ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ПОДАТКОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА

Кафедра фінансового права

КУРСОВА РОБОТА
на тему: «Історія становлення та механізм справляння податку на прибуток
підприємств в Україні»

Робота виконана здобувачем вищої освіти

групи ПБ-20-1
Пенкальською Юлією Надією Тарасівною
(прізвище та ініціали)
Науковий керівник: кандидат юридичних наук,
Доцент кафедри публічного права,
Бабенко Антон Юрійович
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала
________________
Кількість балів: __________
Оцінка: ECTS _____

Члени комісії:
____________ ______________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________ ______________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________ ______________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Ірпінь – 2023
Реєстраційний №________ __________ _______________
(дата) (П.І.Б.)

Результати перевірки______________ ________ _______________

(до захисту (дата) (П.І.Б.)
на доопрацювання)

Результати захисту_______________________________________________
 Університет державної фіскальної служби України

Кафедра фінансового права

Навчальна дисципліна податкове право
Курс 4 Навчальна група ПБ-20-1 Семестр 7

ЗАВДАННЯ
на курсову роботу

здобувачу вищої освіти

Пенкальська Юлія Надія Тарасівна
(прізвище, ім’я, по батькові)
1.Тема курсової роботи Історія становлення та механізм справляння податку на
прибуток підприємств в Україні
2.Строк здачі здобувачем вищої освіти закінченої роботи 16.11.2023
3. Наукова база роботи______________________________________________
4. Зміст курсової роботи (перелік питань, які підлягають вивченню) ВСТУП.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОДАТКІВ.РОЗДІЛ
2. ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ. РОЗДІЛ
3.СУДОВА ПРАКТИКА З ПИТАНЬ ОПОДАТКУВАННЯ
5. Перелік нормативно-правових актів, що регулюють досліджувані суспільні
відносини: Про акцизний збір : Декрет Кабінету Міністрів України від
26.12.1992 № 18-92. , Про Бюро економічної безпеки України : Закон України
від 28.01.2021 № 1150-IX. ВВР. №54 (7554).
6. Дата видачі завдання 06.10.2023
 КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ Строк
п/п виконання
Назва етапів курсової роботи Примітки
етапів
(роботи)
1. Вибір теми, вивчення літературних джерел До
та складання плану роботи 26.09.2023
2. Підготовка 30% курсової роботи та подання 25.09.2023-
її керівнику 24.10.2023
3. Підготовка 70% курсової роботи та подання До
керівнику 28.10.2023
4. Підготовка 100 % курсової роботи та До
подання керівнику 1.11.2023
5. Доопрацювання роботи з урахуванням До
зауважень керівника 3.11.2023
6. Отримання відгуку керівника роботи До
10.11.2023
7. Захист курсової роботи До
16.11.2023

Здобувач вищої освіти _____________________ Пенкальська Ю.Н.Т.

(підпис) (прізвище, ім’я, по-батькові)

Керівник ______________________ Бабенко А.Ю.

(підпис) (прізвище, ім’я, по-батькові)

«_______»_____________ _____р.
 Зміст
ВСТУП...........................................................................................................................................................6
РОЗДІЛ 1........................................................................................................................................................8
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОДАТКІВ............................................................8
1.1. Поняття та функції податків і зборів..............................................................................................8
1.2. Виникнення податків і зборів........................................................................................................12
РОЗДІЛ 2......................................................................................................................................................18
ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.....................................................18
2.1. Систематизація розвитку податкової системи України............................................................18
2.2. Чотири етапи становлення податкової системи України..........................................................19
РОЗДІЛ 3......................................................................................................................................................28
СУДОВА ПРАКТИКА З ПИТАНЬ ОПОДАТКУВАННЯ......................................................................28
3.1. Загальні питання адміністрування податків..............................................................................28
3.2. Податок на додану вартість............................................................................................................30
3.3. Податок на доходи фізичних осіб та прибуток............................................................................31
ВИСНОВКИ................................................................................................................................................34
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..........................................................................................35
 ВСТУП

Актуальність теми. Оподаткування є однією з найважливіших сфер

державного регулювання економіки в Україні. Податки регулюють економічні
відносини та інтереси держави, регіонів, громадян держави та підприємств. З
утворенням держави податки повинні бути сплачені для формування
державного бюджету. Таким чином, вони виступають як ознаки держави.
Одним із основних інструментів, які регулюють економічні відносини між
державою та виробниками товарів, є податкова система. Це система, яка
повинна сприяти діловій активності та виходу країни з кризи. Податки завжди
були обов’язковими для фінансової системи. Вони відіграють важливу роль у
визначенні дохідної частини бюджету. Будь-яка держава не може нормально
працювати, якщо не платить податків.
Податкова система потребує ретельної та тривалої оцінки.
Питанням дослідження займалося багато вітчизняних вчених і
науковців. Серед них А. Крисоватий, Р. Жарко, О. Кравченко, М. Романюк, О.
Десятнюк, А. Кізима, В. Дмитрів та інші.
А. Луцик Вони вивчали основні проблеми та проблеми системи держави.
Але багато проблем податкової системи не можна пояснити одним способом,
тому потрібні додаткові дослідження оподаткування в Україні, зробили багато
досліджень щодо фіскальної політики та запропонували багато пропозицій
щодо удосконалення на рівні.
Метою і завданням дослідження є докладний огляд поточної податкової
системи України. Досягнення поставленої мети призвело до вирішення
наступних завдань:
1. Визначте характеристики та основні принципи податкової системи.
2. Вивчення поточного стану податкової системи України та аналіз
основних проблем.
 3. Переглянути зміни, які відбувалися в Україні протягом різних періодів
її незалежності України.
Об’єктом дослідження є податкова система України.
Предметом дослідження є теоретичні, а також практичні питання
існуючої системи оподаткування.
Мета та завдання курсової роботи обумовили її структуру. Робота
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної
літератури.
Методи дослідження. У процесі роботи застосовувались такі методи
дослідження: історичний, системно-структурний, абстрактно-логічний,
порівняльний і балансовий тощо.
Інформаційна основу дослідження включає наукові роботи вітчизняних і
зарубіжних економістів щодо теорії оподаткування, офіційні статистичні дані,
документи Державного комітету статистики, Міністерства фінансів і податкової
служби.
 РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОДАТКІВ

1.1. Поняття та функції податків і зборів

Податки та збори є основним джерелом надходжень до бюджету, і їх

значення в абсолютних цифрах продовжує зростати.
Їх значення в динаміці абсолютних показників продовжує зростати.
Питання розмежування податків і зборів є не суто теоретичним, а скоріше
практичним.
Це не теоретичне питання, а скоріше практичне. Податки - це обов'язкові
та безумовні платежі, що перераховуються до відповідних бюджетів на підставі
нормативно-правових актів.
Вони мають поведінковий характер. На відміну від податків, збори є
обов'язковими, але не безумовними платежами. Крім того, податки сплачуються
лише до певного бюджету.
Збори, з іншого боку, сплачуються до відповідних бюджетів за умови, що
платник збору отримує спеціальні вигоди. Податки базуються на національному
доході країни та його частці у валовому внутрішньому продукті.
В основі лежить відсоток від валового внутрішнього продукту.
Зі зростанням світової економіки частка податків у національному доході
зростає. Якщо на початку 19 століття податки становили 16-20 відсотків
національного доходу, то сьогодні вони становлять 25-45 відсотків.
Податки є категорією не лише правової, але й економічної природи.
Податки дають державі частину чистого доходу та доходів населення, а потім
розподіляють ці гроші відповідно до економічних, політичних і соціальних
потреб. За останні роки податкові надходження склали майже 85% доходів
державного бюджету країни. Вплив податкових надходжень на місцеві
бюджети ще більший.
Законодавці в країнах світу стикаються з питаннями, як збільшити
податкові надходження та зменшити дефіцит бюджету . Ріст податкового тиску,
який зменшився на податкових надходженнях і національному доході, є одним
із шляхів.
Однак зростання податкових надходжень, спричинене зростанням ставок
податків, не може бути безмірним. Крім показників, які використовують для
визначення межі податкового тиску, також показники, які базуються на звичаях
економічних відносин , моральності та етики виробництва.
Євангеліє також говорить про морально-етичну межу податкового тиску.
Коли Ісус пройшов через Єрихон із великою кількістю людей, які його
супроводжували, Закхей, який був багатим і старшим серед митників, бажав
побачити Ісуса. Однак він був малий на зріст і заліз на фігове дерево. «Захею,
зійди зараз додому, бо сьогодні мені потрібно бути в домі твоїм», — сказав Ісус,
підходячи до того місця. Коли Захей зустрівся з Ісусом у своєму домі, він
сказав: «Господи, половину свого маєтку віддам ось убогим, а кого скривдив
був чим — верну вчетверо».
Притча про митника і фарисея (з Євангелія за Лукою 18:9-14) може бути
яскравим прикладом. Два чоловіки прийшли до храму, щоб помолитися: один
був фарисей, а інший - митник. Фарисей стояв і молився таким чином:
"Господи, я дякую тобі, що я не як інші люди, здирники, неправедні,
перелюбники, чи навіть як цей митник. Я постюся двічі на тиждень, даю
десятину від усього, що я заробляю!". У той час митник стояв позаду, не
сміючись навіть піднести очей до неба, але бив себе в груди і просив: "Боже,
будь ласкавий до мене, грішного!". Ісус сказав, що митник повернувся додому
виправданим, а не фарисей. "Кожен, хто підносить себе, буде понижений, а хто
понижує себе, буде піднятий," - сказав він.
Податковий кодекс України (далі ПКУ) закріплює елементи податку
(стаття 7), які обов'язково визначаються при встановленні податку:

