Презентація з економіки

На тему
“Характеристика розвитку
сфери послуг в Україні”

Виконала
Студентка 1 курсу 2 групи
Кожухар Є.Є.
 Постановка проблеми

Сфера послуг є важливим сектором економіки розвинутих індустріальних країн та займає все
більш стійкі позиції у світовому господарстві. Для багатьох країн характерними є тенденції
збільшення обсягів виробництва послуг, зростання доходів від сервісної діяльності, зростання
зайнятості в цій сфері, загострення конкуренції, збільшення експорту та імпорту послуг. Зміни,
які відбуваються в сервісному секторі у світовому масштабі, настільки суттєві, що сучасну
економіку визначають як «сервісну» або «економіку послуг».
Із початку 30-х років ХХ ст. послуги в окремих країнах світу стають основним об’єктом
товарно-грошових відносин у результаті четвертого великого суспільного поділу праці –
відокремлення сфери послуг від матеріального виробництва, внаслідок чого сфера послуг набуває
найдинамічнішого розвитку. Сфера послуг – система галузей народного господарства, продукти,
споживча вартість яких виражається в наданні зручностей.
Актуальність усебічного дослідження ринку послуг зумовлена його багатогранністю та
суспільною значущістю. Необхідність виявлення основних тенденцій та закономірностей
розвитку сфери послуг із метою підвищення
Основні види послуг
 Соціально-побутові послуги

Соціа́льні по́слуги — комплекс правових,

економічних, психологічних, освітніх, медичних,
реабілітаційних та інших заходів, спрямованих
на окремі соціальні групи, сім'ї чи індивідів, які
перебувають у складних життєвих обставинах та
потребують сторонньої допомоги, з метою
поліпшення або відтворення
їх життєдіяльності, соціальної адаптації та
повернення до повноцінного життя.

Соціальні послуги можуть надаватись

інституційно — в рамках соціальних служб,
установ та закладів — та індивідуально —
безпосередньо соціальним працівником чи
іншим спеціалістом потребуючій особі
(клієнтові).
Установи і заклади, що можуть
надавати соціальні послуги

 територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів та

одиноких непрацездатних громадян;
 центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
 центри зайнятості;
 центри професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів;
 геріатричні установи;
 притулки для неповнолітніх;
 центри соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх;
 будинки нічного перебування бездомних громадян;
 центри обліку бездомних громадян;
 соціальні готелі;
 центри соціальної адаптації;
 Інші заклади
Особливості лікувально-оздоровчого туризму
Лікувально-оздоровчий туризм має низку відмінних рис.
По-перше, перебування на курорті, незалежно від типу
останнього і захворювання, повинно бути тривалим, не
менше трьох тижнів. Тільки в цьому випадку досягається
бажаний оздоровчий ефект. По-друге, лікування на
курортах коштує дорого. Хоча останнім часом стали
розроблятися порівняно дешеві тури, цей вид туризму
розрахований в основному на заможних клієнтів, які все
більше орієнтуються не на стандартний набір медичних
послуг, а на індивідуальну програму лікування. Ще одна
особливість полягає в тому, що на курорти їдуть люди
старшої вікової групи, коли загострюються хронічні
хвороби або слабшає організм не в силах справлятися з
щоденними стресами на роботі і в побуті. Відповідно ці
туристи роблять між курортами, що спеціалізуються на
лікуванні конкретного захворювання, і курортами
змішаного типу, які надають загальнозміцнюючу дію на
організм і сприяють відновленню сил.
 Культурно-освітні послуги

Ринок освітніх послуг — це система відносин в ринкових умовах, з приводу купівлі-

