. Структура та принципи розроблення соціально-економічних програм
регулюються Законами Ураїни та нормативно-правовими актами. Проблема
полягає в тому, що жоден із цих документів напряму не встановлює чіткої
структури та методики розробки саме місцевих цільових програм. Саме на
розв'язання проблеми якісної розробки цільових програм місцевого розвитку, а
звідси і для можливості здійснення громадськістю контролю за їх виконанням і
направлено це дослідження.
Отже, місцеві цільові програми дозволяють визначити сукупність завдань
і заходів, що необхідні для вирішення нагальних проблем економічного та
соціально-культурного розвитку громади, а також строки їх виконання та
ресурсне забезпечення. Разом зі стратегією громади та планами її соціально-
економічного розвитку цільові програми є важливим інструментом планування
й впровадження змін у ключових сферах життя міста/ОТГ: освіті, охороні
здоров’я, культурі, підприємництві, молодіжній політиці тощо. Окремі
програми можуть затверджуватися і для сприяння розвитку громадянського
суспільства, підтримки діяльності місцевих ОГС, системного залучення
громадян до планування місцевих політик, ухвалення рішень, здійснення
громадського контролю.

Державні цільові програми

Відповідно до Закону України «Про державні цільові програми» від
18.03.2004 № 621-IV, державна цільова програма – це комплекс
взаємопов’язаних завдань і заходів, які спрямовані на вирішення
найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або
адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням
коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання,
складом виконавців, ресурсним забезпеченням. Державна цільова програма, це
затверджений нормативно-правовим актом України цілісний документ, що
визначає стратегію рішення соціально-економічних, екологічних, науково-
технічних, оборонних, національно-культурних і інших проблем суспільного
значення й охоплює комплекс взаємозалежних заходів і завдань (цільових
проектів), які спрямовані на досягнення конкретних кінцевих цілей,
погоджених за строками їх виконання й складом виконавців і реалізуються
повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету.
Отже, державна цільова програма:
– програма орієнтована на досягнення єдиної генеральної мети, і не має у
загальному випадку багатоцільовий характер;
 – програма містить за можливості вичерпний перелік ресурсів,
необхідних для досягнення мети;
– програма містить більш повну систему взаємозалежних заходів
реалізації мети;
– програмі характерні суворі тимчасові межі для кожного етапу робіт і
суворо визначена послідовність заходів;
– програма спрямована на отримання позитивних результатів – ефектів
розвитку держави, галузей економіки, адміністративно-територіальних
одиниць;
– у програмі повинна чітко відстежуватися позитивна динаміка
соціального розвитку в державі;
– програма здійснюється і за рахунок коштів Державного бюджету
України, і за рахунок коштів вітчизняних та/або закордонних інвесторів тощо;
– програма повинна здійснюватися найефективнішими методами за
збалансованого забезпечення ресурсами та ефективного розвитку виробництва;
– програма повинна бути чітко узгодженою за строками проведення та
виконавцями.
Однією із особливостей, котра характеризує державні цільові програми, є
можливість їх застосування і для розв’язання загальнодержавних проблем
(тобто проблем, притаманних усій території держави або значній кількості її
регіонів), і для вирішення окремих проблем розвитку економіки і суспільства, а
також проблем розвитку окремих галузей економіки та адміністративно-
територіальних одиниць, що потребують державної підтримки.
Класифікація державних цільових програм за дієвістю, терміном та
характером дії

Основною перевагою застосування державних цільових програм як

інструменту державного регулювання національної економіки є можливість
концентрації навколо конкретних питань, визначаючи конкретні завдання і
заходи, необхідні для їх реалізації, з обов’язковим визначенням обсягів і
джерел фінансування. Усі проекти таких програм обов’язково аналізуються з
метою визначення соціально-економічної ефективності програми та її впливу
на соціально-економічний розвиток України, а пропозиції щодо внесення змін
до державних цільових програм погоджуються центральним органом
виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, що гарантує
дотримання соціального значення виконання програми. Упровадження
державних цільових програм здійснюється з дотриманням конкретних
принципів, тобто правил формування, обґрунтування та організації розробки
програмних документів.
Класифікація цільових програм за масштабом дії