- Платники податку;
- Об'єкт оподаткування;
- База оподаткування;
- Ставки податку;
 - Порядок вирахування і сплати;
- Строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Ці характеристики податку підтверджують його безумовний,
безповоротний, нецільовий характер та обов'язковість. Актом органу державної
влади, що закріплює ці ознаки податку, є сам Податковий кодекс України.
Сутність податків найбільше проявляється у їх функціях, а саме:
1. Фіскальна (бюджетна) – це основна роль податків. Виникнення податків
та систем оподаткування пов’язане з необхідністю збирання коштів для
забезпечення потреб суспільства. Фіскальна функція відображає наповнення
державного та місцевих бюджетів для виконання публічних функцій.
2. Розподільча. Ця функція полягає у перерозподілі суспільних доходів за
допомогою зміни ставок податків, надання пільг, стримування розвитку деяких
галузей та стимулювання інших, передачі засобів на користь більш слабких
суб’єктів за рахунок покладання податкового тягаря на більш заможні категорії
платників.
3. Регулююча. У цій функції податки виступають регулятором
виробництва і споживання. Вона є об’єктивним явищем, оскільки вплив
податків відбувається незалежно від волі держави, яка їх встановлює.
3) конфіскація та інші заходи, яким піддаються нещасні люди, які
намагаються ухилитися від сплати податків, податок розоряє їх і знищує ту
вигоду, яку суспільство могло б отримати від їх капіталів. 6. Нерозумний
податок створює більше спокус для контрабанди, а кара за контрабанду повинна
посилюватись у відповідності зі спокусою. Всупереч всім звичайним
принципам справедливості, закон спочатку створює спокусу, а потім наказує
тих, хто їй піддається. 7. Очевидна справедливість і користь цих положень
заслуговує більшу чи меншу увагу всіх народів”
4.Контрольна функція. Ця функція контролює діяльність підприємств і
доходів громадян.
З'ясовується, значна податкова система збалансована та відповідає
потребам суспільства.
Крім основних, виділяються соціальні та стимулюючі функції.
 Шотландський економіст і філософ Адам Сміт написав відому книгу
«Добробут націй», яка заклала основу оподаткування. «Дослідження про
природу та причини добробуту націй» (1776):
1. Піддані держави повинні відповідати своїм можливостям і силам брати
участь у підтримці уряду, а також відповідати доходам, які вони підтримують
під охорону держави.
2. Податки, які кожна особа зобов'язана сплачувати, повинні бути чітко
визначені, а не довільні.
3. Кожен податок повинен стягуватися у зручний для платника момент і
спосіб.
4. Кожен податок повинен бути розроблений і розрахований таким чином,
щоб він брав із народу якомога менше грошей, ніж він приносить державному
казначейству.
5. Податки можуть коштувати набагато більше державі, ніж вони
приносять. Є три варіанти цього: 1) збір податків вимагає більшої кількості
чиновників, зарплата яких поглине податок, і вимагає встановлення додаткових
податків; 2) ускладнює і ускладнює роботу громадян, змушуючи їх платити
більше; 3) Здійснити конфіскацію та інші заходи проти нещасних, Податки
гублять тих, хто намагається уникнути сплати податків і підриває переваги, які
суспільство може отримати від свого капіталу.
6. Необґрунтовані податки підвищують спокусу для контрабанди,
відповідно слід посилити штрафи за контрабанду. Зі спокусою. Всупереч усім
звичайним принципам справедливості, закон спочатку створює спокусу, а потім
наказує тим, хто їй піддається.
7. Очевидна справедливість і корисність цих положень заслуговують,
більшою чи меншою мірою, на увагу всіх громадян.
Твердження А.Сміта залишається актуальним і сьогодні та узагальнює
вищезазначеніпринципизточкизорусправедливості,зручності,рівності,
стабільності та меж податкового тиску.
 1.2. Виникнення податків і зборів
Народження і розвиток держави супроводжується податками. За
допомогою податків держава акумулює ресурси для виконання своїх суспільно
необхідних функцій.
Елементи оподаткування існували задовго до виникнення держави. Це
подарунки, допомога, пожертви і податки. У своїй відомій книзі "Історія
людини" професор Юваль Ноа Харарі з історичного факультету Єврейського
університету в Єрусалимі представляє глиняні таблички з міста Ур як "історію
людства від минулого до майбутнього". В "Історії людства від минулого до
майбутнього" глиняні таблички, розкопані в місті Урук між 3400-3000 роками
до н.е., вказують на те, що місто отримало 29086 мішків (приблизно 137 000
літрів) ячменю, підписаних "Кушим", за 37 місяців.
Це "документ", що відображає економічні відносини та фіксує податкові
платежі. Слово "кушим" може означати статус чиновника, який отримує
податок, або ж це може бути власне ім'я людини. Тому важливо, що першим в
історії було названо не ім'я пророка, поета чи завойовника, а ім'я бухгалтера.
У священних писаннях зазначено, що Авраам, праведний патріарх,
вперше ввів церковний податок, відомий як десятина, який пізніше був
законодавно узаконений Мойсеєвим законом. Цей податок був чітко визначений
і складав десяту частину військової здобичі, яку патріарх передав священнику
Мелхиседеку. Це стало першим прикладом десятини, яка в подальшому стала
символом державного податку, оскільки Мелхиседек був не лише
священнослужителем, але й царем Салиму (Книга Буття, 14:17-21). З іншого
боку, пророк Малахія вважав непослух у сплаті десятини "обкраданням" Бога,
зауважуючи: "Чи гідно людині обкрадати Бога? Ви ж обкрадаєте мене і
запитуєте: "Як ми тебе обкрадаємо?" - Десятинами та приносами!" (Книга
Малахії, 3:8).
У Євангелії від святого Матвія, засвідчено, що податки існували ще на
початку І століття, коли збирачі дидрахм звернулись до апостола Петра з
питанням про оплату річного податку на Святиню. Петро погодився, але Ісус
вказав на те, що царі збирають мито і податки від чужих, а не від своїх. Тому він
вважав, що вони, як вільні сини, не повинні бути обтяжені цими податками. Ісус
також порадив Петрові вудити рибу, в якій знайде статира, який він мав
використати для оплати свого та Ісусового податку.
Євангелія містять різні докази про важливість пожертв. Один з них
звучить так: "Горе вам, книжники та фарисеї, що даєте десятину із м’яти, і
ганусу, й кмину, але найважливіше в законі покинули: суд, милосердя та віру; це
треба робити і того не кидати" (Євангеліє від св. Матвія, 23:23). Фігура фарисея
з євангельської притчі також говорить про свою пожертву: "...з усіх моїх
прибутків даю десятину" (Євангеліє від св. Луки, 18:12).
Становлення системи оподаткування у східних країнах малювалося по-
різному. Одним із яскравих прикладів варто відзначити процес з'явлення
податків і формування оподатковувальної системи в Єгипті. Розвиток
рабовласницького суспільства сприяв розширенню продуктивних сил,
стрімкому прогресу в будівництві, виноградарстві та скотарстві.
Система оподаткування склалася за династії Птоломеїв. У 257 р. до н. е.
було затверджено "Устав про оподаткування". Селяни в Єгипті зветься
царськими землеробами, які сплачували державі орендну плату натурою.
Значна частина доходів надходила до скрині від оренди царських земель і
худоби. Відокремлений збір було встановлено за виноградниками та плодовими
деревами, на утримання систем іригації, а навіть на улаштування кладовища
