«Сутність, функції й

типи сучасного
етапу регіонального
розвитку»
Д И С Ц И П Л І Н А : Р Е Г І О Н А Л Ь Н А Е КО Н О М І К А
Г РУ П А : Е О П
П І Б С Т УД Е Н ТА : Ш У М Л Ю Б О В ВАС И Л І В Н А
П І Б В И К Л А Д АЧ А : С О КОЛ О ВА А Л Л А ОЛ Е КСА Н Д Р І В Н А
КУ Р С : I I I
Під регіональною економікою, з позицій сучасних підходів до
цього визначення, розуміють галузь наукових знань про
економіку регіонів, закономірності економічного розвитку і
функціонування суб’єктів господарювання на конкретній
території. Вона вивчає сукупність економічних та соціальних явищ
і факторів, що обумовлюють формування і розвиток економіки
регіону.

У нашому розумінні регіон – це територія, що представляє

собою народне господарство як екологічно і соціально-
економічно збалансовану систему, що за сукупністю своїх
елементів відрізняється від інших територій та характеризується
єдністю, взаємопов’язаністю складових і цілісністю.
Найважливіша характеристика регіону – його цілісність, що має
певну спільну (схожу) характеристику природно-географічних,
соціальноекономічних, демографічних, національно-культурних,
історичних та інших ознак.
З поняттям „регіон” пов’язаний термін „регіональна економіка” і у її
сфері повинно бути матеріальне виробництво (промисловість, сільське
господарство, будівництво, транспорт), торгівля, а також
зовнішньоекономічна діяльність. Слово „регіональний” походить від
латинського слова regio – територія, місцевість, область, район.
Поняття „регіональна економіка” може розглядатися у двох сенсах –
як науковий напрямок і як територіальний підрозділ національного
господарства.
Як науковий напрямок, згідно з існуючими визначеннями, регіональна
економіка є галуззю знань на межі економіки та суспільної географії, що
вивчає закономірності й особливості розміщення продуктивних сил,
формування ареалів збуту продукції, регіонального економічного розвитку
Регіональна економіка в класичному розумінні – це система суспільних
відносин, що історично склалися в межах області (регіонів) держави і
представляє собою сукупність взаємопов’язаних економічних, соціальних,
екологічних, демографічних і поселенських ланок і зв’язків що
забезпечують її стійкість і цілісність як на макро- так і мікрорівні. У
вузькому значенні – це комплекс з галузей з виробництва товарів
народного споживання і дання послуг, система методів організації
виробництва і невиробничої сфери (сфери послуг), а також комплексне
управління регіонами.
По–перше, регіональну економіку слід розглядати тільки
через призму відтворювальних процесів і діяння
економічних законів виробництва, розподілу та обміну
матеріальних благ.
По – друге, необхідно чітко визначити, що сферою
діяння і впливу регіональної економіки є адміністративне
окреслена територія – регіон, яка в ринкових умовах
характеризується відносною економічною самостійністю,
специфічними ознаками господарського розвитку,
соціальними традиціями тощо.
По – третє, основним предметом регіональної
економіки є пропорції економічного відтворення в регіоні.
Отже, під регіональною економікою слід розуміти
цілісну систему закономірностей, зв’язків і пропорцій
здійснення відтворювальних процесів суб’єктами
господарської діяльності різних форм власності на
адміністративне окресленій території.
До основних функцій управління розвитком обласного регіону відносяться:

- визначення рівня економічного та соціального розвитку регіону й аналіз

сформованої ситуації, в результаті якого повинні бути отримані конкретні дані.
Це дозволяє виявити проблеми в регіональному розвитку, намітити шляхи їх
вирішення і мобілізувати засоби для їх розв’язання;
- прогнозування і планування регіонального розвитку. Ця функція управління
на обласному рівні полягає в розробці стратегії економічного й соціального
розвитку області, на основі якої формуються програми економічного та
соціального її розвитку, а також інші змістові програми;
- організація регіонального управління полягає у формуванні організаційних
структур управління областю на основі проектування нових або
вдосконалювання існуючих;
- мотивація регіонального розвитку полягає в необхідності забезпечення
постійного підвищення рівня життя населення на основі сталого економічного
зростання як у межах області, так і в масштабі всієї країни;
- контроль процесу економічного й соціального розвитку області повинен
здійснюватися з метою досягнення поставлених цілей і подолання
проблемних ситуацій, що вимагають вирішення;
- регулювання спільної діяльності органів законодавчої, виконавчої влади
національного й обласного рівнів, а також органів місцевого самоврядування.
Варто наголосити, що розвиток регіонів на сучасному етапі є
одним з найпріоритетніших напрямків державної регіональної
політики, мета якої полягає в створенні відповідних умов для
динамічного, збалансованого соціально-економічного поступу України
та її регіонів, у підвищенні рівня життя населення, забезпеченні
додержання державних соціальних гарантій для кожного
громадянина незалежно від місця його проживання та в усуненні
основних регіональних диспропорцій в економічному розвитку.

На сьогодні основною метою економічного розвитку як України,

так і більшості країн світу та їхніх регіонів є поліпшення якості життя
населення. Тому соціально-економічний розвиток має передбачати
такі важливі заходи:

створення умов, що сприяють гармонійному розвитку людини;

підвищення доходів людей, поліпшення здоров’я й підвищення рівня їх
освіченості;
зростання рівня економічної свободи громадян.
Розвиток будь якого регіону — це процес, що передбачає багато
цілей і критеріїв, які, у свою чергу, мають бути узгоджені з
загальнодержавними цілями, оскільки зміст розвитку регіонів може
досить суттєво різнитися. З-поміж цілей соціально-економічного
розвитку регіону перевага віддається таким, як збільшення доходів
населення, підвищення рівня освіти, поліпшення навколишнього
середовища, рівність можливостей, розширення особистої
економічної свободи, збагачення культурного життя людей тощо.
Особливе значення у визначенні рівня економічного розвитку
регіону мають традиційні показники, якими оцінюються рівень
виробництва і споживання благ і зростання цього рівня в розрахунку
на душу населення (валовий національний дохід, валовий
внутрішній продукт, реальний ВНП на душу населення, темпи
зростання цих показників).
Для визначення динаміки розвитку доцільно використовувати
показники, які оцінюють темпи економічного зростання в регіоні:
рівень споживання матеріальних благ і послуг, рівень охорони
здоров’я й освіти, розвиток малого бізнесу, темпи зростання доходів
населення та їх диференціація, продуктивність праці, а також темпи
структурної трансформації виробництва й суспільства, одержання
додаткових переваг у результаті впровадження інноваційних систем
менеджменту.
 Висновок
1. Під регіональною економікою, з позицій сучасних підходів до цього визначення,
розуміють галузь наукових знань про економіку регіонів, закономірності економічного
розвитку і функціонування суб’єктів господарювання на конкретній території.
2. Регіон представляє собою єдність природного, матеріального (створеного людиною) та
соціального середовища.
3. Поняття „регіональна економіка” може розглядатися у двох сенсах – як науковий
напрямок і як територіальний підрозділ національного господарства.
4. Як територіальний підрозділ господарської діяльності регіональна економіка -
структурна складова національної економіки, що функціонує в межах певної території
(регіону)
5. Як науковий напрямок, згідно з існуючими визначеннями, регіональна економіка є
галуззю знань на межі економіки та суспільної географії, що вивчає закономірності й
особливості розміщення продуктивних сил, формування ареалів збуту продукції,
регіонального економічного розвитку
6. Під регіональною економікою слід розуміти цілісну систему закономірностей, зв’язків і
пропорцій здійснення відтворювальних процесів суб’єктами господарської діяльності різних
форм власності на адміністративне окресленій території
Дякую за увагу !!!