Основними з них є:
– принцип науковості, який забезпечується розробленням програмних
документів на науковій основі, постійним удосконаленням методології та
використанням світового досвіду в галузі розроблення цільових програм;
– принцип узгодженості цілей на основі загальних інтересів відображає
необхідність здійснення функції координації для забезпечення об’єктивно
обумовлених соціальних пріоритетів, пов’язаних із досягненням загальних
результатів;
– принцип єдності процесу розробки, можливості виконання та контролю
полягає в тому, що розробники програм мають у процесі її формування
прагнути забезпечити внутрішню узгодженість усіх розділів і показників,
точність розрахунків і можливість контролю;
– принцип пріоритетності ґрунтується на концентрації обмежених
фінансових ресурсів на вирішенні найбільш значущих проблем розвитку
економіки та суспільства;
– принцип соціальної спрямованості охоплює першочерговий облік
інтересів людини і суспільства, спрямованість програм на задоволення їхніх
потреб;
– принцип гнучкості, котрий забезпечує можливість посилення чи
послаблення інструментів державного впливу на ситуацію, залежно від
обставин;
– принцип розумної достатності, який гарантуватиме використання
державних програм лише тоді, коли застосування інших механізмів буде
неефективне;
– принцип адекватності вимагає, щоб програми та засоби їх реалізації
відображали реалії сучасного етапу соціально-економічного розвитку з
урахуванням їх можливих і необхідних змін, зважаючи на інтереси держави і
регіону, а також оцінку загальної політичної та економічної ситуації.
 Державно-приватне партнерство
Державно-приватне партнерство (ДПП) – це засноване на договорі
довгострокове співробітництво між державою (державними органами та
органами місцевого самоврядування), а також приватними компаніями,
спрямоване на фінансування, проектування, впровадження та управління
публічними об'єктами і публічними послугами, які традиційно забезпечуються
державою (публічним сектором).
Законодавство України (ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про ДПП”) визначає наступні
сфери реалізації ДПП:
– пошук, розвідка родовищ корисних копалин та їх видобування, крім
таких, що здійснюються на умовах угод про розподіл продукції;
– виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і
постачання природного газу;
– будівництво та (або) експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-
посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і
метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури;
– машинобудування;
– збір, очищення та розподілення води;
– охорона здоров'я;
– туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт;
– забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем;
– поводження з відходами, крім збирання та перевезення;
– виробництво, розподілення та постачання електричної енергії;
– управління нерухомістю;
– надання соціальних послуг, управління соціальною установою,
закладом;
– виробництво та впровадження енергозберігаючих технологій,
будівництво та капітальний ремонт житлових будинків, повністю чи частково
зруйнованих внаслідок бойових дій на території проведення антитерористичної
операції;
– встановлення модульних будинків та будівництво тимчасового житла
для внутрішньо переміщених осіб;
– надання освітніх послуг та послуг у сфері охорони здоров'я;
– управління пам'ятками архітектури та культурної спадщини.
Вищенаведений перелік сфер діяльності не є вичерпним, оскільки за
рішенням державного партнера ДПП може застосовуватися в інших сферах
діяльності, крім видів господарської діяльності, які відповідно до закону
дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам та
організаціям.
До основних переваг ДПП належать фінансові вигоди для органів
державної влади та ОМС, соціально-економічні вигоди для територіальної
громади, а також політичні переваги. Окремі рентабельні проекти ДПП можуть
виступати джерелом надходження нових фінансових ресурсів завдяки
розподілу прибутку між приватним оператором (партнером) та органами ОМС.
Таким чином, проект може реалізовуватись, не створюючи тягаря для бюджету,
а вивільнені бюджетні ресурси можуть спрямовуватись на інші цілі, такі як
охорона здоров’я, освіта, та інші соціальні проекти.

Корпоратизація комунальних підприємств

Одним із інноваційних напрямків модернізації комунального сектору
економіки є корпоратизація комунальних підприємств. Постійний брак
бюджетних коштів не дає можливості територіальним громадам підтримувати
на належному рівні комунальне майно, забезпечувати соціально-економічний
розвиток відповідних територій. Ця ситуація спонукає органи місцевого
самоврядування до пошуку нових підходів щодо фінансового забезпечення
соціальних потреб територіальних громад в межах чинного законодавства.
Застосування корпоративної форми господарювання надає можливість
зміцнити матеріально-технічну базу місцевого самоврядування, сприяє
залученню в комунальний сектор економіки значних обсягів фінансових
ресурсів приватних інвесторів. На відміну від корпоративних підприємств
приватного сектору економіки, діяльність яких спрямована, як правило, на
отримання і збільшення прибутку товариства та зростання доходів акціонерів,
пріоритетною метою підприємств корпоративного типу комунального сектору
економіки є, передусім, вирішення соціально-економічних та інших завдань
відповідного адміністративно-територіального утворення, в межах якого
здійснює свою господарську діяльність корпоративне комунальне
підприємство.
Господарський кодекс України (далі – ГК України) трактує корпоративні
права як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні)
господарської організації, що визначають правомочність на участь цієї особи в
управлінні господарською організацією, певної частки прибутку (дивідендів)
даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а
також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами
(ч.1 ст.167). Закон України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон про АТ)
визначає корпоративні права як сукупність майнових і немайнових прав
акціонера – власника акцій товариства, які випливають з права власності на
акції, що включають право на участь в управлінні АТ, отримання дивідендів та
активів АТ у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та
правомочності, передбачені законом чи статутними документами (п. 8 ст. 2). В
цьому визначенні зроблено чіткий акцент на включенні до корпоративних прав
немайнових прав. Тобто корпоративні права – це комплекс нероздільних
майнових та немайнових прав власника товариства.
Таким чином, основною особливістю здійснення господарської діяльності
комунальними корпоративними підприємствами є наявність дворівневої
структури прийняття рішень щодо управління діяльністю підприємства. Після
прийняття рішення на сесії ради з питань організації діяльності комунального
корпоративного підприємства, це рішення, якщо воно стосується питань, що
віднесені до виключної компетенції загальних зборів товариства, обов’язково
повинно бути розглянуто і затверджено загальними зборами акціонерів
(учасників) товариства.
 Компенсації впливу
Створення підприємств комунальної форми власності, здатних бути
джерелом доходів до місцевих бюджетів і забезпечувати послуги соціального
характеру – напрям роботи органів місцевого самоврядування, який має
охоплювати комплекс питань. Подальше становлення комунальної власності в
Україні має відбуватися на основі функціонального підходу, тобто критерії
формування комунальної власності як джерела економічної самодостатності
територіальних громад мають відповідати повноваженням органів місцевого
самоврядування та інтересам населення відповідної території і забезпечувати
ефективне функціонування місцевого господарства.
Компенсація впливу – механізм, що дає змогу синхронізувати темпи
розвитку інфраструктури з динамікою житлової та комерційної забудови, а
також компенсувати негативний вплив зовнішніх чинників на територію,
наприклад, промислового забруднення довкілля. Механізми, що можуть бути
задіяні:
– щодо впливу на інфраструктуру – пайова участь;
– екологічні – формуванням фонду охорони навколишнього природного
середовища та фінансуванням з нього відповідних заходів;
– щодо використання земель сільсько- чи лісогосподарського
призначення, що знаходяться на території населеного пункту, не за цільовим
призначенням – відповідні відшкодування.
Муніципальні облігації
В Україні муніципальні облігації є формою місцевих запозичень і
називаються «облігації місцевих позик». Облігації місцевих позик за
законодавством можуть бути як облігаціями внутрішніх, так і зовнішніх
місцевих позик. Однак реально випускалися лише облігації внутрішніх
місцевих позик. Муніципальні облігації є розповсюдженим фінансовим
інструментом залучення коштів з метою фінансування місцевих інвестиційних
проектів.
Джерела Дохідні Видаткові
міські цільові програми;
спеціальні податки та збори; регіональні угоди щодо соціально-
Бюджетні продаж комунального майна; економічного розвитку та бюджетні
оренда комунального майна. інвестиційні проекти;
