1

Туристично-рекреаційні ресурси Івано-Франківської області, шляхи

оптимізації використання
 2

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.......5
1.1. Поняття про туристично-рекреаційні ресурси, його складові...................5
1.2. Туристичного-рекреаційний потенціал як чинник формування
туристичної пропозиції.........................................................................................16
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЛІ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ У ФОРМУВАННІ
ТУРИСТИЧНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 2.1
Історичні аспекти освоєння туристичних ресурсів області..............................22
2.2 Природні туристичні ресурси області, їх вплив на виробництво
туристичного продукту.........................................................................................32
2.3 Суспільно-географічні ресурси, їх вплив на формування культурно -
пізнавального туризму..........................................................................................43
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ
ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ
ОБЛАСТІ................................................................................................................47
3.1. Аналіз та проблеми використання ресурсного потенціалу країни в рамках
культурно - пізнавального туризму Івано-Франківської області.....................47
3.2 Шляхи оптимізації використання туристичних ресурсів області..............61
ВИСНОВКИ...........................................................................................................68
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................73
 3

ВСТУП

Актуальність дослідження: Національна туристична індустрія – це

невід'ємна частина світового туристичного процесу. Незважаючи на всі
політичні та соціально-економічні потрясіння останніх років, індустрія
туризму перетворилася в сектор національної економіки України, який рік за
роком без втручання держави стабільно збільшує виробництво туристичної
продукції. Індустрія туризму є важливим чинником стабільного і
динамічного збільшення доходів бюджету, надає значний позитивний вплив
на ситуацію в багатьох галузях економіки (транспорт, торгівля, зв'язок,
будівництво, сільське господарство та ін.). Туризм - це не тільки джерело
знань про світ, а й великий прибутковий бізнес. Туризм сприяє збільшенню
зайнятості, розвитку ринкових відносин, міжнародному співробітництву,
громадянам, залученим до пізнання багатих природних та історико-
культурних надбань регіону, збереженню екологічних рівноваг.
Сьогодні для багатьох країн туризм вже став одним з основних джерел
доходу. Для розвитку туризму країни важливо, щоб розвивались регіони у
сфері туризму
Об’єкт дослідження: регіональний туризм в Івано-Франківській
області.
Предмет дослідження: сучасні тенденції розвитку туризму в
ІваноФранківській області та його вплив на регіональний розвиток регіону.
Метою роботи є дослідження сучасного стану та перспектив розвитку
туризму (на прикладі Івано-Франківської області) розробити практичні
рекомендації його розвитку.
На основі мети сформовано такі завдання: - проаналізувати теоретичні
аспекти соціально-економічного розвитку регіону та вплив туризму на
нього ; -визначити передумови розвитку туризму в Івано-Франківській
 4

області; - проаналізувати динаміку розвитку туристичних потоків

ІваноФранківщини та надати характеристику туристичних ресурсів
ІваноФранківської області; - виявити проблеми розвитку туризму регіону та
визначити шляхи оптимізації розвитку туризму Івано-Франківської області.
Інформаційна база У ході написання дипломної роботи було
проаналізовано праці таких вчених, як: Забалдіна Ю. Б та Давидова О. Г для
визначення теоретичних аспектів розвитку туризму та його впливу на
економічний розвиток регіонів. Вивчаючи праці Захарової, було сформовано
визначення терміна «збалансований регіональний розвиток», його основні
показники. На основі аналізу досліджень Атаманюка було сформовано місце
Івано-Франківщини у рейтингу регіонів України за рівнем
соціальноекономічного розвитку. Проаналізувавши праці Панькова Н.Є.,
Гунька В.М. було визначено основні фактори, що виступають передумовами
розвитку туристичної індустрії Івано-Франківщини.
Методи дослідження. Під час написання дипломної роботи було
використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового дослідження:
метод статистичного аналізу; теоретичний аналіз джерел інформації з
проблеми дослідження; метод порівняння; графічний метод. картографічний
метод.
 5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Поняття про туристично-рекреаційні ресурси, його складові

Туризм та рекреація є однією з найбільших, високоприбуткових та

найбільш динамічних галузей сучасного світового господарства. На відміну
від тих країн, де туризм є однією з провідних галузей економіки, що
найбільш динамічно розвиваються, внесок туризму в розвиток економіки
залишається поки несуттєвим.
Аналізуючи поняття «рекреаційні ресурси», автор розглядає
рекреаційні ресурси як об'єктів та сил природи, об'єктів культурно-історичної
спадщини, а також результатів людської діяльності, що виступають як
провідні системоутворюючі фактори розвитку різних видів та форм
рекреаційної діяльності.
Територія має потенціал, що виявляється у сукупності ресурсів та умов
її освоєння у різних галузях господарську діяльність. Потенційні можливості
території реалізуються через суспільні потреби, що виявляються у формі
різних видів природокористування. Різноманітність видів
природокористування на певній території залежить від її ресурсної
забезпеченості та умов їх освоєння, структури та характеру суспільних
потреб, видів сформованих суспільних потреб та величини території [2,3].
Тому можна говорити про множинність потенціалів території, що
проявляється у різноманітності форм природокористування.
У зв'язку з цим рекреаційний потенціал є одним із видів потенційних
можливостей використання території. Рекреаційний потенціал - це
сукупність природних, культурно-історичних та соціально-економічних
передумов для організації рекреаційної діяльності на певній території [4].
 6

Іноді рекреаційним потенціалом називають відношення між фактичною

та гранично можливою чисельністю туристів, яка визначається виходячи з
наявності рекреаційних ресурсів. Дуже часто під рекреаційним потенціалом
розуміється наявність на території певних унікальних або, принаймні,
цікавих не лише місцевих жителів об'єктів.
Рекреаційний потенціал характеризує ступінь можливості території у
задоволенні потреб населення у рекреаційних заняттях. Територія області
має різноманітний природний потенціал. На основі його використання у
районі склався багатогалузевий господарський комплекс. Найбільш
інтенсивним та ефективним використанням природних ресурсів природних
ресурсів характеризується сільське господарство, у ряді регіонів
промисловості, а також туризм та рекреація [1]. Однак при цьому слід
зазначити, що рекреаційний потенціал території використовується
недостатньо. Є ще незатребувані резерви, використання яких дозволить
рекреаційному комплексу макрорегіону стати розвиненішим і привабливим
[3,5,6].
Для визначення можливостей території розвитку рекреації необхідно
провести оцінку рекреаційного потенціалу цієї території. Як правило, оцінка
рекреаційних ресурсів завжди здійснюється за кількома блоками параметрів.
Ці параметри різні основних видів рекреаційної діяльності. Така оцінка
проводиться на основі обліку фізико-географічних умов території,
кліматичних факторів та рекреаційних можливостей ландшафтів. Оцінка
проводиться на основі вивчення освоєності території та залежно від потреб
населення у рекреаційних заняттях. У цьому має бути врахована
спеціалізація рекреаційної территории[7,8,9].
На перших етапах проведення дослідження необхідно вивчити
фактичний стан рекреаційного потенціалу території. Необхідно оцінити
показники природних рекреаційних ресурсів, що мають важливе значення
для розвитку рекреації. Надалі потрібно оцінити матеріально-технічні
 7

ресурси рекреації. У висновках досліджень мають бути показані максимальні

потенційні можливості цих ресурсів території без завдання шкоди для неї
[10].
Для освоєних рекреаційних територій виконується порівняльний аналіз
рівня рекреаційного потенціалу, що використовується, з фактичної ресурсної
бази. Вона може бути рівною необхідному потенціалу, більше або менше
необхідного потенціалу.
Незважаючи на видозміненість навколишнього природного
середовища, природно-ресурсний потенціал цих територій дозволяє
розвивати туризм та відпочинок та відновлювати здоров'я населення через
туристично-рекреаційну діяльність. З розвитком сфери туризму завжди
виникає проблема оцінки туристських ресурсів. Тому виникає необхідність
використання методики ландшафтно-екологічної оцінки господарсько
освоєних територій для їхнього туристично-рекреаційного розвитку.
Серед особливостей поняття "рекреаційні ресурси" виділяються:
- Якісна різнорідність складу рекреаційних ресурсів;
– якісна та кількісна вичерпність, відновлюваність та час їх
виробництва;
- Наявність системного ефекту при їх експлуатації;
– лімітованість будь-яким із природних факторів, параметри якого
покликані дискомфортними.
Незважаючи на критику окремих учених-географів, існує і успішно
розвивається і вчення про туристичні ресурси, хоча у вітчизняній науці добре
розроблено поняття «рекреаційні ресурси».
Туристська діяльність, як і рекреаційна, спирається на цільове
використання ресурсів, у разі туристських. Ряд авторів під туристськими
ресурсами вважають ресурси, які доступні туристам, які є об'єктами їх
інтересу і здатні задовольнити потреби, що виникають у процесі туризму.
 8

Туристські ресурси обмежені в кількісному відношенні та якісно

диференційовані. Вони виступають як товар, який вимагає значних витрат на
відтворення. Туристські ресурси використовуються як туристи, а й
туристські підприємствами. Особливо це стосується соціально-економічних
туристських ресурсів, які представлені в першу чергу об'єктами туристичної
інфраструктури.
Для рекреаційних ресурсів характерна соціокультурна просторова і
тимчасова відносність, контрастність зі звичним середовищем проживання
людини та поєднання різних природних та культурних середовищ.
Рекреаційним ресурсом є чи не будь-яке місце, що відповідає наступним
двом критеріям:
1) місце відрізняється від звичного довкілля людини;
2) місце є поєднанням двох і більше різних у природному відношенні
середовищ.
Виходячи з визначення туристично-рекреаційних ресурсів, на мою
думку, подібний поділ навряд чи виправданий: природні та лікувальні
ресурси використовуються в туристично-рекреаційній діяльності і тому вони
автоматично включаються до складу туристично-рекреаційних ресурсів.
Характер використання туристично-рекреаційних ресурсів визначається
низкою чинників – умов розвитку відповідної території. Уточнимо їх: це
соціальноекономічні та політичні, природно-кліматичні та екологічні умови,
а також фактори взаємодії регіону з його зовнішнім оточенням. Саме від цих
умов-факторів залежить стан та характер розвитку інфраструктури
туристично-рекреаційного комплексу відповідної території.
Існують різні підходи до класифікації туристських, рекреаційних та
туристично-рекреаційних ресурсів. Ми дотримуємося визначення
туристських ресурсів, яке нині закріплено Федеральним законодавством.
(Визначення сказано мною вище). Однак існує точка зору, згідно з якою
поняття туристично-рекреаційна сфера може містити дублювання. Справді,
 9

туристична та рекреаційна сфери можуть перетинатися, однак у ряді випадків

відносно автономні та існують паралельно одна одній. Саме через останню
обставину формулювання «туристично-рекреаційна діяльність» дуже
виправдане. З іншого боку, визначати принципові відмінності між
туристською та рекреаційною сферами економіки недоцільно.
Враховуючи специфічність туристично-рекреаційних ресурсів,
насамперед предметну, багато авторів книг виділяють наступну структуру
туристично-рекреаційних ресурсів, що використовуються в туристичній
діяльності:
1) природні ресурси, що включають лікувальні та курортні об'єкти та
території, ресурси екологічного туризму, а також рибальського,
мисливського та інших видів активного туризму;
2) культурно-історичні ресурси, що включають ресурси
паломницького, пізнавального та екскурсійного туризму, що мають як
матеріальну, так і нематеріальну форму (обряди, традиції, звичаї);
3) соціально-економічні ресурси, що включають інвестиційні, освітні,
кваліфіковані трудові, а також виробничі ресурси, представлені широким
спектром підприємств та організацій, прямо чи опосередковано зайнятих у
виробництві туристських послуг та формуванні туристської пропозиції
регіону.
Таким чином, можна сміливо сказати про те, що туристські рекреаційні
ресурси відіграють величезну роль у розвитку туристичного потенціалу будь-
якого об'єкта, оскільки виконують ряд важливих функцій (рекреаційна,
соціальна, економічна, культурна) і включають необхідні для туристичної
діяльності елементи (природні, культурно-історичні, соціально-економічні).
Я вважаю, що ці поняття у туризмі нероздільні, оскільки є невід'ємною
частиною туристського потенціалу, хоча мають ряд відмінностей. Отже, крім
туристських та рекреаційних ресурсів у туристичній діяльності велике
значення має саме поняття «туристські рекреаційні ресурси». Я повністю
 10

згодна з визначенням академіка Є. І. Чазова про те, що «рекреація - поняття,

що охоплює всі види відпочинку, у тому числі санаторно-курортне лікування
та туризм». Також вважаю, що саме тому туристична та рекреаційна сфери
співіснують, взаємопов'язані та доповнюють одна одну. У цьому, з
визначення Є. І. Чазова, туристська сфера - це складова рекреаційної сфери з
акцентом на пізнавальність. Отже, мені цілком зрозуміло, що поняття
рекреаційні ресурси ширше. І також вважаю, що туристські рекреаційні
ресурси у взаємозв'язку підвищують туристичний потенціал будь-якого
об'єкта та мають сприяти утворенню синергетичного ефекту у туристичному
бізнесі.
Фізичне відновлення як основний вид рекреації характеризується
можливістю організації як в умовах міського середовища, так і в
спеціалізованих рекреаційних утвореннях, розташованих у приміській зоні
[15,20]:
 відкриті простори, з урахуванням особливостей природного рельєфу
та ландшафту;
 закриті простори, з урахуванням конкретних видів фізичного
відновлення (спорту та фізичної культури);
 маршрути та/або траси (штучні споруди), що формують візуальну
взаємодію з об'єктами штучного та природного середовища.
Обґрунтування необхідності у певних типах туристично-рекреаційних
установ (у складі цілісного туристично-рекреаційного простору) з
урахуванням характеру та динаміки потреб у їх послугах (видах, функціях) є
постійно актуальним завданням у сфері розвитку туристично-рекреаційної
галузі.
Для цілей туризму основою використання туристських ресурсів є
туристський інтерес – перспектива отримання туристом об'єктивної
інформації, позитивних емоцій, можливостей задоволення існуючої потреби
туриста у конкретній туристичній послузі чи товарі [3].
 11

Враховуючи природну, соціальну та історико-культурну складові у

визначеннях рекреаційних та туристських ресурсів, орієнтацію на
споживання та задоволення потреб людей (туристів) ми можемо вважати ці
поняття близькими за значенням та надалі у цій роботі означати ці терміни
єдиним поняттям – туристично-рекреаційні ресурси.
Таким чином, під туристично-рекреаційними ресурсами автор розуміє
природно-кліматичні, історико-культурні та соціально-економічні об'єкти та
явища, що є передумовами для різних видів туристично-рекреаційної
діяльності та здатні задовольняти потреби, що виникають при цьому.
Туристсько-рекреаційні ресурси дозволяють розширювати виробництва
туристського продукту, що визначається насамперед природними та
соціальними умовами, здатними задовольняти різні запити та потреби
туристів. Вони виступають і як економічне благо, і як товар, що вимагає
значних витрат на відтворення. Туристсько-рекреаційні ресурси
економічному плані виступають як чинники виробництва туристського
продукту, оскільки їх диференціація породжує розбіжності у результатах
господарського використання.
Туристсько-рекреаційні ресурси виступають як основа туристично-
рекреаційного потенціалу.
Так само як і у випадку з поняттями «туристські ресурси» та
«рекреаційні ресурси», багато авторів поділяють поняття «рекреаційний
потенціал» та «туристський потенціал».
Важливим елементом туристського потенціалу, крім туристично-
рекреаційних ресурсів, є соціально-економічні передумови туристсько-
рекреаційної діяльності, тобто. туристична інфраструктура, куди входять
трудові, інформаційні, матеріально-технічні та інші елементи.
Туристсько-рекреаційні ресурси та туристичний потенціал становлять
основу туристично-рекреаційного кластера, під яким розуміється географічно
 12

сконцентрована сукупність організацій та органів влади, що взаємодіють у

створенні туристського продукту та наданні туристських послуг.
Різноманітність і в той же час спільність визначень двох понять таким
чином дає нам право в даній роботі вживати термін «туристично-
рекреаційний потенціал», під яким розуміємо сукупність туристично-
рекреаційних ресурсів та об'єктів туристичної інфраструктури, які здатні
залучати туристів та забезпечувати задоволення їх потреб у часі відпочинку
та подорожей, а також формувати туристично-рекреаційний кластер.
Картографічний метод Оцінка ведеться за допомогою
загальногеографічних та тематичних туристичних карток Попередня оцінка,
інтерпретація результатів оцінки
Математичний метод Складання реєстрів природних та історико-
культурних ресурсів може включати елементи якісної оцінки ресурсів
туризму.
Якісні методи
Медико-біологічна оцінка Ведеться дослідження комфортності клімату
території та вплив природних факторів на організм людини;
використовується система умовних температур та метод комплексної
кліматології. Природні рекреаційні ресурси
Естетична оцінка Визначається ступінь екзотичності та унікальності
ресурсів, ступінь емоційного впливу на людину Природні та історико-
культурні ресурси
Технологічна оцінка Включає питання техніки та технології
використання природних ресурсів для туристичної діяльності, визначення
можливостей інженерно-будівельного освоєння територій Природні ресурси
Економічна оцінка Визначається ефективність різних заходів,
вкладених у більш повне та раціональне використання ресурсів;
застосовуються бальні методи, метод рентних оцінок, концепція загальної
економічної цінності, пряма (споживча) вартість використання ресурсів та ін.
 13

Екологічна оцінка Здійснюється моніторинг забруднень

навколишнього середовища, визначення ступеня негативного впливу
промислових об'єктів, що знаходяться на території та поблизу туристичного
регіону. Природні та історико-культурні ресурси
Комплексні методи
Кадастр туристських ресурсів Звід відомостей про туристський регіон,
включає кількісний та якісний опис об'єктів економічної оцінки, дані про
динаміку та ступінь вивченості з додатком картографічних та статистичних
матеріалів Всі види ресурсів
ГІС туристичного розвитку територій Складається інформаційна
модель туристського регіону, що включає характеристику туристично-
рекреаційного потенціалу регіону, рекреаційне районування та специфікацію
регіону.
На початкових етапах оцінки туристично-рекреаційного потенціалу
території необхідно провести аналіз методів та шляхів її оцінки, дослідити
туристично-рекреаційні потреби населення та гостей території, ґрунтуючись
на певних соціологічних дослідженнях та методах інтерв'ювання.
Після вибору об'єкта, суб'єкта та критеріїв оцінки можна отримати
приватні підсумкові оцінки туристично-рекреаційного потенціалу території,
що наразі проводиться на основі методу класифікації. Даний метод
передбачає угруповання об'єктів за сукупностями, які різняться між собою
переважно кількісними ознаками, а існуюча якісна відмінність між сусідніми
класами показує динаміку розвитку об'єктів та його ієрархічний порядок.
Головною метою даного методу є розділення набору об'єктів на групи, в яких
об'єкти максимально схожі один з одним. Кількість груп може бути задано з
самого початку або визначитися в процесі аналізу шляхом виявлення
природних груп. Ця класифікація передбачає виконання чотирьох правил:
1. Пропорційність поділу, сума класів повинна відповідати обсягу
ділимого поняття.
 14

2. Єдність підстави поділу, не припустимо у процесі зміна

класифікаційної ознаки.
3. Непересічність класів, класи повинні виключати інші класи, не бути
його частиною.
4. Безперервність поділу передбачає послідовно і крім логічні щаблі.
[5]
При розгляді туристично-рекреаційного потенціалу слід враховувати
безліч факторів, на основі яких безпосередньо відбувається оцінка. Вибір
методики оцінки обумовлюється метою, яка є першорядною і залежить від
результат даного аналізу. Завдяки грамотному поєднанню різних методів
оцінки можна досягти певного результату, який дозволить на цій основі
оцінити, а потім запропонувати певні рекомендації щодо розвитку
туристично-рекреаційного потенціалу.
У «рекреаційних» та «туристських» ресурсах головна роль відводиться
природно-кліматичним факторам. Комплекс (туристський, рекреаційний)
формується за наявності природних ресурсів, з урахуванням ландшафтно-
екологічних характеристик.
Природно-орієнтований (природний) туризм здійснюється через
пізнавальну, науково-дослідну, виховну, екологічну, рекреаційну діяльність,
містить елементи екологічного, лікувально-оздоровчого, спортивно-
оздоровчого, сільського (агротуризм) видів туризму та спирається на
природно-кліматичні та соціально-економічні фактори.
Як галузь господарства та вид діяльності, рекреація має виражену
ресурсну орієнтацію, подібну в цьому відношенні з первинним сектором
економіки: з сільським та лісовим господарством, що добуває
промисловістю, мисливським промислом та рибальством. Тому
найважливішою складовою рекреаційного потенціалу є рекреаційні ресурси.
Рекреаційні ресурси – це компоненти географічного середовища та об'єкти
антропогенної діяльності, які завдяки таким властивостям, як унікальність,
 15

історична, чи художня цінність, естетична привабливість та цілюще-

оздоровче значення, можуть бути використані для організації різних видів та
форм рекреаційних занять або з метою відпочинку, туризму та лікування.
Рекреаційні ресурси – історичне поняття, зміна структури та обсягу
рекреаційних потреб призводить до залучення до рекреаційної діяльності
нових елементів як природного, і історико-культурного характеру. У цьому
природні рекреаційні ресурси мають вирішальне значення є однією з
основних матеріальних передумов рекреації. Природними передумовами
рекреації є природно-територіальні комплекси різного рангу, їх компоненти
та окремі властивості. До властивостей природних комплексів можна
віднести атрактивність, контрастність та ритм ландшафтів, екзотичність,
унікальність, типовість, розміри та форми природних об'єктів.
Велика потреба рекреації на території, вона втричі вища за потребу для
житлової забудови, а з урахуванням природних парків, заповідників та
заказників – у 6 – 7 разів вища. Тому в освоєних районах умови розвитку
рекреації можуть бути обмежені. В окремих випадках рекреація може
поєднуватись з іншими видами природокористування, наприклад, із
сільськогосподарським землекористуванням.
Залежно від рівня рекреаційної спеціалізації виділяють три основні
типи рекреаційного землекористування [7,9].
1) Території з високим ступенем інтенсивності рекреації, тут інші
землекористувачі відсутні або займають другорядне значення (парки, пляжі,
інші зони масового відпочинку);
2) Території із середнім ступенем інтенсивності рекреації, що
виконують одночасно деякі екологічні та виробничі функції (придатні зелені
насадження, пріотивоерозійні ліси та друб.);
3) Території із незначним розвитком рекреації.
Зміна структури попиту територію призводять до висування галузей,
отримують право на використання ресурсів території. Такі ситуації можуть
 16

виникнути при рекреаційному освоєнні території у разі, якщо установи

відпочинку розташовувалися на землях, зайнятих сільськогосподарськими та
інші об'єктами.
За природним класом та характером використання виділяють кілька
основних видів рекреаційних ресурсів. Серед них виділяються:
геоморфологічні (пляжні); кліматичні; водні; рослинні – масиви лісових та
паркових насаджень; тваринного світу; земельні; ландшафтні (пейзажні);
бальнеологічні - запаси мінеральних ресурсів; грязьові; пізнавальні
(екскурсійні та культурно-історичні).
Ці основні види рекреаційних ресурсів утворюють структуру ресурсної
складової рекреаційного потенціалу території. Усі види ресурсів можуть бути
згруповані у блоки:
– головні – на їх основі формуються системи та циклів рекреаційних
занять;
– другорядні – доповнюють основні;
– лімітують – стримують розвиток рекреації;
– проміжні – вони знаходяться між формуючими та лімітуючими.
Для всіх рекреаційних ресурсів має значення ряд характеристик, таких
як мальовничість, різноманітність, унікальність, популярність, транспортна
доступність, умови обслуговування та друб.
Оздоровчі ресурси (санаторно-курортні та лікувальні ресурси)
представлені лікувально-кліматичними місцевостями та мінеральними
джерелами. До оздоровчих ресурсів належать рельєф, клімат водні та
рослинні ресурси.
Екскурсійно-пізнавальні ресурси представлені пам'ятками природи,
історії, культури, археології та іншими чудовими об'єктами. Масовий
розвиток пізнавального туризму потребує певної концентрації специфічних
об'єктів. Маршрути вихідного дня, як правило, прокладені до примітних
природних та історико-археологічних об'єктів, спеціально узаконених і
 17

отримали офіційний статус (озера, скельні оголення, водоспади, об'єкти

палеонтології, мінеральні джерела, древні городища та др.).
Аналіз робіт фахівців у сфері туризму та рекреації показав, що до
теперішнього часу створено певні наукові передумови, сформовано коло
основних ідей та положень, що характеризують туристично-рекреаційну
діяльність як галузь господарських відносин, що мають яскраво виражену
ресурсну орієнтацію.
У той же час, необхідно зазначити, що в галузі оцінки туристично-
рекреаційного потенціалу регіону є низка проблем та питань, і більшість із
них ще не знайшли належного відображення у спеціалізованій літературі.
Насамперед це пояснюється тим, що існують розбіжності щодо основних
понять, що характеризують туристично-рекреаційну діяльність. По-друге,
важко виділити єдині критерії та показники оцінки туристично-рекреаційних
ресурсів, а також методи та принципи оцінки туристично-рекреаційного
потенціалу.
Більшість авторів поділяють поняття «туристський» та «рекреаційний».
Досить часто під рекреаційними ресурсами розуміються об'єкти та сили
природи, об'єкти культурно-історичної спадщини, а також результати
людської діяльності, які виступають як провідні системоутворюючі фактори
розвитку різних видів та форм рекреаційної діяльності. У такому контексті
даного поняття рекреаційний потенціал окреслюється сукупність природних
та культурно-історичних передумов для організації рекреаційної діяльності
на певній території.
За своїм змістом воно практично не відрізняється від поняття
«рекреаційні ресурси» і також включає природні та історико-культурні
об'єкти, здатні задовольнити потреби туристів та сприяти відновленню та
розвитку фізичних сил.
На думку автора, така позиція не зовсім вірною, т.к. обидва визначення
мають на увазі лише природні та культурно-історичні туристично-
 18

рекреаційні ресурси, не беручи до уваги туристичну інфраструктуру, яка є

важливою соціально-економічною передумовою туристично-рекреаційної
діяльності та формування туристично-рекреаційного кластера. Крім того,
необхідно відзначити суттєву, в економічному плані, відмінність туристських
ресурсів від рекреаційних, що полягає в тому, що перші виступають як
фактори виробництва туристського продукту та є предметами праці у схемі
виробничого процесу туристських послуг.
Таким чином, розглядаючи туристично-рекреаційну діяльність як
економічне явище, що має яскраво виражений ресурсний аспект, автор
визначає поняття «туристично-рекреаційні ресурси» та «туристично-
рекреаційний потенціал» таким чином:
Туристсько-рекреаційні ресурси - це природно-кліматичні, історико-
культурні та соціально-економічні об'єкти та явища, що є передумовами для
різних видів туристично-рекреаційної діяльності і здатні задовольняти
потреби, що виникають при цьому.
Туристсько-рекреаційний потенціал – це сукупність туристично-
рекреаційних ресурсів та об'єктів туристичної інфраструктури, здатні
залучати туристів та забезпечувати задоволення їхніх потреб під час
відпочинку та подорожей, а також формувати туристично-рекреаційний
кластер.
На основі запропонованих показників виконано інтегральну оцінку
кожного елемента туристично-рекреаційного потенціалу та їх сукупності.
Уточнена методика оцінки туристично-рекреаційного потенціалу
передбачає кількісну оцінку всіх його елементів на основі запропонованих
автором показників, згрупованих за видами туристично-рекреашюнних
ресурсів та представлених по рекреаційних районах Кемеровської області.
Ця методика заснована на роботі групи дослідників (В.Г. Прудського,
Л.Г. Буримової, Д.П. Голікова) з оцінки туристично-рекреаційного
потенціалу. У методиці зазначених авторів з метою оцінки туристично-
 19

рекреаційного потенціалу використовуються 51 показник, об'єднані в 4 групи

ресурсів: культурні, природні, оздоровчі та інфраструктурні. Найбільше
показників віднесено до групи інфраструктурних ресурсів. Основним
джерелом інформації для авторів були інтернет-ресурси. Перевагою цієї
методики є можливість застосування значного обсягу показників методу
статистичного аналізу (факторно-кластерного аналізу), що знижує
ймовірність суб'єктивності у дослідженні. Аналізуючи можливість
застосування цієї методики у цьому дослідженні, автор пропонує її уточнити.
Насамперед пропонується збільшити набір показників та перерозподілити їх
за групами ресурсів.
1.Політичні (адміністративні) наявність програм соціально-
економічного розвитку у сфері туризму - розуміння регіональною владою
значимості туризму для економіки регіону - вжиття заходів щодо підтримки
туристського сектора на регіональному та муніципальному рівнях - слабка
нормативно-правова та інформаційна бази незначна кількість муніципальних
програм розвитку Проблема отримання регіональної туристської статистики -
відсутність кадастру туристично-рекреаційних ресурсів
2.Економічні - сприятливе економіко-географічне становище
унікальний природно-ресурсний потенціал; наявність різноманітних
туристично-рекреаційних ресурсів; нерівномірність соціально-економічного
розвитку районів області; - низька прибутковість підприємств внутрішнього
туризму; - слабо розвинена інфраструктура продажу турпродукту області
3.Техніко-технологічні (інфраструктурні) висока щільність населення,
наявність ринків збуту; наявність підприємств, що функціонують у сфері
туризму та гостинності; недостатня кількість засобів розміщення, що
відповідають світовим стандартам відсутність зонування території за рівнем
розвитку туристичної інфраструктури
4.Соціальні - наявність ВНЗ, які готують фахівців для сфери туризму та
гостинності багата національно-культурна спадщина відсутність необхідної
 20

та достатньої інформації про об'єкти історико-культурної спадщини - високе

антропогенне навантаження на окремі райони
Загрози
1.Політичні (адміністративні) розробка програм розвитку туризму в
муніципальних утвореннях формування єдиного туристично-рекреаційного
комплексу регіону - скорочення підтримки туристично-рскреаційної галузі з
боку центру
2.Економічні - збільшення обсягів в'їзних та внутрішніх туристичних
потоків, підвищення прибутковості економіки регіону - збільшення
податкових надходжень до бюджету області - підвищення інвестиційної
привабливості регіону - перепрофілювання підприємств та диверсифікація
послуг - диференціація турпродукту на різні сегменти ринку - вилучення
частини природної території особливо охоронюваних природних територій
області з метою видобутку корисних копалин – поглиблення розриву у рівні
туристично-рекреаційної освоєності між окремими районами області –
збільшення виїзних потоків у зв'язку з низьким рівнем наданих послуг та
високими цінами на них
З.Техніко-технологічні (інфраструктурні) проведення ділових заходів з
промислової тематики поблизу основних підприємств -розвиток
індустріального туризму; збільшення транспортного потоку, порушення
екологічної рівноваги.
Таким чином оцінка туристично-рекреаційного потенціалу є важливою
основою оптимізації проектування, розміщення та розвитку туристсько-
рекреаційних геосистем, виявлення їх основних функцій на основі цінності
окремих ресурсів та їх поєднань, сталого розвитку туризму та рекреації.

1.2. Туристичного-рекреаційний потенціал як чинник

формування туристичної пропозиції
 21

Розглянемо особливості рекреаційних ресурсів як на відміну

туристських ресурсів.
Існують різні підходи до класифікації туристських, рекреаційних та
туристично-рекреаційних ресурсів. Ми дотримуємося визначення
туристських ресурсів, яке нині закріплено Федеральним законодавством.
(Визначення сказано мною вище). Однак існує точка зору, згідно з якою
поняття туристично-рекреаційна сфера може містити дублювання. Справді,
туристична та рекреаційна сфери можуть перетинатися, однак у ряді випадків
відносно автономні та існують паралельно одна одній. Саме через останню
обставину формулювання «туристично-рекреаційна діяльність» дуже
виправдане. З іншого боку, визначати принципові відмінності між
туристською та рекреаційною сферами економіки недоцільно.
У науковій літературі докладно описані окремі види рекреаційних
ресурсів, які у залежність від типу місцевості називають туристськими чи
курортними.
Для грамотного та ефективного управління ресурсним потенціалом
регіону необхідно розробляти та застосовувати такі види оцінки ресурсного
потенціалу територій;
1) кількісну оцінку ресурсів;
2) оцінку структури потенціалу та ступеня використання приватних
потенціалів;
3) оцінку можливостей використання ресурсів.
Негативний вплив на екосистеми збільшення нерегульованих
туристичних потоків, підвищення антропогенного навантаження,
порушення екологічного
рівноваги
вилучення частини природних територій, що охороняються, з метою
розробки та видобутку корисних копалин поблизу основних туристичних
центрів області
 22

8 із 18 адміністративних районів області за кількістю джерел

забруднення навколишнього середовища відносяться до районів
інтенсивного техногенезу.
ступінь деградації довкілля та здоров'я населення у великих
промислових центрах області повністю відповідає ознакам зони екологічного
лиха
розробка та внесення до органів влади пропозицій щодо складання
менеджмент планів як основи планування та розвитку особливо
охоронюваних природних територій
вивчення впливу туризму та рекреації на якість природних туристично-
рекреаційних ресурсів
розробка норм рекреаційного навантаження на різні типи ландшафтів
та визначення гранично допустимих рекреаційних навантажень
На основі аналізу основних конкурентних переваг Івано-Франківської
області як туристичного регіону,
інтегральної оцінки її туристично-рекреаційного потенціалу з
виділенням районів, що мають різний рівень туристично-рекреаційного
потенціалу, автором запропоновано структуру туристично-рекреаційного
кластера
Допоміжні та підтримуючі служби
- науково-освітні установи
- туристські організації, асоціації, клуби
- державні та муніципальні установи
ЗМІ та рекламні агенції
- фінансові та страхові компанії
- підприємства, що виготовляють матеріально-технічне обладнання для
сфери туризму
- виробництво та продаж сувенірної продукції
- Інші служби.
 23

