225

застосування новітніх інформаційних технологій. Саме їх використання на

практиці забезпечує дотримання суб'єктами туристичної діяльності
комплексу взаємодіючих і взаємодоповнюючих вимог, що формують якість
туристичних послуг. Менеджмент, персонал та автоматизація - все це дає
шанс обійти конкурента, та забезпечити турфірмі успіх в умовах ринкових
[відносин. Використовуючи переваги комп'ютерних технологій, сучасна
туристична компанія впевнено та успішно працює сьогодні, закладаючи
фундамент завтрашнього процвітання.

Список використаних джерел:

1. Мельниченко С. Вплив інформаційних технологій на маркетинг туристичних підприємств
// "Вісник КНТЕУ". - 2007. - № 5.
2. . Информационные технологии в бизнесе. Энциклопедия / Под ред. Милана Желены. -
Санкт-Петербург, Москва, Харьков, Минск: ПИТЕР, 2002. - 1120 с.
3. Квартальнов В.А. Туризм: Учебник. / Квартальнов В.А. - М.: Финансы и статистика, 2004.
- 320 с.
4. Скопень М.М. Комп'ютерні інформаційні технології в туризмі./ Скопень М.М. - К.:
Кондор, 2005. - 301 с.
5. Соловьев А.А. Интернет как средство развития туризма в Крыму//Культура народов
причерноморья- Научный журнал.- 2008 г.- №137.- С. 130-133.
6. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: Монографія. -
К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. - 537 с.
7. Туризм в Україні: Стат. зб. - К.: Кондор, 2005. - 184 с.
8. Матеріали Головного управління туризму та культури Івано-Франківської області.
9. http://www.tourism.gov.ua - туристична державна адміністрація України.
10. www.iatp.org.ua - програма розширення доступу та навчань в Інтернет.
11. http://www.turbaza.com.ua - український туристичний сервер.
12. http://www.ukrtravel.net - українська туристична мережа.
13. www.tour.com.ua - туристичний ринок України.

УДК 911.3
Пендерецький О.В., к.т.н., доц.
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

ПРОМИСЛОВИЙ ТУРИЗМ: ЕКОЛОГІЧНИЙ НАПРЯМ

Розроблена концепція екологічного напряму промислового туризму.

Особлива увага приділена аналізу основних визначень і принципів екологізації
туристичної діяльності. Показано роль та значення екологічної складової в
системі безпеки туристів на об’єктах промислового туризму.
Запропоновано нові методи визначення екологічної ситуації промислових
об’єктів на основі fuzzy-теорії та нейромережі.
The concept of ecological part of industrial tourism is disclosed. The analysis
of basic definitions and principles of tourism activitie’s ecological development is
provided. The role and significance of environmental component in the safety
system of industrial tourism are investigated. The new methods of industrial
entertainment’s environmental situation definition based on fuzzy-theory and
neural networks system are proposed.
 226

Вступ. Постановка проблеми. Антропогенне навантаження, яке

здійснюють мандрівники на природні і культурно-історичні туристичні
ресурси породжує основні передумови виникнення екотуризму та
екологізації його видів. Це навантаження зростає пропорційно темпам росту
індустрії туризму, завдяки його масовості. Стає очевидним протиріччя між
задоволенням туристичного попиту і раціональним використанням
туристичних ресурсів. Сьогодні антропогенне навантаження і його
деструктивні наслідки спостерігаються практично у всіх секторах світової
туристичної індустрії, особливо промислового туризму [1].
У міру зростання глобалізації світового господарства зростають і
негативні зміни в географічній оболонці Землі, зокрема: зміни клімату,
деградація ґрунтів і земель, руйнування екосистем і зменшення
біорізноманіття, забруднення повітря, води, ґрунтів і рослинності, природні
та техногенні лиха і катастрофи, неконтрольований приріст населення та
посилення нерівності у соціально-економічному розвитку, продовольча
безпека і наростання загрози здоров'ю населення, обмеженість запасів енергії
та інших видів природних ресурсів.
Аналіз останніх публікацій і досліджень. Серед останніх досліджень і
публікацій в сфері екологізації туристичної діяльності слід відзначити
посібник Т.К. Сергеєвої «Экологический туризм» [3], де автор приділила
велику увагу менеджменту, етиці і безпеці екологічного туризму, ряд видань
О.М. Адаменка та Г.І. Рудька в яких автори висвітлили питання екологічної
безпеки об’єктів і територій, та авторські дослідження [1], [2], [4].
Формулювання цілей статті. Постановка завдання. В світлі широкого
впровадження міжнародної концепції сталого розвитку, яка була прийнята
ще в 1992 р. у Ріо-де-Женейро в ході конференції ООН з навколишнього
середовища і розвитку, роль екологічно сталого туризму стає все більш
значущою.
Згідно з визначенням СОТ та Всесвітньої Ради з туризму і подорожей
(WTTC), «сталий туризм відповідає потребам як туристів, які відвідують
туристичні центри, так і населення останніх; крім того, він передбачає
забезпечення та оптимізацію перспектив майбутнього розвитку. Ресурси
використовуються таким чином, щоб задовольнити економічні, соціальні та
естетичні потреби, але при цьому зберегти культурну унікальність,
найважливіші екологічні особливості, різноманіття біологічних видів та
життєво важливі системи». Це є актуальним та перспективним з точки зору
розвитку в країні промислового туризму [1]. Сутність його полягає в тому,
що в якості екскурсійних об'єктів використовуються звичайні промислові
підприємства, об’єкти народних промислів, де в ролі атракцій постають
виробничі цикли, технологічні процеси, результати роботи підприємств, а
також наслідки їхнього впливу на навколишнє середовище (у цьому випадку
промисловий туризм поєднується з екологічним). При цьому важливим є
володіти достовірною інформацією про екологічний стан даних об’єктів і не
погіршувати наявної ситуації. Використання цих об’єктів без попередньої
 227
оцінки їх екологічного стану, не врахування взаємовідносин людини,
суспільства і природи, охорони навколишнього природнього середовища, що
є самою гострою і актуальною проблемою сучасності, призводить до
негативних наслідків.
Мета та завдання статті. Запропонувати основні напрямки та методи
екологізації промислового туризму
Виклад основного матеріалу. Світова економічна криза дала значний
поштовх для формування відносно нового виду туризму – промислового.
Сьогодні у світі багато великих і малих виробництв тісно співпрацюють з
туристичними фірмами, тим самим рекламуючи власну продукцію та
розширюючи ринки збуту.
Проте підвищена зацікавленість туристів до промислових об’єктів, місць
природних рекреаційних комплексів та народних промислів потребує
гарантії їх техногенної і екологічної безпеки. Туризм в наші дні - складова
частина великого бізнесу. За оцінками СОТ, доходи галузі складають
трильйони доларів в рік. При цьому люди починають все частіше
замислюватися про екологічні наслідки подорожей. Не випадково
Організація Об'єднаних Націй оголосила 2002 р. «Роком екологічного
туризму». За визначенням СОТ «Сталий розвиток туризму має задовольняти
потреби туристів і країн, які їх приймають, за умови збереження і збільшення
майбутніх можливостей, що передбачає таке управління ресурсами, при
якому економічні, соціальні та естетичні потреби могли б бути задоволені, в
той час, як культурна цілісність, важливі екологічні процеси, біорізноманіття
та системи життєзабезпечення підтримуються і зберігаються».
Сталий туризм повинен відповідати критеріям соціальної, культурної,
екологічної та економічної сумісності. Сталий туризм - це той туризм, який в
довгостроковій перспективі, тобто в проекції на сучасне і майбутні
покоління, може адаптуватися до конкретних етнічних і культурних
