Характеристика та складові культурного туризму в Україні

1
Культурний туризм - це процес, що дає можливість для об’єднання та просвітництва
народу, формування відкритих стосунків однієї країни із її зовнішнім оточенням,
виконання соціально важливих завдань (зміцнення міжнародних стосунків, культурно-
просвітницька робота, збереження національної ідентичності тощо) шляхом
здійснення подорожей, метою яких є відвідання історичних, культурних або
географічних визначних пам'яток, ознайомлення туристів з природою, культурно-
історичним надбанням і сучасним життям країни.

Основною умовою розвитку культурного туризму є історичний та культурний

потенціал країни, рівень забезпечення доступу до нього, а також побутові умови
проживання туристів. У число об’єктів культурного туризму входять як історико-
культурна спадщина (історичні території, архітектурні споруди і комплекси, зони
археологічних розкопок, музеї, народні промисли, обряди, виступи фольклорних
колективів), так і сучасна культура (виставки, фестивалі, особливості життя населення:
кухня, костюми).
2
Стан розвитку культурного туризму в Україні. Наша країна має значний потенціал для
розвитку в’їзного і внутрішнього культурного туризму. На державному обліку в Україні
перебуває понад 130 тис. пам’яток, з них: 57206 - пам’ятки археології (418 з яких
національного значення), 51364 - пам’ятки історії (147), 5926 - пам’ятки
монументального мистецтва (45), 16293 - пам’ятки архітектури, містобудування,
садово-паркового мистецтва та ландшафтні (3541).
+

Функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 з яких мають статус національних.

До Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включено: Софійський собор з архітектурним
ансамблем, Києво-Печерську лавру в м. Києві, історичний центр м. Львова.
3
В Україні є приклади великих проектів культурного туризму і місць історичної,
культурної пам’яті, до яких виявляє своє зацікавлення держава, що розглядає їх як
потужний засіб пропаганди, утвердження національної ідентичності та історичної
справедливості. До таких проектів відноситься Національний історико-культурний
заповідник «Гетьманська столиця», Культурно-мистецький та музейний комплекс
«Мистецький Арсенал», Національний заповідник «Хортиця», Державна національно-
культурна програма «Золота підкова Черкащини».
4
Одним з інструментів стимулювання розвитку культурного туризму і формування
загальнонаціональної ідентичності можуть є державні програми: Програма розвитку
краєзнавства на період до 2010 року (затверджена Постановою КМУ від 10 червня
2002 р. № 389), Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки
(затверджена Постановою КМУ від 29 квітня 2002 р. № 583). Відповідно у обласних,
районних та міських державних адміністраціях створили власні програми.

Туризм розглядається важливим фактором регіонального розвитку. У «Державній

стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року» (затверджена Постановою
КМУ від 21 липня 2006 р. № 1001) згадується значна кількість пам’яток історії та
культури, які можуть привабити іноземних та вітчизняних туристів, наголошується на
низькому рівні інформаційно-рекламного забезпечення на внутрішньому і
зовнішньому ринках.

27 серпня 2007 р. була затверджена Міжгалузева програма на 2007-2010 рр. «Пізнай

свою країну». Метою Програми, яка орієнтована на дітей та молодь, є поліпшення
національно-патріотичного виховання, відродження духовності, формування
гармонійно розвиненої особистості, розширення її світогляду та пропаганди здорового
способу життя.
6
Вдалим прикладом місцевої ініціативи з розвитку культурного туризму можна назвати
створення за підтримки проекту TACIS EC Ради з туризму Карпатського регіону,
головне завдання якої полягає в популяризації Карпатського регіону як туристичного, в
просуванні і маркетингу туризму п’яти областей (Івано-Франківська, Закарпатська,
Львівська, Чернівецька, Тернопільська). Організація об’єднує також понад 130 закладів
туристичної інфраструктури, в т.ч. закладів освіти та культури, та в цілому систематично
працює в галузі туризму, культурному у тому числі
7
Попри те, що наша держава має досить багатий потенціал розвитку культурного
туризму, Україна має цілий комплекс проблем у цьому напрямку:
1) Сучасний туризм в Україні функціонує в умовах неналежної нормативно-
правової, методичної, організаційної та інформаційної підтримки з боку
держави.
2) Відсутність методології розвитку цього процесу
3) Незадовільний стан багатьох об’єктів культурної спадщини
4) Проблеми внутрішньої соціокультурної взаємодії
8
Українська туристична галузь тривалий час розвивалась без суттєвої державної
підтримки, що призвело до виживання переважно комерційних форм і видів туризму,
а першу чергу виїзного, та практичного зникнення соціального туризму (насамперед,
дитячого та молодіжного), конкурентоспроможність якого є суттєво обмеженою.

В Україні не ведуться системні дослідження можливостей культурного туризму робити,

вклад у розвиток малих міст і сільських населених пунктів, не ведеться статистичний
облік культурного туризму, можливостей залучення історико-культурних пам’яток у
туристичну сітку країни. Культурна спадщина не рекламується достатньою мірою на
внутрішньому і зовнішньому ринках, так з 437 українських музеїв тільки 97 мають
власні сайти (23 - київські музеї, 74-регіональні музеї). Багато сайтів музеїв мають лише
українську та російську версії.

9
На сьогоднішній день не розроблено методологічних аспектів аналізу функціонування
пам’яток історії та культури в якості екскурсійного туристичного об’єкту. Внаслідок
цього складові історико-культурної спадщини залучаються до туристичної галузі
безсистемно, а їх пізнавальна функція зводиться до мінімуму. З 418-ти пам’яток
археології національного значення лише 54 використовуються як туристичні об’єкти; з
147 пам’яток історії національного значення туристичними об’єктами є 98; з 45
пам’яток монументального мистецтва національного значення в туристичній
інфраструктурі представлено 28.

10
До 70% об’єктів культурної спадщини перебуває в незадовільному стані (кожен
десятий об’єкт в аварійному) та потребує проведення робіт з реставрації або
реконструкції, облаштування для туристичних відвідувань.
11
В Україні існує й низка проблем внутрішньої взаємодії в соціокультурній сфері, як
засвідчують дані якісних соціологічних опитувань. Учасники фокус-групового
дослідження у різних регіонах України відзначали низький рівень мобільності,
учасники не могли порівняти свої міста з іншими містами України, оскільки фактично з
рідних міст не виїздили.
Відповідно низький рівень внутрішньої географічної мобільності населення України є
чинником поглиблення регіональних відмінностей ідентичності.
Висновки
 Культурний туризм є одним з основних засобів пізнання власної країни,
формуванню гордості за її культурні надбання
 Україна має неабияк багатий потенціал розвитку культурного туризму
 Не здійснюється консолідована політика держави щодо підвищення ролі
культурного туризму у формуванні спільних цінностей та географічної
мобільності громадян України.
 Національна культурна спадщина пропагується несистемно і неефективно, як в
Україні так і за кордоном, що ускладнює її використання для розвитку
культурного туризму.
 На мою думку, нашій країні слід звернутися до досвіду підтримку культурного
туризму європейських країн, які мають помітні успіхи у цій галузі