Споживачі туристських продуктів та туристичних послуг

Виробництво туристичного продукту та надання туристичних послуг
Туристсько-рекреаційні ресурси:
- природні;
- культурно-історичні;
- Трудові.
Туристська інфраструктура (постачальники послуг):
- Засоби розміщення;
- Підприємства харчування;
- Транспорт;
туристські фірми (турагенти та туроператори);
культурно-дозвільні установи;
інші постачальники послуг.
Особливу увагу для формування туристично-рекреаційного кластера
необхідно приділяти взаємозв'язку між його елементами. Цей зв'язок
ґрунтується не тільки на економічній вигоді учасників, а й орієнтована на
створення та реалізацію якісного туристичного продукту та туристських
послуг, що задовольняють потреби, як туристів, так і території. Ефективна
робота всіх елементів туристично-рекреаційного кластеру дозволяє не лише
поповнити бюджети районів, а й утворити нову сферу зайнятості населення,
стимулювати залучення нових інвесторів. Крім того, функціонування
туристично-рекреаційного кластера на території Кемеровської області
сприятиме збереженню культурно-історичних пам'яток та природних
об'єктів, розвитку сфери послуг, удосконаленню соціально-економічної
інфраструктури територій.
Виконано оцінку ефективності використання туристично-
рекреаційного потенціалу; обґрунтовано перспективи розвитку нового для
регіону виду туризму – індустріального туризму, ідентифіковано об'єкти
індустріального туризму на території Івано-Франківської області.
 24

Оцінку ефективності використання туристично-рекреаційного

потенціалу області виконано за трьома напрямками: 1) аналіз соціально-
економічних показників, що характеризують рівень використання
туристично-рекреаційного потенціалу; 2) заходи щодо підвищення
туристської привабливості та формування позитивного іміджу регіону; 3)
оцінка достатності нормативно-методичної бази та стратегічних документів
для розвитку туристично-рекреаційної діяльності в Івано-Франківській
області.
 25

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЛІ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ У

ФОРМУВАННІ ТУРИСТИЧНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ ІВАНО-
ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1 Історичні аспекти освоєння туристичних ресурсів області

Рис.2.1.Карта Івано-Франківської області

Івано-Франківська область на туристичному ринку Карпатського
регіону України посідає одне з чільних місць. Загальновідомими
туристичними символами краю стали г. Говерла, гуцульські фестивалі,
курорти Яремче і Буковель, міста Галич, Косів, Коломия і ін. Область
тягнеться з північного заходу на південний схід уздовж орографічної осі
Українських Карпат. Територія Івано-Франківської області характеризується
 26

поєднанням різних тектонічних структур, геологічних умов, що

відображається в різноманітті рельєфу та визначає диференціацію
кліматичних, геоботанічних, ландшафтних умов в межах області. За
характером рельєфу поділяється на три частини: північну - Подільську
височину (до 430 м), вздовж правобережжя Дністра – Передкарпатське
низькогір'я і гірську – Українські Карпати (майже 50% площі області).
Гірські масиви та пасма простягаються у південносхідному напрямку і
порізані поперечними та поздовжніми долинами: Горгани (г. Сивуля, 1 836
м), Покутсько-Буковинські Карпати; на півдні – Гринявські та Чивчинські
гори. Поряд із Закарпаттям це найвисокогірніша область України. Близько
43% її території складають гірські масиви, наймальовничішими серед них є:
Чорногора, Ґорґани, Гриняви, Чивчини. Не менш строката область і в
етнографічному плані. У гірській місцевості розташовано 7 районів
(Богородчанський, Верховинський, Долинський, Коломийський, Косівський,
Надвірнянський, Рожнятівський) та 2 міські ради (Болехівська, Яремчанська)
[21]. 29 Клімат помірно-континентальний з надмірним в гірській частині та
достатнім на рівнинній частині області зволоженням, м’якою зимою з
відлигами, нестійкою тривалою весною, нежарким літом і теплою осінню. На
рівнинній території області протягом року переважають північно-західний
(32%) та південно-східний (22%) напрямки вітру. Взимку в горах формується
стійкий сніговий покрив, на рівнині часті відлиги деколи зумовлюють повне
сходження снігового покриву під час зими. Тривалість періоду зі сніговим
покривом змінюється від 80 днів на рівнині до 120 в горах. На окремих
вершинах сніг зберігається до літа. Середня декадна висота снігового
покриву на рівнині 16 – 19 см, в горах зростає до 60 см. Отже, кліматичні
особливості території області визначаються м’яким температурним режимом,
що є сприятливою умовою проживання та рекреації населення, тривалим
періодом зі сніговим покривом, що сприяє розвитку зимової рекреації. Івано-
Франківську область по праву можна назвати лісистим регіоном, адже майже
 27

41% області займають лісові масиви. Третина цих лісів належать до

унікальних екосистем передгірних та гірських дубово-букових і ялинових
(смерекових) карпатських пралісів, що перебувають під охороною держави
та використовуються для розвитку екологічного туризм. Окрім унікальних
лісів область володіє пейзажними гірськими вершинами серед них найвищі
вершини (1400 - 1600 м. над рівнем моря) зайняті високогірними
лукамиполонинами: субальпійськими (до 1850 м. над рівнем моря) і
альпійськими (понад 1900 м. над рівнем моря) Корисні копалини ще одна
перевага у ІваноФранківської області, адже цей край багатий нафтою,
природним газом, сланцем, бурим вугілля тощо[22]. Територія Івано-
Франківської області характеризується багатим тваринним та рослинним
світом, що обумовлено її розташуванням в двох різних ландшафтних країнах:
Східноєвропейській рівнинній та Карпатській гірській. Тому для любителів
тваринного світу ця область здатна представити благородних оленів, козуль,
диких кабанів, лисиць, вовків тощо. Із птахів – 30 дрізд, дятел, сова, глухар,
тетерук, перепілка, беркут, сапсан, тощо. У водоймах водяться форель, лящ,
судак, плітка, сом, густера, тощо[22]. Річна кількість опадів коливається від
650 мм на рівнині до 1550 мм у горах. Всього на території області 438
заповідних територій та об'єктів загальною площею 186,5 тис. га, відсоток
заповідності складає - 13,4 % , що є одним з кращих на Україні. Туристично-
рекреаційний потенціал ІваноФранківщини розглядається через можливість
ефективного використання наступної сукупності ресурсів та напрямів:
бальнеологічні ресурси (мінеральні води, лікувальні грязі); водні рекреаційні
ресурси (ріки, озера, ставки, водоспади); спелеоресурси (печери); природно-
заповідні території та об’єкти; пам’ятки історії та культури, архітектури
(монастирі, замки тощо); санаторно-курортні комплекси; зимові види
туризму та спорту (гірськолижний слалом, сноуборд); сільський зелений
туризм[23]. Таким чином, Івано-Франківська область володіє великою
кількість природніх ресурсів, сприятливим кліматом, багатим тваринним та
 28

рослинним світом, що дозволяє їй розвивати туристичну сферу та

підвищувати туристичну привабливість регіону і для вітчизняних, і
іноземних туристів.
В усіх розвинених країнах світу індустрія туризму це – частина
економіки. Її розвиток забезпечує приплив у країну іноземної валюти, вона
сприяє господарському освоєнню менш розвинених районів країни, втягує в
господарський оборот невикористані природні ресурси, впливає на розвиток
інфраструктури й сприяє зайнятості місцевого населення. Економічне
значення туристичного сектора зазвичай недооцінюється і виходить далеко
за рамки основних галузей гостинності та транспорту. Економічні переваги
туризму важливі з різних причин. Туристичний бізнес впливає на інші
підприємства, уряд та жителів місцевої громади. Економічні вигоди та
витрати на туризм так чи інакше охоплюють практично усі верстви
населення у регіоні. Економічний аналіз впливу дає реальні оцінки цих
взаємозалежностей та краще розуміння значення туризму в економіці
регіону[2].
Туристична діяльність також включає економічні витрати, включаючи
прямі витрати, понесені туристичним бізнесом, державні витрати на
інфраструктуру для кращого обслуговування туристів. З іншими галузями
економіки її поєднують чисельні економічні зв'язки у формі поставок товарів,
надання послуг тощо. Тому туризм сприймається більшості країн як
важливий сектор розвитку економіки. Без ніякого сумніву, зростаюча
туристична індустрія має позитивний вплив на економіку та розвиток
суспільства в будьякій країні. Якісний та цікавий туристичний продукт, що
задовольняє очікуванням потенційних туристів, служить не тільки іноземним
відвідувачам, але й місцевому населенню. Врешті решт він веде до
підвищення якості життя населення. Зростання в туристичному секторі дає
позитивний вплив не тільки на економічний сектор, а також і на всі пов’язані
 29

виробничі та невиробничі галузі, зайнятість та загальну економічну ситуацію

в регіоні та країні[7].
Економічні вигоди від туризму рекламуються галуззю з різних причин.
Економічно значущі претензії до туризму приносять цій галузі більшу повагу
серед ділових кіл, урядовців та широкої громадськості. Це часто призводить
до державних рішень або політики, сприятливих для туризму. Економічні
вигоди та витрати на туризм так чи інакше охоплюють майже кожну галузь
регіону. Аналіз економічного впливу дає реальні оцінки економічної
взаємозалежності та краще розуміння ситуації, ролі та значення туризму в
економіці регіону.
Туризм також включає фінансові витрати, включаючи прямі витрати,
туристичний бізнес, витрати на інфраструктуру на якісні туристичні послуги.
Дуже важливим для регіону, де розвивається туризм, створення нових
робочих місць. Як свідчать статистичні дані, зайнятість у туризмі більша, ніж
в інших галузях економіки. Вплив туризму полягає і у стимулюванні
зайнятості у сферах діяльності, пов’язаних з туристичною діяльністю. Так,
розвиток санаторно-курортного лікування дає поштовх для розвитку закладів
охорони здоров’я, рекреаційної медицини, фізкультури та спорту, де
створюються нові робочі місця. Розвиток ділового туризму вимагає розвитку
сфери ділових послуг, розширення та збільшення обсягів послуг зв’язку.
Зростання мобільності населення вимагає перебудови кредитно-фінансової
системи. В регіонах, де продуктивні сили розвинуті відносно слабко, туризм
є майже основним джерелом збільшення зайнятості і доходів місцевого
населення. Це важливо для важкодоступних місць, де інша економічна
діяльність недоцільна. Наприклад, в гірських районах відпочинок може бути
єдиним заняттям. Це також відноситься до сільської місцевості або
невеликих містечках з населенням до 10 000 чоловік, де високий відсоток
безробітних і більше жінок серед безробітних. А сільська місцевість ідеально
підходить для розвитку сільського або екологічного туризму.
 30

Отже, економічні наслідки туризму є важливим фактором, що має

враховувати держава, регіони для планування економічного розвитку.
Економічні наслідки також є важливими факторами маркетингу, тому
важливо розуміти відносну важливість туризму для свого регіону, зокрема
внесок туризм в економічну діяльність району. Використовуються
різноманітні методи, починаючи від чисто здогадок і закінчуючи складними
математичними моделями для оцінювання економічного впливу на туризм,
але все ж аналіз економічного впливу сам по собі забезпечує досить вузький і
часто однобічний характер та погляд на наслідки від туризму. Дослідження
економічних наслідків туризму, як правило, наголошують на позитивному
переваги туризму.
З іншого боку, дослідження екологічного, соціального, культурного та
фіскального впливу, як правило, більше зосереджуються про негативні
наслідки туризму. Це незважаючи на той факт, що туризм має негативні
економічні наслідки (наприклад, сезонність та нижча заробітна плата), а в
багатьох випадках позитивні екологічні та соціальні наслідки (наприклад,
охорона природних та культурних ресурсів у районі та освіта як туристів, так
і місцевих жителів). Оцінка економічного впливу відслідковує зміни в
економічній діяльності в результаті певних дій. Тому можна 16 визначити,
які сектори економіки отримують вигоду від туризму, та оцінити наслідки
змін доходу та зайнятість в регіоні.
UNWTO називає «внесок туризму у взаєморозуміння та повагу між
народами та суспільствами », яке цитується у першій статті у Глобальному
етичному кодексі [15].
Туризм можна розглядати як шанс зрозуміти незнайомих людей, місця
та культури. З цього може вирости глибше розуміння, толерантність і повага
до різних релігійних та моральнофілософських переконань. Це можливо
лише за умови, що зацікавлені сторони в галузі туризму приймають ці
 31

відмінностей і є підтверджені чутливістю туристів до культурного та

соціальні норми призначення.
Туристична діяльність:  прискорює конвергенцію між різними
країнами та різними соціальними групами та регіонами в межах одної країни;
 сприяє глобалізації та отриманню вигод від збільшення міжнародних
контактів та обмінів;  будує мости доброї волі, миру та взаєморозуміння; 
представляє собою важливий засіб освіти та виховання;  стимулює активну
участь всієї громади та її культурне самовираження[4]. Партнерство
державних та приватних установ та співпраця в межах туристичної індустрії
є надзвичайно важливою для розвитку туризму, оскільки воно спирається на
ресурси багатьох різних компаній для забезпечення потреб споживачів.
Таким чином, спільна робота є надзвичайно важливою. Жоден з
постачальників послуг не може впоратися із усіма аспектами самостійно –
від інформування туристів до планування та розвитку напряму одночасно.
Соціокультурні наслідки виявляються в результаті взаємодії в
приймаючому суспільстві і включають зміни у системах цінностей,
індивідуальній поведінці, сімейних відносинах, колективному способі життя,
традиційних церемоніях та організації громади. Взаємодія туриста та
місцевого населення, очевидно, може призводять до недовіри чи конфлікту.
Туризм може дещо забезпечити поліпшення та зміни якості життя, соціальної
структури та соціальної організації місцевого суспільства, покращуючи
освіту в регіоні, розвиваючи толерантність до різних культур, покращуючи
дозвілля та відпочинок, розвиваючи обізнаність про історичні та культурні
цінності, сприяючи вивченню іноземних мов, створюючи нові професії та
появу нових соціальних інститутів. З іншого боку, це спричиняє зміни в
чисельності приймаючого населення, його демографічній структурі та
способі життя, збільшуючи дисбаланс між соціальними класами,
розповсюдження культури, забруднення культури, культурну деградацію та
зміни. і злочинність, а також комерціалізації культури, перенаселення, а ще
 32

погіршення традицій, погіршення мови та знищення традиційних полів[10].

Таким чином, туризм, даючи багато переваг для розвитку територіальних
громад, може одночасно нести ризики соціальноекономічного та культурного
характеру. В процесі планування та реалізації інвестиційних туристичних
проектів органи влади місцевих територіальних громад повинні оцінити
перспективи, переваги та ймовірні ризики розвитку туризму.
Оскільки спадщина є основою туристичного напряму для місцевого,
регіонального та національного розвитку та самобутності завдяки своїм
культурним, екологічним та економічним ресурсам, її потрібно захищати та
розвивати стійко. Позитивний вплив включає охорону і реставрацію
пам'ятників природи, історії, культури, створення національних парків і
заповідників, збереження лісів, захист рослинного і тваринного світу. На
місцевому, національному та міжнародному рівнях туризм є екологічно
важливим. Туризм здатний допомогти побудувати громади та стимулювати
позитивні зміни в навколишньому середовищі.
Розвиток туризму може погіршувати якість природних ресурсів, адже
він збільшує споживання в районах, де ресурсів і так може бути мало.
У районах з високою концентрацією туристичної діяльності та
привабливими природними пам'ятками вивезення відходів є серйозною
проблемою. Безвідповідальні туристи часто засмічують відвідані ними
туристичні місця. Будівництво готелів, баз відпочинку та інших об'єктів
часто призводить до збільшення забруднення стічних вод. Стічні води
забруднюють ріки та озера навколо туристичних визначних пам’яток,
завдаючи шкоди флорі та фауні, забруднення стічних вод може загрожувати
здоров’ю людей і тварин. Cлід також взяти до уваги вплив автомобілістів та
їх використання приватних та орендованих автомобілів для відпочинку та
коротких перерв[12].
Хоча затори є більш помітна проблема, що виникає внаслідок
збільшення кількості транспортних засобів у популярних туристичних
 33

напрямках, забруднення в результаті концентрації вихлопних газів є і в

міських, і сільських туристичних напрямках, що може серйозно вплинути на
здоров'я туристів та місцевих жителів. Протягом останніх десятиріч у різних
країнах розроблено програми, орієнтовані на гармонізацію відносин між
туризмом і природним середовищем. Серед них: зелений туризм, екотуризм,
сталий туризм. На практиці ці альтернативні напрями туризму передбачають
обмеження нового туристичного будівництва, пропагування екологічних
видів транспорту, впровадження екологічних технологій для найбільш
поширених форм туризму (відпочинковий, піший), а також підвищення
екологічної свідомості туристів і місцевих жителів[14].
В Україні також розроблені загальнодержавна та регіональні програми
розвитку туристично-рекреаційної галузі, які передбачають істотну державну
підтримку.

2.2 Природні туристичні ресурси області, їх вплив на виробництво

туристичного продукту

Туризм є важливим каталізатором розвитку регіону. З економічної

точки зору, галузі туризму необхідні стратегія розвитку та ефективний
менеджмент на різних рівнях. Стратегія управління туристичним ринком
зумовлена загальними трендами розвитку економіки загалом, а також
інноваційних технологій та систем, та в цілому продиктована сучасними
знаннями. Адже знання у нинішньому вимірі сучасності забезпечують
конкурентоспроможність туризму на арені галузей економіки. Розвиток
туризму, на жаль, в деяких регіонах має лише теоретичний віртуальний
характер. Тому необхідне перетворення на процвітаючу галузь шляхом таких
дій, процедур, що дадуть змогу будь якій території грамотно оцінювати,
направляти та розвивати свій потенціал. Необхідно проводити активні
маркетингові заходи з метою покращення туристичної атрактивності
 34

регіонів. Без глобальної PR-кампанії прорив у в'їзному туризмі годі чекати.