особливостей, відповідає вимогам соціальної справедливості, екологічно
сумісний, а також доцільний і вигідний в економічному плані.
Серед основних передумов виникнення екотуризму та екологізації
традиційних видів туризму провідну роль відіграє наростання протиріч між
задоволенням туристичного попиту і раціональним використанням
туристичних ресурсів. В основі цих протиріч знаходиться антропогенне
навантаження, яке здійснюють туристи на природні і культурно-історичні
туристичні ресурси.
Екотуризм також включає в себе наступні специфічні принципи, які
відрізняють його від більш широкої концепції сталого туризму:
- Активне сприяння збереженню природної та культурної спадщини;
- Залучення місцевих і корінних спільнот до планування, розвитку та
здійснення екотуристичної діяльності, яка сприяє підвищенню їх добробуту;
- Роз'яснення туристам значення природної і культурної спадщини
відвідуваних турцентрів;
- Спрямованість на індивідуальних мандрівників і організовані невеликі
туристичні групи.
 228
Існують два підходи до виділення екологічного сектору туризму. У
першому випадку екотуризм - це такий, головним об'єктом якого є дика
природа. При цьому більшість авторів відзначають складність проведення
межі між природою і традиційною культурою, і поряд з природою
включають останню в об'єкти екотуризму. Але навіть у цьому випадку,
ємність поняття «екотуризм» повністю не вичерпується. Широке поширення
одержує туризм з метою відпочинку на природі і територіях, змінених
людиною. Це особливо характерно для США та країн Західної Європи
(західно-європейська та американська моделі екотуристичної діяльності), де
корінних ландшафтів практично не збереглося, а висока потреба спілкування
з природою задовольняється населенням на територіях із вторинної
квазіприроди. Такий туризм часто зараховується до розряду екологічного, а
його значення для охорони та відновлення середовища, народних традицій і
екологізації економічного розвитку, стає в деяких регіонах вирішальним. Як
приклад, можна навести агротуризм (відвідування ферм і сіл з метою
зануритися в атмосферу сільського способу життя).
Прихильники другого підходу пропонують розглядати екологічний
туризм як приклад (вид) сталого туризму. Можна вважати даний підхід більш
виправданим, тому що цей вид туризму ґрунтується й успішно реалізує на
практиці головні принципи концепції сталого розвитку, як-то
природокористування, не приводить до деградації ресурсів, оскільки для
відновлення та охорони останніх використовується частина вигод від його
розвитку. При цьому підході об'єкти туризму можуть бути як природного,
так і штучного походження, що є основою для формування на теренах нашої
держави промислового туризму [4].
Тим не менш, незважаючи на велику кількість опублікованих за останні
роки наукових і навчальних робіт, до цих пір не існує єдиного універсального
визначення поняття «екологічний туризм». На даний момент вітчизняні та
зарубіжні фахівці ніяк не можуть зійтися в думках з приводу
концептуального визначення екотуристичної діяльності. Скориставшись
великою кількістю сучасних і авторитетних видань по проблематиці
екологічного туризму, приведемо ряд найважливіших визначень екотуризму,
найбільш часто використовуваних у науковій та навчальній практиці.
Екотуризм - це:
1. Туризм, сумісний з екологічними і соціальними вимогами,
відповідальний перед природою, сприяє її захисту, підвищує культуру
мандрівників, виконує просвітницьку функцію, дбайливо відноситься до
традиційних культур і місцевих співтовариств (Є. Ю. Ледовських, Н. В.
Моральова, А. В. Дроздов).
2. Туризм, який включає всі форми природного туризму, при яких
основною мотивацією туристів є спостереження і долучення до природи
(WTO, 2001).
3. Сукупність форм туризму, при яких робиться свідома спроба звести до
мінімуму негативний вплив на навколишнє середовище, надати допомогу у
 229
фінансуванні охоронних природних територій, створити джерела доходу для
місцевого населення (Товариство екотуризму Німеччини, 1995).
4. Цілеспрямовані подорожі в природні території з метою більш
глибокого розуміння місцевої культури та природного середовища, які не
порушують цілісності екосистем, при цьому роблять охорону природних
ресурсів вигідною для місцевих жителів (USA Ecotourism Society, 1994).
5. Відвідування унікальних природних територій, малопорушених
господарською діяльністю, що зберегли традиційний устрій життя місцевого
населення; підвищення рівня екологічної культури всіх учасників
туристичного процесу та підвищення життєвого рівня місцевого населення,
дотримання природоохоронних норм і технологій при реалізації екологічних
турів та програм (Т. К. Сергєєва).
6. Природно-орієнтований туризм, що включає програми екологічної
освіти та просвіти і здійснюваний відповідно до принципів екологічної
стійкості (Australian National Ecotourism Strategy, 1992).
