0

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ
ЛІЦЕЙ НАУКОВОГО СПРЯМУВАННЯ ПРИ УНІВЕРСИТЕТІ МИТНОЇ
СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ

Факультет економіки, бізнесу та міжнародних відносин

Кафедра соціального забезпечення та податкової політики

НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

на тему « Соціально-економічні наслідки скорочення тривалості робочого

тижня»

Виконав: здобувач групи 11- 2

ПІП:Толкачов Павло Андрійович
Керівник к.н.держупр., доц., Черба В.М.
Кількість балів за роботу: ___________
Презентація та доповідь_____________
Загальна оцінка: __________________

Члени комісії______________ ________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)
_______________ _________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали

Дніпро – 2022
 1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ

ЛІЦЕЙ НАУКОВОГО СПРЯМУВАННЯ ПРИ УНІВЕРСИТЕТІ МИТНОЇ
СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ

АНОТАЦІЯ

Девезенко Д. О. Стратегічні напрями подолання бідності в Україні в

контексті реалізації заходів соціальної політики.
Наукове дослідження. Університет митної справи та фінансів, Дніпро,
2022.
Робота складається з вступу, 3 розділів, висновків. Викладена загалом
на 20 сторінках. Список використаних джерел містить 40 найменувань.
Зміст анотації:
Розглянуто суть, характеристику та наслідки зміни робочого дня.
Досліджено комплекс показників для вимірювання, масштабність даного
соціального явища та рівень життя населення України. У другому розділі
проведено оцінку рекомендації розробки часу робочого дня за основними
статистичними показниками. Розглянуто основі принципи розробки робочого
часу в Україні. Досліджено вплив зміни р.ч і на процеси економічного
розвитку країни. У третьому розділі розглянуто наслідки зміни часу в
Україні.
Ключові слова:робочий час.
 2

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 Основи про термін робочий час та його

види 4
1.1 Робочий час як соціально-економічне явище

РОЗДІЛ 2 Аналіз робочого часу в Україні

6
2.1 Аналіз норми розрахунку робочого часу в Україні 6

РОЗДІЛ 3 Аналіз наслідків скорочення робочого часу

3.1 Аналіз рекомендацій щодо скорочення робочого дня

11

ВИСНОВКИ 15
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 16
ДОДАТКИ 17
 3

ВСТУП

Актуальність теми. На сьогодні через ситуацію в Україні скорочення

робочого дня і робочих місць є актуальним.Через війну в нашій країні багато
підприємств закриваються або скорочуються через кризу.Це є великою
проблемою , бо збільшується частка безробітних людей.
Мета наукового дослідження полягає в поясненні сутності скорочення
робочого дня та у розборі наслідків цього явища.
Досягнення цієї мети зумовило постановку наступних завдань:
- проаналізувати наукові підходи до дослідження змісту скорочення
робочого дня;
- узагальнити існуючі наслідки скорочення робочого дня і робочої
сили;
- на основі дослідження динаміки ключових показників доходів та
бідності населення виявити їх тенденції в Україні;
- запропонувати комплекс заходів, що полегшують наслідки
скорочення робочого дня.
Об'єкт дослідження: робочий час як соціально-економічне явище.
Предмет дослідження: сукупність соціально-економічних відносин, що
виникають у процесі скорочення робочого дня і робочої сили.
Методологічна база дослідження даної роботи полягає в таких методах
наукового пізнання, як аналіз та синтез, порівняння та узагальнення.
Інформаційною базою послужили навчальні посібники, праці
вітчизняних та зарубіжних економістів, наукові статті, Інтернет-ресурси,
законодавчі акти, що стосуються робочого часу.
 4

РОЗДІЛ 1

Основи про термін робочий час та його види

1.1 Робочий час як соціально-економічне явище

Робочий час — установлений законодавством відрізок календарного часу,

протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового
розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати
свої трудові обов'язки. Як передбачено частиною першою статті 50 Кодексу
законів про працю України (далі — КЗпП України) нормальна тривалість
робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Його елементами є:

— підготовчо-заключний час — який витрачається на підготовку до

виконання заданої роботи і на дії, пов'язані з її завершенням;

— оперативний час (Топ) — який витрачається на зміну форми, розміру або

властивості предмета праці та на додаткові дії, необхідні для цієї зміни:

де Тзм - змінний робочий час; Тп.з.- підготовчо - заключний час; Нвідп —

норма часу на відпочинок та обслуговування робочого місця.