Про Україну можна дізнатись завдяки туроператорам, а також таким подіям
як "Євро-2012" та "Євробачення-2017" При формуванні сучасної туристичної
галузі виникає багато проблем, що зумовлені економічним становищем
держави, застарілою інфраструктурою, що не відповідає вимогам світових
стандартів. Рівень обслуговування не задовольняє не лише іноземців, а й
вітчизняного туриста. Мотивація подорожей набагато залежить від
економічних та соціальних чинників, що мають тенденцію змінюватись.
Змінюються бажання та мотиви туристів, але загальне прагнення отримувати
сервіс високої якості залишається незмінним. Вибагливі туристи - це двигун
інновацій, тому необхідно постійно модернізуватись, вигадувати нові ідеї та
при ефективній їх реалізації отримувати чималу користь та дохід.
Туристична галузь використовує два підходи: кризові інновації та інновації
розвитку. Кризові - ті, що передбачають термінові розв'язання проблем, а
інновації розвитку впроваджують продумано та поступово. Туризм - це
нестабільний та непередбачуваний ринок, що миттєво реагує на зміни.
Тому необхідно уміти швидко реагувати на всі впливи, впроваджувати
нові методи роботи щоб залишатись лідерами ринку. В Україні, при умові,
що буде впроваджуватись грамотна туристична політика, повинна
сформуватись сприятлива ситуація для інноваційної туристичної діяльності,
якщо порівнювати з ситуацією, що склалася в кінці минулого століття. На
сьогодні в туризмі сформовані такі напрями розвитку технологій: -
автоматизація офісу туристичного підприємства; - програмне забезпечення
для автоматизації створення, просування та продажу туристичного продукту;
- автоматизовані системи бронювання; - управління базами даних -
мультимедійні маркетингові системи; - Інтернет. Розробка та реалізація
сучасних досягнень в області ІТ в туризмі відбувається за такими
принципами: 1) найсучасніші розробки створені в online-режимі за ідеєю
«безпаперового офісу»; 2) ключовою ідеологією є замкнутий виробничий
 35

цикл «клієнт - турагент - туроператор - послуга – аналіз»; 3) на ринку ІТ

програмне забезпечення розробляється як для широкого кола споживачів, так
і по індивідуальному замовленню конкретної фірми; 4) усі технології для
локальної автоматизації офісу мають бути забезпечені гарантійним та
сервісним обслуговуванням, в тому числі своєчасні оновлення, професійний
консалтинг, навчання працюючого персоналу; 5) своєчасне оновлення
продуктів для роботи в різних операційних системах; 6) локальні програми та
системи бронювання і резервування об'єднуються в національних, а потім
інтегруються в міжнародні мережі; 7) найшвидшими темпами йде
використання мережі Інтернет для створення, просування і продажу
турпродукту.
Завдяки сучасним технологіям, можливості швидкісних подорожей,
відбувається дуже швидкий ріст та зміцнення регіональних і глобальних
зв'язків. Регіони по праву стають суб'єктами міжнародних взаємовідносин, а
також відбувається перепрофілювання їх економік на задоволення потреб
ринків, одним із яких є ринок міжнародного туризму. Т. Хиллзі Дж.Лундгрем
кажуть, що «з точки зору географічної теорії головна характеристика
міжнародного туризму – синдром «центр-периферія». Периферії передається
підлегла функція у відцентровому процесі, що не лише припускає створення
фізично привабливих умов для розвитку туризму, але і посилює вплив
владної ієрархії» [31].
Враховуючи норми екологічно допустимих навантажень на ландшафти,
в Івано-Франківському регіоні встановлено, що у середньому допустиме
навантаження на територію - 36 осіб/га. Найвища місткість
рекреаційнотуристичних територій у Галицькому районі(19 осіб/га),
Надвірнянському (18 осіб/га), Долинському (17 осіб/га), Косівському (16
осіб/га), та Верховинському (15 осіб/га) районах. Тектонічно-геологічна
будова регіону дуже різноманітна. ЇЇ мальовничі ландшафти, рельєф, клімат,
біотичний світ є потужною базою для розвитку багатьох видів рекреації та
 36

туризму. На Івано-Франківщині виділяють 5 рекреаційно-туристичних

районів, де окреслено ті види рекреації та туризму, для яких є
найсприятливіші умови розвитку. [46]. Територія області надзвичайно
сприятлива для успішного розвитку екологічного, пізнавального, зеленого, а
також спортивного видів туризму, а гірська частина відкриває можливості
для спелеотуризму, альпінізму та інших. Івано-Франківщина також багата на
численні соціальні та культурноісторичні туристичних ресурсів, зокрема: -
більш як 3,5 тисячі культурно-історичних пам’яток – стародавніх замків, та
унікальних церков та інших видатних пам'яток; - 5 давньоруських міст, де
знаходяться цілі комплекси пам'яток, це такі міста як Галич, Коломия, а
також Тисмениця, міста Снятин та Тлумач; - біосоціальні ресурси, пов'язані з
життєдіяльністю та народженням видатних осіб в національній історії та
культурі; - місця, де відбувались видатні історичні події; - проведення
різнопланових фестивалів в області, зокрема етнографічного та мистецького
спрямування (Коломия, Шешори та ін.); - центри традиційних ремесел
(різьба по дереву, килимарство, писанкарство, гончарство та ін.), цим
славляться такі поселення як Коломия, Кути, Шешори, Косів, Яворів;
Розглянемо детальніше туристичний потенціал області у розрізі
теристичнорекреаційних районів: Північний район Найрізноманітніші
туристичні ресурси у великій кількості знаходяться у Північному
туристичному районі. До цього району входять Галицький, Рогатинський та
частина Калуського району. Тут розташований Галицький національний
природний парк, де знаходиться багато на рідкісних та взагалі унікальних
видів флори та фауни. Серед об'єктів ПЗФ тут знаходяться ботанічна
пам'ятка Чортова гора, а також комплексна пам'ятка Касова гора у
Рогатинському та Галицькому районах. Надзвичайно сприятливі умови для
можливостей розвитку лікувальнооздоровчої та відпочинкової рекреації. На
Рогатинщині розташовані джерела мінеральних вод, насичених сірководнем,
а також родовища лікувальних торф'яних грязей. На Галиччині є родовища
 37

йодо-бромних вод (Підмихайлівське мінеральне родовище на території

селищ Пуків, Черче а смт. Букачівці). Все ж найбільш значущі тут культурно-
історичні ресурси. Це і археологічні та архітектурні пам'ятки, місця
історичних подій, біосоціальні пам'ятки. Одним з видатних таких об'єктів
являється давньоруське місто Галич, що згадка про яке вперше з'являється у
літописах 898 року. Зараз тут розташований Національний заповідник
„Давній Галич”, на території якого знаходиться цілий комплекс визначних
пам'яток: костел кармелітів XVII ст. у с. Більшівці, Різдва Богородицька
церква XIV- XVI ст., Успенська церква XVI ст., церква св. Пантелеймона XII
ст., Митрополичі палати ХVІІІ-ХІХ ст. у Крилосі, фундаменти 14 церков ХІІ-
ХІІІ ст., Галицька могила, що згадувалась у давніх літописах, а також
залишки Галицького замку ХІІІ-ХVІІ ст., та ще 231 археологічна пам'ятка, що
охоплює період від пізнього палеоліту аж до пізнього середньовіччя. На базі
такого комплексу різноманітних видів рекреаційно-туристичних ресурсів:
природних, культурно-історичних, біосоціальних, Північний туристичний
район має значний потенціал для успішного розвитку багатьох видів
туризму, особливо лікувально-оздоровчого, а також культурно-історичного
та, безумовно, науково-пізнавального. Північно-Східний район Це другий за
туристичними можливостями район, що включає Тлумацький,
Городенківський та частину Тисменицького районів. Надзвичайно
привабливим рекреаційним ресурсом тут є долина Дністра. У
Тисменицькому районі знаходиться об'єкт ПЗФ "Урочище Козакова долина"
- це ландшафтний заказник. А також на Городенківщині є ботанічна пам'ятка
"Урочище Масьок". Рекреаційний комплекс регіону базується на
сірководневих та борних джерелах мінеральних вод, що розташувались у
Городенківському районі. Культурно-історична спадщина включає величезну
кількість археологічних та архітектурних пам'яток місцевого та
всеукраїнського значення. Північно-Східний рекреаційний район має всі
передумови розвитку, в першу чергу, водного, а також пізнавального,
 38

оздоровчого, а крім того ще відпочинкового видів туризму. Піденно-Східний

район Цей район займає всю територію Косівського району, а також частини
Снятинського та Коломийського районів. Кліматичні умови тут комфортні,
Південно-Сіхдний район є підніжжям Покутсько-Буковинських Карпат. Тут
знаходиться національний природний парк „Гуцульщина”, що займає весь
Косівський район, а також Княждвірський ландшафтний заказник і декілька
паркових пам’яток, що розташовані на у Коломийському районі.
Рекреаційний комплекс району представляють джерела мінеральних вод, які
за складом залізисті та йодо-бромні, а також є води, що багаті на органічні
речовини, їх родовища знаходяться у Косівському район. На Коломийщині
знаходяться родовища гідрокарбонатних мінеральних вод. Культурно-
історичні ресурси Північно-Східного району включають велику кількість
археологічних та архітектурних і мистецьких пам’яток місцевого та
всеукраїнського значення.
Туристичні ресурси Південно-Східного району можуть активно брати
участь у розвитку насамперед, пізнавального, оздоровчого, а також
гірськолижного та екологічного туризму. Південний район Цей ресурсний
район також цікавий для туризму. Територія Південного ресурсного району
майже збігається з адміністративними межами Верховинського району.
Геоморфологія включає три зони: підніжжя Покутсько-Буковинських Карпат,
а також займає гори Гриняви та Чивчини. Район багатий на родовища
сірководневих мінеральних вод, а також тут є джерела із підвищеним
вмістом органічних речовин. Культурно-історичні ресурси включають велику
кількість архітектурних пам'яток місцевого та всеукраїнського значення.
Селище Криворівня відоме музеєм І. Франка. Тут доцільно розвивати
гірськолижний, екстремальний, будуть успішними також екологічній та
пізнавальний види туризму. Південно-Західний район Охоплює частину
Надвірнянського, Богородчанського та частину Рожнятівського районів. Тут
є різноманітні види рекреаційних ресурсів для можливостей розвитку
 39

багатьох видів рекреації та туризму. Район знаходиться на території Горган

та охоплюють частину Покутсько-Буковинських Карпат. Клімат тут
відноситься до прохолодних та холодних зон. На території цього району
розташована найбільша в області кількість об’єктів ПЗФ, а у східній частині
розташувався Карпатський національний природний парк. Рекреаційний
комплекс отримав розвиток на базі родовищ мінеральних вод, що
представлені такими видами: сірчано-водневі, йодо-бромні, гідрокарбонатні,
а також з високим вмістом органічних речовин. Культурно-історична
спадщина являє собою в основному архітектурні, біосоціальні пам'ятки та
музеї. Південно-Західний район має всі передумови для розвитку таких
видыв туризму, як відпочинковий, пізнавальний а також гірськолижний та
екологічний.
Західний район Займає частину Долинського та Рожнятівського
районів. Кліматичні зони району - прохолодна та холодна. Тут знаходиться
велика кількість об'єктів ПЗФ, а саме заказники: Яйківський та Турова Дача;
пам'ятки природи: Урочище Осій, Скелі Довбуша, Болота Ширковець та
Лисок. У районі також є джерело мінеральної води з підвищеним складом
органічних речовин. Цінною для туризму є г. Магура (1365м). В районі
налічується 175 пам'яток, з яких пам'яток історії - 89, архітектурних пам'яток
- 63, археологічних - 8, а також мистецьких -15. До пам'яток сакральної
архітектури належать церква Успення ХVІІ ст. у смт. Вигода, церква
Пресвятої Трійці XVIII ст. у с. Максимівка. Цікавою архітектурною
пам'яткою є Долинська солеварня - (ХVІІІ-ХІХ ст.), а також магістрат (XIX
ст.). Сьогодні тут працюють санаторій "Джерело Прикарпаття" та санаторний
комплекс "Перлина Карпат". Також в районі знаходиться база відпочинку
"Високий перевал", де є всі умови для гірськолижного спорту та загалом для
зимового туризму. Найпопулярнішими маршрути району проходять через
відомі Скелі Довбуша, таож цікавим об'єктом є Гошівський монастир,
полюбляють туристи урочище Шандра, а також включають до програми
 40

відвідування гірські річки Свіча, Прут, безперечно також популярним

об'єктом є озеро Синевир, а особливістю району є "Карпатський трамвай". У
районі "Скель Довбуша" як розвагу для туристів пропонують прогулянки
верхи на конях чи санях. Скаутська організація "Пласт" пропонує дитячий
відпочинок у туристично-краєзнавчих таборах. Західний район успішно може
розвивати пізнавальний, сакральний, а також оздоровчий туризм.
Центральний район Займає частини Коломийського, Тисменицького,
Богородчанського, Калуського, Рожнятівського, а також Надвірнянського
районів. Тут порівняно найменше розвинутий туризм. Клімат має три зони:
комфортний, теплий та прохолодний. Серед об'єктів ПЗФ тут знаходиться
Урочище Старуня. Тут розташоване джерело мінеральної води з
гідрокарбонатним складом. Головна річка - Лімниця, а справжньою окрасою
району є ліси, що займають 28% території. Видатними пам'ятками є церкви,
що знаходяться в адмінцентрах. Територія має значні перспективидля
успішного розвитку оздоровчовідпочинкового, екологічного, сакрального, а
також пізнавального та гірськолижного туризму. Величезна кількість
туристично-рекреаційних ресурсів на ІваноФранківщині визначає розвиток
багатьох видів туризму. Туристичний потенціал геоморфологічних ресурсів
сприяє розвитку гірськолижного та спелеологічного туризму, кліматичні та
бальнеоресурси - розвитку лікувально-оздоровчої рекреації, ландшафтні
ресурси - розвитку зеленого та екологічного туризму. Також перспективним є
пізнавальний туризм.
В області розвідані родовища нафти та газу, озокериту, кам‘яної і
калійної солей, сірки, сировини для будівельних матеріалів, а також є
сприятливі умови для видобування мідноколчеданних та поліметалічних руд,
наявні мінеральні води з бальнеологічними властивостями. В області
нараховується 287 родовищ (з урахуванням комплексності – 281), що мають
затверджені експлуатаційні запаси з 25 видів різноманітних корисних
копалин, з яких близько 130 родовищ розробляється. Сировинна база області
 41

складається з корисних копалин паливно-енергетичного напрямку (газ,

нафта, конденсат, торф) – 24,1 %, сировина для виробництва будівельних
матеріалів – 54,7 %, підземні води та грязі – 15,6%, гірничо-хімічні корисні
копалини (кам'яна, калійна та магнієва солі, карбонатна сировина для
вапнування кислих ґрунтів, карбонатна сировина для цукрової
промисловості, сірка) - 4,4 %, гірничорудні корисні копалини – 1,0% . У
межах області відомо 43 родовища вуглеводнів, з яких промисловістю
розробляються 32 родовища. До найголовніших родовищ нафти, внесених у
реєстр Державного балансу запасів корисних копалин України, віднесені
Долинське, Північно-Долинське, Струтинське, Битків-Бабченське. Відкриті
поклади сланцевого газу на «Олеській площі». Олеська ділянка майже
повністю охоплює територію Тлумацького, Галицького, Тисменицького,
Рогатинського районів, частково – Городенківського, Калуського,
Коломийського, Снятинського районів і займає близько 2,9 тис. кв. км.
Прогнозні ресурси Олеської площі оцінюються Державною службою геології
і надр України в 2,98 трлн. м3 газу.
Область володіє добре розвиненою сировинною базою будівельних
матеріалів. На її території знаходиться 161 родовище з 11 видів корисних
копалин, які застосовуються у будівництві. Розробляється 60 родовищ.
Мінеральні води представлені водами без специфічних компонентів,
особливості яких визначаються основним іонним складом і загальною
мінералізацією (від малої до міцної розсільної), а також водами –
вуглекислими, бромистими, йодованими, з підвищеною температурою. Із
родовищ мінеральних вод, що мають затверджені експлуатаційні запаси в
області, наявні 14 родовищ. На півночі області наявне родовище лікувальних
грязей Черченське.
Водні ресурси Івано-Франківської області представлені поверхневими
та підземними водами. За загальними запасами поверхневих вод область
посідає 3-є місце в Україні. На території області протікає 8294 річки.
 42