крокодилів (які вважалися священними тваринами).
В Римській імперії зародилася податкова система, яка відзначалася
різноманітністю форм оподаткування. Крім прямих і непрямих податків,
імператор Август впровадив нову назву для казни - "фіска", яка перейшла в
повне володіння цезаря, що відобразило фіскальну функцію податків. Також
виник промисловий податок, який сплачували всі підприємці, і "уриновий"
податок для власників відхожих місць, а також податок на спадщину.
Існування непрямих податків в давнину свідчить про широкий спектр
оподаткування, який включав такі складові, як мито на пропуск товарів через
територію римської держави, мито на кордонах, оподаткування солі та інші.
Навіть існувала практика встановлення "податку на повітря" у випадку
перевищення розмірів будівель, а також різні військові податки та збори.
У період феодалізму з'явилися регалії, а саме права на управління
певними видами майна, такі як природна регалія, митна регалія, судова регалія,
монетна регалія та безгосподарна регалія.
Податкова система Німеччини включала такі складові, як збори за
користування землею, судові збори, військові збори, мито, торгові збори та
службові збори.
В кінці XVIII - на початку XIX століття у Європі відбулася реформа
системи оподаткування. Були введені прямі податки (подохідний і майновий), а
згодом було визначено промисловий, поземельний та податок з власників
будівель серед прямих податків. Кількість непрямих податків (акцизів) значно
зросла, тоді як кількість митних зборів зменшилась. У той же час, завдяки праці
Адама Сміта, у Великій Британії було введено загальний прибутковий податок з
доходів у 1830 році, розділений на п'ять категорій:
1) заробітна плата;
2) доходи від нерухомого майна;
3) доходи фермерів;
4) доходи установ і організацій;
5) Промислові, торгові та професійні доходи.
Місцеві податки складалися з:
- Податок на бідних
- Дорожній збір
- Церковний податок
- Графський податок
- Міський податок з майна та інше.
Система оподаткування на Київській Русі відрізнялася від європейської.
Першими формами оподаткування були дари, поклони та данина14. Дари та
поклони вважалися винагородою князю за захист та підтримку миру. Основним
джерелом доходів князівства була пряма дань. Під час війни сплачувалися
надзвичайні податки. У Х столітті були запроваджені адміністративно-фінансові
пункти для збору данини, так звані "становища", для чого використовувались
центри сільських громад - погости, двори, куди звозили данину. Для стягнення
податку призначалися постійні князівські агенти - збирачі данини15. Були
різниці між населенням, перша група - звільнена від податків (князівська знать),
друга група - платники податків. Об'єктом оподаткування була земля, дім, дим.
Також існували непрямі податки у формі торгового та судового мита. На
початку XIX століття на території України, що входила до складу Російської
імперії, казна наповнювалась за рахунок подушної податку та непрямих
податків: мита та акцизу на алкоголь, тютюн, цукор, сіль та інше. Пізніше був
введений промисловий податок на заклади торгівлі та промислові підприємства,
але він проіснував недовго, до 1917 року. Цей податок сплачувався при
отриманні промислових свідоцтв за фіксованими ставками.
На початку 20-го століття (1923–1925) оподаткування складалося з
прямих податків: сільськогосподарського, промислового, податку на доходи,
майнового, рентного, а також гербових зборів. До косвених відносились: мито і
акциз на тютюнові вироби, чай, сіль, нафтопродукти, алкогольні напої.
Промисловий податок сплачувався торговельними та промисловими
підприємствами в розмірі 1,5% від обороту. До складу промислового податку
входив патентний збір, величина якого залежала від виду занять і місцевості.
Податок на доходи та майно сплачували юридичні та фізичні особи. Податок на
доходи становив 8%, а майновий залежав від вартості майна та мав
прогресивний характер.
У початку ХХ століття уряд гетьмана Скоропадського намагався ввести
національну валюту (гривню) та підвищити ставки поземельного та
промислового податків з торговельних підприємств. Проте це було недостатньо
для зміцнення казни держави, тому зробили ставку на збільшення непрямих
податків, введено цукрову і винну монополію, акциз на пиво, чай, сірку, тютюн
та пальне, а також були митні збори. Пізніше до влади в Україні прийшла
Українська Народна Республіка, яка не довго існувала, проте скарбниця, яка
поповнилась за Гетьманщини, спорожніла наприкінці 1918 року.
 Декрети з питань оподаткування були одними з основних законодавчих
актів радянської влади. У 1917 році існували два прямі податки: одноразовий
податок на прибуток і податок на приріст прибутків; крім того, були непрямі
податки у вигляді акцизів.
Податкова реформа 1919 року включала введення податку на основне,
зменшення податків і перетворення прямих податків на основне джерело
доходів . 30 жовтня 1918 року ввели десятимільярдний революційний податок
на один раз. Всю сільську бідноту та працівників, чий дохід не перевищував
1500 рублів на місяць, було звільнено від податку; вже в 1919 році ця сума була
зменшена до 300 рублів. У 1920 році радянська влада запровадила нову
економічну політику (НЕП), яка докорінно змінила податкову систему, яка тоді
діяла.
Алкогольні напої, тютюнові вироби, пиво, спирт, квас, мед, сіль, цукор,
пальне, чай, кава, текстильні вироби та інші товари були оподатковані акцизами.
Промисловий податок, який сплачували державні та кооперативні
підприємства, був розміщеним серед прямих податків.
У 1922 році ввели прибутково-майновий податок для приватних осіб.
Додатковий податок на заробітну плату зріс до 15% залежно від розміру доходу.
Майно, яке не було предметом господарської діяльності, як-от будівлі,
дорогоцінні метали, екіпажі тощо, підлягало оподаткуванню прогресивною
ставкою до 1,5 відсотка вартості.
У 1923 році основний податок на прибуток був розділений на два:
основний і додатковий.
Декретом ВЦВК від 21 березня 1921 року було введено продподаток після
переходу до НЕПу на селі.
Основні принципи податкової системи були визначені цим Декретом:
менший розмір податку за рахунок розверстки , що стягувалася; стягнення
податку у вигляді пайового або процентного відрахування від вироблених у
господарстві продуктів; прогресивна система обкладання; усунення кругової
поруки та покладання відповідальності за її виконання на колишнього окремого
господаря. Сільськогосподарський податок введено в 1923 році і зі змінами
зберігався до моменту проголошення незалежності України.
У 1930 році була проведена податкова реформа, яка включала прибуток,
прибутковий податок з населення, прибутковий податок з колгоспів і
сільськогосподарський прибутковий податок із селян, а також податок з обороту,
який зберігся до 1992 року.
У результаті Другої світової війни держава була змушена вводити нові
дані, переглядати та змінювати старі. Військовий податок, податок на
неодружених і малосімейних громадян були введені. Внутрішні державні
позиції, які роздавали населення, призвели до значної ролі у збільшенні доходів
бюджету.
Податкова система післявоєнного періоду фактично існувала до
перебудови (1985–1990).
 РОЗДІЛ 2

ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1. Систематизація розвитку податкової системи України

Податкова система складається з усіх загальнодержавних податків і

зборів, які справляються до бюджетів усіх рівнів відповідно до Податкового
кодексу.
Податкова система України була створена за результатами складних
характеристик, а також недостатнього досвіду справляння податків як
важливого інструменту регулювання соціально-економічного розвитку країни.
Податкова система повинна стати ефективним інструментом для подолання
сучасної економічної кризи, тому вона постійно вдосконалюється та ідеально
виконується.
За тридцять років незалежності України розвиток податкової системи
можна розділити на окремі періоди, кожен із яких має унікальні характеристики
та особливості.
Часто таку систематизацію можна розділити на чотири етапи. Перший
етап відбувся в 1991–1993 роках, другий — в 1994–1999 роках, третій — в
2000–2009 роках, і четвертий — в 2010 році по теперішній час. Час від часу три.
Однак аналіз особливостей кожного періоду призвів до визначення п’яти
етапів розвитку податкової системи: 1) 1991–1994 рр.; 2) 1994–1999 рр.; 3)
2000–2010 рр.; 4) 2010–2015 рр.; 5) 2015–наразі.
У цьому контексті варто підтримати думку, що розвиток і становлення
податкової системи в Україні загалом було досить складним, суперечливим і
багато в чому непередбачуваним. Але в цілому загальний напрям цих процесів
був правильним: створення податкової системи та встановлення рівня
оподаткування, відповідного ринковій економіці.
Напередодні проголошення незалежності в 1991 році в Україні існувала
податкова система, яка включала: податок з обороту; відрахування в бюджет
вільного залишку прибутку; фіксовані платежі; плата за воду; лісовий дохід;
податок від показу кінофільмів; державне мито; прибутковий податок з
громадян; прибутковий податок з колгоспів; прибутковий податок з
кооперативів і громадських організацій; місцеві податки (податок з місцевого
бюджету).
Основним фактором, який впливав на бюджет, був податок з обороту, який
визначався як різниця між оптовими цінами та роздрібними цінами за
вирахуванням торговельної знижки. У результаті існували оптові та роздрібні
ціни. Для товарів широкого вжитку, таких як сувеніри, посилочні ящики та
ялинкові прикраси, податок з обороту встановлювався за ставками до обороту,
які встановлювали фінансові органи регіонів.
Коли Україна отримала незалежність, вона швидко перейшла до ринкових
відносин, що вимагало перегляду податкової системи. Класична система
оподаткування використовувалася через рівень розвитку економіки, ринкові
відносини, необхідність вирішення конкретних економічних і соціальних
проблем, а також особливості України.

2.2. Чотири етапи становлення податкової системи України

Недосконалий Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991

року забезпечив перший етап формування податкової системи. Це включало в
себе введення нових видів податків, таких як податок на додану вартість,
податок на доходи підприємств і організацій (21.02.1992 р.), акцизного збору
(18.12.1991 р.), а також збереження старих видів податків, таких як прибутковий
податок з громадян, місцеві податки та збори.
Крім того, 20 грудня 1991 року був прийнятий значний Закон про податок
на додану вартість. Податки становили 28 відсотків вартості товару, або 21,87
відсотків вартості товару. На той час податок на додану вартість уже був
запроваджений майже у всіх країнах Європи, і Франція була першою, яка його
запровадила у 1954 році.
На кінець 1992 року Міністерства фінансів і економіки запропонували
один із трьох планів реформування податкової системи. Цей план був основою
для суттєвих змін існуючої податкової системи.
 З метою швидкого реагування та вирішення проблем, пов’язаних із
запровадженням ринкових відносин, Верховна Рада України дозволила Кабінету
Міністрів України тимчасово видавати декрети, які мали силу закону, до 21
травня 1993 року (Закон України No 2886-ХІІ від 19.12.1992 р.).
Вже 26 грудня 1992 року були прийняті податкові декрети, такі як «Про
податок на прибуток підприємств і організацій», «Про акцизний збір», «Про
прибутковий податок з громадян» і «Про місцеві податки і збори».
Система місцевих податків була створена Декретом Кабінету Міністрів
України «Про місцеві податки і збори», який запровадив два податки та
чотирнадцять місцевих зборів: податок з реклами; податок на комунальні
послуги; готельний збір; ринковий збір; збір за паркування транспортних
засобів; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграші в
бігах на іподромі і т.п.
На той час комунальний податок становив 17 грн на працівника, а
ринковий збір становив не більше 20 відсотків неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян, або 3 грн 40 коп., курортний збір становив не більше 1 грн 70
коп. (10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) і так далі.
Другий етап приніс значні зміни до податкової системи. У цей період
країна починає вносити корективи в податкову систему, створюючи міцні та
досвідчені податкові механізми, а також створюючи нові податки, які вже
існують.
2 лютого 1994 року були прийняті Закони України «Про внесення змін та
доповнень до Закону Української РСР «Про систему оподаткування», Закон від
28.12.1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» і Закон від
22.12.1994 року «Про державний реєстр фізичних осіб – платників податків та
інших обов’язкових платежів». У цьому Законі вперше визначено поняття
податку, збору, обов’язкового платежу та деталізовано елементи податку,
включаючи платника, об’єкт, базу та ставку.
Податки, збори та обов’язкові платежі були покладені на платників
податків, а саме юридичних і фізичних осіб.
 Відповідно до Закону, ставки податків, зборів і обов’язкових платежів
встановлюються Верховною Радою України та місцевими радами (по місцевих
податках і зборах) і залишаються незмінними протягом бюджетного року.
Податки та збори вперше були розділені на дві основні категорії в Законі:
1) загальнодержавні податки, збори та обов’язкові платежі; і 2) місцеві податки
та збори.
До загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів
відносяться: податок на добавлену вартість; акцизний збір; прибутковий
податок з громадян; податок на доходи підприємств і організацій; мито;
державне мито; податок на землю; податок на майно підприємств; податок на
землю; податок на транспортні засоби та інші самохідні машини та механізми;
податок на промисел; плата за відшкодування витрат на геологорозвідувальні
роботи; плата за спеціальне використання природних ресурсів; плата за
забруднення навколишнього середовища; відрахування та збори на будівництво,
ремонт і утримання доріг; внески до Фонду ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи та соціального захисту населення; внески до Фонду сприяння
захисту населення; внески до Пенсійного фонду України.
Перелік загальнодержавних податків і зборів значно змінився Законом
України від 18 лютого 1997 року «Про внесення змін до Закону України «Про
систему оподаткування» на наступному етапі.
Це включало такі збори: фіксований сільськогосподарський податок; збір
за розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства; єдиний збір у пунктах
пропуску через державний кордон України; збір за використання
радіочастотного ресурсу України; цільова надбавка до діючих тарифів на
електричну та теплову енергію; і збір на гастролі.