— час па обслуговування робочого місця — який витрачає робітник на

підтримання чистоти і порядку на робочому місці та на догляд за
устаткуванням у процесі роботи.

Час перерви — це час, протягом якого виконавець не бере участі в роботі.

Його елементи:
 5

● — час регламентованої перерви — який передбачений нормативними

матеріалами на певні види робіт, у тому числі на відпочинок і власні
потреби, час перерви та in.;
● — час нерегламентованої перерви — обумовлений різними
неполадками на виробництві, які спричинюють часткову зупинку
виробничих процесів.

Отже, тривалість зміни, або робочий час, визначається як:

Рис.7.4. Логіко-структурна схема змінного робочого часу.

РОЗДІЛ 2
 6

Аналіз робочого часу в Україні

2.1 Аналіз норми розрахунку робочого часу в Україні

Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на

підприємстві слід керуватися нижчезазначеним.

Відповідно до статті 50 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП)

нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40
годин на тиждень.

Відповідно до частини першої статті 51 КЗпП скорочена тривалість робочого

часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб

віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в
період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у

вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної
тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для
осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не

більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці,

робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого

часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
 7

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок

власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей
віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю.

При розрахунку балансу робочого часу слід мати на увазі, що згідно зі

статтею 53 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73)
тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51
КЗпП, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при
шестиденному робочому тижні, а напередодні вихідних днів тривалість
роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Відповідно до статті 73 КЗпП у 2022 році на підприємствах, в установах,

організаціях робота не проводиться у такі святкові та неробочі дні:

● 1 січня – Новий рік;

● 7 січня – Різдво Христове;

● 8 березня – Міжнародний жіночий день;

● 1 травня – День праці;

● 24 квітня – Пасха;

● 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

(День перемоги);
● 12 червня – Трійця;

● 28 червня – День Конституції України;

● 24 серпня – День незалежності України;

● 14 жовтня – День захисників і захисниць України;

● 25 грудня – Різдво Христове.

Згідно з частиною третьою статті 67 КЗпП у випадку, коли святковий або

неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день
переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому за
графіком п’ятиденного робочого тижня з вихідними днями у суботу та
неділю у 2022 році вихідний день у суботу 1 січня переноситься на понеділок
 8

3 січня, вихідний день у неділю 24 квітня – на понеділок 25 квітня, вихідний

день у неділю 1 травня – на понеділок 2 травня, вихідний день у неділю 12
червня – на понеділок 13 червня і вихідний день у неділю 25 грудня - на
понеділок 26 грудня.

Як правило, з метою створення сприятливих умов для святкування, а також

раціонального використання робочого часу, розпорядженнями Кабінету
Міністрів України рекомендується переносити робочі дні для працівників,
яким встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у
суботу та неділю.

У зв’язку з тим, що зазначене розпорядження має рекомендаційний характер,

рішення про перенесення робочих днів приймається роботодавцем
самостійно шляхом видання наказу чи іншого розпорядчого документу.

Прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює

графік роботи підприємства, установи, організації та норму тривалості
робочого часу у місяцях, в яких запроваджено перенесення робочих днів.
Тому всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу мають здійснюватися
по зміненому у зв’язку з перенесенням робочих днів графіку роботи
підприємства, установи, організації.

При цьому слід мати на увазі, що у разі перенесення робочого дня, який
передує святковому чи неробочому дню, на інший вихідний день, для
збереження балансу робочого часу за рік тривалість роботи у цей
перенесений робочий день має відповідати тривалості передсвяткового
робочого дня, як це передбачено статтею 53 КЗпП.

Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на

рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень
встановлений на підприємстві, в установі, організації (п’ятиденний чи
шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні.
 9

У зв’язку з цим на підприємствах, в установах і організаціях норма

тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням
вимог статей 50-53, 67 і 73 КЗпП.

Приклад розрахунку норми тривалості робочого часу на 2022 рік,

розрахованої за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними
днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день
впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи
напередодні святкових та неробочих днів, наводиться нижче. За таких умов,
залежно від тривалості робочого тижня, норма робочого часу на 2022 рік
становитиме:

● при 40-годинному робочому тижні - 1987 годин;

● при 39-годинному робочому тижні - 1942,2 години;
● при 38,5-годинному робочому тижні - 1917,3 годин;

● при 36-годинному робочому тижні - 1792,8 години;

● при 33-годинному робочому тижні - 1643,4 години;
● при 30-годинному робочому тижні - 1494 години;
● при 25-годинному робочому тижні - 1245 годин;
● при 24-годинному робочому тижні - 1195,2 годин;
● при 20-годинному робочому тижні - 996 годин;
● при 18-годинному робочому тижні - 896,4 годин.

2.2 Залежність виробництва та кількості робочого часу.

В Україні з кінця другого тисячоліття простежується тенденція скорочення

чисельності населення і в тому числі працездатного населення. Внаслідок
цього відбувається зменшення обсягів виробництва продукції та зниження
рівня ВВП загалом в країні, адже праця – це один з трьох головних складових
факторів виробництва. Тобто існує пряма залежність національного
 10

виробництва від кількісних та якісних характеристик працездатного

населення. Щоб підтримувати вищезгадані показники на належному рівні
необхідно вивчати та досліджувати фактори впливу на них. До таких
факторів відноситься встановлення та дотримання нормального рівня
тривалості робочого часу і відпочинку - один з найбільш впливових. Зараз в
Україні, згідно КЗпП [2, с. 24], робочий день складає 8 годин, а тривалість
робочого тижня не може перевищувати 40 годин. Але нещодавно був
запропонований проект нового Трудового кодексу України, який навіть
пройшов перше читання у парламенті і був намічений на затвердження у
2013 році. Він передбачає низку нововведень. Найбільше занепокоєння
викликають положення про збільшення тривалості робочого дня з 8 до 12
годин і скорочення часу на відпочинок між змінами до 12 годин, а також
надання можливості роботодавцю самостійно вводити шестиденний робочий
тиждень. Незважаючи на те, що нормальна тривалість робочого часу,
відповідно статті 131 нового Трудового кодексу, як і раніше складає 40 годин
на тиждень в даному законодавчому акті вводиться поняття «підсумованого
обліку робочого часу», згідно з яким власнику дозволяється встановити
фактично необмежену тривалість робочого дня і тижня.
 11

РОЗДІЛ 3

Аналіз наслідків скорочення робочого часу

3.1 Аналіз рекомендацій щодо скорочення робочого дня

Тривалість робочого часу є однією з важливих умов трудового договору, що

торкається інтересів як працівника, так і роботодавця. Раціональне поєднання
робочого часу з часом відпочинку дає можливість ефективного використання
здатності людини до продуктивної та творчої праці, можливості відтворення
фізичних, психологічних характеристик людини, комплексного використання
та залучення трудових, виробничих та інших потенціалів громадської
організації для забезпечення виконання її цілей і завдань діяльності.

Норма тривалості робочого часу визначається як кількість годин, які

працівник повинен відпрацювати протягом певного календарного періоду.
Норма тривалості робочого часу, як період, характеризується часовими
межами: верхньою та нижньою. Верхня межа обумовлюється фізіологічними
можливостями людини, коли в процесі праці забезпечується нормальне
функціонування її організму. Якщо верхня межа тривалості робочого часу є
правовим захистом прав та інтересів людини, то нижня — інтересів
роботодавця, в нашому випадку громадської організації. Остання
визначається економічними факторами і впливає на діяльність організації,
тому встановлення необґрунтовано заниженого її рівня може спричинити
негативні наслідки.

