129

задоволення потреб в межах певного регіону. Ця особливість зумовлює специфіку

виробництва споживчої вартості і вартості в інфраструктурі.
На відміну від інших галузей споживча кооперація України здійснює багатогалузеву
діяльність. Крім торгівлі (роздрібної та гуртової) вона займається виробництвом
(хлібовипікання, виробництво кулінарних та кондитерських виробів, безалкогольних напоїв
тощо), громадським харчуванням і заготівлями. І тому інфраструктура споживчої
кооперації забезпечує послугами всі напрямки її діяльності. Звідси випливає специфіка
інфраструктури споживчої кооперації, яка полягає в тому, що вона має багатоцільовий
характер та різногалузеву спрямованість.
Висновки. Існування в системі споживчої кооперації власних інфраструктурних
підрозділів зумовлено об'єктивними причинами. Як свідчить практика, і в сучасних
економічних умовах інфраструктурні ланки доводять свою необхідність, демонструючи
часто кращу пристосованість і вищу результативність діяльності, ніж основні галузі.
1. Биков А. Інфраструктура інвестиційного процесу — система забезпечення
розвитку економіки Росії // Економіка. 2002. — № 7. — С. 80—88. 2. Волощук Г.А.
Инфраструктура торговли. — К.: Вища школа, 1989. — 222 с. 3. Павлов В.І. Формування
споживчого ринку в регіоні в умовах перехідного періоду // Регіональна економіка. — 2001. —
№ 2. — С. 50.

УДК 338.48
О.В. Мельник
Національний університет “Львівська політехніка”,
кафедра економіки і менеджменту інвестицій та нерухомості

ВПЛИВ ТУРИЗМУ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ

 Мельник О.В., 2003

Проаналізовано широкі можливості та переваги розвитку туризму в регіоні,

його вплив на інші галузі господарства та соціально-економічний ефект від
організації туристичної діяльності в регіоні.

This article is devoted to the problem of the development of tourism in the

region. The analysis of opportunities and advantages of tourist activities in the
region and influence of such activities on different national economy branches is
examined in the article.

Постановка проблеми. Туризм, маючи давню історію, не привертав до себе

достатньої уваги до початку ХХ ст. Зумовлено це передусім тим, що туристична індустрія
не зараховувалась більшістю дослідників до господарської діяльності. Необхідність
вивчення туристичного феномену виникла після сталого збільшення туристичних потоків,

Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua

 130

зростання економічного значення туризму. Розвиток туризму відбувається настільки

динамічно, що на сьогодні випереджає за доходами лідерів зовнішньої торгівлі —
автомобілебудування та нафтогазову галузь. Саме тоді постало перед науковцями питання
про необхідність докладнішого розгляду проблеми розвитку туризму як повноправної
галузі економіки. У статті розглянуті фактори впливу туристичної діяльності на розвиток
економіки та пояснюється доцільність розвитку туризму.
Аналіз останніх досліджень і результатів. Про шляхи вирішення проблем розвитку
туристичного комплексу в регіоні йдеться у публікаціях Гудзя П.В., Мацоли В.І., Кравціва В.С.
Невирішеною залишається проблема розвитку туризму у віддалених районах та сільській
місцевості. Не йдеться про розширення поля прикладання праці для некваліфікованих
працівників завдяки функціонуванню туристичних підприємств.
Постановка задач. Завдяки належно організованому туризму можна активізувати
господарську діяльність у регіоні. Функціонування туристичної індустрії у регіоні сприяє:
— притоку грошових коштів за рахунок продажу туристичних путівок та супутніх
послуг;
— розвитку продуктивних сил районів, де є туристичні ресурси;
— використання таких природних ресурсів, які не використовуються у іншій
господарській діяльності;
— розширенню сфери прикладання праці та забезпеченню підвищеної зайнятості
населення; пропорційнішому використанню трудових ресурсів;
— наближенню споживача до продуктів споживання та зменшенню транспортних
витрат;
— інвестиційній діяльності завдяки вищій рентабельності туризму, ніж інших сфер
економіки;
— супутній ефект від зменшення захворюваності та підвищення працездатності і, як
наслідок — підвищенню продуктивності праці.
Завдяки розвитку іноземного туризму можна досягти такого ефекту:
— врегулювання платіжного балансу внаслідок притоку валютних надходжень;
— реалізації товарів за валюту, які не продаються при звичайному експорті.
Виклад основного матеріалу. Складовими туристичної діяльності є міжнародний та
внутрішній туризм. Вони тісно взаємозв’язані та доповнюють одне одного. Належний
розвиток внутрішнього або, інакше кажучи, національного туризму прокладає шлях
міжнародному туризму. Освоєння нових територій для туризму, створення належної
інфраструктури та матеріально-технічної бази туризму, підготовка висококваліфікованих
спеціалістів для туристичної галузі сприяє притоку внутрішніх туристів, а також робить
можливим розвиток міжнародного туризму. Щороку кількість туристів зростає. За даними
Державної туристичної адміністрації у 2000 р. кількість внутрішніх туристів в Україні
становила 1351 тис. осіб, у 2001 р. — 1488 тис., іноземних туристів у 2000 р. побувало в
Україні 378 тис. осіб, у 2001 р. — 416 тис. осіб [1, с. 510]. Хоча міжнародний туризм
охоплює незначну частину ринку (10 — 20 % від усіх туристичних поїздок), він має
важливе значення для економіки країни, адже приносить чималі прибутки в іноземній
валюті, поліпшуючи стан платіжного балансу країни, зменшуючи його дефіцит. За
підрахунками фахівців, один день перебування іноземного туриста в Україні приносить до
60 дол. США бюджетних надходжень [2, с. 230].
З розвитком туризму витрати туристів розповсюджуються на широку ділянку
діяльності суспільства, спричиняючи ефект мультиплікатора — ланцюгову реакцію

Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua

 131

“витрати—доходи—витрати—доходи” тощо, який полягає у прямому, опосередкованому і

стимулюючому впливі туристичної діяльності на розвиток економіки загалом. Під прямим
впливом розуміється вкладення коштів, витрачених туристами безпосередньо у розширення
матеріально-технічної бази туристичної фірми, тобто будівництво основних закладів та
об’єктів для обслуговування винятково рекреантів (санаторії, туристичні бази та
відпочинкові комплекси), виплату зарплати працівникам, створення нових робочих місць.
Опосередкований вплив полягає у зростанні доходів суміжних з туризмом галузей
економіки — житлового будівництва та прокладання доріг, транспорту, торгівлі, сільського
господарства, виробництво товарів народного споживання тощо. Ці об’єкти можуть бути не
обов’язково рекреаційного призначення, а використовуватись у туристичній діяльності
частково або періодично. З туристичною діяльністю пов’язано до 50-ти галузей економіки.
Стимулюючий вплив полягає у створенні додаткового доходу і, як наслідок, — можливості
збільшення споживання, забезпечуючи додатковий стимул для економічної діяльності.
Про доцільність інвестування туристичної індустрії свідчать такі дані Кабінету
Міністрів України: вкладання коштів у гірничу промисловість дозволяє отримати зростання
обсягів продукції через 180 днів; у харчовій промисловості позитивних зрушень можна
очікувати через 30 — 40 днів, в машинобудуванні — через 6 місяців, у літакобудуванні —
через 3 роки; туристична сфера діяльності дає збільшення обсягів продукції через 2—3
місяці після реалізації інвестиційного проекту [2, с. 210]. Загальна політика реструктури-
зації економіки регіону повинна стимулювати інвестування об’єктів чи заходів, які
підвищують привабливість туристичної території, адже прослідковується ще й тенденція,
що інвестиції швидше окуплюються у тих галузях економіки, на розвиток яких потрібно
менше затрат.
Дуже важливо для регіону, де розвивається туризм, створення нових робочих місць.
Як свідчать статистичні дані, зайнятість у туризмі більша, ніж в інших галузях економіки. В
Україні у 2000 році частка у створенні внутрішнього національного продукту (ВНП)
зайнятих у сфері послуг, до якої належить і туристична діяльність, становить 41 %, в
обробній промисловості — 37 %, в сільському господарстві — лише 8 % [1, с. 368]. Для
порівняння у США частка у створенні ВНП зайнятих у сфері послуг становить 72 %, у
промисловості — 26 % (в тому числі в обробній промисловості — 18 %), у сільському
господарстві — 2 % [3, с. 323].
Вплив туризму полягає і у стимулюванні зайнятості у сферах діяльності, пов’язаних з
туристичною діяльністю. Так, розвиток санаторно-курортного лікування дає поштовх для
розвитку закладів охорони здоров’я, рекреаційної медицини, фізкультури та спорту, де
створюються нові робочі місця. Розвиток ділового туризму вимагає розвитку сфери ділових
послуг, розширення та збільшення обсягів послуг зв’язку. Зростання мобільності населення
вимагає перебудови кредитно-фінансової системи.
У районах з порівняно низьким розвитком продуктивних сил туризм виступає чи не
основним джерелом збільшення зайнятості та доходів місцевого населення. Це важливо для
важкодоступних місць, де інша господарська діяльність недоцільна. Наприклад, у гірській
місцевості рекреаційна діяльність може бути єдиною сферою прикладання праці.
Це стосується і сільської місцевості чи малих містечок з кількістю жителів до 10 тис.
осіб, де високий відсоток незайнятого населення та більше жінок серед незайнятих. А
сільська місцевість ідеально підходить для розвитку сільського чи екологічного туризму. За
статистичними даними в Україні у 2001 р. серед зайнятого населення міські жителі

Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua

 132

становили — 14169,1 тис. осіб, сільські — 6069,0 тис. осіб. Серед економічно активного
населення кількість зайнятих жінок становить 11076,5 тис. осіб, чоловіків — 11678,5 тис.
осіб [1, с. 644, с. 369]. Специфіка туристичної галузі полягає у широкому застосуванні
жіночої праці. У сільській місцевості менше освічене населення, а сфера послуг потребує
великої кількості некваліфікованої робочої сили та широко використовується жіноча праця.
Туристичний бізнес може створювати для них нові робочі місця. Організація одного
робочого місця в туризмі обходиться в 20 разів дешевше, ніж в промисловості [2, с. 230].
Зростання кількості подорожуючих зумовлює необхідність збільшення швидкості
пересування, якості дорожних сполучень, комфортності та безпеки подорожей. Це
спричинено тим, що туристи, зібравшись у подорож, намагаються відпочити комфортно і є
вимогливішими, ніж місцеві жителі, які змушені користуватись такими дорогами, які є в
їхній місцевості. Туристи ж більше не повернуться туди, де вони почували будь-які
незручності. Це стосується особливо іноземних туристів, які мають у своєму розпорядженні
більше коштів та можливостей вибирати місце подорожі чи рекреації.
Збільшення кількості туристів вимагає розширення мережі торговельного
обслуговування, покращення якості та збільшення асортименту продукції та послуг, що
одночасно задовольняє і потреби місцевого населення. Цей факт стимулює розвиток
місцевого виробництва продуктів харчування. Як свідчать дослідження спеціалістів, витрати
туриста безпосередньо у регіоні перебування розподіляються так: витрати на харчування —
24,4 %, на розміщення та ночівлю — 17,8 %, на екскурсії та розваги — 14,9 %, на
користування місцевим транспортом — 6,4 %, на інші покупки — 37,5 % [4, с. 152].
Становлення туристичної індустрії в регіоні стимулює природоохоронну діяльність.
Притягальна сила рекреаційної території безпосередньо залежить від охорони довкілля,
тобто від заходів для підтримки її наявної продуктивності та привабливості. Туристична
діяльність одна з природоексплуатуючих галузей, які дуже чутливі до антропогенного
забруднення довкілля. Одним з найвагоміших факторів, які визначають прибутковість
туристичної галузі, є чистота навколишнього природного середовища. А оскільки прибуток
є чи не основною метою будь-якої підприємницької діяльності, туристична індустрія
зацікавлена у підтримці заходів з природоохоронної діяльності. Про оцінку ефекту від
використання якісного природного середовища у туристичній сфері йтиметься у наступних
дослідженнях, бо це питання виходить за межі цієї статті.
Завдяки розвитку туризму можна отримати також супутній ефект — в тих галузях
економіки, де працюють теперішні туристи, повернувшись до роботи після активного
відпочинку. Туризм може знижувати рівень захворюваності найбільш небезпечними сердечно-
судинними захворюваннями майже на 1/2. Не набагато менша його дія в попередженні
психічних розладів. Захворювання органів дихання зменшується майже на 40 %, нервів і
кістково-м’язової системи — майже на 30 %, органів травлення — більш, ніж на 20 %.
Багаторічні дослідження показують, що в перший місяць після активного відпочинку
продуктивність праці зростає на 15—25 %, пізніше вона знижується і через 4-8 місяців досягає
попереднього (до відпочинку) рівня. Це означає, що середньорічний приріст продуктивності
праці внаслідок активного відпочинку на природі знаходиться на рівні 3 % [5, c. 22].
Для забезпечення потреб у рекреації для малозабезпеченого та соціально незахищеного
населення, зменшивши витрати на відпочинок, необхідно створювати рекреаційні комплекси на
базі природних ресурсів свого регіону, щоб зменшити витрати на переїзд до місця відпочинку.

Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua

 133

Висновки. Отже, щоб отримати конкретні результати та соціально-економічний ефект

від розвитку туризму у регіоні необхідно цим процесом належно управляти. Як це
найкраще організувати, буде пропонуватися у подальших публікаціях.
1. Статистичний щорічник України за 2001 рік. — К.: Техніка, 2002. — 644 с. 2. Ґудзь П.В.
Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційної території. — Донецьк: ІЕПД НАН
України, ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2001. — 270 с. 3. Юрківський В.М. Країни світу:
Довідник. — 2-е вид. — К.: Либідь, 2001. — 368 с. Л.М. 4. Котляров Е.А. География отдыха
и туризма. Формирование и развитие территориальных рекреационных комплексов. — М.:
Мысль, 1978. — 238 с. 5. Павлов В.М., Черчик Л.М. Рекреаційний комплекс Волині: теорія,
практика, перспекти. — Луцьк: Надстир’я, 1998. — 122 с.

УДК 339.727.22
І.П. Мойсеєнко
Львівський інститут Міжрегіональної
академії управління персоналом

ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОРТФЕЛЯ

ПІДПРИЄМСТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ

© Мойсеєнко І.П., 2003

Поняття інвестиційного портфеля підприємства містить три складові:

реальні інвестиції, фінансові інвестиції та інтелектуальні активи. Формування
структури реальних інвестицій визначають певні характеристики стану інвесто-
ра та ринкового середовища.
Формуючи структуру фондового портфеля, інвестор намагається забезпечити
допустиме поєднання дохідності та ризику на основі аналітики фондового ринку.
При цьому рекомендується враховувати принцип дисбалансу ринку та індивідуаль-
ний досвід інвестора.

Notion of the investment portfolio of the enterprise concludes three consistent

parts: real investments, financial and intellectual. Formation of the real investment
structure determine certain characteristics of the investor’s state and market
environment.
Fund investor portfolio is formed on the basis of the allowed combination in
revenue and risk. Also it’s recommended to take into account the disbalance market
principle and individual investor experience.

Постановка проблеми. В умовах розвитку фінансового ринку України, розвитку

ринкових відносин в усіх сферах життя принципи формування напрямків інвестування для
учасників цих процесів набувають особливої актуальності. Кожен суб’єкт господарювання
формує свій портфель вкладень, який називатимемо інвестиційним портфелем підпри-

Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua