Фінансово-економічний факультет

Кафедра туризму та економіки підприємства

Дисципліна: «Рекреаційні та курортні ресурси України»

Тема 6. Азово-Причорноморський рекреаційний регіон.

Перша DMO в Україні.

Лектор: к.е.н., доцент М.В. Бєлобородова

Розробники: М.В. Бєлобородова
Для студентів напрямів підготовки: 242 Туризм
Доступне для завантаження на сайті кафедри: ep.nmu.org.ua
 У сучасній світовій науці про туризм і рекреації склалося комплексне соціальне, географічне, економічне і
філософське розуміння дестинації. Але при цьому до цих пір це питання залишається дискусійним і єдиного
влаштовує всіх визначення так і не сформовано.
Щоб місце (територія) могло називатися дестинації, воно повинно відповідати таким основним вимогам.
1. Наявність певного набору послуг, необхідних для прийняття туристів. Причому, це повинен бути саме той
набір послуг і такої якості, яке турист очікує, купуючи запропонований йому туристський продукт. До нього, в
першу чергу, відносяться:
− доставка (транспорт) до дестинації і назад. В даний час вимоги споживача до якості обслуговування і
комфортності перевезення збільшуються, і виконання їх повинно бути обов'язковим;
− можливість переночувати (наявність готелів, кемпінгів, дачних будиночків тощо.) і поїсти (ресторани, кафе,
бари тощо.) з відповідним рівнем обслуговування.
2. Наявність пам'яток, які могли б зацікавити туристів. Саме тут виникає конкуренція між дестинаціями. Чим
цікавіше місце з точки зору можливостей побачити і дізнатися більше нового, відпочити і розважитися, тим вище
його рейтинг серед конкурентів і, відповідно, тим більше воно відвідується туристами.
3. Наявність інформаційних систем, які є необхідним «інструментом» просування продукту на туристичному
ринку. Перш за все, це можливість доступу до інформації систем комп'ютерного резервування і бронювання.

2
Туристська дестинація – це територія, що володіє певною
привабливістю для туристів, і задовольняє таким умовам:

1) наявність географічних і адміністративних кордонів;

2) наявність певного набору туристично-рекреаційних продуктів і

послуг,

3) привабливість ресурсів;

4) доступність (економічна, транспортна та ін.);

5) імідж і репутація, що впливають на її конкурентоспроможність на

туристському ринку.

3
 У науково-дослідних роботах з проблематики туризму переважно виокремлюють три типи
дестинацій.
Перший тип це великі столичні міста або прирівняні до них столиці або міста, які приваблюють
туристів своїми пам'ятками (пізнавальний туризм), хорошими можливостями для вирішення проблем
бізнесу (конгреси, бізнес-туризм, семінари, виставки). Істотну роль грає туризм з метою відвідування
знайомих і родичів, а також адміністративних центрів для вирішення завдань управління. Тому у
великих містах існують історичні, адміністративні, торгові, бізнес-центри та рекреаційні зони.
Другий тип поділяється на дві підгрупи.
1. Центри цілеспрямованого розвитку туризму села, міста, в яких зберігаються звичаї, історія,
культура. Для залучення туристів готелі будують на невеликій відстані від цих міст і сіл.
2. Міста, що мають високий ступінь привабливості завдяки своїй історії, культурі, науці.
Третій тип це центри, спеціально побудовані для туристів («Disneyland» в Каліфорнії і у Франції).