У зв‘язку з особливими захисними (водоохоронними, ґрунтозахисними,

рекреаційними, санітарними, гігієнічними, оздоровчими,
природоохоронними, естетичними тощо) функціями більше половини лісів
області (52 %) мають обмежений режим лісокористування. Решта лісів (48 %)
віднесено до експлуатаційних лісів.
Продовжуючи аналізувати основні показники соціально-економічного
стану Івано-Франківського регіону, варто відзначити, що стабільне
підвищення доходів населення є першорядним підґрунтям зростання
економіки регіону та держави в цілому. В Івано-Франківській області цей
показник також з кожним роком збільшує своє значення, відносно інших
регіонів то його позиції останні 4 роки займають 18 місце у списку усіх
регіонів. Крім важливих економічних показникам, слід і звернути увагу та
обсяг реалізованих послуг та темпи зростання доходів місцевих бюджетів.
Цікаво те, що Covid-19 позитивно вплинув на показники реалізованих послуг
на території Івано-франківської області, адже у 2020 році вони зросли вдвічі,
переважна кількість цих послуг була надана саме в туристичній сфері. Щодо
темпів зростання доходів місцевих бюджетів, то ситуація не така позитивна,
адже порівняно з показниками 2018 і 2019 років, у 2020 вони зменшилися.
Головною причиною все ж залишається нестабільна економічна ситуація, яка
була пов’язана з пандемією, туристичні послуги не змогли зберегти позиції
попередніх років. Індекс споживчих цін займає центральне місце в системі
показників статистики цін i є показником, який дає можливість реально
оцінити зміни цін на споживчому ринку регіону. ІСЦ дає змогу щомісяця
відображати сукупну зміну цін у сотнях мільйонів торгових операцій
споживачів i вважається надійним показником впливу змін цін на купівельну
спроможність грошової одиниці. Він є важливим показником, який
характеризує інфляційні процеси в економіці країни i використовується для
вирішення багатьох питань державної політики, аналізу i прогнозу цінових
процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів та мінімальних
 43

соціальних гарантій населення, вирішення правових спорів, перерахунку

показників системи національних рахунків у постійні ціни. Тому його
значення як для економіки регіону, так і туристичної сфери важко
переоцінити. Тому в Івано-Франківській області індекс споживчих товарів
повільно зменшується, що говорить про те, що вартість продуктів
підвищується в області, але це відбувається повільними темпами. Це досить
корисно та зручно, як для місцевих жителів, так і туристів, які приїхали
відвідати цей регіон.
Розвиток інфраструктури регіону забезпечує його привабливість, один
із показників, який може гарантувати розвиток Івано-франківської області –
це щільність автомобільних доріг, адже це перше, що бачать і відчувають
гості регіону і місцеве населення. Незадовільний стан дорожнього покриття,
низький розвиток єдиної транспортної мережі, відсутність інформаційного
облаштування – все це характеризує нинішній стан транспортної
інфраструктури більшості рекреаційних територій. По показникам всіх
регіонів України, поки область займає останні місця, що говорить про ще
більшу увагу до інфраструктури цієї території.
Капітальні вкладення в кожен регіон необхідні, адже в більшості
галузях є сфери, які варто покращити. Дані показують, що інтерес до Івано-
Франківської області з кожним роком збільшується, зокрема це інвестиції в
туристичну галузь та будівництво. Не менш важливою складовою соціально-
економічного розвитку є ефективність ринку праці, адже вона напряму
пов’язана з економічною успішністю регіону. Щодо показників рівня
безробіття можна сказати, що Івано-Франківська область успішно бориться
та займає лідируючі позиції відносно інших регіонів, займаючи 6 та 7 позиції.
Такі позиції області допомагає займати саме індустрія гостинності та туризм,
адже населення досить часто працює в цих галузях. Середньомісячна
заробітна плата працівника зростає досить хорошими темпами, що говорить
про зростання економіки регіону.
 44

Івано-Франківська область, володіючи унікальними природними та

культурно-історичними ресурсами, вже тривалий час займає лідируючі
позиції серед уподобань туристів. Протягом останніх років, динаміка
туристичних відвідувань до Івано-Франківської області зберегла позитивну
динаміку, зокрема інтерес до туристичних атракцій Івано-Франківщини
привертають увагу і вітчизняних ,і іноземних туристів.

2.3 Суспільно-географічні ресурси, їх вплив на формування

культурно -пізнавального туризму

Найбільше відвідувачів приїхало із Львівської області (25,48%),

Чернівеччини (17,8%), Тернопільщини (17,2%), Київщини та м. Київ
(10.42%) та Закарпаття (7.04%). До областей-постачальників відвідувачів
також увійшли Хмельниччина, Вінничина, Одещина, Дніпропетровщина та
Рівненщина [51].
Найвищий показник приросту потоків, у порівнянні з минулим роком
мають Волинська область (+13%), Херсонська (+9%), Рівненська (+7%) і
Житомирська (+7%) [51]. З метою туризму приїздять жителі Львівщини (470
тис. осіб), Тернопільщини, Хмельниччини, Вінниччини, Рівненщини,
Дніпропетровщини, а також кияни (більш як 300 тис. осіб), одесити,
харків'яни. А от для мешканців Закарпаття та Чернівеччини регіон - лише
транзитна територія. Як і раніше, найбільше відвідувачів приїздять влітку
(1,3 млн), у серпні більш як 457 тисяч, а зимою приїхав 1 мл осіб. У структурі
тривалості перебування в області найбільше затримувались всього на день -
44,03%, на 2-3 дні приїздили 34,67%, а на 4-7 днів - 21,3% Головними
туристичними дестинаціями (для тих, хто зупинявся в області на 2-7 днів)
стали Яремчанська громада (більш як 400 тис.ос.), м. Яремче (130 тис.) м.
Івано-Франківськ (200 тис.ос.), Косівщина (більш як 100 тис.ос.) За
офіційними даними, в 2014 році область відвідали 1,6 млн туристів, в 2016
 45

році – 2,1, у 2018 році – 2,2 млн (туристи плюс екскурсанти). За неофіційною,
в 2016 р. – 3,9 млн (з них 1,7 млн одноденних відвідувачів), 2018 р. – 4.1 млн
(1,8 млн одноденних відвідувачів).
2018 року до області приїздило більш як 138 тисяч іноземних абонентів
(приріст у порівнянні з минулим роком склав +18%). Серед країн, звідки
їдуть гості області традиційно залишаються Польща (20.21%), Італія (8,16%),
Росія (7,63%), Білорусь (7.52%). Найбільший приріст у порівнянні з
попереднім роком показали Литва (+80%), Молдова (+76%), Польща (+58%),
Білорусь (+12%). Зменшилась кількість відвідувань з таких країн як Росія,
Чехія, Німеччина. Популярні туристичні атракції [51]: Манявський скит
(Богородчанський район); Гошівський монастир (Долинський район); а також
високогірні озера - оз. Марічейка, оз. Несамовите, оз. Бребенескул,
(Чорногірський хребет); г. Говерла (Чорногірський хребет); "Скелі Довбуша"
(с. Бубнище); обсерваторія на горі Піп Іван; заповідник "Давній Галич";
музеїй Писанки та музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття (м.
Коломия); музей І.Франка (с.Криворівня); вузькоколійна дорога“Карпатський
трамвай” (Долинський, Рожнятівський райони); скелі "Писаний камінь"
(Верховинський район); залишки Пнівського замку (м.Надвірна); "Сріблясті
водоспади" (с.Шешори); Сокільський хребет (Косівський район).
Популярними маршрутами в області є: · пішохідні - Карпатські полонини, до
Манявського водоспаду; · лижні - на г. Кукул та ін.., · автомобільний,
"Золоте кільце Галичі", де розташовані чимало пам'яток культури та
архітектури. · гірські - на г. Говерла і г. Піп-Іван, по Чорногірському хребту
(від озера Несамовите до озер Марічейка), по Горганах та інші; · водні -
Дністровський каньйон, маршрути по р. Черемош, Лімниця, Прут; · авто- та
веломаршрути, найвідоміший - "Прикарпатське кільце". У с. Поляниця
розташований курорт "Буковель" - гірськолижний курорт номер один в
Україні. Також можливості для гірськолижного туризму є у таких місцях як
Яблуниця, Яворів, Вигода, Косове, Тюдів. У селищах Ісаків та Одаї є чудові
 46

можливості для дельтапланеризму та парапланеризму. Також розроблені

маршрути, та створюється інфраструктура для подорожей на гірських
велосипедах. Річки Прикарпаття дають змогу сплавлятись їх порогами.
Найсприятливіший час для цього - коли відбувається танення снігу, це період
з кінця квітня до першої декади травня. За 11 місяців 2019 року туристичний
збір області сягнув 5,9 млн грн та на 65% перевищив показник попереднього
року (Рис. 2.9.). Найбільші стрибки показника надходжень були у серпні,
листопаді та вересні. Лідерами збору є м. Яремче (3,8 млн), Івано-Франківськ
(1,3 млн.), а також Косівський (172 тис.) та Богородчанський (110 тис),
Коломийська ОТГ зібрала 113 тис. грн. [51].
Регіон увійшов до п’ятірки лідерів за обсягом туристичного збору [51].
Таку інформацію оприлюднило Мінекономрозвитку і торгівлі. ТОП-
п'ятіркою у першому півріччі 2019 року стали[51]: м. Київ – 22,8 млн грн
(39,3 % загальної суми); Львівщина – 7,7 млн грн (13,4 % загальної суми);
Одещина – 3,4 млн грн (5,8 % загальної суми); Дніпропетровщина – 3,1 млн
грн (5,4 % загальної суми); Івано-Франківщина – 2,9 млн гривень (5,0 %
загальної суми). 2018 року за обласний кошт була облаштована зона
відпочинку в селищі Печеніжин, створена екостежка «село Незвисько –
водоспад «Дівочі сльози», розроблений екологічний маршрут по території
Верховинського національного природного парку під назвою «Цісаревича
Рудольфа», створено мальовничий оглядовий майданчик в с. Одаїв,
облаштовано водоспад Гуркало. Також було створено і встановлено 12
інформаційно-туристичних стендів, прознаковано маршрути до Вигодської
вузькоколійної дороги та Різдва Богородицької церкви у с. Нижній Вербіж.
Також було впроваджено в життя наступні проекти: - «Поруч краси володінь
Дністровського каньйону» (встановлено 6 альтанок вздовж р. Дністер у с.
Ісаків Тлумацького р-ну), - «Ефективне використання туристичного
потенціалу для майбутнього розвитку Кутищенської громади» (встановлено 4
альтанки), - «Луквицькі краєвиди – зміцнення туристичної привабливості
 47

села Луквиця» (Богородчанський р-н). У Луківській сільраді реалізовано 2

велосипедно-пішохідних маршрути, а саме: мале Бізонове коло (6 км) та
велике Бізонове коло (18 км). Вони були промарковані силами ГО
«Карпатські стежки» за підтримки кемпінгу «Білий бізон». Державне
підприємство «Вигодський лісгосп» оснастило відпочинкову зону біля річки
Свіча, а також облаштувало оглядовий майданчик в ур. «Томнатик». Силами
Косівської міськради оснащено оглядовий майданчик неподалік
мальовничого водоспаду Гук. Також м. Косові було відкрито восьмий в
регіоні туристично-інформаційний центр. За підтримки облдержадміністрації
було реалізовано проект безкоштовних екскурсій, що відбувались щонеділі в
м. Івано-Франківськ. У травні – вересі було проведено 19 екскурсій, де взяли
участь 530 осіб. У 2018 році також було категоризовано 10 садиб (всього
нараховується 110 таких садиб в області). З метою посилення безпеки
туристів в горах, було придбано аварійнорятувальне спорядження та
передано у користування УДСНС області. 2018 року в регіоні відбулось
більше 100 заходів, з-поміж них більше 20 фестивалів.
В сучасних конкурентних умовах, розвиток туристичної галузі
можливий лише за умови розвинутої інфраструктури. Ринок диктує умови
довгострокового співробітництва між усіма суб'єктами туристичної індустрії:
туристичними фірмами, закладами розміщення, харчування та організації
дозвілля, а також представниками державних служб. Провідні туристичні
комплекси створюють власну систему обслуговування туристів, але і за
відповідними цінами.
 48

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ

ОПТИМІЗАЦІЇ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ІВАНО-
ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1. Аналіз та проблеми використання ресурсного потенціалу

країни в рамках культурно - пізнавального туризму Івано-Франківської
області

Пізнавальний туризм охоплює всі аспекти подорожі, за допомогою якої

людина дізнається про життя, культуру, звичаї іншого народу. Туризм, таким
чином, є важливим засобом створення культурних зв'язків та міжнародного
співробітництва. Розвиток культурних чинників усередині регіону є засобом
розширення ресурсів залучення туристських потоків. У багатьох країнах
туризм може бути включений до так званої політики культурних відносин.
Рівень культурного розвитку може бути використаний для створення
сприятливого іміджу конкретного регіону на туристському ринку. Елементи
та фактори культури можуть бути каналами розподілу інформації про
туристичні можливості місцевості. Успіх розвитку туризму залежить не
тільки від матеріально-технічної бази, що відповідає загальноприйнятим
стандартам та вимогам, а й від унікальності національної культурної
спадщини.
При формуванні культурно-пізнавального туру насамперед ставляться
такі:
- тур повинен мати культурно-пізнавальну спрямованість і при цьому
бути цікавим та затребуваним;
- Вмикати весь необхідний комплекс послуг; Електронний ресурс.
 49

Основний комплекс послуг – це набір послуг, що становлять програму

обслуговування в рамках культурно-пізнавального туру, це послуги
транспортування (перевезення), проживання, харчування, програмні заходи.
Основний комплекс послуг є обов'язковим елементом кожного туру
незалежно від того, на кого цей тур орієнтований. Набір послуг включається
у вартість туру та не підлягає заміні чи відмові споживача від їх включення
до туру. Слід зазначити, що основний комплекс послуг формує основу
вартості туру.
Об'єкти національної культурної спадщини мають бути представлені
розумно та творчо. Науково-технічний прогрес зробив свою справу:
продукція однієї країни практично не відрізняється від аналогічної продукції
іншої країни. У культурі однаковість неприпустима. Регіон, який бажає стати
популярним туристичним напрямком, повинен мати унікальні культурні
комплекси та пропонувати їх на туристичний ринок.
Оцінка культурних комплексів для туристичних цілей може
проводитись двома основними методами:
1) ранжуванням культурних комплексів за їхнім місцем у світовій та
вітчизняній культурі.
2) необхідним та достатнім часом для огляду пам'яток, що дозволяє
порівнювати різні території щодо перспективності історико-культурного
потенціалу для туризму.
Ці методи багато в чому суб'єктивні: культурні комплекси, високо
оцінювані фахівцями, який завжди викликають адекватну реакцію в туристів.
Необхідний та достатній час для огляду об'єктів певною мірою визначається
їх доступністю та побудовою екскурсійних маршрутів. Зрештою, уявлення
про цінність культурних комплексів залежить від рівня освіти, національних
особливостей туристів. Найчастіше інтерес до об'єктів культури визначається
модою.
 50

Важливою характеристикою культурного комплексу є стабільність

відповідності ціннісним критеріям, сформованим у населення. Цей чинник
пов'язаний з довгою тимчасовістю інтересу туристів до конкретного
культурного об'єкту. Зберігається стабільність інтересу туристів до таких
об'єктів світової культурної спадщини, як єгипетські піраміди, антична
архітектура та ін.
Мотивація є складною якісну змінну, що змінюється залежно стану
суспільства та індивідуума, і навіть прогресу у системі туристського сервісу.
Мотиви людини певною мірою формують її поведінку як покупця і
споживача товарів та послуг особливо у туризмі. Важливим є з'ясувати, які
фактори впливають на поведінку людини і формують її попит на подорожі.
У численних дослідженнях розглянуто саму мотивацію, класифікацію
мотивів, їх види. При цьому не звернуто належної уваги на механізм, що
визначає мотивацію. Розуміння механізму мотивації потенційних туристів
має значення при плануванні, формуванні та організації процесу реалізації
туристського продукту. Це дає можливість виробляти і пропонувати ринку
той туристський продукт, який найбільше відповідає споживчим
очікуванням. Знання механізму формування туристської мотивації дає
можливість створювати нові напрями, координувати, керувати та
контролювати розвиток туризму.
Необхідно пам'ятати, що й мотивація може стимулюватися і
активізується стосовно продукту (послуги), потреби що неспроможні
виникати власними силами. Вони залежать від психології людини та
конкретних обставин. Більше того, деякі види мотивації можуть бути
вродженими (цікавість, необхідність фізичного контакту), а деякі види
мотивації – набуті (становище у суспільстві, досягнення чогось).
Потреба у туризмі - це, певною мірою, сформована потреба. Щоб її
визначити важливо вводити таку інформацію на ринок, щоб звучала ідея,
цінність, імідж, спосіб реалізації туристичного продукту! щоб вона
 51

зацікавила людину, сформувала потребу у бажанні отримати саме конкретну

туристичну послугу та підштовхнула на пошук та її придбання.
Туристська мотивація - це та необхідна база, на якій має будуватися
ефективна система розробки, планування та реалізації комплексної
туристської послуги. У туриста завжди присутня ціла гама спонукальних
мотивів, з яких лише певні можуть мати істотну значущість і впливати на
механізм та результат ухвалення остаточного рішення. Однак будь-який
мотив у конкретній ситуації під впливом певних обставин здатний впливати
на поведінку споживача у процесі прийняття ним рішення про подорож та
вибір туристичного продукту.
Даючи характеристику туризму, слід наголосити, що, безперечно,
найважливішим його складовим елементом є пізнання. Пізнання нового -
складова частина духовної культури, що представляє собою систему, що
саморозвивається. Таким чином, культурно-пізнавальний початок і є
основою розвитку туризму.
Розглянувши сучасні наукові уявлення з туризму, дослідження у цьому
напрямі, а також філософські підходи до визначення його сутності, в
дисертації обґрунтовано, що «туризм є методом пізнання індивідуумом
(заснований на його природному світовідчутті, соціальній сутності, за
наявності вільного часу) природних і культурних багатств, вироблених
природою і людством і що у туристської дестинації», і з класичної
філософської погляду, «туризм» - це форма буття людини і з розвитком
людської цивілізації, форми і методи пізнання всього нового
розвиватимуться (телебачення, Інтернет, електронні бібліотеки і т.д.), а їхня
роль змінюватиметься. Але природне світовідчуття, що є основою туризму,
залишиться визначальним.
Український ринок громадського харчування в сучасних умовах
соціально-економічної та політичної кризи суттєво страждає як кількісними
(кількість споживачів, частота відвідувань, середній розмір), так і якісними
 52