продажу освітньої послуги, яка в силу цього стає товаром. Важливо розуміти, що на
даному ринку об'єктом купівлі-продажу є не сама освіта, як процес набуття знань, а
освітня послуга, що включає в себе комплекс матеріальних та нематеріальних
ресурсів, необхідних для процесу навчання. Ринок освітніх послуг можна розглядати в
двох аспектах: як самостійний елемент та як частину ринку праці.
Ринок освітніх послуг в контексті розвитку ринкових відносин трактується, зазвичай,
як сфера обігу чи система економічних відносин з приводу купівлі-продажу освітніх
послуг. Тобто, якщо ми говоримо про освіту як елемент ринкової економіки, що є
специфічним для нашої держави, то на цьому ринку повинні
бути продавець, покупець та товар. Л. М. Хижняк пропонує окрім загальновизнаних
продавців та споживачів товару, до складу учасників ринку освіти віднести чисельних
посередників — освітні фонди, служби зайнятості, біржі праці, органи ліцензування
та акредитації освітніх установ тощо. Вони служать механізмами, за допомогою яких
освітня послуга просувається на ринок.
Науковці-економісти виділяють наступні характеристики ринку освітніх послуг
(далі — РОП). Ринок освітніх послуг характеризується:
1) поглибленням селективної функції освіти;
2) розвитком функції адаптації освіти і людини до нових можливостей
навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації;
3) посиленням конкурентоспроможності та динамічності працівника на ринку
праці;
4) диференціацією форм і видів освітніх послуг;
5) створенням напруги на ринку праці через отримання випускниками
незатребуваних спеціальностей;
6) формуванням недержавної освіти на всіх рівнях;
7) змінами суспільної думки, в яких освіта стала сприйматися як найважливіша
умова виживання, основа матеріального благополуччя;
8) орієнтацією молоді на престижні професії тощо.
 Ділові послуги
Ділові послуги – це види діяльності, які допомагають
здійснювати макро- і мікроекономічне регулювання,
підтримувати оптимальні пропорції економіки, і
займаються обслуговуванням виробництва та державним
управлінням.
Основним завданням ділових послуг є створення умов для
якісної та ефективної роботи обслуговуваних сфер,
формування і тісний контакт елементів ринкової
інфраструктури. Попит на ділові послуги зростає в міру
розвитку економіки.
Основні функції ділових послуг:
• Створення елементів систем управління (персонал,
інформація, менеджмент);
• Обслуговування управлінських процесів;
• Формування адресного поширення і впровадження
нововведень в управління;
• Створення системи стандартів, які пред’являють до
якості управління.
 У світовій практиці виділяють такі види ділових послуг
1. Аудит є незалежною перевіркою фінансової звітності клієнта, щоб встановити її достовірність і
відповідність результатів фінансово-господарської діяльності законодавчій базі. Для надання ділових
послуг такого виду, необхідно отримати ліцензію і сертифікат від державних органів, які
спостерігають за діяльністю акціонерних товариств.
Зміст послуг:
• Перевірка фінансової звітності, надання висновку згідно з проведеною експертизою правильності,
надійності і відповідності стандартам;
• Аудит управлінської діяльності;
• Послуги по постановці аудиту управління.

2. Бухгалтерське обслуговування представлено послугами, які виявляються зовнішніми бухгалтерськими

фірмами, провідними або відновлюють бухгалтерський облік компанії.
Зміст послуг:
• Ведення бухгалтерського обліку;
• Відновлення бухгалтерського обліку;
• Розробка облікової політики;
• Формування звітності;
• Проведення аналізу фінансового стану;
• Перевірка правильності ведення обліку, з метою виявлення помилок і їх виправлення;
• Консультування з питань бухгалтерського обліку.
3. Юридичне обслуговування означає надання допомоги в юридичному супроводі діяльності компаній,
веденні арбітражних справ, представлення інтересів компанії в державних органах, супровід процедури
банкрутства.
Зміст послуг:
• Перевірка відповідності документів компанії законам України, допомога в правильному їх оформленні;
• Підготовка договорів для укладення угод;
• Допомога у веденні роботи з претензіями;
• Представлення інтересів компанії в державних органах;
• Консультації з правових питань;
• Інформування про нововведення в законодавстві;
• Підготовка документів для реєстрації нових підприємств.

4. Управлінське консультування являє собою діяльність, яка спрямована на вирішення завдань, які стоять
перед менеджерами вищого рівня при стратегічному плануванні, управлінні господарською, фінансовою,
інвестиційної діяльності, підвищення ефективності діяльності підприємства.
Зміст послуг:
• Визначення проблем в управлінні;
• Оцінка проблем управління;
• рекомендації;
• Допомога в реалізації рекомендацій.
5. Інжиніринг є інженерною підготовкою і забезпеченням виробничого процесу, будівництва та
експлуатації об’єктів.
Зміст послуг:
• Послуги з підготовки процесу виробництва;
• Послуги із забезпечення виробничого процесу.

6. Ділова інформація – ділові послуги, з метою надання необхідної інформації на замовлення компаній
(публікації, інформація в електронній формі).
Клієнт може запросити інформацію про фінансовий стан, відомості про компанії, структурі капіталу,
здійснюваної діяльності, оплату за зобов’язаннями, судових слуханнях і рішеннях, рейтингу компанії.
Зміст послуг:
• Надання інформації за замовленням клієнта;
• Публікації довідників, статей;
• Надання інформації в електронному вигляді.

7. Реклама є створенням образу товару. Об’єктами виступає громадськість, урядові установи, акціонери,
персонал компанії.
Зміст послуг:
• Надання оголошень, інтерв’ю та статей;
• Публікації фінансової звітності;
• Поширення рекламних матеріалів;
• Організація заходів (благодійні вечори).
8. Лобіюванням називається вплив на органи державної влади легальним
чином, щоб створити оптимальні умови для функціонування компанії.
Ці послуги надаються при підготовці та коригуванні законопроектів і
нормативних актів відповідно до потреб бізнесу, пояснення позитивних
рішень за зверненнями бізнесменів до державної влади.

9. Тренінг є діяльністю з передачі знань та інформації про ухваленнях рішень.

Зміст послуг:
• Проведення курсів, конференцій, семінарів;
• Підвищення кваліфікації менеджерів за допомогою практичних занять з
відривом або без відриву від виробництва.

10. Рекрутмент – здійснення підбору і оцінки управлінських кадрів.

Зміст послуг:
• Підбір та оцінка кадрів;
• Плани по побудові кар’єри;
• Проведення аналізу ринку праці;
• Кадрове консультування;
• Допомога в працевлаштуванні звільнених фахівців.
Дякую за увагу!