4
5
6
 Таким чином, розвиток туристичної дестинації це складний поетапний процес від визначення території як
потенційної туристської дестинації до її становлення як такої, що залежить від різних факторів внутрішнього і
зовнішнього середовища. У своєму розвитку туристські дестинації проходять кілька стадій розвитку.
1. Дотуристська стадія, пов'язана з не турістською спеціалізацією території.
2. Зростання чисельності туристів. Туристів приваблюють краса незайманої природи і культура. У цей період на
територію приходить бізнес. В результаті формуються основи туристської інфраструктури.
3. Просування. Місцева влада починає докладати зусиль щодо формування якісних і затребуваних туристами
продуктів і послуг, просуванню туристських можливостей території, наслідком чого є стійке зростання туристичних
потоків. В результаті формується туристський ринок. Перед сектором бізнесу стоїть завдання щодо забезпечення
розгалуженої інфраструктури дестинації. Проводиться політика активного просування дестинації на ринку, в результаті
чого відбувається подальше збільшення потоку туристів.
4. Інвестиції в туризм. Інфраструктура не справляється з обсягом прибуття туристів: будуються магазини, паби, бари,
готелі, казино, тобто всі необхідні засоби обслуговування, здатні змінити вигляд дестинації.
5. Створення нових робочих місць. У дестинацію приїжджають працювати люди з інших регіонів і навіть країн,
осідають там, продовжують прибувати туристи, вносячи свої звичаї, культуру. В результаті починаються конфлікти між
ними і місцевими жителями (виникають соціальні, екологічні, економічні проблеми). Ця дестинація вже більше не є
модною і стає, як і інші, уніфікованої.
6. Скорочення потоків туристів. Туристи хочуть відвідувати цікаві, незвичайні місця, а не типові дестинації.
7. Рухливі засоби технічного обслуговування практично не використовуються (наприклад, порожні готелі) і, як
наслідок, зазнають збитків.
8. Знижки, нова цінова політика або нова ідея розвитку дестинації сприяють пожвавленню туристичного попиту. На
цьому етапі основне завдання – пошук або створення нового чинника привабливості. 7
http://surl.li/fmfrk

8
 Туристично-рекреаційний кластер – група географічно сусідніх і взаємодіючих на принципах
державно-приватного партнерства компаній, науково-освітніх і громадських організацій, органів
державного управління, які формують і реалізують туристські продукти і послуги на основі використання
туристично-рекреаційного потенціалу території

В основі функціонування кластера закладені принципи державно-приватного партнерства. В якості

основних проблем формування та розвитку туристсько-рекреаційних кластерів на принципах державно-
приватного партнерства сьогодні можна виділити наступні:
1. Відсутність професійних туристських кадрів, здатних розуміти всі переваги та вигоди від подібної
форми кооперації; низька сприйнятливість керівних працівників до інновацій.
2. Відсутність практики стратегічного планування туристської діяльності на основі державно-
приватного партнерства.
3. Проблеми з регіональної якісної туристично-рекреаційною інфраструктурою і транспортною
доступністю регіонів.
4. Досить тривалий період «запуску» туристично-рекреаційного кластера (в середньому, близько 3
років).
9
10
 Розмежування понять
«туристичний кластер» та «DMO»

Ознаки Туристичний кластер DMO (Destination management organization)

Організації, які формують кінцеві туристичні продукти, системи Незалежні некомерційні організації, які планують розвиток
контрагентів туроператорів і турагентів, які поставляють різні туристичного напрямку та займаються виконанням
Учасники
туристичні продукти, надають туристичні послуги, а також довгострокової маркетингової програми розвитку туризму в
професійні науково-освітніх установи. регіоні
Організація інноваційної і економічної діяльності, яка
використовує не лише географічну і виробничо-тематичну
пов’язаність окремих підприємств, а також й ідентичність
Завдання Координація, менеджмент та маркетинг певної дестинації
організаційних систем виробничої, невиробничої і науково-
освітньої сфер, що дозволяє отримати синергетичний ефект при
спільному використанні наявних ресурсів
Основа для Комплекс потенціалів: рекреаційний, інноваційний,
Рекреаційний потенціал конкретної дестинації
створення підприємницький, інтелектуальний, людський
Географія створення Принцип екстериторіальності Принцип географічної однорідності
Формування конкурентних переваг, підвищення ефективності
виробництва інноваційних туристичних продуктів за рахунок Консолідація всіх зацікавлених в розвитку туристичного напряму
Мета створення поліпшення комунікації, вертикальної та горизонтальної сторін, включаючи органи влади, туристичний бізнес, громадські
інтеграції як окремих сфер індустрії гостинності, так і окремих та професійні об’єднання, академічну спільноту та ЗМІ
підприємств

11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24