Методичні рекомендації Міжнародні фінанси Курсова робота

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ імені ІГОРЯ
СІКОРСЬКОГО»
ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ
МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ:
КУРСОВА РОБОТА
Рекомендовано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського

як навчальний посібник для студентів, які навчаються за спеціальністю
051 «Економіка», спеціалізацією «Міжнародна економіка»
за денною формою навчання
Київ
КПІ ім. Ігоря Сікорського
2020
Рецензент Ороховська Людмила Анатоліївна, д.ф.н., доцент,
професор кафедри міжнародної економіки Національного
авіаційного університету
Відповідальний Войтко С. В., д.е.н., професор, завідувач кафедри

редактор міжнародної економіки, Національний технічний
університет України «Київський політехнічний інститут
імені Ігоря Сікорського»
Гриф надано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського

(протокол № 9 від 30.04.2020 р.)
за поданням Вченої ради факультету менеджменту та маркетингу
(протокол № 8 від 27.04.2020 р.)
Навчальне видання
Грінько Ірина Миколаївна, канд. екон. наук, доц.
МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ:
Міжнародні фінанси : курсова робота [Текст] для студ., які навчаються за
спеціальністю 051 «Економіка» за денною формою навчання / І. М. Грінько ; КПІ
ім. Ігоря Сікорського. – Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020. – 50 с. – URL:
https://ela.kpi.ua/handle/123456789/34929
Представлено детальний опис кредитного модуля, мета та його основні завдання.

Систематизовано знання, вміння, навички, які має продемонструвати студент у процесі
написання курсової роботи та після вивчення і засвоєння ним знань із кредитного модуля.
Складено та представлено орієнтований графік виконання курсової роботи. Здійснено
пояснення щодо вірного вибору теми курсової роботи, об’єкту дослідження. Розглянуто
елементи структури курсової роботи, які мають у ній міститися. Пояснено правильність
складання плану, формулювання мети задля досягнення якої потрібно вірно сформулювати
завдання курсової роботи. Детально розглянуто як писати вступ та висновки у роботі, як
здійснювати збір матеріалу для аналізу та пошук літературних джерел для написання.
Представлені вимоги щодо написання та оформлення курсової роботи. Пояснено
послідовність етапів подання роботи викладачу для її перевірки
і отримання студентом допуску до захисту. Для ознайомлення студентом розміщено
рейтингову систему оцінки курсової роботи. Запропоновано рекомендовану літературу для
вивчення кредитного модуля та написання курсової роботи студентом.
Для студентів спеціальності 051 «Економіка», науковців, викладачів, фахівців
у галузі міжнародних фінансів.
© І. М. Грінько
© КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020
2
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………....4
1. ОПИС КРЕДИТНОГО МОДУЛЯ………………………………………….....6
2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КРЕДИТНОГО МОДУЛЯ………………………....7
3. ГРАФІК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ……………………………..11
4. ВИБІР ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ 11
5. ВИБІР ОБ’КТА ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ І ЗАВДАНЬ 13
6. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ 14
7. ЗБІР МАТЕРІАЛУ ДЛЯ АНАЛІЗУ ТА СКЛАДАННЯ ПЛАНУ 19
8. НАПИСАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 20
9. ПОДАННЯ РОБОТИ ВИКЛАДАЧУ ТА ЇЇ ЗАХИСТ 25
10. РЕЙТИНГОВА СИСТЕМА ОЦІНКИ……………………………………...26
11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА……………………………………….28
ДОДАТОК А 32
ДОДАТОК Б 33
3
ВСТУП
Написання курсової роботи є важливою частиною навчального процесу
і логічним завершенням вивчення та засвоєння матеріалу з дисципліни
«Міжнародні фінанси», головне завдання якої полягає у підготовці
висококваліфікованих фахівців з міжнародної економіки. Курсова робота
виконується студентами на четвертому курсі восьмого семестру їхнього
навчання. При написанні курсової роботи студент може отримати
консультаційну допомогу в керівника курсової роботи. За необхідності
студент може отримувати консультації з досліджуваної проблематики та
окремих питань з обраної ним теми у викладачів кафедри, факультету чи
спеціалістів із різних організацій.
Виконання курсової роботи студентом передбачає вироблення у нього
навичок самостійної роботи з джерелами й науковою літературою та їх
опрацювання. Оволодіння методикою дослідження обраної проблематики
допомагає студентові систематизувати отримані теоретичні та
науково-практичні знання із вивченої дисципліни та здійснити самоконтроль
перевірки якості знань. Творчий підхід студента у написанні роботи надає
можливість виявити здатність студента самостійно осмислити проблему,
творчо та критично її дослідити; уміння здійснювати активний пошук
літературних джерел їх систематизувати та аналізувати; застосовувати
отриманні знання для вирішення практичних завдань; пропонувати
стратегічні рішення щодо виявлених проблемних питань у дослідженні
обраної ним проблематики; вірно формулювати висновки згідно поставлених
завдань у роботі тощо.
Рукопис підготовлений як рекомендації щодо написання та оформлення
курсової роботи з дисципліни «Міжнародні фінанси» для студентів, які
навчаються за спеціальністю 051 «Економіка», спеціалізацією «Міжнародна
економіка» за денною формою навчання. Метою навчальної дисципліни
«Міжнародні фінанси» є підготовка фахівців економічного профілю, які б
4
володіли теоретичними основами та практичними навичками у галузі
міжнародних фінансів. Згідно з вимогами освітньої програми студенти після
засвоєння навчальної дисципліни та написання курсової роботи мають
продемонструвати такі результати навчання: вміння аналізувати тенденції
зміни міжнародного фінансового та валютного ринків, міжнародних
інвестицій, оподаткування, міжнародного ринку капіталу; виявляти проблеми
у функціонуванні зазначених ринків та пропонувати стратегічні заходи щодо
їх вирішення; здійснювати оптимальний вибір міжнародних форм
розрахунків у проведенні зовнішньоекономічної діяльності та підписанні
міжнародних угод між контрагентами різних країн світу; проводити валютні
операцій; складати платіжні та розрахункові баланси; здійснювати аналіз
міжнародних стандартів рахівництва; вміння запропонувати рішення щодо
регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин та співпраці
України із зарубіжними донорами на двосторонній та багатосторонній основі
у світовому фінансовому ринку тощо.
Зміст рекомендацій з написання курсової роботи розкривається в
наступних зазначених нижче розділах:
Розділ 1. Опис кредитного модуля.
Розділ 2. Мета та завдання кредитного модуля.
Розділ 3. Графік виконання курсової роботи.
Розділ 4. Вибір теми курсової роботи.
Розділ 5. Вибір об’єкта дослідження та визначення мети і завдань.
Розділ 6. Структура курсової роботи.
Розділ 7. Збір матеріалу для аналізу та складання плану.
Розділ 8. Написання та оформлення курсової роботи.
Розділ 9. Подання роботи викладачу та її захист.
Розділ 10. Рейтингова системи оцінки.
Розділ 11. Рекомендована література.
5
1. ОПИС КРЕДИТНОГО МОДУЛЯ
Рівень ВО,
спеціальність, освітня Характеристика
Загальні показники
програма, форма кредитного модуля
навчання
Рівень ВО Назва дисципліни Лекції
перший (бакалаврський) Міжнародні фінанси ------ год.
Практичні
Спеціальність Цикл
(семінарські)
051 «Економіка» загальної підготовки
------ год.
Лабораторні роботи
---- год.
Самостійна робота
__30__год.,
Освітня програма Статус кредитного
у тому числі на
«Міжнародна модуля
виконання
економіка» вибірковий
індивідуального
завдання
----- год.
Індивідуальне завдання
Семестр __8__
-----
Вид та форма
Кількість
Форма навчання семестрового
кредитів (годин)
(денна) контролю
1 (30)
залік
Кредитний модуль закладає основу для фахівця економічного профілю

теоретичних основ та практичних навиків міжнародних фінансів і аналізу в
галузі міжнародних фінансів, міжнародних інвестицій, оподаткування,
міжнародних розрахунків, валютних операцій тощо.
Вивчення кредитного модулю сприяє формуванню системного
сприйняття майбутніми фахівцями міжнародних фінансових потоків, їх
взаємозв`язок та регулювання. Кредитний модуль належить до дисципліни
«Міжнародні фінанси». Передумовою вивчення навчальної дисципліни та
написання курсової роботи студентом є нормативні навчальні дисципліни:
«Економічна теорія», «Макроекономіка», «Гроші та кредит», «Фінанси»,
«Фінансовий ринок», «Фінанси підприємств», «Міжнародна економіка».
6
2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КРЕДИТНОГО МОДУЛЯ
2.1. Метою кредитного модуля є формування у студентів здатностей:
ЗК 2
− абстрактного мислення, аналізу, синтезу та встановлення
взаємозв’язків між економічними та фінансовими явищами та

процесами;
− розуміти та аналізувати умови і фактори становлення та механізми
функціонування міжнародного фінансового ринку;
− виявляти системну сутність міжнародних фінансів;
− визначати глибину впливу глобальних трансформацій на фінансові
потоки та розвиток міжнародного фінансового ринку зокрема;
− ідентифікувати основні параметри фінансового розвитку країни;
− визначати сучасні методики міжнародних розрахунків та валютних
операцій;
− аналізувати особливості формування національних і міжнародних
стратегій розвитку фінансового ринку.
2.2. Основні завдання кредитного модуля.
Згідно з вимогами програми навчальної дисципліни студенти після

засвоєння кредитного модуля мають продемонструвати такі результати
навчання:
знання:
7
ЗН 9 Закономірностей розвитку міжнародного фінансового ринку;;
динаміки процесів економічного та зокрема фінансового розвитку країни;
механізмів функціонування міжнародних фінансових ринків.
̶ сутності основних категорій міжнародних фінансів;
̶ еволюції світової валютної системи;
̶ особливостей функціонування світового фінансового ринку та його
структури;
̶ методики проведення валютних операцій на фінансовому ринку України;
̶ особливостей функціонування євроринку, а саме: ринку євровалют, ринку
капіталів, ринку облігацій, ринку євро валют, ринку золота;
̶ освоєння технологій кредитування на міжнародному кредитному ринку та
процедури синдикування кредиту: експортні та комерційні кредити;
̶ сутності балансів міжнародних розрахунків та методика розрахунку
платіжного балансу;
̶ проведення міжнародних розрахунків згідно наступних форм розрахунку:
векселями, чеками, інкасо, документарним акредитивом тощо;
̶ регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин та співпраця
України із зарубіжними донорами на двосторонній та багатосторонній
основі на світовому фінансовому ринку тощо;
уміння:
УМ 24.1 Аналізувати тенденції фінансового розвитку країни; виявляти
та оцінювати проблеми розвитку міжнародного фінансового ринку; визначати
вплив факторів та аналізувати зміни у валютній політиці країни;
організовувати функціональне забезпечення зовнішньоторговельної угоди із
використанням необхідних міжнародних розрахунків та обрання відповідних
валютних операцій та форм міжнародних розрахунків.
− володіли теоретичними основами та практичними навичками міжнародних
фінансів;
− проводити аналіз міжнародних розрахунків та валютних операцій;
8
− складати платіжні та розрахункові баланси;
− обирати необхідні види валютних операцій у проведенні
зовнішньо-торгівельних угод, а саме: форварди, ф’ючерси, опціони,

операції «spot» та операції «swap»;
− складати первинні документи для проведення різних форм міжнародних
розрахунків пов’язані із векселями, чеками, інкасо, документарним

акредитивом тощо;
− дотримуватися послідовності проведення етапів міжнародних розрахунків;
− здійснювати аналіз міжнародних стандартів рахівництва (IAS) тощо.
Згідно з навчальним планом навчання студентів з курсу «Міжнародні

фінанси» закінчується виконанням курсової роботи, яка займає особливе
місце в системі підготовки фахівців з міжнародної економіки. У процесі
виконання курсової роботи студент не тільки закріплює, але і поглиблює
отримані у процесі вивчення дисципліни знання, які формують його
професійні навички та вміння.
Курсова робота має містити елементи самостійного дослідження,
конкретно обґрунтовані висновки та пропозиції щодо практичної реалізації
результатів дослідження проведених студентом.
У курсовій роботі студент демонструє здатність користуватися
спеціальною літературою, грамотно і аргументовано висловлювати власні
думки, пропозиції, робити висновки. У ході захисту курсової роботи студент
повинен продемонструвати навички користування інформаційними
системами, вміння аналізувати тенденції змін на фінансових ринках,
фінансовому становищі іноземних корпорацій у глобальному економічному
просторі.
При цьому студент має:
9
− застосовувати навички самостійної роботи, отримані в процесі
проведення наукового дослідження за науковою проблематикою;
− вміти узагальнювати та критично оцінювати економічну ситуацію,
формулювати власну точку зору;
− професійно користуватися законодавчими і нормативними актами,
інструктивними матеріалами, а також критично осмислювати

літературні джерела та подану у них інформацію;
− використовувати сучасні методи дослідження для оцінки даних
фінансової та статистичної звітностей;
− професійно користуватися сучасними автоматизованими
інформаційними технологіями.
Мета курсової роботи – закріплення і поглиблення теоретичних знань,
практичних навичок, які одержано студентами під час навчання, їх
застосування при вирішенні конкретних фахових завдань аналітичного
характеру, поглиблення вмінь стосовно пошуку та аналізу
фінансово-економічної інформації, створення інформаційно-аналітичної бази
для прийняття рішень в економічній сфері, і зокрема у галузі міжнародних
фінансів. У тому числі: самостійне засвоєння теоретичних принципів та
методології міжнародних фінансів; аналізу показників міжнародного
фінансового ринку, міжнародних інвестицій, валютних операцій;
оптимального вибору форми міжнародних розрахунків; складання платіжних
розрахунків; складання платіжних і розрахункових балансів тощо.
Завдання курсової роботи:
− розвивати необхідні навички та знання з теорії та практики
міжнародних фінансів;
10
− провести дослідження світового фінансового ринку;
− розробити напрями покращення ситуацій на світовому фінансовому
ринку.
Виконання курсової роботи охоплює такі етапи:
1) вибір теми роботи;
2) вивчення літературних джерел;
3) збір інформації, необхідної для написання роботи;
4) аналіз матеріалів, обґрунтування висновків та пропозицій;
5) написання та оформлення роботи;
6) надсилання курсової роботи для рецензування на e-mail викладача для
її перевірки та отримання допуску до захисту.
При написанні роботи слід мати на увазі, що теоретичним питанням
доцільно відвести не більше 25% її обсягу, а 75% тексту повинні містити
результати аналітичного дослідження та пропозиції щодо використання
виявлених резервів і покращення міжнародної фінансово-господарської
діяльності. Курсова робота, що написана лише на основі літературних
джерел, без конкретних показників до захисту не допускається і повертається
студентові для доопрацювання.
3. ГРАФІК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Тиждень Навчальний час

Назва етапу роботи
семестру Ауд. СРС
2 Отримання теми та завдання - 2
3-5 Підбор та вивчення літератури - 2
6-8 Виконання розділу 1 - 6
15 Підготовка висновків за результатами виконання КР - 4
16 Подання курсової роботи на перевірку - 2
17 Захист та підготовка до захисту курсової роботи - 2
0 30
11
4. ВИБІР ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Тематика курсових робіт затверджується на засіданні кафедри

міжнародної економіки та розробляється кафедрою відповідно до навчальної
програми і майбутньої професійної діяльності студентів згідно з освітньою
програмою «Міжнародна економіка», спеціальності 053 «Економіка». З
метою актуалізації і детального вивчення проблемних питань у галузі
міжнародних фінансів перелік тем щорічно змінюється та доповнюється.
Вибір теми курсової роботи здійснюється студентом самостійно,
керуючись орієнтованою тематикою складеною викладачем та затвердженою
на засіданні кафедри. Вибираючи тему курсової роботи, студент може
отримувати необхідну консультативну допомогу викладача. Студент, за
погодженням з науковим керівником, має право самостійно сформулювати
свою тему курсової роботи у відповідності до назви дисципліни.
Курсові роботи, що виконані за незатвердженими планами і не
узгодженою тематикою, не розглядаються та не перевіряються викладачем.
При виборі теми необхідно враховувати можливості одержання
відповідної інформації в процесі опрацювання літературних джерел, даних
міжнародних рейтингових агенцій та міжнародних дилінгових систем, а
також дані з інформаційних сайтів провідних корпорацій світу та країн.
РЕКОМЕНДОВАНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

1. Сучасна політика України в галузі міжнародних фінансів.
2. Відкритість економіки країни: сутність і показники.
3. Паритет валюти та його форми на різних етапах розвитку валютних
систем.
4. Роль попиту і пропозиції у визначенні валютного курсу та рівноважної
ціни валюти.
5. Вплив кон`юктурних та структурних чинників на коливання валютних
курсів.
12
6. Забезпечення ефективного функціонування національної валютної
системи України.
7. Фінансові посередники на міжнародному фінансовому ринку.
8. Проблеми державного регулювання міжнародного фінансового ринку.
9. Інструментарій міжнародного ринку капіталів.
10. Ефективність передумов виводу капіталу.
11. Державне регулювання іноземних інвестицій в Україні.
12. Досвід державного регулювання іноземних інвестицій в Україні.
13. Удосконалення фінансового менеджменту підприємств з іноземним
капіталом.
14. Страхування валютних та кредитних ризиків.
15. Застосування інструментарію міжнародного валютного ринку.
16. Ефективність міжнародного фінансового лізингу.
17. Факторинг у галузі міжнародних фінансів.
18. Форфетування в галузі міжнародних фінансів.
19. Фінансова платоспроможність боржників та її оцінювання.
20. Проблеми зовнішньої заборгованості України на сучасному етапі та
шляхи їх вирішення.
21. Зовнішня заборгованість провідних індустріальних країн.
22. Розрахунки векселями у міжнародних економічних відносинах.
23. Оптимальний вибір розрахунків за допомогою інкасо в укладенні
міжнародних угод між контрагентами .
24. Розрахунки за допомогою документарного акредитиву у міжнародних
економічних відносинах.
25. Вибір розрахунків на компенсаційній основі як форма міжнародних
розрахунків.
26. Договірні гарантії у міжнародних розрахунках.
27. Способи визначення сальдо платіжного балансу.
28. Динаміка платіжного балансу України та його вплив на
фінансово-економічний стан країни.
13
29. Непряме оподаткування операцій зовнішньоекономічної діяльності в
Україні.
30. Пряме оподаткування в Україні доходів пов`язаних із
зовнішньоекономічною діяльністю.
31. Офшорні зони та їх роль у міжнародних відносинах на сучасному етапі.
32. Лібералізація міжнародної торгівлі.
5. ВИБІР ОБ’КТА ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ

І ЗАВДАНЬ
Студент самостійно повинен визначити завдання та об’єкт дослідження,

вирішення яких допоможе досягти поставленої мети, а також на матеріалах
звітності якого будуть проведені відповідні розрахунки. Вибір об’єктів
дослідження має здійснюватися на основі принципу доступності інформації.
Метою курсової роботи можуть бути – вивчення, систематизація,
узагальнення економічних знань з обраної теми, удосконалення існуючих
методів, методик, підготовка рекомендацій щодо поліпшення діяльності
визначеного об`єкта дослідження.
Важливим етапом виконання курсової роботи студентом є вивчення
літератури за обраною темою та складання списку використаної літератури в
ході роботи. Обов’язковим є включення до списку використаних джерел актів
України, нормативних документів Національного банку України, що
регламентують грошово- і кредитно-фінансову сферу, монографій і
журнальних статей, а також навчальних посібників та інших джерел, що
відповідають досліджуваній проблематиці.
Літературні джерела студент повинен вивчати таким чином, щоб в тексті
курсової роботи можна було зробити аналітичний огляд цих джерел. При
цьому студент повинен робити посилання на номер літературного джерела і
номер сторінки цього джерела, з якого взята інформація, в квадратних
дужках.
14
6. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ
Після вивчення нормативних і літературних джерел студент складає план

написання курсової роботи за затвердженою темою. При обґрунтуванні плану
доцільно дотримуватись орієнтовної структури курсової роботи, що повинна
містити такі складові:
1. Вступ (1-3 сторінки), в якому обґрунтовується актуальність
обраної теми, аналізуються останні дослідження та публікації, формулюється
мета та завдання курсової роботи, проводяться основні характеристики
діяльності досліджуваного об’єкту, формулюються предмет і об’єкт
дослідження, наводяться методи дослідження та інформаційна база.
2. Основна частина виконується у відповідності із обраною темою і має
складатися із трьох розділів, які поділяються на підрозділи, що послідовно
розкривають зміст роботи.
Вступ має містити наступні пункти, назви яких можна виділити жирним
шрифтом:
Актуальність обрано проблеми, яка зумовила вибір теми дослідження.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. У даному пункті варто
здійснювати аналіз останніх досліджень та публікацій, як вітчизняних, так і
зарубіжних вчених, практиків. Тобто, аналізуються праці із обраної
проблематики та обґрунтовуються не вирішенні питання, які потребують
детального дослідження.
Мета дослідження: проаналізувати та запропонувати …
Сформульована мета для її досягнення обумовлює постановку наступних
завдань:
1).
2).
3).

……..
Формулювання завдань варто розпочинаючи із наступних термінів:

1) розглянути…;
15
2) вивчити…….;
3) охарактеризувати…;
4) систематизувати…..;
5) обґрунтувати…….;
6) проаналізувати…..;
7) провести аналіз…..;
8) здійснити оцінювання….;
9) оцінити…..;
10) запропонувати……….;
11) удосконалити………. тощо.
Об’єкт дослідження.
Предмет дослідження.
Методи дослідження.
Інформаційна база дослідження.
Структура курсової роботи складається зі вступу, трьох розділів,
висновків, списку використаних джерел із 35 найменувань та 5 додатків.
Загальний обсяг 35 сторінок.
3. Перший розділ (до 10 сторінок) виконується на основі літературних
джерел наукових праць відомих вітчизняних вчених і практиків, матеріалів
міжнародних науково-практичних конференцій та семінарів, монографій,
авторефератів дисертацій та нормативно-правових актів, зарубіжні
інформаційні джерела. В даному розділі студент повинен розкрити
економічне значення дослідження, охарактеризувати сучасні напрями
розв’язання досліджуваної проблеми в Україні та за її межами; обрати
власний напрямок вирішення питання та обґрунтувати його доцільність. Цей
розділ має носити характер самостійного наукового дослідження з обраної
проблеми. Перший розділ курсової роботи є теоретичним, тому студент може
детально дослідити, як сутність ключових понять із назви роботи, їх
трактування різними вченими науковцями та практиками (вітчизняними і
зарубіжними), так і дослідити функції, фактори впливу, класифікаційні
16
ознаки, види, еволюцію етапів становлення, механізми чи модель
функціонування, типологізацію, вивчити зарубіжний досвід, законодавчу базу
та інші теоретичні складові за темою свого дослідження. Студент в одному із
підрозділів першого розділу може детально вивчити підходи та методи
дослідження, які будуть потім використані ним при написанні другого
аналітичного розділу та застосування саме практичної їх частини. Тобто,
наприклад у підрозділі 1.3 студент розглядає методику оцінювання
інвестиційної діяльності, здійснює детальний опис усіх етапів її проведення
та розписує формули, які потім будуть використані при проведенні
інвестиційної діяльності у другому розділі. У цьому й полягає сутність
побудови структури роботи, щоб кожен підрозділ мав своє логічне
продовження і взаємозв’язок із наступними підрозділами курсової роботи.
4. Другий розділ (до 20 сторінок) включає безпосередньо економічний
аналіз окремих напрямків діяльності вибраного об’єкта та охоплює методику
проведення аналізу чи оцінювання обраної системи показників, інформаційне
забезпечення, методи аналітичної обробки інформації, способи узагальнення
результатів проведеного аналізу чи оцінки та обґрунтування управлінських
рішень, виявлення проблем на підставі проведеного аналізу. Після кожного
побудованого рисунку чи представленої таблиці у другому розділі курсової
роботи студент має продемонструвати вміння здійснювати та писати аналіз чи
оцінювання показників, аналізувати зміни у тенденціях тих чи інших
міжнародних фінансових процесах та змінах у функціонуванні міжнародного
фінансового ринку. І після проведеного ним аналізу виявляти проблеми, які
потребують негайного вирішення. Завданням другого розділу курсової роботи
є складання тренду згідно даних світових міжнародних та валютних ринків
або тренду провідних індексів світового фінансового ринку. У процесі
складання тренду обов'язковим є використання поточної інформації про стан
валютних та фінансових ринків, фондових індексів тощо. Рекомендується
провести порівняльний аналіз поточного стану фінансових ринків за даними,
які характерні для періодів світових фінансових криз та порівняння цього
17
періоду із даними трьох останніх років. Для побудови трендів та детального
проведення аналізу показників використовуються дані міжнародних
рейтингових агенцій та міжнародних ділингових систем, офіційних сайтів
державних служб статистики різни країн світу, фінансова статистика
транснаціональних корпорацій, офіційні дані світового банку тощо.
5. Третій розділ (10-20 сторінок) має рекомендаційний характер та
виконується на основі сукупного аналізу теоретичної та аналітичної частин
курсової роботи і є логічним завершенням другого розділу. Оскільки, саме в
другому розділі проблемі питання, які були виявлено при здійсненні аналізу
та оцінки показників потребують вирішення і конкретних, чітких
рекомендацій та стратегічних рішень, які будуть прописані у третьому
завершальному розділі. Для виконання цього розділу необхідно
запропонувати свої шляхи вирішення ключових проблем згідно вибраної
тематики, а також способи та методи їх вирішення чи покращення ситуації.
6. Висновки (3-4 сторінки) включають підсумкові узагальнення і
пропозиції, зроблені студентом за результатами виконання курсової роботи
відповідно до обраної ним теми. Висновки мають бути написані згідно з
поставленими завданнями, які визначені у вступі курсової роботи. Їх може
бути більше ніж поставлених завдань у вступі, але ні в якому разі їх немає
бути менше за кількістю ніж поставлених завдань, оскільки потім вважається,
що певне із завдань є не виконаним, бо за ним не написаний висновок. Тобто,
за кожним прописаним завданням у вступі для досягнення поставленої мети
курсової роботи (оскільки, досягнення мети обумовлює постановку завдань)
має слідувати висновок у кінці самої роботи.
7. Список використаної літератури має містити перелік законодавчих
актів України, нормативно-правових документів НБУ, положень, інструкцій,
методичних вказівок та інших джерел нормативно-довідкової інформації, а
також монографій, наукових статей вітчизняних та зарубіжних вчених,
підручників, навчальних посібників, авторефератів дисертацій, матеріалів
міжнародних науково-практичних конференцій та семінарів тощо, до яких
18
безпосередньо звертався студент у процесі виконання курсової роботи.
Список використаних джерел має складатися орієнтовно із не менше як з
30-35 джерел, якими можуть бути як паперові, так і електронні ресурси.
8. Додатки включають громіздкі таблиці та блок-схеми допоміжного
характеру, а також копії форм звітностей (фінансової, статистичної), які не
наведені в основній частині курсової роботи. У додатках варто розміщувати
матеріал, який: є необхідним для повноти курсової роботи, але включення
його до основної частини наукової роботи може змінити впорядковане і
логічне уявлення про дослідження; не може бути розміщений в основній
частині курсової роботи через великий обсяг або способи його відтворення. У
додатки можуть бути включені: додаткові ілюстрації або громіздкі
таблиці; матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладання або форму
подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій,
картографія, формули, розрахунки, опис комп’ютерних програм), завдяки
яким, були здійснені розрахунки у процесі виконання роботи та ін. Кожен
додаток повинен починатися з нового аркуша і мати заголовок, написаний
великими літерами. Додаток має бути оформлений у кінці роботи, як окремий
документ і пронумерований у правому верхньому кутку над заголовком
великими літерами (ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б тощо).
7. ЗБІР МАТЕРІАЛУ ДЛЯ АНАЛІЗУ ТА СКЛАДАННЯ ПЛАНУ
Для написання курсової роботи необхідно зібрати певну інформацію,

практичний матеріал, що логічно доповнює теоретичні положення роботи. З
цією метою слід, насамперед, чітко визначити перелік усіх необхідних
показників, що сприятимуть покращенню теоретичного матеріалу, і за
результатами розрахунків підтвердити теоретичні висновки.
Визначивши необхідні показники, потрібно зібрати документально
обґрунтовані їх величини:
− за планами (нормативами);
19
− фактичні за досліджуваний період;
− за останні 3 повні роки досліджуваного періоду.
Зібрана інформація повинна бути достовірною та обґрунтованою.

Практичні завдання необхідно впорядкувати та систематизувати.
Результати аналізу у вигляді таблиць, схем, графіків мають бути розміщені у
самій роботі, але наприклад, громіздкі таблиці в додатках роботи.
План курсової роботи (зміст) має бути розгорнутим і складатися із трьох
розділів до кожного з яких відноситься не менше трьох підрозділів (зразок
наведено нижче). Назва кожного з розділів має розкривати сутність всіх трьох
підрозділів у ньому представлених.
Титульний аркуш (ДОДАТОК А)

Вступ
1. Назва першого розділу
1.1……
1.2…….
1.3…….
2. Назва другого розділу
2.1…….
2.2……..
2.3……..
3. Назва третього розділу
3.1……..
3.2……..
3.3…….
Висновок……………………………
Список використаних джерел…….
Додатки………………………………
8. НАПИСАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

При написанні курсової роботи слід звернути увагу на те, що аналіз
обраної тематики є важливою складовою міжнародних фінансів у
зовнішньоекономічній діяльності України. Він характеризується, насамперед,
тим, що забезпечує розроблення стратегії і тактики діяльності об’єкта
(підприємства, держави) на міжнародному ринку, а також пошуком шляхів
20
підвищення конкурентоспроможності як на національному, так і на світовому
ринках.
Загальні вимоги
Оптимальний обсяг курсової роботи 30-35 сторінок за винятком
додатків.
Курсову роботу друкують за допомогою комп’ютера на одній стороні
аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) з використанням шрифтів
текстового редактора Word, а саме Times New Roman розміру 14 з
полуторним міжрядковим інтервалом. Текст курсової роботи необхідно
друкувати, залишаючи поля, які не можуть бути меншими таких розмірів:
лівий – 20 мм, правий – 10 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм. Курсова
робота друкується чорним кольором, без використання кольорових вставок та
виділень. Шрифт має бути чітким, середньої жирності, однакової щільності.
Зміст включає перелік всіх складових курсової роботи із зазначенням
сторінок, на яких розміщується початок відповідного тексту. Складовими
курсової роботи, назви яких відображаються у змісті є: вступ, перелік
умовних скорочень (вводиться у склад роботи за потреби), основні розділи, їх
підрозділи, висновки, список використаних джерел, додатки.
Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК
УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ»,
«СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими
літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими
літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка
не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх
розділяють крапкою. Відстань між заголовком та текстом повинна
дорівнювати 3-4 інтервалам. Кожну структурну частину курсової роботи
треба починати з нової сторінки.
Порядок нумерації та правила оформлення таблиць, ілюстрацій.
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків,
таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака «№».
21
Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, представлений в
додатку А. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних
сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки
в кінці.
Такі структурні частини курсової роботи, як: зміст, перелік умовних
скорочень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають
порядкового номера. Необхідно звернути увагу на те, що всі аркуші, на яких
розміщені згадані структурні частини курсової роботи, нумерують звичайним
чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1.
ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова
«РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу
складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими
ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка,
наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку
подається заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту
складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими
ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.»
(другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку
йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами,
як пункти.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці
необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони
згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначають словом
«Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій,
поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і
порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
Наприклад:
22
Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і
пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в
курсовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними
правилами.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у
додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним
заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера.
Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера
таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга
таблиця першого розділу).
Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)
Назва таблиці
Заголовки
1 2 3 4 5 граф
Підзаголовки
граф
23
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді
таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і
друкують симетрично до тексту. Назву і термін «Таблиця» починають з
великої літери, назву таблиці не підкреслюють.
Заголовок кожної графи в таблиці має бути по можливості коротким.
Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці
виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих
заголовків слова, що повторюються.
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з
маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих,
якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм.
Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким
чином, щоб її можна було читати без повороту курсової роботи або з
поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо текст, який повторюється в графі
таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з
двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами
«Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків,
математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові
або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять
прочерк.
24
При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово
«Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці,
над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер
таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».
Правила цитування та посилання на використані джерела
Після викладу в тексті витримок із першоджерел у квадратних дужках
вказується порядковий номер джерела за списком використаної літератури, а
також номера сторінок. Наприклад: Як відзначає І. К. Герчикова,
зовнішньоекономічна діяльність ТНК не тільки охоплює експортні операції,
але і спрямована, на розвиток закордонного виробництва. А це викликає
необхідність посилення й ускладнення контролю за виробничо-збутовою
діяльністю. [ 7, с. 478].
Вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій
граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням
особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими
авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну
полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення
авторського тексту, а також без перекручення авторського тексту та
позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на
початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним
стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів
своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у
викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і
давати відповідні посилання на джерело.
Посилання на ілюстрації курсової роботи вказують порядковим номером
ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».
25
На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, при
цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад «... в табл.1.2».
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено
слово «дивись», наприклад «див. табл. 1.3».
Порядок оформлення списку використаних джерел
Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором
або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без
пропусків будь-яких елементів, скорочення назв. Список використаних
джерел наводиться у такій послідовності: а) за порядком посилання у тексті;
б) за алфавітним порядком. На всі джерела наведені в списку використаних
джерел обов’язково мають бути посилання в тексті курсової роботи.
Особливості оформлення різних видів літературних джерел наведені нижче
згідно вимог Національного стандарту України Загальні положення та
правила складання ДСТУ 8302:2015 «Бібліографічне посилання: інформація
та документація» (ДОДАТОК Б).
9. ПОДАННЯ РОБОТИ ВИКЛАДАЧУ ТА ЇЇ ЗАХИСТ

Виконана студентом курсова робота подається на рецензування
науковому керівнику. При позитивній оцінці вона допускається до захисту,
при негативній – повертається студенту для усунення недоліків. Студент
повинен усунути вказані в рецензії недоліки та повернути роботу для
повторного рецензування. При цьому попередня рецензія обов’язково
додається. Якщо робота допущена до захисту, студент повинен ознайомитись
з рецензією та підготуватись до захисту. При цьому він мусить підготувати
відповіді на питання, згадані у рецензії та показати виправлені у роботі
недоліки, відмічені керівником.
Захист курсової роботи проводиться в терміни, передбачені навчальним
планом. При оцінці курсової роботи береться до уваги її зміст, якість
виконання, уміння студента здійснювати взаємозв’язок здобутих ним
теоретичних знань з практикою, а також повнота і точність відповідей на
запитання задані на захисті курсової роботи.
26
При захисті роботи студент повинен довести актуальність теми,
розкрити її зміст, продемонструвати знання з теоретичних, методологічних та
практичних аспектів проблеми, обґрунтувати власну думку. Курсова робота
оцінюється за бальною системою. Оцінки фіксуються у відомості та заліковій
книжці студента. Якщо студент отримав оцінку «незадовільно», він повинен
обрати нову тему курсової роботи, затвердити її план, виконати і здати на
рецензію.
Студенти, які своєчасно не виконали курсову роботу або не захистили її,
до складання заліку з дисципліни «Міжнародні фінанси» не допускаються.
10. РЕЙТИНГОВА СИСТЕМА ОЦІНКИ
Рейтингова оцінка з курсової роботи має дві складові. Перша (стартова)