У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» значно

змінено визначення платників податків, об’єктів оподаткування та способів
сплати податків. Національний банк України та Управління залізниці були
включені до списку платників податку на прибуток.
 Об’єкт оподаткування визначався як різниця між скоригованим валовим
доходом, валовими витратами та сумою амортизаційних відрахувань. Втрати
платника включали збитки платника за п’ять років.
Закон чітко визначив валові витрати платника, а також норми
амортизаційних відрахувань на основні засоби та нематеріальні активи.
Встановлено одну базову ставку податку на прибуток в розмірі тридцяти
відсотків, яка сплачується раз на квартал, з авансовими платежами за два місяці
кожного кварталу.
На цьому етапі також був прийнятий Закон України “Про податок з
власників транспортних засобів”, який був прийнятий 18 лютого 1997 року.
Таким чином, на другому етапі формування податкової системи України
держава активно шукала правильне співвідношення податків, ставок і інших
компонентів системи оподаткування; було замінено перелік основних податків; і
були впроваджені інші заходи, спрямовані на оптимізацію оподаткування.
З іншого боку, у той період законодавець зосередився на розширенні
переліку податків і зборів, а також на зниженні ставок податків, які були
найбільш економічно ефективними.
На третьому етапі податкової реформи почалася підготовка до прийняття
Податкового кодексу. Наразі прийнято нові та оновлені податкові закони. У
Декреті КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. зміни
стосувалися лише ставок оподаткування. Отже, Закон України “Про податок з
доходів фізичних осіб” був прийнятий 22 травня 2003 року. У першу чергу було
уточнено список платників — як резидентів, так і нерезидентів — а також
об’єкти оподаткування платників. У резидентів було три джерела, а у
нерезидентів два. Замість існуючої шкали оподаткування від 10 до 40 відсотків
залежно від суми доходу, була введена одна ставка — 15%. Це було зупинено до
1 січня 2006 року, а в перехідний період застосовувалась ставка 13 відсотків.
Це було зроблено, щоб підвищити зацікавленість громадян у добровільній
сплаті податків, що мало позитивний вплив на формування доходів державного
бюджету. Крім того, з’явилися нові ідеї, такі як податковий кредит і податкові
соціальні пільги. Оподаткування спадщини, подарунків, нерухомого та
рухомого майна об’єднано в окремі статті.
Розділи «Особливості оподаткування доходів громадян від
підприємницької діяльності» та «Оподаткування доходів, отриманих фізичною
особою, яка проводить незалежну професійну діяльність», з’явилися вперше.
Визначено, як подавати податкову декларацію та сплачувати податок з доходів
фізичних осіб.
На цьому етапі важливим є зменшення базової ставки оподаткування
податку на прибуток із тридцяти до двадцяти п’яти відсотків.
У цей період часу, який становить майже десять років, активно триває
підготовка до прийняття Податкового кодексу України. Через недосконалість
норм спрощеної системи оподаткування 2 грудня 2010 року Верховна Рада
України прийняла Податковий кодекс, але без глави І р. XIV ПКУ. Цього року
глава була переглянута, і з 01.01.2012 вона вступила в дію в новій редакції.
Варто відзначити, що основна мета новоприйнятого Кодексу полягала в тому,
щоб покращити податкове законодавство України та поступове зниження
податкового тягаря, що призведе до підвищення економіки.
Місцеві ради обов’язково встановлювали єдиний податок і збір за певні
види підприємницької діяльності, а також податок на нерухоме майно,
відмінний від земельного податку.
Перелік податків значно змінився. Зокрема, комунальний податок, податок
на рекламу, ринковий збір, збір за використання місцевої символіки та збір за
дозволи на торгівлю були виключені. Податок на нерухоме майно, який
відрізняється від податку на землю, був запроваджений з метою перенесення
податкового навантаження на більш багаті групи населення.
Податковий кодекс України складався із двадцяти восьми розділів, які
включали глави та статті. Він об’єднав 135 законів про податки зі змінами та
доповненнями. В ПКУ кожен податок мав свій окремий розділ.
Наприклад, розділи 3 і 4 Податкового кодексу України (податки на
прибуток підприємств), 4 і 5 Податкового кодексу України (податки на доходи
фізичних осіб), 5 і 6 Податкового кодексу України (податки на додану вартість) і
т.д. Крім того, перший розділ містить основні положення Кодексу, а другий —
адміністрування податків і зборів.
Розділи 19 і 20 «Прикінцевих положень» і «Перехідних положень» були
надзвичайно важливими. У перші кілька років після прийняття Кодексу до його
статей вносилися безліч змін, переважно з технічних причин. Але, разом з тим,
ставки рентних платежів, акцизного податку та екологічного податку регулярно
змінювалися. Глава І, ХIV розділ, «Спрощена система оподаткування», зазнала
значних змін. Кодекс також передбачав зниження ставок податку на прибуток із
25 до 16 відсотків з 01.01.2014 року та податку на додану вартість із 20 до 17
відсотків. Але, на жаль, війна на сході країни не дозволила знизити основні
ставки податків.
Податкова реформа відбувається саме на цьому етапі зміни податкової
системи. Вона мала справжній характер, а не формальний. Податкова реформа
2010–2014 років була спрямована на стимулювання економічної активності
шляхом створення сприятливого фіскального середовища для розвитку бізнесу
та залучення інвестицій, виведення фінансових ресурсів з тіні та збільшення
доходів бюджету.
Як наслідок, кількість податків і зборів зменшилася вдвічі, з 22 до 11.
Деякі податки та збори були скасовані, а деякі змінені.
Окремі податки та збори зазнали значних змін.
Податок на доходи фізичних осіб, який виконує регулюючу функцію,
оскільки він значно впливає на рівень і структуру доходів населення, а також на
його платоспроможний попит. Крім того, цей податок створює зв’язок між
платниками податків і державою, включно з фіскальними органами та
місцевими органами самоврядування. Це дає громадянам моральну та етичну
основу для контролю за ефективним використанням публічних ресурсів.
Податок на доходи фізичних осіб дуже важливий, оскільки він
безпосередньо впливає на інтереси всіх верств економічно активного населення
країни. Він є одним із основних податків, який допомагає реалізувати основні
принципи оподаткування, такі як справедливість і рівномірність розподілу
податкового тягаря. Він дозволяє змінювати розмір кінцевих доходів населення
без зміни співвідношення між зарплатою та результатами праці.
З 1 січня 2015 року ставка оподаткування доходів фізичних осіб зросла з
17 відсотків до 20 відсотків для доходів, які перевищують мінімальну заробітну
плату на 1 січня звітного року.Ставки оподаткування змінилися для доходів,
отриманих від надання майна в оренду, оренду, лізинг або суборенду (строкове
володіння та/або користування).З 1 січня 2015 року скасовано ставку податку на
доходи фізичних осіб, яка становила 10% бази оподаткування доходів шахтарів;
це стосується працівників шахтобудівних підприємств, шахтарів, які
видобувають вугілля, залізну руду, руду кольорових і рідкісних металів,
марганцеву та уранову руду, а також працівників державних воєнізованих
аварійно-рятувальних служб. Наразі вони оподатковуються за загальним
правилом.
У серпні 2014 року Верховна Рада ввела військовий збір тимчасово до
завершення реформування Збройних сил України через війну на сході нашої
держави (пункти 16 та 1.1-1.7 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Військовий збір надходить до державного бюджету, але не входить до
податкової системи, оскільки він є тимчасовим. Тільки фізичні особи сплачують
його в розмірі 1,5% від доходів, оподатковуваних податком на доходи фізичних
осіб. Звільняються від сплати податків правоохоронні органи та
військовослужбовці під час бойових дій.
Оподаткування прибутку підприємств значно змінилося. У цей час в
Україні широко застосовується традиційна європейська модель оподаткування
прибутку підприємств, яка є найпоширенішою в країнах ЄС та ОЕСР. Згідно з
цією моделлю основним показником для розрахунку об’єкта оподаткування є
бухгалтерський фінансовий результат до оподаткування, який коригується на
податкові різниці, визначені в ПКУ. Нарешті юридичні особи не повинні вести
подвійний бухгалтерський і податковий облік.
Податок на додану вартість практично не змінився. Ставки податку,
платники, об’єкти та база залишилися тими ж, що й до податкової реформи,
тобто ставки 7 та 20. В березні 2014 року було введено ставку 7% на ліки та
вироби медичного призначення.
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки, змінився на четвертому етапі.
Місцевий, прямий, особистий податок на нерухоме майно, відмінний від
земельної ділянки, справлявся з власників нерухомості та зараховувався до
бюджету територіальної громади. Платниками податку були як фізичні особи,
так і юридичні особи, а також іноземні громадяни, власники нерухомості
житлової та нежитлової нерухомості.
Податки на транспортні послуги Відповідно до Закону України № 71-VІІІ
від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та
деяких законів України щодо податкової реформи» введено в дію новий
податок, який називається транспортним. Збір за першу реєстрацію
транспортного засобу перетворився на традиційний транспортний податок.
Земельний податок. У місцевих бюджетах плата за землю є значним
джерелом доходів, і її питома вага у структурі доходів постійно зростає. Після
податку на доходи фізичних осіб вона займає друге місце за обсягом доходу.
Закони України № 1791-VIII від 20.12.2016 та № 1797-VIII від 21.12.2016
внесли значні зміни до податкової системи.
Серед них слід виділити найважливіші:
1. Пункт 14 Податкового кодексу України зазнав значних змін, щоб
визначити різні терміни. Нові терміни включають «Електронний кабінет»,
курсову різницю, індивідуальну та податкову консультацію, податковий борг
(податкове зобов’язання та пеня), сервісне обслуговування платників податків
та інші.
2. Перелік пасивних доходів, що оподатковуються за ставкою 18 відсотків,
включає проценти на поточний або депозитний рахунок, включаючи дисконтні
доходи; відсотки або дисконтний дохід за іменним ощадним сертифікатом;
пайові внески членів кредитної спілки; дохід за іпотечними цінними паперами;
відсотки (дисконт) від облігацій і їх елементів; дохід за сертифікатом операцій з
нерухомістю; і інші пасивні доход
 3. У новій редакції статті 161.1.21 Податкового коду України дозволено
роботодавцям перераховувати на користь вищих і професійно-технічних
закладів навчання чи перепідготовку платника.
Подати гроші у фактичній сумі, але не більше, ніж трикратний розмір
мінімальної зарплати, яка була встановлена 1 січня поточного року для кожного
місяця навчання. Інші обмеження були скасовані.
4. Податковий кредит на оплату навчання платника податків або члена
сім’ї першого ступеня споріднення обмежений сумою зарплати, згідно зі
змінами, внесеними до статті 166.3.3 Податкового коду.
5. Електронний кабінет отримав статтю 42, яка описує його завдання.
Платник сам визначає, як він взаємодіє з контролюючим органом, будь то
електронно чи письмово.
6. Фінансовий результат до оподаткування платників податку на прибуток,
виробників сільгосппродукції, визначається шляхом зменшення фінансового
результату за перше півріччя поточного року на фінансовий результат за перше
півріччя минулого року та збільшення фінансового результату за перше півріччя
минулого року.
Податки, які справляються до державного та місцевого бюджетів,
відіграють важливу роль у забезпеченні виконання публічних функцій. Крім
того, як показано вище, у нашій державі постійно шукають ідеальну модель
податкової системи та правильне співвідношення різних податків і ставок, щоб
максимально використати їхні функції та потенціал.
Податкова система складається з семи загальнодержавних податків і
зборів, а також чотирьох місцевих податків і зборів.
 РОЗДІЛ 3