7. Подорож, в основі якої лежить турбота про навколишнє середовище і
на перший план виходить організація поїздок з обмеженим числом учасників
у природні зони з можливим відвідуванням місць, що представляють
культурний інтерес з метою реалізації різних проектів охорони і
раціонального використання природних ресурсів (Г. С. Гужін, М. Ю. Бєліков,
Є. В. Клименко, 1997).
На основі наведених визначень екотуризму, зробимо деякі висновки, які
можна визначити як основні принципи екотуристичної діяльності:
- цей вид туризму стимулює і задовольняє бажання спілкуватися з
природою шляхом цілеспрямованих подорожей в незаймані або малозмінені
природні території, представлені у всьому світі, як правило, національними
та природними парками, заповідниками, заказниками, пам'ятниками природи
та іншими категоріями;
- екотуристична діяльність відрізняється відносно слабким негативним
впливом на природнє середовище і тому його іноді називають «м'яким
туризмом». Саме з цієї причини він став практично єдиним видом
використання природних ресурсів у межах особливо охоронних природних
територій;
- екотуризм запобігає негативному впливу на природу та культуру і
сприяє охороні навколишнього середовища і соціально-економічному
розвитку територій;
- екотуризм поєднує дотримування певних, досить жорстких правил
поведінки, відпочинку, розваг та екологічної освіти для мандрівників, з
метою його успішного розвитку;
- екотуристична діяльність має бути вигідною місцевому населенню і не
повинна суперечити його інтересам і соціально-економічному розвитку;
- місцеві жителі не лише працюють в якості обслуговуючого персоналу,
але і продовжують жити на території, що охороняється, вести звичний уклад
життя, займатися традиційними видами господарювання, які забезпечують
ощадливий режим природокористування;
 230
- екотуризм розуміється як складова частина індустрії туризму, що
виробляє та продає свій турпродукт і отримує від цього прибуток, або як
туристична діяльність на природі, що приносить прибуток для збереження
природного середовища, а також для поліпшення життєвого рівня місцевого
населення;
- основними цілями екотуризму є: екологічна освіта, підвищення
культури взаємин людини з природою, вироблення етичних норм поведінки в
природному середовищі, виховання почуття особистої відповідальності за
долю природи та її окремих елементів, а також відновлення духовних і
фізичних сил людини, забезпечення повноцінного відпочинку в умовах
природнього середовища.
Поряд з тим, щоб створити безпечні умови для мандрівників, врахувати
інтереси місцевих громад, а також інформувати їх про наявний екологічний
та техногенний стан території і об’єктів, ми пропонуємо запровадити сучасні
методи і розробки, запровадження яких допоможе оперативно отримати
достовірну інформацію про дані об’єкти. Так як захист навколишнього
середовища вимагає використання способів і методів завдяки яким можна
було б точніше і швидше отримати об’єктивну інформацію про забруднення
ґрунтів, оскільки вони є головним «депо» природних та техногенних
надходжень хімічних елементів та сполук і їх вміст призводить до
комплексної трансформації його біогеохімічних та екологічних параметрів,
хоча ґрунт і має деякі особливості біологічного самоочищення – розщеплює і
мінералізує відходи, однак механізм такого самоочищення, внаслідок його
перевантаження (фізичного, хімічного, механічного) порушується, що
приводить до деградації, тому нами розроблений та запатентований винахід
для вирішення цієї проблеми [6]. Оскільки відомі методи є дуже громіздкі, та
потребують значного об’єму фактичного матеріалу і не завжди враховують
аномальні точки по всій території, що є дуже важливим для оцінки його
екологічного стану, а розроблений метод є значно економніший від уже
відомих і його можна використати для визначення аномального вмісту у
ґрунтах хімічних елементів у будь якій точці території. Також він дає
можливість автоматизувати процес пошуку (картографічного моделювання)
шляхом побудови дійсних значень ізоліній концентрацій, а не їх середніх
значень. При цьому кількість таких ліній необмежена. Це дає можливість
отримати точніші, а значить і об’єктивніші еколого-техногеохімічні карти.
Методи теорії нечітких множин і нечіткої логіки (fuzzy-теорії) [7] дають
можливість описувати якісні, неточні поняття і наші знання про навколишній
світ, а також оперувати цими знаннями з метою отримання нової інформації.
Fuzzy-теорія більш природньо описує характер людського мислення і хід
його висновків, ніж традиційні логіко-формальні схеми. Тому використання
математичних засобів для представлення нечіткої початкової інформації дає
можливість отримувати моделі, які адекватно відтворюють різні аспекти
невизначеності, які постійно присутні при оцінці екологічного стану
довкілля. Для цього ми пропонуємо використання методу на основі fuzzy-
теорії [1].