характеризує роботу студента з написання ним курсової роботи та її результат
– якість написання та представленого аналітичного матеріалу, і
запропонованих стратегічних рішень щодо вирішення виявлених проблемних
питань після проведеного аналізу показників. Друга складова характеризує
якість захисту студентом курсової роботи.
Критерії оцінювання курсової роботи:
а) у вступі досконало: обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено
мету, предмет та об’єкт дослідження, поставлені завдання; в повному обсязі
розкрито 1 теоретичний розділ курсової роботи; детально розглянута
аналітична частина в 2 розділі; запропоновані шляхи вирішення тієї чи іншої
проблеми (згідно теми) в 3 розділі; зроблені чіткі висновки згідно
поставлених завдань; правильно оформлена література; дотримані всі вимоги
оформлення курсової роботи – 95-100 балів;
б) у вступі досконало: обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено
мету, предмет та об’єкт дослідження, поставлені завдання; не в повному
обсязі розкрито 1 теоретичний розділ курсової роботи; детально розглянута
аналітична частина в 2 розділі; запропоновані шляхи вирішення тієї чи іншої
27
оформлення курсової роботи – 85-94 бали;
в) у вступі досконало: обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено
обсязі розкрито 1 теоретичний розділ курсової роботи; є незначні недоліки в
аналітичній частині - 2 розділ; запропоновані шляхи вирішення тієї чи іншої
г) у вступі досконало: обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено
обсязі розкрито 1 теоретичний розділ курсової роботи; є значні помилки в
аналітичній частині - 2 розділ; запропоновані шляхи вирішення тієї чи іншої
д) у вступі: не в повному обсязі обґрунтовано актуальність обраної теми, але
визначено мету, предмет та об’єкт дослідження, поставлені завдання; не в
повному обсязі розкрито 1 теоретичний розділ курсової роботи; є значні
помилки в аналітичній частині - 2 розділ; запропоновані шляхи вирішення
тієї чи іншої проблеми (згідно теми) в 3 розділі; зроблені висновки;
правильно оформлена література; дотримані всі вимоги оформлення курсової
роботи – 60-64 бали;
ж) у вступі: не в повному обсязі обґрунтовано актуальність обраної теми, не
визначено мету, предмет та об’єкт дослідження, не поставлені завдання; не в
повному обсязі розкрито 1 теоретичний розділ курсової роботи; є суттєві
помилки в аналітичній частині - 2 розділ; не запропоновані шляхи вирішення
тієї чи іншої проблеми (згідно теми) в 3 розділі; відсутні висновки; не вірно
28
оформлена література; не дотримані вимоги оформлення курсової роботи <
60 – курсова робота повертається на доопрацювання студентові.
3. Сума балів двох складових переводиться до залікової оцінки згідно з
таблицею:
Бали
Оцінка
Стартова складова + складова захисту
100…95 Відмінно
94…85 Дуже добре
84…75 Добре
74…65 Задовільно
64…60 Достатньо
Менше 60 Незадовільно
Курсову роботу не допущено до захисту Не допущено
11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРУ

1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: підручник [4-те вид.,
перероб. і доп.]. – Київ: Знання, 2004. – 409 с.
2. Бункина М. К. Валютний ринок. – Москва : АО «ДИС», 1995. – 112 с.
3. Валютні операції : конспект лекцій / НТУУ «КПІ»; уклад. В. М. Кочетков,
І. М. Грінько. – Електронні текстові дані (1 файл: 2,3 Мбайт). – Київ : НТУУ
«КПІ», 2010. – 146 с.
4. Вейсвейллер Р. Возможности и техника операций на финансових и товарних
рынках: пер. с англ. – Москва : «Церих - ПЭЛ», 1995. – 208 с.
5. Дячек В. В., Колосовська В. С., Оніщенко В. С. Особливості використання форм
міжнародних розрахунків українськими підприємствами під час здійснення
зовнішньоекономічної діяльності / Миколаївський національний університет
імені
В. О. Сухомлинського. – 2018. – Вип. 21. – С. 70–76.
6. Звонова Е. А. Международное внешнее финансирование в современной
экономике. – Москва : ОАО НПО «Экономика», 2002. – 328 с.
7. Козак Ю. Г. Міжнародні фінанси в питаннях та відповідях. – К. : МАУП, 2003. –
292 с.
8. Коникс Р. Практическое руководство по биржевым операциям с валютой. –
Москва : «Церих», 1991. – 160 с.
9. Кочетков В. M., Комарицький Ю. С. Оцінка ринкової вартості банку як ділового
підприємств: монографія. – Київ. : МУФ, 2009. – 175 с.
10. Кочетков В. М. Організація управління фінансовою стійкістю банку в ринкових
умовах: монографія. – Київ : Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 300 с.
11. Луцишин З. О. Трансформація світової фінансової системи в умовах
глобалізації. – Київ. : Видавничий центр «ДрУк», 2002. – 320 с.
12. Міжнародні фінанси : конспект лекцій / НТУУ «КПІ» ; уклад.
В. М. Кочетков, І. М. Грінько (Хоменко). – Електронні текстові дані (1 файл:
29
1,51 Мбайт). – Київ : НТУУ «КПІ», 2012. – 123 c. – URL: http://library.kpi.ua:
8080/ handle/123456789/2253
13. Міжнародні фінанси [Текст] : навч. посіб. для студ., які навчаються за
спеціальністю 051 «Економіка», спеціалізацією «Міжнародна економіка» за
денною формою навчання / І. М. Грінько ; КПІ ім. Ігоря Сікорського. – Київ :
КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2019. – 109 с. – URL:
http://ela.kpi.ua/handle/123456789/29057
14. Міжнародні фінанси : навч. посіб. / [І. І. Д’яконова, М. І. Макаренко, Ф. О.
Журавка та ін.]; за ред. М. І. Макаренка та І. І. Д’яконової. – Київ: «Центр
учбової літератури», 2013. – 548 с.
15. Міжнародні фінанси: навч. посіб. / за ред. Ю. Г. Козака. – [5-те вид. перероб та
доп.]. – К.: ЦУЛ, 2014. – 348 с.
16. Міжнародні фінанси: навч. посіб. / О. М. Мозговий, Т. Є. Оболенська,
Т. В. Мусієць; за заг. ред. проф. О. М. Мозгового. – Київ. : КНЕУ, 2005. – 557с.
17. Міжнародні фінанси: підручник / О. І. Рогач, А. С. Філіпенко, Т. С. Шемет та
ін.; за ред. О. І. Рогача. – Київ: Либідь, 2003. – 784 с.
18. Міжнародні фінанси : підручник / [О. М. Мозговий, Т. В. Мусієць, Л. В.
Руденко-Сударєва [та ін.] ; за заг. ред. О. М. Мозгового ; М-во освіти і науки
України, ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана". – Київ : КНЕУ,
2016. – 515 с.
19. Міжнародні валютно-кредитні відносини: підручник / За ред. А. С. Філіненка. –
Київ: Либідь, 1997. – 208 с.
20. Міжнародні розрахунки та валютні операції: навч. посіб. / За заг. ред. М. І.
Савлука. – Київ : КНЕУ, 2002. – 392с.
21. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: учеб. / Под ред.
Л. Н. Красавиной. – Москва: Финансы и статистика, 1994. – 592 с.
22. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: учеб. / Под ред.
Л. Н. Красавиной. – Москва : Финансы и статистика, 2002. – 608 с.
23. Международные финансы : учебник и практикум для бакалаврата и
магистратуры / [В. Д. Миловидов и др.] ; отв. ред. В.Д. Миловидов, В.П.
Битков. — М. : Издательство Юрайт, 2017. – 422 с.
24. Носач Л. Л., Величко К. Ю. Системний вибір оптимальної форми міжнародних
розрахунків // Бізне Інформ. – 2016. – № 10. – С. 39–46.
25. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: учеб. /
Науч. ред. В. В. Круглов – Москва : ИНФРА – М, 1998. – 432 с.
26. Оспіщев В. І., Близнюк О. П. Міжнародні фінанси: навч. посіб. – Київ : Знання,
2006. – 335 с.
27. Петрашко Л. П. Міжнародні фінанси: навч.- метод. посіб. для самост. вивч.
дисц. – Київ: КНЕУ, 2003. – 221 с.
28. Пискулов Д. Ю. Теория и практика валютного дилинга. – Москва: ИНФРА – М,
1996. – 224 с.
29. Ревинский И. А. Международная экономика и мировые рынки: учеб. пособие. –
Новосибирск : НГПУ,1998. – 350 с.
30. Руденко Л. В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: підручник.
– Київ: ЦУЛ, 2003. – 616 с.
31. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: навч.-метод. посібник для самост. вивч.
дисц. – Київ : КНЕУ, 2001. – 119 с.
30
32. Сотченко Є. В. Удосконалення правового аспекту міжнародних розрахунків в
умовах сучасного стану розвитку міжнародного бізнес середовища // Стратегія
розвитку України. – 2014. – № 2. – С. 138–147.
33. Софіщенко І. Я. Міжнародні фінанси: навч. посіб. – Київ: МАУП, 2005. – 200 с.
34. Федякина Л. Н. Международные финансы. – Санкт-Петербург: «Питер», 2004. –
560 с.
35. Хэррис Дж. Мэнвилл Международные финансы: пер. с англ. / Хэррис Дж.
Мэнвилл. – М. : Информ.–издат. дом «Филинъ», 1996.– 296с.
36. Шмырёва А. И., Колесников В. И., Климов А. Ю. Международные
валютно-кредитные отношения. – Санкт-Петербург: «Питер», 2002. – 272 с.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Міжнародні фінанси [Електронний ресурс] : методичні вказівки для
самостійної роботи студентів напряму підготовки: 6.030503 «Міжнародна
економіка» / НТУУ «КПІ» ; уклад. І. М. Грінько. – Електронні текстові дані
(1 файл: 579 КБ). – Київ : НТУУ «КПІ», 2015. – 47 с. – URL:
2. Міжнародні фінанси [Електронний ресурс] : термінологічний словник /
НТУУ «КПІ» ; уклад. В. М. Кочетков, І. М. Грінько (Хоменко). – Електронні
текстові дані (1 файл: 534 Кбайт). – Київ : НТУУ «КПІ», 2013. – 40 с. – URL:
http://ela.kpi.ua/ handle/123456789/2727
3. Міжнародні фінанси [Електронний ресурс] : методичні вказівки для
самостійної роботи студентів напряму підготовки: 6.030503 «Міжнародна
економіка» / НТУУ «КПІ» ; уклад. І. М. Грінько. – Електронні текстові дані
(1 файл: 579 КБ). – Київ : НТУУ «КПІ», 2015. – 47 с. – URL:
4. Міжнародні фінанси [Електронний ресурс] : методичні вказівки до
написання курсової роботи для студентів напряму підготовки 6.030503
«Міжнародна економіка» / НТУУ «КПІ» ; уклад. І. М. Грінько ; відп. ред. С.
В. Войтко. – Електронні текстові дані (1 файл: 262 Кбайт). – Київ : НТУУ
«КПІ», 2015. – 16 с. – URL: http://ela.kpi.ua/handle/123456789/11650
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ
1. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 №
959-ХІІ. URL: http://zakon5.rada.gov.ua
2. Закон України “Про валюту і валютні операції” Відомості Верховної Ради
(ВВР), 2018, № 30. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2473-19
3. Постанова правління Кабінету міністрів України “Про типові платіжні умови
зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних
застережень до зовнішньоноекономічних договорів (контрактів), які
передбачають розрахунки в іноземній валюті” від 21 червня 1995 р. № 444 (зі
змінами, внесеними згідно з Постановами КМ). URL:
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/444-95-п
4. Постанова правління НБУ “Про затвердження Інструкції про безготівкові
розрахунки в Україні в національній валюті” від 21.01.04 р. № 22 (зі змінами
внесеними згідно з Постановами Національного банку). URL:
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0377-04/page3
31
5. Постанова № 2 від 02.01.2019 Про затвердження Положення про здійснення
операцій із валютними цінностями зі змінами та доповненнями від
27.06.2019 № 86. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0086500-19#n2
6. Правила Міжнародної торгівельної палати “Уніфіковані правила та звичаї
для документарних акредитивів” від 01.07.2007 р. № 600. URL:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/988_033
7. Правила Міжнародної торгівельної палати “Уніфіковані правила по інкасо”
від 01.01.1996 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/988_002
8. Постанова правління НБУ “Про особливості здійснення деяких валютних
операцій” від 23.01.2015 р. №124.
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0124500-15
9. Постанова правління НБУ «Про затвердження Правил бухгалтерського
обліку операцій з акредитивами в банках України» від 28.12.2019 № 164.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0164500-19
ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ
1. http://finance.ua – український фінансовий портал.
2. http://www.kmu.gov.ua – сервер Кабінету Міністрів України.
3. http://www.minfin.gov.ua – сайт Міністерства фінансів України.
4. http://www.nbuv.gov.ua – офіційний сайт Національного банку України.
5. http://www.nbuv.gov.ua – Національна бібліотека України імені В.І.
Вернадського.
6. http://zakon.rada.gov.ua – сервер Верховної Ради України.
ДОДАТОК А
32
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ ІГОРЯ
СІКОРСЬКОГО»
ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ
КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ
з дисципліни «Міжнародні фінанси»
на тему:
«Ринок євровалют та динаміка його розвитку в Україні»
Виконав: студент групи УС-21

