МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Факультет міжнародної економіки і менеджменту

Кафедра європейської економіки і бізнесу

ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА Міжнародні економічні відносини

ГАЛУЗЬ ЗНАНЬ 29 Міжнародні відносини
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 292 Міжнародні економічні відносини

Форма навчання: денна

КВАЛІФІКАЦІЙНА МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему «Економічне співробітництво України з Німеччиною»

здобувача Кухнюк Катерини Миколаївни

Науковий керівник: к.е.н., старший викладач, Мовсесян Арег Самвелович

_____________
(підпис)

Робота допущена до захисту перед екзаменаційною комісією з атестації

здобувачів вищої освіти (ЕК)

Завідувач кафедри: д.е.н., доцент, Федірко Олександр Анатолійович

________________
(підпис)

Київ 2022
 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Факультет міжнародної економіки і менеджменту

Кафедра європейської економіки і бізнесу

ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА Міжнародні економічні відносини

ГАЛУЗЬ ЗНАНЬ 29 Міжнародні відносини
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 292 Міжнародні економічні відносини

ПОГОДЖЕНО ЗАТВЕРДЖУЮ
Керівник проектної групи (гарант) Завідувач кафедри
Освітньо-професійної програми

______________________ Федірко О.А. ______________________ Федірко О.А.

«____» _________ 20__ р. «____» _________ 20__ р.

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
здобувачу вищої освіти __Кухнюк Катерині Миколаївні__

денної форми навчання

на підготовку кваліфікаційної магістерської роботи

на тему: «__Економічне співробітництво України з Німеччиною__»

Тему затверджено наказом ректора Університету від «29» вересня 2022 р. № 1479-СГ

Кваліфікаційна магістерська робота виконується на матеріалах наукових публікацій,

аналітичних звітів міжнародних організацій та офіційних статистичних даних.

План кваліфікаційної магістерської роботи

Розділ 1 Методологія дослідження міжнародного економічного

співробітництва
(термін подання – до 20.10)
Розділ 2 Аналіз сучасного стану та особливостей економічного
співробітництва між Україною та Німеччиною
(термін подання – до 05.11)
Розділ 3 Стратегічні напрямки розвитку економічного співробітництва між
Україною та Німеччиною
(термін подання – до 25.11)
Об'єкт дослідження: Процес диверсифікації економічного співробітництва України з
Німеччиною

Предмет дослідження: Тренди, фактори та механізми диверсифікації економічного

співробітництва України з Німеччиною
Мета кваліфікаційної Теоретичне та практичне обґрунтування факторів і трендів
магістерської роботи: диверсифікації економічного співробітництва України з Німеччиною

Конкретні завдання, які здобувач повинен виконати для досягнення поставленої мети:

У розділі 1 - визначити сутність та основні форми міжнародного економічного

співробітництва;
- дослідити етапи еволюції міжнародного економічного
співробітництва;
- деталізувати методику оцінювання результатів двостороннього
економічного співробітництва між країнами.
У розділі 2 - проаналізувати сучасні тенденції розвитку двосторонньої торгівлі;
- виявити особливості сучасного стану інвестиційно-кредитної
співпраці між країнами;
- охарактеризувати науково-технологічне співробітництво України
та Німеччини.
У розділі 3 - оцінити проблемні аспекти розвитку економічного
співробітництва між Україною та Німеччиною;
- обґрунтувати інструменти та механізми диверсифікації
двостороннього економічного співробітництва між країнами.

Завдання підготував
науковий керівник Мовсесян А.С.
(підпис) (ініціали, прізвище)
«30» вересня 2022 р.

Завдання одержав студент Кухнюк К.М.

(підпис) (ініціали, прізвище)
«30» вересня 2022 р.
 Реферат
Кваліфікаційна магістерська робота містить 97 сторінок, 8 таблиць,
6 рисунків, список використаних джерел з 52 найменувань.

«Економічне співробітництво України з Німеччиною»

Об’єктом дослідження є розвиток співробітництва України та

Німеччини.
Предметом дослідження є тренди, фактори та механізми диверсифікації
економічного співробітництва України з Німеччиною.
Мета кваліфікаційної магістерської роботи – Теоретичне та практичне
обґрунтування факторів і трендів диверсифікації економічного
співробітництва України з Німеччиною.
Відповідно до мети було визначено коло наступних завдань:
 визначити сутність та основні форми міжнародного економічного
співробітництва;
 дослідити етапи еволюції міжнародного економічного
співробітництва;
 деталізувати методику оцінювання результатів двостороннього
економічного співробітництва між країнами;
 проаналізувати сучасні тенденції розвитку двосторонньої торгівлі;
 виявити особливості сучасного стану інвестиційно-кредитної
співпраці між країнами;
 охарактеризувати науково-технологічне співробітництво України та
Німеччини;
 оцінити проблемні аспекти розвитку економічного співробітництва
між Україною та Німеччиною;
 обґрунтувати інструменти та механізми диверсифікації
двостороннього економічного співробітництва між країнами.
Практичне значення отриманих результатів: оцінка сучасних процесів,
які відбуваються між Німеччиною та Україною в економічній сфері,
визначення місця України в економіці ЄС та огляд можливостей покращення
двостороннього співробітництва між країнами.
Рік виконання кваліфікаційної магістерської роботи 2022
Рік захисту роботи 2022
Ключові слова: економічне співробітництво, Україна, Німеччина,
торговельне співробітництво, науково-технологічне співробітництво.
 Відгук
про кваліфікаційну магістерську роботу
здобувача факультету міжнародної економіки і менеджменту освітньо-
професійної програми «Міжнародні економічні відносини»
Кухнюк Катерині Миколаївні
на тему: «Економічне співробітництво України з Німеччиною»
1. Актуальність теми: актуальність теми дослідження обумовлена посиленням
господарських та політичних зв’язків між Україною та Німеччиною на тлі
триваючої та пришвидшеної економічної інтеграції України до Європейського
Союзу.
2. Позитивні риси кваліфікаційної роботи: автором досліджено теоретичні та
практичні аспекти розвитку економічного співробітництва України та
Німеччини, проаналізовано його тренди та фактори диверсифікації, висвітлена
роль Німеччини як економічного лідера Європейського Союзу вже на новому
етапі відносин з Україною, що розпочався після повномасштабного вторгнення
Росії в Україну.
3. Наявність самостійних розробок автора: автором виявлено етапи еволюції
міжнародного економічного співробітництва, а також особливості сучасного
стану інвестиційно-кредитної співпраці між країнами, охарактеризоване
науково-технологічне співробітництво України та Німеччини.
4. Цінність теоретичних висновків та практичних рекомендацій: автором
визначена сутність та основні форми міжнародного економічного
співробітництва, особливої уваги було приділено проблематиці подальшого
розвитку економічного зв’язків між Україною та Німеччиною.
5. Наявність недоліків: суттєвих недоліків в роботі автора не виявлено, проте
мало б практичну користь висвітлення реалізації конкретних економічних
програм між країнами та аналіз їхніх кількісних і якісних показників.
6. Загальна оцінка кваліфікаційної магістерської роботи та її допущення до
захисту перед ЕК: роботу допущено до захисту та оцінено у 40 балів.

Науковий керівник:
Старший викладач кафедри
європейської економіки і бізнесу, _______________ Мовсесян А. С.
доктор філософії (підпис)

“___”_____________ 20__ р.
 ЗМІСТ

ВСТУП ......................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОГО

ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ............................................................. 6
1.1. Сутність та основні форми міжнародного економічного співробітництва ........ 6
1.2. Етапи еволюції міжнародного економічного співробітництва ......................... 15
1.3. Методика оцінювання результатів двостороннього економічного
співробітництва між країнами ................................................................................... 20

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ

ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНОЮ ТА
НІМЕЧЧИНОЮ ....................................................................................................... 22
2.1. Тенденції розвитку двосторонньої торгівлі ....................................................... 22
2.2. Сучасний стан інвестиційно-кредитної співпраці між країнами ...................... 31
2.3. Науково-технологічне співробітництво України та Німеччини ....................... 50

РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОГО

СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНОЮ ТА НІМЕЧЧИНОЮ ....................... 67
3.1. Проблемні аспекти розвитку економічного співробітництва між Україною та
Німеччиною ................................................................................................................ 67
3.2. Інструменти та механізми диверсифікації двостороннього економічного
співробітництва між країнами ................................................................................... 74

ВИСНОВКИ .............................................................................................................. 88
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................... 92
 3

ВСТУП

Актуальність досліджуваної у роботі темі зумовлена перш за все тим, що на

сучасному етапі, економічні відносини посідають важливе місце в системі
міжнародних відносин, так як при успішному використанні всього комплексу
новітніх форм і методів міжнародні економічні відносини мають вплив на технічне
покращення виробництва, збільшення продуктивності праці і якості продукції, яка
виробляється. Крім того, економічне співробітництво є ключовим фактором
забезпечення стабільної та взаємовигідної глобальної економіки. Співпраця з ЄС
для України є важливою умовою її інтеграції у світове співтовариство. Це один із
аспектів успіху демократичного переходу і переходу до повноцінних
маркетингових відносин. Особливо зараз, коли ЄС став одним з найбільших
центрів прийняття економічних і політичних рішень, і в той же час другим за
величиною торговим партнером України після країн СНД. Перспективи розвитку
подальшої співпраці з європейськими державами стають більш актуальними.
Дослідженням економічної співпраці України та Німеччини займалися різні
вітчизняні та іноземні науковці, зокрема Хомутенко Л.І, Сизоненко В.В. у праці
«Зовнішні торговельні відносини України з Німеччиною», С.А. Гуцал у своїй
роботі «Відносини України та Німеччини: пріоритети, проблеми, перспективи»,
Фліссак А. у роботі «Україна - Німеччина: шляхи співробітництва», Хомутенко
Л.І., Хмелик О.С. у праці «Тенденції та перспективи інвестиційного
співробітництва України з Європейським Союзом. Глобальні та національні
проблеми економіки», Коломієць А. у своїй роботі «Розвиток
зовнішньоекономічних зв'язків між Україною та Німеччиною», всі ці роботи
охоплювали різні сторони та аспекти формування економічних відносин між
Україною та Німеччиною, проте виходячи з того, що світ змінюється і країни
стикаються з багатьма викликами, саме огляд сучасних проблем та перспектив,
вплив війни Росії проти України на економіку держав та особливості відносин між
 4

Німеччиною та Україною на сучасному етапі буде новим питанням, що

розглядається в контексті даної роботи.
Метою даного дослідження є теоретичне та практичне обґрунтування
факторів і трендів диверсифікації економічного співробітництва України з
Німеччиною.
Відповідно до мети було визначено коло наступних завдань:
 визначити сутність та основні форми міжнародного економічного
співробітництва;
 дослідити етапи еволюції міжнародного економічного
співробітництва;
 деталізувати методику оцінювання результатів двостороннього
економічного співробітництва між країнами.
 проаналізувати сучасні тенденції розвитку двосторонньої торгівлі;
 виявити особливості сучасного стану інвестиційно-кредитної
співпраці між країнами;
 охарактеризувати науково-технологічне співробітництво України та
Німеччини.
 оцінити проблемні аспекти розвитку економічного співробітництва
між Україною та Німеччиною;
 обґрунтувати інструменти та механізми диверсифікації
двостороннього економічного співробітництва між країнами.
Об’єктом дослідження є розвиток співробітництва України та Німеччини.
Предметом дослідження є тренди, фактори та механізми диверсифікації
економічного співробітництва України з Німеччиною.
В роботі використовувалися різні методи ведення дослідження, серед них:
 метод порівняння для огляду різних напрямків економічного розвитку
країн;
 метод узагальнення для підсумовування результатів після процесу
порівняння;
 5

 метод формалізації для розрахунку спеціалізації експорту та імпорту

між Німеччиною та Україною;
 метод аналізу для оцінки сучасних тенденцій розвитку та проблем
співробітництва країн;
 статистичний метод для аналізу статистичний даних;
 графічний метод для відображення статистичних даних.
Дана робота має теоретичну значущість, бо оцінює сучасні процеси, які
відбуваються між Німеччиною та Україною в економічній сфері, визначає місце
України в економіці ЄС та робить огляд можливостей покращення двостороннього
співробітництва між країнами.
В якості інформаційної бази в роботі використовувалися роботи сучасних
вітчизняних та іноземних вчених, зокрема багато статей у наукових журналах, для
надання теоретичної інформації, й використовувалися різні джерела статистичної
інформації, зокрема такі як Eurostat, World Bank та Державна служба статистики
України, а також розглядалися рейтингові звіти.
Напрацювання по магістерській дипломній роботі були представлені на
конференції «Розвиток економіки України в нових реаліях міжнародних відносин»
у вигляді тез на тему «Економічне співробітництво України з Німеччиною».
 6

РОЗДІЛ 1
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО
СПІВРОБІТНИЦТВА

1.1 Сутність та основні форми міжнародного економічного

співробітництва

Економічна взаємодія світового господарства як цілої системи базуються на

розвитку міжнародних економічних зв'язків, які є матеріальним підґрунтям
мирного співіснування, зближення та переплетення інтересів різних держав.
Міжнародні економічні відносини відображають економічні взаємини між
державами, регіональними об'єднаннями, підприємствами, установами,
юридичними і фізичними особами з метою виробництва та обміну товарами і
послугами, матеріальними і фінансовими ресурсами. Їх підґрунтям є ринкові
системи та механізми [1, с.10].
МЕВ – це система різноманітних економічних відносин між державами та
іншими суб’єктами національних господарств, що сформувалася під впливом
розвитку міжнародного поділу праці, їх економічної, соціальної та політичної
організації щодо виробництва, розподілу, обміну, споживання товарів у
міжнародному масштабі [2]. Реалізація та розвиток міжнародних економічних
відносин є результатом інтернаціоналізації та транснаціоналізації виробництва. [3]
Сучасні МЕВ – це система економічних відносин, яка характеризується:
 виходом за межі національних економік;
 взаємодією фізичних і юридичних осіб, держав і міжнародних
організацій;
 визначеністю форм;
 різними рівнями глибини існування, функціонування, реалізації. [4]
 7

Слід наголосити на рівнях МЕВ, які можна відокремити як макро-, мета-,

мікрорівні, де:
 макрорівень - це рівень державних і міждержавних міжнародних
процесів;
 мета рівень - це міжнародні зв'язки галузевого і регіонального значення;
 макрорівень - це міжнародні відносини між фірмами різних країн [4].
Міжнародне економічне співробітництво - це тип сильного та
довгострокового зобов’язання співпраці, який базується на загальних намірах,
попередньо узгоджених, санкціонованих довгостроковими договорами та
економічними угодами. Цей рівень характеризується партнерством на основі
міжнародних економічних відносин. У сучасних умовах МЕВ може здійснюватися
у таких формах:
 наукове та технічне співробітництво;
 взаємно вигідна міжнародна торгівля (зовнішня торгівля);
 надання кредитів та позик, у тому числі безвідсоткових;
 створення спільних підприємств;
 спеціалізація та створення умов для співробітництва;
 технологічна торгівля або спеціалізація у виробництві компонентів;
 об’єднана участь країн, зацікавлених у видобутку природних ресурсів;
 іноземні інвестиції як найголовніша форма для стимулювання розвитку
економіки країни;
 міжнародний туризм;
 культурні відносини між країнами світу [4,16].
У сучасному світі прогрес кожної країни невіддільний від її участі у
глобальному обміні матеріальними та духовними цінностями. В даний час жодна
країна, навіть найбільш розвинена, не зможе виробляти весь спектр сучасних
продуктів з однаковою ефективністю. Часи національної ізоляції та економічна
ізоляція держав минули.
 8

Провідні позиції міжнародних економічних відносин займають економічно

розвинені країни Заходу. Країни, що розвиваються, все ще дуже залежать від
експорту сировини, палива та їжі.
Вже в 1974 році ООН прийняла програму нового міжнародного
економічного порядку, метою якої є реконструкція міжнародних економічних
відносин – Програма дій, що передбачає:
 поліпшення умов міжнародної торгівлі;
 зменшити технологічний розрив між розвиненими країнами та країнами,
що розвиваються;
 полегшити тягар фінансового боргу країн, що розвиваються;
 контроль над діяльністю міжнародних монополій.
За певний проміжок часу, країнам, що розвиваються, вдалося досягти
значного прогресу. Але впровадження нового міжнародного економічного
порядку, універсальне включення до глобальних економічних відносин
залишається однією з нагальних проблем світової економіки.
Основними формами міжнародних економічних відносин є міжнародна
торгівля, експорт капітальних та кредитних фінансових відносин, наукове та
технічне співробітництво, міжнародне виробництво, пропозиція міжнародних
послуг та міжнародного туризму [3].
Міжнародна торгівля - одна з форм зовнішніх економічних відносин. Він
характеризується трьома основними індикаторами:
1) оборот;
2) структура продукту;
3) географічний розподіл.
У 1992 році оборот світової торгівлі становив 7530 мільярдів доларів США,
включаючи експорт - 3700 млрд, імпорт – 3830 млрд. У структурі світової торгівлі
частка готової продукції (машини та обладнання, хімічні речовини тощо) становить
75%, а матеріали та сировина (харчова та сільськогосподарська продукція,
сировина, мінеральна сировина, паливо) - 25%. Основним регіоном міжнародної
торгівлі є Європа. На початку 90 -х рр. Західна Європа становила 52,4% світової
 9

торгівлі, Східна Європа 5,8%. Друге місце у світовій торгівлі займає Азіатсько-
Тихоокеанський регіон (21,6%). Північна Америка знаходиться на третьому місці
(15,5%).
Україна активно бере участь у світовій торгівлі. У 1995 році її комерційний
оборот становив 22,8 мільярда доларів, включаючи експорт - 11,6, імпорт - 11,3.
СНД та Балтійська країни мають оборот - 6,2 мільярда доларів та 7,3 мільярда
доларів. Найважливішими комерційними партнерами України є США, Німеччина,
Туркменістан, Франція, Великобританія, Італія, Китай, Польща, Туреччина,
Швейцарія. Україна повинна прагнути збільшити частку машин та обладнання, а
також товарів більшої складності [4].
Частка у світовій торгівлі країн, що розвиваються, зростає. Це пов’язано зі
збільшенням експорту сировини та в останні роки - готовою продукцією. Однак
існує небезпека тривалої консолідації молодих суверенних країн. Але країни, що
розвиваються, намагаються реконструювати свою зовнішню торгівлю та змінити
типовий характер їх обміну сировиною на промислові товари.
Імпорт капітальних та фінансових відносин розвивається швидше, ніж
торгівля товарами. Імпорт капіталу проводиться у двох формах: міжнародні позики
та прямі іноземні інвестиції з боку транснаціональних компаній. В кінці 80 -х рр.
20 століття загальний обсяг прямих іноземних інвестицій перевищив 1 трлн дол.
Три основні фінансові та кредитні центри у світі: США, Західна Європа, Японія.
Наукові та технічні відносини - нова форма міжнародних економічних
відносин, які здійснюються на комерційній та некомерційній основі та
проявляються в обміні чи продажу придбання наукових та технічних знань, а також
у розробці спільних проектів.
Міжнародне співробітництво в галузі матеріального виробництва стає все
більш важливим. Воно зустрічається у таких формах:
 міжнародна спеціалізація та виробнича співпраця;
 спільне виробництво продукції у дво- або багатосторонньому форматі,
коли окремі країни беруть участь у виробництві певного продукту;
 робота в галузі будівництва капіталу;
 10

 організація спільних підприємств.

Всесвітній економічний розвиток впливає на міжнародну торгівлю, яка на
початку 90–х рр. досягла 800 мільярдів доларів, що становило 1/5 світового
експорту (послуги в галузі транспорту, інформації та телекомунікацій, оренда
машин та обладнання, розрахунків з комп'ютерами, наукових досліджень та
прогнозів, консультаційними, службами управління, інженерними послугами.)
Основна торгівля послуг відбувається на ринках розвинених західних країн; вони
представляють майже 90% світового експорту та 80% світового імпорту. Японія,
США та Німеччина займають перші три місця в наданні послуг [3].
Міжнародний туризм - одна з форм обміну послугами. 1/3 населення Землі
щороку бере участь у туристичних поїздках. Існує три типи туризму: рекреаційний,
науковий та бізнес туризм. Перший тип охоплює 70% сукупного туризму.
Основний потік туристів рухається в розвинені країни. Для Іспанії та Австрії
туризм є однією з головних експортних галузей, він забезпечує 30 та 80%
експортних надходжень відповідно. Італія, Франція, Греція, Швейцарія та Ізраїль
займають перше місце в туризмі. В Україні переважає мандрівний та освітній
туризм.
Організація турнірів та спортивних змагань також належить до однієї з форм
іноземної економічної діяльності, оскільки вона поєднує зусилля та фінанси
багатьох країн -учасниць. Найбільші - Літні та зимові Олімпійські ігри, Світовий
та Європейський чемпіонат з хокею, футболу, художнього катання, шахів, тенісу,
їзди на велосипеді тощо.
Культурна співпраця передбачає організацію художніх виставок або
виставок головних музеїв у світі, музичних змагань, фестивалів, обміну творчими
командами, спільного вивчення культурних та історичних цінностей (стародавні
піраміди, розкопки доісторичних поселень), обміну фільмів, відео та
аудіопродукції.
Спільне підприємство є дуже поширеною формою іноземної економічної
діяльності. У світі є десятки тисяч змішаних капітальних компаній, а в Україні
зафіксовано більше тисячі. Окрім економічних переваг у вигляді інвестицій чи
 11

нових технологій, спільні підприємства також пом'якшують політичні проблеми,

оскільки країна, яка інвестувала в економіку іншої країни, зацікавлена в її
стабільності. Сферою діяльності спільного підприємства в Україні є торгівля,
будівництво, туризм, посередництво, промислове виробництво [5].
Рівні МЕВ також характеризуються ступенем розвитку взаємовідносин між
суб'єктами МЕВ, ступенем тривалості транзакцій. [2] Виокремлюють такі чотири
рівні:
1. Міжнародні економічні контакти - це найпростіші, одноразові та
випадкові економічні відносини, які мають серійний характер і регулюються більш
за все тимчасовими операціями. Відносини на цьому рівні більшою мірою
притаманні юридичним і фізичним особам.
2. Міжнародна економічна взаємодія – це встановлені стійкі економічні
відносини між суб’єктами МЕВ, які ґрунтуються на економічних угодах та
міжнародних договорах, укладених протягом тривалого періоду часу.
3. Міжнародне економічне співробітництво є міцним і тривалим
кооперативним типом, заснованим на спільних, заздалегідь визначених і
узгоджених намірах, закріплених у довгострокових економічних договорах. Цей
рівень притаманний партнерству суб’єктів МЕВ.
4. Міжнародна економічна інтеграція — це найвищий рівень розвитку
міжнародних економічних відносин, який відзначається інтеграцією економік
різних країн, організацією узгодженої державної політики як у взаємних
економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами [1].
Кожен вищий рівень не суперечить нижчому, а є його усталеним і
розвинутим продовженням, тобто вищий рівень містить більшість ознак нижчого.
Основними характеристиками, що характеризують МЕВ, є такі:
 в основі як національної економіки, так і світового господарства і МЕВ
лежать міжнародний поділ праці та обмін;
 учасники МЕВ є економічно опосередкованими в особливій формі
національного господарства, що об'єктивно передбачає грошовий
характер товарних відносин;
 12

 у МЕВ закони попиту та вільного ціноутворення сильніші, ніж у контексті

національних;
 світовий ринок характеризується жорсткою конкуренцією з боку
внутрішніх ринків. [1]
Це пов'язано з множинністю об'єктів і суб'єктів на міжнародному ринку
товарів і послуг; міжнародна торгівля, представлена великою кількістю
міждержавних потоків продукції, організовує світові товарні ринки, на яких
відбуваються операції купівлі-продажу товарів і послуг, що мають постійний
систематичний характер; обмін товарів і послуг, міжнародний рух факторів
виробництва опосередковується рухом грошей, системою платежів, товарними і
грошовими позиками, відносинами в обміні.
Таким чином виникає і функціонує світовий фінансовий ринок і міжнародна
валютно-фінансова система. [5] Рух капіталів, іноземних, довгострокових
міжнародних інвестицій і державних позик забезпечують світовій фінансовій
системі остаточний вигляд; Міжнародні економічні відносини включають активні
міждержавні робочі процеси.
Можна сказати, що сьогодні існує міжнародний ринок праці. Те саме
торкається патентно-ліцензійних систем винаходів, відкриттів, охорони
авторського права, які сприяли організації світового інформаційного ринку. Тому
міжнародні економічні відносини є однією зі сфер ринкової економіки з її
(ринковими) характеристиками. Головними з них є: багатотиповість об’єктів і
суб’єктів; визначення впливу попиту та пропозиції тощо. [6]
Міжнародні економічні відносини — це широкий спектр комерційних,
виробничих, науково-технічних, фінансових відносин між державами, що
сприяють обміну економічними ресурсами. [6]
Продуктивні сили України відзначаються досить високим потенціалом, але
на їх нинішній стан дуже сильно впливає військовий стан, який зараз переживає
Україна.
Зараз можна спостерігати, як Росія потрапляє в економічну чорну діру
кожен день війни через запровадження потужних санкцій (зокрема, заморожування
 13

рахунків, вихід провідних компаній з російського ринку), зокрема завдяки

консолідованій взаємодії нашої влади з представниками країн-партнерів. Україна є
членом Організації Об’єднаних Націй. Це означає, що вона визнає та виконує
Статут ООН, міжнародне право, яке регулює міждержавні, політичні, соціальні,
культурні та, звичайно, економічні міжнародні відносини. Останні є важливими
для економічного розвитку України.
Дослідження проблеми розвитку України у світовій економічній системі
показує, що її економіка має значний інтеграційний потенціал, усі підстави та
значні можливості для поступового входження у світове господарство. Україна
посідає одне з головних місць серед країн СНД у розвитку зовнішньоекономічних
зв'язків. Це пов’язано з тим, що в нашій державі існують важливі об’єктивні
матеріальні умови, які як інтеграційний потенціал впливають на розвиток
зовнішньоекономічних зв’язків: природні та трудові ресурси, виробничі
потужності, науково-технічний потенціал, географічне положення, транспортне
забезпечення. [8]
Успішна міжнародна торгівля товарами і послугами як і раніше займає
важливе місце в складній системі міжнародних економічних відносин, оскільки по
суті відтворює всі види міжнародного поділу праці і з’єднує всі країни в одну
економічну цілісність на сучасному світовому ринку товарів. Він характеризується
двома найбільш характерними ознаками: переважанням пропозиції товарів над
існуючим попитом і сильною конкуренцією серед її учасників.
Це результат значного зростання в умовах науково-технічної революції
продуктивності суспільної праці в індустріально розвинених країнах і здешевлення
в результаті цього продукту зі збільшенням обсягу його виробництва. У той же час
широке представництво виробників з різних країн і регіонів на світових ринках
посилює конкуренцію між собою за споживача, призводить до поділу світових
товарних ринків, ускладнює проблему проникнення нових агентів.
Аналіз сучасного стану зовнішньої торгівлі України показує, що економічні
зв'язки в цій сфері є нераціональними, характеризуються вузьким географічним
 14

розташуванням. Його структура та ефективність не відповідають потребам

національної ринкової економіки [4].
Структура експорту та імпорту будь-якої країни свідчить, перш за все, про
здатність її народногосподарських комплексів конкурувати на міжнародному рівні.
Керуючись довгостроковою метою України посісти своє місце в міжнародному
поділі праці та, беручи до ваги реалії та можливості сьогодення, доцільно
визначити декілька першочергових напрямків промислового та
сільськогосподарського виробництва на найближчу перспективу, які могли б бути
реалізовані у світовому господарстві. Так відбувалося економічне піднесення країн
Південно-Східної Азії (азіатських тигрів). Особливу увагу слід приділити
експортному виробництву, від якого значною мірою залежить ефективність
економіки.
За останні роки зовнішня торгівля країни зіштовхнулася з певними
проблемами, пов'язаних із недосконалістю її структури та географії: надлишкова її
сконцентрованість і сировинна спеціалізація, триваюча залежність від російського
палива. [7]
Переорієнтація на торгівлю з країнами ЄС прискорила процес змін і значно
збільшила увагу до зовнішньої торгівлі. Проте в умовах низького рівня інвестицій
для України залишається складним завданням переорієнтуватися на передові
технології та запропонувати світові більше, ніж агропромисловий комплекс. На
сьогоднішній день Україна перевтілюється і намагається перейняти все краще у
своїх європейських друзів, вивчає їхній торговий досвід. Але, аби реформувати
структуру вітчизняної зовнішньої торгівлі, Україні слід звертати більше уваги на
виробництво наукомісткої інноваційної продукції та надання спектру
різнопланових послуг.
Глобальна економіка зараз вразлива до негативних потрясінь і глобальної
конвергенції в міжнародних економічних відносинах. Тому ефективність і
конкурентоспроможність української економіки залежить від її гнучкості,
сучасності та функціонування як країни, інтегрованої у світовий економічний
простір.
 15

1.2 Етапи еволюції міжнародного економічного співробітництва

Сучасні міжнародні економічні відносини дістають своїм корінням у

глибоку давнину, що фактично підтверджує безперервність історичного процесу.
Початком їх буття є перші традиційні форми «міжнародної» торгівлі, що
уособлювали у собі натуральний обмін між окремими
особами, сім'ями, племенами тощо.
Першими предметами «міжнародного» обміну були надлишки
окремих товарів та засоби виробництва. Уперше міжнародна торгівля проявилася
як торгівля між країнами у період рабовласницького ладу. Тоді головними
предметами обміну стали предмети розкоші, певні види сировинних матеріалів, а
також раби.
У період капіталізму міжнародна торгівля зазнала особливого розвитку.
Перехід від натурального виробництва до товарно-грошових відносин, поява
великого машинного виробництва, розвиток умов транспортування, покращення
ринкових відносин стимулювали поширення зовнішньої торгівлі.
Формується світовий ринок, а наприкінці XIX ст., з переходом
до монополістичного капіталізму, утворилася світова система господарства [10].
Початок інтернаціоналізації господарських відносин разом із міжнародним
капіталом сприяли виникненню монополістичних об'єднань.
Монополістичний капітал економічно розвинутих країн почав заходити на
територію менш розвинених, і, закріплюючись, забезпечував собі не тільки
економічне, але й політико-адміністративне панування над «поглиненою»
державною. Почався певний колоніальний поділ праці, у якому країни-
метрополії нав'язували вигідну для себе спеціалізацію країнам-колоніям, що
повністю підпорядковувало господарство залежних країн експорту певного виду
сировини. [10]
 16

Коли закінчилася Перша світова війна, взяв свій початок

процес деколонізації, який завершився в 60-х роках XX ст., і у результаті якого
світове господарство набуло сучасного вигляду.
Організація нинішніх міжнародних економічних відносин мав тривалий
історичний процес, за час якого якого людство подолало шлях від
первіснообщинного устрою до всесвітніх економічних відносин. Беручи до уваги
еволюційні періоди організації міжнародних економічних відносин, можна
фактично відстежити їх розвиток і зміну типів. [11]
Перший етап і тип МЕВ – доколоніальний. За тривалістю він є найдовшим,
так як застає первіснообщинний, рабовласницький і феодальний періоди.
Об’єднуючою рисою стародавніх цивілізацій був характер господарювання. Це
були аграрні цивілізації. Підґрунтя економіки становило сільське господарство і
сільськогосподарське виробництво відігравало роль системоутворюючим
фактором, воно було підґрунтям розвитку людських спільнот. Провідною формою
міждержавних економічних зв'язків у стародавніх цивілізаціях була зовнішня
торгівля. Поетапно відокремлюються два типи міждержавної торгівлі:
1) експортно-імпортна  експорт заради ввезення товарів, які не
виготовляються всередині держави. Цей тип торгівлі набув величезного розвитку в
Вавілонії (ІІІ  І тисячоліття до н. е.) і зберігся до наших днів.
2) транзитні типи зовнішньої торгівлі  в своїй основі це торгівля,
пов'язана з одержанням додаткових прибутків. [11].
Транзитний тип торгівлі став популярним у фінікійців (тому його інколи
називають фінікійським типом).
У стародавні часи стає поширена торгівля, опосередкована міждержавними
угодами. Так само як держава не була відділена від економіки, торгівля не була
відділена від держави як інституту управління. Як внутрішня, так і зовнішня
торгівля повністю були під контролем держави, при цьому контроль поширювався
і на зарубіжні території.
 17

За стародавніх часів був популярний рух товарів і предметів послуг поза

сферою торгівлі. До такого типу руху товарів відносять обмін дарунками як
результат військових дій.
Загалом, розвиток міжнародної торгівлі як головної форми прояву МЕВ за
тих часів характеризувався:
• стабільним станом торговельних стосунків між державами і
цивілізаціями;
• витримкою і систематичністю обміну продуктами, цінностями,
сировиною;
• поширенням товарної структури міждержавної торгівлі;
• збільшенням зовнішньої торгівлі над внутрішньою, особливо для
античних цивілізацій.
Нового змісту набуває торгівля, організовується такий суспільний
прошарок, як купецтво. Торгівля стає єдиною сферою діяльності купців, і вже в цей
період формується головний інтерес купецтва в одержанні прибутку. Досить
поширеним стає об'єднання купців в гільдії. Західноєвропейські країні
підтримували контакти зі Сходом.
Торгівля їх називалася - Левантійською торгівлею, що відбувалася більш за
все через Великий шовковий шлях. Левантійська торгівля мала транзитний,
посередницький характер, і саме через це стався занепад торгівлі на Великому
шовковому шляху, так як посередниками хоітили бути купці з Туреччини, інших
арабських країн, які диктували свої ціни і порядок торгів.
Ганзейський союз відстоював інтереси купців перед засиллям феодалів. У
країнах Сходу покращення феодальних відносин здійснюється трохи пізніше, ніж
у Західній Європі. Для країн Сходу вершина покращення феодальних відносин
припадає на XIVXVII століття. В усіх цих країнах зовнішня торгівля жорстко
регулювалась державою, більше того, вона була функцією держави. Державна
монополія поширювалася як на внутрішню, так і на зовнішню торгівлю. Наступний
етап МЕВ, колоніальний, охоплює період XVIсередини XX ст. Його початок
співпадає з періодом розпаду феодалізму і зародження капіталізму.
 18

Найбільші географічні відкриття зумовили 2 головні наслідки:

 створення перших колоніальних імперій (Іспанська в Америці,
Португальська в Азії);
 сприяння організації світової торгівлі. За короткий проміжок часу до
системи міжнародної торгівлі були залучені всі частини світу, але ці відносини
були односторонніми.
У початковий період імперіалізму (70 рр. XIX – поч. XX ст.) відбувалися
перші зародки монополізації, проявлялися нові форми власності. Міжнародні
монополії раннього періоду розвитку імперіалізму стали посередниками нинішніх
транснаціональних корпорацій, які становлять сьогодні основу світового
господарства.
У другій половині XX ст. збільшена взаємозалежність національних
господарств і цілісність світової економічної системи перейшли до нової фази, що
було викликано такими обставинами:
• поспішаюче зростання обробної промисловості;
• на основі науково-технічного прогресу (НТП) дуже розвинулась
міжнародна транспортна інфраструктура;
• зважаючи на інформаційну революцію на базі бурхливого розвитку
електроніки, кібернетики, відбувся переворот у засобах телекомунікації;
• потужний стрибок у розвитку ТНК;
• у 60-ті роки бели помічені якісні зміни у сфері міжнародного ринку
позичкових капіталів [7].
Зазначені зміни у сферах виробництва, комунікацій, торгівлі, зарубіжного
інвестування і фінансів організувалися на рубежі ХХ  ХХІ ст. міжнародну
економіку на цілісний глобальний організм, глобальну економіку, об’єднану не
лише міжнародним поділом праці, але й великими виробничо-збутовими
структурами, глобальною фінансовою системою і планетарною інформаційною
мережею.
Стрибок у покращення міжнародних економічних відносин у XX ст. у
хронологічному порядку розрізняється на такі періоди:
 19

 організація програм економічного відродження західних країн після

Першої світової війни і в міжвоєнний період (19191939 pp.):
1) економічні підсумки Першої світової війни,
2) Версальський мирний договір,
3) відродження економіки Німеччини,
4) новий курс Рузвельта,
5) економічна політика фашистської Німеччини;
 економічні диверсифікації й реформи в іноземних країнах після Другої
світової війни (19401960 pp.):
1) економічні підсумки Другої світової війни,
2) план Маршалла і його внесок у відродження післявоєнного господарства
країн Західної Європи,
3) економічні програми ФРН, Японії,
4) економічна політика Франції;
 етап господарського реформування у зарубіжних країнах (19701990
рр.):
1) «рейганоміка» і її висновки,
2) економічні реформи уряду М. Тетчер,
3) переосмислення господарського механізму в країнах Східної Європи і в
країнах Азії,
4) економічні реформи в Китаї;
 етап знищення поляризації світового господарства (1990-ті роки), який
пов'язаний із розпадом СРСР, руйнацією світової соціалістичної системи,
виникненням нових країн у Центральній і Східній Європі та вибором цими
країнами шляхів ринкового розвитку;
 нинішній етап розвитку міжнародних економічних відносин (із 2000
p.), що відрізняється розвитком процесу глобалізації світової економіки, зокрема,
фінансової глобалізації, виходом на перший план загальноцивілізаційних проблем
[8].
 20

1.3 Методика оцінювання результатів двостороннього економічного

співробітництва між країнами

Під час написання дипломної роботи будуть вживатися різні методи

наукових досліджень, тому аналізуючи методи, які будуть використовуватися
можна визначити такі:
1. Метод порівняння. Цей метод буде використаний у першому розділі,
перш за все в пунктах 1.1 та 1.2, оскільки будуть порівнюватися між собою підходи
до визначення поняття міжнародного економічного співробітництва, а також
основні форми цього співробітництва, а в пункті 1.2 будуть порівнюватися етапи
становлення міжнародного економічного співробітництва. Цей метод також буде
застосований у пункті 3.1 наприклад для того, щоб мати можливість порівняти
проблемні аспекти розвитку цього двостороннього співробітництва.
2. Метод узагальнення. Цей метод буде використаний у пункті 1.3 для
узагальнення методів оцінювання результатів двостороннього економічного
співробітництва між країнами, так як метод порівняння є передумовою для
використання метода узагальнення. Також цей метод буде використаний у пункті
3.2 аби узагальнити отримані результати після порівняння. Слід додати, що цей
метод можна використати і у пункті 1.1, щоб перейти від більш всеосяжного
визначення сутності міжнародного економічного співробітництва до визначення
тенденцій розвитку цього двостороннього співробітництва.
3. Метод формалізації. Даний метод буде у пункті 2.1 для окреслення
тенденцій розвитку міжнародного економічного співробітництва між Німеччиною
та Україною. Формалізація — спосіб представлення певної області у вигляді
формальної системи, виділення форми як особливого предмета дослідження
незалежно від змісту. Цей метод полегшить вивчення економічних відносин між
Україною та Німеччиною.
4. Метод аналізу. Цей метод застосовуватиметься в усьому другому розділі
дипломної роботи, так як саме там відбуватися матиме місце аналіз сучасного стану
 21

інвестиційно-кредитної та науково-технологічного співробітництва між країнами.

Цей метод буде використано і у третьому розділі для здійснення аналізу викликів
щодо розвитку економічного співробітництва між країнами та механізмів його
диверсифікації. Цей метод є інструментом для ретельного вивчення характеристик
і особливостей внутрішньосистемної взаємодії і обов'язково містить результати
абстрагування, спрощення та формалізації.
5. Метод класифікації буде втілений під час класифікації основних форм
міжнародного економічного співробітництва у пункті 1.1. Класифікація є
обов'язковим етапом попередньої підготовки економічних даних до
автоматизованої обробки, а також необхідною умовою раціональної організації
інформаційної бази та моделювання інформаційних процесів.
 22

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕКОНОМІЧНОГО
СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНОЮ ТА НІМЕЧЧИНОЮ

2.1 Тенденції розвитку двосторонньої торгівлі

Євроінтеграція є історично важливою для економіки нашої країни. Для

цього необхідно покращити відносини з основними європейськими країнами та
вивести їх на новий рівень. Німеччина є однією з пріоритетних європейських країн
для України, що зумовлює необхідність зміцнення українсько-німецьких відносин.
Слід підкреслити, що зовнішньоторговельний оборот України за січень-
липень 2022 року дорівнював обсягу зовнішньої торгівлі за аналогічний період
довоєнного 2021 року. Проте експерти вважають, що до кінця року падіння в
експорті та імпорті як і раніше перевищуватиме 30%. Держмитслужба
оприлюднила дані зовнішньоторговельного обороту України за 7 місяців 2022
року. Обсяг зовнішньої торгівлі товарами - імпорт плюс експорт - за січень-липень
цього року досяг 55,7 млрд доларів. Це практично стільки ж, скільки за аналогічний
період 2021 року (якщо порівнювати з даними самої митниці). У першому півріччі
2022 року загальний обсяг імпорту та експорту товарів був на 21% меншим, ніж у
січні-червні 2021 року.
Водночас дефіцит зовнішньої торгівлі зростає. У першому півріччі він
становив 2,6 млрд доларів, а за 7 місяців – майже 4,3 млрд доларів. У січні-липні
2021 року зафіксовано негативне сальдо зовнішньої торгівлі на рівні 2,2 млрд
доларів. Зростання від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі свідчить про те, що
розрив між обсягами експорту та імпорту продовжує зростати. Це й не дивно.
Проблеми з логістикою українських товарів до кінця не вирішені. Авіаперевезення
повністю заморожені, порти заблоковані (за винятком угоди про експорт
 23

українського зерна через Чорне море) і залишилися лише наземні маршрути через
сусідні країни ЄС.
Хоча експортерам все одно це сходить з рук. Зокрема, фермерам. Також
ускладнено постачання імпортної продукції. Але валютна виручка імпортерів, як
бачимо, продовжує зростати. Більше того, у липні Нацбанк одразу девальвував
гривню щодо долара на 25%. І в принципі нам доводиться більше імпортувати через
дефіцит окремих товарів всередині країни. Починаючи від палива і закінчуючи
сіллю. У табл. 2.1. проаналізовані дані щодо зовнішньої торгівлі 2021-2022 рр.
Таблиця 2.1 - Зовнішня торгівля України у 2021 та 2022 роках, млрд дол.
6 місяців 6 місяців Зростання 7 місяців 7 місяців Зростання/паді
2021 року 2022 року /падіння 2021 року 2022 року ння
Імпорт 31,1 25,3 -18.6 % 28,9 30,0 3,8%
Експорт 29,9 22,77 -24,1% 26,7 25,7 -3,7%
Зовнішньотор 60,9 48,0 -21,3% 55,5 55,7 0,4%
говельний
оборот
Сальдо -1,2 -2,6 116,7 % 2,2 -4,3 99,1%
зовнішньої
торгівлі
Джерело : розроблено автором за даними [4]

Основними покупцями української продукції є Китай, Польща та

Німеччина. У січні-липні 2022 року ми наторгували з ними на $4,2 млрд, $2,7 млрд.
і 2,6 млрд дол. [8].
Україна та Німеччина знаходяться на різних рівнях економічного розвитку,
але обидві країни дуже відкриті для міжнародної торгівлі та можуть отримати
додаткові вигоди від активізації торговельних відносин. Водночас структура
українського експорту до Німеччини залишається недостатньо диверсифікованою,
а експортний потенціал використовується неповною мірою.
Зв’язки між Україною та Німеччиною мають давню історію. Зараз вони у
знаходяться у своєрідному випробувальному терміні: за останні роки у двох країн
було багато можливостей вивести відносини на новий, вищий рівень. Цьому
особливо сприяло підписання Україною угоди про вільну торгівлю з ЄС та
 24

скасування імпортних мит на ввезення українських товарів в Європейський

Союз.[5].
Відносини між Україною та Німеччиною є дуже прослідковуючими та
особливими. Адже на шляху до Європи Німеччина підтримує Україну та виступає
надійним торговим партнером. Вона надає найбільшу двосторонню допомогу
Україні після США. Так само, як Україна має вигідне геополітичне положення та
потенціал зовнішньоекономічного розвитку, Німеччина перш за все відіграє
важливу роль у співпраці з Україною, повна інтеграція в європейський глобальний
простір є пріоритетом для України.
Це потребує активного пошуку активної спільної роботи з європейськими
партнерами, покращення інвестиційного клімату та залучення нових іноземних
інвесторів. Німеччина – одна з наймогутніших держав Європи. А для України
підтримка та співпраця з такою країною означає, що Європа готова працювати з
нею як з перспективним і передбачуваним партнером. Тому українсько-німецька
співпраця є такою важливою і навіть пріоритетною.
Німеччина є одним із основних торговельних та інвестиційних партнерів
України. Основними товарами німецького експорту є машини, транспортні засоби,
хімікати та електротехнічна продукція. Основними експортними товарами України
є текстиль, одяг, метали, сплави, вироби із заліза та хімікати. Більшість німецьких
компаній мають представництва в Україні. Окрім Посольства Німеччини, їхні
інтереси в Україні також представляє «Делегація німецької економіки», яка
представляє Асоціацію торгово-промислових палат Німеччини.
Організація сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності
залежить насамперед від законодавства, яке регулює цю сферу та забезпечує
стабільні відносини, гарантуючи потужний рівень авторитету держави на
міжнародній арені.
Незважаючи на це, слабка правова система зовнішньоекономічної
діяльності погано впливає на покращення торгових відносин України з іншими
країнами, що може покласти початок створенню сприятливих умов для експорту та
продажу рідкісних товарів за демпінговими цінами [8, 15].
 25

Існує багато нормативно-правових документів, положень і доктрин, які

контролюють цю діяльність. Основним нормативно-правовим документом, що
регулює імпортно-експортну діяльність в Україні, є Закон «Про
зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. [9]. Не менш важливе
значення у зовнішньоекономічних відносинах має «Договір між Україною та
Федеративною Республікою Німеччина про розвиток широкомасштабного
співробітництва в галузі економіки, промисловості, науки і техніки» від 5
листопада 1993 року.
Щоб отримати доступ до ринків ЄС, а саме Німеччини, необхідно виконати
певні умови, забезпечити чесну торгівлю як на національному рівні, так і на рівні
ЄС. Треба виокремити характеристики та умови експорту, перерахуємо необхідні
документи, опишемо необхідні процедури для українських експортерів, а також
підкреслені вимоги до самого продукту.
Тому дослідження контролю зовнішньоекономічної діяльності в Україні,
що стосується зовнішньої торгівлі, сьогодні має особливе значення. Створено
багато нормативно-правових документів, положень і доктрин, які регулюють цю
діяльність. Співпраця цих держав має певні характеристики, які притаманні їхнім
відносинам, а саме:
 бажання української держави до інтеграції в європейські структури та
процес покращення відносин привілейованого партнерства з НАТО;
 підтримка Німеччиною позиції України щодо заборони розміщення
ядерної зброї на території країн Центральної та Східної Європи.
Також було зазначено, що необхідною умовою для діляьності на ринку ЄС
є особливі документи, видані Посольством України у Федеративній Республіці
Німеччина [9].
Торговельно-економічна співпраця між Україною та найсильнішою
економікою Євросоюзу дещо знизилася через пандемію. За даними 2021 року,
Німеччина залишається одним зі світових лідерів у торгівлі з нашою державою,
посідає шосте місце у світі за обсягом українського експорту та третє місце за
 26

обсягом імпорту. Серед європейських країн Німеччина посідає друге місце за

обсягом торгівлі з нашою державою [6].
У табл. 2.2 висвітлені показники двосторонньої торгівлі товарами та
послугами між Україною та Німеччиною.
Таблиця 2.2 - Показники двосторонньої торгівлі товарами та послугами за
даними Держстату України (млн. дол. США)
2018 2019 2020 2021 2022/2021,
млн. дол.
США
Товарообіг 6,452 7,246 8,167 7,227 0,94
Експорт 1,760 2,211 2,392 2,082 -0,31
Імпорт 4,692 5,034 5,775 5,145 -0,62
Сальдо -2,931 -2,823 -3,383 -3,063 +0,32
Джерело: розроблено автором за даними [10]

Серед європейських країн Німеччина посідає друге місце за обсягом

торгівлі товарами з нашою країною. У 2021 році обсяг торгівлі товарами та
послугами між Україною та Німеччиною зріс на 23,2% і становив приблизно 10,36
млрд доларів США. При цьому обсяг експорту з України зріс до близько $3,59
млрд, тоді як обсяг імпорту з Німеччини досяг близько $6,77 млрд., що висвітлено
у табл. 2.3.
Таблиця 2.3 - Показники двосторонньої торгівлі товарами і послугами за
даними Держстату України (млн дол. США)
2021 2020 2021/2020, млн. дол. США
Товарообіг 10366,3 8411,2 +1955,1

Експорт 3592,3 2685,0 +907,3

Імпорт 6774,0 5726,2 +1047,8
Сальдо -3181,7 -3040,2 -140,5

Джерело : розроблено автором за даними [10]

У структурі експорту українських товарів до Німеччини поставки: насіння
та плодів олійних рослин (20,3%); електричні машини (15,3%); руди, шлаки і золи
(10%), меблі (6,0%); деревина та вироби з неї (5,6%); ядерний реактор; котли,
машини (5,5%); вироби з чорних металів (5,1%); чорні метали (4,4%); одяг та
аксесуари до одягу, текстиль (3,9%); крупи (1,6%) [10].
 27

У структурі імпорту з Німеччини переважали надходження від: ядерних

реакторів, котлів, машин (18,8%); наземний транспорт, крім залізничного (16,6%);
фармацевтична продукція (8,8%); пластмаси, полімерні матеріали (6,7%);
мінеральне паливо, нафта і продукти перегонки (6,3%); електричні машини (6,0%);
різні хімічні продукти (3,4%), оптична та фотографічна апаратура та обладнання
(3,3%); папір і картон (2,4%); різні харчові продукти (1,7%) [9].
У структурі торгівлі експорту/імпорту товарів і послуг між Україною та
Німеччиною виявлено тенденції концентрації. В основному експорт товарів з
України до Німеччини формується за рахунок експорту таких товарних груп, як
машини, транспортні засоби та обладнання, метали та вироби з них, текстиль,
текстильні вироби, взуття, продукти харчування та сільськогосподарська сировина
та продукція хімічної промисловості, гумові та/або мінеральні вироби.
Загалом імпорт товарів з Німеччини в Україну формується за рахунок
імпорту таких товарних груп, як машини, транспортні засоби та обладнання,
продукція хімічної промисловості, гума, мінеральні продукти та метали та вироби
з них.
В більшості експорт послуг з України до Німеччини формується за рахунок
експорту такої групи послуг, як транспортні послуги; послуги з обробки
матеріальних ресурсів; послуги у сфері телекомунікацій, комп'ютерні та
інформаційні послуги та бізнес-послуги. Загалом імпорт послуг з Німеччини в
Україну формується за рахунок імпорту такої групи послуг, як транспортні
послуги; послуги у сфері телекомунікацій, комп'ютерні та інформаційні послуги;
будівельні послуги; бізнес-послуги та страхові послуги та/або державні та урядові
послуги та/або туристичні послуги.
Інвестиції, які надходять в Україну з Німеччини, продемонстрували
чутливість, оскільки тенденція до зниження спостерігалася з 2014 року до кінця
2017 року.. Крім того, частка Німеччини в структурі загального обсягу прямих
інвестицій, що надходять в Україну, зменшилася на 52%, досягнувши – 8,7% у 2013
році та становивши – 4,2% у 2017 році. Але на 31 грудня 2017 року частка
 28

Німеччини у структурі загальних прямих інвестицій, що надходять в Україну,

зросла на 8,5%, склавши 4,6% [11].
На сьогоднішній день, Україна може похвалитися тим, що є однією з країн
регіону з найбільшими темпами зростання експортно-імпортних операцій з
Німеччиною. У другому півріччі 2021 року товарообіг між двома країнами зріс на
8,2 відсотка порівняно з відповідним періодом минулого року і склав 3,76 млрд
євро. Обсяг поставок українських товарів на німецький ринок зріс на 9,7 відсотка і
склав 1,38 млрд євро. При цьому сальдо зовнішньої торгівлі з Німеччиною
залишається негативним [10].
Водночас німецькі компанії продали з України на 7,3% більше продукції,
ніж у попередній період. За такої динаміки товарообігу Україна має всі шанси
незабаром випередити Болгарію та посісти восьме місце після Словенії у списку
найважливіших торговельних партнерів Німеччини у східноєвропейському регіоні.
Але, на жаль, на перше півріччя 2022 року Україна знизила свої обороти експорту
через воєнний стан у державі. Торгівля Німеччини з Україною за перші дев’ять
місяців року скоротилася на 11,5% (на 5,5% скоротився імпорт і на 15,8% —
експорт).
Основними напрямками інвестицій, які надходять в Україну з Німеччини, є
виробництво, торгівля, транспортування, складська та кур’єрська діяльність,
машинобудування, крім ремонту та монтажу машин і обладнання, сільське, лісове
та рибне господарство. Всі інші сфери економіки залучають інвестиції, але в
менших обсягах, деякі сфери залишаються нецікавими для інвестицій з німецької
сторони. У докризовий період вирішальними чинниками формування стратегічних
відносин України з іншими країнами були економічні чинники, то наразі
пріоритетними є політичні фактори, принаймні така тенденція спостерігається в
німецько-українських відносинах.
Після кризового періоду 2013-2014 років Україна підтвердила свій
європейський вибір і статус країни, яка готова до реформ. Політичні реформи в
цьому вимірі є найбільш стратегічними, оскільки Україна намагається довести, що
державна влада, спосіб прийняття законів, системи законодавства тощо
 29

змінюються. Економічні фактори є вирішальними, але вони виглядають скоріше як

результат політичних факторів. Для зарубіжних країн позитивні економічні
показники є свідченням того, що зміни відбуваються, і не лише на папері. Соціальні
та технологічні чинники не можна оминути, але вони не мають вирішального
впливу на якість німецько-українських відносин [9].
Ефективність стратегічного партнерства між Україною та Німеччиною поки
не забезпечена. У процесі оцінки ефективності експортно-імпортних операцій було
помічено, що експорт/імпорт товарів має тенденцію до меншої концентрації, тоді
як концентрація експорту/імпорту послуг минулого року зросла. Німецькі
компанії-інвестори з великим бажанням обирають Україну і позитивно оцінюють
потенціал української економіки, але вони не можуть побачити фокус України і
витрачають багато зусиль, щоб зрозуміти, як функціонує українська економіка і де
є перспективи розвитку. Зміцнення стратегічного партнерства між Україною та
Німеччиною у торговельно-економічній сфері має ґрунтуватися на економічних
показниках, які свідчать про глибину відносин, загальних джерелах, які
законодавчо формують цей вид співпраці та діють як орієнтири[10].
Крім того, було сформовано набір стимулюючих заходів для німецьких
інвесторів та визначено принципи реалізації заходів. Комплекс імітаційних дій
включає такі моменти: забезпечення державних гарантій інвестицій; можливість
брати участь у програмах приватизації протягом певного часу; спрощена
реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності в Україні; зменшення кількісних
обмежень на імпорт високотехнологічного обладнання для модернізації
вітчизняних підприємств та забезпечення державою пріоритетних напрямів
розширення сфери економічної діяльності.
Отже, найближчим часом зв’язки між Україною та Німеччиною стануть
орієнтиром для інших країн регіону щодо можливості плідної співпраці та
покращення позитивних відносин з нашою державою. Завдяки плідній співпраці на
теперішньому етапі досягнуто високого рівня взаєморозуміння між народами, а
однакові інтереси у розбудові мирної та стабільної Європи сприятимуть
динамічнішому покращенню українсько-німецьких відносин.
 30

Не слід забувати про потребу ще більше активізувати наші економічні

відносини та покращити умови для торгівлі та інвестицій. Взаємна зацікавленість
у трансформації України в процес євроінтеграції, підписанні та ратифікації угоди
про асоціацію та набранні чинності зони вільної торгівлі з ЄС є дуже важливою, що
призвело до неминучості євроінтеграції для України. Україні потрібні ефективні
реформи. Вони сприятимуть розвитку економіки у сфері професійної підготовки
висококваліфікованих спеціалістів і менеджерів, що підніме
конкурентоспроможність українських підприємств.
І саме в цьому Німеччина активно підтримує нашу державу. Багато проблем
в Україні заважають ефективній співпраці з Німеччиною, а саме: загальна
економічна та законодавча нестабільність, ненадійна законодавча база,
несприятливий інвестиційний клімат, відсутність стабільності та прозорості,
високий рівень бюрократії та корупції тощо. Звісно, в економічній сфері є багато
аспектів, які потребують ретельного розгляду та вдосконалення. Але безперечно,
економічні взаємозв’язки між Німеччиною та Україною мають успішне майбутнє.
Російська війна в Україні також має величезні наслідки для німецької
економіки. Необхідно проаналізувати деякі цифри та дані про те, як розвивалися
економічні відносини Німеччини з Україною та Росією до вторгнення. Війна в
Україні, яку Росія розпочала 24 лютого 2022 року, має масштабні наслідки,
оскільки порушує позитивну динаміку, продемонстровану в табл. 2.4.
Таблиця 2.4 - Обсяг торгівлі між Німеччиною та Україною у період 2020-
2021 р.
2020/2021 млрд.
2020 рік 2021 рік
Євро
Німецький експорт в Україну 4,6 млрд. Євро 5,5 млрд. Євро +17,4%
Імпорт Німеччини з України 2,5 млрд. Євро 3,1 млрд. Євро +22,9%
Обсяг торгівлі 7,1 млрд. Євро 8,5 млрд. Євро +19,2%
Джерело : розроблено автором за даними [11]

Німецько-українські торговельні відносини знову розвиваються позитивно

після пов’язаного з пандемією спаду у 2020 році: загалом у 2021 році експорт
Німеччини зріс на 17,2% порівняно з попереднім роком до 5,4 мільярда євро.
Імпорт Німеччини зріс на 22,9% до 3,1 мільярда євро. Обсяг торгів у 2021 році склав
 31

8,5 мільярда євро (+19,2% порівняно з попереднім роком). За загальним обсягом

імпорту та експорту Україна наразі посідає 41 місце серед наших найважливіших
торгових партнерів.

2.2 Сучасний стан інвестиційно-кредитної співпраці між країнами

Німеччина є економічно розвиненою, головною в економічному та

політичному сенсі країною ЄС і тому багато в чому керує економічною політикою
Співтовариства. Географічна близькість Німеччини та України сприяла розвитку
економічних інтересів і відносин з Україною. Вирішення бар’єрів розвитку країни
може бути швидшим і легшим у співпраці з країнами, які подолали етапи
вирішення цих проблем. Вони успішно скористалися можливостями для
покращення та підняття економіки. Німеччина сьогодні гордо є однією з ряду таких
країн.
Для економіки України першочергово потрібно спрямувати покращення
двосторонніх відносин з цією країною в русло досягнення ефекту економічного та
соціального розвитку. Щоб досягти цієї мети, важливою є розробка механізмів
державного управління процесами інвестиційних відносин. Тому необхідно
проаналізувати особливості, мотивацію та динаміку інвестиційних процесів між
країнами.
14 квітня 2021 року Кабінет Міністрів України підтримав ратифікацію
Угоди про фінансове співробітництво між Урядом України та Урядом
Федеративної Республіки Німеччина. Угода між Кабінетом Міністрів України та
Урядом Федеративної Республіки Німеччина укладена 17 грудня 2020 року, має
рамковий характер і забезпечить прискорення процедури укладання окремих
договорів та проєктних контрактів, угод про підготовку та фінансування якого було
досягнуто під час українсько-німецьких міжурядових переговорів.
 32

Угода визначає затверджений список інвестиційних проєктів у сфері

енергетики, інфраструктури, підприємництва тощо, субвенції на супутні
інвестиційні проєкти та індивідуальні субвенції, які будуть призначені для
фінансування у сфері освіти та розвитку місцевого самоврядування.
Угода про фінансове співробітництво між Кабінетом Міністрів України та
Урядом Федеративної Республіки Німеччина передбачає надання кредитних
ресурсів на пільгових умовах строком на 30 років, включаючи пільговий період 10
років, у розмірі до 214,6 млн євро, які будуть мати шлях на реалізацію
інвестиційних проєктів, у тому числі на підтримку муніципалітетів, зокрема: у
сфері енергетики, підтримка малого та середнього підприємництва, впровадження
енергоефективних заходів у громадських будівлях (школи та дитячі садки) та
реконструкція комунальної інфраструктури в регіонах [12].
Угода також передбачає передання до 40 млн євро на безоплатній та
безповоротній основі – у формі грантів, з яких 30,5 млн євро буде спрямовано на
вдосконалення системи професійного навчання та зміцнення місцевого
самоврядування в Україна.
Німеччина дуже зацікавлена в стабільній, демократичній та економічно
процвітаючій Україні. Крім того, гуманітарна ситуація по всій країні є гнітючою
через воєнний стан, який діє з 24.02.2022 року. У багатьох місцях люди живуть у
постійному страху – і цей страх з кожним днем війни посилюється все більше. Тому
наразі Україні дуже необхідна допомога та розуміння з боку країн-партнерів.
Німеччина твердо на боці України. Україна може розраховувати на Федеративну
Республіку не тільки в поточній конфліктній ситуації, а й постійно.

Німеччина протягом багатьох років підтримує Україну, щоб сприяти

економічному та фінансовому зміцненню та безпеці країни. Німеччина – країна
світу, яка надала найбільше допомоги Україні за останні роки. Маючи близько двох
мільярдів євро, країна зробила українську економіку більш стабільною та
незалежною від будь-якого зовнішнього впливу.
 33

З боку інвестицій ситуація не райдужна, адже з першого кварталу 2022 року

ми спостерігаємо відтік грошей (-379 млн доларів) з Німеччини. Це держава, яка
посідає перш місце серед європейських країн, які брали кошти з України. У свою
чергу наша країна інвестувала в економіку Німеччини 1,4 млн доларів США.
Слід зазначити, за даними МЗС, у 2021 році сукупний обсяг прямих
інвестицій Німеччини в українську економіку становив 1 млрд 668 млн доларів
США. Тоді Німеччина посідала четверте місце серед країн-інвесторів. Найбільший
обсяг німецьких інвестицій в Україну спрямований у промисловість, оптову та
роздрібну торгівлю, ремонт автомобілів і мотоциклів, поштові та кур’єрські
послуги, фінансову та страхову діяльність, сільське, лісове господарство та
рибальство [13].
Прямі інвестиції та організація виробництва в Україні – неоднозначні теми
для німецьких компаній. Незважаючи на низку позитивних інвестиційних
моментів, таких як низькі витрати на виробництво та робочу силу, а також
подальша інтеграція української економіки до внутрішнього ринку ЄС, бюрократія,
правова незахищеність, корупція, злочинність та еміграція кваліфікованих
працівників заважають діяльності іноземних інвесторів в Україні, особливо
німецьких. Більше того, часто недооцінюється вплив нечіткої ситуації на
національну безпеку України як країни геополітичної «сірої зони», що стримує
інвестиції.
Особливо це стосується сьогоднішньої війни на нашій території. Не беручи
до уваги те, що німецькі компанії все частіше осідають в Україні, їхні інвестиції
часто залишаються зосередженими в західній частині країни, яка не тільки ближча
до ЄС, але й вважається більш безпечною в Німеччині.
За дослідженням Посольства Німеччини та Зовнішньоторговельної палати,
в Україні одночасно працює від 2000 до 2500 німецьких компаній, у тому числі
багато малих і середніх підприємств (МСП). Перед приходом COVID-19 німецькі
компанії та інвестиції створювали в Україні близько 60 000 робочих місць, з них
близько 35 000 лише у сфері постачання автомобілів. Але, не дивлячись на цю
загалом позитивну тенденцію, деякі проблеми залишаються [10].
 34

У рамках імплементації Угоди про асоціацію з ЄС необхідно вдосконалити

реформи у сферах соціальної політики, корпоративного та комерційного права.
Важливою перешкодою для іноземних інвестицій залишається невизначений імідж
України серед населення Німеччини. Про Україну й надалі продовжують думати
як про відсталу державу з високим рівнем корупції та неефективним управлінням.
Навпаки, дехто з українського боку стверджує, що німецькі компанії намагаються
залучити українських працівників до Німеччини, а не створюють робочі місця в
Україні.
Але попри ці проблеми, німецькі компанії, які працювали в Україні до
початку коронавірусної кризи, більшою мірою позитивно дивилися в майбутнє та
мали певні інвестиційні плани. Наприклад, Палата зовнішньої торгівлі Німеччини
оцінила у 2018 році можливі інвестиції німецьких компаній в Україну протягом
наступних 10 років у 25 мільярдів доларів США. Торгівля між Німеччиною та
Україною оговталася після рецесії 2014-2015 років перед пандемією коронавірусу.
У 2017 році його обсяг становив, наприклад, 7,8 мільярда доларів США, у
2018-2019 роках – 8,5 та 8,6 млрд доларів США відповідно, а за 11 місяців 2020
року, незважаючи на пандемію, сягнув 6,7 млрд доларів США [11].
22% німецького експорту в Україну становлять машини та обладнання, 16%
припадає на хімічну та автомобільну промисловість. На фармацевтичну,
електротехнічну промисловість та інформаційні технології припадає менше 10%. З
2015 по 2019 рік німецький експорт в Україну зріс на 15-22% залежно від сектору,
зокрема в автомобільній, машинобудівній, оптичній, хімічній, текстильній та
інформаційних технологіях. Зросла кількість рейсів між містами Німеччини та
України.
У 2019 році Україна експортувала до Німеччини товарів і послуг на 2,97
млрд доларів США, що на 6% більше, ніж у 2018 році.
З 2017 по 2018 роки експорт тютюнових виробів зріс на 367%, хімікатів на
основі коксу та нафтопродуктів – на 167%, руд – на 53%. З іншого боку, впав
експорт комп’ютерної техніки (-37%), фармацевтичної продукції (-21%) і шкіри (-
8%).
 35

Попри згадані інвестиційні перешкоди та пандемію коронавірусу, деякі

експерти вважають хорошими перспективи німецько-української економічної
співпраці в таких сферах, як туризм та відновлювані джерела енергії. Це стосується
і сільського господарства, для якого скасовано (з обмеженнями) майже
двадцятирічний мораторій на купівлю-продаж землі. Українська ІТ-індустрія, що
стрімко розвивається, відкриває все більше можливостей для інвестицій та
співпраці. Не швидка, але поетапна імплементація Угоди про асоціацію з ЄС
поступово покращує основні умови торгівлі та інвестицій, а також зменшує
технічні бар’єри.
Український уряд прагнутиме відновити торговельні відносини з
Німеччиною та залучити німецькі інвестиції для післявоєнної відбудови України,
зокрема модернізації інфраструктури, зменшення енергоспоживання
промисловості, розвитку житлового будівництва [12].
У 2021 році Німеччина посіла друге місце серед торгових партнерів України
в Європі, і ми сподіваємося, що торговельне партнерство й надалі
зміцнюватиметься. У цьому контексті важливою є позиція німецького уряду щодо
скасування Європейським Союзом мит на українські товари. Сподіваємося, що
найближчим часом відповідний регламент буде ухвалений Радою ЄС.
Лібералізація торгівлі відкриє нові перспективи та можливості для українських
компаній і допоможе компенсувати блокаду Росією традиційних експортних
маршрутів через чорноморські порти.
Міністр економіки зазначив, що Україна розраховує на допомогу Німеччини
в рамках зусиль Великої сімки щодо надання політичної, фінансової, економічної
та гуманітарної допомоги. Більш того, чи отримає Україна статус кандидата на
членство в ЄС, що може відбутися в червні, багато в чому залежить від позиції
федерального уряду [13].
У процесі післявоєнної відбудови Україна планує застосувати німецький
досвід і технології у сфері енергозбереження. Це допоможе досягти енергетичної
незалежності та відновити виробництво за сучасними європейськими стандартами.
 36