аспектами (склад та структура споживчої аудиторії, асортиментні пропозиції,

додаткові послуги). Сфера харчування - одна з найважливіших складових
туристичної індустрії. Світова і вітчизняна практика показує ,що об'єкти
громадського харчування є об'єктами уваги туристів, де гості проводять
значну частину свого вільного часу. Слід зазначити, що загальна кількість
суб'єктів господарювання набагато більше, але майже 90% складають фізичні
особи - підприємці, і лише трохи більше 10% - це підприємці, які
зареєстровані як підприємства. Розміщення закладів РГ у містах і районах
Івано-Франківської області є нерівномірним. Найбільша їх кількість
зосереджена у м. Івано-Франківськ, Галицькому, Калуському, Тлумацькому
та Надвірнянському районах. Збільшення мережі відбулося винятково в м.
Коломия (на 3.8 %) та Галицькому (на 33.3 %) і Рожнятівському (на 6.7 %)
районах. Якщо говорити про типи підприємств, то в регіоні зосереджена
найбільша кількість ресторанів та кафе. Це пов’язано і з територіальними
особливостями розміщення закладів харчування і туристичними потоками
туристів, де відповідно зосереджено і більше ресторанних господарств.
Передумовами успішного розвитку ресторанного бізнесу взагалі та на
Івано-Франківщині зокрема є підвищення рівня доходів населення, заходи із
нівелювання дисбалансу в розвитку мережі підприємств РГ та оптимізація
їхньої структури. Також доцільно формувати мережу ресторанних
мультикомплексів, закладів здорового харчування (салатбари, кафе-пекарні,
етнічні заклади харчування тощо), а також забезпечувати розширення
спектру послуг, що надаються підприємствами РГ. Перспективи подальших
досліджень полягатимуть у висвітленні проблемних питань, зумовлених
управлінням виробничо-торговельної діяльності підприємств РГ у сучасних
умовах господарювання[27].
Територіальна структура закладів ресторанного господарства не
рівномірна. Найбільше закладів розташовано у Тлумацькому, Галицькому,
Калуському районах, а також м. Івано-Франківськ. Станом на 01.01.2019 року
 53

в області працювали 36 туристичних операторів. 23 з них знаходяться у м.

Івано-Франківськ, 6 у м. Яремче, 4 у м. Коломия, 2 у м. Калуш, 1 у м. Галич
[51]. Туристична сфера характеризується гострою конкуренцією між
суб'єктами туристичної індустрії. Особливо це видно в роботі ресторанного
господарства. Інновації є ключовим фактором для забезпечення високого
рівня конкурентоспроможності, забезпечуючи йому високу дохідність та
стабільний розвиток. На сьогодні стан ринку послуг харчування не відповідає
вимогам світових та європейських тенденцій, а також відстає від вимог
вітчизняних споживачів. До основних проблем ресторанної сфери належать
відсутність грамотної статистики у повному обсязі та своєчасно. В наслідок
цього стає неможливим проаналізувати процеси ринку. Тому спостерігаємо
явну диспропорцію територіального розміщення закладів харчування. Також
відсутність грамотної торговельної політики та її контролю веде до хаосу у
наданні необхідних послуг
Стратегія розвитку туристичної індустрії має враховувати, що
ефективність цього розвитку залежить від рівня загальної інфраструктури
області, а також гнучкості та здатності швидко реагувати на нові тенденції та
вимоги ринку. Інфраструктура є своєрідним мостом між туристичним
продуктом та туристом. Безперечно, ефективність роботи та можливості
туристично інфраструктури є визначальними факторами у рівні та якості
туристичних послуг та туристичного продукту. Також необхідно пам'ятати,
що складові зовнішнього середовища створюють довгострокову перспективу
для успішного розвитку інфраструктури, а динамічність зовнішнього
середовища потребує постійного детального аналізу. Розвиток туристичної
сфери та соціально-економічний розвиток області загалом, не в останню
чергу залежить від постійного вдосконалення рівня надання послуг.
Різноманітна структура та рівень потреб, сучасні їх тенденції та тренди, а
також територіальна структура визначають необхідність гармонійного
 54

поєднання різних галузей та видів послуг, а також зміцнення міжгалузевих

зв'язків.
Транспорт – одна із найважливіших галузей матеріального
виробництва, яка має велике значення в освоєнні території, становленні
економіки її подальшого розвитку, туристичної привабливості та інтеграції у
світове господарство. Івано-Франківщина має значні просторові відмінності у
розвитку транспортної системи. Мережа залізничних колій розміщена
територією області нерівномірно. Найбільшу довжину залізничних колій
мають Коломийський, Надвірнянський та Рогатинські райони, а 4 райони
області взагалі не мають на своїй території залізничного сполучення
(Богородчанський, Верховинський, Косівський та Тлумацький), цей чинник
має важливий вплив на розвиток виробничого потенціалу, їх
виробничотехнологічні, культурно-побутові і трудові зв’язки. Область має
добре налагоджене міжобласне та міжнародне автобусне сполучення,
зокрема, її територією проходять автобуси 46 міжнародних маршрутів до
таких країн, як Італія, Польща, Чехія, Іспанія, Латвія, Молдова, Білорусь та
понад 100 міжобласних. Загальна протяжність залізниць становить 495,6 км.
В області знаходиться 35 залізничних станцій. Густота залізниць – 35,5 км на
1000 км2. Основні залізничні вузли – Івано-Франківськ, Калуш, Коломия.
Мережа доріг загального користування складає 4173,4 км. Із них 818,6 км.
доріг державного та 3354,8 км. місцевого значення; 1249 км, що становить
30% всієї кількості доріг загального користування, прокладені у гірській
місцевості. Івано-Франківська область має високу щільність автомобільних
доріг, яка складає 300 км на 1 тис км 2 . Найбільш розвинута мережа доріг на
рівнинних територіях північної та східної частини області. Якщо порівняти
щільність мережі транспортного сполучення (довжину транспортних шляхів
на 1 тис км2 території) по кожному адміністративному району зокрема , то
чітко видно, що рівнинні райони: Галицький, Городенківський, Калуський,
Коломийський , Рогатинський, Снятинський, Тисменицьки, Тлумацький
 55

мають значно густішу мережу шляхів сполучення, ніж гірські райони [20;26].
Така мережа транспортних шляхів у гірських районах сформувалася за
рахунок впливу природних, історичних, економічних та демографічних
факторів, а саме гірських районів, слаборозвиненої економіки, низької
щільності населення. Однак, із розвитком туризму в регіоні, особливо в
гірських районах, та патентуванням, розвитком та вдосконаленням
транспортної інфраструктури, у напрямках туристичного сезону кількість
людей та транспортних засобів у районах туристичних зон значно зростає.
Разом із розвитком туристичної інфраструктури та патентів необхідно
вдосконалювати транспортну систему, щоб уникнути загострення
транспортних проблем у майбутньому. Якщо говорити про найпопулярніший
тип транспорту для туристів та місцевих жителів в регіоні то це – однозначно
автомобільний транспорт. Внутрішні туристи та іноземці дуже люблять
використовувати автомобіль для самодіяльних поїздок в регіон.
На сьогодні базова мережа закладів культури і мистецтв прямо
пропорційно залежить від фінансування держави, що не можна назвати
позитивним явищем. А в стані економічної та політичної дестабілізації,
країна тим паче не має змоги в повному обсязі підтримувати розвиток
культурної індустрії, що призводить до занепаду державного сектору в цій
галузі. ІваноФранківська область не виняток, незважаючи на велику кількість
культурних ресурсів, за рахунок фінансової складової, область розвиває
заклади культури, але досить повільними темпами. Івано-Франківська
область займає 11 позицію серед загальної кількості 24 адміністративних
одиниць за загальною чисельністю закладів культури і мистецтва, що
свідчить про її високий та середній рівень розвитку базової мережі культури,
величина мережі закладів культури в інфраструктурі галузі складає 4,4% від
їх загальної кількості проте можна спостерігати низьку активність населення
щодо рівня споживання культурних благ[28]. З позитивних чинників, в
 56

регіоні за останні роки збільшилось кількість музеїв, це говорить про інтерес

до закладів культури з боку обласної адміністрації.
В області є 4 театри(обласний український музично-драматичний театр
ім. Івана Франка, обласний театр ляльок ім. Марійки Підгірянки, обласний
театр фольклору, народних свят і видовищ, Коломийський академічний
драматичний театр ім. І.Озаркевича, Івано-Франківська обласна державна
філармонія, кінотеатри «Космос», «Арена-Центр» ), які щорічно приймають
біля 150 тисяч відвідувачів, і ці показники щорічно підвищуються, це
говорить про підвищення інтересу населення до культурного наповнення та
інтересу туристів до культури області[24]. Відповідно до рішення ЮНЕСКО
Івано-Франківська область представлена трьома пам‘ятками всесвітнього
значення:церква Зішестя Святого Духа (1598 р.) в м. Рогатині; церква Різдва
Пресвятої Богородиці (1808 р.) в с. Нижній Вербіж Коломийського району, а
також Косівська мальована кераміка. На території області функціонують:
Національний заповідник «Давній Галич», Івано-Франківський національний
академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія» та філія
національного військовоісторичного музею України – музей «Герої Дніпра».
В 2017 році симфонічному оркестру Івано-Франківської обласної філармонії
імені Іри Маланюк надано статус «академічний», а в 2019 році статус
«національний» присвоєно Івано-Франківському національному
академічному драматичному театру імені І. Франка[31, 45]. Проводиться
робота зі збереження нематеріальної культурної спадщини. Велика увага
приділяється популяризації та збереженню народних традицій та звичаїв. В
області проводиться низка культурно-мистецьких заходів Міжнародного,
Всеукраїнського та обласного рівнів. Серед визначних заходів: Міжнародний
етнокультурний фестиваль країн Карпатського Єврорегіону «Карпатський
простір»,Міжнародний фольклорний фестиваль етнографічних регіонів
України «Родослав», Міжнародний фольклорноетнографічний фестиваль
«Коломийка» та інші[30]. Найбільшим попитом серед туристів та місцевих
 57

жителів користуються соціокультурні послуги, які надаються закладами

культури і мистецтва класичного типу: музеями, театрами, кінотеатрами,
бібліотеками. Не варто забувати і про подієвий туризм в регіоні, який
розвивається і з кожним роком та збільшує своє різноманіття подій. Заклади
культури і мистецтва виступають вагомою складовою туристичної
інфраструктури, суттєво впливають на формування туристичної
привабливості регіону. Під час аналізу інфраструктури галузі культури і
мистецтва Івано-Франківської області можна зробити висновок про
зменшення кількості закладів культури, а саме – бібліотек та клубних
закладів, здебільшого це стосується сільської місцевості. Таким чином,
фінансових ресурсів постійно не вистачає на розвиток діяльності культурно-
мистецького комплексу, його реорганізацію, реструктуризацію, враховуючи
наявність великого масиву закладів культури. Беручи до уваги темпи
приросту видатків на культуру і мистецтво Івано-Франківської області,
можна сказати, що регіон, при високому рівні розвитку інфраструктури
загалом та конкретно галузі культури, може потенційно належати до регіонів
із високим рівнем ефективності використання об’єктів культури. За умови
збереження відповідного механізму управління, об’єкти культури і мистецтва
можуть стати фактором росту культурної освіченості населення області,
джерелом зростання ВВП та вплинути на ріст інвестиційної привабливості
регіону, в умовах інтеграції до європейської спільноти. Отже, область
доцільно віднести до потенційних регіонів, які здатні завдяки високому
рівню розвитку інфраструктури зумовити процес росту культурно-
мистецького комплексу, а також і споживання культурного продукту[32].
До проблем туристичної галузі Івано-Франківської області відносяться:
– неякісний стан дорожнього покриття та під’їздів до туристичних об'єктів; –
недостатній рівень розвитку туристичної інфраструктури; – незадовільний
стан інформаційно-туристичних знаків вздовж автошляхів; – мала кількість
зупинок для короткочасного відпочинку вздовж автошляхів; – незадовільний
 58

стан об'єктів історико-культурної спадщини; – недосконала законодавча та

нормативно-правова база, що регулює туристичну діяльність; –
незадовільний стан туристичних маршрутів (недостатня кількість обладнаних
зупинок для короткочасного відпочинку, мала кількість гірських притулків
тощо); – нераціональне використання туристичного потенціалу; – недостатня
забезпеченість кваліфікованими кадрами в туристичнорекреаційній галузі; –
неналежна якість та асортимент послуг, проблема додаткових послуг при
туристичних закладах; – недостатня кількість засобів розміщення; –
неналежний розвиток комунальної сфери; – відносно примітивний рівень
реклами та інфосервісу; – недостатня поінформованість потенційних туристів
про атрактивні дестинації області, марковані маршрути та засоби
розміщення; – висока конкуренція з боку іноземних країн та українських
регіонів; – незадовільна якість та незначний асортимент від потенційно
можливих туристичних послуг; – недостатнє фінансування заходів,
спрямованих на розвитку туризму. На сьогодні гостро стоїть проблема
побутових послуг для туристів. мережа закладів, що надають побутові та
ремонтні послуги не задовольняє потреби туристичної індустрії. Цьому
передували наступні чинники: 1. Велике скупчення рекреаційних закладів на
відносно невеликих територіях. 2. Віддаленість туристичних та рекреаційних
об’єктів від центрів населених пунктів, де знаходяться необхідні заклади
побутових послуг. 3. Недостатня якість цих послуг. Також присутня
проблема плинності кадрів, при чому як і у державних структурах, так і у
приватному секторі. Три ВНЗ області дають підготовку працівникам
туристичної сфери. Але на сьогодні відчувається відплив робочих кадрів за
кордон, що в свою чергу не може не позначитись на якості обслуговування.
Також проблемою є те, що при виділенні коштів на ремонт автошляхів, в
першу чергу ремонтують великі траси обласного та загальнодержавного
значення. Натомість, велика кількість туристичних об'єктів знаходиться у
сільській місцевості, куди виявляється складно дістатись. Це відлякує
 59

відвідувачів, а особливо іноземних туристів. Є проблеми в таких сферах як

екологія, присутнє явище перевантаженості рекреаційних зон. На території
Яремчанскього району, наприклад, застаріла каналізаційна система, а тому
підприємці економлять на комунікаціях, а всі відходи зливаються у р. Прут.
Здійснювати контроль цієї ситуації мають представники
Держпродспоживслужби та екологічна інспекція, але кількості штату
інспекторів не вистачає. Також не достатньо фінансування на належне
промарковування маршрутів та стежок, а також облаштування альтанок та
лавок.
Всі окреслені проблеми вже тривалий час присутні в туризмі області, а
отже їх усунення потребує значних зусиль. Ці проблеми залежать не тільки
від слабкої матеріало-технічної бази, але й від державної туристичної
політики, що зберігає деякі риси ще радянських часів.
Впровадження Стратегії розвитку регіону може бути недостатньо
ефективним без належної координації зусиль різних зацікавлених сторін –
обласної влади, громадських організацій, інвесторів. Одних лише зусиль
регіональних органів влади та місцевого самоврядування може бути
недостатньо для виконання деяких проектів, що входять до Плану реалізації
Стратегії розвитку туризму в Україні і в регіоні. Створення Агенції
Регіонального Розвитку – це недержавна організація, яка залучає
позабюджетні(грантові) кошти для впровадження проектів, які є критично
важливими для ефективного розвитку регіону. Окремим компонентом роботи
Агенції є супровід процесів моніторингу впровадження та актуалізації
Стратегії. Впровадження електронного паспорту населеного пункту області
також дозволяє ефективно здійснювати моніторинг за трансформаційними
процесами щодо розвитку територій для оперативного прийняття рішень за
системою показників, які характеризують: - соціально-економічну,
демографічну, екологічну ситуацію; - зайнятість населення; - наявність та
використання земельних ресурсів; - функціонування об’єктів соціальної та
 60