спеціальності «Міжнародна
економіка»
Романенко Сергій Вікторович
Науковий керівник: к.е.н,

доцент кафедри
міжнародної економіки
Грінько Ірина Миколаївна
Київ – 2020
ДОДАТОК Б
33
ІНФОРМАЦІЯ ТА ДОКУМЕНТАЦІЯ
БІБЛІОГРАФІЧНЕ ПОСИЛАННЯ
Загальні положення та правила складання
ИНФОРМАЦИЯ И ДОКУМЕНТАЦИЯ
БИБЛИОГРАФИЧЕСКАЯ ССЫЛКА
Общие положения и правила составления
INFORMATION AND DOCUMENTATION
BIBLIOGRAPHIC REFERENCE
General principles and rules of composition
1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
1.1. Цей стандарт установлює основні види бібліографічних посилань,
загальні положення щодо їхнього складу й структури, а також правила
складання та розміщування в документах (виданнях, депонованих документах
тощо).
1.2. Стандарт поширюється на бібліографічні посилання в опублікованих і
неопублікованих документах незалежно від носія інформації.
1.3. Стандарт призначено авторам творів, видавцям, фахівцям редакцій
засобів масової інформації, інформаційних центрів тощо.
12. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:
ДСТУ 2732:2004 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення
понять.
ДСТУ 3017:2015 Інформація та документація. Видання. Основні види.
Терміни та визначення понять.
ДСТУ 3582:2013 Інформація та документація. Бібліографічний опис.
Скорочення слів і словосполучень в українській мові. Загальні вимоги та
правила (ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ).
ДСТУ 6095:2009 Система стандартів з інформації, бібліотечної та
видавничої справи. Правила скорочення заголовків і слів у заголовках
публікацій (ГОСТ 7.88-2003, MOD).
ДСТУ 7093:2009 Система стандартів з інформації, бібліотечної та
видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук,
поданих іноземними європейськими мовами (ГОСТ 7.11-2004, MOD; ISO
832:1994, MOD).
ДСТУ 7157:2010 Інформація та документація. Видання електронні. Основні
види та вихідні відомості ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Система стандартів з
інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис.
Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1-2003,
IDT).
34
ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 Система стандартів з інформації, бібліотечної та
видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Заголовок.
Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.80-2000, IDT).
ДСТУ 8302:2015 ГОСТ 7.0-84 Система стандартов по информации,
библиотечному и издательскому делу. Библиографическая деятельность.
Основные термины и определения. (Система стандартів з інформації,
бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічна діяльність. Основні терміни
та визначення)
ГОСТ 7.12-93 Система стандартов по информации, библиотечному и
издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском
языке. Общие требования и правила. (Система стандартів з інформації,
бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів
російською мовою. Загальні вимоги та правила).
3. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У тексті стандарту використано терміни, які встановлено в ДСТУ 2732,
ДСТУ 3017, ГОСТ 7.0 та наведені в ДСТУ 7157 і ДСТУ ГОСТ 7.80, а також
вжито зазначені нижче терміни та визначення означених ними понять:
3.1. Бібліографічне посилання. Сукупність бібліографічних відомостей про
цитований, розглядуваний або згадуваний у тексті документа інший документ,
що є необхідними й достатніми для його загальної характеристики,
ідентифікування та пошуку.
3.2. Об’єкт бібліографічного посилання. Усі види опублікованих і
неопублікованих документів, їхні окремі складники або групи документів на
будь-яких носіях інформації.
3.3. Знак виноски Умовна позначка у вигляді арабських цифр (порядкових
номерів), літер чи астериска (зірочки), що використовують для пов’язування
підрядкових і позатекстових бібліографічних посилань з частиною основного
тексту документа.
3.4. Електронний ресурс віддаленого доступу Електронний ресурс, що має
електронну адресу, потенційно доступний через глобальні телекомунікаційні
мережі (зокрема Інтернет) необмеженому колу користувачів 3.5 електронний
ресурс локального доступу Електронний ресурс, що має вихідні відомості,
розміщений на електронному носієві, призначеному для використання в режимі
прямого доступу.
4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
4.1. Бібліографічне посилання призначено для ідентифікування, загальної
характеристики та пошуку документа, що є об’єктом бібліографічного
посилання (далі — об’єкт посилання).
4.2. Об’єктами посилання можуть бути всі види опублікованих чи
неопублікованих документів або їхні складники на будь-яких носіях інформації
(зокрема в телекомунікаційних мережах).
4.3 Види бібліографічних посилань, правила та особливості їхнього
складання й подання в документі наведено в розділах 5—8.
35
4.4. Елементи бібліографічного запису (заголовок і бібліографічний опис)
та знаки пунктуації в бібліографічному посиланні, незалежно від його
призначення та виду, подають згідно з ДСТУ ГОСТ 7.80 і ДСТУ ГОСТ 7.1 з
урахуванням таких особливостей: — у заголовку бібліографічного запису
подають відомості про одного, двох чи трьох авторів, при цьому імена цих
авторів у бібліографічному описі у відомостях про відповідальність (за
навскісною рискою) не повторюють;
— за потреби у заголовку бібліографічного запису позатекстового посилання
можна зазначати більше ніж три імені авторів;
— замість знака «крапка й тире» («. — »), який розділяє зони бібліографічного
опису, в бібліографічному посиланні рекомендовано застосовувати знак
«крапка» (при цьому в межах одного документа застосування в бібліографічних
посиланнях розділових знаків уніфіковують);
2 ДСТУ 8302:2015 — відомості, запозичені не з титульної сторінки документа,
дозволено не брати у квадратні дужки;
— після назви дозволено не зазначати загального позначення матеріалу
(«Текст», «Електронний ресурс», «Карти», «Ноти» тощо
— перелік згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1);
— у складі вихідних даних дозволено не подавати найменування (ім’я) видавця;
— у складі відомостей про фізичну характеристику документа можна зазначати
або його загальний обсяг (наприклад: 285 с.), або номер сторінки, на якій подано
об’єкт посилання (наприклад: С. 19);
— дозволено не наводити відомостей про серію та Міжнародний стандартний
номер (ISBN, ISMN, ISSN).
4.5. В усіх елементах бібліографічного опису (за винятком основної назви
документа й відомостей, що належать до назви та містять одне слово) дозволено
скорочувати окремі слова та словосполучення згідно з ДСТУ 3582, ДСТУ 6095,
ДСТУ 7093, ГОСТ 7.12.
4.6. Якщо текст цитовано не за першоджерелом, то на початку підрядкового
бібліографічного посилання наводять пояснювальні слова: «Наведено за:», «Цит.
за:» («Цитовано за») і зазначають джерело, з якого запозичено текст.
Приклад
Підрядкове посилання
*Цит. за: Грушевський М. С. Історія України — Руси. Київ, 1995. Т 2. С. 72.
4.7 Підрядкові та позатекстові бібліографічні посилання пов’язують із текстом
документа за допомогою знаків виноски: арабських цифр, літер, астериска
(зірочки).
4.8. Відомості про згадуваний документ, опублікований іншою мовою, у
бібліографічних посиланнях наводять мовою оригіналу.
4.9. У внутрішньотекстовому та підрядковому бібліографічному
посиланнях на складник документа (наприклад, статтю з журналу, збірника)
дозволено зазначати бібліографічні відомості тільки про ідентифікувальний
документ і номер сторінки — за наявності в його тексті відомостей про автора
(якщо він є) та назву.
Приклад
36
У тексті:
У статті Добровольської В. «Діяльність органів управління культурою як
об’єкт керування документацією» подано таке визначення: ...
1. У підрядковому посиланні: 1 Вісник Книжкової палати. 2012. № 4. С.
18—20. 4.9.1 У бібліографічних посиланнях на складник документа у формі
аналітичного бібліографічного опису розділовий знак «дві навскісні риски»
(«//») можна замінювати крапкою, а відомості про документ (його назву), в
якому розміщено складник, виділяти шрифтом (наприклад, курсивом).
Приклад
4. Національна доктрина розвитку освіти: затв. Указом Президента України
від 17 квіт. 2002 р. № 347. Освіта. 2002. 24 квіт. С. 2—4.
5. ВИДИ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ПОСИЛАНЬ ТА ПРАВИЛА ЇХНЬОГО