Щороку Посольство Німеччини в Україні підтримує окремі мікропроєкти,

спрямовані на покращення умов життя незахищених верств населення. Це проєкти,
які реалізуються в стислі терміни, зазвичай до трьох місяців, і не передбачають
періодичних зобов’язань з боку Посольства. Необхідне для проєктів обладнання
закуповується в Україні. Зарплата, гонорари, витрати на відрядження, витратні
матеріали, електроенергія, газ, опалення та ін. не входять до фінансової підтримки,
але підтримуються партнером проєкту самостійно [16].
Приклади проєктів останніх років: у співпраці з асоціаціями, неурядовими
організаціями та муніципальними установами, які зазвичай також надавали власні
кошти, закуплено медичне обладнання та лабораторне обладнання для державних
установ та благодійних організацій, відремонтовано їдальню та кухні та оснащені
новим обладнанням сільські школи, реабілітаційні центри отримали сучасне
лікувально-тренувальне обладнання. Посольство змогло підтримати школи-
інтернати та заклади для дітей і дорослих з особливими потребами, забезпечивши
їх ігровими, спортивними майданчиками та терапевтичним обладнанням.
На початку року Посольство оголошує на своєму веб-сайті відповідні
поточні конкурси з інформацією про умови надання грантів, документи для заявки
(форма заявки, детальна записка), а також кінцевий термін подання проєктних
заявок із планами фінансування [16, 17].
Федеральний уряд підтримує процес внутрішніх перетворень в Україні та
зближення України до Європейського Союзу. Відповідні положення, а також
забезпечення ефективної підтримки відновлення територіальної цілісності України
включено до програми Кабінету Міністрів Німеччини, яка діє з 2018 року.
Федеративна Республіка Німеччина надає значну допомогу практиці (зокрема
«План дій для України», цільові програми, гуманітарні проєкти; загальна сума
близько 1,2 млрд. євро) і єдина серед провідних країн світу делегувала державних
службовців для підтримки головних шляхів взаємодії ( місцева автономія,
приватизація та транзит газу) [18].
За останні роки Німеччина підтримала запуск порталу системи публічних
закупівель ProZorro, створення в Україні Фонду енергоефективності, розвиток
 37

системи суспільного мовлення в нашій країні та зміцнення громадянського

суспільства.
Економічні взаємозв’язки між нашими держами розвиваються в рамках
інтеграції нашої держави в систему міжнародного співробітництва та розподілу
праці. І в цьому плані економічні відносини України з країнами розвиненої
ринкової економіки мають свої особливості. Це, насамперед, низька
конкурентоспроможність української продукції на своїх ринках, технологічна
відсталість по відношенню до розвинених економічних систем через обмеженість
інвестицій та інновацій, посилення структурно-галузевої несумісності,
інституційної та соціокультурної [9].
Україна ще не зайняла свого місця в міжнародному русі капіталу, який стає
характерною рисою сучасних процесів міжнародної інтеграції та матеріальною
основою економічного зростання.
Представлені в Україні товари та продукція німецьких компаній свідчать
про зацікавленість промислового капіталу Німеччини інвестувати в підприємства
на території України з метою наближення до товарних ринків. Німеччина також
лідирує за кількістю спільних підприємств, створених на території України. За
обсягом торгівлі та структурною взаємодоповненістю ФРН традиційно є провідним
західним партнером України [9].
З початку 1990-х років країни ЄС зайняли вичікувальну позицію щодо
інвестицій в українську економіку. Україна в цілому є інвестиційно привабливою
країною, що визначається наявністю достатньо розвиненої інфраструктури,
науково-технічної бази, кваліфікованих кадрів, великого внутрішнього ринку та
невеликої відстані від потенційних ринків збуту продукції європейських
виробників. Останнє стосується, зокрема, компаній, які пов’язані з відповідними
галузями в Україні давніми зв’язками та підписаними контрактами. За останні
десять років світова фінансово-економічна криза 2008-2009 років спричинила
зниження темпів розвитку інвестиційних відносин. [17]
Зменшення інвестиційної привабливості східних регіонів України внаслідок
бойових дій негативно вплинуло на залучення ПІІ в регіони України. Сьогодні
 38

ситуація зберігається, а Україна в структурі економічних відносин з Німеччиною

спеціалізується на виробництві сировини та продукції обробної промисловості,
тобто трудомісткої продукції, що пов’язано з відмінностями в рівні оплати праці.
Ці процеси негативно впливають на рівень зайнятості на німецькому ринку і
водночас є стимулом до реструктуризації виробництва відповідно до нових умов
[11].
В Україні переважаю потреба в іноземних інвестиціях у техніко-
технологічну модернізацію виробничо-ринкової та соціальної інфраструктури.
Потрібний імпорт новітніх технологій, техніки, обладнання, нових методів
менеджменту, управління та маркетингу суперечить інвестиційним цілям ФРН
[12].
Важливе значення для Німеччини також має ресурсний потенціал України
та ще нерозвинутий ринок земельних відносин. Майже вся територія України
локально має природні ресурси того чи іншого типу. Україна загалом має середню
забезпеченість підземними ресурсами і приваблива для співпраці з розвиненими
країнами з високими показниками промислового розвитку. Фактично можна
підвести підсумок щодо досить великого потенціалу для інвестування німецького
капіталу в гірничодобувні галузі України. Але тут же ходят припущення, що метою
інвестування в розробку природних ресурсів є їх використання для швидкого
отримання прибутку [13].
Якщо Україна має на меті в майбутньому представляти себе як країну, що
спеціалізується на виробництві продукції з великою часткою доданої вартості в
ціні, то такі інвестиційні перспективи є неприйнятними і не можуть знайти
підтримки уряду країни.
Таким чином, перед Україною стоїть завдання вирішення проблем реалізації
спільних проєктів у пріоритетних для розвитку української економіки галузях,
створення відповідної законодавчої бази, економічних умов і сприятливої
атмосфери, в які потенційні німецькі інвестори були б готові прийняти ризики та
вкладати кошти у відбудову української промисловості, у підвищення
 39

продуктивності праці, маючи сподівання у майбутньому отримати пристойний

прибуток.
Для цього Україна має пеемогти конкуренцію щодо залучення німецького
капіталу з такими розвиненими країнами, як США, Франція, Велика Британія, які
сьогодні є основними об’єктами німецького інвестування. [14, с. 59].
Шлях німецького експорту та імпорту дуже точно відображає основну
тенденцію, оскільки дев'ять із десяти найважливіших партнерів Німеччини
розташовані в Європі та є членами ЄС та ЄАВТ, а єдиною неєвропейською країною
є Сполучені Штати. Навряд чи виправдані припущення про те, що найближчим
часом ринки розвинених країн будуть заповнені товарами з країн, що
розвиваються, де вартість робочої сили нижча. Висока якість і технологічна
новизна імпортних товарів є більш важливими для споживчих ринків Німеччини
[14, с. 59].
Усе це дозволяє зробити висновок, що Федеративна Республіка Німеччина
найближчим часом не збиратиметься інвестувати у високотехнологічне
виробництво на території України. Тому потенційна конкуренція в однакових
нішах світового ринку є важливим чинником інвестиційних відносин між Україною
та Німеччиною, коли кожна з країн досягає своїх цілей. Одним із результатів цього
є низький потенціал приваблювання прямих іноземних інвестицій з Німеччини в
далекосяжні для України галузі, незважаючи на те, що Німеччина є однією з
перших країн-інвесторів в економіку.
Потрібно підкреслити те, що провідна роль Німеччини як експортера
вивезених ПІІ зумовлена тим, що ця країна займає лідируючі позиції з експорту
товарів у формі матеріального продукту [14]. Тут важливо знати підстави
німецьких інвесторів в інвестиційних процесах.
Під впливом перелічених факторів у німецьких підприємців на товарних
ринках України сформувалися ресурсні, ринкові та збутові мотивації, підстави
отримання прибутку, а також позаекономічні та оборонні мотивації. Головною
причиною розвитку українського ринку є його високий потенціал споживання.
Крім того, німців приваблює менша вартість кваліфікованої робочої сили,
 40

електроенергії та інших ресурсів, а також вигідне географічне розташування» [14].

ТНК повинні бути присутні на головних ринках з високим потенціалом розвитку,
щоб не поступитися ними конкурентам. Неявка на таких ринках може вартувати їм
більше, ніж загроза ризику, яку вони повинні нести на конкретному ринку прямо
зараз. До такого типу ринку можна додати Україну.
Незадовільний рівень оплати праці, низький рівень конкуренції на
українському ринку є вторинними щодо його споживчого потенціалу. Німецькі
компанії завоювали нові ринки збуту в Україні, де протягом останніх десяти років
фіксується економічне зростання і, відповідно, зростання попиту. Сьогодні,
незважаючи на падіння темпів зростання, попит на німецьку продукцію серед
українських споживачів залишається досить високим [13]. Це пов’язано з продажем
традиційно якісної німецької продукції, виробленої в країнах третього світу та
доступної за помірною ціною на українському споживчому ринку.
Окрім зазначених мотивацій, освоєння нових ринків можна пов’язати з
необхідністю обслуговування ключових клієнтів, з якими здійснюється тісна
співпраця на національному ринку. Така мотивація переважає у сфері послуг (у
страхуванні чи банківській справі).
З метою отримання прибутків, що є кінцевою і основною економічною
мотивацією німецького капіталу в Україні, мотиваціями німецьких компаній є
збільшення товарообігу, збільшення частки ринку, підвищення ступеня надійності
компанії, перенесення виробництва в країни з низьким вимоги впливу на
навколишнє середовище та дешевизни робочої сили тощо.
Це ознаки того, що ціллю німецьких компаній в Україні на конкретному
етапі є не стільки прибуток, скільки завоювання нових ринків. Така ж сама ситуація
спостерігається в сусідніх країнах: Білорусі та Росії. Це преш за все означає, що
німці мають однакові стратегії завоювання ринків для країн на схід від свого
кордону [16].
Мотивація входу німецьких інвесторів на українські товарні ринки впливає
на динаміку та структуру потоків прямих інвестицій Німеччини в українську
економіку. Причини зміни динаміки слід враховувати при розробці обґрунтованої
 41

стратегії зовнішнього та внутрішнього інвестування [13]. Спостереження

актуальних моментів залучення німецьких інвестицій у національну економіку слід
розпочати з знаходження частки прямих німецьких інвестицій у загальному обсязі
іноземних інвестицій в Україну (табл. 2.5).
Таблиця 2.5 - Надходження ПІІ (акціонерного капіталу) в Україну за період
1998–2022 рр., млн дол. США
Всі ПІІ ПІІ з ФРН
Рік Темп % до всіх Темп приросту,
млн дол. млн дол.
приросту, (%) ПІІ (%)
1998 483,5 - 101,3 20,95 -
1999 896,9 +85,5 156,9 17,49 +54,8
2000 1438,2 +60,35 166,5 11,58 +6,1
2001 2063,6 +43,48 179,2 8,68 +7,6
2002 2810,7 +36,2 229,6 8,17 +28,1
2003 3281,8 +16,76 228,5 6,97 -0,5
2004 3875,0 +18,07 240,9 6,22 +5,4
2005 4555,3 +17,56 250,4 5,5 +3,9
2006 5471,8 +20,12 317,7 5,8 +26,9
2007 6794,4 +24,17 451,6 6,65 +42,1
2008 9047,0 +33,15 658,5 7,28 +45,8
2009 16890,0 +86,69 5505,5 32,6 +736,1
2010 21607,3 +27,93 5620,6 26,01 +2,1
2011 29542,7 +36,73 5917,9 20,03 +5,3
2012 35616,4 +20,56 нема даних - -
2013 38922,9 +9,28 6009,6 15,44 -
2014* 45370,0 +16,56 5001,2 11,02 -16,8
2015* 48197,6 +6,23 5329,8 11,06 +6,6
2016* 51705,3 +7,28 4496,3 8,7 -15,6
2017* 53704,0 +3,87 2908,4 5,42 -35,3
2018* 38356,8 -28,58 2110,6 5,5 -27,4
2019* 32122,5 -16,25 1604,9 5,0 -24
2020* 31230,3 -2,78 1564,2 5,01 -2,5
2021* 31606,4 +1,20 1682,9 5,32 +7,6
1 півріччя
32291,9 +2,17 1668,2 5,17 -0,9
2022*
* - (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки
Крим, м. Севастополь та частини зони проведення ООС)
Джерело: розроблено автором за даними [17, 18]

Наведені в таблиці 2.5 абсолютні показники домагають підкреслити, що

відсоток німецьких інвестицій на протязі зазначеного періоду зазнавала значних
хвилеподібних коливань від 5% до 32%.
 42

Фактично одна з причин такої амплітуди є нестабільність розвитку

української економіки, зокрема нестабільність зовнішньоекономічного вектору та
неявка стратегічної програми розвитку економіки держави. Значне зменшення
частки німецьких інвестицій у період з 2008 по 2011 рр. також пояснюється
світовими тенденціями, пов’язаними зі світовою фінансовою кризою [18, с. 40].
Тенденції останніх п'яти років відображають внутрішні проблеми
політичної ситуації в Україні та поглиблення військових дій на території країни.

.
8000
7000
6000
5000
4000
3000
2000
1000
0
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022

Рисунок 2.1 - Обсяги ПІІ з ФРН до України в період (млн дол. США)
Джерело: розроблено автором за даними [17]

Значне збільшення обсягів інвестицій відбувається у 2016-2020 роках, коли

спостерігалося зростання економіки у світі, і зокрема в країнах ЄС, що зображено
на рис.2.1. Глобальні темпи економічного розвитку знайшли відображення в
обсягах ПІІ, які надійшли в українську економіку за ці роки [14].
 43

.
5000
4500
4000
3500
3000
2500
2000
1500
1000
500
0
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022

Рисунок 2.2 - ПІІ в Україну (млн дол. США)

Джерело: розроблено автором за даними [17]

Так, на рис. 2.2 видно, що з 2014 по 2019 рік іноземні інвестиції щороку
збільшувалися в абсолютному значенні. Саме в цей період спостерігається
стабільність темпів розвитку економіки України, що є причиною розвитку
інвестиційної діяльності. Найбільш яскраво про нестабільність відносин України з
іноземними інвесторами свідчить динаміка збільшення загального обсягу ПІІ в
Україні, наведена на рис. 2.3.

.
30

20

10

0
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022
-10

-20

-30

Рисунок 2.3 - Динаміка приросту загального обсягу ПІІ в Україну (млн. дол.
США)
Джерело: розроблено автором за даними [17]
 44

Темпи зростання іноземних інвестицій різко впали після початку військових

дій і з тих пір не повернулися до попередніх показників. Важливим фактором, що
обмежує інвестиційну активність, є те, що значна частка довоєнних ПІІ надходила
в Україну через офшорні компанії і фактично була українського чи російського
походження.
Іншими словами, обсяги чистого притоку капіталу в українську економіку
значно нижчі за статистику іноземних ПІІ. Для підвищення ймовірності залучення
реального іноземного капіталу необхідно усунути законодавчі та організаційні
бар’єри для ПІІ, які існували задовго до 2014 року [16].
Важливо проаналізувати стан інвестицій в Україну з Німеччини саме за
секторами до початку україно-російської війни (табл. 2.6).
Таблиця 2.6 - Динаміка інвестицій в Україну з Німеччини за секторами в
2017-2021 рр.
Роки, млн. євро. Темп приросту, %
Галузі 31.12 31.12 31.12 31.12 31.12 2019/ 2020/ 2021/ 2021/
2017 2018 2019 2020 2021 2018 2019 2020 2017
Сільське, лісове
171,0
та рибне 6,4 7,3 4,9 13,3 8,25 -32,37 -38,01 29,61
6
господарство
Промисловість 291,5 282,3 300,6 380,4 325,01 6,49 26,56 -14,55 11,50
Добувна
промисловість і
25,6 28,6 32,7 42,2 34,95 14,30 28,83 -17,14 36,63
розроблення
кар'єрів
Переробна
259,1 246,1 265,6 334,2 285,58 7,94 25,80 -14,54 10,23
промисловість
Будівництво 25,0 25,7 19,5 15,7 20,77 -24,14 -19,62 32,70 -16,79
Оптова та
роздрібна
торгівля; ремонт
137,3 169,4 117,4 144,2 144,60 -30,69 22,88 0,25 5,32
автотранспортних
засобів і
мотоциклів
Транспорт,
складське
господарство,
27,9 28,5 28,3 34,7 30,87 -0,74 22,58 -10,95 10,71
поштова та
кур'єрська
діяльність
 45

Продовження таблиці 2.6

Тимчасове
розміщування й 2,5 2,7 2,4 4,9 3,29 -9,07
100,9
-32,71 29,42
організація 4
харчування
Інформація та 278,5
1,9 5,0 8,6 7,2 7,22 74,14 -16,89 0,63
телекомунікації 4
Фінансова та
страхова 597,2 451,7 280,3 516,1 411,07 -37,94 84,12 -20,35 -31,16
діяльність
Операції з
нерухомим 100,3 78,5 109,1 107,8 101,39 38,87 -1,13 -5,98 1,08
майном
Професійна,
наукова та
93,4 86,7 29,3 23,5 46,63 -66,25 -19,71 98,42 -50,07
технічна
діяльність
Діяльність у сфері
адміністративного
та допоміжного 29,9 29,9 16,9 19,0 22,10 -43,49 12,54 16,05 -26,13
обслуговування
Джерело: розроблено автором за даними [18]

За отриманими показниками можемо зробити висновок, що протягом 2017-

2021 рр. в структурі інвестицій з Німеччини найбільшу питому вагу становили
промисловість від 22,19% в 2017 році до 28,9% в 2021 році, фінансова та страхова
діяльність, що в динаміці скоротилася із рівня в 45,47% до рівня в 36,61%.
Таблиця 2.7 - Динаміка структури інвестицій в Україну з Німеччини за
секторами в 2017-2021 рр.
Роки, % Абсолютний приріст, %
Галузі 31.12 31.12 31.12 31.12 31.12 2019- 2020- 2021- 2021-
2017 2018 2019 2020 2021 2018 2019 2020 2017
Сільське, лісове та
0,48 0,62 0,53 1,05 0,74 -0,09 0,51 -0,31 0,25
рибне господарство
Промисловість 22,19 24,15 32,70 29,97 28,94 8,55 -2,73 -1,03 6,75
Добувна
промисловість і 1,95 2,45 3,56 3,32 3,11 1,11 -0,24 -0,21 1,16
розроблення кар'єрів
Переробна
19,73 21,06 28,90 26,33 25,43 7,84 -2,57 -0,90 5,70
промисловість
Будівництво 1,90 2,20 2,12 1,23 1,85 -0,08 -0,89 0,62 -0,05
 46

Продовження таблиці 2.7

Оптова та роздрібна
торгівля; ремонт
автотранспортних 10,45 14,49 12,77 11,37 12,88 -1,72 -1,41 1,51 2,42
засобів і мотоциклів
Транспорт,
складське
господарство, 2,12 2,44 3,08 2,73 2,75 0,64 -0,35 0,02 0,63
поштова та
кур'єрська діяльність
Тимчасове
розміщування й 0,19 0,23 0,27 0,39 0,29 0,04 0,12 -0,09 0,10
організація
харчування
Інформація та
телекомунікації 0,15 0,42 0,94 0,57 0,64 0,52 -0,37 0,08 0,50

Фінансова та
страхова діяльність 45,47 38,65 30,50 40,66 36,61 -8,15 10,17 -4,06 -8,86
Операції з
7,64 6,72 11,87 8,50 9,03 5,15 -3,37 0,53 1,39
нерухомим майном
Професійна, наукова
та технічна 7,11 7,42 3,18 1,85 4,15 -4,24 -1,33 2,30 -2,96
діяльність
Діяльність у сфері
адміністративного та
допоміжного 2,28 2,56 1,84 1,50 1,97 -0,72 -0,34 0,47 -0,31
обслуговування
Джерело: розроблено автором за даними [19]

Таким чином, протягом 2017-2021 рр. відбувалося збільшення обсягів ПІІ з

Німеччини до України, тому доведено, що прямі іноземні інвестиції (ПІІ) з
Німеччини є дуже корисними для України. Компанії з ПІІ, в яких іноземний
інвестор має не менше 10% статутного капіталу, визначають лише 4,6% усіх
українських компаній [33].
Компанії з прямими іноземними інвестиціями не тільки значно більші, ніж
компанії, які мають лише внутрішні інвестиції; окрім того, вони значно
продуктивніші. Тому економічні вигоди від прямих іноземних інвестицій в Україну
є значними, незважаючи на зниження обсягів прямих іноземних інвестицій в
останні роки через складні економічні обставини.
 47

За результатами 1-ого півріччя 2022-го року Німеччина інвестувала в

економіку України понад 1,843 мільярда доларів, або 5,1% від загального обсягу
прямих іноземних інвестицій. Це ставить Німеччину на четверте місце серед
інвесторів в українську економіку. Левова частка інвестицій - 1,174 млрд - пішла в
промисловість [18,19].
Отже, якості інвестиційних відносин між країнами з неоднаковою
тенденцією економічного зростання характеризуються відмінностями цілей
інвестиційних потоків. Для України метою є саме розвиток промисловості з метою
збільшення частки доданої вартості у виробленій продукції. Для Федеративної
Республіки Німеччина сьогодні метою інвестицій є отримання швидкого прибутку
при використанні ресурсної бази України, використовуючи нові ринки збуту та
дешеву робочу силу.
Потенційна майбутня конкуренція в одних і тих же глобальних ринкових
нішах призводить до низьких обсягів прямих іноземних інвестицій з Німеччини в
перспективні для України галузі, хоча Німеччина є однією з найбільших країн-
інвесторів у світі Українська економіка. [23]
Мотиваціями німецьких інвесторів в інвестиційних процесах в Україні є
зосередження на використанні потенціалу споживання, зниженні собівартості
виробництва, обслуговуванні ключових клієнтів і, отже, збереженні присутності на
ринках із потужним потенціалом зростання, завоюванні нових ринків.
Пріоритетними галузями для інвестиційних кредитів є сільське
господарство, переробна промисловість, проєкти з енергоефективності та
відновлюваної енергетики [19].
Кількість суб'єктів господарювання з українським капіталом становить 6
підприємств. Серед прикладів успішної інвестиційної діяльності Німеччини в
Україні – реалізація інвестиційного проєкту з виробництва бортових кабельних
мереж для легкових автомобілів компанією «Leoni AG» (Німеччина) у м. Стрий
Львівської області (загальна сума проєкту близько 40 млн євро), а також співпраця
з компанією «Шкода» (автомобілебудівне підприємство «Фольксваген АГ») щодо
підготовки другої черги заводу «Єврокар» у Закарпатській області. Згідно з
 48