СУДОВА ПРАКТИКА З ПИТАНЬ ОПОДАТКУВАННЯ

3.1. Загальні питання адміністрування податків

Судова практика щодо адміністрування податків досить різноманітна та

широка, і вона включає оскарження податкових рішень, притягнення до
відповідальності, проведення контрольних заходів тощо. Наведемо деякі з них.
Таким чином, важливою є правова позиція Верховного Суду щодо того,
що платник податків має право оскаржувати рішення платника податків про
допуск посадових осіб до перевірки, незважаючи на наслідки проведеної
перевірки контролюючим органом у вигляді податкових повідомлень-рішень та
інших рішень. Якщо платник податків вважає, що рішення контролюючого
органу зумовлює протилежне, платник податків має право вимагати У цій
справі судова палата відступила від своїх попередніх висновків щодо
застосування норми права у подібних правовідносинах і прийшла до нового
правового висновку.
У своїх рішеннях Верховний Суд також розтлумачив поняття
індивідуальної податкової консультації, а також те, як вона регулюється. Таким
чином, індивідуальна податкова консультація, або допомога контролюючого
органу, надається платнику податків для правильного застосування конкретної
норми закону або нормативно-правового акта щодо адміністрування податків чи
зборів безпосередньо у податковому обліку його господарської діяльності. Ця
консультація має індивідуальний характер і може використовуватися лише
платником податків, якому вона надається. Контролюючий орган не
встановлює, змінює чи припиняє відповідну норму законодавства під час
надання податкової консультації; замість цього він надає пояснення щодо
практичного застосування цієї норми. Метою податкової консультації є надання
платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту
правових норм щодо оподаткування, щоб вони могли їх правильно застосувати.
 Окремі рішення стосуються того, як надіслати податкову вимогу. Так,
податковий орган складає та надсилає податкову вимогу, якщо платник податків
не сплачує визначену суму грошового зобов’язання в установлені
законодавством строки. Стягнення податкового боргу в судовому порядку
передбачає, що податковий орган виконав законодавчі вимоги щодо процедури
створення та надсилання податкового боргу. Податкова вимога має бути
надіслана рекомендованим листом з повідомленням за адресою платника
податків (місцезнаходження, податкова адреса).
Податкове законодавство не містить додаткових вимог до надсилання
податкової вимоги. Це може включати зазначення реквізитів документа, що
надсилається, у рекомендованому повідомленні про вручення поштового
відправлення. Зобов’язання добросовісного платника податків отримати
кореспонденцію за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі
юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань.
Крім того, існує судова практика щодо строків оскарження рішень,
прийнятих контролюючим органом. Зокрема, рішення контролюючих органів,
які не стосуються нарахування грошових зобов’язань платника податків,
оскаржуються в судовому порядку в строк від трьох до шести місяців, якщо
позивачем уже було використано досудове вирішення спору. Верховний Суд
визнає, що різниця в природі рішень контролюючого органу, наприклад щодо
нарахування грошових зобов’язань або інших рішень, об’єктивно може
вплинути на те, як розглядаються ці рішення. Це може призвести до різних
підходів до встановлення строків звернення до суду про їх оскарження. Метою
досудового врегулювання податкових спорів є оперативне забезпечення
правової визначеності як для особи – платника податків, так і для діяльності
контролюючих органів. З цієї причини застосовується скорочений строк
звернення.
Суд постановив, що скорочення строку звернення не впливає на право
особи на судовий захист, оскільки залишається достатньо часу на підготовку та
оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу
та залучення правових і фінансових консультантів під час процедури
адміністративного оскарження. Скорочені терміни забезпечують досягнення
цілей і завдань податкової системи держави. Скорочення строків звернення до
суду в разі попередньої реалізації досудових процедур пов’язано з тим, щоб
забезпечити наступність юрисдикційних проваджень (адміністративних і
судових) і скоротити час, необхідний для проходження між досудовими
процедурами та судовим провадженням.

3.2. Податок на додану вартість

Необхідно впровадити нову судову практику щодо окремих видів

податків.
Справи про бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість і
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про донарахування або
зменшення сум податку є одними з основних категорій справ, які впливають на
формування дохідної частини бюджету.
Зокрема, часто предметом судового розгляду є факт, що фактичні
обставини відрізняються від задекларованих наслідків господарської операції
платника податків у податковому обліку. Крім того, якщо платник податків
подає всі необхідні документи відповідно до податкового законодавства, дані
податкового обліку вважаються правомірно сформованими платником податків.
Це підтверджується постановою Верховного Суду у справі № 804/7559/15.
З іншого боку, контролюючий орган має можливість довести в
установленому порядку, що задекларовані наслідки господарської операції
платника податків у податковому обліку не відповідають фактичним
обставинам, за умови, що відомості, які містяться в цих документах, є
недостовірними.
Згідно з іншою постановою Верховного Суду, витрати, які включаються в
податковий облік, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими,
платіжними та іншими документами, які містять інформацію про бізнес і
підтверджують його фактичне здійснення та понесення. Крім того, якщо такі
документи взагалі відсутні або є недостовірними, що означає, що вони не
свідчать про реальні господарські операції, витрати, що враховуються при
обчисленні об’єкта оподаткування, і податковий кредит можуть вважатися
непідтвердженими.У разі фактичного здійснення платником податку
господарської операції, яка призвела до зміни його активів або придбання
товарів (робіт, послуг) з метою використання в господарській діяльності та
наявності первинних документів, які підтверджують ці витрати, платник
податку має право на віднесення цих витрат до витрат, що враховуються при
обчисленні об’єкта оподаткування, а також на додану вартість до податкового
кредиту. Як наслідок, покупець має право на формування податкових вигод за
наявності різноманітних обставин і підстав, однією з яких є ділова мета.
Суди також розглядають зміни в системі електронного адміністрування
податків на додану вартість. З цієї причини Верховний Суд дійшов висновку, що
система електронного адміністрування податку на додану вартість розташована
на центральному рівні ДФС України. На цьому ж рівні автоматично
обчислюється реєстраційна сума, коли значення будь-якої формули змінюється.
За таких обставин податковий орган не може змінювати систему електронного
адміністрування податку на додану вартість. Це включає автоматичне
збільшення реєстраційної суми та зарахування від’ємного значення до
податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

3.3. Податок на доходи фізичних осіб та прибуток

Практика сплати податку на доходи фізичних осіб у Сідовій Республіці

обмежена. Однак є певні взірці, особливо щодо підтвердження резидентського
статусу іноземцями. Так, Верховний Суд постановив, що іноземці або особи без
громадянства повинні підтвердити свій статус резидентів. Завдяки наказу
Державної податкової адміністрації України від 05.10.2004 No 581 «Про
затвердження примірних форм Заяви фізичної особи-іноземця про самостійне
визначення резидентського статусу та Повідомлення про її реєстрацію в органах
внутрішніх справ» фізичні особи-іноземці можуть самостійно перевірити свій
статус податкового резидента України.
 Крім того, судова практика встановила, що пені та відсотки за
користування кредитом, які прощено або анульовано кредитором, не є
додатковим благом платника податків і не можуть бути включені до загального
оподатковуваного доходу як бази оподаткування податком на доходи фізичних
осіб.
Спори щодо сплати податку на прибуток стосуються обов’язку платити
податок на прибуток представництву нерезидента. Верховний Суд постановив,
що такий обов’язок виникає за наступних обставин: діяльність представництва
має постійне представництво в Україні, яке має статус постійного
представництва, і заробляє гроші в Україні. Некомерційна діяльність
підготовчого або допоміжного характеру не може бути підставою для визнання
постійного представництва.
У значній мірі вони стосуються змісту та форми первинних документів,
оскільки податковим законодавством не визначено конкретного переліку таких
документів, які мають опосередковати певні господарські операції. Згідно з
матеріалами судової практики Верховного Суду, зменшення бази оподаткування
податку на прибуток відбувається на основі документів про витрати, які
фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. Таким чином,
підтвердження витрат, пов’язаних із оплатою спірних послуг, здійснюється
документами, які підтверджують фактичне виконання постачальниками
конкретних типів послуг, а також результати виконання кожної конкретної
послуги у вигляді звіту, висновку тощо. Крім того, слід враховувати, що
наслідки в податковому обліку платника можуть бути пов’язані лише з
дійсними господарськими операціями, а саме змінами активів, зобов’язань або
власного капіталу платника. Ці операції повинні відповідати змісту договорів,
укладених платником податку. Умови, які характеризують необґрунтовану
податкову вигоду, включають недійсне виконання господарських операцій, облік
операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженість дій
покупця та постачальника з метою штучного створення умов бюджетного
відшкодування. Документи та інші дані, які спростовують реальність
здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку,
повинні оцінюватися з урахуванням особливостей кожної господарської
операції, таких як транспортні умови, зберігання товарів, характер надання
послуг тощо.
Крім того, судова практика стосується підтвердження факту отримання
доходу за межами України. Верховний Суд постановив, що дані про рух коштів
за банківськими рахунками компанії-нерезидента, кінцевим бенефіціаром якої є
платник податків, є достатніми, достатніми та належним чином доказами того,
що ця особа отримувала іноземні доходи, з яких не сплачено податок на доходи
фізичних осіб. Якщо доводи контролюючого органу не відповідають реальним
обставинам отримання доходу платника податків, платник податків може надати
суду докази, які спростують ці доводи.
Судова практика показує, що визначення платника акцизного податку є
складним у випадку заправлення пальним техніки, що належить іншим особам
(виконавцям). За рішенням Верховного Суду заправлення техніки, що належить
іншим особам (виконавцям), винайнятим замовником для виконання робіт
(отримання послуг) на умовах договору про надання послуг, вважається
операцією з реалізації пального. Таким чином, компанії можуть укладати
договори щодо підакцизних товарів (продукції), які не завжди є операцією з
реалізації (продажу), оскільки віднесення до такого типу операцій залежить від
виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого
здійснюється відпуск. Відповідно до цього замовник є платником акцизного
податку. До початку реалізації пального він повинен обов’язково
зареєструватися як платник податку контролюючими органами за
місцезнаходженням юридичної особи.
Крім того, у деяких випадках виникають суперечки щодо предмета
оподаткування, особливо щодо нафтопродуктів, які відпускаються на АЗС.
Судова практика Верховного Суду стверджує, що роздрібний продаж
нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, оскільки паливо відпускається
кінцевому споживачу через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Що
стосується поняття «некомерційного використання», Суд вважає, що в контексті
Податкового кодексу України, нормативно-правових актів, що регулюють
продаж нафтопродуктів уроздріб, таке використання виключає його подальшу
реалізацію кінцевим споживачам, незалежно від форми розрахунків. У спірних
правовідносинах контролюючий орган не мав обов’язку перевіряти, чи
контрагенти позивача використовували нафтопродукти для некомерційного
використання, оскільки нафтопродукти надаються уроздріб кінцевому
споживачу через мережу АЗС.
 ВИСНОВКИ