СКЛАДАННЯ
5.1. Бібліографічні посилання розрізняють залежно від складу елементів
бібліографічного запису, місця розташування в документі, повторності
наведення та вмісту бібліографічних записів.
5.1.1. За складом елементів бібліографічного запису розрізняють повне та
коротке бібліографічне посилання.
5.1.1.1. Повне бібліографічне посилання містить усі обов’язкові елементи,
що використовують для загальної характеристики, ідентифікування й пошуку
об’єкта посилання.
5.1.1.2. Коротке бібліографічне посилання містить частину обов’язкових
елементів, які використовують тільки для пошуку об’єкта посилання. 3 ДСТУ
8302:2015 5.1.2 За місцем розташування в документі розрізняють такі
бібліографічні посилання (відповідно до 5.2, 5.3, 5.4):
— внутрішньотекстове;
— підрядкове;
— позатекстове.
5.1.3. За повторністю наведення посилань на один і той самий об’єкт
розрізняють первинне та повторне бібліографічне посилання (відповідно до 5.5).
5.1.4. За вмістом бібліографічних записів може бути комплексне
бібліографічне посилання (відповідно до розділу 6).
5.2. Внутрішньотекстове бібліографічне посилання
5.2.1. Внутрішньотекстове бібліографічне посилання застосовують, якщо
значну частину відомостей про об’єкт посилання внесено до тексту документа.
Внутрішньотекстове бібліографічне посилання використовують для зручнішого
читання тексту, кращого його сприйняття та заощадження місця у невеликих за
обсягом документах.
5.2.1.1. Внутрішньотекстове бібліографічне посилання розміщують
безпосередньо в тексті документа.
5.2.2 Внутрішньотекстове бібліографічне посилання може містити такі
елементи:
— заголовок бібліографічного запису (ім’я автора);
37
— основну назву документа;
— відомості про відповідальність (містять інформацію про осіб і/або
організації, які брали участь у створенні документа);
— відомості про повторність видання (містять інформацію про зміни й
особливості цього видання відносно попереднього);
— вихідні дані (містять відомості про місце видання (випуску), видавця та
рік випуску документа);
— позначення та порядковий номер тому, номера чи випуску документа,
якщо є посилання на твір або публікації з багаточастинного (багатотомного чи
серіального) документа;
— відомості про обсяг (кількість сторінок) документа (у разі посилання на
нього загалом);
— назву документа (журналу, збірника, газети тощо), в якому опубліковано
об’єкт посилання (на приклад, статтю);
— відомості про місцезнаходження об’єкта посилання — номер сторінки в
документі (у разі посилання на його частину);
— примітки (у посиланні на електронний ресурс, депоновану наукову
роботу тощо).
5.2.3. Внутрішньотекстове бібліографічне посилання подають у круглих
дужках.
5.2.4. Знак «крапка й тире» («.— ») у внутрішньотекстовому
бібліографічному посиланні замінюють знаком «крапка».
5.2.5. Внутрішньотекстове посилання може бути у повній або короткій
формі (якщо частину відомостей про джерело цитування подано в тексті).
Рекомендовано складати внутрішньотекстове бібліографічне посилання в
короткій формі.
Приклади
(Вступ до медичної геології. Київ, 2011. Т 2. С. 422);
(Бібліотечна планета. 2012. № 2. С. 36— 37);
(Чернівці: Чернівец. нац. ун-т, 2012. С. 167);
(Фінансова система України: проблеми та перспективи розвитку. Київ,
2010. 268 с.); (Книжкова палата України: сайт. URL: http://www.ukrbook.net).
5.3. Підрядкове бібліографічне посилання.
5.3.1. Підрядкове бібліографічне посилання на джерела інформації
використовують за умов, якщо всередині тексту документа його розмістити
неможливо або небажано, щоб не переобтяжувати текст та не ускладнювати
його читання.
5.3.1.1. Підрядкове бібліографічне посилання розміщують як примітку в
нижній частині сторінки (полоси набору), відмежовуючи від основного тексту
горизонтальною рискою.
5.3.2. Підрядкове бібліографічне посилання пов’язують із текстом
документа за допомогою знаків виноски, які подають на верхній лінії шрифту
після відповідного фрагмента в тексті (наприклад: Текст 29) та перед
підрядковим посиланням (наприклад: 29 Посилання). Знаки виноски
відокремлюють від тексту проміжком.
38
5.3.3. Під час нумерування кількох підрядкових бібліографічних посилань
можна застосовувати наскрізне нумерування в межах усього документа чи в
межах його окремої глави (розділу, частини тощо) або нумерування в межах
певної сторінки тексту (арабськими цифрами).
5.3.4. Підрядкове бібліографічне посилання може містити такі елементи:
— відомості, що належать до назви (пояснюють і доповнюють її);
— позначення та порядковий номер тому, номера чи випуску документа,
якщо є посилання на твір або публікації з багаточастинного (багатотомного чи
5.3.5. Підрядкове бібліографічне посилання можна наводити у повній або
короткій формі. Коротку форму застосовують, якщо частину відомостей про
джерело цитування подано в тексті.
Приклади
Повна форма
13. Україна в цифрах. 2007: стат. зб. / Держ. ком. статистики України. Київ:
Консультант, 2008. С. 185— 191.
5. Петрик О. І. Шлях до цінової стабільності: світовий досвід і перспективи
для України: монографія / відп. ред. В. М. Геєць. Київ: УБС НБУ, 2008.
С. 302— 310.
Коротка форма
3. Україна в цифрах. 2007. Київ, 2008. С. 185— 191.
5. Петрик О. І. Шлях до цінової стабільності: світовий досвід і перспективи
для України. Київ, 2008. С. 302— 310.
5.3.6. У підрядковому бібліографічному посиланні на електронний ресурс
віддаленого доступу за на явності в тексті бібліографічних відомостей, що його
ідентифікують, дозволено зазначати тільки електронну адресу, використовуючи
замість слів «Режим доступу» абревіатуру «URI» або «URL» (відповідно до
7.4.4.4). Приклад У тексті: Маніфест ІФЛА про Internet: прийнято Сесією Ради
ІФЛА 23 серпня 2002 р./пер. з англ. В. С. Пашкова.* У підрядковому посиланні:
*URL: http://archive.ifla.org/III/misc/im-ua.pdf. (дата звернення: 15.09.2002).
39
5.4. Позатекстове бібліографічне посилання.
5.4.1. Позатекстове бібліографічне посилання використовують переважно у
наукових виданнях у разі багаторазових посилань на одні й ті самі документи
задля уникнення повторного подання однакових бібліографічних записів або
через їхню велику кількість, або за браком місця для підрядкових посилань.
5.4.1.1. Позатекстові бібліографічні посилання нумерують у межах усього
документа або в межах окремих глав, розділів, частин тощо, застосовуючи
наскрізне нумерування (арабськими цифрами).
5.4.1.2. Позатекстові бібліографічні посилання наводять як перелік
бібліографічних записів і розміщують наприкінці основного тексту (або після
заключної статті, післямови, коментарів — за їх наявності) документа або його
складника (зазначаючи, наприклад, «Список бібліографічних посилань»).
5.4.2. Сукупність позатекстових бібліографічних посилань, оформлених як
перелік бібліографічних записів, не можна вважати бібліографічним списком
(списком використаної літератури) чи покажчиком, що мають самостійне
значення як бібліографічні посібники. Проте текст документа можна пов’язувати
знаками виноски з бібліографічним списком використаної літератури.
5.4.3. У позатекстовому бібліографічному посиланні повторюють
бібліографічні відомості про об’єкт посилання, який згадано в тексті документа.
Приклад У тексті: «... про що зазначено у Законі України «Про видавничу
справу»
У позатекстовому посиланні:
4. Про видавничу справу: Закон України за станом на 20 берез. 2004 р. /
Верховна Рада України. Київ: Парлам. вид-во, 2004. 17, [3] с. (Закони України).
5.4.4. Позатекстове бібліографічне посилання може містити такі елементи:
— позначення та порядковий номер тому, номера або випуску, якщо є
посилання на твір або публікації з багаточастинного (багатотомного чи
40
5.4.5. Позатекстове бібліографічне посилання пов’язують із фрагментом
тексту документа, до якого воно належить, за допомогою знаків виноски, які або
виносять на верхню лінію шрифту після відповідного тексту та перед
позатекстовим посиланням, або складають в одну лінію зі шрифтом основного
тексту (у квадратних дужках у тексті та без дужок перед позатекстовим
посиланням).
Приклад 1.
У тексті: Правила банківського кредитування підприємств державної
форми власності викладено у навчальному посібнику «Кредитування та ризики»
(автори Денисенко М. П., Догмачов В. М., Кабанов В. Г.)
35. У позатекстовому посиланні:
35 Денисенко М. П., Догмачов В. М., Кабанов В. Г Кредитування та
ризики: навч. посіб. Київ, 2008. 213 с.
Приклад 2
У тексті: Правила банківського кредитування підприємств державної
форми власності викладено у навчальному посібнику «Кредитування та ризики»
(автори Денисенко М. П., Догмачов В. М., Кабанов В. Г.) [35]. 6 ДСТУ
8302:2015
35. Денисенко М. П., Догмачов В. М., Кабанов В. Г. Кредитування та
ризики: навч. посіб. Київ, 2008. 213 с.
5.4.6. Якщо в тексті згадують конкретну частину тексту документа, після
неї можна зазначати (у квадратних дужках) порядковий номер позатекстового
бібліографічного посилання та сторінку, на якій подано цей об’єкт посилання.
Між поданими відомостями проставляють знак «кома».
Приклади
У тексті: [2, с. 28]; [2, с. 154].
2. Нагайчук Н. Г Фінанси страхових компаній: навч. посіб. — Київ: УБС
НБУ, 2010. — 527 с.
5.4.6.1. Якщо у позатекстовому посиланні бібліографічні записи не
нумеровано, в тексті (у квадратних дужках) після згадування подають відомості,
що є достатніми для ідентифікування об’єкта посилання (ім’я автора, назва
документа тощо).
5.4.6.1.1. Якщо посилання в тексті подають на документ, авторами якого є
одна, дві чи три особи, у квадратних дужках зазначають їхні прізвища,
розділяючи знаком «кома».
Приклад
У тексті: [Кушнаренко, Удалова].
Кушнаренко Н. М., Удалова В. К. Наукова обробка документів: навч. посіб.
— Київ: Знання, 2006. — 223 с.
5.4.6.1.2. Якщо посилання в тексті подають на документ, авторами якого є
чотири та більше осіб, у квадратних дужках зазначають тільки його назву.
Приклад
У тексті: [Управління персоналом в умовах економіки знань].
41
У позатекстовому посиланні: Управління персоналом в умовах економіки
знань: монографія / Азаренкова Г М. та ін. Київ, 2011. 406 с.
5.4.6.2. Якщо в тексті є посилання на таку саму книгу того самого автора,
але видану в іншому році, після прізвища автора зазначають відомості про рік її
виходу у світ та сторінки, на яких подано об’єкти посилань, розділяючи ці
відомості знаком «кома». Приклади [Іванченко, 1995, с. 52]; [Іванченко, 2009,
с. 38].
5.4.6.3. Дозволено у посиланні в тексті скорочувати довгі назви документів,
позначаючи останні видалені слова назви знаком «три крапки».
Приклад
У тексті: [Розвиток обліково-аналітичних ... , с. 85].
Розвиток обліково-аналітичних систем суб’єктів господарювання в Україні:
монографія / Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. Львів, 2010. 447 с.
5.4.6.4. Якщо об’єктом позатекстового бібліографічного посилання є
багаточастинний документ, у посиланні в тексті потрібно зазначати номер тому
(частини) або випуску видання. Приклад У тексті: [Ушинський, т. 1, с. 192—
193].
Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної
антропології: вибр. твори. Київ: Рад. шк., 1983. Т. 1. 480 с.
5.4.6.5. Якщо у посиланні в тексті наведено відомості про кілька об’єктів
посилань, їх відділяють один від одного знаком «крапка з комою». Приклад
[Вовчак, 2011 ; Зубець, 2012]; [3, с. 18; 2, с. 45].
5.5. Повторне бібліографічне посилання
5.5.1. Повторне бібліографічне посилання на один і той самий документ або
його частину, або групу документів наводять у скороченій формі за умови, що
всі потрібні для ідентифікування та пошуку цього документа бібліографічні
відомості зазначено у первинному посиланні на нього.
5.5.1.1. Повторне бібліографічне посилання може бути
внутрішньотекстовим, підрядковим і позатекстовим.
5.5.1.2. До повторного бібліографічного посилання дозволено долучати
елементи, що не увійшли до складу первинного бібліографічного посилання,
однак є потрібними для ідентифікування документа.
5.5.2. У повторному бібліографічному посиланні на документ, авторами
якого є одна, дві або три особи, подають заголовок бібліографічного запису,
основну назву та номер сторінки.
Приклади
Внутрішньотекстове посилання
Первинне: (Копиленко О. Л. Законотворчий процес: стан і шляхи
вдосконалення. Київ, 2010. 692 с.).
Повторне: (Копиленко О. Л. Законотворчий процес. С. 292).
Первинне:
1. Захара І. Лекції з історії філософії. Вид. 2-ге. Львів, 1997. 322 с.
Повторне:
42
14. Захара І. Лекції з історії філософії. С. 86. 5.5.2.1
У повторному бібліографічному посиланні на документ, авторами якого є
чотири та більше осіб, подають основну назву та номер сторінки.
Приклади
Первинне: (Аналіз інвестиційних проектів: практикум для студ. вищ. навч.
закл. / Череп А. В. та ін. Київ, 2011. 259 с.).
Повторне: (Аналіз інвестиційних проектів. С. 18).
Позатекстове посилання
Первинне:
8. Фінанси суднобудівних підприємств: монографія / І. А. Воробйова та ін.
Миколаїв, 2012. 232 с.
Повторне:
15. Фінанси суднобудівних підприємств. С. 158.
5.5.3 У повторному бібліографічному посиланні дозволено застосовувати
скорочування довгих назв, позначаючи видалені останні слова назви знаком
«три крапки».
Приклад
Первинне:
13. Правова основа діяльності органів державної влади / упоряд. Любченко
П. М. Харків, 2010. 303 с. Повторне: 20. Правова основа діяльності ... . С. 290.
5.5.4. У повторному бібліографічному посиланні на багатотомний
документ, авторами якого є одна, дві або три особи, подають заголовок
бібліографічного запису, основну назву (або тільки основну на зву, якщо
заголовка немає), номер тому, сторінки.
Приклад
Первинне:
3. Франко І. Твори: у 50 т. Т. 45. Київ, 1986. 480 с.
Повторне:
5. Франко І. Твори: у 50 т. Т. 45. С. 300.
5.5.5. У повторному бібліографічному посиланні на серіальний документ,
яке подають безпосередньо за первинним бібліографічним посиланням,
зазначають його основну назву, а також ті відомості, що відрізняються від
відомостей у первинному посиланні — рік, номер (у періодичному виданні), ви
пуск (у продовжуваному виданні), число, місяць (у газетах), а також номер
сторінки.
Приклад
Первинне: (Вісн. прокуратури. Київ, 2011. Вип. 4. 128 с.).
Повторне: (Вісн. прокуратури. 2012. Вип. 1. С. 10).
5.5.6. Повторне бібліографічне посилання на публікації в серіальному
документі складають відповідно до 5.5.2, 5.5.2.1, 5.5.3.
5.5.7. У повторному бібліографічному посиланні на патентний документ
подають позначення виду документа, його номер, назву країни, що видала цей
43
документ, та сторінку, на якій розміщено об’єкт посилання в патентному
документі.
Приклад
Первинне:
8. Спосіб лікування синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дітей:
пат. 76509 Україна. № 2004042416 ; заявл. 01.04.2004 ; опубл. 01.08.2006, Бюл. №
8 (кн. 1). 120 с.
Повторне:
10. Пат. 76509 Україна. С. 3. 5.5.8 У повторному бібліографічному
посиланні на нормативний документ зі стандартизації (стандарти з познаками
ДСТУ, ДСТУ ГОСТ, ДСТУ ISO, СОУ тощо) подають його познаку, номер разом
із роком затвердження та номер сторінки.
Приклад
Первинне:
2 ДСТУ 7152:2010. Видання. Оформлення публікацій у журналах і
збірниках. Київ, 2010. 16 с. (Інформація та документація).
Повторне:
3 ДСТУ 7152:2010. С. 6.
5.5.9. Якщо первинне й повторне бібліографічні посилання на одну й ту
саму сторінку (сторінки) документа розміщено одне за одним, текст повторного
посилання замінюють словами «Там само» («Там же» — рос. мовою, «Ibid» —
латин. мовою).
Приклад
1. Танюк Л. С. Твори: у 60 т. Київ, 2011. Т. 18. С. 250—253.
2. Там само.
5.5.9.1 У повторному бібліографічному посиланні на іншу сторінку одного
й того самого документ та до слів «Там само» («Там же» або «Ibid») додають
номер цієї сторінки.
Приклад
Первинне: (Литвиненко Н. П. Тлумачний словник медичних термінів. Київ,
2010. С. 175).
Повторне: (Там само. С. 92). 5.5.10 У повторному бібліографічному
посиланні на багаточастинний документ, крім номера сторінки, зазначають
номер тому (частини, випуску тощо).
Приклад
Первинне:
13. Енциклопедія історії України: у 10 т./ред. рада: В. М. Литвин (голова) та
ін.; НАН історії України, Ін-т історії України. Київ: Наук. думка, 2005. Т 9.
С. 36— 37.
Повторне:
14. Там само. Т. 7. С. 18.
44
5.5.11. Якщо у складі первинного та повторного бібліографічних посилань,
наведених одне за од ним, є аналітичні бібліографічні записи на різні публікації,
які розміщено в одному й тому самому періодичному чи продовжуваному
виданні, у повторному посиланні замість бібліографічних відомостей про цей
документ, що збігаються з бібліографічними відомостями у первинному
посиланні, наводять слова «Там само» («Там же» або «Ibid»).
Приклад
Первинне:
5. Сенченко М. Чи вміємо ми читати? // Вісн. Книжкової палати. 2012. № 3.
С. 3.
Повторне:
6. Афонін О. Українська книга 2011: рух по сходинках униз // Там само. С.
6— 8.
5.5.12. Якщо у повторному бібліографічному посиланні, поданому не після
первинного, є бібліографічний запис на один і той самий документ, створений
одним, двома або трьома авторами, в ньому подають заголовок бібліографічного
запису, а основну назву та наступні за нею повторювані елементи замінюють
скороченими словами: «Зазнач. твір» («Зазначений твір»), «Цит. твір»
(«Цитований твір»), «Указ. соч.» («Указанное сочинение» — рос. мовою), «Цит.
соч.» («Цитированное сочинение» — рос. мовою), «Op. cit.» («Ориэ citato» —
латин. мовою). У повторному бібліографічному посиланні на інший том
(частину), іншу сторінку після цих слів зазначають номер цього тому (частини),
цієї сторінки. Приклад Підрядкове посилання
Первинне:
2. Криворучко О. Ю. Сучасна архітектура: термінол. слов. / Нац. ун-т
«Львів. політехніка». Львів, 2008. С. 87.
Повторне:
4. Криворучко О. Ю. Зазнач. твір. С. 59.
6. ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДАННЯ КОМПЛЕКСНОГО

БІБЛІОГРАФІЧНОГО ПОСИЛАННЯ
6.1. Якщо в бібліографічному посиланні використано кілька об’єктів
посилання, їх об’єднують в од не — комплексне бібліографічне посилання (далі
— комплексне посилання).
6.2. У комплексному посиланні кілька об’єктів бібліографічного посилання
подають в абетковому чи хронологічному порядку або за абеткою назв мов,
тобто за принципом єдиної графічної основи — кириличної, латинської тощо,
або кожною мовою окремо.
6.3. Комплексні посилання можуть бути внутрішньотекстовими,
підрядковими, позатекстовими, а також можуть містити первинні та повторні
посилання.
6.4. Бібліографічні посилання у складі комплексного посилання розділяють
між собою знаком «крапка з комою».
6.5. Кожне з бібліографічних посилань у складі комплексного посилання
оформлюють за загальними правилами, ураховуючи зазначені далі особливості.
45
6.5.1 Якщо кілька бібліографічних посилань у складі комплексного
посилання мають ідентичні за головки (один і той самий автор кількох праць), у
другому й наступних посиланнях ці заголовки можна замінити словами: «Його
ж», «її ж», «їх же» («Его же», «Ее же», «Их же» — рос. мовою або «Idem»,
«Eadem», «Ibidem» — латин. мовою).
Приклад Підрядкове комплексне посилання:
*Туркот Т. І. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. для студ. ВНЗ. Київ,
2011. C. 128 ; Його ж. Психологія і педагогіка вищої школи в запитаннях і
відповідях: навч. посіб. для студ. ВНЗ. Київ, 2011. С. 230.
6.5.2 Ідентичні заголовки у бібліографічних посиланнях у складі
комплексного посилання можна не наводити. У цьому разі після заголовка в
першому посиланні ставлять знак «двокрапка», а перед основною назвою
наступного бібліографічного посилання проставляють його порядковий номер.
Приклад
Позатекстове комплексне посилання:
27. Кузьмінський А. І.:
1) Методика навчання англійської мови в аспекті
комунікативно-когнітивного підходу: навч.-метод. посіб. Черкаси, 2011. С. 31 ;
2) Моделювання професійної діяльності майбутнього фахівця в умовах
інтеграції України в європейський освітній простір: навч. посіб. Черкаси, 2011.
С. 78.
7. ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО

ПОСИЛАННЯ НА ЕЛЕКТРОННИЙ РЕСУРС
7.1. Залежно від режиму доступу електронні ресурси поділяють на
електронні ресурси локального та віддаленого доступу.
7.2. За видом інформації, призначеної для сприйняття, розрізняють такі
електронні ресурси: електронні дані, електронні програми, електронні дані та
програми.
7.3. Джерелами інформації для складання бібліографічного посилання на
електронний ресурс є титульний екран, основне меню, програма, головна
сторінка сайту чи порталу, що містять відомості про автора, назву,
відповідальність, перевидання (версію), місце та рік видання. Основним
джерелом інформації є титульний екран. За потреби використовують й інші
джерела інформації: етикетку на фізичному носієві електронного ресурсу,
технічну та іншу супровідну документацію до нього або контейнер, коробку,
конверт тощо (згідно з ДСТУ 7157).
7.4. Бібліографічне посилання складають як на електронні ресурси загалом
(електронні документи, бази даних, портали чи сайти, веб-сторінки, форуми
тощо), так і на їхні складники (розділи та час тини електронних документів,
порталів чи сайтів; публікації в електронних серіальних документах,
повідомлення на форумах тощо) згідно з загальними правилам та з урахуванням
зазначених далі особливостей.
7.4.1 Якщо є зміни в змісті електронного ресурсу — доповнено зміст або
вилучено з нього певну інформацію, модифіковано мову програмування або
операційної системи тощо, у бібліографічному посиланні наводять ці відомості,
46
що крім слова «видання» (наприклад, «2-ге вид., доповнене»), можуть містити
слова «версія» (наприклад, «Версія 3.1»), «рівень» (наприклад, «Тренувальний
рівень»), «модифікація» (наприклад, «Третя модифікація»).
7.4.2. У бібліографічному посиланні після відомостей про відповідальність
дозволено не подавати відомості про вид електронних даних чи програм,
наприклад: електронні текстові дані (скорочено — електрон. текст. дані),
електронні графічні дані (електрон. граф. дані), електронний журнал (електрон.
журн.), електронні картографічні дані (електрон. картогр. дані), електронна
пошукова програма (електрон. пошук. прогр.) тощо.
7.4.3. У бібліографічному посиланні на електронний ресурс локального
доступу після вихідних даних подають відомості про кількість фізичних
одиниць (арабськими цифрами) та вид носія інформації (наприклад,
електронний оптичний диск). У дужках можна подавати відомості про вид
оптичного диска (CD-R, CD-RW, DVD-R тощо).
Приклад
11. Кожухівський А. Д. Імітаційне моделювання систем масового
обслуговування [Електронний ресурс]: практикум / Черкас. держ. технол. ун-т.
Електрон. текст, дані. Черкаси , 2009. 1 електрон. опт. диск (CD-R).
7.4.4. У примітці до бібліографічного посилання на електронний ресурс
подають відомості, необхідні й достатні для пошуку та характеристики
технічних специфікацій цього електронного ресурсу, в такій послідовності: —
системні вимоги; — відомості про доступ; — дата оновлення документа або
його частини; — електронна адреса; — дата звернення до документа.
7.4.4.1. Відомості про доступ до електронного ресурсу подають у
бібліографічних посиланнях на документи з комп’ютерних мереж, а також із
повнотекстових баз даних, доступ до яких здійснюють на договірній основі або
за передплатою (наприклад, «ЛІГА- ЗАКОН», «Атлас Аналітика», «Нормативні
акти України» тощо).
Приклад
3. Про відзначення 150-річчя з дня народження видатного вченого
Володимира Івановича Вернадського [Електронний ресурс]: проект постанови
Верховної Ради України. Документ не було опубліковано. Доступ із
інформ.-правової системи «ЛІГА- ЗАКОН».
7.4.4.2. Відомостям про дату (день, місяць, рік) останнього оновлення
електронного ресурсу віддаленого доступу (його частини) передують слова
«Дата оновлення». Ці відомості в бібліографічному посиланні наводять перед
відомостями про режим доступу («URI», «URL»).
Приклад
2. Берташ В. Пріоритети визначила громада // Голос України: електрон.
версія газ. 2012. № 14 (5392). Дата оновлення: 04.08.2012. URL:
http://www.qolos.com.ua/userfiles/file/040812/040812-u.pdf (дата звернення:
06.08.2012).
47
7.4.4.3. Для позначення електронної адреси електронного ресурсу
віддаленого доступу в примітці дозволено замість слів «Режим доступу» (чи
«Доступ») або їхнього еквівалента іншою мовою (наприклад, «Availabte from»)
застосовувати абревіатури «URI» (Uniform Resource Identifier — Уніфікований
ідентифікатор ресурсу) або «URL» (Uniform Resource Locator — Уніфікований
покажчик ресурсу).
7.4.4.3.1 Якщо електронний ресурс має унікальний ідентифікатор DOI
(Digital Object Identifier — Ідентифікатор цифрового об’єкта) або інший
постійний ідентифікатор, замість електронної адреси цього ресурсу
рекомендовано зазначати його ідентифікатор.
7.4.4.3.2 Інформацію про протокол доступу до електронного ресурсу (http,
ftp тощо) та його електронну адресу наводять у форматі «URI» або «URL».
7.4.4.3.3 Довгу електронну адресу можна переносити на наступний рядок.
У цьому разі останнім у першому рядку має бути знак «навскісна риска» («/»).
Приклад
12. Біланюк О. П. Сучасний стан та перспективи розвитку міжнародного
туризму в українсько-польських відносинах // Економіка. Управління. Інновація:
електрон. наук. фахове вид. 2012. № 2. URL:
http://archive.nbuv.gov.ua/e-/journals/eui/2012_2/pdf/12bopypv.pdf (дата звернення:
17.06.2013).
Для запобігання помилок у наведенні електронної адреси рекомендовано
подавати її в один рядок.
Приклад
12. Біланюк О. П. Сучасний стан та перспективи розвитку міжнародного
туризму в українсько-польських відносинах//Економіка. Управління. Інновація:
електрон. наук. фахове вид. 2012. № 2. URL:
http://archive.nbuv.gov.ua/e-/journals/eui/2012 2/pdf/12bopypv.pdf (дата звернення:
17.06.2013).
7.4.4.3.4. Дозволено подавати відомості про інше місцезнаходження чи
форму електронного ресурсу, використовуючи слова «Також доступний»
(наприклад, «Також доступний у P D F :.» ) чи подібні еквівалентні фрази
(наприклад, «Відомості доступні також в Інтернеті:...»).
7.4.4.4. Після електронної адреси подають відомості про дату звернення до
електронного ресурсу віддаленого доступу: число, місяць і рік (в круглих
дужках) після слів «дата звернення».
Приклад
4. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // База даних
«Законодавство України» / ВР України. URL:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80ь (дата
звернення: 08.02.2012).
7.4.4.5 У бібліографічному посиланні на електронні ресурси локального та
віддаленого доступу в примітці можна не подавати відомостей про джерело
назви («Назва з етикетки диска», «Назва з екрана» тощо).
48
8. ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО
ПОСИЛАННЯ НА АРХІВНИЙ ДОКУМЕНТ
8.1. Бібліографічне посилання на архівний документ дає можливість
ідентифікувати його та визначати місцезнаходження в архіві, музеї, бібліотеці
тощо.
8.2. Бібліографічне посилання на архівний документ складають за
загальними правилами, викладеними в цьому стандарті, з урахуванням
зазначених далі особливостей.
8.2.1. У бібліографічному посиланні на архівний документ відомості про
об’єкт посилання відокремлюють від пошукових даних знаком «дві навскісні
риски» («//») з проміжками до та після нього.
Приклад
3. Матеріали Ради Народних комісарів Української Народної Республіки //
ЦДАВО України (Центр. держ. архів вищ. органів влади та упр. України). Ф.
1061. Оп. 1. Спр. 8— 12. Копія; Ф. 1063. Оп. 3. Спр. 1—3.
8.2.2. Для позначення пошукових даних архівного документа
використовують такі скорочення слів: «Ф.» («Фонд»), «Оп.» («Опис»), «К.»
(«Картон»), «Спр.» («Справа»), «Од. зб.» («Одиниця зберігання»), «Арк.»
(«Аркуш»). Між елементами пошукових даних ставлять знак «крапка».
Приклад
Внутрішньотекстове посилання (ЦДІАК України. Ф. 4703. Оп. 3. Спр. 23.
Арк. 45—49).
8.3. Бібліографічне посилання на архівний документ може містити такі
елементи:
— пошукові дані архівного документа;
— примітки.
8.3.1. Пошукові дані архівного документа містять такі відомості:
— назву архіву;
— номер архівного фонду;
— номер опису; — номер справи (одиниці зберігання) за описом;
— місцезнаходження об’єкта посилання (кількість аркушів загалом чи
аркуш, на якому подано об’єкт посилання).
Приклад
8. ЦДНТА України. Ф. Р-72. Оп. 2. К. 1 — 272. Од. зб. 1. 10 арк.
8.3.1.1. Назву архіву подають у вигляді абревіатури чи скорочення, які
прийнято в архівній галузі. Розшифрування абревіатури наводять у списку
скорочень, який додають до тексту. Якщо списку скорочень немає, назву архіву
подають повністю або скорочують окремі слова та словосполучення згідно з
49
ДСТУ 3582, ДСТУ 7093, ГОСТ 7.12. Повну або скорочену назву архіву можна
подавати після абревіатури.
Приклади
ЦДІАК України (Центральний державний історичний архів України,
м. Київ);
ДА СБ України (Держ. архів Служби безпеки України);
ЦДНТА України (Центр. держ. наук.-техн. архів України);
Держархів м. Києва. У повторному бібліографічному посиланні назву
архіву наводять у вигляді абревіатури або в скороченій формі.
8.3.1.2. Номер архівного фонду наводять після назви архіву, зазначаючи ті
необхідні елементи пошукових даних, які прийнято подавати саме в цьому
архіві. Після номера архівного фонду в круглих дужках може бути зазначено
його назву.
Приклад
ЦДАВО України.
14. (Фонд «Товариство отців Василіан» у Львові). Якщо номера архівного
фонду немає, після назви архіву подають, зазвичай у називному відмінку, назву
цього архівного фонду.
Приклад
Держархів Донецької обл. Фонд Донецького обкому КП(б)У.
8.4. Внутрішньотекстове бібліографічне посилання на архівний документ
зазвичай містить тільки пошукові дані цього документа.
Приклад
Внутрішньотекстове посилання (ЦДІАЛ України. Ф. 183. Оп. 4. Спр. 2.
Арк. 10). За потреби можна наводити його повний опис.
Приклад
Внутрішньотекстове посилання (Наукове товариство ім. Шевченка//Львів.
наук. б-ка ім. В. Стефаника НАН України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 78. Арк. 1— 7).
8.5. У підрядкових і позатекстових бібліографічних посиланнях
рекомендовано наводити відомості про архівний документ — об’єкт посилання
(його заголовок та основну назву або тільки його основну назву; відомості, що
належать до назви тощо) та пошукові дані.
Приклад
5. Діяльність історичної секції при ВУАН та зв’язаних з нею історичних
установ Академії 14 в 1929—1930 рр. // Інститут рукопису Національної
бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Ф. Х (Всеукраїнська Академія
Наук). Спр. 1686. 30 арк. Проте можна наводити у підрядкових і позатекстових
посиланнях на архівний документ тільки пошукові дані цього документа за
умови, якщо основні відомості про нього є в тексті.
8.6 Якщо справа (одиниця зберігання) чи певний архівний документ, який
зберігають у цій справі, не має назви, її формулює дослідник. У цьому разі назву
справи подають у квадратних дужках до або після пошукових даних про
документ.
Приклад
50
17. [Праці П. К. Грімстед] // ЦДАВО України. Ф. 14. Оп. 7. Спр. 19.
284 арк.
або:
17. ЦДАВО України. Ф. 14. Оп. 7. Спр. 19. 284 арк. [Праці П. К. Грімстед].
8.7. Якщо потрібно зазначити автора та назву або тільки назву справи, в
якій зберігають архівний документ — об’єкт посилання, ці відомості подають
після пошукових даних у круглих дужках.
Приклад
3. Науковий архів Інституту історії України НАН України. Ф. 2. Оп. 3.
Спр. 170. № 1. Арк. 5. (План праці НДКІУ на 1924 р.).
8.8. У примітках можна наводити відомості про автентичність,
автографічність, мову, спосіб відтворювання, відомості про особливості
зовнішнього вигляду архівного документа, про його опублікування тощо.
Примітки подають після пошукових даних.
Приклади
Підрядкові посилання
*ЦДАВО України. Ф. 3866. Оп. 3. Спр. 3. Арк. 1— 37.
Копія. 2 ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 3. Спр. 38. Арк. 45. Оригінал.
Рукопис.
8.9. Якщо текст архівного документа розміщено на зворотному боці
аркуша, у пошукових даних бібліографічного посилання зазначають слово
«зворот» у скороченій формі — «зв.».
Приклад
21. Лист Голови Спілки «Чорнобиль» Г. Ф. Лєпіна на ім’я Голови Ради
Міністрів УРСР В. А. Масола щодо реєстрації Статуту Спілки та сторінки
Статуту. 14 грудня 1989 р.//ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 32. Спр. 2612. Арк. 63, 64,
64 зв., 71.
8.10 Бібліографічні посилання на архівні документи із зарубіжних архівів
подають мовою певної країни згідно з прийнятими в цій країні та в цьому архіві
правилами описування та складання поси лань (зі скороченнями).
Приклади
Внутрішньотекстове посилання (APw Lublinie. Zespol 95. Sygn.125. K. 6—7).
11. Sygn.126. Wisyta Generalna dekanatu Patenskiego w roku 1793. 1793 r. 57 k.
13. Государственный архив Российской Федерации. Ф. Р-7008. Украинская
библиотека им. С. Петлюры в Париже. 1922 — 1940. Оп. 1. Д. 65. Каталог книг
по истории Украины и другим вопросам на украинском языке, 1908— 1940. 80 л.
51

Методичні рекомендації Міжнародні фінанси Курсова робота

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Методичні рекомендації Міжнародні фінанси Курсова робота

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ

Рекомендовано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського

Відповідальний Войтко С. В., д.е.н., професор, завідувач кафедри

Гриф надано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського

Грінько Ірина Миколаївна, канд. екон. наук, доц.

Представлено детальний опис кредитного модуля, мета та його основні завдання.

5. ВИБІР ОБ’КТА ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ І ЗАВДАНЬ 13

6. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ 14

7. ЗБІР МАТЕРІАЛУ ДЛЯ АНАЛІЗУ ТА СКЛАДАННЯ ПЛАНУ 19

8. НАПИСАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 20

9. ПОДАННЯ РОБОТИ ВИКЛАДАЧУ ТА ЇЇ ЗАХИСТ 25

10. РЕЙТИНГОВА СИСТЕМА ОЦІНКИ……………………………………...26

11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА……………………………………….28

Кредитний модуль закладає основу для фахівця економічного профілю

− абстрактного мислення, аналізу, синтезу та встановлення

взаємозв’язків між економічними та фінансовими явищами та

− розуміти та аналізувати умови і фактори становлення та механізми

функціонування міжнародного фінансового ринку;

− виявляти системну сутність міжнародних фінансів;

− визначати глибину впливу глобальних трансформацій на фінансові

потоки та розвиток міжнародного фінансового ринку зокрема;

− ідентифікувати основні параметри фінансового розвитку країни;

− визначати сучасні методики міжнародних розрахунків та валютних

− аналізувати особливості формування національних і міжнародних

стратегій розвитку фінансового ринку.

2.2. Основні завдання кредитного модуля.

Згідно з вимогами програми навчальної дисципліни студенти після

− володіли теоретичними основами та практичними навичками міжнародних

− проводити аналіз міжнародних розрахунків та валютних операцій;

− обирати необхідні види валютних операцій у проведенні

зовнішньо-торгівельних угод, а саме: форварди, ф’ючерси, опціони,

− складати первинні документи для проведення різних форм міжнародних

розрахунків пов’язані із векселями, чеками, інкасо, документарним

− дотримуватися послідовності проведення етапів міжнародних розрахунків;

− здійснювати аналіз міжнародних стандартів рахівництва (IAS) тощо.

Згідно з навчальним планом навчання студентів з курсу «Міжнародні

проведення наукового дослідження за науковою проблематикою;

− вміти узагальнювати та критично оцінювати економічну ситуацію,

формулювати власну точку зору;

− професійно користуватися законодавчими і нормативними актами,

інструктивними матеріалами, а також критично осмислювати

− використовувати сучасні методи дослідження для оцінки даних

фінансової та статистичної звітностей;

− професійно користуватися сучасними автоматизованими

− розвивати необхідні навички та знання з теорії та практики

− розробити напрями покращення ситуацій на світовому фінансовому

3. ГРАФІК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Тиждень Навчальний час

Тематика курсових робіт затверджується на засіданні кафедри

РЕКОМЕНДОВАНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

5. ВИБІР ОБ’КТА ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ

Студент самостійно повинен визначити завдання та об’єкт дослідження,

Після вивчення нормативних і літературних джерел студент складає план

Формулювання завдань варто розпочинаючи із наступних термінів:

7. ЗБІР МАТЕРІАЛУ ДЛЯ АНАЛІЗУ ТА СКЛАДАННЯ ПЛАНУ

Для написання курсової роботи необхідно зібрати певну інформацію,

− за останні 3 повні роки досліджуваного періоду.

Зібрана інформація повинна бути достовірною та обґрунтованою.

Титульний аркуш (ДОДАТОК А)

8. НАПИСАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Приклад побудови таблиці