підписаним меморандумом, на цьому заводі збирають моделі «VW Passat», «VW

Bora», «VW Golf» і «VW Polo» [20].
Війна в Україні за короткий час змінила політичні та економічні рамки
німецьких компаній. Це посилює затримки та проблеми, які все ще існують у
глобальних мережах постачальників як прямий і непрямий наслідок пандемії
COVID-19. Відновлення економіки продовжуватиметься, оскільки вищі ціни
сповільнять споживання, а корпоративна інвестиційна діяльність також буде
обтяжена більшою геополітичною невизначеністю та ймовірною слабкішою
тенденцією корпоративних прибутків [21].
Глобально слабка економічна динаміка в результаті російського вторгнення
в Україну також може вплинути на зовнішню торгівлю Німеччини. Проте прямі
ефекти відіграють лише підпорядковану роль, оскільки щонайбільше 2 відсотки
зовнішньоторговельного обороту Німеччини досягається з Росією. І навпаки,
Німеччина є важливим ринком збуту для Росії: третина російського експорту йде
до Європейського Союзу, а добрих 5 відсотків російського експорту йде до
Німеччини.
Проте Росія відіграє особливу роль для зовнішньої торгівлі Німеччини та
німецької економіки, коли йдеться про сировину та, перш за все, енергетичну
сировину. Занепокоєння щодо постачання газу вже призвело до різкого підвищення
цін у Європі. Це створює прямий тиск на конкурентоспроможність компаній, які
використовують порівняно велику кількість газу як джерело енергії або як
сировину. Незалежно від поточної геополітичної ситуації у світі, вузькі місця з
поставками в останні місяці вже призвели до значного зростання цін виробників у
Німеччині.
Зовсім недавно вони були на 26 відсотків вищими за докризовий рівень
початку 2020 року. Ці вищі виробничі витрати все більше відображаються на
споживчих цінах. Постійно високі ціни на газ самі по собі можуть цього року
підвищити рівень інфляції в Німеччині більш ніж на 2 відсоткові пункти. Це не
включає вплив вищих цін на сиру нафту, нафтопродукти, пшеницю та промислові
товари або вищих витрат на логістику.
 49

Як розвиватиметься українська економіка після війни, навряд чи можна

судити з сьогоднішньої перспективи. Проте відомо, що німецькі компанії, які від
початку війни не втомлювалися наголошувати на своїй солідарності та практичній
допомозі українцям, уже тихенько думають про вихід із охопленої війною країни.
Перенесення виробництва в інші країни з низьким рівнем оплати праці є політично
чутливим, але війна фундаментально поставила Україну під сумнів [22].
Український уряд буде прагнути відновити торговельні відносини з
Німеччиною та залучити німецькі інвестиції для післявоєнної відбудови України,
зокрема модернізації інфраструктури, зменшення енергоспоживання
промисловості, розвитку житлового будівництва.
У 2021 році Німеччина посіла друге місце серед торгових партнерів України
в Європі, і Україна сподівається, що торговельне партнерство й надалі
зміцнюватиметься. У цьому контексті важливою є позиція німецького уряду щодо
скасування Європейським Союзом мит на українські товари. Існують сподівання,
що найближчим часом відповідний регламент буде ухвалений Радою ЄС.
Лібералізація торгівлі відкриє нові перспективи та можливості для українських
компаній і допоможе компенсувати блокаду Росією традиційних експортних
маршрутів через чорноморські порти.
Зазначимо, що Україна розраховує на допомогу Німеччини в рамках зусиль
Великої сімки щодо надання політичної, фінансової, економічної та гуманітарної
допомоги. На сьогоднішній день, впевнено можна сказати, що Україна є
кандидатом на членство в ЄС, але чи стане Україна повноправним її членом і як
швидко, багато в чому залежить від позиції федерального уряду.
Зважаючи на усі моменти, у процесі післявоєнної відбудови Україна має на
меті застосувати німецький досвід і технології у сфері енергозбереження. Україна
впевнена, що саме це допоможе досягти пріоритетної енергетичної незалежності та
повноцінно відновити виробництво за усіма сучасними європейськими
стандартами.
 50

2.3 Науково-технологічне співробітництво України та Німеччини

Україна має потужний науково-технічний потенціал, завдяки якому ми

повинні просуватися на міжнародний ринок та забезпечувати економічне
зростання нашій країні. У зв'язку із загостренням кризової ситуації побутова наука
в Україні за останні роки значно занепала. Фінансування реконструкції застарілих
споруд скорочується, а то й зовсім припиняється, а інноваційні проєкти
відкладаються на майбутнє. Метою МНТС є збільшення впровадження та
використання інноваційних технологій, підвищення конкурентоспроможності
країни в економіці та науці, і, звичайно, налагодження зв'язків з більш
досвідченими та прогресивними країнами. Тому Україна має брати приклад з таких
країн, налагоджувати спільні наукові проєкти та підтримувати тісні зв’язки для
вирішення проблем і завдань, що виникають на шляху реалізації міжнародного
науково-технічного співробітництва, відродження та розвитку вітчизняної науки.
Співробітництво між Німеччиною та Україною в науково-технічній сфері є
дуже різноманітним. Партнерами з української сторони є переважно групи
дослідників з інститутів НАН України та вищих навчальних закладів. [15]
З німецької сторони сюди залучені переважно університети, головні
дослідницькі установи Фонду Гельмгольца, Товариства імені Лейбніца, а також
приватні компанії [21].
Більшість із цих німецько-українських проєктів забезпечуються фінансово
відповідними міністерствами та установами обох країн шляхом фінансування
наукових обмінів. Співпраця відбувається й поза межами державної допомоги:
 окрім офіційно зареєстрованих проєктів, є й неформальні контакти,
наприклад, приватні запрошення німецьких вчених до українських колег,
результатом яких є спільні проєкти [23].
Двосторонні проєкти у сфері науково-технічного співробітництва, а також
проєкти підтримки реформ у наукових дослідженнях в Україні здійснюються за
 51

фінансової підтримки Федерального міністерства освіти та досліджень Німеччини

та Міністерства освіти і науки України.
Тісне співробітництво в усіх сферах головних досліджень наповнюється
проєктами прикладних розробок у таких сферах:
- матеріалознавство та фізичні і хімічні технології
- нанодослідження, нанотехнології та нанобіотехнології
- дослідження у галузі охорони здоров'я та медичної техніки-
інформаційні та телекомунікаційні технології.
Науково-технологічне співробітництво між Україною і Німеччиною
відбувається на основі Спільної Заяви Державного комітету України з питань науки
і технологій та Федерального міністерства наукових досліджень і технологій
Німеччини про науково-технічні відносини від 10 червня 1993 року, яка має статус
міжвідомчої угоди. [29] Її засідання проходять раз на 2 роки почергово в Україні та
Німеччині. Починаючи з 1997 року організувалося дванадцять засідань Робочої
групи, під час яких були розібрані питання розвитку як двосторонньої співпраці,
так і участі у європейських та міжнародних програмах у сфері науки та технологій.
За час підтримки української та німецької сторін успішно проведено та
спільно профінансовано понад 180 українсько-німецьких науково-дослідних
проєктів, організовано та проведено десятки конференцій, семінарів, форумів.
Німеччина вже багато років є вірним і стратегічним партнером України у сфері
науки, технологій та інновацій, про що засвідчує організація вищезазначених
заходів та реалізація низки двосторонніх науково-дослідних проєктів. Україна
співпрацює з Німецьким дослідницьким співтовариством (DFG). У 1998 році в
Києві було створено офіс Німецької служби академічних обмінів (DAAD) та
підписано угоду про співробітництво між вищими навчальними закладами. Зараз в
університетах Німеччини вчяться майже 4000 українців, а в наших вітчизняних
університетах займають своє місце викладача 13 вчителів з Німеччини [24].
Позитивним і успішним напрямом в українсько-німецьких зв’язках є
науково-технічне співробітництво. Це залежить від начвності в обох країнах
сильних наукових можливостей та ресурсів. У той же час, у Німеччині значну
 52

матеріальну підтримку наукових досліджень надає держава та недержавні

інституції.
Успішні контакти підтримано між Національною академією наук України й
Науково-дослідним об’єднанням Німеччини. Угоду про наукове співробітництво у
визначених галузях фундаментальних досліджень між представниками зазначених
98 інституцій укладено 4 липня 1995 р. [39]
Центрами досліджень українсько-німецьких відносин в Україні є:
 Київ;
 Донецьк;
 Дніпропетровськ;
 Запоріжжя;
 Одеса;
 Миколаїв.
Останні роки українсько-німецька наукова співпраця охоплює нові сфери
досліджень. Україна та ФРН налагодили зв’язки між провідними архівними
установами обох країн.
У 2002 р. підписано Протокол про співробітництво між Державним
комітетом архівів України та Федеральним архівом ФРН, що передбачав обмін
спеціалістами, інформацією та літературою, організацію спільних виставок,
документальних видань (насамперед з історії українсько-німецьких зв’язків),
навчальні курси, розробку спільних наукових проєктів.
Між двома державами активно розвивається наукове співробітництво у
сфері реформування державної служби та розвитку громадянського суспільства в
Україні. Проводилась спільна робота за напрямками: консультації з німецькими
фахівцями з конкретних питань, удосконалення методики навчання, проведення
семінарів, розробка педагогічної та методичної літератури, стажування в
Німеччині, допомога в навчальному обладнанні. Українські, німецькі та англійські
науковці реалізували проєкт «Україна на шляху до демократії», який фінансує
Volkswagen Automotive Group.
 53

Науковці узагальнили історичний досвід державотворення в Україні. На

завершення проєкту німецькою мовою вийшла книга «Нова Україна: суспільство-
економіка-політика (1991-2001)». Обмін теоретичним і практичним досвідом
відбувається також у сфері права.
Значний внесок у розвиток українсько-німецького науково-правового
співробітництва зробили представництва Німецького фонду міжнародного
правового співробітництва, Фонду Г. Зайделя та Фонду К. Аденауера. За майже 20-
річний період відносин напрацьовано чимало ефективних форм і методів спільної
роботи, зокрема інформаційна, методична та організаційна допомога німецької
сторони у підготовці законопроєктів України, кодифікації законодавства України,
у конкретна процедура. Плідною та довготривалою у цьому напрямку стала
співпраця Інституту законодавства Верховної Ради України та Інституту
східноєвропейського права в Мюнхені [27].
Потрібно зазначити головні сучасні двосторонні заходи – українсько-
німецькі конференції:
 «Вирішення спорів щодо іноземних інвестицій: німецький та
український погляди» (2009);
 «Правові аспекти боротьби з корупцією: досвід України, Німеччини
та Польщі» (2011),
 «Європейський шлях до доброго врядування» (2012).
Розвивається взаємне співробітництво в напрямку інноваційної діяльності.
У цьому контексті головними результатами стали:
 виробництво деталей зі спеціальними властивостями,
 розробка резонансної технології для характеристики біологічних
рідин,
 біосурфактанти з мікроорганізмів та їх використання для захисту
навколишнього середовища,
 вуглецеві нанотрубки для сучасних нанобіотехнологій та медицини
тощо. [28]
 54

Один із останніх – професійний семінар з питань співпраці в рамках проєкту

FAIR «Установка для дослідження антипротонів та іонів у Європі» відбувся у Києві
за участю представників Німеччини та України. FAIR – новий унікальний
міжнародний прискорювач для дослідження антипротонів та іонів (Дармштадт
(Німеччина)), який використовується для вивчення еволюції Всесвіту та структури
матерії. Досить активним є двостороннє співробітництво в галузі вивчення та
охорони довкілля.
Успішним прикладом німецько-української співпраці є діяльність
дармштадтської компанії «Arkadis Trischler & Partner». Влітку 1998 року установа
уклала з Україною угоду про короткострокові та довгострокові гарантії безпеки
четвертого реактора Чорнобильської АЕС. У розробці плану безпеки реактора брав
участь керівник проєкту «Аркадіс Трішлер і Партнер» Н. Молітор. Програма
фінансувалася міжнародними фондами (загалом близько 750 млн доларів).
Фонд Р. Боша виділив 200 тис. євро на екологічну реабілітацію українських
компаній. Організація «Давид проти Голіафа» (1989, Мюнхен) в рамках
гуманітарних акцій надає допомогу українцям, які постраждали від наслідків
Чорнобильської катастрофи. Спеціально підготовлена українською мовою
брошура «Зв’язки з громадськістю для довкілля» представила основні завдання
преси для довкілля в німецьких компаніях та можливості їх адаптації до української
моделі. Унікальну можливість познайомитися з німецькими екологічними
програмами пропонує українцям заочний Університет Хагена, який відкрив свій
освітній центр у Києві.
Потрібно згадати і про Міжнародний інститут екології – спільний
українсько-німецький проєкт за участю партнерів із Хемніца та Харкова –
підтримує низку українсько-німецьких ініціатив. [29] З Україною активно
співпрацюють інші німецькі екологічні організації, зокрема Інститут вивчення
шкідливих речовин та їх впливу на воду Берлінського технічного університету;
Земельний відділ управління водними ресурсами та відходами землі Північний
Рейн-Вестфалія, Дюссельдорф; Центр вивчення аграрних ландшафтів та
використання земельних ресурсів, Факультет гідрології, Мюнцерберг,
 55

Міжнародний інститут екології. За програмою НАТО «Наука заради миру»

реалізовано чотири українсько-німецькі проєкти.
Пріоритетними напрямами наукового співробітництва України з НАТО є
такі сфери, як інформаційні технології, кіберзахист, екологічна безпека,
продовольча безпека, біологічні науки та біотехнології. [29]
Загалом за 28 років співпраці (1993-2021) реалізовано понад 350 українсько-
німецьких проєктів у таких сферах (у % від загальної кількості):
 нові матеріали та нанобіотехнології (25%),
 фізико-хімічні технології та їх виробництва (20%),
 13% - технології та дослідження навколишнього середовища та
морські дослідження,
 13% - біологічні науки і технології.
Успіх цих проєктів підтверджено великою кількістю публікацій, патентів і
винаходів.
У 2016-2020 роках реалізовано 23 проєкти в таких сферах, як
матеріалознавство, хімія, біотехнології, інформаційні технології, нанофізика та
нанотехнології. Протягом останніх років щорічно реалізується понад 30
двосторонніх дослідницьких проєктів [26].
Багаторічна взаємодія в різних наукових галузях призвела до різноманітних
форм наукового співробітництва. Дуже ефективним виявилося співробітництво у:
 фізичній;
 медичній;
 військовій;
 правовій та правоохоронній сферах; у сферах державного управління;
 охорони довкілля;
 історії та археології;
 архівної справи;
 українознавства та германістики.
 56

До співпраці залучені науково-дослідні інститути, навчальні заклади,

державні та недержавні організації України та Німеччини. Завдяки взаємодії
науково-дослідних установ узагальнюються результати теоретичних досліджень і
збагачується практичний досвід науковців обох країн.
Освітнє та наукове співробітництво здійснюється за підтримки низки
державних та недержавних установ України та Німеччини. Від їх діяльності
значною мірою залежить зміст та інтенсивність українсько-німецьких відносин.
На сьогоднішній день, дуже критичною є підтримка освітньої та наукової
сфери та міжнародна співпраця німецьких організацій. Федеративна Республіка
Німеччина має досить розгалужену систему установ, відомств, наукових центрів,
корпорацій і фондів, які займаються науково-дослідними та дослідно-
конструкторськими роботами, збирають і обробляють інформацію про стан і
тенденції розвитку науково-технічного потенціалу кожної країни, в т.ч. Україна.
Загалом кількість науково-дослідних організацій, центрів і
конструкторських бюро, що працюють при промислових підприємствах
Німеччини, становить 750. Науково-дослідні інститути Німеччини досить
автономні у своїй діяльності. Федеральна влада ФРН фінансує передові наукові
галузі. Проте все ще існує потреба в координації цієї діяльності між 11 суб'єктами
федерації та 16 суб'єктами штату. Механізм розподілу коштів, який визначається
федеральними, регіональними та відомчими структурами, є складним [26].
Федеральне міністерство науки і технологій відіграє вирішальну роль у
науковій політиці, організації та координації всіх видів наукових досліджень у
Федеративній Республіці Німеччина та міжнародному співробітництві. При цьому
організація програмного співробітництва покладається на Управління зв’язків зі
Східною Європою та Робоче товариство галузевих дослідницьких асоціацій «Отто
фон Геріке». Останній під егідою Федерального союзу німецької промисловості
створив базу даних українських науково-дослідних і проєктних установ, які
пропонуються зацікавленим німецьким компаніям і науковим структурам як
надійні та досвідчені партнери в Україні.
 57

Накопичення та обробка науково-технічної інформації в окремих сферах

двостороннього співробітництва також здійснюється компетентними
міністерствами на федеральному та земельному рівнях, провідними німецькими
компаніями та науковими асоціаціями. Можна сказати, що найбільш успішними
були дослідження на базі університетів та інститутів Федеративної Республіки
Німеччини з поглибленим вивченням регіональної історії та культури, політики та
економіки, які здійснювалися у співпраці з навчальними закладами України. З
українського боку партнерами виступили інститути Національної академії наук
України, університети, які ведуть інтенсивну наукову діяльність, наукові установи
та центри. Координацію діяльності міжнародних програм також забезпечували
освітні служби посольств двох країн.
У сфері наукових досліджень та міжнародного співробітництва в освіті
діяльність німецьких установ, таких як DFG, TDK, DAAD та ін. має велике
значення. Незважаючи на повну автономію, особливу роль в організації наукових
досліджень українців у Німеччині відіграє Німецьке науково-дослідне товариство
(Deutsche Forschungsgemeinschaft – DFG). Ця установа була створена з ініціативи
університетів та інших науково-дослідних інститутів для координації досліджень і
розподілу коштів з федеральних і державних резервів.
Для забезпечення наукової співпраці організація всебічно сприяє розвитку
інституційної співпраці з українськими партнерськими організаціями, зокрема з
Державним фондом фундаментальних досліджень України, НАН України тощо. 4
липня 1995 р. між Німецьким дослідницьким товариством і Національною
академією наук було укладено угоду про наукову співпрацю. DFG реалізує велику
кількість наукових проєктів за участю українських науковців [27].
Успішною є міжнародна діяльність Німецької служби академічних обмінів.
DAAD організовує міжнародну наукову та освітню співпрацю. Основною
функцією організації є надання стипендій іноземним громадянам для можливості
вчитися або проведення наукової роботи в Німеччині, а також громадянам
Німеччини, які виїжджають на навчання або наукову роботу в інші країни. Заклад
сприяє розвитку закордонних міжвузівських контактів у рамках різноманітних
 58

програм. З моменту заснування DFG у 1990-х роках співпраця України з цією

організацією неухильно розвивалася. У 1998 році співпраця між Україною та
DAAD активізувалась підписанням Меморандуму про співпрацю з Міністерством
освіти України та відкриттям офісу DAAD у Києві.
Останній проводить потужну інформаційну роботу в Україні (надає
консультаційні послуги щодо освіти та науки в Німеччині, діючих стипендіальних
та грантових програм). Міжнародні обміни в галузі освіти підтримує Служба
освітніх обмінів, яка є структурним підрозділом Секретаріату Постійної
конференції міністрів культури та освіти німецьких земель. DAAD підтримує
європейську та міжнародну діяльність у сфері шкільної освіти. Сервіс надає
інформацію про поточні програми обміну та можливості фінансової підтримки, а
також сприяє міжнародним зустрічам і контактам. DAAD сприяє налагодженню
партнерських відносин між навчальними закладами України та Німеччини для
підтримки німецькомовної освіти в Україні[28].
Представництво Гете-Інституту в Києві почало працювати в 1993 році.
Мовний відділ закладу організував курси за власною сучасною методикою, тісно
співпрацюючи зі школами, університетами та профспілками вчителів німецької
мови. Програмний відділ організовував і керував різноманітними культурними
заходами (конференції, літні курси німецької мови, кінопокази, музичні концерти).
У наукових бібліотеках міст Львова, Харкова, Донецька та Одеси створені
спеціалізовані читальні зали німецької літератури. Одним із основних напрямків
роботи Goethe Institute є викладання німецької мови як іноземної, організація
мовних курсів та іспитів, розробка навчальних матеріалів, тестів та підвищення
кваліфікації викладачів німецької мови. Крім того, Goethe-Institut є головним
партнером ініціативи «Школи: партнери майбутнього». [29] Водночас установа
виступає посередником у культурному співробітництві між Україною та
Німеччиною. Останнім часом Гете-Інститут розширює масштаби культурної
співпраці з Україною, щоразу організовуючи нові проєкти для обміну досвідом
(круглі столи, кінофестивалі, театральні вистави тощо). Значний внесок в
активізацію співпраці між Україною та Німеччиною робить була зроблена
 59

Товариством імені Карла Дуйсберга (1949), яке розпочало співпрацю з Україною в

1991 році. Тематика пропонованих програм TDC дуже різноманітна. Діяльність цієї
організації відіграла важливу роль у налагодженні українсько-німецьких зв’язків,
головним чином у сфері професійної освіти. Компанія надавала фінансову
підтримку іноземним науковцям і студентам, активно сприяла реалізації програми
«Трансформ» та інших спеціальних проєктів в Україні [29].
У 2011 році компанія InWEnt об'єдналася з німецькою компанією
технічного співробітництва GTZ і німецькою службою розвитку DED і тепер має
нову назву Німецька компанія з міжнародного співробітництва (GIZ).
За підтримки цих компаній успішно реалізовано українсько-німецькі
проєкти у сферах економіки, туризму, сільського господарства та готельно-
ресторанного обслуговування. Співпрацю між Україною та Німеччиною також
підтримує Товариство сприяння німецькій науці імені Макса Планка (Max-Planck-
Gesellschaft zur Förderung der Wissenschaften e.V. - MPG), Баварсько-Українське
товариство, Мюнхенський східнонімецький форум (Deutsches Ost Forum München
– DOM), Німецьке східноєвропейське дослідницьке товариство. Ці та інші
громадські організації активно працюють над розбудовою двосторонніх відносин.
Висновками є діяльність німецьких політичних фундацій в Україні, зокрема
фундацій К. Аденауера, Ф. Еберта, Г. Зайделя та Ф. Наумана [30].
Так, у жовтні 1992 р. у Києві почало працювати представництво Фонду Г.
Зайделя. 7 лютого 1995 р. у Мюнхені було підписано угоду про співпрацю між
Фондом Г. Зайделя та Україною. Спільний документ передбачає реалізацію
проєктів, спрямованих на модернізацію та підвищення ефективності діяльності
органів виконавчої влади України. [32] Згодом було підписано низку інших угод
між Представництвом Фонду та українськими університетами та установами.
Загалом цей фонд здійснює низку спільних проєктів у різних напрямках: у сфері
місцевого самоврядування, з питань державної безпеки, правоохоронної діяльності
та освіти. Щорічно в рамках своєї діяльності Представництво Фонду організовує
близько сотні заходів за участю різних партнерських організацій в Україні. Загалом
за період 1992-2020 рр. за сприяння представництва ФГЗ у Києві в Україні та за її
 60

межами проведено понад три тисячі заходів, у яких взяли участь близько 90 тисяч
працівників силових структур та органів державного управління. . За цей період
створено понад 50 спеціальних навчальних посібників і методичних розробок. [32]
Навчальні та дослідницькі проєкти в Україні підтримує Фонд Ф. Науманна,
пропонуючи стипендії українським студентам і докторантам. Цей так званий фонд
ліберальної політики почав свою роботу в Україні в 2005 році, а в 2007 році було
відкрито його представництво в Києві. Серед напрямів роботи фонду;
 інформування про країни ЄС та НАТО,
 підтримка національних ЗМІ,
 просвітницька, інформаційна та консультативна діяльність з основ
держави і права, у соціально-економічній сферах тощо.
Таким чином, представники цього фонду плідно підтримують контакти з
українськими політичними партіями, неурядовими та державними організаціями,
експертами тощо. Вищезазначені дослідницькі установи завоювали авторитет у
всьому світі.
На сьогоднішній день вони значно посилили співпрацю з певними
українськими установами. Ряд відомих підприємств країни здійснюють
дослідження і розробки прикладного характеру в окремих галузях народного
господарства ФРН. [30]
Слід зазначити, що останні уважно контролюють стан науково-технічного
потенціалу України та тенденціями його розвитку. Специфіка співпраці в науковій
сфері не дозволяє ФМС відслідковувати всі контакти німецьких компаній, а тому
систематизованих даних щодо науково-технічної співпраці провідних німецьких
компаній з Україною немає. За наявною інформацією, в науково-технічній сфері з
Україною активно співпрацюють такі компанії та підприємства:
 «СКЕТ» – у галузі виробництва сталевих канатів для вугільних шахт;
«Айкгофф» – у сфері технічної модернізації шахт;
 «Гоктіф» – співпраця у сфері будівництва;
 «Лінде» – з питань технологічної модернізації фармацевтичної
промисловості;
 61

 «Філіпс Медицин Системс» – виробництво рентгенотехніки;

 «Манесман АГ» – у сфері реконструкції підприємств металургійного
комплексу;
 «Даймлер-Бенц» – виробництво дально- та середньомагістральних літаків,
літаків транспортної авіації, двигунів для тепловозів, автобусів, автомобілів;
 «Ульріх Хеге», «КЛААС» – у сфері виробництва зернозбиральних
комбайнів;
 «АВВ», «Крафтверк АГ» – в енергетичній галузі, зокрема з питань
спільних науковотехнологічних досліджень щодо виведення з експлуатації ЧАЕС.
[28]
Співпраця наукових установ з іноземними фірмами та підприємствами
здійснювалася шляхом оформлення контрактів і угод про продаж науково-
технічної продукції, продаж ліцензій на наукові розробки та створення спільних
підприємств. Окрім зазначених компаній, інформацію про науково-технічні
досягнення України бажає отримати Національний центр інформаційних
технологій (GMD), який є однією з найбільших установ Європи у сфері
інформаційно-комунікаційних технологій. До його складу входять вісім наукових
інститутів, які проводять дослідження в галузі телекомунікацій та комп'ютерних
систем. На початку 1996 року під егідою цього Центру та за фінансової підтримки
Міністерства освіти і культури розпочато програму технологічного
співробітництва з Україною. Двосторонні освітні проєкти підтримується та
фінансується Bayer AG [31].
Українсько-німецькі контакти здійснюють громадські організації обох
країн. Культурні товариства інформують громадськість про поточні конкурси та
освітньо-наукові заходи. Серед них німецькі культурні центри та низка
представництв громадських організацій в Україні. Одним із розвиваючих
напрямків науково-технічного співробітництва є наявність патентів, які на перше
півріччя 2022 року у кілька разів більше реєструються в Україні після інших країн,
а не навпаки, що зображено в табл.2.8.
 62

Таблиця 2.8. – Кількість іноземних патентів в Україні та кількість

українських патентів закордоном
Іноземні патенти в Україні Українські патенти закордоном
місце Країна К-сть Країна К-сть
1 США 5452 Всесвітня організація 1248
інтелектуальної власності (ВОІВ)
2 Європейська патентна 2807 США 231
організація
3 Німеччина 2420 Європейська патентна організація 194
4 Франція 1142 Євразійська патентна організація 160
(ЄАПО)
5 Велика Британія 867 Китай 118
6 Японія 671 Німеччина 91
7 Всесвітня організація 539 Індія 69
інтелектуальної власності
(ВОІВ)
8 Італія 395 Польща 68
9 Австрія 299 Канада 63
Джерело: розроблено автором за даними [19]

З таблиці 2.8. видно що Німеччина є як важливим передачем патентів в

Україну, так і отримувачем українських патентів. Ліва половина графіка —
кількість патентів, виданих в Україні на винаходи, які були подані у зазначеній
країні. Права — кількість заявок на патент і грантів, відзначених у зазначених
країнах після їх подачі в Україні [32].
У Німеччині функціонують українські та німецько-українські гуманітарні,
культурні та економічні товариства. Деякі з цих закладів слід виділити окремо. Так,
Асоціація українських германістів є офіційним посередником між національними
та зарубіжними інститутами, які займаються популяризацією та викладанням
німецької мови. AUG регулярно організовує тематичні конференції, розробляє нові
освітні програми, видає фаховий журнал для вчителів німецької мови.
Представником українознавства в Німеччині є Німецьке товариство україністів
(1993). З 1997 року партнерські відносини підтримує Український робочий форум
у Мюнхені. Ця інституція орієнтована на німецьких та українських науковців,
економістів, політиків та окремих людей. Варто відзначити діяльність Німецько-
українського форуму. Це одна з найвагоміших неурядових організацій Німеччини,
 63

яка займається розвитком німецько-українських відносин. Організація активно

співпрацює з Українсько-німецьким форумом [33].
У економічного співробітництві між Україною та Німеччиною
спостерігається певна «асиметрія», переважно в інституційній сфері. Таким чином,
німецькі освітні та наукові товариства (а часто й українські) отримують значну
фінансову та організаційну підтримку від німецького уряду. В Україні ця підтримка
зустрічається рідко, а подекуди взагалі відсутня. Науково-освітній простір ФРН в
Україні представлено на освітніх виставках, культурно-освітніх заходах з нагоди
українсько-німецької співпраці тощо.
Такі акції відбуваються з ініціативи Посольства Німеччини в Києві з метою
інформування науковців, студентів та спеціалістів про досягнення та перспективи
німецько-українського співробітництва. Зокрема, в рамках однієї з найбільших
подій у сучасній історії двосторонніх відносин – Днів німецької науки в Україні у
2009 році – було представлено низку наукових організацій, університетів та
компаній Німеччини. Загалом відбулося 28 освітніх та наукових презентацій та
заходів.
Для покращення наукової співпраці учнівської та студентської молоді
організовуються різноманітні тематичні виставки. Так, у різних містах України у
2014-2015 роках проходила виставка Німецького наукового товариства імені Макса
Планка «Образи зі світу науки». Експозиція складалася з 50 великоформатних
зображень, затверджених за допомогою мікроскопів та комп’ютерного
моделювання.
Під час заходу було представлено фотовиставку, підготовлену членами
Товариства з понад 80 його інститутів. Всебічно участь міжнародних фондів у
науково-освітньому співробітництві країн має гарні наслідки, головним чином за
рахунок залучення додаткових джерел фінансування науково-освітніх програм та
створення багатосторонніх форматів співпраці між країнами-одержувачами
передового технологічного обладнання з Федеративної Республіки Німеччини для
дослідження та ознайомлення з передовими технологіями та науковими
досягненнями.
 64

Про динамізм українсько-німецьких наукових відносин яскраво свідчить

збільшення кількості окремих представництв в Україні, які є інформаційними
посередниками у двосторонньому співробітництві між країнами. Тому українсько-
німецьке співробітництво здійснювалося через низку українських та німецьких
організацій, фондів та асоціацій. Зацікавленість у науковому співробітництві
виявили не лише профільні наукові установи, а й промислові підприємства, на базі
яких здійснювалася освітня, наукова та науково-технічна діяльність. Це стало
результатом появи досить вдалих і взаємовигідних «комбінованих» форм
співпраці.
Співпраця між країнами у сфері вищої, професійної та шкільної освіти
охоплює широкий спектр діяльності. Він передбачає освітні та наукові обміни,
стажування, створення та впровадження нових профілів, курсів тощо. На
сучасному етапі зміст двосторонніх відносин наповнюється не лише традиційними
формами співробітництва, а й новітніми формами співпраці. Це дає змогу виділити
новий етап відносин між Україною та Німеччиною в галузі освіти з початку 1990-
х років (спільні літні школи, спільні курси підвищення кваліфікації, часткове
перетворення останніх на центри, факультети та навчальні інститути). Корисним у
цій сфері стало відкриття німецьких культурних центрів в українських
університетах, основними завданнями яких були запровадження та підтримка
освітніх і наукових програм, покращення німецької мови, консультації щодо
вступу на освітні програми до Німеччині.
Про взаємну вигоду співпраці для обох сторін свідчить велика кількість
партнерських угод, укладених між університетами, зростання виставок та
пізнавальних освітніх заходів (переважно серед молоді України), а також
входження українських студентів до десятки кращих серед іноземних . які
навчаються в Німеччині. Вважаємо продуктивним співробітництво у сфері
професійно-технічної та шкільної освіти.
Особливість цих галузей започатковує появу певних форм кооперації.
Відзначаємо ефективну міждержавну та міжвідомчу співпрацю у ПТО, відкриття
азагальними зусиллями профільних навчально-координаційних центрів,
 65

підвищення кваліфікації педагогічних працівників, створення програм

перепідготовки, розвиток професій та літератури. У сфері середньої освіти
взаємодія відбувалася через стажування, семінари, мовні та літні школи, реалізацію
освітніх та наукових проєктів для учнів та вчителів за участю відомих вітчизняних
та зарубіжних учених, проведення міжнародних конкурсів та олімпіад [33].
У цьому контексті особливо успішним є функціонування україномовних
шкіл у Німеччині. Німеччина в цьому плані випереджає Україну: німецька
ініціатива «Школи – партнери майбутнього» охопила і нашу країну. Завдяки їй у
Києві було відкрито першу німецько-українську школу, у кількох українських
школах розпочато навчання німецькою мовою, з’явилася можливість отримати
диплом DSD з німецької мови. Ці заходи сприяли взаємному пізнанню культур
через призму вивчення іноземних мов.
Взаємодія у сфері освіти здійснювалася шляхом обміну інформацією,
методичними та навчально-методичними матеріалами, їх спільної підготовки та
видання. У цьому контексті помітним явищем стало створення спеціальних
бібліотек, читалень та відділів літератури, які мають у своїх фондах українську чи
німецьку літературу та цінні інформаційні бази.
Протягом проаналізованого періоду швидко покращувалось
співробітництво двох держав у науково-технічній сфері. Успішне та інтенсивне
співробітництво між країнами в багатьох наукових галузях призвело до появи
різноманітних його форм. Важливу роль у налагодженні та розвитку українсько-
німецьких освітніх і наукових відносин відіграли науково-освітні установи,
державні та недержавні організації обох країн.
Найвідоміші з них – німецькі інституції DAAD, Goethe Institute, PAD, TDK,
різні фонди. До двостороннього співробітництва між Україною та Німеччиною
долучилися промислові підприємства, компанії та концерни, які ініціювали та
реалізували різноманітні науково-освітні проєкти [33].
Якщо говорити про двосторонню цифровізацію між Україною та
Німеччиною, то слід наголосити на «Німецько-українському цифровому
партнерстві» (German Ukrainian Digital Partnership) — це спеціальна мережева
 66

платформа для з’єднання осіб, які приймають рішення з бізнес-середовища та

економічних інституцій Німеччини, з ІТ-кластерами, технічними школами,
ЕкоСистемами та компаніями ІКТ-індустрії України. Метою партнерства є
збільшення економічного обміну та стимулювання співпраці та інвестицій у ІТ-
сектор між двома країнами. Ініціаторами цього партнерства є Німецька Східна
Бізнес Асоціація, NRW.Global Business та Німецько-Українська промислово-
торговельна палата.
Наразі багато українців були змушені залишити свої домівки на
невизначений час та оселитися в Європейському Союзі, тож ця платформа надає
свою допомогу українцям знайти будь-яку роботу в Європейському союзі [33].
Платформа запрошуємо всіх українців, які втекли від війни, зареєструватися та
знайти роботу на час перебування в ЄС, і головне, що важливо, що ця платформа
абсолютно безкоштовна та конфіденційна. Тому є цілком безпечною.
На сьогоднішній день, спостерігається тенденція, що німецькі бізнесмени
шукають українських партнерів у високотехнологічних галузях. Мова йде про
реалізацію закупівельної ініціативи німецької економіки – придивитися і належним
чином оцінити, які напівфабрикати та комплектуючі виробляються в Україні і
можуть поставлятися до Європейського Союзу [34].
Усе це свідчить про те, що український інтелектуальний продукт
користується великим попитом на науковому ринку Німеччини, а з огляду на його
міжнародну вагу – й у світі. Завдяки успішній взаємодії між Україною та
Німеччиною на різних рівнях (державному, регіональному, індивідуальному) та
напрямках залучається додатковий фінансовий капітал, залучаються вітчизняні
спеціалісти, адаптуються навчальні та наукові заклади до європейського освітнього
простору.
 67

РОЗДІЛ 3
СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОГО
СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНОЮ ТА НІМЕЧЧИНОЮ

3.1 Проблемні аспекти розвитку економічного співробітництва між

Україною та Німеччиною

На сучасному етапі розвитку економіка української держави перебуває у

кризовій ситуації, але в останні роки спостерігається певна стабільність
економічних процесів, проте вторгнення на наші території російського агресора це
змінило.
Євроінтеграція є історично важливою для економіки нашої країни. Тому
варто покращувати та виводити відносини з основними європейськими країнами на
новий етап. Через це Німеччина є однією з найважливіших європейських країн для
України, і саме це зумовлює необхідність зміцнення українсько-німецьких
відносин.
На шляху до Європи Німеччина вже багато років є найнадійнішим торговим
партнером України. Посідає перше місце з надання двосторонньої допомоги
Україні після США. З огляду на те, що Україна займає досить вигідне геополітичне
положення та потенціал зовнішньоекономічного розвитку, Німеччина, відповідно,
відводить досить важливу роль співпраці з Україною.
Повноцінна інтеграція в європейський економічний простір є пріоритетним
питанням для України. Але щоб увійти в цей простір, нам потрібно зробити
наступне:
 треба швидко визначити шляхи успішної співпраці з європейськими
партнерами;
 покращити інвестиційний клімат та залучити нових іноземних інвесторів
[34].
 68

Німеччина є однією з найкращих країн Європи, і підтримка та співпраця з

цією країною означає для України, що Європа готова співпрацювати з нами як з
потенційним і передбачуваним партнером. Через ці причини українсько-німецькі
відносини є досить важливою і навіть пріоритетною.
На сучасному етапі великого значення набувають проблеми підвищення
ефективності зовнішньоекономічної політики держави.
Це зумовлено, насамперед, низкою внутрішніх чинників:
 економіка країни перебуває на етапі переходу до ринкової економічної
системи, що знаходиться в ситуації об’єктивної незбалансованості структури
економіки та її нешвидкої структурної перебудови;
 надмірна енерго- і ресурсомісткість галузей народного господарства;
 низька конкурентоспроможність національного виробництва;
 поступове падіння науково-технічного та високотехнологічного
промислового потенціалу.
Слід зазначити що, це зумовлено системою зовнішніх факторів:
 надмірною залежністю (від 20 до 90%) економіки України від
монопольних ринків імпорту поставок стратегічних товарів (енергоносіїв,
сировини та інших матеріальних ресурсів) для життєво особливих галузей
промисловості;
 наявність тисяч українських компаній, задіяних у виробничих циклах,
кінцева продукція яких виробляється за межами України;
 висока залежність процесу структурно-технологічного реформування
економіки України від різних форм зовнішніх джерел фінансування;
 відсутність розвиненої інфраструктури зовнішньої торгівлі.
Поряд із покращенням торговельних відносин між Україною та Німеччиною
за рахунок збільшення обсягів імпорту та експорту, покращення структури та
зменшення від’ємного сальдо (у торгівлі товарами), потрібним є покрщееня нових,
дуже важких форм економічних відносин між нашими країнами. Це, першочергово
є:
 компенсаційна співпраця,
 69

 виробнича кооперація,
 організація взаємних підприємств на території Німеччини,
 регіональне співробітництво,
 багатостороннє співробітництво між Україною та Німеччиною за
участю країн Центральної та Східної Європи.
Визначення основних напрямів активізації та вдосконалення інвестиційного
співробітництва між двома країнами, а також механізмів, що забезпечуватимуть їх
реалізацію, має ґрунтуватися на певних критеріях, що відповідають пріоритетам
України. Для визначення критеріїв оптимізації структури німецьких інвестицій в
економіку України необхідно визначити головні та неефективні напрямки їх
прибуття в Україну.
Пріоритетом мають бути інвестиції, які максимально сприяють
налагодженню техніко-технологічних обмінів, впровадженню управлінських знань
і досвіду, розвитку виробничої кооперації та підвищенню конкурентоспроможності
національної продукції на національному та зовнішньому ринку.
Крім того, інвестиції відіграють важливу роль у розвитку фінансово-
банківської, страхової, транспортної та інших інфраструктур, що розширює поле
активізації інвестиційної діяльності [35].
«Небажані» інвестиції можуть включати інвестиції, які спричиняють
негативні наслідки, наприклад, пов’язані з перенесенням в Україну шкідливих
виробництв або здійснюються в макроекономічно неперспективні галузі чи
неефективні підприємства, що спотворює структуру розподілу ринкових ресурсів і
зрештою призводить до збереження кризового стану української економіки.
Також «небажаними» є інвестиції, які становлять ризик монопольного
ринку, інвестуючи великі суми грошей у найперспективнішу компанію в галузі,
іноземний інвестор не тільки негативно впливає на діляьність інших виробників,
але часто вимагає виняткових прав і привілеїв від приймаючої держава.
Стратегічним напрямом співпраці економік двох країн може стати зміщення
акценту із зовнішньоторговельних відносин на інвестиційну співпрацю. Україна,
безумовно, зацікавлена у залученні інвестицій у виробництво та переробку
 70

сільськогосподарської продукції, технічну реконструкцію нафтопереробної

промисловості, повторне використання та технічне переозброєння металургійної
промисловості та машинобудування, використання альтернативних джерел енергії
в електроенергетиці, секторі електротехнічної промисловості (у якій Німеччина
має великий досвід), а також у хімічній промисловості (сірка, мінеральні добрива,
броміди тощо) та фармацевтичній промисловості. [15]
Варто відзначити вигідність інвестиційного співробітництва в
агропромисловому комплексі, враховуючи потреби не лише нашої країни,
модернізацію залізничної та автомобільної мережі [35].
Українська сторона тривалий час зацікавлена у налагодженні співпраці у
сфері виробництва бронетехніки та артилерійської техніки, а також комерційних
запусків космічних апаратів на базі українських ракет-носіїв. Крім того, німецька
сторона, у свою чергу, виявляє зацікавленість у розробці та закупівлі в українських
НДІ результатів наукових досліджень з питань переміщення об’єктів у водному
середовищі, утилізації озброєння та військової техніки в Україні. Створення
концептуальних засад політики Німеччини щодо України відбувається в важких
історичних умовах.
Німеччина об'єктивно сприймає геополітичне значення України для
стабільності в Європі та на всьому «євразійському» просторі, маючи на увазі те, що
свобода України визначає та робить безповоротні геополітичні зміни, які відбулися
в Європі в 1989-1991 роках. Німеччина підкреслює свій намір постійно
покращувати дружбу та співпрацю. [36,15].
Аналіз двосторонніх відносин між Україною та Німеччиною щодо
просування українських товарів і послуг на зовнішніх ринках за останні роки
показує певну ефективність, так і наявність проблем, які потребують вирішення.
Зокрема, з метою подальшого розвитку торговельно-економічного
співробітництва між Україною та Німеччиною рекомендовано:
1. Трансформацію структури експорту шляхом підвищення
конкурентоспроможності потенційних експортерів шляхом модернізації існуючих
та створення нових високотехнологічних виробництв;
 71

2. Створення успішної виставкової діяльності через позитивну підтримку

участі українських компаній-експонентів у найбільш значущих виставкових
заходах, що проводяться в Німеччині;
3. Створення механізму державної підтримки розвитку мережі іноземних
представництв українських компаній та об’єднань у Німеччині;
4. Ініціювання створення спільних українсько-німецьких торгово-
промислових палат для розширення торгово-інвестиційного співробітництва;
5. Активізація міжрегіонального співробітництва, яке відповідає вимогам
партнерських відносин в умовах ринкової економіки.
Отже, коротко можна сказати, що зовнішньоекономічне співробітництво
між Україною та Німеччиною є досить успішним. З кожним роком відносини у
сфері торгівлі, інвестицій та спільних підприємств набувають все більшого
розмаху. Але, на жаль, між Україною та Німеччиною існують і певні проблеми, які
заважають його розвитку, які потребують швидкого вирішення.
На сьогоднішній день, однією із головних проблем є той факт, що
Німеччина надає критично важливі системи зброї Україні в тяжкій війні з Росією,
але вона не бажає лідирувати в європейській безпеці. Берлін не бажає надсилати
Україні певне важке озброєння, наприклад бойові танки, і повинен робити більше,
щоб взяти на себе лідерську роль у європейській безпеці. І це відношення впливає
на взаєморозуміння між Україною та Німеччиною [37].
Виробничі потужності є не єдиною перешкодою для збільшення підтримки
України Німеччиною; політичні міркування також уповільнили надання допомоги.
Берлін нарощував свою військову допомогу поступово і лише під внутрішнім і
міжнародним тиском. Тому, незважаючи на її важливий військовий внесок в
Україну, деякі східні сусіди Німеччини, такі як Польща, все ще сприймають її як
неохочого прихильника, що шкодить її репутації в цих країнах.
Враховуючи її політичну та економічну силу, багато західних союзників
очікують, що Німеччина займе лідерську позицію у відповіді Європи на воєнний
стан в Україні. Однак, побоюючись ескалації з Росією, Берлін не наважується
прийняти цю роль.
 72

Незважаючи на значну політичну відповідь на вторгнення Росії в Україну,

Німеччина все ще не бере на себе лідерську позицію у європейській безпеці. Це
підриває довіру серед її східних сусідів і ухиляється від зобов’язань Німеччини, як
наймогутнішої країни Європи, створювати порядок і стабільність у регіоні.
Першим кроком стане спільне рішення Німеччини та її європейських
партнерів поставити Україні бойові танки. Берлін також повинен переконатися, що
поточний рівень витрат на оборону зберігається після закінчення п’ятирічного
періоду спеціального фонду, хоча в ідеалі він мав би збільшити витрати на оборону
далі. Крім військової підтримки, Україна потребуватиме значної фінансової
підтримки для задоволення своїх бюджетних потреб у найближчі місяці.
Незважаючи на успіхи останніх років і цілком позитивні сигнали на
нещодавньому саміті Україна-ЄС, було б некоректно сказати, що поштовхів для
хвилювання теж немає. Якщо українському уряду не вдасться вжити ефективних
заходів проти все ще поширеної корупції та зміцнення верховенства права, його
відданість процесу реформ втратить довіру.
Ще однією перешкодою є політичне минуле країни. Україна, як і немало
інших пострадянських країн, дістала у спадок принципи та підходи закритої
системи, не беручи участь у міжнародному співробітництві. І хоча після розпаду
Союзу минуло багато років, цього ще недостатньо, щоб відновити міжнародні
відносини та завоювати певні позиції на ринку.
Незважаючи на це, Україна має багато преференцій на міжнародному ринку.
Тому розумне використання ринкових можливостей, а також спільна робота
держави та бізнес-асоціацій над корегуванням законодавства та розвитком
експортної моделі можуть змінити сумні наслідки старих помилок у побудові
міжнародних економічних відносин [38].
Україна потребує успішних та підтверджених реформ, які будуть дуже
якісно використані. Вони дадуть поштовх економіці саме у сфері професійної
підготовки висококваліфікованих спеціалістів та менеджерів, що стане запорукою
конкурентоспроможності наших українських компаній. І саме в цьому питанні
 73

Федеративна Республіка Німеччина впевнено та активно підтримує нашу державу,

незважаючи ні на що.
В Україні існує немала чисельність проблем, які заважають ефективній
співпраці з Німеччиною, а саме: загальна економічна та законодавча
нестабільність, ненадійність нормативно-правової бази, погане інвестиційне
середовище, недостатня стабільність та прозорість, високий рівень бюрократії та
корупції та ін. Звичайно, в економічній сфері багато аспектів потребують
ґрунтовного вдосконалення. Але безперечно, економічні відносини між
Німеччиною та Україною мають великий потенціал.
Внутрішньополітична ситуація в Україні трохи обмежувала українсько-
німецьке співробітництво (і зовнішньоекономічну діяльність країни загалом).
Незважаючи на те, що Німеччина заступається за інтереси України та активно
функціонує у напрямку контролю та знищенню конфліктної ситуації, для розвитку
цих відносин уряд України має:
 гарантувати успішну відкриту економічну політику;
 перехід на європейські стандарти та знищення внутрішніх кризових
явищ у країні [39].
Аналіз торговельно-економічних зв’язків між Україною та Німеччиною про
успішне виштовхнення українських товарів і послуг на зовнішні ринки за останні
декілька роки свідчить про певну ефективність та наявність проблем, які
потребують вирішення.
Отже, коротко слід наголосити на тому, що зовнішньоекономічна діялінсть
між Україною та Німеччиною є досить успішним. З кожним роком відносини у
сфері торгівлі, інвестицій та спільних підприємств набувають все більшого розмаху
та об’єктивності. Але, на жаль, між Україною та Німеччиною існують і певні
проблеми, які заважають його розвитку, які потребують швидкого та активного
вирішення.
 74

3.2 Інструменти та механізми диверсифікації двостороннього

економічного співробітництва між країнами

На нинішньому етапі, коли країна переходить від етапу розвитку за

основними факторами до реального результату за активними інвестиціями, Україні
варто звернути увагу на: модернізацію основних вимог (якість інституцій,
інфраструктура, стабільність, макроекономіка, здоров’я, догляд та початкова
освіта) і частково в інвестиційних перевагах (вища освіта та професійна підготовка,
ефективність ринку та товарного ринку, ефективність ринку праці, ефективність
фінансового ринку, технологічний рівень та розмір ринку), які важливі для
досягнення вищих конкурентних переваг [40].
Слід пам’ятати прагнення України ,бути повноцінним та повноправним
членом Європейського Союзу (ЄС), адже це відкриє для нашої країни багато
новітніх торгово-економічних відкриттів із Федеративною Республікою
Німеччина. Україна зможе розширити асортимент товарів, які експортує, і ринок
для німецької військової техніки стане більш відкритим, що для неї є важливою
перспективою. [15]
Для України, перш за все, важливий ринок сучасної та якісної військової
техніки, адже Збройні Сили України наразі потребують найбільшої допомоги та
вкладень, бо від цього залежить перемога України над окупантом. Не можна
забувати ще про деякі політичні та економічні проекти, які принесли за собою до
невгавних тенденцій наших торгово-економічних відносин з Німеччиною зараз і в
майбутньому.
Зокрема, найбільшою проблемою є російський проект «Північний потік-2».
Цей проект розширення діючого газопроводу «Північний потік-27» протяжністю
1234 кілометри в Балтійському морі. Трубопровід проходить через економічні зони
і територіальні води п'яти країн, а саме:
 Данії (147 км),
 Німеччини (85 км),
 75

 Росії (118 км),

 Фінляндії (374 км),
 Швеції (510 км).
Польща разом з Україною та країнами Балтії є активними критиками
суперечливого німецько-російського газопроводу. Вони мають думку, що
«Північний потік-2» несе за собою небезпеку енергетичній безпеці Європи, так як
збільшує залежність більшості країн континенту від російських енергоносіїв. [48]
Важливим завданням для економічного блоку національного уряду є:
 запровадження ефективних способів стимулювання економічної
діяльності;
 проведення виваженої економічної та торговельної політики;
 формування сприятливих умов торгівлі для іноземних партнерів.
Потрібно підкреслити, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та
сільського господарства України має підготувати пропозиції щодо вдосконалення
двосторонніх торговельно-економічних та інвестиційних відносин.
Навіть за умов жорстких бюджетних обмежень доцільно і можливо вживати
заходів, які не потребують додаткового фінансування з бюджету, а саме:
 сприяння участі підприємств у виставках і ярмарках;
 комунікація транскордонних електронних бізнес-платформ;
 удосконалення нормативно-правових умов торгівлі між двома
державами, а також створення умов для спрощення комерційних процедур;
 формування змішаних компаній у промисловому секторі на базі
існуючих виробництв, наприклад, у сфері транспортного літакобудування,
машинобудування та електротехніки.
У рамках активізації двосторонньої торговельно-економічної співпраці
варто надати інструменти для моніторингу комунікації між німецькими та
українськими компаніями, зокрема з можливістю оперативного вирішення
виникаючих проблем.
 76

Безперечно, зростання торговельно-економічних відносин між двома

державами можливе лише за умови взаємної довіри, стабілізації загальної
економічної ситуації в Україні та наявності відомих інституційних причин для
майбутнього зростання торговельно-економічного співробітництва між двома
державами [41].
Виробничий, інвестиційний та науково-технічний потенціал Німеччини
може стати для України ресурсом розвитку та модернізації відповідних сфер
національної економіки, стимулом для відновлення позицій країни на світовому
технологічному ринку, основою для швидкої та ефективної модернізації економіки
з урахуванням норм і потреб сучасного світового ринку. У цей час німецькі
компанії мають можливість зайняти відповідні ніші на українському ринку.
Стратегічним напрямом співпраці економік двох країн може стати зміщення
акценту із зовнішньоторговельних відносин на інвестиційну співпрацю. Україна,
безумовно, зацікавлена у привабленні інвестицій:
 у виробництво та переробку сільськогосподарської продукції;
 технічне переоснащення нафтопереробної промисловості;
 повторне використання та технічне переозброєння металургійної
промисловості та машинобудування;
 використання альтернативних джерел енергії в електроенергетиці;
 електротехнічної промисловості (у якій Німеччина має великий
досвід);
 у хімічній промисловості (сірка, мінеральні добрива, броміди тощо)
та фармацевтичній промисловості. [15]
Варто відзначити вигідність інвестиційного співробітництва в
агропромисловому комплексі, враховуючи потреби не лише нашої країни,
модернізацію залізничної та автомобільної мережі тощо. Українська сторона
тривалий час зацікавлена у налагодженні співпраці у сфері виробництва
бронетехніки та артилерійської техніки, а також комерційних запусків космічних
апаратів на базі українських ракет-носіїв.
 77

Крім того, німецька сторона, у свою чергу, виявляє зацікавленість у

розробці та закупівлі в українських НДІ результатів наукових досліджень з питань
рухомих об’єктів у водному середовищі, утилізації озброєння та військової техніки
в Україні [42].
Стратегічний план розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України
базується на забезпеченні її суверенітету у світових економічних відносинах,
забезпеченні зовнішньоекономічної безпеки.
Розподілена сукупність зовнішньоекономічних відносин має на меті
еквівалентний і взаємовигідний обмін, міжнародний поділ і кооперацію праці та
зв’язок із світовим бізнесом: застосування комплексної, гнучкої та динамічної
зовнішньоекономічної політики держави, яка базується на максимальному
економічна свобода безпосередніх виробників, експортерів продукції та послуг
[43].
Успішна відкритість до широкої, взаємовигідної участі в регіональних і
глобальних економічних, валютних і фінансових структурах і системах також
важлива.
Серед пріоритетів у розвитку експортної галузі:
 інтенсивні наукові галузі машинобудування з високим технологічним
рівнем (літаки, верстати, кораблі, ракети, прилади, побутова техніка);
 порошкова металургія;
 надтверді матеріали;
 кераміка;
 електрозварювальне виробництво.
Техніка і технології в цих та деяких інших сферах вже вийшли на світовий
рівень, що істотно знімає проблему пошуку й освоєння своєї ніші на світових
товарних ринках. [38]
Друга група пріоритетних напрямків – сільськогосподарське виробництво.
Великі соціально-економічні та структурні перетворення в сільській місцевості
можуть перетворити сільське господарство та виробництво харчових продуктів у
 78

високоефективні сегменти, які визначатимуть експортний профіль держави в

структурі міжнародного поділу праці.
Патентно-ліцензійна торгівля, знання, інжиніринг, різноманітні послуги, в
тому числі туристичні, мають потенціал стати третім напрямком у формуванні
експортної сфери України. За умов належної виробничої, соціальної та
зовнішньоекономічної інфраструктури Україна зможе реально і стабільно брати
участь у найбільш динамічних і вигідних пропозиціях світової торгівлі.
Гірничо-металургійний сегменти галузі утворюють четвертий пріоритетний
блок експортної сфери. Кольорові метали, уран, вугілля, сталь і прокат мають
постійний попит на світових ринках і можуть у процесі докорінної реконструкції
металургійних заводів, шахт і копалень покращити потенціал експорту з України
[43].
Окремим особливим моментом є те, що експортний потенціал чорної
металургії. Україна не тільки входить до п’ятірки країн-виробників сталі, але й
виробляє більше за всіх сталі на душу населення. Безумовно, сильна металургійна
база залишатиметься однією з ключових складових експортної сфери України та
дозволить представити на світовому ринку позитивні моменти кваліфікованої та
відносно дешевої робочої сили, власних природних ресурсів, розміщення
виробництва, ефекту масштабу, знищити технологічний розрив з розвиненими
країнами. [40]
П'ятий пріоритетний шлях пов'язаний з надзвичайно вигідним
геополітичним і геоекономічним станом України. Транзит товарів, газу, нафти з
північної до південної Європи та за межі Близького Сходу до Африки може стати
дуже важливим каналом фінансових надходжень.
Однак для цього необхідно здійснити значні системні перетворення в
транспортній галузі, підвищити її до рівня світових стандартів. У цьому напрямку
розвитку дуже важливим для України є створення та участь у спільних проектах
України та Німеччини [44].
Слід зазначити і значний пріоритет ІТ індустрії в розвитку економіки
України. Український IT-сектор за перші 5 місяців (січень-травень 2022 року)
 79

отримав $3,2 млрд експортної виручки. Це на 27% більше, ніж за той самий період
у 2021 році. Насправді ІТ були єдиним сектором, який зріс у 2022 році. Зараз на ІТ
припадає майже половина загального обсягу експорту послуг. А точніше, за 5
місяців поточного року. Частка ІТ у загальному експорті послуг становить 46%.
[15]
Український ринок, незважаючи на позитивну динаміку, все ще не може
похвалитися значною часткою замовлень. Але наших фахівців високо цінують за
кордоном. Тому ця галузь є рушійною силою для співпраці з іноземцями. [45]
Я вважаю, що тут є потенціал для розвитку україно-німецьких відносин. На
основі інформації, зібраної Beetroot з різних джерел. і опубліковано в оглядах
індустрії технологій. Найбільша частка клієнтів української ІТ-індустрії припадає
на США [45]. Після США, найбільшою популярністю послуги український тех-
компаній користуються в ЄС (зокрема в Німеччині, Нідерландах і Швеції) і
Великобританії. Згідно з згаданим вище оглядом ІТ-ринку, понад 100 компаній зі
списку Fortune 500 обрали послуги українських ІТ-компаній. [51]
В Україні працюють сотні R&D центрів іноземних компаній, зокрема
Google, Samsung, Siemens і Huawei.
Таким чином, офшорна розробка програмного забезпечення та поступово
перетворюється на справжній глобальний IT-центр [45].
Також слід зазначити, що швидкий та стабільний розвиток ринку ІТ-
індустрії в Україні має забезпечуватися змінами законодавства, удосконаленням
існуючих моделей оподаткування в ІТ-галузі та розробкою системних рекламних
кампаній для ІТ-індустрії України в світі (рис.3.1.)
 80

вдосконалення існуючих моделей оподаткування в ІТ-галузі (співпраця

компаній з приватними підприємцями) та розроблення нових, які
відповідають кращим міжнародним практикам

Пріоритетні здійснення кардинальних змін щодо ефективності освітньої системи

напрямки
розвитку
конкурентних системні промо-кампанії української ІТ-галузі у світі, вироблення
переваг на відповідного брендингового позиціонування, проведення кампаній щодо
ринку залучення до України R&D-центрів міжнародних технологічних
Німеччини компаній

дерегуляція ІТ-галузі шляхом лібералізації ведення

зовнішньоекономічної діяльності, спрощення відкриття рахунків за
кордоном та набуття корпоративних прав у компаніях нерезидентах,
спрощення умов та процедур міграції в Україну іноземних фахівців

Рисунок 3.1 - Пріоритетні напрямки розвитку конкурентних переваг ІТ-

індустрії на ринку Німеччини
Джерело: розроблено автором на основі [45]

Слід зазначити, що важливою передумовою участі України на світових

ринках є внутрішня економічна стабілізація (фінансова, цінова, бюджетна).
Враховуючи досвід інших країн, переважно європейських, зокрема Німеччини,
щодо стимулювання експортних галузей, варто компенсувати
експортоорієнтованим виробництвом та податком на додану вартість при перетині
продукції через митні кордони України та пропонувати пільгові умови
кредитування, інвестиційні проекти і програми.
Геоекономічна стратегія передбачає вибір географічних обставин, у яких
більш органічно реалізовуватимуться економічні інтереси.
Слабкі сторони інвестиційного клімату вже тривалий час спричиняють
несприятливий інвестиційний клімат і обмежують потік інвестицій в українську
 81

економіку. Саме в цій ситуації доцільно розробити напрями саме для усунення
перешкод для покращення інвестиційного клімату в Україні (рис. 3.2).

Напрямки усунення перешкод щодо покращення

інвестиційного клімату в Україні

Державні інвестиції
Прийняття заходів
у важливі і
урядом з подальшої
Спрощення масштабні
макроекономічної
податкового інфраструктурні
стабілізації Боротьба з
законодавства, проекти,
(реформування корупцією
реформування (транспортна
енергетичного,
митної служби система, порти,
банківського секторів
комунальне
економіки та ін.)
господарство)

Рисунок 3.2 - Напрямки усунення перешкод щодо покращення

інвестиційного клімату в Україні
Джерело: розроблено автором на основі [46]

Крім того, з метою покращення інвестиційного клімату та розвитку

співробітництва між Україною та Німеччиною рекомендовано реалізувати ряд
першочергових заходів (рис. 3.3).
 82

Підготувати план дій щодо забезпечення сприятливого інвестиційного

клімату у межах проголошених пріоритетів соціально-економічного
розвитку, залучити до його розробки та обговорення широке коло
експертів, науковців, представників органів державної влади та бізнесу

Розробити регіональні плани підвищення інвестиційної привабливості

областей з урахуванням особливостей їх поточних рейтингів
інвестиційної привабливості, забезпечити державний моніторинг їх
виконання як одного з критеріїв успішності діяльності місцевих
Напрямки покращення інвестиційного клімату в

державних адміністрацій
рамках співпраці України та Німеччини

Поширити реалізацію обласними державними адміністраціями

навчальних програм серед бізнесменів з підготовки інвестиційних
пропозицій, складання інвестиційних бізнес-планів, юридичного
супроводу інвестиційних проектів, управління інвестиційними
проектами. Передбачити механізми надання державою послуг щодо
підвищення кваліфікації та атестації фахівців у сфері інвестиційної
діяльності

Суттєво розширити спектр заходів конкурентної політики, зокрема –

щодо запобігання антиконкурентним діям національних та іноземних
інвесторів на українському ринку, удосконалити методики та критерії
виявлення проявів недобросовісної конкуренції з урахуванням реалій
сучасної української економіки

Підготувати перелік заходів щодо посилення відповідальності

представників органів виконавчої влади й органів місцевого
самоврядування за вчинення корупційних та інших дискримінаційних дій
щодо інвесторів

Поширити практику укладання прозорих угод між інвесторами та владою

щодо взаємних зобов’язань у сфері конкурентної поведінки бізнесу та
конкурентної політики держави на певних ринках на визначений
середньо- і довгостроковий період часу

Рисунок 3.3 - Напрямки покращення інвестиційного клімату в рамках

співпраці України та Німеччини
Джерело: розроблено автором на основі [47]

Отже, можна зробити висновок, що формування зони вільного іноземного

інвестування може стати серйозним кроком для підвищення ефективності
інвестиційного співробітництва між Україною та Німеччиною.
Реалізація цього напряму дозволить збільшити приплив інвестицій від
корпоративних структур, особливо в напрямку залучення інвестицій у
 83

високотехнологічну галузь України, що могло б сприяти розвитку коопераційних

відносин на основі аутсорсингу та залучення інвестицій. в нові сегменти
української економіки.
Крім того, зона вільного інвестування розширить можливості для іноземних
інвестицій у малі та середні підприємства та створить умови для подолання
існуючих в Україні формальних і неформальних протекціоністських бар’єрів. Тому
важливою рушійною силою ринкових перетворень в Україні є тісна співпраця з
Німеччиною. [52]
Тому що, по-перше, накопичено багатий досвід ринкового бізнесу, який
можна використовувати в Україні, адаптувати та адаптувати до її особливостей та
реалій.
По-друге, налагодження економічної співпраці з Німеччиною виводить
українські товари та послуги на вимогливі та суворі сучасні ринки, де конкуренція
змушуватиме вітчизняних підприємців прагнути до нового рівня якісного
виробництва, враховуючи витрати на якість, дизайн та маркетинг.
На німецькому ринку виробництво та зовнішня торгівля України, загалом,
орієнтуються на світові орієнтири, що сприятиме прискоренню органічного
управління її економічним розвитком та поглибленню відносин із Німеччиною,
бізнесменами та німецькими бізнесменами, позитивно. впливають на поглиблення
економічних реформ в Україні.
По-третє, зв’язок із Німеччиною створює можливості для отримання прямої
фінансової допомоги для розвитку ринкової інфраструктури в Україні (розвиток
відповідного підприємства, підготовка та перепідготовка кадрів, мала приватизація
тощо) та іноземних інвестицій, технологій, сучасного менеджменту, які неймовірно
необхідні в умовах ринкових трансформацій економіки. [43]
Усі зазначені вище форми економічної комунікації так чи інакше втілені в
практиці економічних відносин між Україною та Німеччиною. Проте можна
зазначити, що це лише перші кроки, і Україна має суттєво посилити відносини з
Німеччиною, суттєво збільшити кількість і якість економічних відносин [48].
 84

Виходячи з концепції відносин ЄС з країнами Сходу та Півдня, можна

розглядати такі перспективні напрями євроінтеграційної зовнішньоекономічної
діяльності України:
1) розвиток системи преференційних торгових відносин і відкриття ринку;
2) розвиток легальної міграції;
3) інтеграція до транспортної, енергетичної та теплокомунікаційної мережі
та Європейського дослідницького простору;
4) використання інструментів захисту та стимулювання інвестицій,
підтримка інтеграції у світову торговельну систему.
Пріоритетними напрямками німецького співробітництва з розвитку є
сприяння діяльності в таких сферах:
 енергоефективність
 сталого економічного розвитку
 демократії, громадянського суспільства, державного управління та
децентралізації.
Власне, з 2014 року із забезпеченням інтенсивної підтримки внутрішньо
переміщених осіб було створено ще один, четвертий пріоритетний напрямок.
Співпраця поза пріоритетними сферами включає, зокрема, підтримку
сталого подолання кризових ситуацій (захист населення у надзвичайних
ситуаціях), а також продовження поточних проектів у таких сферах, як здоров’я та
охорона природи.
Німеччина є одним із найбільших двосторонніх донорів України. Крім того,
фінансові кошти виділяються через багатосторонні організації. Існує велика
кількість різноманітних програм і проектів. Багато представників державних і
приватних інституцій також працюють у сфері розвитку співробітництва.
Багато проектів реалізуються через громадські організації: GІZ (Німецьке
товариство міжнародного співробітництва) та KfW (Кредитна установа
реконструкції). Політичні фонди, приватні та церковні організації та благодійні
інституції також активно діють в Україні у сфері розвитку співробітництва [49].
 85

Відповідно, з метою якісного та поступального розвитку економічного

потенціалу України державні та місцеві органи влади мають забезпечити підтримку
національних підприємств у найбільш пріоритетних експортних галузях
національної економіки. До таких засобів належать [12, с. 42]:
• пряма фінансова підтримка: експортне кредитування та страхування,
часткове відшкодування частини витрат на сплату відсотків за кредитом;
• стимулювати розвиток експортоорієнтованого виробництва: податкові
пільги, фінансування розвитку експортної інфраструктури, субсидування науково-
дослідної сфери, дерегуляція адміністративних та бюрократичних процедур з
метою спрощення процесу створення та організації господарської діяльності
компаній;
• заходи стимулювання експорту: інформаційно-консультаційна підтримка
експортерів, організаційна підтримка експортерів із зарубіжних країн;
• комерційно-дипломатичні заходи: активізація комерційних представництв
України в міжнародних економічних організаціях та третіх країнах (міжнародних
торгових домів), створення та підтримка іміджу національної продукції на
міжнародній арені, укладення дво- та багатосторонніх угод про лібералізацію
взаємної торгівлі.
Тобто ефективне поєднання активізації державної підтримки та
комплексного впровадження інноваційних рішень на вітчизняних підприємствах
зазначених галузей у майбутньому зможе гарантувати не лише значне зростання
доданої вартості вітчизняної експортної продукції, а й також технологічна
модернізація української економіки.
Іншим важливим механізмом для України є створення систематизованої
програми співпраці освітніх і наукових закладів та національного інноваційно-
технологічного бізнес-середовища [14, с. 307]. Ця модель пропонує переваги для
обох сторін:
• для освітніх і наукових установ це означає підвищення якості освіти,
наукових досліджень, доступ до додаткових фінансових ресурсів і, насамперед,
професійне зростання викладачів і підвищення конкурентоспроможності
 86