Податкова система значною мірою впливає на соціально-економічний

стан країни. В останні роки економіка України зіткнулася з кризою, високим
рівнем безробіття та незбалансованим податковим тиском. Податкові системи
розвинутих країн Європи (Велика Британія, Німеччина, Франція та інші) і США
склали основу податкової системи нашої країни. Однак особливості розвитку
України та кризового стану не враховуються політиками та економістами в
країні. За роки незалежності нашій країні не вдалося створити сильну податкову
систему, яка б стимулювала бізнес.
Податкова система України складається з системи оподаткування, яка
включає систему податків і зборів, платників податків (як юридичні, так і
фізичні особи), а також контролюючих органів, які складаються з Державної
фіскальної служби та її територіальних органів і митних органів.
Аналіз податкової системи України показує значні недоліки. По-перше, це
нестабільність податкової системи та законодавства, що впливає на економічний
розвиток і добробут населення. По-друге, фіскальний аспект ігнорується, а
регулююча функція не визначена. По-третє, платники відчувають значний
податковий тиск. Гнучка податкова політика необхідна для регулювання
сучасних економічних відносин. Це дозволить оптимально поєднати інтереси
держави та рядових платників податків.
Наразі податки, які мають високу еластичність (виведення з тіні прибутків
і зарплат), зменшуються, тоді як податки на майно та ПДВ збільшуються через
упорядкування адміністрування.
Таким чином, для детінізації економіки на поточному етапі розвитку
національної системи оподаткування важливим є удосконалення податкового
законодавства, зниження загального рівня оподаткування, зменшення ставок
податків і підвищення податкового контролю. Податкова система має бути
побудована таким чином, щоб забезпечити стійкий розвиток національної
економіки та підвищення добробуту населення.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Податковий кодекс України : Закон від 02.12.2010 № 2755-VI. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text
2. Про акцизний збір : Декрет Кабінету Міністрів України від
26.12.1992 № 18-92. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/18- 92#Text
3. Про Бюро економічної безпеки України : Закон України від
28.01.2021 № 1150-IX. ВВР. №54 (7554). С. 4-7. URL: https://ips.ligazakon.
net/document/view/T211150
4. Про внесення змін до Закону України “Про збір та облік єдиного
внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” щодо усунення
дискримінації за колом платників : Закон України від 13.05.2020 № 592-IX.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/592- 20#Text
5. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів
України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для
декларування окремих об’єктів оподаткування : Закон України від 17.12.2020 №
1117-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1117- 20#Text
6. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо
вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних
неузгодженостей у податковому законодавстві : Закон України від 16.01.2020 №
466-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466- 20#Text
7. Справа № 820/3556/17. Постанова Касаційного адміністративного
суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року. URL: http://
reyestr.court.gov.ua/Review/87656460
8. Справа № 140/30/20. Постанова Верховного Суду від 20 жовтня
2020. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92300952
9. Справа № 2а-0870/7093/11. Постанова Верховного Суду від 27
жовтня 2020 року. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92509408
10. Справа № 440/1512/19. Постанова Касаційного адміністративного
суду у складі Верховного Суду від 3 березня 2020 року. URL: http://
reyestr.court.gov.ua/Review/87963361
 11. Справа № 640/18930/18. Постанова Верховного Суду від 2 березня
2020 року. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/88124584
12. Справа № 640/20468/18/. Постанова Верховного Суду від 11.10.2019
р. URL: https://verdictum.ligazakon.net/document/85033140.
13. Справа № 804/7119/16. Постанова Верховного Суду від 13
листопада 2020 року. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92842049
14. Справа № 804/7559/15. Постанова Верховного Суду від 13 жовтня
2020 року. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92173084
15. Справа № 812/696/16. Постанова Верховного Суду від 11 листопада
2020 року. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92810970
 Критерії оцінювання курсової роботи

№ Етапи виконання курсової роботи К-сть балів

план факт
1. Обґрунтування актуальності теми. Формування мети і 5б.
завдань
2. 1-й розділ 10 б.
3. 2-й розділ 10 б.
4. 3-й розділ 10 б.
5. Відповідність висновків завданням 5 б.
6. Оформлення курсової роботи 5 б.
7. Захист 50 б.
8. Вчасність виконання 5 б.
Всього: 100 б.

Науковий керівник ___________________________________________

Посада, прізвище, підпис
 РЕЦЕНЗІЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ

на тему____________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________
здобувача вищої освіти
групи_____________________________________________________________
(ПІП)

Відповідність оформлення вимогам методичних рекомендацій _______________________

_____________________________________________________________________________
Обґрунтування актуальності теми, формування мети та
завдань_________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
Правильність застосування методів дослідження____________________________________
_____________________________________________________________________________
Відповідність змісту поставленим завданням_______________________________________
_____________________________________________________________________________
Ступінь розкриття поставлених завдань____________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
Рівень аналізу нормативно-правових актів та судової
практики________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
Самостійність виконання роботи_________________________________________________
______________________________________________________________________виявлено
_______% плагіату
Рівень використання наукових категорій і їх розгортання на усіх етапах
дослідження_____________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
Ступінь новизни_______________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
Вміння поєднати теоретичний та емпіричний рівень аналізу__________________________
_____________________________________________________________________________
Рівень опрацювання наукових джерел____________________________________________
_____________________________________________________________________________
Аргументованість й точність висновків_____________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
Інше_________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________

Робота заслуговує оцінки______________________________________________________

Науковий керівник___________________________________________________________

Дата перевірки_______________________________________________________________