міжмуніципальне співробітництво.
інституції місцевого економічного
розвитку ;
корпоратизація комунальних
місцеві цільові фонди;
Інвестиційні підприємств;
спеціальні території та інвестиційні
компенсація впливу.
стимули;
публічно-приватне партнерство.
облігаційні позики
Кредитні
безоблігаційні позики
міжнародна технічна допомога;
ендавмент;
Ґрантові
проекти корпоративної соціальної
відповідальності
 Місцеві цільові програми:
Комплексна програма розвитку туристичної інфраструктури
Назва практики
м. Миколаїв
Підвищення рівня життя населення міста шляхом всебічного розвитку
туристичної сфери, підвищення її ролі у формуванні економічних
Мета
показників, зокрема за рахунок збільшення кількості робочих місць,
впровадження
податкових надходжень у бюджет, залучення внутрішніх та зовнішніх
інвестицій та покращення стану інфраструктури міста.
Програма розвитку туристичної інфраструктури розроблялась як
механізм комплексного розвитку міста, стратегічні пріоритети якого
Контекст та умови
орієнтовані на розвиток туристичної та суміжних галузей економіки.
впровадження
Під реалізацію даної програми стало можливим залучити додаткові
кошти з державного бюджету.
Програма передбачає виконання наступних завдань:
• Сформувати комплексне бачення розвитку міста як туристичного;
• Спрямувати діяльність усіх суб’єктів економіки міста на максимально
ефективну реалізацію туристичного потенціалу;
• Створити систему коронації асигнувань з бюджетів усіх рівнів, які
Суть практики спрямовуються на розвиток туристичної інфраструктури;
• Створити ефективну систему залучення та освоєння капітальних
інвестицій на розвиток соціально-побутової та туристичної
інфраструктури;
• Опублікувати і зробити загальнодоступною інформацію про основні
перспективи розвитку та використання туристичного потенціалу міста.
Програма встановлює основні пріоритети і напрями розвитку
туристичної галузі та передбачає налагодження системної взаємодії між
всіма суб’єктами (в т.ч. держаними та недержавними), залученими до
розвитку туристичного потенціалу в межах територіальної громади.
Процедура та
Програма частково поширює свою дію на інші сфери економіки,
особливості
координуючи діяльність усіх підприємств, установ та організацій для
впровадження
оптимального використання туристичного потенціалу. Підготовка,
прийняття та виконання Програми створила можливість для міста
розпочати системну роботу із залучення додаткових коштів на розвиток
туристичної інфраструктури.
Очікуваний результат: перетворення туризму в одну з найбільш
прибуткових сфер економіки, що забезпечує значний внесок в
соціально-економічний розвиток міста;
Фактичний результат: туризм та функціонування його інфраструктури
Результати та став важливим сектором економіки міста, в якому занята значна
впливи кількість населення.
Очікуваний результат: збільшення кількості працюючих в туристичній
галузі на 50%;
Фактичний результат: збільшення кількості працюючих в туристичній
галузі на 150% на протязі 5 років з дня прийняття Програми.
 Державно-приватне партнерство
Назва
Вибірковий капітальний ремонт автомобільної дороги
практики
Мета Приведення дороги районного значення до належної якості та зручності у їх
впровадження використанні.
Проектом передбачено створення належних умов для забезпечення
Суть практики безпечного руху автотранспорту та пішоходів. Також, будівництво
вищевказаної дороги покращить загальну інфраструктуру міста.
Забезпечено можливість мешканцям міста безпечний та комфортний проїзд
Результати та
(прохід) по автомобільній дорозі районного значення.
впливи
Відремонтовано 8.1 км дорожнього покриття.

Міжнародна технічна допомога:

Назва Облаштування громадської зони відпочинку на території місцевого

практики парку
Облаштування громадських зон відпочинку мешканців міста на території
Мета
місцевого парку.
впровадження
Створити комфортне та безпечне місце відпочинку для всієї сім'ї
На засіданнях робочої групи із стратегічного планування молоді люди
неодноразово висловлювались щодо проблеми відпочинку в місті (особливо
влітку) з маленькими дітьми. Саме зонування парку і виділення місця для
встановлення дитячого ігрового майданчика дозволить вирішити дане
Суть практики питання. Крім того, облаштування існуючого в парку футбольного поля
штучним газоном дозволить активізувати підлітків до занять спортом та
ведення активного способу життя. Благоустрій пішохідних доріжок в парку,
створення пікнік-зони, а також створення майданчика для пейнтболу
покращить сімейне дозвілля мешканців громади.
Облаштовано майданчик для заняття спортом зі штучним покриттям.
Проведено благоустрій місцевого парку.
Результати та
Створено сприятливі умови для проведення дозвілля молодих сімей з
впливи
дітьми та інших верств населення.
Облаштовано в зоні відпочинку місце санітарної гігієни (туалет).