 231
Оцінка поточної екологічної ситуації та екологічного стану довкілля
здійснюється за екологічними показниками стану і структури геоекосистем,
які необхідно порівняти з нормативними. Ця процедура виконується згідно
міжнародних і державних стандартів серії ISO 14000 на рівні державних
установ, підприємств, галузі і територій [1]. Процес оцінки екологічного
стану довкілля здійснюється на основі комплексу комп’ютерних
екологотехногеохімічних карт як за окремими компонентами довкілля і за
окремими елементами-забруднювачами, так і за інтегральною картою. За
допомогою таких карт визначаються зони екологічної небезпеки різного
ступеня: сприятливі, задовільні, напружені, складні, незадовільні,
передкризові, критичні, катастрофічні.
Запровадження розроблених нами методів для оцінки екологічної
ситуації території дає можливість своєчасно інформувати місцевих жителів
про стан використовуваної нами території та на дотримання 10 заповідей
екотуристів, сформульованих фахівцями Міжнародної Організації
Екотуризму (TIES):
1) пам'ятати про уразливість Землі;
2) залишати тільки сліди, забирати тільки фотографії, вбивати тільки
час;
3) пізнавати світ, у який потрапив: культуру народів, географію;
4) поважати місцевих жителів;
5) не купувати вироби виробників, що піддають небезпеці навколишнє
середовище;
6) завжди рухатися тільки прокладеними стежками;
7) підтримувати програми з захисту навколишнього середовища;
8) де можливо, використовувати методи збереження навколишнього
середовища;
9) підтримувати (патронувати) організації, що сприяють захисту
природи;
10) подорожувати з фірмами, що підтримують принципи екотуризму.
Часто у сферу екологічного туризму включаються поїздки пов'язані із
задоволенням аматорських, професійних і наукових інтересів, з навчанням і
освітою, промисловою і бізнесовою діяльністю, отриманням екстремальних
вражень від перебування на техногенно змінених територіях. Отже, об'єктами
екологічного туризму можуть бути як природні, техногенні так і історико-
культурні пам'ятки, особливо охоронні території та місця компактного
проживання своєрідних етнічних груп населення, які зберегли свої звичаї і
традиції, які можуть бути цікаві для рекреантів з інших регіонів і країн.
Екологічний туризм є сектором туризму, найбільш близьким до
навколишнього середовища в його широкому розумінні. Це виражається в
більш тісних зв'язках з багатьма сферами, важливими для сталого розвитку
окремих територій і світової системи в цілому. З розвитком екотуризму
пов'язані зміна моделей природокористування, він сприяє охороні природи і
культури, соціальному та економічному розвитку. Ці елементи утворюють
систему і взаємно впливають один на одного.
 232
Висновки та перспективи подальших розвідок. Туризм повинен бути
екологічно орієнтованим на довготривалу перспективу, економічно
життєздатним, а також відповідати етнічним і соціальним інтересам місцевих
співтовариств. Необхідність розвитку екологічно орієнтованого туризму, як
одного з важливих принципів сталого екологічно безпечного розвитку
суспільства в цілому, підтверджено і на міжнародному рівні.
З розвитком екотуризму пов'язана зміна ставлення до навколишнього
середовища, зміна моделей природокористування; розвиток екотуризму
сприяє охороні природи і культури, соціальному та економічному розвитку.
Екологічний туризм є і одним з елементів еколого-просвітницької діяльності.
Особливості екотуризму полягають в тому, що він не лише задовольняє
бажання спілкуватися з природою, але змушує потенціал туризму служити на
благо охорони природи, соціально-економічного розвитку, сприяє
підвищенню еколого-освітнього і загальнокультурного рівня відвідувачів.
Для збільшення соціальної значущості екології у всіх сферах життя
суспільства (освіти, виробництва, культури, побуту) необхідне створення і
масове поширення світоглядної концепції спільної еволюції суспільства і
природи, спираючись на природне прагнення людей до здорового способу
життя, сформувати соціально-психологічні установки на виконання високих
екологічних стандартів ставлення до природи.
Збереження цілісності навколишнього середовища є найважливішою
передумовою розвитку туризму, так як тільки незаймана природа приваблює
туристів і сприяє їх повноцінному відпочинку. Руйнування навколишнього
середовища рано чи пізно призводить до зникнення в регіоні туризму як
галузі економіки.
Отже, проблематику в розвитку туризму можна визначити наступним
чином: з одного боку, ми не можемо відмовитися від туризму, як від
економічного чинника, з іншого боку, він несе спільну відповідальність за
руйнування нашого життєвого простору. І тільки запровадження новітніх
методів контролю за екологічним станом об’єктів туризму, дотримання
нормативних параметрів навколишнього середовища дасть перспективу
розвитку туризму взагалі, так і екологічного напряму зокрема.