виробничої сфери, об’єктів інженерного забезпечення та культурного

призначення тощо. Програмний комплекс забезпечить позитивні тенденції не
тільки в сфері туризму а і інших сферах розвитку економіки регіону, а саме: -
впровадження передових технологій електронного урядування в системи
управління регіоном; ведення єдиної бази даних соціально-економічних та
інших показників населених пунктів області; -єдиний облік, ідентифікацію та
класифікацію суб’єктів для отримання статис тичної інформації; -можливість
формування аналітичних таблиць та зведених даних по населених пунктах,
зокрема сільській (селищній, міській) раді, в яку входять два і більше
населених пункти. Дане комплексне програмне рішення є орієнтовано на
керівників і спеціалістів місцевого, районного та обласного рівнів, дорадчих
служб, науковців, установ та організацій, причетних до вирішення проблем з
розвитку територій та поліпшення рівня життя населення регіону,
інвесторів[38].
Законодавством України у галузі містобудування передбачено, що
програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського,
соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною
документацією відповідного рівня, а це в свою чергу підвищить туристичну
привабливість Івано-Франківщини.
Івано-Франківщина володіє значним туристичним та рекреаційним
потенціалом, має збережені національні, релігійні, культурні традиції та
автентичні промисли. Ці сильні сторони можуть бути використані для
подальшого розвитку туризму (ділового, медичного, екологічного та ін.).
Важливим індикатором економічного розвитку області є капітальні
інвестиції, активізація яких є результатом створення сприятливого бізнес-
середовища в регіоні та державі загалом, а також запорукою зростання
ділової активності, формування інституційної інфраструктури підтримки,
просування інвестицій. Сучасний економічний та туристичний розвиток
регіону, як і держави в цілому, значною мірою залежить від таких факторів
 61

як використання новітніх технологій, наявності наукомісткого виробництва,

а також розвитку людського капіталу. Вагомою складовою регіональної
інноваційної системи є діяльність 14 наукових організацій. Проведений
аналіз свідчить, що за останні чотири роки поступово скоротилася кількість
працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок (із 674
осіб у 2015 році до 600 осіб у 2018 році)[39].
У 2018 році реалізовано інноваційної продукції на 564,0 млн. грн. (у
2015 році – 242,0 млн. грн.). При цьому, частка інноваційної продукції в
загальному обсязі реалізованої промислової продукції скоротилась з 1,3% у
2015 році до 1,1% у 2018 році. Разом з тим, погіршився ряд показників
інноваційної діяльності. Сукупний обсяг іноземного капіталу порівняно з
обсягом інвестицій на початок 2018 році зменшився на 1,1%.Серед регіонів
України за обсягом прямих інвестицій в розрахунку на 1 особу у 2014–
2018рр. область посідала 5 місце. Частка прямих інвестицій області в
загальнодержавному обсязі за п‘ять років зросла від 1,5% у 2014р. до 2,8 %
на кінець 2018року[40].
Світовий досвід засвідчує важливу роль рекреаційної діяльності у
формуванні валового внутрішнього продукту. Розвинута рекреаційна сфера
істотно збільшує надходження до місцевих бюджетів, сприяє зростанню
зайнятості населення. Розвиток цієї галузі сприяє розвитку суміжних галузей
господарського комплексу. Але важливою особливістю інноваційної
діяльності є її незначна увага саме до туристичної індустрії та сфери
гостинності. І це надзвичайно хибне рішення, адже область щорічно приймає
понад 2млн.туристів. Важливо розробляти нові проекти саме в сфері туризму,
їх адаптувати та розвивати. За останні роки в регіоні вже почали більше
приділяти уваги саме туристичній індустрії, наприклад, 5 туристичних
проєктів підготували громади ІваноФранківської області на конкурс "Наша
громада", організований телеканалами ICTV та СТБ у партнерстві з
Українським кризовим медіа-центром у рамках Програми USAID
 62

"Децентралізація приносить кращі результати та ефективність", результати

яких скоро вже будуть відомі [44].
Важливо і далі продовжувати таку тенденцію, адже результати ми вже
можемо побачити, адже інноваційно-інвестиційний розвиток регіону досить
виділяється поміж інших областей, він наближається до розвитку такиз
туристичних центрів як: Київ та Львів. У рамках реалізації спільного проєкту
Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України і компанії
Google Україна відбувається оцифрування природного і туристичного
потенціалу національних природних парків України. Нещодавно завершена
цифровізація об’єктів двох природоохоронних територій області – НПП
«Верховинський», Карпатського національного природного парку.
Надалі важливо продовжити діджиталізацію наявних туристичних
ресурсів та проводити інноваційні нововведення, зокрема:  Створення
цифрового доповнення під час проведення екскурсій чи створення додатку, з
усією необхідною інформацією для туриста, який працювати в режимі
офлайн;  Розвиток цифрових інновацій в курортних містечках, за
допомогою яких кожен гість буде дуже швидко отримувати бажані послуги
за допомогою телефона чи іншого девайса;  Розвиток платформи, яка буде
допомагати об’єднувати місцевих жителів та туристів, які б хотіли потрапити
в самобутні умови та дізнатися про багату культуру регіону саме від
місцевих колоритних жителів;  Організація заходів, які будуть сприяти
розвитку системи професійної підготовки фахівців сфери туризму та сфери
гостинності(тренінги, форуми, майстер-класи);  формування платформи для
тісної співпраці з європейськими організаціями та фондами, що фінансують
проєкти регіонального розвитку туризму;  Просування туристичних локацій
і продуктів Івано-Франківщини у мережі Інтернет та соціальних медіа та
проводити маркетингові, аналітичні, соціологічні дослідження та опитування
в галузі туризму. Тому розвиток інноваційно-інвестиційного розвитку
 63

туризму ІваноФранківщини є пріоритетною для України, адже після Covid-19

ми зрозуміли, що подорожувати в межах України – це не тільки можливо, це
круто і досить цікаво, цю тенденцію важливо продовжити, а саме інноваційна
діяльність в сфері туризму допоможе це зробити.

3.2 Шляхи оптимізації використання туристичних ресурсів області

Серед перспективних напрямів розвитку туризму в області такі: –

гармонійне управління туристичною сферою; – залучення іноземних та
вітчизняних фінансових інвестицій в розвиток туризму; – створення нової та
покращення існуючої туристичної, сервісної та інформаційної
інфраструктури вздовж автошляхів; – раціональне та ефективне
використання туристичних ресурсів; – покращення якості та збільшення
асортименту туристично-рекреаційних послуг; – утворення конкурентних
туристичних та рекреаційних продуктів; – забезпечення туристичної сфери
кваліфікованими кадрами; – посилення міжнародних зв'язків у сфері
туризму; – проведення маркетингових досліджень та заходів. Аналіз
туристичних ресурсів Івано-Франківського регіону дає можливість окреслити
основні напрями їх раціонального та ефективного використання: – створення
нових та реновація існуючих санаторно-курортних закладів та баз
відпочинку; – покращення туристичної інфраструктури, а також загального
рівня комфортності туристичних закладів; – забезпечення умов для розвитку
гірськолижного туризму, зокрема шляхом розбудови центру туризму
міжнародного рівня поблизу м. Ворохта;
– сприяння розвитку екологічного туризму у заповідних територіях,
зокрема шляхом розробки та оснащення екологічних маршрутів і стежок, а
також впровадження механізму надання платних туристичних послуг; –
збільшення потоків туристів, особливо у зеленому туризмі по всій території
 64

регіону ; – сприяння розвитку екстремального туризму, а також

спелеотуризму, велотуризму, кінного, водного та інших видів туризму
переважно у гірській місцевості; – залучення традиційних ремесел до
системи атрактивних туристичних об’єктів; – утворення природних історико-
етнографічних рекреаційних зон, де реалізується комплексне використання
природних та соціокультурних туристичних ресурсів. Беручи до уваги
туристичний потенціал області, даний регіон повинен розвиватися
пропульсивними темпами, тобто розширення асортименту та покращення
рівня якості послуг, що повинні супроводжуватися відповідним економічним
ростом. Загалом економіку області доцільно було б направити на
реформування туристичного комплексу, розвитку відпочинкової та
розважальної індустрії з врахуванням особливостей різних видів туризму, що
вже розвиваються, та нових, ще не популяризованих видів відпочинку.
Впровадження Стратегії розвитку регіону може бути недостатньо
ефективним без належної координації зусиль різних зацікавлених сторін –
обласної влади, громадських організацій, інвесторів. Одних лише зусиль
регіональних органів влади та місцевого самоврядування може бути
недостатньо для виконання деяких проектів, що входять до Плану реалізації
Стратегії розвитку туризму в Україні і в регіоні. Створення Агенції
Регіонального Розвитку – це недержавна організація, яка залучає
позабюджетні(грантові) кошти для впровадження проектів, які є критично
важливими для ефективного розвитку регіону. Окремим компонентом роботи
Агенції є супровід процесів моніторингу впровадження та актуалізації
Стратегії. Впровадження електронного паспорту населеного пункту області
також дозволяє ефективно здійснювати моніторинг за трансформаційними
процесами щодо розвитку територій для оперативного прийняття рішень за
системою показників, які характеризують: - соціально-економічну,
демографічну, екологічну ситуацію; - зайнятість населення; - наявність та
використання земельних ресурсів; - функціонування об’єктів соціальної та
 65

виробничої сфери, об’єктів інженерного забезпечення та культурного

призначення тощо. Програмний комплекс забезпечить позитивні тенденції не
тільки в сфері туризму а і інших сферах розвитку економіки регіону, а саме: -
впровадження передових технологій електронного урядування в системи
управління регіоном;
-ведення єдиної бази даних соціально-економічних та інших показників
населених пунктів області; -єдиний облік, ідентифікацію та класифікацію
суб’єктів для отримання статис тичної інформації; -можливість формування
аналітичних таблиць та зведених даних по населених пунктах, зокрема
сільській (селищній, міській) раді, в яку входять два і більше населених
пункти. Дане комплексне програмне рішення є орієнтовано на керівників і
спеціалістів місцевого, районного та обласного рівнів, дорадчих служб,
науковців, установ та організацій, причетних до вирішення проблем з
розвитку територій та поліпшення рівня життя населення регіону,
інвесторів[38]. Законодавством України у галузі містобудування
передбачено, що програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми
господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися
з містобудівною документацією відповідного рівня, а це в свою чергу
підвищить туристичну привабливість Івано-Франківщини.
Івано-Франківщина володіє значним туристичним та рекреаційним
потенціалом, має збережені національні, релігійні, культурні традиції та
автентичні промисли. Ці сильні сторони можуть бути використані для
подальшого розвитку туризму (ділового, медичного, екологічного та ін.).
Важливим індикатором економічного розвитку області є капітальні
інвестиції, активізація яких є результатом створення сприятливого бізнес-
середовища в регіоні та державі загалом, а також запорукою зростання
ділової активності, формування інституційної інфраструктури підтримки,
просування інвестицій. Сучасний економічний та туристичний розвиток
регіону, як і держави в цілому, значною мірою залежить від таких факторів
 66

як використання новітніх технологій, наявності наукомісткого виробництва,

а також розвитку людського капіталу. Вагомою складовою регіональної
інноваційної системи є діяльність 14 наукових організацій. Проведений
аналіз свідчить, що за останні чотири роки поступово скоротилася кількість
працівників, задіяних у виконанні наукових досліджень і розробок (із 674
осіб у 2015 році до 600 осіб у 2018 році)[39]. У 2018 році реалізовано
інноваційної продукції на 564,0 млн. грн. (у 2015 році – 242,0 млн. грн.). При
цьому, частка інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої
промислової продукції скоротилась з 1,3% у 2015 році до 1,1% у 2018 році.
Разом з тим, погіршився ряд показників інноваційної діяльності. Сукупний
обсяг іноземного капіталу порівняно з обсягом інвестицій на початок 2018
році зменшився на 1,1%.Серед регіонів України за обсягом прямих
інвестицій в розрахунку на 1 особу у 2014–2018рр. область посідала 5 місце.
Частка прямих інвестицій області в загальнодержавному обсязі за п‘ять років
зросла від 1,5% у 2014р. до 2,8 % на кінець 2018року[40]. Світовий досвід
засвідчує важливу роль рекреаційної діяльності у формуванні валового
внутрішнього продукту. Розвинута рекреаційна сфера істотно збільшує
надходження до місцевих бюджетів, сприяє зростанню зайнятості населення.
Розвиток цієї галузі сприяє розвитку суміжних галузей господарського
комплексу. Але важливою особливістю інноваційної діяльності є її незначна
увага саме до туристичної індустрії та сфери гостинності. І це надзвичайно
хибне рішення, адже область щорічно приймає понад 2млн.туристів.
Важливо розробляти нові проекти саме в сфері туризму, їх адаптувати та
розвивати. За останні роки в регіоні вже почали більше приділяти уваги саме
туристичній індустрії, наприклад, 5 туристичних проєктів підготували
громади ІваноФранківської області на конкурс "Наша громада",
організований телеканалами ICTV та СТБ у партнерстві з Українським
кризовим медіа-центром у рамках Програми USAID "Децентралізація
 67

приносить кращі результати та ефективність", результати яких скоро вже

будуть відомі[44].
Важливо і далі продовжувати таку тенденцію, адже результати ми вже
можемо побачити, адже інноваційно-інвестиційний розвиток регіону досить
виділяється поміж інших областей, він наближається до розвитку такиз
туристичних центрів як: Київ та Львів. У рамках реалізації спільного проєкту
Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України і компанії
Google Україна відбувається оцифрування природного і туристичного
потенціалу національних природних парків України. Нещодавно завершена
цифровізація об’єктів двох природоохоронних територій області – НПП
«Верховинський», Карпатського національного природного парку. Надалі
важливо продовжити діджиталізацію наявних туристичних ресурсів та
проводити інноваційні нововведення, зокрема: Створення цифрового
доповнення під час проведення екскурсій чи створення додатку, з усією
необхідною інформацією для туриста, який працювати в режимі офлайн;
Розвиток цифрових інновацій в курортних містечках, за допомогою яких
кожен гість буде дуже швидко отримувати бажані послуги за допомогою
телефона чи іншого девайса; Розвиток платформи, яка буде допомагати
об’єднувати місцевих жителів та туристів, які б хотіли потрапити в
самобутні умови та дізнатися про багату культуру регіону саме від місцевих
колоритних жителів; Організація заходів, які будуть сприяти розвитку
системи професійної підготовки фахівців сфери туризму та сфери
гостинності(тренінги, форуми, майстер-класи); формування платформи для
тісної співпраці з європейськими організаціями та фондами, що фінансують
проєкти регіонального розвитку туризму; Просування туристичних локацій і
продуктів Івано-Франківщини у мережі Інтернет та соціальних медіа та
проводити маркетингові, аналітичні, соціологічні дослідження та опитування
в галузі туризму.
 68

З травня 2016 року в Івано-Франківську працює

туристичноінвестиційний центр, де туристи мають можливість отримати
довідковий матеріал, пристрої для аудіоекскурсії та купити сувенірну
продукцію, а інвестори – ознайомитися з проєктами, вже реалізованими в
ІваноФранківську, отримати інформаційні та аналітичні послуги. З метою
популяризації Івано-Франківська на всеукраїнському рівні та за кордоном
забезпечено виготовлення туристичної літератури, банерів, відеоматеріалів
(буклети «9 причин приїхати в гості», «Станіславські оказії. Календар подій
Івано-Франківська 2020», «Музеї Івано-Франківська» та «Івано-Франківськ –
місто для дітей», туристичний путівник «Івано-Франківськ місто-
прогулянка», щорічний настінний календар, туристичні карти міста, тощо)
[45]. Розроблено туристичний сайт Івано-Франківська https://iftravel.com.ua/.
Туристичний потенціал Івано-Франківська популяризується у соцмережах
Facebook, Telegram, Instagram. Постійно здійснюється оптимізація
туристичної інформації про міську територіальну громаду на
інтернетресурсах. Для комфорту туристів доступні мобільні додатки для
смартфонів і планшетів «Івано-Франківськ для туристів», «Відвідай Івано-
Франківськ» та створено новий інтерактивний туристичний маршрут «Місто
зірка». Туристична друкована продукція про Івано-Франківську міську
територіальну громаду розповсюджується у туристично-інвестиційному
центрі, готелях, надається туристичним фірмам та іноземним делегаціям[45].
Тому, туристичний бренд міста Івано-Франківська розвинений на
досить хорошому рівні, важливо продовжувати таку активність і також
додавати і розвиток для туристичних брендів міста Буковель та Яремче, адже
вони є дуже популярними для відвідання в регіоні. Буде надзвичайно
корисно розвивати їх, адже наявність доступної інформації – це один із
найпростіших способів зробити атракцію привабливою для туристів.
 69

ВИСНОВКИ

Туризм сприяє інтенсивному розвитку окремих територій, громад,

регіонів та цілих країн. Туризм повинен бути джерелом надходжень до
бюджетів, засобом відпочинку та оздоровлення, що доступний кожному, а
також засобом ознайомлення населення з багатою історико-культурною
спадщиною народів та держав. Туризм є важливим каталізатором розвитку
регіону. З економічної точки зору, галузі туризму необхідні стратегія
розвитку та ефективний менеджмент на різних рівнях. Стратегія управління
туристичним ринком зумовлена загальними трендами розвитку економіки
загалом, а також інноваційних технологій та систем, та в цілому
продиктована сучасними знаннями. Адже знання у нинішньому вимірі
сучасності забезпечують конкурентоспроможність туризму на арені галузей
економіки. Івано-Франківська область знаходиться на заході України, на
території Передкарпаття та Українських Карпат.
На півдні область межує з Румунією. Площа області —13,9 тис. кв. км
(2,4% території України). Розвитку туристичної галузі в області слугують
передумовою сприятливі комфортні помірно-континентальні кліматичні
умови. Проте специфіка кліматичних умов на різних територіях області, а
також особливості мікрокліматичних умов окремих районів обумовлюють
різні нюанси у здійсненні рекреаційнїі. Величезна кількість туристично-
рекреаційних ресурсів на ІваноФранківщині визначає розвиток багатьох
видів туризму. Туристичний потенціал геоморфологічних ресурсів сприяє
розвитку гірськолижного та спелеологічного туризму, кліматичні та
бальнеоресурси - розвитку лікувально-оздоровчої рекреації, ландшафтні
ресурси - розвитку зеленого та екологічного туризму.
Також перспективним є пізнавальний туризм. Згідно зі статистичними
даними, 2018 року область відвідало більш як 4,1 млн мобільних абонентів із
 70

23 регіонів України (приріст склав +1% порівнюючи з минулим роком), з них

2,3 млн було осіб, що зупинялись на короткий термін, а також 1,8 млн були
лише один день гостями області.
Головними туристичними дестинаціями (для тих, хто зупинявся в
області на 2-7 днів) стали Яремчанська громада (більш як 400 тис.ос.), м.
Яремче (130 тис.) м. Івано-Франківськ (200 тис.ос.), Косівщина (більш як 100
тис.ос.) Популярні туристичні атракції: Манявський скит (Богородчанський
район); Гошівський монастир (Долинський район); а також високогірні озера
- оз. Марічейка, оз. Несамовите, оз. Бребенескул, (Чорногірський хребет); г.
Говерла (Чорногірський хребет); "Скелі Довбуша" (с. Бубнище); обсерваторія
на горі Піп Іван; заповідник "Давній Галич"; музеїй Писанки та музей
народного мистецтва Гуцульщини і Покуття (м. Коломия); музей І.Франка
(с.Криворівня); вузькоколійна дорога“Карпатський трамвай” (Долинський,
Рожнятівський райони); скелі "Писаний камінь" (Верховинський район);
залишки Пнівського замку (м.Надвірна); "Сріблясті водоспади" (с.Шешори);
Сокільський хребет (Косівський район). Аналіз розвитку туристичної
інфраструктури Івано-Франківщини говорить про те, що вона задовольняє
певний рівень соціально-побутових потреб туристів. Але водночас,
практично за всіма показниками вона відстає від нормативів. Особливо
відчувається це у сфері організації харчування, надання побутових послуг, а
також комунікаційній системі.
Окреслені проблеми розвитку туризму вже тривалий час присутні в
туристичній галузі області, а отже їх усунення потребує значних зусиль. Ці
проблеми залежать не тільки від слабкої матеріало-технічної бази, але й від
державної туристичної політики, що зберігає деякі риси ще радянських часів.
Беручи до уваги туристичний потенціал області, даний регіон повинен
розвиватися пропульсивними темпами, тобто розширення асортименту та
покращення рівня якості послуг, що повинні супроводжуватися відповідним
економічним ростом. Загалом економіку області доцільно було б направити
 71

на реформування туристичного комплексу, розвитку відпочинкової та

розважальної індустрії з врахуванням особливостей різних видів туризму, що
вже розвиваються, та нових, ще не популяризованих видів відпочинку .
Розвиток регіонального потенціалу туристичної діяльності в кінцевому
рахунку вплинуть на розвиток усіх галузей країни та на туристичну
привабливість, яка в свою чергу зможе забезпечити і грошові надходження, і
робочі місця, і розвиток місцевого населення. Збалансовані та гармонійні
відносини між туристами та громадою, а також між ними та організаціями,
що надають туристичні послуги, становить основу для успішного розвитку
туризму. Економічні наслідки туризму є важливим фактором, що має
враховувати держава, регіони для планування економічного розвитку.
Економічні наслідки також є важливими факторами маркетингу, тому
важливо розуміти відносну важливість туризму для свого регіону, зокрема
внесок туризм в економічну діяльність району. Туризм як соціокультурне
явище також впливає на місцеве населення та його культуру, причому цей
вплив є як позитивний, так і негативний. Позитивний вплив проявляється у
вкладі туризму як галузі у місцеву економіку, створенні нових робочих місць,
залученні інвестицій, удосконаленні соціально-побутової, транспортної
інфраструктури території, прибутках у іноземній валюті, переоцінці культури
і традицій, гордості місцевого населення за свій унікальний край. Туризм,
даючи багато переваг для розвитку територіальних громад, може одночасно
нести ризики соціальноекономічного та культурного характеру. В процесі
планування та реалізації інвестиційних туристичних проектів органи влади
місцевих територіальних громад повинні оцінити перспективи, переваги та
ймовірні ризики розвитку туризму. На місцевому, національному та
міжнародному рівнях туризм є екологічно важливим. Туризм здатний
допомогти побудувати громади та стимулювати позитивні зміни в
навколишньому середовищі. Розвиток туризму може погіршувати якість
 72

природних ресурсів, адже він збільшує споживання в районах, де ресурсів і

так може бути мало.
За усіма соціально-економічними показниками Івано-Франківська
область в рейтингу усіх регіонів займає 17 місце. Івано-Франківська область
на туристичному ринку Карпатського регіону України посідає одне з чільних
місць. Загальновідомими туристичними символами краю стали г. Говерла,
гуцульські фестивалі, курорти Яремче і Буковель, міста Галич, Косів,
Коломия і ін. Івано-Франківська область має багату історію, про що свідчить
велика кількість культурних об’єктів, які привертають велику увагу для
туристів. І в маленьких містечках, і в адміністративному центрі, є споруди
державного значення. Тому всі ці передумови сприяють розвитку туризму в
регіоні. За підсумками 2016-2019 років Івано-Франківщина займала в Україні
місця у трійці лідерів – за кількістю організованих внутрішніх туристів,
організованих іноземних туристів, доходом від надання туристичних послуг.
В Україні, Івано-Франківська область є однією з найпопулярніших областей
для відвідувачів, що показують усі показники. Covid-19 вплинув на
показники туристичних потоків, але повільними темпами показники
відновлюються. Найбільше підприємств готельного господарства
зосереджено в містах Івано-Франківську, Буковелі та Яремчі. Вони
охоплюють 57,1% від загальної кількості, що пов’язано зі сприятливими
кліматичними умовами, привабливим ландшафтом, наявністю інших
елементів туристичної інфраструктури та популярних туристичних
маршрутів. Сфера гостинності в Івано-Франківській області розвинене на
досить хорошому рівні, порівняно з іншими областями, незважаючи на
зниження кількості закладів розміщення. Для регіону дуже важливо і надалі
розвивати транспортну інфраструктуру, адже це буде гарантувати
туристичну привабливість та відкритість території до туристичної індустрії.
Важливо, не просто підтримувати рівень, а і робити усі туристичні об’єкти
доступними для більшої кількості транспорту, відповідно і людей.
 73

Вагомою складовою регіональної інноваційної системи є діяльність 14

наукових організацій. Проведений аналіз свідчить, що за останні чотири роки
поступово скоротилася кількість працівників, задіяних у виконанні наукових
досліджень і розробок (із 674 осіб у 2015 році до 600 осіб у 2018 році).
Туристичний бренд Івано-Франківська розвинений на досить хорошому
рівні, важливо продовжити цю діяльність, а також додати розвиток
туристичних брендів Буковеля і Яремче, так як вони дуже популярні для
відвідування в регіоні. Їх розвиток буде вкрай корисним, адже доступність
інформації - один з найпростіших способів зробити пам'ятку привабливою
для туристів.
 74

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Забалдіна Ю. Б. Економічна діагностика та прогнозування розвитку
регіонального ринку туристичних послуг : автореф. дис. на здобуття
наук. ступеня к. геогр. н. / Забалдіна Ю. Б. – К., 2006 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://tourlib.net/aref_tourism/zabaldina.htm
2. Давидова О. Г. Моделі державного регулювання розвитку
туристичної діяльності: світовий досвід [Електронний ресурс] //
Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». – 2012.
– №10. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?
op=1&z=1480.
3. Коробейникова Я.С. Стратегія збалансованого туризму: Конспект
лекцій / Я.С. Коробейникова. – Івано–Франківськ: Факел, 2011.
4. Ляшенко В.В. Соціально-економічні аспекти розвитку
туристичнорекреаційних систем на регіональному рівні/В.В.
Ляшенко// Стан та перспективи розвитку туризму та готельно-
ресторанної справи в Україні. Матеріали ІІ Круглого столу (м.
Миколаїв, 10 червня 2016 р.)/ММІРЛ ВНЗ «Університет «Україна».
– Миколаїв: ММІРЛ ВНЗ «Університет «Україна», 2016. – С. 32-38.
5. Должикова-Поліщук, Л.В. Особливості та тенденції управління
туристичною діяльністю [Електронний ресурс] / Л.В. Должикова-
Поліщук. – Режим доступу: file:///D:/ape_2014_9_13.pdf
6. Захарова, О.В. Регіональний розвиток туристичної інфраструктури в
Україні [Електронний ресурс] / О.В. Захарова. – Режим доступу:
http://mdu.in.ua/Nauch/Konf/suchasni_tekhnologiji_upravlinnja_turistich
nim_ ta_.
7. Бобух І. Пропозиції та перспективи формування національного
багатства України: монографія / І.Бобух. – Київ: НАН України, 2010.
– 372 с
 75

8. Розвиток туристичного бізнесу регіону: монографія / за ред. І.

Школи. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2007. – 292 с.
9. Balanced regional development – What does it mean? [Електронний
ресурс] // 2015 – Режим доступу до ресурсу:
https://wdcinsights.wordpress.com/2015/05/11/balanced-regional-
developmentwhat-does-it-mean/.
10.SOCIOCULTURAL IMPACTS OF TOURISM DEVELOPMENT ON
HERITAGE SITES [Електронний ресурс] // ResearchGate. – 2016. –
URL:
file:///C:/Users/Vika/Downloads/SocioculturalImpactsofTourismDevelop
mentOnH eritageSites.pdf.
11.Про стратегічну екологічну оцінку: Закон України. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2354-19.
12.Паньків Н.Є., Гунько В.М. Вплив закладів туристичної
інфраструктури на навколишнє середовище та розвиток еко-готелів
як інноваційної концепції гостинності / Н.Є. Паньків // Науковий
вісник НЛТУ України. 2017. Т.27. №3. С.108-112.
13.Голод А.Н. Безпека регіональних туристичних систем: теорія,
методологія та проблеми гарантування: монографія / А.Н. Голод. –
Львів: ЛДУФК, 2017. – 340 с.
14.Триснюк В. Основні екологічні проблеми та шляхи їх подолання в
Західному регіоні України / В. Триснюк // Наукові записки
Тернопільського університету імені Володимира Гнатюка. Серія:
географія. – № 1(випуск 27). – Тернопіль: СМП "Тайп". – 2010. – С.
23–26.
15.UNWTO. Режим доступу до ресурсу: [Електронний ресурс] – Режим
доступу до ресурсу: https://www.unwto.org
16.Закон України «Про місцеві державні адміністрації». Режим
доступу: до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-14#Text
 76

17.МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

РЕГІОНІВ ЗА 2018 РІК. – URL:
https://www.minregion.gov.ua/wpcontent/uploads/2019/05/Reytingova-
otsinka-za-2018-rik-prezentatsiynimateriali.pdf.
18.МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
РЕГІОНІВ ЗА 2019 РІК. – URL:
https://www.minregion.gov.ua/wpcontent/uploads/2020/05/rejtyngova-
oczinka-za-2019-rik-prezentaczijni-materialy2.pdf.
19.ПРОГРАМА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ТА КУЛЬТУРНОГО
РОЗВИТКУ ОБЛАСТІ НА 2020 РІК. – URL:
http://www.if.gov.ua/files/uploads/1380-34%20Програма.pdf.
20.Державна статистика України. – URL: http://www.ukrstat.gov.ua.
21.Соціально - економічний аналіз Івано-Франківської області.
Офіційний сайт Івано-Франківської державної адміністрації. – URL:
http://www.if.gov.ua/files2004.06.2014.pdf
22.Стратегія розвитку Івано-Франківської області на 2021-2027 рр.
Івано-Франківська обласна рада [Електронний ресурс]. – URL:
https://orada.if.ua/wp-content/uploads/2020/01.pdf
23.Пендерецький О.В. Територіальна організація промислового
туризму Карпатського суспільно-географічного району та основні
напрямки її вдосконалення / Пендерецький О.В. – Івано-Франківськ,
2011
24.Атаманюк Я. Д. Сучасні тенденції розвитку рекреаційної
інфраструктури Івано-Франківської області / Атаманюк Я. Д. //
Науковий вісник Чернівецького університету. Географія. – 2014. –
Вип. 724-725. – С. 116- 121.
25.Бурдуланюк В. Б. Пам'ятки культури Івано-Франківщини /
Бурдуланюк В. Б. – Івано-Франківськ: Нова Зоря. – 2010. – C.54.
 77

26.Зінько Ю. С. Туризм у Карпатському регіоні: загрози для довкілля

та способи сталого розвитку / Зінько Ю. С., Мальська М. П., Іваник
М. Б., Благодир С. Ф. // Вісник Львівського університету. Серія:
географічна. – 2014. – Вип. 45. – С. 443-451.
27.Маланюк Т. З. Сучасний стан розвитку туристичної галузі
ІваноФранківської області / Маланюк Т. З. // Туристичний та
готельноресторанний бізнес в Україні: проблеми розвитку та
регулювання: матер. VIII Міжнар. 61 наук.-практ. конф. (м. Черкаси,
23 - 24 березня 2017 р. ) – Черкаси: Видавець Ю. А. Чабаненко. 27.
Паньків Н. М. Природоресурсний потенціал розвитку екологічного
туризму Івано-Франківської області / Паньків Н. М. // Вісник
Львівського університету. Серія: міжнародні відносини. – 2008.
28.Доценко В.Ф., Гукалова Т.В., Бондар Н.П., Арпуль О.В. Стан та
перспективи розвитку готельного господарства в Івано-Франківській
області // Географія та туризм. 2013. Вип. 26. С. 131–138.
29.КондратенкоН.О., Оболенцева Л.В. Аналіз сучасного стану та
тенденції розвитку готельного бізнесу в регіонах України. Проблеми
економіки. 2019. №4 (42). С. 72—80. DOI:
https://doi.org/10.32983/2222-0712- 2019-4-72-80
30.Комплексне аналітико-практичне соціологічне дослідження
соціально-демографічного профілю одноденних відвідувачів
(екскурсантів) та туристів Івано-Франківської області 2018 р.
[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
http://iftourism.com/news/article/25-lyutogo-vidbulasyaprezentaciya-
rezultativ-monitoringovogo-sociologichnogo-doslidzhennyaturistichnoji-
industriji-na-teritoriji-ivano-frankivskoji-oblasti.
31.Чернобай Л.І. Суб’єкти туроператорської та тур агентської
діяльності: сутність і класифікація [Електронний ресурс] / Л.І.
Чернобай,І.Я. Кулиняк. – URL:
 78

http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Ekonomika/2009_640/63.p
df
32.Сушко Н.В. Тенденції розвитку міжнародного туризму в Україні
[Електронний ресурс] / Н.В.Сушко. – URL:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npchdu/History/2006_49/49-
13.pdf
33.Рутинський М.Й. Сучасний стан та напрямки розбудови
курортнорекреаційної інфраструктури Івано-Франківщини
[Електронний ресурс] / М.Й. Рутинський. – URL:
http://tourlib.net/statti_ukr/rutynsk.htm
34.Смаль В. Туризм і сталий розвиток [Електронний ресурс] / В. Смаль,
І.Смаль. – URL:
http://www.franko.lviv.ua/faculty/geography/Publik/Period/visn/32/15_s
mall.
35. Офіційний сайт Івано-Франківської обласної державної
адміністрації [Електронний ресурс]. – URL:
http://www.if.gov.ua/modules.php?name=Content&pa=showpage&pid=
36.Осипчук М. Брендинг як інструмент підвищення ефективності
функціонування туристичної дестинації [Електронний ресурс]
/М.Осипчук. – URL:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpdme/2011_2/osipchuk.pdf
37.Мацкевич Н.М. Сучасні тенденції розвитку міжнародного
туристичного руху [Електронний ресурс] / Н.М. Мацкевич. – URL:
http://tourlib.net/statti_ukr/mackevych.htm
38.Голояд Б. Природні ландшафти Українських Карпат та їхнє
використання з рекреаційно-туристською метою / Б. Голояд //
Краєзнавець Прикарпаття. - 2004. - №4.
39.Кілінська К. Еколого-прогнозна оцінка природно-господарської
різноманітності Карпато-Подільського регіону України. –
 79

Монографія / К. Кілінська // Чернівці. – „Рута” – 2007. С. 216-223,

270-274
40.Коробейникова Я.С. Стратегія збалансованого туризму: Конспект
лекцій / Я.С. Коробейникова .– Івано–Франківськ: Факел, 2011.
41.Топчієв О.Г., Мальчикова Д.С., Яворська В.В. Регіоналістика.
Географічні основи регіонального розвитку і регіональної політики.
Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2015.
42.Що подивитись в Івано-Франківській області. – URL:
https://sunkissed.com.ua/ivano-frankivska-oblast
43.Небанальні місця на Івано-Франківщині: що подивитись
[Електронний ресурс]. – 2020. – URL:
https://lifestyle.24tv.ua/podorozhi_ukrayinoyu_zahoplyuyuchi_mistsya_i
vano_fran kivshhini_u_yaki_hochetsya_povertatis_n1010730.
44.Гори, несамовиті пейзажі і особливі міста: куди їхати в
ІваноФранківській області. – URL: https://rubryka.com/article/where-
to-go-ivanofrankivsk-region/.