Максимальна тривалість робочого часу зачіпає важливі інтереси не тільки

окремої людини, але й суспільства, тому потребує нормативного
регулювання на централізованому рівні і виступає однією з правових
гарантій захисту прав людини. У відповідності до Конвенції№47
Міжнародної Організації Праці (МОП) від1935 р. про скорочення робочого
часу до 40годин на тиждень, встановлено загальну норму права, згідно якої
нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати40
годин на тиждень. Держава встановила верхню межу тривалості робочого
 12

часу — не більше 40 годин на тиждень. Проте вона не є незмінним явищем,

оскільки законодавець надав право організації при укладенні колективного
договору встановлювати меншу норму тривалості робочого часу. Отже,
допускається можливість договірного регулювання встановлення верхньої
межі в рамках громадської організації. Це питання може вирішуватися і на
індивідуально-договірному рівні, оскільки в законодавстві України не існує
прямої заборони зменшення тривалості робочого часу сторонами трудового
договору. Що ж стосується правового регулювання нижньої межі, то її
встановлення визначається сторонами трудового договору.

Індивідуалізація тривалості робочого часу яскраво виражена у правовому

регулюванні неповного робочого часу. Його характерною ознакою є
узгоджувальний порядок встановлення та питома вага договірного
регулювання, що знаходить прояв у порядку встановлення, зміни та
припинення неповного робочого часу, виборі виду, тривалості та періоду
його дії.

Сторони трудового договору (наприклад, громадська організація і працівник)

наділені правом встановлювати неповний робочий час. Введення цього виду
робочого часу потребує досягнення згоди сторін і не може бути застосоване в
односторонньому порядку. Слід мати на увазі, що встановлення неповного
робочого часу може мати місце як при укладені трудового договору, так і під
час його дії.

У процесі укладення угоди про встановлення неповного робочого часу

сторони домовляються про вид останнього. Законодавством передбачено два
види неповного робочого часу: неповний робочий день і неповний робочий
тиждень. Обираючи вид неповного робочого часу, сторони трудового
договору визначаються і щодо шляхів зменшення тривалості робочого часу:
зменшують тривалість щоденної роботи на певну кількість робочих годин у
всі дні робочого тижня, зменшують кількість робочих днів у тижні зі
збереженням нормальної тривалості щоденної роботи, зменшують тривалість
щоденної роботи на певну кількість робочих годин з одночасним
зменшенням кількості робочих днів у тижні. Крім того, вони можуть
передбачити поділ тривалості щоденної роботи на частини, тобто, сторони
домовляються і про розпорядок робочого дня чи тижня.
 13

Сторони на власний розсуд визначають період роботи на умовах неповного

робочого часу. Така умова може бути встановлена як на невизначений строк,
так і на визначений. Причому слід зауважити, що встановлення роботи на
умовах неповного робочого часу на визначений строк не тягне
автоматичного переходу безстрокового трудового договору у строковий,
оскільки працівник і роботодавець домовляються не про встановлення чи
зміну строку дії трудового договору, а про введення режиму неповного
робочого часу, як однієї зумов трудового договору, на певний строк. Із
закінченням строку, на який встановлений неповний робочий час, трудовий
договір продовжує тривати, а працівник працює у режимі нормальної
тривалості робочого часу, встановленого у правилах внутрішнього трудового
розпорядку чи колективному договорі організації, або діючому
законодавстві, якщо інший режимне був обумовлений угодою сторін.