Список використаних джерел:

1. Пендерецький О.В. Екологічні аспекти розвитку промислового туризму в
нафтогазовидобувних регіонах України. /Пендерецький О.В.// – Івано-
Франківськ:Науковий вісник ІФНТУНГ. - 2009. Вип.4(22). С.148-152.
2. Пендерецький О.В. Концептуальна інформаційна кадастрова система об’єктів
промислового туризму. Науковий збірник КНУ ім. ТГШ, №8. 2010. С. 59 – 64.
3. Сергеева Т.К. Экологический туризм: Учебник. /Сергеева Т.К.// - Москва:
Финансы и статистика, 2004. – 360 с.:ил.
4 Пендерецький. О.В. Промисловий туризм в Україні: стан, перспективи розвитку.
Український географічний журнал. Інститут географії НАН України. № 3. 2010. С. 48 – 51.
5. Дмитрук С.В. Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля.
Міжнародна науково-практична конференція Київський національний університет
культури і мистецтв 4-6 червня 2004 р.
 233
6. Пендерецький О.В., Горбійчук М.І., Шуфнарович М.А. Патент на винахід №
92534. Спосіб визначення концентрації важких металів у ґрунті. Зареєстровано в
Державному реєстрі патентів України на винаходи 10.11.2010.

УДК 911.3
Сировець С.Ю., здоб.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

СФЕРА ГОСТИННОСТІ В РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНІЙ

ДІЯЛЬНОСТІ СТОЛИЧНОГО РЕГІОНУ: СУСПІЛЬНО-
ГЕОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ

Проведено аналіз розвитку готельного господарства як складової

сфери гостинності на сучасному етапі та розкрито особливості
територіальної організації готельного господарства в Столичному регіоні.
The analysis of hotel economy development as a component hospitality
sphere on the current development stage is disclosed. The features of territorial
organization of hotel economy in the Capital region are investigated.

Вступ. Постановка проблеми. Для держави необхідно мати належний

рівень розвитку сфери гостинності, адже він сприяє пожвавленню усіх
суспільно-економічних контактів та зв'язків, посилює економічний потенціал
регіонів, піднімає рейтинг держави, окремих її регіонів у світовому
співтоваристві. Динамічний розвиток туристичної галузі зумовлює
формування попиту на послуги сфери гостинності, які надаються
спеціалізованими підприємствами готельного господарства, яке є складовою
рекреаційно-туристичної діяльності. З огляду на динамічний розвиток попиту
на послуги гостинності і стабільність розвитку галузі як складової світового
господарства варто розглядати регіону як самостійний об’єкт дослідження
суспільної географії.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сфера гостинності
досліджується багатьма науками (історичними, географічними та
економічними), особливо в останні десятиріччя, коли його почали розглядати
в контексті розвитку туризму як структурну компоненту індустрії туризму,
розглянуті в працях вітчизняних та зарубіжних вчених: Ф.Котлер, Дж.Уокер,
О.Любіцева, В.Бабарицька, О.Малиновська В.Герасименка, Т.Ткаченко,
Т.Сокол, В.Федорченка, Н.Фоменко та ін. [1-3]
Формулювання цілей статті. Постановка завдання. Метою статті є
розкриття особливостей сучасного стану сфери гостинності в Столичному
регіоні.
Виклад основного матеріалу. Основу сучасної системи гостинності в
рекреаційно-туристичній діяльності становить готельне господарство. Ця
структура рекреаційно-туристичної діяльності є однією з найдинамічніших, а
глобалізаційні тенденції позначились на її діяльності. Важливим фактором