випускників на ринку праці. Крім того, вищий навчальний заклад отримує

конкурентну перевагу в конкурсі потенційних кандидатів;
• для роботодавців (партнерів освітніх і наукових установ) це означає
отримання висококваліфікованих спеціалістів, які відповідають конкретним
запитам і вимогам виробництва чи компанії. При цьому компанії мають доступ до
останніх розробок у сфері технологій і науки.
Це є особливо актуальним, оскільки наукові дослідження у сфері високих
технологій стали настільки складними та дорогими, що лише великі корпорації
(холдинги) можуть дозволити собі розкіш мати власні дослідницькі центри чи
лабораторії, тоді як для середніх і цей процес є економічно невигідним. малі
підприємства.
Щоб покращити економічні відносити між Україною та Німеччиною, нашій
державі важливо покращити інвестиційний клімат країни, розробити пропозиції та
рекомендації щодо збільшення надходження прямих іноземних інвестицій до
країни. Тому забезпечення виходу на національний ринок та організація
виробничого процесу ТНК на території України має стати стрижнем
технологічного розвитку національних підприємств і підвищити
конкурентоспроможність національної продукції на ринках іноземних держав. Що
стосується тенденцій розвитку ризикового фінансування в Україні, то цей аспект
наразі характеризується дуже повільною позитивною динамікою, хоча як засіб
фінансування ризикові інвестиції в країні ще не набули значного поширення [50].
Основними перешкодами в цьому плані є низька грамотність щодо
венчурного інвестування загалом і недовіра до цього методу фінансування зокрема.
Отже, поєднання вільного внутрішнього та зовнішнього капіталу з ідеями
інноваційних компаній-експортерів призведе до підвищення технологічного рівня
структури економіки та якості людських ресурсів.
Отже, суттєвою рушійною силою ринкових трансформацій в Україні є тісне
співробітництво з Німеччиною. Оскільки, по-перше, саме в неї накопичено багатий
досвід ринкового бізнесу, який можна використати в Україні, пристосувати та
адаптувати до її особливостей та реалій.
 87

Для України інноваційне зростання та диверсифікація експортної діяльності

означає створення нових кваліфікованих робочих місць, загальне зменшення
залежності національної економіки від коливань цін на товари, підвищення якості
та конкурентоспроможності продукту, зміцнення національного виробничого
бренду та, коротко, підвищення соціально-економічного рівня життя громадян.
 88

ВИСНОВКИ

Дана робота є дослідженням теоретичного та практичного обґрунтування

факторів і трендів диверсифікації економічного співробітництва України з
Німеччиною і відповідно до поставлених у роботі завдань можна зробити такі
висновки:
1. Досліджено, що міжнародне економічне співробітництво (МЕС) — це тип
міцних і довгострокових зв’язків співпраці, заснованих на спільних, попередньо
обмінених і узгоджених намірах, санкціонованих договорами та довгостроковими
економічними угодами. Цей рівень характеризується співробітництвом суб'єктів
міжнародних економічних відносин. Визначено, що міжнародне економічне
співробітництво – це глобальна багаторівнева система міжнародної економічної
взаємодії всіх суб’єктів міжнародної системи, спрямована на забезпечення сталого
взаємного економічного розвитку та досягнення економічних вигід.
2. Формування нинішніх міжнародних економічних зв’язків витримало
довгий історичний процес, протягом якого людство пройшло шлях від
первіснообщинного устрою до всесвітніх економічних відносин. Покращення
міжнародних економічних зв’язків у 20 столітті в хронологічній послідовності
розподіляється на такі періоди:
 реалізація програм економічного відновлення західних країн після
Першої світової війни та в міжвоєнний період (19191939 pp.);
 економічні перетворення й реформи в зарубіжних країнах після
Другої світової війни (19401960 pp.);
 етап господарського реформування у зарубіжних країнах (1970 1990
рр.);
 етап руйнування поляризації світового господарства (1990-ті роки);
 нинішній етап розвитку міжнародних економічних відносин (із 2000
p.).
 89

3. Було доведено, що економічне обґрунтування рішень, які приймаються

при здійсненні співробітництва між країнами, базується на різних методах, таких
як: факторний, експертний, статистичний. Найпоширенішими методами є
статистичні методи, які оцінюють показники: економічні показники віддачі та
економічної ефективності зовнішньої підприємницької діяльності. Для оцінки
окремих сфер бізнесу та послуг можна використовувати конкретні показники,
наприклад, кількість користувачів Інтернету, обсяг передачі інформації, оцінка
транспортно-логістичних потоків тощо.
4. Євроінтеграція є історично важливою для економіки нашої країни. Для
цього необхідно покращити відносини з основними європейськими країнами та
вивести їх на новий рівень. Німеччина є однією з найважливіших європейських
країн для України, тому важливо пкоращувати українсько-німецькі відносини.
Відносини між Україною та Німеччиною мають давню історію. [15]
Але цього разу Україна має показати, що цінують німці у співпраці з іншими
країнами: здатність дотримуватись чітких правил гри та вміння виконувати взяті на
себе зобов’язання торгівлі продуктами з нашою країною. У системі експортно-
імпортної торгівлі товарами та послугами між Україною та Німеччиною
проявляються тенденції концентрації.
По-перше, експорт товарів з України до Німеччини формується за рахунок
експорту таких товарних груп, як машини, транспортні засоби та обладнання,
метали та вироби з них, одяг, текстильні вироби, взуття, продукти харчування, а
також сільськогосподарська сировина та продукція хімічної промисловості, гумові
та/або мінеральні вироби.
По-друге, імпорт товарів з Німеччини в Україну формується за рахунок
імпорту таких товарних груп, як машини, транспортні засоби та механізми,
продукція хімічної промисловості, каучук, мінерали та метали та вироби з них.
По-третє, експорт послуг з України до Німеччини регулюється за рахунок
експорту такої групи послуг, як транспортні послуги; комунальні операції; послуги
у сфері зв'язку, комп'ютерно-інформаційні послуги та бізнес-послуги. В основному
імпорт послуг з Німеччини в Україну формується за рахунок імпорту таких груп
 90

послуг, як транспортні послуги; послуги у сфері зв'язку, комп'ютерні та

інформаційні послуги; будівельні роботи; бізнес-послуги та страхові послуги
та/або державні та державні послуги та/або туристичні послуги.
5. Для України характерна нераціональна структура участі у світовій
торгівлі, політика споживання, а не виробництва, неконкурентоспроможність
промислових товарів і послуг, значна залежність від імпорту, що сприяє розвитку
загроз економічній безпеці та зменшує можливості для реалізації внутрішніх
економічних потреб. Німеччина дуже зацікавлена в стабільній, демократичній та
економічно процвітаючій Україні. Крім того, гуманітарна ситуація по всій країні є
гнітючою через воєнний стан, який діє з 24.02.2022 року. У багатьох місцях люди
живуть у постійному страху – і цей страх з кожним днем війни посилюється все
більше. Тому наразі Україні дуже необхідна допомога та розуміння з боку країн-
партнерів.
6. Україна має потужний науково-технічний потенціал, завдяки якому ми
повинні просуватися на міжнародний ринок та забезпечувати економічне
зростання нашій країні. У зв'язку із загостренням кризової ситуації побутова наука
в Україні за останні роки значно занепала. Фінансування реконструкції застарілих
споруд скорочується, а то й зовсім припиняється, а інноваційні проєкти
відкладаються на майбутнє.
Протягом проаналізованого періоду активно розвивалося співробітництво
двох держав у науково-технічній сфері. Успішне та інтенсивне співробітництво між
країнами в багатьох наукових галузях призвело до появи різноманітних його форм.
Важливу роль у налагодженні та розвитку українсько-німецьких освітніх і
наукових відносин відіграли науково-освітні установи, державні та недержавні
організації обох країн.
7. Окремими проблемами відносно розвитку економічного співробітництва
між Україною та Німеччиною на сьогодні виступають: загальна економічна та
законодавча нестабільність, ненадійність нормативно-правової бази, несприятливе
інвестиційне середовище, відсутність стабільності та прозорості, високий рівень
 91

бюрократії та корупції та ін. Звичайно, в економічній сфері багато аспектів

потребують ґрунтовного вдосконалення.
8. Досліджено, що суттєвою рушійною силою ринкових трансформацій в
Україні є тісне співробітництво з Німеччиною. Оскільки, по-перше, саме в неї
накопичено багатий досвід ринкового бізнесу, який можна використати в Україні,
пристосувати та адаптувати до її особливостей та реалій. По-друге, налагодження
економічної співпраці з Німеччиною виводить українські товари та послуги на
вимогливі та суворі сучасні ринки, де конкуренція змушуватиме вітчизняних
підприємців прагнути до нового рівня якісного виробництва, враховуючи витрати
на якість, дизайн та маркетинг.
Отже, на німецькому ринку виробництво та зовнішня торгівля України,
загалом, орієнтуються на світові орієнтири, що сприятиме прискоренню
органічного управління її економічним розвитком та поглибленню відносин із
Німеччиною, позитивно впливають на поглиблення економічних реформ в Україні.
Таким чином, зв’язок з Німеччиною створює можливість отримання прямої
фінансової допомоги для розвитку української ринкової інфраструктури та
іноземних інвестицій, технологій, сучасного менеджменту, що особливо необхідно
в умовах ринкової динаміки економіки. Економічні відносини між Україною та
Німеччиною є взаємовигідними, оскільки обом країнам вигідна така співпраця.
Україна спеціалізується на більшій кількості сировини.
 92

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Міжнародні економічні відносини: підручник / За редакцією А. П.

Голікова, О. А. Довгаль. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2014. – 602 с.
2. Сутність міжнародних економічних відносин та їх форми. URL:
https://revolution.allbest.ru/international/01072898_0.html.
3. Міжнародні економічні зв'язки України з Німеччиною. URL:
https://revolution.allbest.ru/international/01072898_0.html.
4. Основні форми економічного співробітництва країн світу. URL:
https://lektsii.org/3-17799.html.
5. 77-ма Студентська науково-технічна конференція: Секція «Економіка і
менеджмент»: збірник тез доповідей. – Львів: Видавництво Львівської політехніки,
2019. – 1 електрон. опт. диск (DVD-ROM). URL:
https://lpnu.ua/sites/default/files/2020/f/23/paragraphs/9069/77-stud-konftezi-2019.pdf.
6. Суть та структура міжнародних економічних відносин. URL:
https://buklib.net/books/33951/
7. Економічний розвиток європейських країн в контексті інтеграційних
процесів: уроки для України : тези виступів Всеукраїнського молодіжного
економічного форуму (22 квітня 2016 року). – Житомир : ЖДТУ, 2016. – 214 с.
(Електронне видання)- URL: https://conf.ztu.edu.ua/ekonomichnyj-rozvytok-
yevropejskyh-krayin-v-konteksti-integratsijnyh-protsesiv-uroky-dlya-ukrayiny-22-
kvitnya-2016-r/
8. Діагностика та тенденції розвитку міжнародної торгівлі в Україні.
URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/11_2020/98.pdf
9. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України в редакції від
16.04.1991 р. № 959-ХІІ // ВВР. − 1991. − №29. − ст.377. – URL:
http://zakon.rada.gov. ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=959-12.
 93

10. Німецько-українське співробітництво у гуманітарній сфері (1990-і рр.

– поч. ххі ст.). URL: http://international-relations-
tourism.karazin.ua/themes/irtb/resources/da1e84517cfdf25b5ad61025384ff017.pdf.
11. Міжнародні економічні відносини України. URL: http://referat-
ok.com.ua/work/mizhnarodni-ekonomichni-vidnosini-ukr/
12. Торговельно-економічне співробітництво // Посольство України у
Федеративній Республіці Німеччина. – 2019. – URL:
https://germany.mfa.gov.ua/spivrobitnictvo/torgovelnoekonomichne-spivrobitnictvo.
13. Офіційний сайт Державного Комітету Статистики. URL:
www.ukrstat.gov.ua.
14. Німецько-Українська промислово-торговельна палата. URL:
https://ukraine.ahk.de/ua/.
15. Хомутенко, Л. І., Сизоненко, В. В. Зовнішні торговельні відносини
України з Німеччиною // Вісник Сумського державного університету. Серія
Економіка. 2021. № 1. С. 188−194. URL:
https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/85515.
16. Foreign Trade Activities of Ukraine at the Current Level: Challenges and
Directions. URL: https://doaj.org/article/8410ba6492aa49d7ac0688b5b3cf2e1c.
17. Гай-Нижник П. Україна – Німеччина: фінансово-економічні взаємини
(1918 р.) // Науковий збірник Українського Вільного Університету. – Т.23. –
Мюнхен, 2018.
18. Посольство Федеративної Республіки Німеччини. URL:
http://www.kiew.diplo.de.
19. Посольство України у Федеративній Республіці Німеччина:
торговельноекономічне співробітництво між Україною та Німеччиною. URL:
http://germany.mfa.gov.ua/ua/ukrainede/trade.
20. Німецько-українські економічні відносини. Посольство Федеративної
Республіки Німеччина Київ. URL: https://kiew.diplo.de/ua-uk/themen/wirtschaft/-
/1335924?openAccordionId=item-1250148-0-panel.
 94

21. Держкомстат - Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності України.

URL: http://ukrstat.gov.ua/.
22. Коломієць А. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків між Україною
та Німеччиною. URL: http://confcv.at.ua/forum/36-161-1.
23. Стан торговельно-економічних відносин та інвестиційної діяльності
між Україною та Німеччиною. URL: http://germany.old.mfa.gov.ua/ua/ukraine-
de/trade.
24. Зовнішньоекономічна політика держави: сутність і напрями реалізації.
URL: https://lektsii.org/2-45864.html.
25. Кочетков В. Роль і місце України на світовому ринку технологій //
Проблеми науки. – 2014. – № 11–12. С. 92–95.
26. Während der Verfasser die Ansicht vertritt, dass die Entscheidung
verfassungsrechtlich nicht zu rechtfertigen ist, hält Bernd Wieser sie für gerechtfertigt.
Siehe Wieser, Bernd: Verfassungsänderung und Normenkontrolle in der Ukraine, in:
Osteuropa-Recht 65. Jg. (2019), S. 67-92 (86 ff).
27. Мельчук О.В. Німецько-українське співробітництво у гуманітарній
сфері (1990-і рр. – поч. ххі ст.): Дис…кандидата історичн. Наук.: 07.00.02 –
Всесвітня історія, Луцьк: СНУ ім.Лесі Українки, 2016. 295 с.
28. Wüllenkemper C. Ein Schritt in die Weltkultur [Elektronische Ressource] /
C. Wüllenkemper // Deutschlandfunk. – 14.10.2015. – Zugriff. Zugriff:
www.deutschlandfunk.de/literaturfestival-in-odessa-ein-schritt-in-
dieweltkultur.691.de.html?dram:article_id=332934.
29. Deutsche Forschungsgemeinschaft (DFG). Zugriff: https://www.dfg.de/.
30. Franke T. Neue Sicht auf die Ukraine [Еlektronische Ressource] /T. Franke
// Deutschlandfunk. – 30/05/2015. – Zugriff : www.deutschlandfunk.de/deutsch-
ukrainische-historikerkommission-neue-sichtauf-
die.691.de.html?dram:article_id=321301.
31. Аналіз негативних і позитивних тенденцій перебігу взаємної
інвестиційної діяльності. URL: https://www.kazedu.kz/referat/185735/6.
 95

32. Україна та ФРН: Торговельно-економічне співробітництво. URL:

https://osvita.ua/vnz/reports/internationalrelations/19214/.
33. Рощина Н. В. Особливості залучення прямих іноземних інвестицій в
економіку України / Н. В. Рощина, Л. С. Борданова, І. В. Мілько // Економічний
вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний
інститут». – 2017. –№ 14. – С. 126–132.
34. Гуцал С.А. Відносини України та Німеччини: пріоритети, проблеми,
перспективи / С.А. Гуцал // Стратегічні пріоритети : наук.-аналіт. що кварт. зб.,
2011. – № 4. С. 148-155.
35. Торгівля Німеччини з Україною. URL:
https://www.dw.com/uk/%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B2
%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%87%D1%87%D0%
B8%D0%BD%D0%B8-%D0%B7%D1%96
%D1%81%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%8E-
%D1%94%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%8E-
%D0%B7%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BE%D1%
8ED0%B7%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%94-%D0%B7-
%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%94%D1%8E-
%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%B6%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1
%81%D1%8F/a-50180489.
36. Двосторонні відносини України та Німеччини. URL:
http://www.auswaertigesamt.de/EN/Aussenpolitik/Laender/Laenderinfos/01-
Nodes/Ukraine_node.html.
37. Манаєнко І. М. Тенденції торгівельно-економічної співпраці України
та Німеччини / І. М. Манаєнко, В. В. Подвальна // Інфраструктура ринку. – 2017. –
Випуск 6. С. 43–47.
38. Хомутенко Л.І., Хмелик О.С. Тенденції та перспективи інвестиційного
співробітництва України з Європейським Союзом. Глобальні та національні
проблеми економіки. Електронне фахове видання. Миколаївський національний
 96

університет імені В.О. Сухомлинського, 2015. - Вип. 5. - С.99-103. URL:

http://global-national.in.ua/issue-5-2015.
39. Deutsche Welle. Zugriff: http://www.dw.de.
40. Alex Plastun, Inna Makarenko, Lyudmila Khomutenko (2019). Exploring
price gap anomaly in the Ukrainian stock market. Investment Management and Financial
Innovations, 16(2). pp. 150-158. http://dx.doi.org/10.21511/imfi. 16(2).2019.13.
41. Хомутенко Л. І., Хомутенко А.В. Теоретичне підґрунтя формування
об’єднаної Європи. "Житомирська політехніка": Економіка, управління та
адміністрування". 2019. № 4 (90), С. 126-132 DOI: https://doi.org/10.26642/ema2019-
4(90)-126-132 c
42. Хомутенко Л.І. Розробка стратегії конкурентоспроможності компанії
при виході на міжнародний ринок / Л.І. Хомутенко, О.С. Хмелик // Науковий вісник
Міжнародного гуманітарного університету, 2015. - Вип. 14. С. 181-185.
43. Хомутенко Л.І. Основні напрями та перспективи інвестиційного
співробітництва між Україною та ЄС/ Л.І. Хомутенко // Стратегії економічного
розвитку країн в умовах глобалізації: Матеріали Міжнародної науковопрактичної
конференції, 26-27 березня 2015 р. – Дніпропетровськ: ТОВ «ДГТ», 2015. С. 159-
161.
44. Макогін З. Я. Особливості торговельно-економічної та інвестиційної
співпраці України та Німеччини / З. Я. Макогін, Р. Я. Андрусейко // Науковий
вісник НЛТУ України. – 2016. – Вип. 26.6. С. 249–254.
45. ІT в Україні: цифри, перспективи та бар’єри. URL: https://dlf.ua/ua/it-v-
ukrayini-tsifri-perspektivi-ta-bar-yeri/#2.
46. Zu aktuellen Kontroversen siehe Gnauck, Gerhard: Auf jeden Fortschritt ein
Rückschritt. Präsident Selenskyj schrieb sich in der Ukraine den Kampf gegen Korruption
auf die Fahnen, in: Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ) v. 30.9.2020, S. 6.
47. Хомутенко Я.В. Удосконалення експортної політики України та оцінка
ефекту зони вільної торгівлі з ЄС на основі гравітаційної моделі / Я.В.Хомутенко //
Вісник Житомирського державного технологічного університету. – 2014. - № 2
(68). C. 206-214.
 97

48. Роль іноземних інвестицій в економіці України. URL:

https://donnaba.edu.ua/journal/images/3-2019-17/11.pdf
49. Фінансова допомога Заходу для України. URL: http://politkuhnya.info/.
50. Deutschlands Wirtschaftsbeziehungen zur Ukraine und Russland. Zugriff:
https://www.dihk.de/de/aktuelles-und-presse/krise-russland-ukraine-
wirtschaftssanktionen/deutschlands-wirtschaftsbeziehungen-zur-ukraine-und-russland-
66918.
51. ІТ в Україні: цифри, перспективи та бар’єри. URL: https://dlf.ua/ua/it-v-
ukrayini-tsifri-perspektivi-ta-bar-yeri/
52. Bedeutung des Ukraine-Kriegs für Wirtschaft und Arbeitsmarkt in
Deutschland. Zugriff: https://www.iab-forum.de/bedeutung-des-ukraine-kriegs-fuer-
wirtschaft-und-arbeitsmarkt-in-deutschland/.
КОПІЯ ТЕЗ ДОПОВІДІ
 АНОТАЦІЯ

Кухнюк К.М. Економічне співробітництво України з Німеччиною.

Кваліфікаційна магістерська робота за спеціальністю 292 «Міжнародні
економічні відносини», 2022.
Магістерська робота присвячена дослідженню теоретичних та
практичних обґрунтувань факторів і трендів диверсифікації економічного
співробітництва України з Німеччиною.
Визначено сутність та основні форми міжнародного економічного
співробітництва. Досліджено етапи еволюції міжнародного економічного
співробітництва. Деталізовано методику оцінювання результатів
двостороннього економічного співробітництва між країнами. Проаналізовано
сучасні тенденції розвитку двосторонньої торгівлі. Виявлено особливості
сучасного стану інвестиційно-кредитної співпраці між країнами.
Охарактеризовано науково-технологічне співробітництво України та
Німеччини. Оцінено проблемні аспекти розвитку економічного
співробітництва між Україною та Німеччиною. Обґрунтовано інструменти та
механізми диверсифікації двостороннього економічного співробітництва між
країнами.
Ключові слова: економічне співробітництво, Україна, Німеччина,
торговельне співробітництво, науково-технологічне співробітництво.

ANNOTATION

Kukhniuk K.M. Economic cooperation between Ukraine and Germany.

Qualifying master's thesis on specialty 292 "International economic
relations", 2022.
The master's thesis is devoted to the study of theoretical and practical
justifications of factors and trends of diversification of economic cooperation
between Ukraine and Germany.
The essence and main forms of international economic cooperation are
defined. The stages of the evolution of international economic cooperation are
studied. The methodology for evaluating the results of bilateral economic
cooperation between countries is detailed. Current trends in the development of
bilateral trade are analyzed. The peculiarities of the current state of investment and
credit cooperation between countries have been revealed. The scientific and
technological cooperation between Ukraine and Germany is characterized.
Problematic aspects of the development of economic cooperation between Ukraine
and Germany are assessed. The tools and mechanisms of diversification of bilateral
economic cooperation between countries are substantiated.
Key words: economic cooperation, Ukraine, Germany, trade cooperation,
scientific and technological cooperation.