У більшості випадків ініціатором встановлення неповного робочого часу є

працівники, оскільки з врахуванням загальних життєвих ситуацій вони
визначаються про необхідність такого. Але, незалежно від того хто виступає
ініціатором, цей вид робочого часу вводиться лише угодою сторін і є
обов’язковим до виконання як для працівника, так і роботодавця. Водночас,
законодавець визначив випадки, коли на вимогу працівника роботодавець
зобов’язаний встановити неповний робочий час. А саме: на прохання вагітної
жінки; жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-
інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює
догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку (ст.56
КЗпП України) та інвалідів (ст.172 КЗпП України). Але навіть у цих випадках
обов’язок встановлення неповного робочого часу стосується лише
роботодавця, працівник же має можливість вибирати: скористатися чи ні
наданим йому правом. Тому неповний робочий час базується на
добровільному та узгоджувальному порядку його запровадження.

Неповний робочий час є однією з суттєвих умов праці, а тому для того, щоб її
змінити або скасувати, потрібно також досягнути домовленостей між
сторонами. Неправомірними будуть дії роботодавця, який в
односторонньому порядку переведе працівника на роботу з
повною(нормальною) тривалістю робочого часу. Проте, законодавець і в
цьому випадку передбачає випадки припинення неповного робочого часу в
 14

односторонньому порядку роботодавцем. У випадках зміни в організації

виробництва і праці та неможливості продовження роботи з дотриманням
колишніх істотних умов праці (в тому числі і роботи з неповним робочим
часом)роботодавець зобов’язаний попередити працівника про очікувані
зміни не пізніше, ніж за два місяці. У свою чергу працівник або погоджується
з цим, або відмовляється від роботи у нових умовах і у такому разі
роботодавець, втому числі і громадська організація, звільняє його по спливу
двомісячного строку за п.6 ст.36 КЗпП України.

Встановлюючи неповний робочий час, сторони також визначаються щодо

норми часу, яку повинен пропрацювати працівник, або встановити коло
обов’язків, норму виробітку пропорційно цій тривалості робочого часу. Це є
необхідним для визначення оплати праці працівника. Адже, оплата праці в
цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно
від виробітку.

Згідно Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим

робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці,
затверджених Міністерством праці та соціальної політики України від
10.10.1997р. №7, ненормований робочий день не застосовується для
працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Для працівників,
які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий
день може застосовуватись.

Незважаючи на окремі особливості правового регулювання неповного

робочого часу, слід мати на увазі, що робота на умовах неповного робочого
часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав
працівників (ст. 56 КЗпП України).
 15

ВИСНОВКИ

На основі цього реферата ми розібрали що таке робочий час,визначили

норми робочого часу і опрацювали наслідки скорочення робочого
часу.Опрацювали майже все що стосується робочого часу і підкріпили свою
знання щодо цієї теми за допомогою різних статей та законів України а
саме:
1.ст. 56 КЗпП України
2.КЗпП [2, с. 24]
3.статті 50-53, 67 і 73 КЗпП
Ми визначили що робочий час - це встановлений законодавством відрізок
календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил
внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового
договору повинен виконувати свої трудові обов'язки. Як передбачено
частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України (далі —
КЗпП України) нормальна тривалість робочого часу працівників не може
перевищувати 40 годин на тиждень.
Визначили що зміни робочого дня можуть призвести як і до позитивних так і
до негативних наслідків.
 16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Верховна рада України Рекомендація щодо скорочення тривалості

робочого N 116 . Прийняття від 26.06.1962
2. Перепельчук Т. ПРОБЛЕМИ ТА НАСЛІДКИ ЗБІЛЬШЕННЯ
ТРИВАЛОСТІ РОБОЧОГО ЧАСУ в Україні. КЗпП [2, с. 24].
3. ст. 50 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП)
4. Конвенції№47 Міжнародної Організації Праці (МОП) від 1935 р
5. Стаття 73 КЗпП у 2022 році
6.Бізнес школа “Нова Пошта”
Посилання:https://online.novaposhta.education/blog/robochij-chas-vidi-
formativ-i-suchasni-normi
 17

ДОДАТКИ